Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Туризм

Класифікація туризму за видами та формами (реферат)

Класифікація в туризмі є виділенням його окремих форм і видів у залежності від основного показника - критерію. Класифікація туризму має важливе значення для його практики. Вона дозволяє вирішувати проблеми його територіальної організації, планувати розвиток матеріальної бази, визначати попит і формувати ринок туризму, виробляти та реалізовувати туристичний продукт, відповідним чином організовувати обслуговування туристів.

Туризм можна класифікувати за різними критеріями: за спрямованістю туристичних потоків і масштабами територіального охоплення; способом пересування та використанням транспортних засобів; терміном поїздки, сезонністю; демографічним і соціальним складом учасників подорожі; ступенем організованості, принципами організації продажу туру та формою організації туробслуговування; нарешті - за метою подорожі. Останній критерій поділу туризму на види має вирішальне значення, бо саме мета подорожі більш за все впливає на формування туру, вибір маршруту й організацію туристичного обслуговування.

Форми туризму визначаються за кількісними параметрами. За формою організації виділяють туризм груповий та індивідуальний, існує також змішана форма - індивідуально-груповий туризм: тури купуються клієнтами індивідуально, а обслуговування відбувається в групі. Деякі спеціалісти окремо виділяють ще й сімейний туризм як форму подорожі.

Дещо іншим є поділ на форми у масовому та спортивному туризмі. Тут виділяють такі форми як прогулянка, похід, мандрівка, зліт, табір, змагання та експедиція. У свою чергу спортивні походи мають категоризацію за складністю, що визначається виконанням спортивних нормативів - походи некатегорійні, I, II, III, IV, V і VI категорії складності.

Дуже важко виділити форми та види туризму в їх чистому вигляді, тому немає в світі єдиної класифікації туризму. Ті, що пропонуються в спеціальній літературі, мають більші або менші розбіжності, але в цілому узгоджуються між собою.

За спрямованістю туристичних потоків вирізняють туризм внутрішній - подорожі громадян у межах своєї країни; виїзний за кордон - тобто виїзд громадян за межі своєї країни, відвідання інших країн і в'їзний (іноземний) - поїздки, прийом і обслуговування в країні іноземців. Перші два види здійснюються вітчизняними туристами і можуть бути об'єднані терміном національний туризм; внутрішній та іноземний туризм позначаються як туризм у межах країни. У масштабах світу та його регіонів туристичні поїздки й обміни об'єднуються терміном міжнародний туризм.

З точки зору економічного та соціального розвитку країни безумовний інтерес становить розвиток внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму. Обидва види туризму використовують внутрішні ресурси та матеріально-технічну базу країни, стимулюючи їх удосконалення та розвиток, і є джерелом значних грошових надходжень. У плані надходжень превалює іноземний туризм, що забезпечує також приплив валютних коштів. Але й туризм внутрішній за обсягом оборотів посідає значне місце в економіці країн. Сьогодні на внутрішній туризм припадає майже дві третини загального обсягу туристичного обороту в світі. Він являє собою також необхідну та стабільну базу для розвитку туризму іноземного і служить своєрідним "амортизатором" для туристичного господарства в умовах скорочення обсягів останнього. Необхідно, щоби "розвиток внутрішнього туризму стимулювався б таким же чином, як і розвиток міжнародного туризму. Міцна база внутрішнього туризму була би великою перевагою у розвитку міжнародного туризму в країні", - зазначається в Гаазькій декларації з туризму. У цій же декларації йдеться й про велике значення внутрішнього туризму в соціальному житті країни та її громадян: "Держави повинні заохочувати розвиток внутрішнього туризму, заснованого на праві людини на відпочинок, що надає кожному громадянину можливість узнати навколишній світ, затвердити себе як невід'ємну частку свого народу й укріпити узи солідарності зі своїми співвітчизниками".

За масштабами охоплення території розрізняють туризм внутрішньорегіональний, міжрегіональний та кругосвітній (деякі дослідники додають сюди також місцевий туризм).

Найбільш стабільну позицію на туристичному ринку займає туризм внутрішньорегіональний. Більшість європейців і мешканців Північної Америки віддають перевагу мандрівкам у межах свого регіону. В Європі останнім часом цьому значно сприяли ринкові умови, створені для громадян своїх країн Європейським співтовариством, що включають свободу авіасполучень, спрощення прикордонних і митних формальностей, ефективний захист прав туристів, єдиний валютний простір. Але експерти ВТО відзначають також тенденцію до зростання короткострокових подорожей міжрегіонального характеру, що викликано характером праці подорожуючих. Активне заняття бізнесом зумовлює не тільки необхідність здійснення короткотривалих подорожей ділового характеру, але й вибір відпочинку, що передбачає повну зміну навколишньої обстановки, бодай і на короткий час. На думку експертів ВТО, кількість довготривалих міжрегіональних подорожей також має тенденцію до збільшення. Передбачається, що у 2020 р. на кожні три подорожі одна буде довготривалою та спрямованою до іншого регіону світу. Частка довготривалих подорожей у загальному обсязі міжнародного туризму збільшиться з 24% у 1995 р. до 32% - у 2020 р. Кругосвітні подорожі, хоча й є найбільш атрактивним видом мандрівок, становлять їх найменшу частку, зважаючи на труднощі організації, дорожнечу та великий термін тривалості. Місцевий туризм - відпочинок в межах ареалу проживання - останнім часом набуває все більшої популярності. Він є доступним, економічно вигідним як для організаторів, так і для самих відпочиваючих, допомагає інтенсивніше використовувати наявний ресурсний потенціал та матеріальну базу.

За критерієм терміну поїздки крім короткострокових і тривалих подорожей вирізняють також подорожі вихідного дня, що останнім часом, з огляду на характер праці в сучасному суспільстві, набувають все більшої популярності. Особливо велике місце займають такі подорожі екскурсійного та рекреаційного характеру у внутрішньому туризмі, але останнім часом спостерігається така тенденція і в туризмі міжнародному.

Туризм "кінця тижня" (week-end tourism) дозволяє деякою мірою вирівнювати сезонність туристичної активності, підвищити рентабельність матеріально-технічної бази, що має сезонний характер роботи.

Сезонність туризму визначається інтенсивністю туристичного потоку, спрямованого до того чи іншого району або центру у певний період часу. "Сезоном" називають такий відтинок часу, коли у центрі (районі) концентрується найбільше число туристів.

Для деяких центрів таким "сезоном" є літо (літній туризм на морських курортах), для інших - зима (зимовий туризм у гірськолижних центрах). Час найвищої концентрації туристів визначають як "гарячий" або "верхній" (топ) сезон, пік сезону; час практично повної їх відсутності називають "мертвим сезоном". Існують райони з великим пізнавальним, культурним, діловим потенціалом або сприятливими умовами для рекреації протягом року, що є центрами постійного (цілорічного) туризму. У випадку існування двох сезонів туристичної активності міжсезонний період між ними підприємства часто намагаються заповнити, пропонуючи нестандартні тури або знижуючи ціни на послуги (туризм міжсезонний). Останній є підґрунтям для стимулювання розвитку соціального туризму.

За економічним принципом - у залежності від принципу оплати й організації продажу турів, що впливає також на рівень якості послуг - вирізняють елітний туризм (туризм VIP), комерційний, соціальний та інсентив-туризм.

Туризм VIP (елітний) - це туризм для дуже багатих людей, що передбачає режим "найбільшого сприяння" в поїздках, тобто високий стандарт послуг і підвищену увагу в обслуговуванні. Сам набір послуг може бути досить неординарним і складається з урахуванням найменших побажань клієнта. Це практично завжди індивідуальні тури.

Комерційні тури - реалізуються фірмами клієнтам на комерційних засадах, найчастіше являють собою індивідуально-групові тури і мають досить широкий спектр цін. Якщо комерційний туризм передбачає оплату туру власне клієнтом, туризм соціальний оплачується повністю або частково державою, профспілками чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів. Це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень статків або належать до найменш захищених верств населення (діти, юнацтво, пенсіонери, інваліди та ін.) з метою реалізації їх права на відпочинок. При цьому установи та підприємства, що займаються соціальним туризмом, не ставлять собі за мету здобуття високих прибутків, тому соціальний туризм може успішно розвиватись тільки за умови активної суспільної та державної підтримки, для чого розробляються спеціальні програми, створюються цільові фонди, здійснюється активний пошук нових форм організації. Так, у Західній Європі останнім часом широкого поширення набули так звані "відпускні чеки". Цю практику започатковано у Франції. Ідучи у відпустку, громадянин отримує чек на певну суму, що приймається на території країни як безготівковий розрахунок за послуги в організації відпочинку і може бути використаний тільки на відпочинок. У країнах Східної Європи та у колишньому Радянському Союзі справою соціального туризму займалися профспілки. Так, у 1980-ті pp. у здравницях профспілок більш як три чверті відпочиваючих отримували свої путівки на відпочинок за рахунок коштів соціального страхування та державного бюджету або за пільговими цінами зі сплатою 30-50 відсотків вартості.

Нині все більш популярним є різновид туризму, що отримав назву інсентив-туризм (заохочувальний). Він поступово завойовує позиції також і на ринку країн Східної Європи та України. Це туристичні подорожі, що організуються підприємствами та фірмами для своїх співробітників як засіб заохочення та винагорода за сумлінну працю. Особливістю таких турів є дуже цікаві програми перебування, що передбачають поряд із відпочинком та екскурсіями також цікаві заходи соціального та розважального характеру: професійні зустрічі, відвідання підприємств і установ, проживання в сім'ях, організацію розваг тощо. Бурхливе зростання заохочувального туризму в світі призвело до створення ряду асоціацій цього профілю, скликання конференцій, організації виставок і видання спеціальних каталогів. Натепер витрати на організацію інсентив-туризму у світі становлять 5-6 млрд. дол.

За характером організації виділяють туризм плановий (організований) та самодіяльний. Плановий туризм передбачає здійснення туристичних подорожей за певними маршрутами та графіками, встановленими туристичними організаціями, що оформлюються туристичними путівками (ваучерами). Як правило, туристи вибирають собі відповідний тур з тих, що пропонуються фірмою у плановому порядку. Але фірми можуть створювати окремі непланові тури на замовлення клієнта або організації. Самодіяльний туризм - це подорожі, що розробляються й організуються самими туристами, об'єднаними в туристські гуртки та клуби. Цей вид туризму теж є організованим на відміну від неорганізованого туризму або "дикого" відпочинку, але всі елементи його організації - розробку маршруту, його узгодження, забезпечення та реалізацію здійснюють самі учасники.

Дуже важливою, особливо з точки зору організації обслуговування туристів, є класифікація туризму по видах за демографічним і соціальним складом учасників подорожі. При цьому враховуються такі показники як вік, соціальний та громадянський стан, рід занять туристів тощо. Таким чином, виділяють дитячий та молодіжний туризм, туризм "третього віку", сімейний туризм, шкільний та студентський туризм, туризм осіб з фізичними та розумовими вадами, корпоративний туризм тощо. Відповідно до кожного виду підбираються місце розміщення, тип харчування, склад програми перебування. Так, організація дитячого та шкільного туризму, при досить поміркованих цінах на тури і невисоких вимогах до якості розміщення, передбачає триразове харчування, організацію програми, де відпочинок і розваги чергуються з заходами пізнавального та виховного характеру. При організації транспортних подорожей дітей вживаються додаткові заходи для забезпечення їх безпеки. Молодіжний туризм припускає використання послуг не дуже високого якісного стандарту, але покликаний створювати атмосферу активного спілкування й активного відпочинку. Натомість категорія туристів "третього віку", що з'явилася нині на туристичному ринку світу завдяки зниженню пенсійного віку й одночасному підвищенню періоду життєвої активності людей, є вимогливою, платоспроможною соціальною групою, що орієнтується на якісний сервіс. Близько 80% подорожей такі туристи здійснюють з метою відпочинку, існує також великий попит на автобусні тури та круїзи. Сімейний туризм вимагає від туристичних підприємств створення умов для якісного відпочинку всієї родини - тут повинні існувати номери, де легко встановлюються 1-2 додаткових ліжка для дітей, дитяче меню, дитячі містечка розваг і служба догляду за дітьми протягом дня.

Тепер все активніше звертаються до організації туризму для осіб з фізичними та розумовими вадами, для яких використовуються відповідним чином обладнані готелі та транспортні засоби, розробляються спеціальні програми. Так, в Угорщині з великих готелей 35 мають спеціальне обладнання для прийому та обслуговування осіб з фізичними вадами. Компанії "Хелс енд Холідейз", "Атлантик енд Пасифик Тревел" і авіакомпанія "Ер Нью Зіланд" (Нова Зеландія) пропонують тури на лікування, в тому числі для осіб з тяжкими фізичними вадами, розумово відсталих, сліпих, глухих. Для них працює спеціально підготовлений персонал, є автобус на 45 місць з ліфтом-підйомником, складані ліжка, інвалідні коляски, спеціальне меню з шрифтом Брайля тощо.

Останнім часом серед цих традиційних видів з'являються їх специфічні підвиди, поява яких зумовлена особливостями сучасного способу життя людей. Так, активне заняття бізнесом заставляє "главу сім'ї" направляти на відпочинок дружину з дітьми, або навпаки - поява категорії "ділових жінок" змушує їх чоловіків виїжджати з дітьми на відпочинок. Якщо ж подружжя займається бізнесом удвох, на відпочинок їдуть бабусі та дідусі з онуками. Так з'являється "туризм неповних сімей". Поява великого числа самотніх людей призвела до появи "туризму одиноких сердець" тощо.

Окремо слід назвати поїздки туристичних груп професійного спрямування. Останнім часом фірми та підприємства крім окремих ділових поїздок співробітників все частіше використовують туристичні подорожі також для організації професійного навчання, обміну досвідом, підвищення кваліфікації, вирішення якихось ділових питань. "Корпоративний туризм" теж стає перспективним сегментом туристичного ринку.

З точки зору форми організації подорожі та туристичного обслуговування виділилися такі специфічні види туризму як тайм-шер, туризм самообслуговування, клубний туризм тощо.

Система відпочинку "тайм-шер" (кондомініум) виникла у Франції та детально розроблена в США. "Time share" - поділений час - це придбання готельного номеру, вілли, котеджу у власність на певний час - наприклад і-2 тижні протягом року у чергу з іншими власниками. Ця система нині дуже популярна в світі, за її умовами приймають гостей більш як 3 тис. курортів у 80 країнах світу. Право володіння можна передавати, обмінюватись ним. Існують спеціальні біржі, де можна обміняти, скажімо, свій готельний номер на європейському курорті на такий в одній з азіатських країн тощо. На жаль, на українському ринку така форма відпочинку ще не набула поширення за недостатністю досвіду роботи з нерухомістю у вітчизняних турфірм і слабкістю відповідного законодавства, а у країнах СНД, зокрема у Росії, з її запровадженням були пов'язані численні випадки шахрайства й обману клієнтів.

За формою організації "тайм-шер" є різновидом клубного туризму. За сутністю клубний туризм - це найчастіше відпочинок людей, яких поєднують спільні заняття, інтереси та захоплення. Як правило, приналежність до такого клубу засвідчується клубними картками, спеціальними програмами, сплатою членських внесків. Місцем організації такого відпочинку можуть бути туристичні містечка або круїзні судна, на яких туристи відправляються, наприклад, на острови вивчати життя пташок чи риб і слухати лекції спеціалістів або організовують зустрічі філателістів, любителів джазової музики тощо. Таким спільним заняттям може бути просто комфортний відпочинок, що дуже часто передбачає обслуговування за принципом "all inclusive" (все включено). Дуже цікаву "нову філософію" клубного відпочинку пропонує французька туристична корпорація "Середземноморський клуб" (Клаб Медітерране, або Клаб Мед). Послуги "милих організаторів", які в туристичних містечках Клаб Мед приймають та опікують "милих гостей", роблять відпочинок останніх максимально зручним і комфортним.

У "туризмі самообслуговування" клієнти купують у туристичної фірми мінімальний набір послуг: транспортування, розміщення, страхування - а всі інші, в тому числі харчування та розваги, купують на місці або організовують самостійно, користуючись їх значно нижчою місцевою ціною. Для розміщення таких туристів використовується найчастіше приватний сектор, спеціальні будиночки-котеджі, а останнім часом у ряді країн Середземномор'я активно будуються так звані "готелі для відпускників" - невеликі, 2-3-поверхові, збудовані як комплекс квартир із кухнями. Гостям пропонується мінімум обслуговування, в основному - прибирання, зміна білизни, але за бажанням вони можуть замовити собі у фірмі будь-які додаткові послуги, в тому числі - екскурсії, розваги або автомобіль напрокат.

Західні спеціалісти, зокрема німецькі, визнають також існування "дачного" туризму і близький до нього вид, що позначають терміном "стаціонарний туризм". Це будівництво родиною другого дому або його оренда для відпочинку в екологічно або кліматично привабливій зоні.

Важливе значення має класифікація туризму за видами в залежності від засобу пересування туристів. Тут виділяють дві великі групи: туризм транспортний (авто, авіа, залізничний, морський та річковий) і подорожі з активними засобами пересування. До останньої групи належать пішохідний, лижний, кінний, велосипедний і мототуризм, водний (гребний і сплавний) та вітрильний, підводний, гірський і гірськолижний, спелеотуризм, а також їх комбіновані види. Подорожі з активними засобами пересування належать до спортивних занять і можуть бути категоризовані за ступенем складності.

Серед транспортних видів туризму в цілому в світі найбільшою популярністю користується автомобіль. За підрахунками експертів, тепер понад 50% всіх туристичних подорожей у світі здійснюється на автомобілі. У США дві третини громадян мандрують територією своєї країни на власному автомобілі. У Західній Європі за рейтингом популярності поки що перше місце займає залізничний транспорт - 38% подорожей, на другому морські та річкові круїзи - 30%, далі - авіатранспорт - 22% і 10% - автобуси та автомобілі.

Нині залізничний транспорт в Україні зберігає свої позиції на внутрішніх туристичних маршрутах; на міжнародних перші місця поділяють авіатранспорт, автобуси та автомобілі. Авіація приваблює клієнтів зручністю та швидкістю доставки до мети подорожі, автотранспорт - мобільністю та відносною дешевизною.

Авіаційний туризм - один з найбільш молодих видів, що почав активно розвиватись з кінця 1950-х pp. З удосконаленням парку літаків, зростанням їх комфортності та надійності, збільшенням далекості перельоту й одночасно - поступовим зменшенням цін почався період масового використання авіації у туризмі. Важливим етапом у розвитку авіатуризму стала поява спеціалізованих туристичних перельотів - чартерних рейсів - та їх використання в "пакетному туризмі" (див. далі "пєкідж-тури"), що значно знизило ціни на авіатранспорт для туристів і збільшило прибутки туроператорів.

Основною перевагою авіаподорожей є висока швидкість і можливість подолання великих відстаней за короткий час при відносно високій комфортності та безпеці. Так, у країнах, віддалених від основних туристичних регіонів, їх частка у загальній кількості туристичних перевезень є переважаючою (наприклад, в Австралії - 99,5%, Новій Зеландії - 98,6%, Японії - 97,5%). Встановлено, що при віддаленості перевезень понад 1000 км частка авіатранспорту поступово зростає від 2,5-5% (при відстані від 1 до 1,5 тис. км) до 20-30% (2-3 тис. км) і до 50-100% (більше 3 тис. км).

Але авіатранспорт є порівняно дорогим видом подорожі. Тому авіакомпанії використовують цілу систему знижок і пільг, щоб привабити подорожуючих. Деякі з них (наприклад, KLM, "American Airlines") розширюють послуги більш дешевих класів за рахунок зменшення частки висококласних секторів або пропонують послуги бізнес-класу за цінами економічного (British Midland) тощо.

Одночасно авіакомпанії намагаються підвищити рівень сервісу в салонах елітних класів. Так, у першому та бізнес-класі в крісла вмонтовано систему радіотрансляції з індивідуальними навушниками, що дозволяють слухати музику або настроїтись на канал "тиші" (виключити шум двигуна). У деяких літаках у крісла вмонтовані портативні телевізори. На літаках деяких авіакомпаній у першому та бізнес-класі є індивідуальні телефони супутникового зв'язку, є також можливість відправити факс, телеграму з борту літака на землю або до іншого літака (система GTE-Airfone). Авіакомпанія Air France пропонує своїм клієнтам вибір меню під час перельоту (дієтичне, вегетаріанське, дитяче, морепродукти, національні кухні тощо). Для комплексного обслуговування пасажирів бізнес-класу авіакомпанії (British Airways, Lufthansa, Air France, Austrian Airlines та ін.) пропонують спеціальні класи обслуговування - Concorde class, Club World, Club Europe class, за якими передбачаються надання пасажирам різних видів зв'язку, оргтехніки, комп'ютерів, прискорені митні формальності, швидкісний трансфер, послуги реєстрації та доставки багажу, спрощене бронювання тощо.

Все це зумовлює подальше зростання популярності авіатранспорту в туризмі та обсягів його пасажиропотоку.

Залізничний туризм бере свій початок з 1840-х pp. (класична подорож 580 англійців з Лейстера до Лафборо, організована Томасом Куком у 1841 p.) і залишається одним з основних видів транспортного туризму в світі й особливо в Європі і тепер. Основні його переваги - безпечність, надійність, відносно висока швидкість та економічна доступність, що нині доповнюються підвищенням комфортності подорожей як, наприклад, спеціальна програма обслуговування "Euronight" (міжнародна компанія Wagon- Lits). Програма пропонує для подорожі останні моделі вагонів на зм'якшувальних амортизаторах, з кондиціюванням повітря та підвищеною звукоізоляцією. Клієнтам пропонуються різноманітні зручності - від мінеральної води та освіжаючих серветок у нижчих класах до коктейлів, англійського сніданку в купе, послуг з підноски багажу та персонального побудження вранці в першому класі. З травня 1993 р. "Євронайт" обслуговує п'ять європейських ліній: Рим-Цюрих-Базель-Женева, Відень-Венеція, Відень-Остенде, Відень-Цюрих і Відень-Гамбург. Уже у перші тижні роботи за новою формулою було зареєстровано збільшення нічного пасажиропотоку більш як на 5%.

Зручною формою туристичної подорожі є спеціальні туристичні поїзди, що служать одночасно засобом пересування та місцем проживання туристів. Вони використовуються як для далеких подорожей, так і для мандрівок вихідного дня. Є серед них і розкішні поїзди, типу Східного Експресу. Легендарний Східний Експрес, що свого часу отримав назву "поїзд королів і король поїздів", почав курсувати у 1883 р. і доставляв заможних людей з Парижу до Стамбулу через мальовничі місцевості. Подорож тривала чотири дні в умовах затишної обстановки з чудовим харчуванням та ідеальним сервісом. Його нащадок - сучасний Східний Експрес - здійснює доставку пасажирів з Лондону та Парижу до Венеції через Францію, Швейцарію та Австрійські Альпи за один день. Серед інших відомих поїздів - "Блакитний поїзд", що виконує 24-годинний переїзд з Кейптауну до Преторії (ПАР); Шотландський королівський; Транссибірський експрес, що здійснює дев'ятнацятиденну подорож з Москви до Монголії; індійський "Палац на колесах" з вагонами-люкс "для магараджів", що курсує між Раджастаном і Агрою.

Специфічні подорожі на туристичних поїздах пропонує іноземним туристам українська фірма "Джерело". Вони призначені для любителів старовинної залізничної техніки. Ці подорожі нагадують перші подорожі Томаса Кука - старовинні поїзди, невеличкі вагончики, що рухаються на малій швидкості через мальовничі місцевості з зупинками для відпочинку та фотографування.

Заохочуючи туристів, залізничні компанії також вдаються до застосування різноманітних пільг і знижок, до введення "єдиних квитків", що значно здешевлюють подорож і роблять її зручнішою. Підвищенню популярності залізничного транспорту сприятиме й збільшення швидкості сполучень, пов'язане з відкриттям регулярного руху поїздів під Ла-Маншем, з розвитком швидкісних залізниць у Європі. Заважає розвитку залізничного туризму його територіальна обмеженість, мала мобільність, що має місце й у подорожах водними видами транспорту.

Морський і річковий туризм набуває значного розвитку з кінця XIX ст., хоча інтенсивні пасажироперевезення водним транспортом починаються ще у XVII-XVIII ст. У другій половині XIX ст. точиться гостра боротьба між судоходними компаніями за клієнтів, що змушує їх підвищувати комфортність суден. Тоді ж починається ера морських круїзів - туристичних подорожей, коли теплохід є одночасно засобом транспортування та місцем відпочинку туристів.

Одним з перших круїзів була подорож Середземним морем на судні "Леді Мері Вуд" компанії "Пі енд Оу Лайн" у 1844 р.

Круїзні подорожі - це відпочинок на воді, коли каюти відповідають номерам у готелях вищого класу, пропонується багата кухня з використанням місцевих делікатесів і морепродуктів, організуються розважальні програми на судні та екскурсійна програма в місцях заходу. Саме ринок круїзних подорожей зберіг і навіть значно підвищив обсяги морських і річкових перевезень після їх тимчасового занепаду у 50-і pp. XX ст., коли зростання авіаційних трансконтинентальних подорожей почало потісняти традиційні морські. Додатковим стимулом їх популярності стала можливість для подорожуючих взяти з собою у подорож на судні автомобіль. У 1980-х pp. на ринку круїзного туризму вже діяло 15 великих круїзних компаній, серед яких - Carnival Group (22 теплоходи), Royal Carribean Line (12 теплоходів) та ін. Найбільшою популярністю серед туристів користуються такі круїзні території як Карибська (острови басейну Карибського моря), Середземноморська (понад 40 портів Середземного та Чорного морів), Скандинавська (норвезькі фьйорди узбережжя Норвезького моря та Балтія). Морські круїзи приваблюють увагу туристів високим рівнем сервісу, різноманітністю послуг, незвичністю та атрактивністю програм. Незважаючи на порівняно високу вартість круїзних подорожей число їх учасників стабільно збільшується. На світовому круїзному ринку воно зросло з 500 тис. пасажирів у 1970 р. до 5,5 млн. в 1993 р. Однією з тенденцій сучасного круїзного бізнесу є збільшення частки тематичних круїзів, розширюється також їх географія.

Перші річкові екскурсії на човнах Темзою (Англія) були організовані також Томасом Куком ще у 1843 р. Майже у той самий час у Північній Америці компанія "American Express" розпочинає регулярні екскурсії по Міссіссіпі на колісному пароході "Mississipps". Подібні екскурсійні круїзи здійснюються Нілом, Рейном, Дунаєм. Нині річкові круїзи організуються також Ладозьким озером, басейнами Волги та Дніпра, Лєни й Обі, Янцзи, каналами та річками Франції та Швеції. В Україні великою популярністю користуються Дніпровські круїзи з виходом у Чорне море до Одеси, Севастополя та Євпаторії.

Зростає також популярність морських подорожей на поромах, яхт-круїзів тощо.

Автотуризм має такі безперечні переваги як висока мобільність, порівняно невисока вартість, швидкість. Він включає автобусні мандрівки та подорожі, що здійснюються туристами на власних автомобілях і взятих на прокат у фірмах. З'явившись на початку століття, вже у 1960-і pp. автотуризм стає найбільш поширеним видом і з кожним роком його обсяги помітно зростають. Серед планових туристичних автомаршрутів найбільшою є частка автобусних (78%) і легковим автомобілем (17%), 5% припадає на інші види автотранспорту.

Вирізняючись високою мобільністю та маневреністю, туристичні автобуси не мають конкуренції на коротких і середніх маршрутах (до 500 км), але туристичні автобуси підвищеної комфортності використовуються й на довгих маршрутах (Київ-Варшава-Берлін-Париж, Київ-Братислава-Відень-Рим або Київ-Прага-Париж-Лондон).

При цьому відпочинок туристів у нічний час організується, як правило, в готелях і мотелях. Крім того порівняно невисока вартість автобусної подорожі при її груповій організації робить її доступною для менш забезпечених верств населення, особливо тих, хто не має власних автомобілів і охоче вдається до послуг автобусного транспорту.

На власних автомобілях мандрують у межах своїх регіонів дві третини мешканців Північної Америки та майже дві третини населення Західної Європи. Так, у Франції, Іспанії та Італії частка автотуристів складає 70-80%, у Німеччині - перевищує 90%.

Туризм на автомобілях реалізується як за організованими маршрутами, так і за вільною програмою, при цьому автотуристи не мають жорсткої прив'язки до засобів розміщення і користуються можливістю відвідати навіть важкодоступні місця. Швидкому зростанню автомобільного туризму сприяє збільшення кількості автомобілів у приватному володінні (1 автомобіль на 10 осіб в Європі та 1 автомобіль на 2 особи у США), будівництво сучасних автобанів, виникнення та розвиток спеціальних засобів розміщення та харчування автотуристів (мотелі, кемпінги та караванінги для прийому автомобілів з причепами, драйвінги тощо), комплексів обслуговування автомобілів, а також поява караванів (трейлерів) і ротелів - причепів до автомобілів і автобусів з повним комплексом життєзабезпечення.

Одним зі стимулів розвитку автотуризму став підйом індустрії прокату автомобілів (rent а саг), що значно збільшує число потенційних туристів.

Оренда автомобілів для цілей туризму набула широкого поширення у США та у Західній Європі. Так, у Великобританії туристи складають більш як 60% клієнтів фірм прокату, у Франції - близько 30%. Третина американців, які відвідують Західну Європу, користуються автомобілями, взятими в оренду в місці перебування. Лідирують на ринку автопрокату такі великі компанії як американські "Авис Рент е Кар інк", "Херц Корпорейшн", "Нешнел Кар Рентл Систем", європейська міжнаціональна "Rent а саг", що об'єднує фірми Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Австрії, Швейцарії, Нідерландів та Скандинавських країн.

Велику роль у розвитку автомобільного туризму відіграють також різноманітні клуби та спілки автомобільного транспорту, в тому числі міжнародні.

У туристичній практиці використовуються також екзотичні засоби пересування - гужовий транспорт, верблюди, собачі запряжки, нетрадиційні види повітряного та водного транспорту тощо. Нині має місце навіть використання космічних кораблів у якості туристичного транспорта.

Безумовно, найважливішим критерієм поділу туризму на види є мета подорожі. Як правило, їх може бути декілька, але одна з них завжди буде головною, домінуючою і саме вона визначатиме як вибір місця подорожі, так і характер послуг, придбаних туристом.

Пізнавальний або екскурсійний туризм включає подорожі з пізнавальними цілями. Дуже часто екскурсійний туризм поєднується з іншими видами - відпочинком, етнічним, діловим тощо, але існують також подорожі суто пізнавального характеру. Останнім часом виділився специфічний підвид цього виду туризму - heritage tourism (heritage (англ.) - спадок) - подорожі з відвіданням найбільш відомих історико-культурних центрів, часто розташованих у різних країнах, з метою ознайомлення з культурним спадком різних епох і народів. Цей підвид близький також до іншого виду туризму - культурно-розважального - туристичних подорожей, що проводяться з метою відвідання музеїв, виставок, картинних галерей, театрів, а також культурних заходів - різного роду театральних і музичних свят, конкурсів, фестивалів. Сюди ж відносяться суто розважальні тури. Невеликі за обсягом - 2-4 дні - вони мають на меті участь туристів у різноманітних святкових програмах - різдвяних, великодніх, календарних святах і святах великих міст, відвідання тематичних парків тощо.

Найбільш масовим є світовий ринок рекреаційного туризму (відпочинок і лікування), що охоплює більше 70% загальної кількості прибуттів у світі та характеризується поступальними темпами розвитку та стабільністю туристичного попиту. Він не є однорідним. Так, у Західній Європі він складає 68% туристичного ринку, Америці - 76%, Південній Азії - 73%, Африці - 30%. Туристичний попит теж має свої відмінності - райони екологічно чистої природи починають витісняти традиційний продукт - "сонце та море". Так, за результатами опитувань, проведених експертами Франції, 60% французів віддають перевагу відпочинку на морі, 31% - у сільській місцевості, 9% - у горах.

До рекреаційного туризму належить також курортно-лікувальний - один з найбільш традиційних видів, що розвивається в районах зі сприятливим кліматом і наявністю лікувальних ресурсів (мінеральні джерела, грязі тощо) або в місцях, де розроблені технології лікування тих чи інших хвороб. Центрами такого туризму є як відомі міжнародні курорти, так і курорти місцевого значення. Поїздки на лікування тісно пов'язані з медичним обслуговуванням - від рекомендацій лікаря до організації необхідних процедур - і вимагають від турфірм певної обізнаності та роботи у тісному зв'язку з медичними закладами. Але лікувальні тури, що вимагають порівняно тривалих термінів перебування (2-3 тижні) і більш розвиненого обслуговування, відповідно є досить дорогими та прибутковими для турорганізаторів.

Багато підприємств відпочинку включають до асортименту послуг, що пропонуються туристам, також лікувальні. У Болгарії в деяких курортних готелях існує 60 видів лікувальних процедур. В Угорщині готель "Аква" на курорті мінеральних вод біля озера Балатон пропонує бажаючим спеціальне меню для скидання надмірної ваги. У США понад 2 тис. готелів і мотелів пропонують "фітнес-центри" - зали з обладнанням для підтримання фізичної форми, що нині набувають популярності й у Європі. Не меншою популярністю користуються подорожі на спа-курорти, де пропонуються водні процедури, або на курорти, де використовуються велнес-програми для підтримання гарного зовнішнього вигляду і т. ін. У Швейцарії ще в середині 1980-х pp. відкрито вегетаріанський п'ятизірковий готель з дієтичною кухнею тощо.

Діловий туризм охоплює близько 20% світового туристичного ринку, але також нерівномірно представлений у регіонах. Так, в Африці він складає 40% всього туробміну, в той час як в інших регіонах - 15-20%. Ділові поїздки характеризуються попитом на обслуговування за найвищими класами, відповідно високої вартості, на них мало впливає фактор сезонності. Різновидами ділових подорожей є подорожі з метою участі у переговорах, нарадах, міжнародних і національних ярмарках і виставках, поїздки спеціалізованих груп за професіями. Так. згідно статистичних даних ВТО, обсяги реалізації послуг ділового туризму поділяються наступним чином: 70% продажів складають індивідуальні бізнес-тури; 13% - конференції та семінари; 11% - відвідання та участь у виставках, ярмарках; 3% - конгресний та інсентив-туризм. Хоча деякі дослідники схильні виокремлювати конгресний туризм, включаючи до його складу участь у конгресах, конференціях та семінарах, або розглядають його як підвид наукового туризму. Конгресні туристи складають 6-7% загальної чисельності іноземних тимчасових відвідувачів, але на їх частку припадає близько 10% валютних надходжень від туризму. Це дуже прибутковий вид туризму. Конгресний турист витрачає значно більше грошей, ніж будь-який інший. Учасників конгресів часто супроводжують члени їх сімей. Крім обслуговування під час проведення конгресу для них організуються екскурсійно- розважальні тури та програми. Конгресні центри створено у багатьох великих містах світу. Існує також Міжнародна асоціація конгресів і конференцій (International Congress and Convention Association - ICCA).

Останнім часом великим попитом почали користуватись навчальні тури. У більшості своїй вони передбачають вивчення іноземних мов, але все частіше використовуються з метою отримання більш широкої освіти на базі освітніх закладів країни перебування. Інтенсивна навчальна програма тут чергується з екскурсіями, розвагами, спортивними заняттями. Найбільший розвиток такі тури отримали в Англії.

Спортивний туризм об'єднує подорожі для участі у спортивних заходах як у ролі глядача-уболівальника, так і для безпосередньої участі у заняттях спортом. Серед найпопулярніших спортивних занять є заняття тенісом, підводним плаванням (дайвінгом) і віндсерфінгом, гірськолижним спортом. Так, у світі зареєстровано 40 млн. туристів, які займаються лижним спортом, половина з них - гірськолижники. Останнім часом популярними стають екзотичні види спортивних занять, такі як рафтинг - сплавлення гірськими річками на легких надувних плотах, банджа-джампінг - стрибки з висоти прив'язаними за ногу та ін.

До цього виду відносять також туризм з активними засобами пересування, інтерес до якого в світі нині зростає швидкими темпами. У нашій країні такі подорожі в більшості своїй мають самодіяльний характер організації і є справою різноманітних спортивних клубів, гуртків і спілок, серед яких найбільш авторитетними є Туристсько-спортивна спілка України та Федерація спортивного туризму. Масовість і доступність цих видів туризму, їх велике оздоровче та виховне значення, популярність серед населення дають підстави для введення їх до числа пріоритетних напрямів розвитку туризму в Україні.

Релігійний туризм є одним з найстаріших видів. Він бере свої витоки з часів формування основних світових релігій і здійснюється у двох формах: місіонерській - подорожі з метою пропаганди релігійного віровчення та паломницькій - відвідання "святинь" і "святих місць". Якщо місіонерський - це туризм одиночок, паломницький має справді масовий характер. Щорічно більше 200 млн. осіб у світі здійснюють паломництво. Серед них близько 150 млн. християн, 20-30 млн. індуїстів, близько 40 млн. буддистів, мусульман та ін. Світовими центрами релігійного туризму є Мекка, Медіна, Єрусалим, Ватикан та інші великі міста. Але є приклади, коли центром паломництва стає непомітне містечко. Так сталося, наприклад, з французьким містом Лурд, де у 1858 р. відбулося "диво": в гроті Масавьєль жінці мешканці Лурду, з'явилася Богородиця. Лурд став центром релігійного паломництва і за 100 років перетворився на великий туристичний центр, що за кількістю готельних місць поступався тільки Парижу. В Україні є можливості для розвитку паломницького туризму - християнські святині монастирів, серед яких найбільші й найвідоміші - Києво-Печерська та Почаївська лаври; святині хасидів - могили цадиків (учителів) у Білій Церкві, Меджибожі, Умані та ін. Разом з транспортуванням туристів, забезпеченням їх житлом, харчуванням часто такі подорожі передбачають створення туристам відповідних умов для відправлення культових обрядів.

В етнічному туризмі також виділяють два види подорожей - поїздки для побачення з рідними та відвідання місць, з якими пов'язана історія народу або життя предків. Особливе значення цей вид туризму має для тих країн, значна частина населення яких проживає за кордоном. Одним з підвидів етнічного туризму є також прикордонний туризм. Якщо ще в 70-80-і pp. XX ст. переважали поїздки з метою відвідання рідних або місця народження, останнім часом, коли відбувається природне скорочення першого покоління вихідців з країни й їх заміна представниками другого, третього й четвертого поколінь, губляться й прямі родинні зв'язки. Як результат - метою поїздок нині більшою мірою є відвідання батьківщини предків. Це впливає й на асортимент послуг у поїздках - підвищується попит на готельне розміщення, змінюються вимоги до програми перебування.

Дуже цікавим і перспективним видом є туризм промисловий - поїздки на полювання, рибну ловлю, збір ягід, грибів, плодів тощо. Серед них особливо перший вид потребує великих зусиль в організації, але натомість є дуже прибутковим.

Останнім часом розширюються підвиди екологічного туризму - туризму, пов'язаному з пошуком екологічно чистих зон на землі та їх збереженням. Крім подорожей для відпочинку в екологічно чистих зонах (національні парки, заповідники) і поїздок, де відпочинок поєднується з доглядом за природою, флорою та фауною (екологічні табори, робота в зоопарках, заказниках тощо) з екологічного туризму виділилися такі види як сільський - зелений, або агротуризм і фермерський туризм. Забезпечуючи відпочинок у сільській місцевості чи на фермі, сільську екзотику та близькість до природи, цей вид туризму несе також певне соціальне навантаження - створює умови для виживання й розвитку села. Екологічний туризм - це вид туризму, що швидко розвивається. За оцінками ВТО, його частка в світовому туристичному потоці складає 2-4%, але щорічні темпи зростання сягають 30%.

Надзвичайно високими темпами зростає пропозиція на ринку пригодницького та екзотичного туризму. Це пов'язано з великим попитом на тури, що пропонують незвичайний відпочинок, можливість зануритись у вир пригод, випробувати себе, повністю змінити оточення, часом - на дуже екзотичне, отримати нові незвичайні емоції. Географія й тематика таких турів широкі та різноманітні. Так, нью-йоркська фірма "Уандер Берд Туре" пропонує 8-денну подорож до Тринідаду та Тобаго у супроводі спеціаліста для спостереження за життям птахів, каліфорнійська фірма "Фар Хорайзнз" - археологічний тур "Давні царства Майя" в Белізі, теж каліфорнійська фірма "Уїлдернесс Тревел" пропонує ряд пригодницьких турів, таких як "Храми й базари Катманду", 4-денна подорож у фургонах по району Аннапурна, катання на плотах, а пакистанський оператор "Серай Тревел енд Туре" (м. Пешавар) продає 20-денні тури "Джем сафарі" (поїздки до підніжжя хребтів Гіндукуш, Гімалаї, Каракорум з метою вивчення техніки видобутку дорогоцінних каменів). Вам можуть запропонувати вечерю в замку з привидами або участь у справжньому розслідуванні вбивства за Агатою Крісті (Англія), участь у судовому процесі та відбуття "терміну ув'язнення" в стокгольмській в'язниці Лагхолмен (Швеція), кілька днів перебування на космічній базі у "місячному містечку" біля Тампере (Фінляндія) або проживання серед справжніх тубільців маорі у Новій Зеландії, де ви зможете милуватися бойовими танцями нащадків людожерів і привезти на згадку додому традиційну сорочку, сплетену з трав або намисто зі звіриних зубів. Як правило, такий туризм є дуже дорогим і елітарним.

До пригодницього туризму можна віднести також абсолютно новий його вид - космічний туризм. 28 квітня 2001 р. у першу космічну подорож на навколоземну орбіту як турист відправився американець Денніс Тіто. Ця подорож коштувала йому 20 млн. ам. дол. Це був перший "туристичний старт" космічного корабля з Байконуру в XXI столітті. Після повернення з орбіти Д. Тіто у захваті повідомив, що це були найкращі дні його життя. Другий космічний турист - інтернет-магнат з ПАР Марк Шаттлуорт відправився у свою космічну подорож на російському кораблі "Союз-ТМ-34" у квітні 2002 р. У жовтні 2005 р. третій космічний турист - 58-річний американський вчений, доктор фізичних наук, голова великої компанії з виробництва оптичних пристроїв Грегорі Олсен - провів 10 днів на космічній орбіті, де здійснив низку наукових експериментів. Всі три подорожі були організовані американською компанією Space Adventures спільно з російським агентством "Росавіакосмос" і коштували туристам 20 млн. ам. дол. кожна. Згодом, в міру здешевлення космічних польотів, вони теж можуть стати постійними сегментами туристичної пропозиції.

Характер екзотичного туризму мають також гастрономічні тури. Часто пригодницький туризм пов'язаний з певним ризиком і вимагає підвищеної уваги до безпеки туристів. Так з нього виділився екстремальний туризм, метою якого є випробування сил людини в обстановці важкій для виживання. Тепер він набуває популярності особливо серед молоді, бо не тільки створює умови для випробування власних сил людини, але й загартовує її. Українська державна молодіжна організація - туристичний клуб "Компас", основою роботи якої є організація літніх наметових таборів для молоді, пропонує їх учасникам такі змагання екстремального характеру. Юні туристи мають можливість випробувати себе на витривалість, загартуватись, здійснивши нічний перехід через ліс або вирушити туди у тижневий похід з мінімумом харчів і побутових зручностей.

Хоча вже нині існує дуже багато видів туризму за метою подорожі, їх кількість продовжує збільшуватись. Натепер сюди додалися такі види, як хоббі-туризм, що надає людині можливість займатися улюбленою справою в умовах подорожі та відпочинку серед тих, хто поділяє її захоплення; подієвий туризм - коли туристи стають учасниками якихось історичних або казкових подій, відтворених у грандіозних театралізованих шоу; ретро-туризм (ретроспективний туризм), програми якого дозволяють поринути в історичне минуле; матримоніальний (мар'яжний туризм) - пошуки супутника життя та можливості організувати нетрадиційне весільне свято, обвінчатись тощо; шопінговий або шоп-туризм - подорожі за кордон з метою придбання товарів широкого вжитку з подальшою їх реалізацією, що пережив пік популярності у нашій країні у першій половині 1990-х pp., та інші, перелік яких, безперечно, буде продовжуватись.

Існують окремі класифікації для туристичних маршрутів і турів.

Лінійні маршрути починаються в одному пункті (пункті відправлення) й закінчуються в іншому (пункті прибуття).

Кільцеві маршрути починаються та закінчуються в одному й тому ж пункті.

Радіальні маршрути передбачають переміщення у різних напрямках з одного й того ж пункту з поверненням до нього

За формою побудови туру можна виділити інклюзив-тури та пекідж-тури. Хоча деякі дослідники та теоретики туризму вважають, що це різні назви одного й того ж поняття, тут є певна різниця.

Інклюзив-тур (англ. inclusive - той, що включає у себе) - це тур, що складається з різних видів послуг, кожна з яких може бути реалізована окремо та має власну роздрібну ціну. Вартість туру складається з вартості послуг, що входять до нього і можуть додаватись до пакету туру при його формуванні або вилучатися з нього відповідно до побажань клієнта.

Пекідж-тур (англ. package - пакет) - подорож за визначеним маршрутом з певним комплексом послуг. У Директиві ЄС з пекідж-турів, що вступила в дію на початку 1993 p., пекідж-тур визначається як пакет послуг, що включає не менше двох компонентів з таких як перевезення, розміщення та інші послуги, не пов'язані з першими двома. Тур продається як єдиний неподільний пакет за ціною нижчою ніж та, що мають ці послуги, взяті окремо, завдяки значним знижкам, що застосовуються при оптовому продажі.

Якщо інклюзив-тури більш характерні для індивідуального туризму, пекідж-тури частіше реалізуються у груповому.

У вітчизняній та зарубіжній практиці зустрічаються види турів, спеціалізовані за формою організації подорожі, складом учасників та особливостями маршруту, наприклад:

- тури VIР - індивідуальні тури за класом обслуговування VIP;

- тури A la cart - тури з визначенням маршруту за вибором самих туристів,

- тури Stop-over - індивідуальні тури для транзитних туристів;

- СЕТ-тури - стандартні економічні тури для групового туризму;

- Т-тури (фікс-тури) - індивідуально придбані тури для поїздок у складі груп з фіксованими датами заїзду та ін.

Використана література:

1. Сокол Т. Г. Основи туризмознавства: Навчальний посібник. - К., 2006. - 76 с.

2. Проблеми міжнародного туризму: 36. наукових статей. - К.: ТОВ "Час пік", 1997.-264 с.

3. Туризм в Україні - 2004: Статистичний бюлетень. - К.: Держтурадміністрація, 2005. - 49 с.

4. Туристично-краєзнавчі дослідження. - Вип. 1: Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції "Туризм в Україні: економіка та культура": У 2 ч. - К.: КМ-Трейдинг, 1998. -Ч. І.-424 с.; Ч. II.-360 с.





Реферат на тему: Класифікація туризму за видами та формами (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.