Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Твори

Головні ідеї творів М. В. Гоголя "Мертві душі" та "Тарас Бульба"

Поема М. В. Гоголя «Мертві душі»

Створивши свою безсмертну комедію «Ревізор», Гоголь, за власним своїм визнанням, плекав думку написати твір, в якому було б не одне те, над чим можна і слід сміятися. Він задався метою намалювати картину, в якій би «вся російська людина» постав читачеві з усім достатком багатств і дарів і з усіма безліччю недоліків. Таким твором і з'явилися два томи «Мертвих душ». Сюжет цієї праці був даний Гоголю Пушкіним. Головна особа в поемі - Чичиков, що поклав собі за мету розбагатіти, щоб з достатком і комфортом користуватися благами життя. Митна служба не виправдала його надій, і він склав інший план наживи, який полягав у тому, щоб на наявні у нього гроші накупити «мертвих душ», тобто селян, померлих після ревізії, і потім закласти всі ці душі в опікунську раду. Ця операція обіцяла Чичикову значний капітал. Для здійснення цього проекту Чичикову потрібно було проїхатися по Росії, чим і скористався Гоголь, аби окреслити безліч різноманітних характерів, з якими зустрічається на шляху Чичиков. У першому томі «Мертвих душ» всі недоліки і вся вульгарна сторона поміщицького життя виступають у п'яти поміщиків, з якими доводиться мати справу Чичикову. Манілов - порожня, добра людина, закутана в пусті і смішні мріяння, внаслідок чого і діти його невиховані, і маєток управляється вкрай безладно. Коробочка - «дубинноголова», нічого не тямить, крім свого господарства. Ноздрьов - «історична» в деякому відношенні людина, гульвіса і брехун. Собакевич по зовнішності - ведмідь, по внутрішнім якістям - непрохідний кулак. Плюшкін - відштовхує від себе читача своєю скупістю. Всі ці особи надзвичайно вірні дійсності, типові, що доводиться вже одним тим, що імена їх стали загальними. Гоголь, безсумнівно, мав на увазі, що художнє зображення нікчемного, вульгарного та потворного відверне читача від усього цього і направить його думку до предмету протилежного, до краси розумно морального життя.

У поемі, як оазиси серед пустелі, є окремі місця, де читачеві дається відпочинок від цієї дійсності. Такими місцями є здебільшого ліричні сповіді автора, коли він відступає від розповіді і як би сам відводить свою душу на інших почуттях та інших думах. Такі, наприклад, два звернення до Русі, в яких Гоголь виражає передчуття очікування великих доль, незрівнянне порівняння двох письменників, з яких один взявся оспівати прекрасне в житті, а інший - нице і вульгарне; патетичне звернення до образу скнари - Плюшкіна, де Гоголь радить юнакам забирати з собою в дорогу всі людські чесноти, яких потім не повернути вже ні за які блага. У поемі Гоголь не тільки малює типи, але і дає місце психологічному аналізу. Образи Чичикова, Плюшкіна, Тентетнікова та інших є нам цілком зрозумілими, коли Гоголь розкриває перед нами ті зовнішні обставини і ті внутрішні спонукання, які зробили цих людей такими, якими вони з'являються перед читачами в поемі. «Мертві душі» є геніальним твором навіть в одному першому томі, і можна лише пошкодувати, що хвороба і смерть завадили автору довести до кінця цю працю, в якому знайшов би своє відображення «вся російська людина», як про це мріяв сам Гоголь, і що він безсумнівно виконав би.

Драматизм змісту поеми М. В. Гоголя «Тарас Бульба»

У повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» ми знайомимося з життям всього козацтва, з боротьбою двох націй, що мала величезне значення для всього українського народу.

Все тодішнє життя вільної України, з усіма її світлими і темними сторонами, запекла боротьба двох народів на грунті взаємної ненависті - все це проходить перед очима читача в живих наочних образах, що дає підставу назвати твір «Тарас Бульба» поемою. Зміст поеми розділяється на дві частини: в одній ми знайомимося з побутом і рисами всього козацтва, знайомимося з характером осіб, між якими розігрується згодом драма; у другій частині головну роль грає Бульба, і ця друга частина особливо відрізняється драматизмом змісту.

Якщо ми будемо розуміти драматизм як зіткнення двох протилежних начал, то в поемі «Тарас Бульба» він висловився, головним чином, в зіткненні двох націй і в подіях, що сталися в родині Тараса.

Боротьба двох націй почалася не через якийсь нікчемний привод: дві нації стикаються і борються за головні підвалини свого життя. Козаки б'ються за все те, що їм дорого, що прив'язує їх до життя: за віру, за Січ, за товариство, за славу. Утиски православних викликали загальний похід, піднялися всі, хто тільки міг носити зброю, - таке велике було у всіх обурення, коли відомо стало , що ляхи лаються над козаками і вірою козацькою. Січ, священна Січ була в небезпеці; цього було досить, щоб підняти все козацтво на захист того, чим вони так пишалися, що було їм так дорого і свяшенно!

Товариство також було силою чималою: яке значення воно мало для козаків, стає зрозумілим із промови Бульби, коли він, розділивши запорожців на два загони, зробився отаманом війська, що залишився при Дубно. Він говорить, що товариство руської людини зовсім відрізняється від товариства іноземців, збуджує хоробрість в серцях запорожців вигуком: «Нехай же дізнаються ляхи, що значить руське товариство!» Слава також була величезною рухаючою силою, заради якої козак готовий був йти куди завгодно. Та й що ж це за «лицар» без слави?

Таким чином, ми можемо ясно собі уявити, яка повинна була бути боротьба, якщо військовим кличем козаків, їх гаслом, були ці чотири слова: «віра, Січ, товариство, слава», в яких вилилося все життя вільного козацтва. Інша драма розігралася в родині Тараса.

Ще на початку поеми ми помічаємо різницю між характерами двох братів, Остапа й Андрія, бачимо, що й Тараса томить недобре передчуття щодо молодшого сина. І ці передчуття справдилися: зачарований красою полячки, Алдрій переходить на сторону ворогів свого батька, віри, батьківщини, товаришів, зраджує всьому, що дорого і свято козакові. Яка боротьба повинна була відбуватися в його душі, перш ніж зважився він на цей крок, який був проти всіх його принципів, на яких він був вихований. «Пропав козак для всього козацтва, пропав ні за що». Скільки мук він переніс, перш ніж зважився забути любов батька і брата, зрадити товариство і вітчизну, виступити проти них в бою. Не менш сильна боротьба відбувалася і в душі Тараса, коли він готувався убити свого рідного сина. Як він повинен був боротися між почуттям батька і боргом козака, коли говорив: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю»,

Рішення Бульби схилилося на бік боргу, і Андрій упав від руки власного батька, тому що не хотів старий Тарас, щоб жив довше на світі його син, який не зумів встояти перед чарами жінки, який зрадив заради неї батьківщину і зганьбив все козацтво. Ці положення дихають істинним трагізмом, читач як би дивиться драму на сцені: такою силою віє від поеми, що ми переймаємося почуттям жаху, який поступово переходить у співчуття, а це останнє почуття - завжди вірний супутник драматизму.





Реферат на тему: Головні ідеї творів М. В. Гоголя "Мертві душі" та "Тарас Бульба"


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.