Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Твори

Твори про війну (Школярі про війну, Біля Вічного вогню)

Школярі про війну

Шістдесят вісім років тому пролунали останні вибухи Великої Вітчизняної війни. Повернулися додому тисячі чоловіків, синів, батьків, дідів, які винесли всі звірячі випробування війни. Багато мільйонів людей віддали свої життя за свою Батьківщину, за те, щоб ми жили сьогодні. Ці люди загинули на полях битв, в концтаборах.

Дев'ятого травня всі люди відзначають Велике свято перемоги, але чомусь в душі щемить печаль, коли ми чуємо військові пісні, коли бачимо, як ветерани, зібравшись разом плачуть, обіймають при зустрічі один одного, згадують один одного, своїх однополчан, які не дожили до сьогоднішнього дня.

Ніхто з нас не забуде того подвигу, здійсненого радянським народом. Був звичайний червневий літній день 22 червня 1941 року. Всі люди займалися звичайними для себе справами. Школярі готувалися до випускного вечора. І ніхто не підозрював, що багато життів перекреслить одне страшне слово-війна. 22 червня 1941 фашистська Німеччина віроломно напала на СРСР. В цей день почалася Велика Вітчизняна війна проти гітлерівської Німеччини. Усьому народові довелося взятися за зброю, щоб захистити свою Батьківщину.

Люди, які пройшли війну - неповторні люди. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.

Біля Вічного вогню

... Скільки горя принесла війна! Дружина залишилася без чоловіка, трох дітей без батька. Гірко не знати, не пам'ятати свого батька, діда. Залишилася тільки фотографія на стіні. І пам'ять.

Нехай я ніколи не знав дідуся, але і зараз, коли беру похоронку в руки, відчуваю біль. Я не хочу, щоб знову гинули люди, діти залишалися сиротами, а матері отримували такі сповіщення.

У кожному місті є пост № 1 - біля Вічного вогню. Тут несуть Вахту пам'яті справжні громадяни. Я пишаюся тим, що мені вже тричі довелося стояти на посту, що мені присвоїли звання кращого постового. Не можу без хвилювання дивитися на цей вогонь. Завжди перед очима - фотографія діда Кирила, який загинув у бою за свою Батьківщину в листопаді 1942 року. Згадую розповіді про війну діда Нестора.

Я пишаюся своєю країною, нашим прекрасним і мужнім народом. Пишаюся його героїчним минулим і славним сьогоденням. Я знаю, що без вагань встану на захист рідної Вітчизни, що у важку годину не підведу, не посоромлю пам'яті тих, хто захищав Батьківщину.





Реферат на тему: Твори про війну (Школярі про війну, Біля Вічного вогню)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.