Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Туризм

ВАТ “Інтурист” і розвиток іноземного туризму в Радянській Україні (реферат)

Наприкінці 60-х рр. інфраструктуру міжнародного туризму остаточно було відновлено. Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають стрімкого розвитку в 70-80-ті рр. Якщо в 1960 р. по світу подорожували 70 млн. чоловік, то в 1980-му – вже 284 млн. чоловік.

Піднесення міжнародного туризму в цей період пояснюється такими чинниками: по-перше, склалася сприятлива міжнародна ситуація; по-друге, зросла купівельна спроможність населення; по-третє, збільшилась тривалість відпусток; по-четверте, вдосконалювалися транспортні засоби і сфера туристського обслуговування.

Міжнародний туризм став ефективним засобом зовнішньоекономічних зв'язків країн. Зазнав піднесення він і в СРСР. За період з 1971 по 1975 р. було прийнято близько 50 млн. інтуристів, а за кордон виїхало близько 11 млн. громадян Радянського Союзу. В Україні на початку 70-х рр. було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР. Пізніше його перейменовано на Головне управління з іноземного туризму УРСР.

У 1929 р. для обслуговування великого потоку іноземних туристів створюється Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист», яке згодом стає монополістом в області організації іноземного туризму в СРСР. «Інтурист» створює власні представницькі філії як за кордоном, так і в містах союзу, підписує договори із закордонними залізничними і пароплавними компаніями. Інтуристам пропонувалося близько 50 маршрутів для подорожей по СРСР, які включали окрім Москви великі адміністративні центри європейської частини держави. Про величезну діяльність «Інтуриста» говорить той факт, що за період с 1929 по 1938 рр. СРСР відвідало більш ніж 100000 іноземних туристів. Майже третина всіх туристів складали громадяни США. Найбільша інтенсивність відвідування країни іноземцями припадає на 1934 – 1937 рр., коли їх кількість досягла 70000 чоловік.

З 1938 р. починається спад, що був наслідком світової економічної кризи, а також наближенням війни. Лише у середині 50-х рр. іноземний туризм оживає і набуває нової сили.

З 1957 р. починається історія радянського морського туризму. «Інтурист» орендував два судна – «Перемогу» і «Грузію», на яких і здійснювались морські подорожі навколо Європи із Одеси в Ленінград. Пароплав «Петро Перший» проводив чорноморські круїзи для туристів із соціалістичних країн. А в 1960 р. сумно відомий пароплав «Адмірал Нахімов» почав плавати вздовж Кримсько-Кавказького узбережжя. На початку 1960-х рр. морський туризм почав розвиватися у Балтиці, судно «Григорій Орджонікідзе» робило 20-денні тури вздовж узбережжя Далекого сходу.

На створення відповідних європейських умов для прийому туристів пішло десять післявоєнних років. Необхідно було побудувати мережу готелів і ресторанів, нарешті набути досвід перевезення великої кількості іноземців авіа і залізничним транспортом, розгорнути рекламу і, нарешті, налагодити виробництво сувенірної продукції.

Перед «Інтуристом» стояли проблеми, пов'язані зі специфікою СРСР як туристської держави. СРСР знаходився на великій відстані від туристських ринків Європи. А якщо врахувати той факт, що відстані між окремими туристськими об'єктами в СРСР становили тисячі кілометрів, то виходило, що витрати на транспорт становили більшу частину вартості путівки. Протяжність деяких маршрутів, які розробив «Інтурист», становила до 6000 км.

Після запуску в 1957 р. першого у світі штучного супутника Землі цікавість до Радянського Союзу стрімко зросла. Але в умовах холодної війни уряд США навмисно відправляв антирадянськи настроєних американців і відмовлявся видавати виїзні візи тим громадянам, які мали у свої паспортах відмітки про відвідування СРСР. Це звичайно гальмувало розвиток радянського іноземного туризму.

У 1964 р. створюється Управління з іноземного туризму і Рада з іноземного туризму, куди увійшли представники 17 міністерств, комітетів і відомств. Управління і Рада повинні були координувати роботу різних організацій для подальшого розвитку іноземного туризму в СРСР. В середині 60-х рр. створюється і спеціальна система підготовки кадрів для готелів і ресторанів, а також супроводжуючих груп і перекладачів. «Інтурист» залишався єдиною комерційною організацією в системі Управління Ради Міністрів СРСР по іноземному туризму. Відділення «Інтуриста» були відкриті у всіх столицях союзних республік, а також у великих туристських центрах – Ленінграді, Сочі, Ялті, Іркутську.

З 1964 р. «Інтурист» почав приймати туристів для лікування у найбільш відомих курортах країни. До їх числа увійшли санаторії, відомі своїми джерелами мінеральних вод, наприклад, Мацеста в Сочі, П'ятигорськ, Кисловодськ, Єсентуки, лікувальні грязі Цхалтубо і т.д.

Діяльність «Інтуриста» не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на «Інтурист» покладалися обов'язки приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті рр. «Інтурист» брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, президента Франції Ж. Помпіду, прем'єр - міністра Великої Британії Г. Вільсона.

У 1975 р. під час спільного радянсько-американського польоту корабля «Союз-Аполлон» ВАТ «Інтурист» також відповідало за приймання іноземних гостей. «Інтурист» постійно співпрацював з посольствами іноземних держав у СРСР. Прийоми, організовані компанією, відвідували принаймні 100 послів.

У 1975 р. в Мадриді було створено Міжнародну міжурядову організацію в галузі туризму – Всесвітню туристську організацію(ВТО), що стала спадкоємицею Міжнародного союзу офіційних туристських організацій(МСОТО), заснованого ще в 1934 р. СРСР став однією з держав – засновниць ВТО. Першим Генеральним секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).

Піднесенню туристського обміну сприяв прискорений розвиток сучасних видів транспорту. Аерофлот здійснював повітряне сполучення з 3,5 тис. міст більш ніж у 50 державах на всіх континентах. Значну роль у туристських зв'язках відіграли залізниці. Міжнародні залізничні маршрути сполучали СРСР з 25 державами Європи та Азії. Також в цілях реклами туристських поїздок у Радянський Союз «Інтурист» видавав туристські проспекти, буклети, рекламні туристські фірми, проводив рекламу по радіо і телебаченню, а також через радянську і іноземну пресу.

У 70-ті рр. «Інтурист» розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської і азійської частини СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайомитись з усіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і промисловими підприємствами, пам'ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками і ловецькими угіддями.

Великий інтерес набула поїздка на «Транссибірському експресі» із Москви до Владивостока, через увесь СРСР. Швидко завоював популярність і екзотичний круїз на катерах по Каракумському каналу, який ввели у 1985 р. Підготовленим туристам могли запропонувати і пішохідний 30-кілометровий поход по прибайкальській тайзі.

Згідно з багатьма опитуваннями, які проводилися серед іноземних туристів, було виявлено, що їх більш за все приваблює в турах по СРСР пізнавальна направленість. Найбільший інтерес у 60-70 % туристів визивала історія і культура Радянського Союзу. А, навпаки, поїздки ділового характеру традиційно займали останнє місце, що пояснювалось існуванням командно-адміністративної системи з її тотальним плануванням економіки.

В Україні в 70-ті рр. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі «Інтуриста»: у Києві – «Либідь» і «Братислава», у Харкові – «Інтурист», «Мир» і мотель «Дружба», у Львові – «Дністер», в Ужгороді – «Закарпаття», в Одесі – «Чорне море», у Запорожжі – «Запоріжжя», у Полтаві – мотель «Інтурист», у Чернівцях – «Черемош», у Херсоні – «Фрегат». У Ялті спільно з югославськими фахівцями в мальовничому Массандрівському парку було введено в експлуатацію готель «Ялта-Інтурист».

З 1970 по 1980 р. готельний фонд «Інтуриста» збільшився майже в 4 рази, перевищивши 50 тис. місць, з них 10096 готельних місць знаходилося в Україні. Щорічні темпи зростання кількості іноземних громадян, що відвідали СРСР, становили в середньому 8-10 %. Розвивався і виїзний туризм. За період після Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі 1975 р.)по 1981 р. Радянський Союз відвідали близько 25 млн. зарубіжних гостей і майже 19 млн. радянських людей побували за кордоном.

70-ті рр. були періодом масового міжнародного туризму в СРСР. У 1980 р. обсяг його збільшився на 54 % порівняно з періодом 1971-1975 рр.

Розширювалася географія в'їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, у тому числі Хмельницький і Луцьк. На початку 80-х рр. «Інтурист» пропонував маршрути по 135 містах усіх союзних республік. Власна мережа готелів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55 тис. гостей і надати послуги харчування 74 тис. чоловік.

Активізувався радянський туризм за кордон: за 1979 – 1984 рр. – в 1,6 раза. Навіть суворий анкетний відбір кандидатів у поїздки не завадив його піднесенню.

Радянські туристи стали частими гістьми в соціалістичних країнах. У більшості країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії, в Японії та Австралії. У 1984 р. вони здійснили поїздки по більш ніж 180 маршрутах, які охоплювали практично всі світові туристські центри.

Загалом за весь період існування організованого туризму в СРСР близько 50 млн. радянських людей ознайомилися з визначними туристськими пам'ятками 142 країн світу.

Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для «Інтуриста» ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тис. гостей, що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві, Ленінграді, Києві, Мінську й Талліні. Наприкінці 70-х рр. були побудовані нові готелі: «Космос» - у Москві, «Дагомис» - у Сочі, «Прибалтійський» - у Ленінграді, «Русь» - у столиці України.

Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства.

У 1980 р. за ініціативою «Інтуриста» було встановлено ділові контакти з «Visa International» з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток «Visa». До початку олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька спеціальних терміналів, що давали можливість приймати оплату за картками «Visa».

Значно зросла популярність «поїздок дружби ». За 1981-1982 рр. «поїздами й літаками дружби» СРСР відвідало 160 тис. туристів з країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудований готель «Братислава». Понад 100 тис. чоловік приїздили в СРСР, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв «Київська весна», «Золота осінь» - у Києві, «Біла акація» - в Одесі, «Кримські зорі» - в Ялті.

У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практиці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975-1980 рр. близько 100 тис. іноземних туристів (в 2,5 разів більше, ніж за попередні 5 років) здійснили круїзи Волгою, Доном, Дніпром. Починаючи з 1982 р. був уведений новий круїз Дніпром «Ріка-море» з Києва до Херсона, далі – Чорним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе (Болгарія) і Джорджу (Румунія). Круїз став єдиним такого типу в світовому туризмі.

Усього в 1982 р. в СРСР відвідали 5 млн. зарубіжних гостей і понад 4 млн. радянських людей здійснили поїздки за кордон.

Основу туристського міжнародного туристського обміну Радянського Союзу становив туристський обмін із соціалістичними країнами, на які припадало близько 60 % усіх поїздок як до СРСР, так і з СРСР.

Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У Київському «Інтуристі» працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300 гідів – перекладачів зі знанням 18 мов світу.

У червні 1983 р. Указом Президента Верховної Ради СРСР Головне управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР було реорганізовано у Державний комітет СРСР з іноземного туризму (Держкомінтурист). Його першим головою став Посол СРСР у Японії В.Я. Павлов.

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму збільшилася за 15 років з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та конференц –зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. одиниць автотранспорту.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» було відокремлено зі структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР і переведено на самофінансування.

В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного управління галуззю - Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму «Укрінтур».

В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х рр. у розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з'явилися нові тенденції: він позбавив суворої перевірки, заорганізованості, регламентації з боку держави.

Література:

1. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. – К.: вища шк., 2002. – 195 с.

2. Дворниченко В. В. Развитие туризма в СРСР в 1917-1983 гг. – М.: Турист, 1985. – 86 с.

3. Цибух В. І. Туризм в Україні на зламі тисячоліть// 6 континентів. – 2000. - № 5. – С. 3

4. http://www.tourlib.columb.net.ua/Statti/Tourism/prejger.htm

 





Реферат на тему: ВАТ “Інтурист” і розвиток іноземного туризму в Радянській Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.