Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Туризм

Проблеми екологізації та сталий розвиток туризму в сучасних умовах (реферат)

Зміст

1. Концепція сталого розвитку туризму в сучасних умовах

2. Екологічний аспект формування маркетингової політики підприємств готельного господарства

3. Проблеми екологізації при зонуванні охоронних територій

Використана література

1. Концепція сталого розвитку туризму в сучасних умовах

Туризм на початку ХХІ століття характеризується як один з видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування. Ця галузь забезпечує десяту частину світового валового продукту. Феноменальний успіх туризму полягає в тому, що в його основі лежить задоволення постійних людських потреб і потягу до пізнання навколишнього світу. Туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності: економічної, соціальної, обслуговуючої, послуги туроператорів і турагентів і т.д.

У сучасних умовах розвитку України в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів і методів виробництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються перспективи на майбутнє. Ці процеси відбуваються також й в туристичної галузі, яка спрямована на отримання прибутку через задоволення туристичних потреб населення, надання йому різноманітних туристичних послуг у вигляді житла, харчування, транспортного й екскурсійного та іншого сервісу. Розвиток туризму в економіці країни особливо актуальний, оскільки саме завдяки туризмові можна поліпшити соціально-економічну ситуацію в цілому. Сфера туризму підтримує майже 50 суміжних галузей та створює додаткові місця. Один турист дає роботу 10 особам. Створення одного робочого місця в туризмі в 20 раз дешевше, аніж у промисловості. В широкому розумінні туристичну галузь можна визначити як міжгалузевий комплекс, який включає транспортні та туристичні підприємства; підприємства, пов'язані з туризмом (капітальне і дорожнє будівництво, підприємства комунального і готельного господарства, зв'язку та інш.); широку сферу послуг, якими користується турист. Туризм може має стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення місцевого бюджету.

Вплив туризму на економіку регіону доки невелик. Він адекватен вкладенню в розвиток даної галузі, фінансування якої виконується по остаточному принципу. Слабкий розвиток інфраструктури, низька якість сервісу привели до того, що зараз (згідно оцінки ВТО) на Україну приходиться приблизно 1% світового туристського потоку.

Інтерес до проблем розвитку туризму та його регулювання і управління з боку держави як на макро-, так і на мікрорівні с кожним роком зростає, що відображено в працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, проблеми разробки механізму управління підприємствами туризму розглядаються в роботах Дем'яненко С.Р., Круглова М.І., Герасименко В.В., Балабанова І.Т.; проблемам організації туристської діяльності присвячені роботы Амоші О.І., Данильчука В.Ф., Кифяка В.Ф., Кліяненко Б.Т., Мальської М.П., Цибуха В.І., Федорченко В.К. та інш.

Метoю роботи є розробка основних положень концепції сталого розвитку туризму в регіоні.

В історії науки та суспільного розвитку існує чимало прикладів того, як певні терміни закладаються в основу наукових теорій і концепцій, потім переходять у сферу політики, і, зрештою, перетворюються на частину соціальної свідомості і поведінки. Це стосується таких понять, що знайшли широке використання, як демократія, права людини, екологія тощо. До них також можна віднести і словосполучення "сталий розвиток туризму".

Важливою стратегічною задачею економіки регіону є створення ефективного виробничо-господарчого комплексу, який мав би потенціал збалансованого й стійкого розвитку. Вирішенню цієї проблеми може сприяти побудова нової концепції сталого розвитку туризму в регіоні.

Під концепцією сталого розвитку туризму в регіоні розуміється система уявлень, яка визначає єдиний, загальний задум політики розвитку галузі, що ураховує стратегічні мети і пріоритети розвитку галузі, важливі напрямки і засоби реалізації визначених цілей. Концепція відображає позицію регіону відносно стратегії розвитку туристичної галузі на довгострокову перспективу і включає конкретні заходи її реалізації.

Основні складові концепції сталого розвитку туризму в регіоні представлено на рис. 1.

Стратегічною метою розробки концепції є визначення пріоритетів розвитку галузі, що забезпечує соціально-економічний розвиток регіону в цілому.

Шляхи досягнення цієї мети: дослідження і оцінка туристського потенціалу регіону; SWOT-аналіз туристської галузі та її інфраструктури; формування туристичного іміджу регіону; інноваційно- інвестиційна політика; створення матеріальної бази галузі.

На основі досліджень проблеми сталого розвитку туризму, а також вивчення досвіду країн світу, пропонується сукупність методологічних принципів і підходів формування структури і змісту концепції сталого розвитку туризму в регіоні. До них відносяться: комплексність та цілісність, пріоритетність, конкретність мети, забезпеченість законодавчою базою.

Принцип комплексності та цілісності концепції сталого розвитку туризму в регіоні передбачає, по- перше, комплексний підхід як основу реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку, визначення системи пріоритетів інвестування або фінансування, проведення економічних реформ за допомогою інвестицій, підхід до соціально-економічної сфери, усі елементи якої взаємозв'язані. Він передбачає включення в систему політики соціально-економічного розвитку не тільки виробничо- технологічних аспектів, але й соціальних. До складу елементів регіональної політики соціально- економічного розвитку, зокрема концепції сталого розвитку туризму в регіоні, повинні включатися науково-технічні, інвестиційно-інноваційні програми, програми підготовки кадрів та підвищення кваліфікації, програми соціального забезпечення робітників.

По-друге, узгодження і взаємодія між двома складовими політики - структурної та інвестиційної. Це передбачає взаємозв'язок усіх направлень і механізмів регіональної політики соціально-економічного розвитку.

В сучасних умовах обмеженості ресурсів важливе значення в регіональній політиці сталого розвитку туризму має такий її принцип, як пріоритетність. Головна задача складається в визначенні цих пріоритетів розвитку.

Наступний методологічний принцип концепції сталого розвитку туризму в регіоні є принцип конкретності мети. Мета і задачі розвитку галузі є складовою соціально-економічної політики регіону, вони формуються в межах програм і прогнозів соціально-економічного розвитку регіону, як правило, на перспективу и тому можуть розглядатися в їх межах. Мета і орієнтири можуть бути різними, наприклад, модернізація технологічного процесу галузі, забезпечення зайнятості населення, розробка природних ресурсів, оновлення основних засобів галузей, створення регіональної інфраструктури та ін.

Багатоукладність структур господарчої діяльності регіону, трансформація економіки, роль держави в економічному розвитку приводить до необхідності використання при формуванні і реалізації регіональної політики сталого розвитку туризму принципу диференціації об'єктів управління. Зміст цього принципу складається в тому, що при використанні єдиних уніфікованих механізмів регулювання економіки по всім напрямам існує значна диференціація по відношенню до окремих господарчих суб'єктів.

Відносно з цим регіональна політика сталого розвитку туризму в регіоні повинна будуватися диференційно для різних суб'єктів відповідно з їх відношенням до різних груп, які класифікуються в межах таких господарчих структур:

- соціально-економічна, яка передбачає класифікацію підприємств по формам власності;

- організаційно-економічна, яка здійснює класифікацію підприємств згідно їх організаційно-економічної формою господарювання.

Найбільш ефективним об'єктом управління в політиці сталого розвитку галузі є кластери, які можуть включати підприємства транспорту, зв'язку, харчування, легкої промисловості та інш., які пов'язані з цим кластером.

Ключовим принципом при формуванні концепції сталого розвитку туризму в регіоні є принцип забезпеченості законодавчою базою усіх учасників туристичної діяльності в регіоні.

Дотримання розглянутих принципів формування концепції сталого розвитку туризму в регіоні дозволять забезпечити життєздатність і ефективне використання цієї концепції при реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку в цілому.

Основними перешкодами для розвитку туризму в регіоні є економічна, політична і соціальна нестабільність. Однак, розробка концепції сталого розвитку туризму в регіоні може збільшити значно більше приток туристів в регіон, тим самим забезпечити розвиток самої галузі та соціально-економічний розвиток регіону в цілому.

В процесі розробки концепції сталого розвитку туризму в регіоні з метою досягнення оптимального результату дуже важливо ураховувати переваги і недоліки регіону, а також можливості і інтереси споживачів туристичного продукту. Урахування цих обставин дозволить правильно визначити пріоритети розвитку, форми та методи залучення інвестицій і оцінити їх обсяги.

На реалізацію політики сталого розвитку галузі значно впливає загальний стан економіки регіону та існуючий тип відновлення виробництва, які суттєво діють на формування туристичного іміджу регіону.

Наступний елемент концепції сталого розвитку туризму в регіоні - стратегія сталого розвитку туризму. Стратегія повинна базуватися на галузевих пріоритетах розвитку з урахуванням специфіки економічного розвитку регіону та його природно-рекреаційного потенціалу.

Стратегія, що пропонується, має мету, яка заключається у зміні галузевої структури господарського комплексу регіону и передбачає виділення галузевих пріоритетів для фінансування по етапам на довгострокову перспективу. Довгострокова перспектива не випадкова. Сталий розвиток туризму розглядаються в стратегії як разові заходи, а як довгострокову доктрину включення туризму регіонів до глобальної економічної системи в якості рівноправних партнерів. При формуванні концепції сталого розвитку туризму в регіоні ураховано і те, що економіка багатьох регіонів України має багатоукладний характер.

Концепція сталого розвитку туризму регіону включає механізм забезпечення розвитку галузі. Політика розвитку галузі туризму є складовою частиною господарчого механізму регіону, в якому можна виділити основні елементи та ланки механізму забезпечення розвитку сфери туризму.

Такий механізм становить собою організаційно-економічну форму здійснення заходів щодо забезпечення розвитку туризму в регіоні, що визначається як комплекс організаційних, ресурсних, правових, методичних і інших складових, спеціально розроблених і законодавчо закріплених, а також послідовність їх реалізації.

Отже, реалізація регіональної політики соціально-економічного розвитку вимагає розробки довгострокової концепції сталого розвитку галузі туризму, як складової господарчого комплексу регіону, яка б ураховувала особливості певного регіону та його потенціал і можливості.

2. Екологічний аспект формування маркетингової політики підприємств готельного господарства

Сучасний розвиток готельного господарства в Україні вимагає нових підходів до формування маркетингової політики. Вихід на український ринок міжнародних готельних ланцюгів, активні інвестиції в готельну нерухомість з боку найбільших вітчизняних фінансово-промислових груп підвищує рівень конкуренції на даному ринку. Одним із пріоритетних напрямків розвитку економіки, в тому числі і готельного господарства, в XXI столітті стає її екологізація. Фор мування маркетингової політики з екологічним ухилом може призвести до зростання лояльності споживачів, вартості готельного бренду/

Дослідження обраної проблематики проводиться в першу чергу закордонними вченими із Великобританії, США, Австралії. Серед них Френсіс Бресінгтон, Дональд Фуллер і Стефан Петітт. Однак, варто відзначити, що комплексних досліджень екологізації маркетингової політики в готельному господарстві не проводилось до цього часу, особливо це стосується вітчизняних науковців.

Метою роботи є показ необхідності сполучення комерційних та соціальних цілей діяльності підприємств готельного господарства задля підвищення конкурентоспроможності готелів та запропонувати інноваційні підходи до формування та реалізації маркетингової політики.

Одним із новітніх підходів до формування інноваційної маркетингової політики готельного господарства є впровадження екологічної складової, тобто ведення комерційної діяльності на основі екологічних принципів, збереження ресурсів, економне використання електроенергії, виховання екологічного мислення у споживачів готелю. Насамперед слід зауважити, що у виробничій сфері екологічний підхід маркетингової політики почали застосовувати з початку XXI століття, однак він відбувається несистемно. До цього часу екологічна маркетингова політика в сфері послуг, і зокрема в підприємствах готельного господарства не застосовувалась.

Системний підхід до формування та реалізації маркетингової політики спрямованої на збереження навколишнього середовища є одним із важелів зростання рівня конкурентоспроможності підприємств готельного господарства разом із досягненням соціальних цілей (рис. 1.)

Цей підхід передбачає детальний аналіз кожного із елементів марке тингової політики та важелів, які можуть забезпечити реалізацію даної політики згідно екологічного ухилу.

Використання екологічної маркетингової політики, з одного боку, сприятиме заощадженню фінансових коштів, зниженню операційних витрат, а з іншого утверджуватиме імідж готелю - як соціально- орієнтований, що сприятиме популяризації готельного продукту серед іноземних відвідувачів, які відомі своє екологічною свідомістю.

Враховуючи сучасні тенденції в світовому господарстві, слід зазна чити, що реалізація маркетингової політики на засадах сталого розвитку значно посилить імідж та бренд підприємств готельного господарства в очах потенційних споживачів, особливо вихідців із країн Західної Європи та США.

Задля більш точного визначення ефективності реалізації екологічної маркетингової політики нами пропонується запровадити показник - Індекс екологічності маркетингової політики.

Таблиця 1.

Класифікація підприємств готельного господарства за ступенем реалізації екологічної маркетингової політики

Значення індексу

Кількість еко-зірок

Назва типу

Характеристика

0-0,2

*

«Молекула води»

«Екологічно-незрячий», підприємство, котре взагалі не використовує або ледве використовує екологічні засади, відсутнє стратегічне мислення про важливість екологічного чинника

0,2-0,4

**

«Ранко- вароса»

«Екологічний юнак» - підприємство починає активно впроваджувати зелені технології в окремих елементах маркетингової політики

0,4-0,6

***

«Джерело»

«Екологічний медіум», підприємство реалізовує маркетингову політику із залученням екологічних принципів, однак основний ухил робиться на комерційні цілі

0,6-0,8

****

«Гірський потік»

«Екологічно-орієнтований», більшість інструментів реалізації маркетингової політики носять екологічний характер

0,8-1

*****

«Морське око»

Екологічно-пріоритетний, екологічні важелі присутні в кожному із елементів маркетингової політики, частина прибутку спрямовується на екологічні цілі

Індекс екологічності маркетингової політики може мати значення від 0 до 1, де 0 - найменше значення, тобто підприємство не застосовує жодних екологічних важелів при формуванні та реалізації маркетингової політики і відповідно не витрачає жодних коштів; і 1 - відповідно означає, що усі інструменти формування та реалізації маркетингової політики супроводжуються системним підходом до збереження навколишнього середовища. Згідно отриманого значення індексу можна виділяти п'ять типів підприємств готельного господарства за ступенем застосування екологічної маркетингової політики та присуджувати «еко-зірок» (таблиця 1).

Екологічна програма може передбачати собою заходи як з боку безпосередньо адміністрації засобів розміщення, так і з боку клієнтів підприємств готельного господарства (таблиця 2).

Таблиця 2.

Заходи запропонованоїекологічноїпрограми в підприємствах готельного господарства

Заходи адміністрації

Бали

Заходи клієнтів

Бали

Охорона водних ресурсів (їх економне використання і очистка)

4

Вимикати світло та будь-які прилади при залишенні номеру

5

Виробництво більшої частини (85%) споживаної електроенергії сонячними батареї

2,5

Відмова від заміни білизни щодня, за медичними нормами достатнім для організму є зміна білизни раз на три дні

4

Використання автоматичної системи включення і відключення електроенергії (карта-ключ/кондиціонер)

4

Використовувати паперові та материчні пакети замість поліетиленових

4,5

Використання нешкідливих для навколишнього середовища будівельних матеріалів

3,5

Заощаджувати воду під час гоління та чищення зубів (вимикати крани)

4

Відповідність вимогам Європейської програми:чисте море і узбережжя (для курортних готелів), догляд та прибирання прилеглої території

5

Економити воду шляхом приймання душу, а не ванни

3,5

Наявність кімнат для клієнтів, що палять та не палять

5

Використовувати спеціальні пакетики для окремої утилізації гігієнічних засобів

4,5

Створення замкненого циклу обігу гарячої води та опалення

3

Підтримка громадських організацій екологічного спрямування та їх програм

3,5

Підтримка громадських організацій екологічного спрямування та їх програм

4

 

 

Використання енергозберігаючих лампочок

5

Заміна дерев'яних старих вікон на скло- пакети та чавунних старих батарей на енергозберігаючі радіаторні

4

Утеплення зовнішньої частини будівель

4

Переробка використаного паперу та гігієнічних засобів

3,5

Спалення органічних відходів та створення палива із біомаси

3

У таблиці 2 наведено заходи щодо впровадження екологічної програми готельного продукту, а також бали щодо ймовірності їх впровадження у маркетингову політику. Так, 1- означає найменш ймовірно, а 5 - найбільш ймовірно. Ступінь ймовірності залежить від фінансових витрат, необхідних для впровадження заходу, гнучкості кадрової політики, ступеню готовності громадськості та адміністрації підприємств готельного господарства, законодавчих ініціатив урядових та неурядових структур.

Загалом потрібно відзначити, що екологічна складова ведення бізнесу є одним із найбільш актуальних та пріоритетних напрямків суспільства. В країнах ЄС застосовуючи екологічні підходи до ведення бізнесу, компанія не тільки виграє подвійно, оскільки отримує значні дотації із бюджетів місцевого та загальнодержавного, а й значно укріплює свої конкурентні переваги на споживчому ринку за рахунок зростання лояльності до бренду.

Враховуючи глобальні тенденції в усвідомленні необхідності ведення господарства на засадах сталого розвитку, слід зазначити, що наукові дослідження щодо застосування екологічної складової в процесі формування маркетингової політики будуть тільки поглиблюватися та розвиватися. Науковим та бізнес колам слід об'єднати зусилля задля зростання популярності екологічного чинника та застосування принципів збереження навколишнього середовища в маркетинговій політиці підприємств готельного господарства.

Проблеми екологізації при зонуванні охоронних територій

Геополітичні та соціально-екологічні зміни, розвиток інформаційних технологій значно вплинули на весь устрій туристичної індустрії. Сьогодні кожна п'ятнадцята людина в світі безпосередньо працює в галузі туризму, або у сфері, яка так чи інакше пов'язана з туризмом. Туризм перетворився на великий бізнес, що приваблює величезні кошти і навіть впливає на політику.

Сьогодні не можна вирішувати внутрішні проблеми України і її регіонів поза тенденціями розвитку сучасного туризму. Але масовий розвиток туристичної індустрії супроводжується надмірним антропогенним навантаженням на екосистеми, природні ресурси багатьох країн використовуються неефективно, існує загроза їх руйнування і знищення.

Основним ресурсом для розвитку екологічного туризму в Миколаївській області є охоронні території (національні природні парки, природні заповідники, біосферні заповідники ЮНЕСКО, регіональні ландшафтні парки, екологічні коридори та інші території, що охороняються), які є дуже вразливими до збільшення антропогенного навантаження і можуть стати непридатними для життя не тільки її диких мешканців - представників флори і фауни, - але й для місцевого населення. Це стосується і НПП «Білобережжя Святослава», що на Кінбурнському півострові Чорного моря.

Одні з перших наукових досліджень з розвитку екології довкілля належить В.І. Вернадському. Пізніше теоретичні основи з питань розвитку цієї проблеми були розвинуті М. Барановським, Ю. Бондарем, Ю. Веденіним, А. Гидбутом, В. Преображенським, В.Кравцовим, С. Харічковим, В. Шмагіною, В. Сте- пановим, О. Топчієвим, Я. Олійником, О. Любіцевою. Вагомий внесок у розвиток теорії та методології екологічного землекористування зроблено Д. Добряком, Л. Новаковським, В. Трегубчуком, А. Третяком, А. Сохничем, В. В'юном, В. Горлачуком, Л. Садченко, В. Петенко, В. Петренко, В. Семе- новим та ін. Важливим результатом досліджень є виділення О. Дмитрук трьох основних складових екотуризму: екоосвітню, природоохорону та етнотолерантну. Т. Сергеєва виділяє такі найбільш перспективні і затребувані на сьогоднішній день напрямки екологічного туризму: природо- пізнавальний, реабілітаційний, сільський та еколого-етнографічний. Загалом цю тезу розділяють Корбут Г.О. та Козловський О.Ю., які підтверджують правильність вибору цього виду діяльності.

Однак проблеми управління охоронними територіями при умові збереження екологічної рівноваги залишаються в Україні не вирішеними.

Метою роботи є дослідження проблем сучасного управління охоронними територіями за умов збереження екологічної рівноваги. Об'єктом дослідження є територія Кінбурнського півострова та розміщеного в його межах НПП «Білобережжя Святослава».

На території національного природного парку «Білобережжя Святослава» зростає понад тисячу видів рослин, 9 з яких занесені до Червоної книги України, 7 - до Європейського Червоного списку, 3 - до глобального «червоного списку» рідкісних та зникаючих рослин світу. 60 видів тварин занесені до Червоної книги України. На косі зимує понад мільйон птахів, знаходиться 300 дрібних солоних і прісних озер, деякі з них з лікувальними грязями та мінеральним складом.

Виходячи із закону України «Про природно-заповідний фонд України», статтею 21 регламентується на території національних природних парків виділення заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації та господарської зони. У відповідь на поставлене питання органами виконавчої влади був розроблений проект такого зонування Кінбурну, де, крім виділення заповідної і господарської зон, виділено зону регульованої рекреації площею 274 га, зону стаціонарної рекреації площею 372 га та орхідейне поле площею 60 га.

В ході дослідження даного питання виявлено, що виділення зони стаціонарної рекреації, яка призначається для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів та інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, суперечить принципу екологізації рекреаційно-оздоровчої діяльності. У цьому зв'язку, для моделювання розвитку рекреації на Кінбурні розглянемо, принаймні, два сценарії розвитку подій.

Сценарій перший. Розвиток рекреації шляхом будівництва готелів та баз масового відпочинку містить такий перебіг подій:

- органи місцевого самоврядування надають дозвіл на відведення земельних ділянок у власність чи в оренду для будівництва декілька- поверхових готелів чи котеджів;

- піщаними дорогами завозяться будівельні матеріали;

- зводяться готелі на велику кількість місць, очисні споруди не будуються або не виконують свого функціонального призначення, в результаті чого каналізаційні стоки потрапляють у ґрунтові води - основу життя Кінбурна;

- пляж закріплено за готелем, доступ до нього закрито для інших відпочиваючих та навіть місцевих мешканців або відкритий за відповідну оплату;

- збільшується кількість туристів, які в пошуках пригод подорожують косою: відвідують лісові насадження, блукають озерами, розводять вогнища в необладнаних для цього місцях, лякають птахів, тварин тощо;

- дозвілля організовується в формі розважальних програм, дискотек з гучною музикою;

- відбувається засмічення території, що тягне за собою забруднення питної води;

- порушується принцип збереження етнографічного статусу рекреаційно-оздоровчих територій;

- збільшується площа витоптаних, ущільнених солончаків та, одночасно, не вкритого рослинністю піску, який вітер несе в садиби;

- основний прибуток надходить власникам готелів, а забруднення та інші небезпеки залишаються місцевому населенню.

Сценарій другий. Місцева громада спільно з адміністрацією парку надають комплекс послуг:

- власники садиб та наявні туристичні бази забезпечують проживання та харчування туристів;

- спільно організовується комплекс рекреаційних послуг (проводяться тематичні екскурсії, організовуються подорожі туристичними маршрутами, науковий туризм, спостереження за птахами тощо);

- налагоджується система виробництва і продажу сувенірів, виробів народного промислу;

- громада визначає вартість послуг, до якої включаються видатки на транспортне, медичне забезпечення, видалення сміття, попередження забруднень тощо;

- прибуток у частинах за домовленістю розподіляється між власниками будинків сільського туризму та туристичних баз, місцевою громадою, екологічним фондом національного природного парку.

При цьому, розміщення готелів, мотелів, тобто зону стаціонарної рекреації, пропонується розмістити в м. Очаків. Звідти туристи щоденно катером можуть відвідувати косу, час їзди до якої становить 35-40 хвилин, з метою пляжного відпочинку, пройтися рекомендованими маршрутами і того ж дня, в міру необхідності, можна повернутися до готелю в м. Очаків.

Крім того, доставку туристів на Кінбурн можна організувати з міста Миколаїв водним трамваєм по Бузькому лиману, подолавши 45 км.

Така модель організації території Кінбурна спростовує факт формування господарської зони, спрямованої на виконання покладених на парк завдань. Її площа визначається лише розміром візит-центру, приміщенням для утримання в літньо-осінній період коней, які забезпечуватимуть кінні маршрути та зберігання іншого спортивно-туристичного інвентарю.

І в першому, і в другому сценаріях слід враховувати розроблену нами методику визначення рекреаційного навантаження на охоронні території, а при формуванні стратегії розвитку цієї території враховувати рівень екологічної культури виробників послуг та їх споживачів, стабільне екологічне становище регіону.

Якісно новий підхід до зонування національного парку «Білобережжя Святослава» формує ті наукові методології, що можуть використовуватись у науково-практичній діяльності управління іншими національними природними парками та регіональними ландшафтними парками, де чинним законодавством регламентується функціональне зонування їх територій, що зроблено нами як приклад зонування НПП ««Бузький Гард». Особливості розміщення національного природного парку ««Бузький Гард», регіональних ландшафтних парків ««Гранітно-степове Побужжя», «Кінбурнська коса», «Приінгульский», «Тилігульський» (Миколаївська область) не вимагає розміщення в межах їх територій зон стаціонарної рекреації, які є головною загрозою екологобезпечного використання заповідних територій. З цього випливає, що чинне природоохоронне законодавство України відрізняється неповнотою і суперечливістю, регламентуючи обов'язкове зонування заповідних територій. Такий одновимірний підхід є механістичним і в практиці управління може розглядатись тільки як окремий випадок.

З іншого боку, не всі подорожуючі фінансово спроможні сплачувати за проживання в готелях, користуватися «благами цивілізації». Тобто мова йде про нові принципи управління - корпоративне управління, яке відзначається гнучкістю, більшою адаптованістю до зовнішнього середовища.

Для цього змоделюємо задачу, яка повинна дати відповідь на питання: скільки потрібно організувати туристичних місць місцевими мешканцями з урахуванням ціни платних послуг, отримавши при цьому гарантований максимальний прибуток. Припустимо, місцеві жителі с. Покровка, що знаходиться на Кінбурні, здатні надавати туристичні послуги за схемою - «поліпшені умови» та «звичайні умови». Для забезпечення добового відпочинку з «поліпшеними умовами» для одного туриста потрібно одну кімнату, 8 людино-годин і продуктів харчування на 80 грн. Відповідно для добового відпочинку у «звичайних умовах» для одного відпочивальника потрібно 0,5 кімнати, 4 людино-години та продуктів харчування на суму не більше 50 грн. При цьому кількість сільських садиб, що бажають надавати послуги, складає 250, кожна з яких спроможна виділити по 2 кімнати, що в сумі становитиме 500 кімнат (250 х 2).

За інформацією Покровської сільської ради, кількість місцевих жителів, які згодні приймати туристів у своїх садибах по 8 годин, становить 400 осіб, що відповідає 3200 люд./год. При цьому, кожна садиба в середньому володіє запасом продуктів харчування на суму 150 грн., сформувавши загальний запас їх на суму 37500 грн. (250 садиб х 150 грн.). Для фінансування регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» з місцевого бюджету виділяється 200 тис. грн. З цього випливає, що за сезон відпочинку, який в середньому триває 150 днів, для відшкодування цих витрат при сплаті податку на прибуток, що становить 25%, сукупний чистий дохід від надання туристичних послуг повинен складати 5333 грн. на добу (200000 грн./150 днів/25% х 100%). Як показала практика, місцеві жителі прагнуть, щоб надходження від одного туриста, що проживає в «поліпшених» умовах, понад собівартість послуг складала 70грн./добу, а в «звичайних» умовах - 50грн./добу.

Результати розв'язання задачі засвідчили, що максимальний добовий прибуток від прийому туристів становить 36250 грн., для чого при наявних ресурсах потрібно мати 125 кімнат для відпочиваючих в «поліпшених» умовах та 275 кімнат (550 місць/2) у «звичайних» умовах. З цього випливає, що максимальний добовий прибуток буде більший на 30917 грн. (36250 грн. - 5333 грн.) від мінімального, що, як вже згадувалося, становить 5333 грн.

Взявши в основу ставки норму податку 25% від суми 36250 грн. та помноживши на 150 днів відпочинку, отримаємо добуток, який становить 1359375 грн., включаються в єдиний кошторис доходів та видатків, що затверджується Головним управлінням економіки облдержадміністрації і направляються на покриття витрат парку з виконання його основних завдань, укріплення його матеріально-технічної бази тощо.

Разом з тим, ресурси кімнат засвідчують, що 100 з них тимчасово залишаються незатребувані, але якщо збільшити ресурси продуктів харчування, то вони знайдуть своє використання туристами. З іншого боку, може виявитися недоцільним використання згадуваних кімнат туристами з метою зниження антропогенного впливу на довкілля Кінбурна. Кращою альтернативою буде використання згадуваних 100 кімнат в інші пори року - весною або в осінній період - з метою регулювання процесу впливу на рекреаційно-оздоровчі ресурси.

Крім того, на території Кінбурнської коси є бази відпочинку, які побудовані ще до проголошення її заповідною територією і використовуються для надання послуг туристам. Одна з них - «Ракета-2», яку за 10 днів відвідує 45 осіб. Тут також є база відпочинку «Вихідного дня» від рибкомбінату, база відпочинку «Таврія» від НВП «Машпроекту», що вміщує приблизно 150 осіб. У селі Покровка знаходиться база відпочинку від Миколаївського глиноземного заводу «Кінбурн», яку кожні два тижні відвідує 25-30 осіб. У цьому ж селі розміщуються дві бази відпочинку для дітей дитячого садка «Гіпаніс» та школи «Гранд». На території с. Ковалівка розміщено готель «Крутая осипь». Крім того, вздовж узбережжя розміщуються палатки, особливо їх багато у вихідні дні, що дозволяє приймати у літній період року понад 6-7 тисяч відпочиваючих без потреби будівництва кількаповерхових готелів, мотелів, кемпінгів тощо, оскільки півострів (коса), яка сформована за рахунок намиву піску, хвилями лиману і Чорного моря, буде «роздавлена» грандіозним будівництвом і втрачена назавжди як унікальне явище природи.

Національний природний парк «Бузький Гард» та регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», які розміщені у долині річки Південний Буг, у Первомайському, Вознесенському, Арбузинському та Доманівському районах Миколаївської області, також відрізняються своєрідними, неповторними компонентами природи, які є особливо цінними з наукової точки зору. Круті обривисті схили каньйону Південного Бугу є унікальними за своїми природними особливостями, яких, крім гірського Криму і Карпат, наде більше немає. Цей куточок природи Південного Бугу часто називають «Українською Швейцарією». Тут міститься значна концентрація ендемічних, реліктових, а також рідкісних і зникаючих видів рослин, які занесені до Червоної книги України. Серед них найбільш цінними є астрагал шерстистоквітковий, вишня Клокова, гвоздика і тюльпан південнобузькі, ковила волосиста і гранітна, ковила Граффа і ковила дніпровська, мерінгія південнобузька, шафран сітчастий і багато інших, які розосереджені по всій заповідній території. В цілому тут розміщено 26 рослин місцевої флори, які занесені до Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Каньйон Південного Бугу з його стародавніми урочищами, скелями, могилами, порогами, які є національними святинями, можуть бути збереженні за умови недопущення факту виділення зони стаціонарної рекреації на заповідній території. Тому, з точки зору державного управління, необхідно знизити межі антропогенного навантаження на згадуванні заповідні території.

Пошук шляхів розв'язання цього завдання потрібно розглядати через призму вдосконалення структури функціональних зон. Альтернативним варіантом організації функціональних зон є встановлення меж таких зон, як заповідна зона, зона регульованої реакції та господарська зона, а функцію зони стаціонарної рекреації виконуватимуть елементи інфраструктури, які розміщені в межах с. Мігія та районних центрах, на території яких розміщено національний природний парк та регіональний ландшафтний парк.

З вище наведеного можна зробити висновок, що на фоні екологічної кризи охоронних територій, винесення за межі заповідних територій зони стаціонарної рекреації, останні будуть носити соціально- екологічний характер, буде збережено рекреаційну привабливість і соціальну комфортність туристського потоку.

Використана література:

1. Свірідова Н.Д. Концепція сталого розвитку туризму в сучасних умовах / Проблемы материальной культуры – Географические науки, с.166-168

2. Магалецький А.В. Інноваційні підходи до формування маркетингової політики підприємств готельного господарства: екологічний аспект / Економічний простір №44/2, 2010, с.321-327

3. Іванов А.М. Проблеми екологізації при зонуванні охоронних територій / Економічний простір №48/1, 2011, с. 292-301





Реферат на тему: Проблеми екологізації та сталий розвиток туризму в сучасних умовах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.