Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Туризм

Розвиток туризму в світі на початку XXI століття (реферат)

За даними Міжнародної Організації Праці (МОП), близько 200 млн. осіб у світі натепер зайняті у сфері туризму (8% від загального показника зайнятості), причому більше половини з них працює в готельному господарстві. Але туризм створює також можливості для працевлаштування людей у місцевих галузях господарства, що пов'язані з туризмом лише опосередковано, а також для маси сезонних працівників. Мультиплікаційний ефект при цьому сягає 1,5, тобто на одного працівника, зайнятого у сфері туризму, припадає 1,5 особи, зайняті у супутніх галузях (торгівля, побутове обслуговування, банківські послуги, страхування тощо). Таким чином, за підрахунками Всесвітньої ради туризму і подорожей, нині практично кожний 12-й працюючий в світі - працює на туризм.

У США в сфері туризму безпосередньо працює 6,6 млн. і опосередковано 8,9 млн. осіб, що перевищує число працюючих у сільському господарстві, автомобільній, електронній, сталеплавильній та текстильній промисловості, взятих разом, а їх сукупна річна заробітна плата перевищує 700 млрд. дол. В Європі майже 10% працюючих зайняті у сфері туризму. При цьому за темпами зростання чисельності працюючих туризм випереджає інші галузі економіки приблизно у 1,5 рази, адже витрати на створення одного робочого місця в туризмі у 20 разів менші, ніж у промисловості.

Опосередкований вплив туризму на рівень життя місцевого населення знаходить відображення у створенні та розвитку місцевої інфраструктури та сервісних служб, якими користуються як туристи, так і місцеве населення.

У масштабах держави туризм може стати важелем для подолання нерівномірного економічного розвитку окремих територій, стимулюючи його підвищення в економічно слабо розвинених районах, несприятливих для промислового та сільськогосподарського виробництва, через розвиток туристичної індустрії. Розвиток туризму в цих районах сприяє закріпленню в них населення, зменшенню міграції його до великих міст і промислових центрів і навіть призводить до зворотнього процесу - припливу до них населення з інших регіонів. Класичним у цьому відношенні став приклад французького містечка Оссуа, що за сто років (1861-1962) втратило більше половини населення й опинилося на межі вимирання. Традиційне заняття місцевого люду - сільське господарство - на цей час залишилося засобом існування тільки для чотирьох родин цього містечка. Місцева влада взяла орієнтацію на створення тут гірського туристичного центру. На початок 1980-х pp. були збудовані готелі на 700 місць, туристичні бази, траси та підйомники. Запроектовано будівництво готелів загальною кількістю до 3 тис. місць. Як наслідок - з'явились нові робочі місця, збільшилась мережа підприємств торгівлі та громадського харчування. Число жителів містечка на цей час зросло на 42%.

Крім сприяння рівномірному розвитку регіонів значення туризму в загальнодержавному масштабі полягає у здатності приносити надходження до держбюджету через податки, а також - поповнювати позабюджетні фонди. На сферу туризму припадає 5% всіх податкових надходжень у світі (більше 500 млрд. ам. дол.)

У світовому масштабі індустрія туризму є чинником, що сприяє інтенсивному економічному розвитку регіонів земної кулі, що віддалені від великих промислових центрів і не мають достатньо інших передумов для господарського зростання. У багатьох країнах, що розвиваються, вона посідає чільне місце в економіці держави. Індустрія туризму промислово розвинених країн вже давно перетворилась на галузь великого бізнесу.

Характеристику світового туристичного ринку складають найбільш загальні показники міжнародного туробміну, якими є:

- обсяг турпотоків (у кількості прибуттів);

- обсяг валютних надходжень (в американських доларах і євро);

- темпи зростання кількості прибуттів та обсягів валютних надходжень (у %).

Кількість прибуттів зросла за період 1950-1997 р. майже у 25 разів, надходжень - у 214 разів. Надходження від туризму зростають швидше, ніж його натуральні показники. За тридцять років - з 1950-го до 1980-го - кількість прибуттів міжнародних туристів зросла майже в 11,5 разів - з 25 млн. до 285 млн., а кількість надходжень від туризму - у 48,5 разів - з 2,1 млрд. до 97 млрд. американських доларів. За двадцять років - з 1980-го до 2000-го - світові темпи зростання туризму уповільнилися: кількість прибуттів зросла у 2,5 рази - з 284,8 до 696,1 млн., а надходжень - у 4,8 рази з 97 до 474,4 млрд. Значну роль в уповільненні темпів зростання міжнародного туризму відіграли економічні спади, що відбулися на початку 1980-х, 1990-х pp., інфляційні процеси, зростання безробіття в індустріальних країнах. Ще більший вплив справили явища політичної нестабільності, такі як протистояння політичних систем, локальні війни та терористичні акти. Серед них особливо руйнівними були наслідки терористичного акту 11 вересня 2001 р. на території США - одного з найбільших туристичних ринків світу. В результаті теракту відбулося різке скорочення туристичних подорожей, обсягів авіаційних перевезень, що в свою чергу викликало зменшення робочих місць у цих секторах і спричинило спад у інших секторах економіки. Вперше за весь повоєнний період, починаючи з 1950 р. туристична індустрія світу завершила 2001 рік з від'ємними показниками: кількість прибуттів зменшилася на 0,6%, а надходжень - на 2,6%. У 2002 р. туризм знову продемонстрував свою стійкість - кількість туристичних прибуттів перейшла за 700 млн. і зросла порівняно з 2001 р. на 3,1%. Загальну динаміку розвитку світового туризму по його основних показниках відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Рік

Кількість

прибуттів,

млн.

Темпи

зростання,

%

Надходження

від туризму,

млрд. ам.

дол.

Темпи

зростання,

%

1950

25,282

-

2,100

-

1960

69,296

10,6

6,867

12,6

1970

159,690

8,7

17,900

10,0

1980

284,841

6,0

97,000

19,1

1990

456,800

6,4

264,708

21,2

1995

551,700

3,0

393,230

13,4

1996

592,122

4,6

423,116

7,6

1997

610,763

3,1

435,981

3,0

1998

625,500

2,4

442,500

1,5

1999

652,200

3,9

456,300

3,0

2000

687,300

6,8

474,400

4

2001

684,100

-0,6

462,200

-2,6

2002

702,600

3,1

474,000 (502,000 €)

2,6 (+0,3)

2003

694,000

-1,2

525,000 (464,000 €)

8,6 (-2,2)

Результати розвитку туризму в 2004 p., зібрані ВТО, свідчать про його відновлення та активне зростання - в усіх регіонах світу зафіксовано збільшення туристичних прибуттів. Загальна їх кількість у світі в 2004 р. склала 763 млн. (зростання 10,7%), а надходжень - 622 млрд. ам. дол. або 500 млрд. евро (10,3% зростання). Цей стрибок експерти ВТО пов'язують з реакцією на низькі показники 2003 p., викликані іракською війною, епідемією атипової пневмонії та послабленою економікою.

У 2005 р. продовжилася тенденція зростання обсягів міжнародного туризму. Терористичні акти та природні катастрофи, такі як цунамі в Індійському океані, не зупинили його розвитку. Кількість міжнародних прибуттів у 2005 р. зросла на 5,5% і вперше перевищила цифру 800 млн. (808 млн. прибуттів).

Важко переоцінити роль туризму як джерела надходження коштів (у тому числі валютних) до державних та інших бюджетів.

Платіжні баланси багатьох країн знаходяться у значній залежності від валютних надходжень від іноземного туризму.

Отримані у 1992 р. 279 млрд. доларів склали майже 7% сукупного доходу від світового експорту товарів і послуг. У 2002 р. ця цифра сягнула 8% світового експорту та 30% світової торгівлі послугами.

При аналізі регіональної структури туристичних прибуттів та надходжень виділяють шість туристичних регіонів світу:

Європейський - країни Західної, Північної, Південної, Центральної та Східної Європи, включаючи всі колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина);

Американський - країни Північної, Південної, Центральної Америки, островні держави та території Карибського басейну;

Азіатсько-Тихоокеанський - країни Східної та Південно- Східної Азії, Австралія та Океанія;

Африканський - країни Африки (крім Єгипту та Лівії);

Південно-Азіатський - усі країни Південної Азії;

Близькосхідний - країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.

Ці регіони виділені ВТО за такими характеристиками як: географічне розташування; наявність та особливості туристичних ресурсів; політична ситуація та рівень економічного розвитку країн і життя населення; стан туристичної інфраструктури; місце туризму в економіці та культурі, державній політиці країн; розвиток його певних видів; спрямування туристичних потоків; їх кількість і кількість грошових надходжень від туризму; динаміка його розвитку.

Європа вважається провідним туристичним регіоном з 6 туристичних регіонів світу. Цей регіон приймає близько 60% світових туристів і отримує близько 50% надходжень. Цьому сприяють політична та економічна стабільність у регіоні, висока якість життя населення, наявність хорошої інфраструктури та багатство ресурсів, розмаїття туристичного продукту. Країною, яка вважається лідером з прийому туристів як у регіоні, так і в усьому світі, є Франція. У 2002 р. на країни Південно-Середземноморської Європи (Іспанія, Італія, Греція) припадало 20% світового туристичного ринку. Більше 80% в регіоні складає доля внутрішньорегіонального туризму. Темпи зростання туризму в Європі нижчі за загальносвітові. Це частково пояснюється старінням туристичного продукту, відносною дорожнечею життя в країнах Західної Європи, сильним евро.

У 2005 р. в Європі зареєстровано зростання туризму на 4%. Найкращі показники - в регіоні Туреччини (+20%), де кількість прибуттів перевищила 20 млн. У Центральній та Східній Європі найкращі показники у 2005 р. мали країни Балтії: Латвія (+20%), Литва (+15%) та Естонія (+7%). У Західній Європі першими за темпами зростання були Німеччина та Швейцарія - по 6%.

Другим за кількістю прибуттів і надходжень регіоном завжди була Америка, але з 2002 р. вона періодично поступається Азіатсько-Тихоокеанському регіону. Половину прибуттів до регіону забезпечують США - країна, яка вже кілька років займає перше місце за кількістю надходжень (74,5 млрд. ам. дол. у 2004 p.). Друге місце в регіоні належить островам Карибського моря (близько 12 млн. туристів на рік). Натомість країни Південної Америки забезпечують менше 10% прибуттів і надходжень у регіоні, що пояснюється їх політичною та економічною нестабільністю.

Зростання туризму в Американському регіоні у 2005 р. склало + 6%, при цьому Північна Америка та Карибський регіон трохи відставали від середнього показника по регіону (+5%). Найкращі показники продемонстрували США (+8%), Мексика (+10%) і Куба (+13%).

Східну Азію та Тихоокеанський регіон експерти туризму вважають "туристичним напрямом майбутнього". До складу регіону входять так звані "нові індустріальні країни": Гонконг, Малайзія, Сингапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія, Тайвань. Швидкими темпами розвивається туристична індустрія Китаю, якому експерти пророкують стати провідною туристичною державою - лідером світового туризму у 2020 р. Китай приваблює велику кількість туристів чудовою екзотичною природою, пам'ятками культури, індустрією розваг, високим рівнем сервісу. У той же час регіон генерує близько 75% виїзних туристичних потоків. Найбільшим ринком - постачальником туристів до Китаю та й інших регіонів світу є Японія.

До регіону Південної Азії входять такі країни як Індія, Пакистан, Непал, Мальдивська республіка, Іран, М'янма, Афганістан, Шри-Ланка, Бангладеш і Бутан. Види туризму, що пропонуються у різних країнах, мають виражену специфіку: пізнавальний туризм у Індії й Пакистані, пляжний відпочинок на Мальдивах й у Шри-Ланці, гірський спорт й альпінізм у Непалі. Темпи зростання туризму у 2002 р. у цьому регіоні були від'ємними, що пояснювалося політичною нестабільністю й війнами у країнах регіону. Але вже 2003 рік показав зростання кількості прибуттів майже удвоє.

У 2005 р. зростання туризму в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні склало +7% - значно менші темпи порівняно з 2004 p., коли регіон відновлювався після епідемії атипової пневмонії (+28%). Хороші темпи в 2005 р. продемонстрували Камбоджа (+35%), В'єтнам (+18%), Філіппіни (+14%), а от на Мальдивах позначилися наслідки цунамі - зниження темпів до -39%.

У Африканському регіоні традиційні туристичні країни Північної Африки у 2002 р. зазнали спаду туризму (-4%), натомість на 8,5% зріс туристичний потік до країн Тропічної Африки. Африка приваблює туристів чудовим відпочинком, екзотичними національними парками Кенії, Танзанії, Заїра та Замбії, можливістю взяти участь у сафарі. Один з лідерів регіону - Південно- Африканська республіка.

У 2005 р. Африка стала регіоном-лідером за темпами зростання туризму (+10%). Особливих успіхів досягнуто у Мозамбіку (+32%), Кенії (+26%) та ПАР (+11%).

Близький Схід притягує туристів передусім як світовий центр паломництва. Країна, де знаходяться основні мусульманські святині - Саудівська Аравія. Крім паломництва тут успішно розвиваються діловий туризм (Кувейт), відпочинок (Арабські Емірати), пізнавальний туризм (Єгипет). У 2002 р. темпи зростання туризму в цей регіон склали майже 11%. Найбільший відсоток зростання туристичних відвідувань у регіоні (17,5%) спостерігався у 2001 р. - у зв'язку зі святкуванням 2000-ї річниці Різдва Христова.

На фоні блискучих показників перших років XXI ст. у 2005 р. Близький Схід вступив у період поміркованого розвитку - в середньому +5%.

Статистику розвитку туризму по регіонах на початку XXI ст. можна побачити у таблицях 2, 3.

Таблиця 2

Міжнародні туристичні прибуття та надходження від туризму по регіонах


 

Надходження від туризму в світі

Міжнародні туристичні прибуття

US$

Євро

Ринко-ва

доля

%

млн.

Темпи

зростання,%

Ринкова

доля (%)

млрд.

На 1 прибут

ку

млрд.

На 1

прибут

ку

2003

2004

2004

2003

2004

2004

2004

2004

2004/ 2003

2004

1

2

3

4

5

6

7

8

8

10

11

Світ

525

622

820

464

500

660

100

763

10,7

100

Європа

283,1

326,3

790

250,3

262,3

630

52,4

415,2

4,9

54,4

Північна Європа

41,9

48,9

1,020

37,1

39,3

820

7.9

48,2

8,3

6,3

Західна Європа

103,4

117,1

840

91,4

94,1

680

18,8

139,0

2,2

18,2

Центральна та Східна Європа

22,9

27,5

360

20,2

22,1

290

4,4

77,1

13,8

10,1

Південна Європа

114,9

132,8

880

101,6

106,7

710

21,3

150,9

2,2

19,8

Азіатсько- Тихоокеанський регіон

95,5

125,0

820

84,4

100,5

660

20,1

152,9

27,8

20,1

Північно- Східна Азія

47,1

63,4

720

41,6

51,0

580

10,2

87,5

29,5

11,5

Південно- Східна Азія

24,3

31,3

660

21,5

25,2

530

5,0

47,4

30,6

6,2

Океанія

17,6

22,5

2,210

15,6

18,1

1,780

3,6

10,2

12,4

1,3

Південна Азія

6,5

7,8

990

5.7

6,3

800

1,2

7,8

16,5

1,0

Америка

114,0

131,5

1,050

100,7

105,7

840

21,1

125,7

11,1

16,5

Північна Америка

84,3

98,1

1,140

74,5

78,8

920

15,8

85,8

10,8

11,3

Карибський регіон

17,8

19,3

1,050

15,8

15,5

850

3,1

18,3

6,8

2,4

Центральна Америка

3,3

3,7

640

2,9

3,0

520

0,6

5,8

17,8

0,8

Південна Америка

8,6

10,5

660

7,6

8,4

530

1,7

15,8

15,8

2,1

Африка

15,8

18,9

570

14,0

15,2

460

3,0

33,2

8,2

4,3

Північна Африка

5,1

6,1

480

4,5

4,9

390

1,0

12,8

15,3

1,7

Тропічна Африка

10,7

12,8

630

9,5

10,3

500

2,0

20,4

4,1

2,7

Близький Схід

16,7

20,7

580

14,7

16,7

470

3,3

35,6

20,5

4,7

Джерело: Всесвітня туристична організація (ВТО)

Таблиця 3

Провідні світові туристичні напрями

Міжнародні туристичні прибуття

Надходження від міжнародного туризму

Країни

млн.

Темпи змін

Країни

млрд. ам. дол

Темпи змін (%)

2003

2004

2003/ 2002

2004/ 2003

2003

2004

2003/ 2002

2004/ 2003

1.

Франція

75,0

75,1

-2,6

0,1

1.

США

64,3

74,5

-3,6

15,7

2.

США

51,8

53,6

-0.9

3,4

2.

Іспанія

39,6

45,2

24,9

14,1

3.

Іспанія

41,2

46,1

-5,4

11,8

3.

Франція

36,6

40,8

13,2

11,6

4.

Китай

33,0

41,8

-10,4

26,7

4.

Італія

31,2

35,7

17,1

14,1

5.

Італія

39,6

37,1

-0,5

-6,4

5.

Німеччина

23,1

27,7

20,1

19,7

6.

Великобританія

24,7

27,7

2,2

12,1

6.

Великобританія

22,7

27,3

11,2

20,5

7.

Гонконг(Китай)

15,5

21,8

-6,2

40,4

7.

Китай

17,4

25,7

-14,6

47,9

8.

Мексика

18,7

20,6

-5,1

10,5

8.

Туреччина

13,2

15,9

10,9

20,3

9.

Німеччина

18,4

20,1

2,4

9,5

9.

Австрія

14,0

15,4

24,2

10,4

10.

Австрія

19.1

19,4

2,5

1,5

10.

Австралія

10,3

13,0

20,3

25,5

Джерело: Всесвітня туристична організація (ВТО)

В економіці багатьох країн надходження від міжнародного туристичного обміну значно перевищують витрати на нього: в Іспанії - майже у 7 разів, Туреччині - у 6, Португалії - 4,8, Греції - 3,5, Італії - у 2 рази. І навпаки, Німеччина, яка за обсягом надходжень від туризму входить до першої п'ятірки країн лідерів (23,1 млрд. ам. дол. у 2003 р. та 27,7 ам. дол. у 2004 р.) за обсягом витрат своїх громадян у зарубіжних турподорожах, що майже утроє перевищують надходження, обіймає перше місце (відповідно 64,7 млрд. ам. дол. у 2003 р. та 71 млрд. ам. дол. у 2004 p.).

Ще у 1993 р. Всесвітня туристична організація (ВТО) провела класифікацію країн відносно місця туризму в їх платіжному балансі, тобто - співвідношення надходжень від туризму та платежів резидентів держави для здійснення подорожей. Надходження та витрати, пов'язані з капіталопотоком, витрати на імпорт товарів і послуг, що споживаються туристами, платежі від інвестицій і роботи за кордоном були виключені з балансу. Баланс поточного туристичного рахунку країни може характеризувати її як з позитивним, так і з від'ємним сальдо.

Країни, для економіки яких характерним є позитивне сальдо туристичного балансу - коли надходження від туризму перевищують витрати від поїздок громадян за кордон, відносять до країн "активного туризму", країни з від'ємним сальдо - до країн "пасивного туризму". У загальному вигляді баланси туристичних регіонів, що входять до ОЕСР виглядали наступним чином (див. табл. 4).

Таблиця 4

Регіон

Надходження

від туризму,

млрд. дол.

Витрати

туристів,

млрд. дол.

Баланс,

млрд. дол.

1991

1992

1991

1992

1991

1992

Європа

130,6

145,8

123,2

143,4

7,4

2,3

Північна Америка

54,2

59,5

46,6

51,1

7,6

8,4

Австралія - Японія

8,9

9,1

28,9

31,8

-20,0

-22,6

ОЕСР

193,8

214,4

198,7

226,3

-5,0

-11,9

Знаком "мінус" позначено дефіцит балансу.

Відповідно до характеру дії країн на світовому туристичному ринку ВТО, згідно з рекомендаціями ЮНКТАД виділяє такі їх групи:

1. Розвинені країни з ринковим типом економіки, що є насамперед країнами-постачальниками туристів. Сюди відносяться такі країни, як США, Франція, Австралія, Німеччина, Великобританія, Японія, Скандинавські країни.

У минулому уряди країн-постачальників туристів вживали заходів щодо обмеження вивозу валюти в поїздках своїх громадян за кордон. Але згодом у промислово розвинених країнах з від'ємним сальдо туристичного балансу такі заходи були відмінені. Значна частина валюти, витраченої громадянами цих країн у мандрівках, повертається до національних бюджетів у вигляді плати за виготовлені тут товари. Таким чином, навіть при від'ємному сальдо по туристичних операціях іноземний туризм сприяє активізації зовнішньоекономічних зв'язків, досягненню стійкого позитивного сальдо експортних операцій у цілому.

2. Країни з ринковою економікою, що знаходяться на середньому ступені економічного розвитку і є насамперед країнами, що приймають туристів. Сюди входять, наприклад, Кіпр, Греція, Мексика, Іспанія, Португалія, Туреччина. У цих країнах частка надходжень від іноземного туризму в доходах від експорту товарів і послуг є досить значною: 51,6% на Кіпрі, 35,5% - у Греції, 34,7% - в Іспанії. В усіх країнах цієї групи надходження від іноземного туризму в декілька разів перевищують витрати громадян на поїздки: в Іспанії - у 7,1 разів, Греції - 6,6, на Кіпрі - 4,4, Туреччині - у 3,4 рази.

3. Країни, що розвиваються, які приймають туристів. Ця група є неоднорідною і включає велику кількість країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Характерним для цієї групи є досить висока частка надходжень від іноземного туризму у ВВП: від 50 до 80% на Мальдивських островах, 41,6% - на Багамських, близько 30% - на Барбадосі, близько 40% - на Бермудських островах, близько 35% - на Сейшелах. Але для деяких країн цієї групи ця частка є значно нижчою - 2,4% в Єгипті, близько 11% - на Ямайці, близько 13% в Сингапурі. У ряді країн цієї групи надходження від туризму складають близько половини доходів від експорту товарів і послуг: 20,2% у Колумбії, 29,2% - на Ямайці, 54,7% - у Панамі, 72,6% - на Гаїті.

4. Країни з перехідним типом економіки, як ті, що приймають, так і ті, що постачають туристів. Це країни Східної Європи, СНД, у тому числі й Україна.

За своїм економічним змістом туризм є видом торгівлі, у тому числі зовнішньої торгівлі, так як послуги, що надаються туристу у вигляді розміщення в готелі, харчування, транспорту тощо, мають характер товару і як кожний інший вид товару є предметом купівлі- продажу на світовому ринку. При цьому кошти від продажу туристичних послуг і товарів одержують без вивозу самого продукту. Тому іноземний туризм отримав назву "невидимого експорту". Таким чином, прийом і обслуговування у країні іноземних гостей є з точки зору зовнішньої торгівлі експортом, а виїзд громадян країни за кордон - імпортом.

З точки зору валютної ефективності "невидимий експорт" є найбільш вигідним для національних економік. Іноземні туристи споживають окремі послуги та купують і вивозять як сувеніри окремі товари, придбані у країні, що відвідують, за роздрібною ціною. Ця ціна зазвичай є значно вищою, ніж оптова ціна продажу цих товарів за кордон. Можна навести слова ірландського експерта з питань туризму Т. О.Дрискола: "Найефективніший експорт - це коли люди приїздять до нас у країну. Ми доплачуємо в усіх країнах, щоб купували ірландське масло. Ірландія - це єдине місце в світі, де за ірландське масло всі платять його повну ціну".

Іноземний туризм дозволяє розширити коло експортних товарів, у тому числі таких, що не можна реалізувати через традиційний товарообмін, і стає ефективним засобом реклами товарів національного виробництва за кордоном.

Багато галузей у різних країнах світу працюють на такий "внутрішній експорт". Так, наприклад, у Франції іноземні туристи купують значну частину продукції парфумерних фірм і салонів мод, в Японії - аудіотехніки та фотоапаратів, у Швейцарії - годинників, в Італії - взуття тощо.

При "невидимому експорті" відпадає необхідність у деяких витратах, що пов'язані з експортом товарів (страхування, складування, перевезення тощо). Туристичні послуги не залишають територію країни, де вони виробляються. У цьому випадку не товар переміщується до потенційного покупця, а навпаки - потенційний покупець переміщується до товару, що скорочує час кругообігу капіталу. Дуже важливим є також той факт, що туристичні послуги реалізуються за готівку, а не у кредит, як це буває у зовнішній торгівлі.

Активний іноземний туризм може виступати як стабілізатор платіжних балансів окремих країн. Так, в Угорщині надходження від іноземного туризму дозволяють щорічно покривати майже половину дефіциту платіжного балансу за розрахунками за товари та послуги.

Економіка деяких країн світу значною мірою залежить від іноземного туризму. У більшості країн, що розвиваються, частка іноземного туризму серед доходів від експорту товарів і послуг є в межах 10-70%: Індія - 10%, Єгипет - 11,6%, Коста-Рика - 15%, Колумбія - 20,2%, Ямайка - 29,2%, Панама - 54,7%, Гаїті - 72,6%. А в деяких невеликих і високоспеціалізованих у туристичному відношенні країнах надходження від іноземного туризму набагато перевищують доходи від експорту товарів і послуг: Сингапур - на 16,7%, Барбадос - 20%, Таїланд - 25,3%, Багамські острови - 55,3%, а на Бермудських островах - у 10,5 разів.

Майже в усіх країнах, що розвиваються, надходження від іноземного туризму становлять високий відсоток у порівнянні з доходами від основної експортної статті, а в деяких - навіть перевищують. Так, на Багамських островах на їх частку припадає 14,9% експорту нафти; в Колумбії - 15%, а в Гватемалі - 35% кави; в Коста-Риці - 36,7% бананів; на Ямайці - 34,8% алюмінію; на Філіппінах - 43,3% кокосів, у Таїланді - 79,9% експорту рису. На Барбадосі надходження від туризму у 3,6 разів перевищують доходи від експорту цукру, в Панамі - у 2 рази доходи від експорту бананів, а в Єгипті - у 1,5 рази перевищують доходи від експорту бавовни.

У цілому доходи від міжнародного туризму на світовому експортному ринку поступаються тільки доходам від експорту нафти та нафтопродуктів і автоекспорту.

У Великобританії, за даними Британського туристичного управління, іноземний туризм щорічно приносить удвоє більше валюти, ніж експорт найновіших цивільних і військових літаків і майже вчетверо більше валюти, ніж експорт заліза та сталі. У Швейцарії туризм як джерело валютних надходжень стоїть на другому місці після машинобудування, тобто випереджає такі традиційні для країни галузі, як годинникова та хімічна промисловість. У Франції він займає третє місце серед експортних галузей господарства, поступаючись обсягами надходжень тільки автомобілебудуванню та чорній металургії. В Угорщині валютні доходи від іноземного туризму перевищують надходження від фармацевтичної індустрії й наближаються до рівня прибутків від м'ясної промисловості. У США іноземний туризм приносить державі 3,5% експортних надходжень.

Доходи від туризму дозволяють цим та іншим країнам активізувати платіжний баланс, створити резерви іноземної валюти для закупівлі на світовому ринку засобів виробництва та предметів споживання, що скорочує витрати на виробництво цих товарів безпосередньо в країні. Таким чином, збільшення платоспроможності країни за рахунок іноземних відвідувачів опосередковано сприяє підвищенню валового національного продукту, пряме збільшення якого відбувається шляхом надходження коштів туристів у національну економіку.

Частка туризму у валовому національному продукті країн може бути дуже значною. У країнах з високорозвиненою та диверсифікованою економікою вона менша: близько 1% у США та Німеччині, 2,4% - в Італії, 4,2% - в Іспанії, 8,5% - в Австрії. Особливо високою вона є у острівних державах, економіка яких великою мірою залежить від туризму: до 20% у країнах Карибського басейну, 41,6% - на Багамах, 83,3% - на Мальдивах. У країнах Східної Європи: 11,6% у Хорватії, 7,8% - у Чехії, 6,7% - у Польщі, 6,6% - у Словенії. Частка туризму у ВВП Швейцарії (5,6%) перевищує показник для національного машинобудування (4,4%) та будівельної індустрії (4,5%). Разом з мультиплікаційним ефектом, що забезпечує опосередковані доходи близько 2,6%, сумарний внесок туристичної галузі Швейцарії у її ВВП (8,2%) співпадає з внеском всесвітньовідомої швейцарської банківської системи. У 1994 р. туризм створив 10,1% світового валового продукту (близько 3,4 трлн. дол. США), у 1996 - вже 10,9%, а у 2003 - 11% (З трлн. 575 млрд. ам. дол.).

Туризм - це вигідна галузь вкладання капіталів. Своєрідність відшкодування капітальних затрат держав у сфері міжнародного туризму - покриття в іноземній валюті - забезпечує їх швидку окупність і, таким чином, зумовлює вищу ефективність галузі у порівнянні з іншими галузями економіки. За умов сприятливого розвитку туризму капіталовкладення в його матеріально-технічну базу окуплюються за 3-4 роки. У 2002 р. інвестиції у туризм складали 700 млрд. дол. США або більше 11% усіх інвестицій у світі.

Туризм є також важелем перерозподілу коштів, одним з каналів, яким гроші від населення повертаються у суспільне виробництво. Питома вага витрат на туризм становить у різних країнах у середньому 14% загальних витрат на споживання. Гроші, одержані від туристичної діяльності, за оцінками спеціалістів здатні обертатися 3-5 разів на рік у різних галузях економіки, приносячи нові прибутки. Для оцінки додаткових прибутків від туризму в економіці країн використовується такий показник як "мультиплікатор туризму". Він відображає збільшення продажу послуг і товарів, грошових доходів, зростання обсягів виробництва в національній економіці, що відбуваються завдяки збільшенню витрат туристів.

Так, у результаті проведених ВТО розрахунків мультиплікатора продаж у туризмі та доходів від нього отримані такі цифри: для Домініканської Республіки - 1,2; Бермудських островів - 1,1; східного Карибського басейну - 1,07; Антигуа - 0,88; Багамських островів - 0,78; Кайманових островів - 0,65 і т. д. У Швеції, за підрахунками економістів, туризм генерує вторинний попит на товари та послуги, що оцінюється у 2,6% ВВП.

В Україні туризм поступово набуває значення важливого соціально-економічного чинника в житті країни, що активно проявляє свої функції. Зростає частка України в світовому туризмі. У 1992 р. вона становила 0,06%, в 1997 р. зросла до 0,4%, а у 2002 р. до 0,8%. За кількістю надходжень - відповідно у 1997 р. - 0,13%, а у 2002 р. - 0,3%. У ВВП України ця частка теж збільшилася: з 0,8% у 1992 р. до 1,3% у 1997 р., в експортних валютних надходженнях відповідно з 0,02% до 0,13%. У 2003 р. частка туризму у ВВП України перевищила 8%, у валютних надходженнях - 1,5%. Таке зростання значною мірою відбулося завдяки введенню державного регулювання туристичної галузі, створенню законодавчої бази, розвитку та стабілізації національного туристичного ринку, поступовому входженню України до світового туристичного простору.

Використана література:

1. Сокол Т. Г. Основи туризмознавства: Навчальний посібник. - К., 2006. - 76 с.

2. Проблеми міжнародного туризму: 36. наукових статей. - К.: ТОВ "Час пік", 1997.-264 с.

3. Розвиток туризму в Україні: 36. наукових статей. - К.: ІВЦ "Слов'янський діалог", 1995. - 244 с.





Реферат на тему: Розвиток туризму в світі на початку XXI століття (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.