Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Туризм

Міжнародний туризм та туристичний бізнес (реферат)



Зміст

1. Міжнародний туристичний бізнес: чинники, моделі, регіони

2. Концепція сталого розвитку у сфері міжнародного туризму

3. Методика макрорегіональних досліджень туристичного ринку

4. Карпатський єврорегіон як модель забезпечення сталого розвитку господарства територій країн-учасниць

Використана література

1. Міжнародний туристичний бізнес: чинники, моделі, регіони

Туристичний бізнес один з нових, але надзвичайно динамічних напрямів підприємницької діяльності в світі та в Україні. У його успішному розвитку істотне місце належить аналізу фінансових потоків та вибору ефективної моделі управління, у тому числі враховуючи закордонний досвід. Аналіз останніх досліджень та публікацій показує, що туристичний бізнес популярний вираз серед підприємців цієї сфери та в рекламних виданнях, але серйозних теоретичних розробок, монографій, підручників та посібників з туристичного бізнесу до цього часу немає, якщо не рахувати однієї книги, назва якої має відношення до теми, що розглядається, але зміст залишає бажати кращого. У той же час проблеми туризму, пов'язані з його бізнесовими аспектами, згадуються у багатьох виданнях українських та інших авторів. Метою статті є аналіз фінансових потоків та моделей управління в туристичному бізнесі, враховуючи міжнародний досвід, його узагальнення та визначення тенденцій і найперспективніших напрямів розвитку міжнародного туристичного бізнесу, у тому числі в українському контексті.

Міжнародний туристичний бізнес є економічно-бізнесовою підставою міжнародного туризму, який, у свою чергу, є однією з сфер міжнародної торгівлі послугами важливої форми міжнародних економічних відносин. Міжнародний туризм у сучасному світі став досить значною специфічною формою МЕВ, яка у своєму економічному виразі пов'язана з наданням послуг. У багатьох країнах міжнародний туризм перетворився в одну з провідних галузей економіки як надійне джерело поповнення бюджету. Іноземний туризм, як високоефективне джерело валютних доходів і найвигідніша форма експорту послуг, дає змогу вирішувати багато соціально-економічних проблем в тих країнах, які активно розвивають цю галузь. Частка доходів від загальної світової торгівлі туристичними послугами становить близько 7%. При цьому в абсолютному виразі вони поступаються тільки доходам від торгівлі на світовому ринку нафтою і нафтопродуктами та автоекспорту, майже вдвічі перевищуючи доходи від торгівлі металовиробами, майже втричі від торгівлі телеі радіоапаратурою, більше ніж утроє від торгівлі зерном і газом. За міжнародними даними, доходи від іноземного туризму за період з 1996 по 2006 рр. мають подвоїтися. На Лондонській туристичній біржі зареєстровано близько 5 тисяч фірм. Практика свідчить, що зростання міжнародного туризму є віддзеркаленням розширення зовнішньоекономічних зв'язків у світовій системі. Це положення стосується і України, де розвиток іноземного туризму набирає все більших темпів.

Отже, на початку ХХІ ст. міжнародний туризм набув всесвітнього характеру. В результаті утворився світовий ринок туризму, в якому беруть участь всі країни світу. В середньому 65% всіх міжнародних туристичних поїздок припадає на країни Європи, 20% Америки, 15% на інші регіони. Основні чинники, що впливають на розвиток виїзного туризму в розвинених країнах економічні і соціальні, перш за все зростання особистих доходів громадян (потенціальних туристів) вище меж, що є достатніми для задоволення необхідних потреб. До суб'єктивних причин відноситься діяльність державних органів, що регулюють порядок в'їзду/виїзду та перебування на її території іноземних громадян. Розвиток іноземного туризму в країні, що переважно приймає туристів, зумовлюється намаганням збільшити приток іноземної валюти та створити нові робочі місця. Багато країн шляхом розвитку міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. За даними світової туристичної організації, частка туризму складає 10,1% у валовій світовій продукції та 10,5% робочих місць. В результаті витрат іноземних туристів в країні перебування збільшуються доходи фірм, зайнятих в туристичному бізнесі (прямий ефект); також підвищується попит з боку туристичного сектора економіки на товари та послуги постачальників, що викликає зростання доходу в усіх секторах економіки (побічний ефект); нарешті, зростають доходи населення, безпосередньо або опосередковано пов'язаного з туристичним бізнесом, що викликає зростання споживчого попиту (вимушений ефект).

Побічний та вимушений ефект в сумі складають вторинний ефект. Ці причини зумовлюють бурхливе зростання міжнародного туризму, на який нині припадає 30% світової торгівлі послугами, 7% світових інвестицій, кожне 15-те робоче місце у світі, 11% споживчих витрат, 5% податкових надходжень. Темпи розвитку міжнародного туризму наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Темпи розвитку міжнародного туризму

Роки

Кількість туристів

Обсяги валютних надходжень

1950

25 млн.

2,1 млрд. $

1960

69 млн.

6,9 млрд. $

1970

159 млн.

17,9 млрд. $

1980

284 млн.

97,0 млрд. $

1990

415 млн.

230 млрд. $

2000

698 млн.

476 млрд. $

2010 (прогноз)

1 млрд.

1,1 трлн. $

2020 (прогноз)

1,6 млрд.

2 трлн. $

Висока ефективність міжнародного туристичного бізнесу забезпечується за рахунок:

- по-перше, створення значної кількості нових робочих місць для економічно активного населення;

- по-друге, створення в нових районах мережі об'єктів туристичної інфраструктури, що забезпечує потреби туристів в різноманітних платних і безоплатних послугах;

- по-третє, зміцнення політичних і економічних зв'язків держав-членів світового співтовариства на зовсім нових позиціях, в основу яких закладено принципи ООН та загальносвітові цінності.

До чинників розвитку міжнародного туристичного бізнесу належать: політичні, економічні, соціально-демографічні, культурні, науково-технічний прогрес. Значення політичних чинників зумовлюється передусім тим, що необхідною умовою здійснення туристичного бізнесу є стабільна політична обстановка. Також важливе значення мають:

- тип міжнародних відносин з іншими державами;

- стан торговельного та платіжного балансу країни та її партнерів;

- міжнародне становище у світі та регіоні.

Економічні чинники пов'язані із зростанням доходів населення, що дозволяє виділити більше коштів на подорожі. Попит на туристичні послуги пред'являють в основному представники середнього класу (40-60% у західноєвропейських країнах) та з високими доходами (попит на екзотичні тури та висококомфортний відпочинок). За показниками витрат на туристичні послуги, країни світу поділяються на три групи (табл. 2).

На розвиток туризму істотно впливає зовнішньоекономічна діяльність держав, процеси інтеграції і глобалізації, оскільки це сприяє зростанню ділової активності населення, отже появі різноманітних нових видів ділового туризму. У той же час, стримуючий вплив на міжнародний туризм здійснює загострення митних формальностей, фінансова нестабільність в країні (інфляція, стагнація), економічні страйки.

Таблиця 2

Середньорічні витрати на туризм в розрахунку на одного мешканця

Понад 500$

150-500 $

Менше 150 $

Кувейт

Велика Британія

Респ. Корея

Австрія

Фінляндія

Ісландія

Норвегія

Канада

Угорщина

Швейцарія

Австралія

Україна

Сінгапур

Італія

Аргентина

Бельгія Люксембург

Франція

Росія

Данія

Японія

Румунія

Нідерланди

Чехія

Таїланд

Ізраїль

США

Туреччина

Ірландія

Польща

Китай

Німеччина

 

Індія

Соціально-демографічні чинники впливають на розвиток туризму, насамперед через зростання кількості населення, особливо міського. "Міський" стиль життя характеризується такими рисами, як стрес, напруженість, відрив від природи, анонімність, відсутність контактів між людьми. Туризм допомагає досягти зрівноваження, відпочити, заспокоїтися, розслабитися. Сучасне суспільство характеризується зростанням інтенсивності праці при скороченні обсягу робочого часу та зростанні вільного часу. Зі збільшенням вільного часу проявляються дві тенденції, суттєві для туристичного бізнесу, по-перше, це подрібнення відпускного періоду; по-друге, це зростання кількості нетривалих поїздок. Крім того, важливою соціальною характеристикою сучасного суспільства є його старіння (відповідно СТО пропонує розвивати так званий "туризм третього віку", який нині охоплює вже 0,6 млрд. туристів), а також більш пізні шлюби, зростання кількості одинаків, збільшення кількості працюючих жінок, відкладення народження дитини, зростання кількості бездітних пар. Туристичні організації повинні реагувати на ці особливості. Так, готель "Нью-Отані" в Токіо виділив окремий спеціальний поверх для обслуговування жіночої клієнтури.

Культурні чинники розвитку міжнародного туризму проявляються через задоволення культурних, освітніх, естетичних потреб, що сприяє розвитку прагнення у людей до пізнання, дослідження життя, традицій, культури, історії інших країн і народів. Прихильність до певного типу організації відпочинку та задоволення своїх культурних потреб показує суттєві різниці між країнами. Так, значна частка мешканців Великобританії, Бельгії, Німеччини (35-45%) віддають перевагу відпочинку біля теплого моря; японці, іспанці, французи (30-50%) полюбляють відпочинок в містах; воліють подорожі італійці, французи (33-45%); подобається відпочинок у передмісті бельгійцям, німцям, голландцям (10-17%).

Чинник науково-технічного прогресу в туризмі проявляється, по-перше, у появі нових прогресивних видів туризму, які передбачають зменшення часу в дорозі та збільшення кількості туристів на далекі подорожі; по-друге, у широкому застосуванні в туристичному бізнесі комп'ютерних технологій, глобальних мереж бронювання готелів, авіарейсів тощо, що дозволяє сформувати турпродукт для клієнта в короткий проміжок часу з врахуванням різних тарифів та пільг для постійних клієнтів. Подальший розвиток туризму передбачає будівництво нових та реконструкцію існуючих об'єктів туризму з врахуванням останніх досягнень науки і техніки; підвищення культури і якості обслуговування на основі індустріалізації, технологізації та комп'ютеризації туристичного бізнесу; раціонального використання існуючих матеріальних ресурсів; застосування сучасних технологій обслуговування туристів. Нарешті, розвиток міжнародного туризму істотно залежить від інформованості туристів про можливі місця відпочинку та подорожі. Розвиток засобів масової інформації та їх можливостей дозволяють туристичним організаціям пропагувати як туризм в цілому, так і окремі туристичні продукти та послуги.

2. Концепція сталого розвитку у сфері міжнародного туризму

За останні десятиліття індустрія туризму сформувалась і отримала визнання як найбільша у світі сфера діяльності з надання послуг. Розвиток туризму став можливий завдяки науково-технічному та соціально-економічному прогресу суспільства, тобто створенню інфраструктури туризму, для якої характерним є розширення мережі готелів, ресторанів, поява автопрокатних фірм тощо. Розвитку туризму сприяє реклама, політика уряду, загальні економічні умови, безпека і репутація місця подорожі, мода на поїдки та інші фактори. На думку футуролога Джона Найсбітта, у ХХІ ст. індустрія подорожей і туризму буде однією із трьох рушійних сил в обслуговуючому секторі світової економіки поряд з телекомунікаціями та інформаційними технологіями.

Міжнародний туризм сьогодні одна з найбільш високодохідних і найбільш динамічних галузей економіки. Швидкими темпами зростають міжнародні прибуття туристів, які у 2006 р. становили 846 млн. і за прогнозами Всесвітньої Туристичної Організації (ВТО) до 2020 р. будуть дорівнювати 1,6 млрд. чол.; надходження від туризму з 476 млрд. дол. (2000 р.) до 733 млрд. дол. США (2006 р.), або 2 млрд. дол. США в день. У туристичній сфері сьогодні зайнято понад 250 млн. чоловік, тобто кожний десятий працівник у світі. На його частку припадає 7% світових інвестицій, 11% споживчих витрат, 5 % усіх податкових надходжень і 1/3 світової торгівлі послугами. Одне з найважливіших місць в структурі світового експорту послуг належить туристичним і їх частка становить близько 30 %. У цілому ж попит на подорожі зростає швидше, ніж економіка, і за прогнозами буде подвоюватися кожні 10-15 років. Отже, ХХІ ст. стає століттям туризму.

Його швидкий розвиток з одного боку сприяє росту економіки, а з іншого призводить до ускладнень у взаємодії з навколишнім середовищем. Сьогодні негативний вплив туризму відчуває на собі більшість країн світу, і особливо ті, що не володіють достатніми технічними і фінансовими можливостями. Такі країни не в змозі відтворити ресурси, що використовуються туристами і знищити відходи, які вони залишають. Не є секретом, що відходи в цій сфері за своїми обсягами набагато перевищують ті, що утворюються під час повсякденної діяльності всього населення країни, яка є об'єктом туризму. Наприклад, в Непалі, де великою популярністю користуються пішохідні походи, кожний турист щоденно спалює близько 6 кг деревини, і при цьому в країні відчувається гостра нестача палива. В Каїрі один великий готель споживає за рік стільки ж електроенергії, скільки його витрачають 3600 домашніх господарств.

Не дивлячись на зацікавленість індустрії відпочинку у чистоті навколишнього середовища (жодна галузь світової економіки не залежить в такій мірі від чистоти повітря, води, пляжів і загалом від стану природного середовища, як туристична), вона залишається значним ресурсоспоживачем і виробником відходів, породжуючи екологічні, культурні і соціальні витрати та вигоди. Сьогодні впливу туристичної індустрії зазнають а) природне, б) соціально-економічне і в) культурне середовища. Це проявляється у:

а) засміченні територій і втратою їх естетичних цінностей; забрудненні водних об'єктів стічними водами; забрудненні повітряного середовища за рахунок використання транспортних засобів з туристичною метою тощо;

б) вилученні із господарського використання великих площ; сезонній зайнятості працівників, потребі у великій кількості малокваліфікованих кадрів; зростанні криміналізації серед місцевого населення; циклічному характері функціонування транспортних служб, підприємств харчування тощо;

в) погіршенні стану культурно-історичних пам'ятників, об'єктів і територій у зв'язку з їх інтенсивним використанням у туристичних цілях; негативному впливі на культуру і традиції місцевого населення4.

Загалом, усі сфери Землі відчувають на собі колосальні навантаження, зростають обсяги споживання ресурсів. Тому всі намагання людства направлені на повсюдне впровадження принципів сталого розвитку, усунення чи пом'якшення соціально-економічної напруги в країнах. В туризмі це знайшло відображення у формуванні сталого (стійкого) та екологічного туризму. Поняття «сталий туризм» виникло порівняно недавно у зв'язку з глобальною концепцією сталого розвитку людства. Велика роль у створенні нової моделі цивілізації належить Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку. У своїй доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987) вона вперше використала термін «сталий розвиток», під яким розуміють розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх власних потреб. Цивілізація зможе вижити тільки тоді, коли змінить пануючу економічну філософію і буде слідувати екологічному імперативу, знаходитися в гармонії з природою, не порушуючи існуючої в ній рівноваги.

В туризмі принципи стійкості були сформульовані ВТО і Всесвітньою радою з подорожей і туризму. Вони зводяться до екологічної, соціально-культурної, економічної стійкості. Сталість в туризмі означає невиснажливе використання природного і культурного потенціалу на основі програмно-цільового підходу до розвитку туризму; перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології, скорочення виробничих відходів; втягнення місцевого населення в усі процеси, пов'язані з управлінням туристичною діяльністю; партнерство у взаємовідносинах громадського і приватного секторів; сприяння туризму соціально-економічного підйому окремих територій і цілих держав1.

Розповсюдження принципів сталого розвитку в практиці туристичної діяльності відбувається під впливом споживчого попиту. Інформованість населення про стан навколишнього середовища та екологізація свідомості людей призводять до того, що екологічна ситуація є одним із головних критеріїв вибору місця і форми відпочинку. Ця тенденція проявляється в зростанні попиту на альтернативні види туризму, і зокрема екологічний туризм. В основу його розвитку покладено три принципи: частина доходів, яку отримують від обслуговування туристів, залишається на місцях і направляється на охорону природи; дотримання природоохоронних вимог ставиться в ранг основного закону; туристична поїздка здійснюється з дослідницькою метою.

Таким чином, туризм може и повинен розвиватися на принципах концепції сталого розвитку. Його поступовий перехід з екстенсивного на шлях сталого розвитку буде сприяти збереженню і охороні природи, культури, соціальному та економічному розвитку країн і регіонів. Залишається позитивним і той факт, що світ серйозно звернувся до проблем, які визначають майбутнє людства, і здійснюються конкретні заходи для їх вирішення.

3. Методика макрорегіональних досліджень туристичного ринку

Методика географічного дослідження туристичного ринку макрорівня є дослідженням особливостей функціонування та розвитку туризму як складової світового ринку послуг і полягає в виявленні механізму формування глобальних геопросторових структур.

На макрорівні методику дослідження ринку туристичних послуг можна представити як наскрізну систему, що сполучає територіальні дослідження всіх рівнів з галузевими.

Слід мати на увазі, що галузеві ринки (ринок готельних послуг, ринок послуг дозвілля та розваг, ринок послуг туроператорів та турагенцій тощо) мають ті ж рівні територіальної організації, але тільки ним властиву територіальну структуру, обумовлену специфікою діяльності і є видовими субринками світового туристичного ринку.

В основу дослідження такого масштабу покладений синтез аналітичного матеріалу, який відбиває особливості розвитку регіональних ринків і глобальні тенденції розвитку туризму як суспільного явища та як галузі світового господарства. Туристичний ринок в структурі світового господарства склався і діє в відповідних формах, в тому числі й територіальних. Геопросторові структури туристичного ринку утворюються під дією загального механізму функціонування світового ринку і ринку послуг зокрема і є частковим проявом світогосподарської організації суспільного виробництва і споживання. Саме тому в основу макрорегіонального дослідження покладені загальні суспільно-географічні закони і закономірності. Такий підхід (від часткового до загального і від узагальнення до визначення часткових проявів) дозволяє визначити:

- динаміку туристичного процесу як процесу споживання специфічних благ, послуг та товарів;

- структуру споживання, параметризовану до ознак турпродукту (за видами, формами, сезонами, терміном, класом обслуговування, використанням транспортних засобів);

- територіальну диференціацію споживання туристичного продукту залежно від кон'юнктури ринку; територіальну структуру, зокрема, елементи та форми територіальної організації споживання туристичних послуг;

- системність зв'язків та механізм формування та функціонування регіональних ринків та субринків;

- форми геопросторової організації туристичного ринку, їх взаємодію та ієрархію;

- напрямки та перспективи розвитку регіональних ринків різного масштабу.

Тобто, на макрорегіональному рівні досліджуються особливості розвитку, функціонування та територіальної організації міжнародного туризму як функціональногалузевої складової світового ринку послуг та ескпортно-імпортної функції ринку туристичних послуг, оскільки саме міжнародний туризм є ознакою глобальності туристичного ринку, а з іншого боку, проявом процесу глобалізації.

Ринок туристичних послуг, як складова світового господарства, підпорядкований дії основних світогосподарських законів і закономірностей та їх специфічним проявам в сфері послуг. Як відкрита функціонально-галузева система, туристичний ринок зазнає на собі дії всіх глобалізаційних процесів, притаманних сучасному етапові розвитку світової економіки, особливо технологічної та інформаційної глобалізації, які позначаються на його діяльності через концентрацію капіталу та механізм його перебігу, через централізацію управління, основану на глобальних розподільчих мережах, які зараз є основним інструментом збуту та маркетингу в міжнародній торгівлі туристичними послугами. Тобто ринок туристичних послуг є інформаційно та технологічно залежним від дії світогосподарських механізмів і, так би мовити, «вписаним» в світогосподарські процеси.

Основою макрорегіонального аналізу є визначення характеру туристичного процесу та його територіальної диференціації. Туристичний процес характеризується туристичним споживанням як кінцевим виразом функціонування ринку туристичних послуг. Споживання туристичних благ, послуг та товарів на глобальному рівні фіксується обсягом, напрямком та ритмікою міжнародних туристичних потоків. Саме стабільність географії туристичних потоків дозволяє визначити ціннісну шкалу в мотиваційній структурі туристичного попиту в напрямку від абсолютних до відносних переваг. З іншого боку, рівень споживання залежить від пропозиції турпродукту, оскільки цінність продукту в очах споживача визначається не тільки абсолютною привабливістю туристичного ресурсу, а й створенням умов для його споживання. Тобто, рівень споживання залежить від рівня розвитку індустрії туризму, оскільки відбиває якість та різноманітність пропозиції, а також рівень розвитку певного територіального ринку: його ємність і достатність пропозиції, інформаційну забезпеченість ринкової діяльності, сприяння розвиткові туристичного бізнесу тощо.

Одиницею макрорегіонального аналізу є національні туристичні ринки як державнорегульовані системи, суб'єкти міжнародного права, в яких сформовані і діють або формуються ринкові структури, діяльність яких забезпечена індустрією туризму певного рівня розвитку. Макрорегіональний аналіз передбачає визначення їх місця та ролі в світовому туристичному процесі залежно від рівня соціально-економічного розвитку країни та сформованості внутрішнього ринку. Тобто, макрорегіональний аналіз передбачає типологію національних ринків, що є їх комплексною характеристикою та суттєвою ознакою.

Таким чином, макрорегіональний аналіз має за мету визначити стан, напрямки та тенденції розвитку світового туризму, макрорегіональні відміни туристичного процесу та особливості формування глобальних геопросторових структур.

4. Карпатський єврорегіон як модель забезпечення сталого розвитку господарства територій країн-учасниць

Співробітництво західних прикордонних областей України з сусідніми європейськими країнами в рамках так званої соціалістичної співдружності як суспільний феномен зародилося у повоєнний період і набуло розвитку у 50-80 рр. ХХ ст. Воно базувалося не лише на соціалістичній орієнтації та ідеологічній близькості країн, а й на багатовіковій історії та традиціях добросусідства народів, що жили і живуть поруч. Безперечно, ці та інші фактори мали вагомий безпосередній чи опосередкований вплив на долі і суспільну свідомість народів-сусідів. Саме тому в сучасних історичних умовах особливого значення набуває наукове вивчення і узагальнення основних подій і явищ, а також процесів транскордонної взаємодії сусідніх територій п'яти країн, що об'єдналися в Міжнародну асоціацію Карпатський єврорегіон. На сьогодні концепція європейської інтеграції України перестає бути предметом політичних дискусій, оскільки підтримується переважною більшістю населення. Разом з тим в реалізації євроінтеграційного курсу України на порядок денний виходять питання напрямів, етапів і термінів його здійснення. Враховуючи всю складність просування України до ситої і заможної, а тому й привабливої Європи, зростає актуальність і науково-практична значимість вивчення як власного, так і міжнародного досвіду наших країн-сусідів, що стали повноправними членами Європейського Союзу, до чого прагнемо й ми.

Міжнародна асоціація Карпатський єврорегіон розглядається не лише як модель забезпечення сталого розвитку господарства територій країн-учасниць, а й дієвий, ефективний інструмент багатогранного і багатовекторного міжнародного співробітництва. Зважаючи на це, а також на відсутність комплексних досліджень різних аспектів діяльності Карпатського єврорегіону, ми ставимо за мету поступово заповнити цю прогалину.

Геополітичні та геоекономічні зміни в центрально-східних країнах Європи на рубежі 80-90-х років минулого століття призвели до руйнування традиційно-історичних контактів у різних сферах буття між сусідніми народами. Однак, це суперечило життєвим інтересам мешканців суміжних територій європейських країн. На відновлення і розвиток прикордонних зв'язків у Центральній і Східній Європі націлювала й спеціальна Декларація з питань транскордонного співробітництва, яку в 1989 р. прийняв Кабінет Міністрів Ради Європи. Вона закликала уряди, громадські організації нових демократій розвивати кращі традиції транскордонного співробітництва, приєднатися до Європейської Рамкової Конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами і владами.

Створенню Карпатського єврорегіону 14 лютого 1993 р. передували кілька років інтенсивної підготовчої роботи. Його теоретична модель була розроблена за участі експертів Інституту досліджень «Схід-Захід». Вони керувалися по-перше, усвідомленням того, що чисельні локальні ініціативи транскордонного співробітництва не знаходять підтримки і порозуміння у центральних органах влади; по-друге, недостатньою увагою до цієї проблематики з боку структур Євросоюзу; по-третє, недопущенням постання нової «залізної завіси» між Європою і республіками колишнього СРСР.

У першому номері щомісячного видання Інституту досліджень «Схід-Захід» під назвою «Інформаційний бюлетень Карпатського єврорегіону», який побачив світ у листопаді 1992 р., наголошувалося, що його головна мета полягає у формуванні «духу» цього єврорегіону, а бюлетень сприятиме розумінню кожним польським, словацьким, румунським, угорським чи українським громадянином, який проживає в межах Карпатського єврорегіону, що будучи громадянином своєї країни, він є також частиною більшої міжнародної спільноти.

За правовим статусом Карпатський єврорегіон не є юридичною особою. Це транскордонна асоціація прикордонних адміністративних одиниць України, Польщі, Угорщини, Словаччини і Румунії, створена з метою координації транскордонного співробітництва у соціальній, економічній, екологічній та культурній сфері.

У відповідності до Статуту «Асоціація не є новоствореною наднаціональною чи наддержавною установою, а лише виконує функції сприяння міжрегіональному співробітництву між партнерами».

Як наголошують дослідники, інтенсифікація процесів європейської економічної інтеграції обумовлює посилення проблем регіоналізації, підвищуючи роль та значення окремих територіально-адміністративних одиниць у національній та європейській економіці.

Зокрема, у Стратегії економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки, схваленій Указом Президента України від 28 квітня 2004 р., наголошується необхідність «підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному співробітництві, активне входження регіонів до міжнародних організацій та формувань, активізація міжрегіонального та транскордонного економічного співробітництва; удосконалення системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку, розробка стратегій розвитку регіонів; адаптація національного законодавства з питань регіональної політики до норм і стандартів Євросоюзу».

Якщо на час заснування Карпатського єврорегіону його загальна площа становила 53,2 тис. кв. км. з населенням близько 5 млн. чол., то в 1998 р. ці показники відповідно складали 132,6 тис. кв. км. і майже 14 млн. чол. населення. На сьогодні територія Карпатського єврорегіону дорівнює 161279 кв. км., на яких проживає понад 16 млн. чол.. Це має як позитивні, так і не зовсім позитивні сторони, що вимагають вивчення та узагальнення.

17 квітня 2008 р. у м. Ніредьгаза (Угорщина) відбулося урочисте засідання Ради Карпатського єврорегіону з нагоди його 15-річчя. Констатувалося, що чи не найголовніше історичне значення міжнародної асоціації Карпатський єврорегіон полягає у створенні на рубежі епох надійного фундаменту для співробітництва, економічного, соціального, культурного розвитку прикордонних регіонів України, Угорщини, Словаччини, Румунії, Польщі у новому, ХХІ сторіччі.

У силу історичних обставин прикордонні області країн-учасниць Карпатського єврорегіону мають певний досвід у багатьох сферах суспільно-економічного життя. На зламі епох весь регіон пережив економічний шок, пов'язаний із переходом від соціалістичного до ринкового господарювання. Саме у цих непростих умовах необхідно було знайти найоптимальніші варіанти залучення регіонів до активної міжнародної діяльності, включення їх в інтеграційні процеси, що розгорнулися на європейському просторі постсоціалістичних країн.

Об'єктивно оцінюючи з позицій сьогодення спільні здобутки і упущення територій країн-учасниць Карпатського єврорегіону за півтора десятиліття функціонування цієї структури, можна стверджувати, що тодішні кроки були правильними і послідовними. Адже вони забезпечили швидке і результативне залучення прикордонних регіонів, які увійшли в асоціацію, до міжрегіональної та транскордонної співпраці, сприяли виробленню механізму її регулювання.

Використана література:

1. Онищенко В.П., професор, доктор економічних наук, зав. кафедри міжнародного менеджменту та маркетингу УДУФМТ, Фабрика І.В., економіст. Міжнародний туристичний бізнес: чинники, моделі, регіони

2. Дворник О.А. аспірантка. Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. Концепція сталого розвитку у сфері міжнародного туризму

3. Бицько О.С., здобувач УДУМФТ. Методика макрорегіональних досліджень туристичного ринку

4. Гарагонич В.В., к. іст. н., доцент кафедри туризму, Мукачівський технологічний інститут. Карпатський єврорегіон як модель забезпечення сталого розвитку господарства територій країн-учасниць



--------------- Повну версію реферата можна скачати на початку (у верхній частині) сторінки ---------------



Реферат на тему: Міжнародний туризм та туристичний бізнес (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2014. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.  Створити сайт безкоштовно