Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Твори

Семантичні ролі персонажу як ігровий елемент художнього твору (на матеріалі роману Дж. Джойса “Портрет художника в юності”)

Відомо, що модерністська концепція художньої творчості грунтується на культурі, яку можна назвати "естетикою конфліктних ситуацій”. Іншими словами, письменник-модерніст намагається створити такий художній твір, який би був антитезою, контрастом по відношенню до традиційної, "офіційно” визнаної культури. Для того, щоб цей контраст і протиставлення канону був чітко вираженим, письменник модерністської орієнтації застосовує різноманітні прийоми гри, яка має інтратекетуальний характер і спрямована на руйнацію тих естетичних стереотипів у пам'яті читача, які склалися у нього протягом попереднього досвіду сприймання художніх творів. Джеймс Джойс, видатний ірландський письменник і засновник літературного модернізму, є прикладом саме такого підходу до художнього зображення дійсності. Перед тим, як безпосередньо перейти до матеріалу дослідження, необхідно зупинитися на змісті поняття "гра” у художньому творі.

В своїх судженнях ми спираємося на погляди таких вчених, як М. М. Бахтіна, Й. Хейзинги та Ю. М. Лотмана. Ці дослідники імпліцидно або експліцидно підкреслюють важливість ігрової функції мистецтва. М. М. Бахтін, наприклад, аналізуючи творчість Франсуа Рабле, вказує на існування такого явища, як "модерністського гротеску”, який є притаманним народній сміховій культурі. Звичайно, в творах Джойса, наприклад в романі "Улліс”, гротеск доводиться до абсурду і має своїм наслідком нівелювання комунікативної функції мовлення.

Кардинальні ідеї щодо виявлення ігрового моменту в мистецтві містяться в дослідженнях Й. Хейзинги. Зокрема його думка про те, що в літературному творі персонаж може здійснювати свій образ завдяки "перевтілюванні” і виступати "у масці”, відповідає цілям нашого наукового пошуку. Саме ця думка Й. Хейзинги підштовхнула нас до вибору роману Джойса "Портрет художника в юності” (далі "Портрет... ”) для матеріалу дослідження. В цьому творі головний герой, Стівен Дедалус, постійно перевтілюється, наче примірює різні соціальні, міфологічні, "екстратекстуальні маски”, тобто виконує певні семантичні ролі. Перш ніж навести конкретні приклади, звернемо увагу на ще одну концепцію, яка має виключне значення для подальших міркувань. Мається на увазі думка Ю. М. Лотмана про те, що "генерування смислу” в художньому тексті є результатом загострення моменту "гри у тексті”. Текст, таким чином, "набуває рис підвищеної умовності” і має "грайливий характер, пародійний, іронічний, театралізований тощо зміст”. Перейдемо до аналізу роману Джойса.

В результаті дослідження було встановлено, що Стівен в "Портреті... ” виконує декілька семантичних ролей.

Зауважимо, що наш перелік семантичних ролей не складений за ієрархічним принципом. Послідовність семантичних ролей була виявлена в результаті суцільної, синтагматично спрямованої виборки.

Розглянемо більш детально деякі з вищеназваних семантичних ролей Стівена. В "Портреті... ” Джойс приділяє велику увагу розкриттю образу головного персонажу через призму його (Стівена) ставлення до своєї батьківщини і актуальних питань історії Ірландії того часу.

Семантична роль "Стівен як патріот Ірландії” вперше виконується головним персонажем в епізоді "за різдв'яним столом”, Стівен стає свідком політичної суперечки. Розуміючи, що Парнелл - жертва несправедливості, Стівен ніяк не збагне, як ця несправедливість може йти від церкви. Як багато молодих людей того часу Стівена приваблює рух до національного відродження. Але цей потяг присвятити себе звільненню своєї батьківщини тимчасовий. З часом Стівен розуміє, що залучення до політичної боротьби матиме негативний наслідок для його покликання стати митцем. Як бачимо, ця семантична роль не має статичного характеру, вона розвивається, трансформується і є підпорядкованою "змістовно-концептуальній інформації” (термін Гальперіна) твору.

Особливе значення для розуміння ідеї твору Джойса має той факт, що Стівен "примірює” семантичні ролі міфологічних дійових осіб. Звичайно такий ігровий елемент "Портрету... ” висуває великі вимоги щодо тезаурусу реципієнта. Розглянемо цю семантичну роль. Вона сигналізується епіграфом роману, словами Овідія із "Метаморфоз”: "Et ignotas animum demittet in artes” ("І до ремесла незнайомого дух спрямував”). Цими словами, як відомо, описується процес створення Дедалом крил для свого сина. Ми вважаємо, що Джойс мав на меті викликати в уяві читача ланцюг асоціацій, який можна зобразити таким чином: лабіринт - тріумфуючий Дедал (батько) - втеча з ув'язнення - крила - політ - приречений Ікар - загибель. Таким чином, підтверджується гіпотеза Й. Хейзинги про те, що "міф також перебуває в області гри”.

Стівен усвідомлює пророцтво свого імені. Він використовує його не тільки як передбачення своєї долі, а й як можливість створити певний маніфест свого майбутнього як митця:

a prophecy of the end he had been born to serve... a symbol of the artist forging anew in his workshop out of the sluggish matter of the earth a new soaring impalpable imperishable being.

Мистецтво для Стівена, як бачимо, замінило все (релігію, сім'ю, кохання, дружбу), що було для нього світом відчаю. Стівен намагається позбутися кайданів того суспільства, в якому він живе.

Насправді він готується до заслання. Свідченням цього є наступний фрагмент внутрішнього монологу Стівена: and I will try to express myself in some mode of life or art as freely as I can and as wholly as I can, using for my defence the only arm allow myself to use, silence, exile and cunning.

На нашу думку, Стівен вживає слово "silence” (тиша, спокій) не лише тому, що це обов'язкова умова для поета. Для Стівена тиша більш правдивіша, ніж політичні і релігійні справи. Політика та релігія уособлюють для Стівена лицемірство і зрадництво. "Exile” (заслання) у філософії Стівена означає ізоляцію митця, його відчуження і неупереджену думку.

Для Стівена доля митця споріднена долі Ікара і має фатальний характер, але головним є відчуття польоту, творча думка, процес творення прекрасного.

У "Портреті...” Стівен утотожнює себе з Парнеллом, Наполеоном, графом Монте-Крісто, лордом Байроном (чиє життя у засланні співзвучне із Стівеновим), Данте Аліг'єрі, Ісусом. У третьому розділі, утотожнюючи себе із змією, Стівен нагадує нам Люцифера, чиє падіння ми відчуваємо ще на початку розділу: the stars begin to crumble and a cloud of fine stardust through space.

Аналізуючи приклади з роману Джойса, можна дійти висновку, що автор застосовує ігровий прийом "семантичного перевтілення” головного персонажу для побудови своєрідного "тексту у тексті”, якщо розуміти це явище як "перемикання з однієї системи семіотичного усвідомлення тексту в іншу". Як наслідок відбувається, за термінологією Ю. М. Лотмана, "генерація смислу” (там саме).

Грайливий характер тексту, який побудований на зіставленні реального/умовного підтверджується наявністю в романі мотиву дзеркала або подвоєння. Цей мотив з'являється вперше тоді, коли Стівена було несправедливо покарано: it was wrong; it was cruel ...he wished he had a little mirror to see.

Інший такий епізод, пов'язаний з дзеркалом має місце тоді, коли Стівен задумується над значенням літер у своєму щоденнику, потім йде у спальню матері, де "gazed at his face for a long time in the mirror of her dressing-table”.

Можна визначити наступні семантичні функції мотиву дзеркального подвоєння:

* розкриття ставлення Стівена як до самого себе, так і до інших персонажів;

* демонстрація ставлення Стівена до тих явищ або дійових осіб (як реальних, так і нереальних), що виникають в його пам'яті й уяві;

* сприяння розкриттю внутрішнього світу Стівена, особливо "дзеркало” допомагає йому усвідомити свою індивідуальність і неповторність;

* залучення читача до морально-естетичних пошуків Стівена, що розвивається від фрагментарного сприймаття дійсності до цілісного. Варто нагадати у цьому зв'язку думку Є. Генієвої, яка твердить, що співвідношення "світ - людина - свдомість” є трансформованою у Джойса: воно має вигляд "людина - свідомість - світ”.

Подальше дослідження передбачається спрямувати на розширення об'єму художнього матеріалу і на перевірку на цій підставі гіпотези про ігровий характер творів Джойса.

Автор: Рибчук Л. м. Луцьк





Реферат на тему: Семантичні ролі персонажу як ігровий елемент художнього твору (на матеріалі роману Дж. Джойса “Портрет художника в юності”)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.