Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Військова кафедра

Отруйні речовини подразнюючої дії (лекція)

Актуальність теми: До подразнюючих ОР відносяться такі хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юктиви очей і визивають почуття печіння, болю.

У військових цілях подразнюючі ОР використовувались у першу світову війну. Речовини CS і ХАФ використовували США у війні з В'єтнамом. CS є табельною ОР. Крім того рецептури подразнюючих речовин, так звані "поліцейські гази”, призначені для застосування з метою придушення масових безпорядків і особистої самооборони.

Виділяють дві групи подразнюючих ОР:

1. Лакріматори – сльозоточиві ОР, які переважно подразнюють органи зору, визивають інтенсивну сльозотечу. Основними представниками цієї групи є хлорацетофенон (ХАФ), CS, CR та учбова ОР – хлорпікрин.

2. Стернити – переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що визиває інтенсивне чхання і кашель. Основним представником цієї групи є речовина адамсит.

Мета : Ознайомити з фізико-хімічними властивостями, механізмом дії і патогенезом інтоксикації ОР подразнюючої дії, методами надання медичної допомоги у вогнищі та на етапах медичної евакуації.

І. Основна частина

До подразнюючих ОР відносяться такі хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктиви очей і визивають почуття печіння, болю. Кон'юнктива очей, слизова дихальних шляхів рясно споряджені нервовими закінченнями, які доступні для контакту з ОР і тому найбільш чутливі до них.

Виділяють дві групи подразнюючих ОР:

1. Лакріматори - сльозоточиві ОР, які переважно подразнюють органи зо-

ру, визивають інтесивну сльозотечу.Основними представниками цієї

групи є хлорацетофенон (ХАФ), CS, CR та учбова ОР - хлорпікрін.

2. Стернити - переважно впливають на слизову оболонку дихальних шля-

хів, що визиває інтенсивне чхання і кашель. Основним представником

цієї групи є речовина адамсит.

У військових цілях подразнюючі ОР використовувались у першу світову війну. Речовини CS і ХАФ використовували США в війні з В'єтнамом. CS є табельною ОР. Крім того, рецептури подразнюючих речовин, так звані "поліцейські гази", призначені для застосування з метою придушення масових безпорядків і особистої самооборони.

1. Фізико-хімічні та токсичні властивості

За агрегатним станом вказані подразнюючи речовини при t 2000С являють собою тверді кристалічні речовини: ХАФ - безбарвний (технічний продукт сірого кольору); адамсит - жовтого кольору (технічний продукт темнозеленого кольору);

- CS - безбарвний;

- CR - жовтого кольору.

 

У воді практично нерозчинні. Розчиняються в органічних розчинниках, котрі можна використовувати для прибирання цих ОР із заражених поверхней. Добре розчиняються в жирах, ліпідах, що пояснює спорідненість до нервової системи .

 

Фенілхлорметилкетон -

(хлорацетофенон)

Синтезований в 1873 р. Використовувався в першу світову війну. Тем-пература плавлення + 590С, а температура кипіння + 2450 С.

 

Фенарсазинхлорид –

(адамсит)

Синтезований в 1945р. Вісендом і в 1918 р. - Адамсом (США). Темпе-ратура плавління + 1950С та температура кипіння + 4100С.

Речовина CS - динітрил

ортохлорбензаль

малонової кислоти

 

Синтезований Корсоном та Стаугтоном в 1925 р. Температура плавління +950С і температура кипіння + 3100С.

 

Речовина СR- дибенз-1,4-

- оксазепин

 

Повідомлення про СR у закордонній літературі з'явились у 1973 р. Темпе-ратура плавлення +720С.

Гідроліз подразнюючих речовин у воді йде повільно, прискорюється в розчинах лугів та при нагріванні.

Практичне значення для дегазації має взаємодія з водно-спиртовим розчином сірчаного натрію. Крім того, адамсит знешкоджується розчинами хлорного вапна, перекису водню та іншими окислювачами. Найбільшу фізико-хімічну стійкість має CR.

Подразнюючі ОР можуть застосовуватись у вигляді твердих аерозолей (димів), а їх рідкі рецептури у вигляді рідких аерозолей (туманів).

Найбільш ефективними засобами використання подразнюючих речовин є спеціальні генератори аерозолей, ручні гранати, димові шашки, снаряди, бомби тощо. У безвітряну погоду хмара подразнюючих речовин зберігається протягом 5-10 хвилин. Однак тверді частинки рецептур табельної ОР CS, що випа-дають на місцевості, зберігаються від двох тижнів до 1 місяця і здібні створювати вторинну хмару. Переважний шлях надходження аерозолів в організм інгаляційний. Але можливе враження шкіри та шлунково-кишкового тракту (при попаданні їх усередину з водою, їжою та слиною).

Токсичні властивості.

ХАФ: концентрація, яка викликає втрату боєздатності 3 1010-5г/м3, незносима - 0,0045 г/м3: при концентрації 0,85 г/м3та експозиції 10 хвилин, можливий розвиток токсичного набряку легень зі смертельним кінцем; концентрація 0,1 г/м3при дії на шкіру призводить до розвитку еритерматозно-бульозного дерматиту.

Адамсит: мінімальна подразнююча очі концентрація 3,8 1010-5 г/м3, незносима - 0,005 г/м3при експозиції 3 хв., смертельна - 3 г/м3при експозиції 10 хвилин.

CS: подразнююча концентрація, що призводить до втрати боєздатності - 0,001 г/м3, незносима концентрація - 0,005г/м3за 1 хв., смертельна - 25 г/м3хв.

СR: за силою подразнюючої дії перевищує CS у 8 разів, а за здібністю впливати на шкіру у 20 разів.

2. Механізм дії та патогенез інтоксикації

Частинки аерозолю подразнюючих речовин, попадаючи на слизові оболонки, швидко в них розчиняються, створюючи безліч осередків з високою концентрацією. Ліпофільність речовин визначає їх спорідненість до нервової тканини. Дія подразнюючих речовин на нервові закінчення пояснюється прямим та опосередненим впливом яду на мембрану рецептора, нервове волокно, тканини, які оточують рецептор. Наприклад, інгібування SH груп структурних білків і ферментів, що забезпечують дихання тканин, може викликати порушення метаболічних процесів у нервових волокнах, збільшення іонного проникнення мембрани. Наявність у молекулі CS ціангрупи пояснює можливість його впливу на дихання тканин. Опосереднена дія ОР на нервові закінчення реалізується активацією, вивільненням у покривних тканинах біологічно активних речовин (брадикінину, простагладинів та ін.).

Частково біохімічний механізм алгогенної дії подразнюючих речовин пояснюється активацією брадикінину.

Всі ці механізми призводять до збудження ноцицепторів, що викликає місцеві відчуття подразнення, а також рефлекторно виникаючі моторні, секреторні, вегетативні, соматичні реакції у віддалених ефекторних органах і системах.

Первинною ланкою цих рефлекторних реакцій є чутливі рецептори шкіряних нервів, чутливі нейрони трійчастого, блукаючого, язикоглоткового нервів, які іннервують органи зору, дихальні шляхи. Встановлено, що подразнюючи речовини володіють вибірковою дією на нервові закінчення тонких, немієлінизованих, повільно проводжуючих імпульси нервові волокна С-типу, які є провідниками температурної і ноцицептивної чутливості.

Рефлекторна дуга включає чутливі ядра спинного мозку (при подраз

ненні шкіри), трійчастих нервів, вегетативні та рухливі ядра продовгуватого та середнього відділів головного мозку (лицевого, очерухомого, блукаючого нервів, дихального, судинорухового центрів), де замикається ланцюг безумов-

них вегетативних, рухомих, соматичних реакцій (блефароспазм, сльозотеча, чихання, кашель, сповільненість серцевої діяльності, дихання та ін.).

Сигнали по спинноталамичному тракту та медіальній петлі передаються в латеральний відділ таламуса, з якого іррадіюють у структури екстрапірамідної та лимбічної системи, викликаючи рухомі симптоми та психічні порушення. По таламокортикальному шляху збудження досягає чутливої зони кори хворого мозку, іррадіює, викликаючи потенціювання всіх видів реакцій структур головного мозку та інтеграцію процесу суб'єктивного сприйняття хімічного подразнення.

Необхідно відзначити, що в мозку діє система, яка пригнічує ноцицептивну чутливість. Головними її центрами є області блакитногї плями довгастого продовгуватого мозку та центральної сірої субстанції середнього мозку, а головним нейромедіатором антиноцицептивних імпульсів в мозку є речовина Р; не виключена роль ендогенних опіатних систем.

Перебіг отруєння

За ступенем важкості виділяють легку, середню та важку ступінь. При легкому ступені відразу після ураження сльозоточивими ОР (CS, CR, ХАФ ) відзначається незначне подразнення кон'юнктиви очей та слизової дихальних шляхів, яке виявляється невиразним блефароспазмом, світлобоязкістю, безперервною сльозотечею. Найбільшу алгогенну дію має CR.Швидко після цього з'являється гіперемія кон'юнктиви. Після виходу з вогнища такі симптоми продовжуються 10-20 хв., потім зникають без наслідків.

Вплив стернітів (адамситу) характеризується більш тривалим схованим періодом (до 30 хв.), чиханням, кашлем, печією в носі та носоглотці, зміною частоти дихання. Після виходу з вогнища симптоми ураження можуть наростати протягом 30 - 60 хв., слизові оболонки ротової порожнини та дихальних шляхів гіперемовані. Протягом 1-3 годин симптоми ураження зменьшуються.

Бойова здатність військовослужбовців не втрачається. Після надання першої медичної допомоги вони продовжують виконувати доручені їм обов'язки.

При середньому ступені ураження симптоми подразнення лакриматорами кон'юнктиви очей підсилюються, відзначається больовий симптом. Об'єктивно відмічаються сльозотеча, набряк повік, блефароптоз, гіперемія кон'юнктиви очей. До цієї цю стадії додаються симптоми подразнення дихальних шляхів: печія в носоглотці, грудях, риноррея, салівація, кашель. Після припинення впливу сльозоточивих ОР ці явища зникають протягом десятків хвилин.

Реакція слизових носу та носоглотки на вплив стернітів більш виразлива. В процес утягуються середні відділи дихальних шляхів, гайморові та лобні пазухи. У людини виникають невтримні чихання та кашель, біль за грудиною, слинотеча. Відразу з'являється головний біль. Можлива нудота та блювота, диспноє, психоемоційне збудження. З"являється гіперемія слизових оболонок рота, глотки. Одночасно розвивається лакримогенна дія: сльозотеча, світло-боязкість. Такий стан продовжується 2-6 годин і поступово проходить.

Боєздатність (працездатність) військовослужбовців у середньому ступені ураження може бути втрачена на деякий час. Після надання першої медичної допомоги або долікарської допомоги вони продовжують виконувати доручені обов'язки, а особи з ускладненнями евакуюються на МПП.

Важкий ступень впливу сльозоточивих ОР виявляється виразною реакцією органу зору - разом з різкою біллю в очах, блефароспазмом, підсиленою сльозотечею розвивається набряк коньюнктив, запалення рогівки аж до наступного стійкого її помутніння. Серед симптомів подразнення дихальних шляхів з"являється диспноє, нудота блювота.

При важкому ступені отруєння стернітами (адамситом) в процес утягуються усі відділи дихальних шляхів. Через декілька секунд після ураження з'являються сильне печіння в носі, носоглотці та гортані, нестримане чихання. Незабаром виникає біль в грудях, в роті, гайморових і лобних пазухах. Біль збільшується і приймає характер ріжучої, створюється нестерпне, обтяжливе відчуття печіння та дряпання. Болі іррадіюють, відчуваються в вухах, спині, суглобах та м'язах кінцівок. Слинотеча посилюється. Через 10-15 хв. усі симптоми настільки виразні, що уражений переходить у збудливий стан, знімає протигаз і втрачає боєздатність. Збудливий чи депресивний стан може переростати у виразне порушення психічної діяльності (моторні та сенсорні розладнення). Відзначаються порушення координації руху, інколи параліч окремих груп м'язів.

При об'єктивному огляді: сильна риноррея, дифузна гіперемія слизової оболонки зіва, набряк м'якого піднебіння і задньої стінки гортані. Відзначається прискорене дихання або пригальмоване, поверхневе. На момент дії високих концентрацій подразнюючих речовин можливі рефлекторні апноє і брадікардія, аж до зупинки серцевої діяльності (рефлекси, які пов'язані з подразненням нервових кінцівок). Ураження глибоких відділів дихальних шляхів призводить до різкого прискорення дихання та зменшення його амплітуди.

Симптоми важкого ураження тримаються 1 - 8 годин після виходу з вогнища і потім поступово слабіють. Однак в ряді випадків важкого урження місцеві і резорбтивні симптоми тримаються до доби і більше, а повна працездатність відновлюється на 2-3 добу, а також і в пізніші строки.

При довгій експозиції впливу подразнюючих речовин у високих кон-центраціях можливий летальний кінець внаслідок токсичного набряку легенів.

Можливі ураження подразнюючими ОР також через шлунково-кишковий тракт при вживанні забруднених продуктів чи води, а також через ковтання слини. При цьому відразу з'являються болі в епігастральній області, нудота та блювота. Виникає слабкість, запаморочення, головний біль, слинотеча, хрипота голосу, болі при ковтанні, збудження, а також пригнічення психоемоційної сфери. Усі ці симптоми зникають протягом 1-3 діб.

Дія ОР на шкіру виявляється при великих концентраціях. Після короткого латентного періоду уражені відчувають сверблячку, жар, напруженість шкіри. При об'єктивному огляді шкіра гіперемірована, набрякла.

Високі концентрації CS здатні визивати стійку еритему шкіри і бульозні

ураження.

При попаданні CR на шкіру у людини створюється враження, що тіло "охоплене вогнем", потім виникає різкий біль на місці контакту зі шкірою.

Одночасно з болем з'являється опік І ступеня, який зберігається протягом трьох годин. При цьому CR викликає ураження шкіри в кон-центраціях, у 20 разів менших, ніж CS.

Уражені евакуюються на етапи медичної евакуації. До наслідків ураження подразнюючими речовинами слід віднести стійку гіперемію слизових носа, зіву, гортані, створення стійкого помутніння рогівки, в окремих випадках можливі бронхіт та пневмонія.

 

3.Профілактика та основні принципи лікування

Надійним засобом захисту від дії подразнюючих речовин є протигаз, інколи використовують також засоби захисту шкіри. Для зменшення подразнення слизові оболонки промивають водою, або 2% розчином гідрокарбонату натрію.

У комплексі лікувальних заходів використовуються 3 групи засобів:

1. Припиняють ноцицентивну еферентну імпульсацію, відчуття перших сиг- налів (розчини: 1% дикаїн, 2% новокаїн).

2. Активують систему придушення ноцицептивного відчуття (промедол – вико-

ристовується рідко).

3. Припиняють еферентну імпульсацію (введення М-холінолітиків при вегета- тивних реакціях - сльозотеча, салівація, діспептичні розладнення).

4. Зміст медичної допомоги ураженим

Заходи медичної допомоги мають бути спрямованінаправлені на запобігання подальшої дії ОР, вилучення часток ОР із слизових дихальних шляхів та кон'юнктиви очей, зниження тяжких явищ, обумовлених інтоксикацією.

Обсяг першої медичної допомоги:

- негайне надівання протигазу;

- використання фіциліну (протидимної суміші) під маску протигазу;

- вихід із зони зараження ОР;

- рясне промивання очей та ротової порожнини водою після зняття протигазу (поза зоною зараження ОР);

- при попаданні ОР в шлунок викликати блювання.

Не дозволяти протирання очей руками, тому що частки ОР можуть бути втерті глибоко в кон'юнктиву. Обмундирування та спорядження, які заражені ОР, потрібно механічно очистити ще до зняття протигазу, а при неможливості – замінити на незаражене.

Обсяг долікарської допомоги (поза осередком):

- зняти протигаз;

- промити ротову порожнину та очі 1-2% розчином соди;

- при подразненні дихальних шляхів вдихати фіцилін (протидимну суміш), ввести 1 мл 2 % розчину промедолу під шкіру при болях;

- при явищах подразнення або ураження шкіряних покривів накласти протиопікову пов'язку. Які-небуть мазі на кон'юнктиву очей приміняти не рекомендується, тому що вони сприяють утриманню ОР на тканинах.

Обсяг першої лікарської допомоги.

- замінити обмундирування (по можливості);

- при виявлених подразненнях дихальних шляхів і болі в очах, ввести під шкіру 1 мл 2 % розчину промедолу або омнопону;

- рясно промити порожнину рота, слизову очей, шкіру обличчя, рук 2% роз-чином бікарбонату натрію;

- при болях в очах закапати 1-2 краплі 2% розчину новокаїну, або 1% розчину дикаїну, закласти за віки синтоміцинову мазь;

- за необхідністю - серцево-судинні засоби (кордіамін), дихальні аналептики (етимізол, кофеїн), оксигенотерапія;

- при ураженні шкіри обробити 7-10 % розчином натрієвої солі дихлор-ізоцианурової кислоти, 5 % розчином перманганату калію, або 2 % розчином хлораміну, після чого накласти протиопікову пов'язку;

- при попаданні ОР в шлунково-кишковий тракт промити шлунок 0,02% розчином перманганату калію з наступним введенням паленої магнезії 5,0-10,0 мл протягом години, потім прийом повторювати по 1,0-2,0 мл кожні 2 години (8 разів); антибіотикотерапія; при ураженні адамситом - 30% унітіолова мазь і 5% розчин унітіолу за схемою.

Обсяг кваліфікованої медичної допомоги:

- проведення усіх необхідних заходів, першої лікарської допомоги, а також використання засобів патогенетичної та симптоматичної терапії;

- повна санітарна обробка уражених з обов'язковою заміною зараженого обмундирування. Більшість уражених залишаються в команді видужуючих до закінчення одуження.

Таким чином, при наданні допомоги ураженим ОР подразнюючої і сльо-зоточивої дії, головну увагу приділяють першій медичній та долікарській допомозі, чому і потрібно завчасно навчати весь особовий склад та медичний персонал.

В теперішній час розробка рецептур та нових типів подразнюючих ядів проводиться в напрямку пошуку мінімально токсичних для організму і максимально ефективних речовин. °х використання можливе як в бойових діях для швидкого виведення із ладу особового складу, а також в якості "поліцейських газів".

Знання механізму дії речовин, засобів профілактики , лікування, способів захисту може повністю запобігти ураження.

Особливе значення має пошук та розробка ефективних засобів надання 1-ї медичної допомоги.





Реферат на тему: Отруйні речовини подразнюючої дії (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.