Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Твори

Для чого ми навчаємося? (твір-роздум)

Усім нам багато доводиться навчатися і працювати, щоб досягнути чогось у житті. Зазвичай ми не можемо передбачити або знати заздалегідь, що нам вміти треба, а що ні. Тому усім нам треба чимало навчатися. Чим більше вмієш та знаєш, тим легше живеться в світі. Володіючи вміннями, знаннями та навиками, людина може справитися з будь-якою ситуацією. Народна мудрість каже: «Вік живи, вік учись». Це істина, котру навряд чи хтось зможе спростувати. Мудру людину, обізнану, яка багато вміє і знає, усі поважають та виявляють бажання з нею спілкуватись. Бо якщо хтось вміє усе робити, він може навчити інших й будь-кому допомогти. Як нам стати мудрим, обізнаним та умілим? По-перше, треба багато навчатися, старанно працювати, постійно вдосконалювати свої вміння та навички, щоб в кінцевому рахунку досягнути своєї майстерності.

Чи легко, на Вашу думку, людині вчитися та привчати себе до роботи, коли нам чогось зовсім не хочеться робити? Це дуже не легка праця, як кажуть, праця до сьомого поту. Що не кажіть, а змусити себе щось зробити - найважче. Недарма кажуть, що наша сама більша перемога – це наша перемога над самим собою. Але треба обов'язково вчитися себе перемагати, щоб виховувати у собі силу волі. Це дуже важливо для нас в житті. І це потрібно робити з самого раннього дитинства, так само як і писати, читати, рахувати, вчитися виконувати роботу по дому. Бо якщо цьому не навчатися в дитинстві, то вже ніколи не навчимося. Якщо ми не виробимо звички прибирати за собою щодня, прати, вмиватися, здобувати знання, читати та ін., то нам пізніше доведеться дуже важко у житті. Ми виростемо нікчемою та ледарем, що нічого не вміє та не приносить користі ані суспільству, ні собі. Тому треба проганяти від себе лінощі якнайдалі. Від них бувають одні неприємності. Але якщо ми все-таки змусимо себе працювати, навчатися писати, читати чи шити, то нам потім буде легше у житті. Тож треба намагатися не витрачати часу даремно, намагатися завжди одержувати якісь знання, вміння та навики, щоб потім нам було легше. Згадаймо, як нам було спочатку навчитися читати, писати, вирішувати задачі, тримати тоненьку голку в руках. Зараз нам здається смішним, що ми цього не вміли. Адже так? Зараз ми беремо до рук книгу і читаємо, розуміємо написане в книжці та не раз, мабуть, думаємо, як це добре, що вміємо читати. Ми вміємо писати і ведемо власні щоденники, записуємо свої враження, спостереження, пишемо друзям листи і думаємо, як це добре, що ми вміємо писати, бо без цього не можливо обійтися у сучасному світі?

Скажімо, хлопчик навчився майструвати по дереву - і це знадобиться йому у житті, а дівчинка навчилася вишивати серветки чи плести - вона цього також вже не забуде. Або, якщо ми навчимося в дитинстві їздити на велосипеді, то навіть якщо ми не сідатимемо на велосипед і десять років, а в потрібний момент доведеться це зробити, то ми сядемо й поїдемо. Але усьому цьому ми повинні навчитися в дитячому віці, бо як стверджують вчені, наш мозок може такі знання сприймати до п'ятнадцяти років. А потім ми вже не в силі будемо засвоїти такого обсягу знань, якщо не тренуватимемося з дитинства. Не даремно в народі кажуть: «Усьому свій час» чи «Куй залізо, поки гаряче», «Вчися, поки малий», або «Чого Івась не навчився, того й Іван не знатиме». Учені довели це тільки нещодавно, а народ вже знав про це ще з давнини, бо люди на прикладах з власного життя бачили це кожен день і розуміли, що тільки наполегливою працею можна чогось досягнути. А тому завжди зневажали нероб. З лінивих сміялися і їх не поважали, бо всі дуже добре знали, що ніхто мудрим не народився, а мудрості навчився. Тому й завжди казали своїм дітям: «Не кажи не вмію, а кажи — навчусь!», виробляли у собі впевненість та силу волі. Хоч як важко не було б навчатися, треба собі сказати: «Я зможу!» і від своєї мети не відступати, а крок за кроком, наполегливо та впевнено до неї йти. Навчившись чогось, нам стає легко та радісно. Як каже народна мудрість: «Чого навчився, того за плечима не носити». Ця ноша - легка та приємна. Саме тому нам потрібно вчиться, в житті це нам знадобиться, не можна лінуватися, відкладати справи на потім, байдикувати. Тому необхідно вчитися, щоб у житті потім досягти висот, чогось великого, щоб наше життя було гарним, повним та змістовним.

Наше життя - не просте і тому треба прожити його з гідністю, цікаво та корисно для себе та інших. Адже кожна людина приходить у цей світ для того, щоб творити добро та приносити радість людям. Але від усіх нас вимагається щоденна та наполеглива праця задля того, щоб отримати знання та вдосконалити себе. Нам необхідно вчитися щодня, бо як каже народна мудрість: «Вік живи, вік учись», «Вчитися треба не до старості, а до смерті», або «Не борода робить чоловіка мудрим». Тому варто запам'ятати, що наші вміння, навики та знання потрібно набувати з дитячих років і не лінуватися, а щодня перемагати та переборювати себе. Тоді не втратиш того, чому навчишся і того, що вмітимеш, воно залишиться при тобі на все життя. Бо те, що вмітимеш і те, що знатимеш, за плечима не носити. Наші знання – це наша найлегша ноша. Згодом ми зможемо тільки вдосконалити свою майстерність. А основа –це наше навчання та відсутність лінощів.





Реферат на тему: Для чого ми навчаємося? (твір-роздум)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.