Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Страхування

Вигоди страхування та види страхових послуг (реферат)

План

Вступ……………………………………………………………………………2

1. Страхуватися вигідно та безпечно……………………………………..3

2. Види страхових послуг…………………………………………………...6

3. Види обов'язкового страхування………………………………………..8

Висновки………………………………………………………………………..15

Використана література………………………………………………………16

Вступ

Діяльність кожного суб'єкта ринкових відносин пов'язана з ризиком, який необхідно попереджувати та зменшувати, на що спрямовано стра­хування.

Застосування заходів та механізмів упровадження фінансових по­слуг сприяє створенню передумов для економічного розвитку підприємств та установ в Україні. Протягом останніх років спостерігаєть­ся стійка позитивна динаміка основних показників страхової діяльності. За період 2000 — 2005 років відбулося поступове зростання капіталу страховиків, збільшення обсягів страхових платежів, підвищується рівень страхового захисту суб'єктів господарювання та населення.

Тема роботи: „Чому я вимушена страхуватися”.

Мета: розкрити сутність страхування

Актуальність: страхування має важливе значення для обґрунтова­ного вибору ділового партнера, підвищення власної фінансової стійкості підприємства, розробки програм зниження ризику підприємницької діяльності.

Основні завдання:

1. чому страхуватися вигідно та безпечно;

2. види страхових послуг;

3. види обов`язкового страхування.

1. Страхуватися вигідно та безпечно

У розвинутих державах страхування є звичним. Українці ще не цілком довіряють цьому виду послуг або ж не вбачають у ньому потреби.

Страхування – це дивний, можливо єдиний у своєму роді прийом, своєрідний фінансовий "фокус”, який дозволяє людині перекладати особисті негаразди та неприємності на плечі інших, а саме – страхової компанії. Тобто страхування дає можливість захистити себе, своїх рідних і близьких від певних неприємностей, які так чи інакше виникають у нашому житті. Нині в Україні страхування ще не настільки поширене, як в інших країнах. Однак ця сфера розвивається швидкими темпами. Підтвердженням є висока динаміка росту страхових послуг, яку ми спостерігаємо.

Чому нині люди сприймають страхування з певною пересторогою?

Ймовірно тому, що мають певні побоювання, зважаючи на власний досвід ще за Радянського Союзу, коли всі страхувалися, вкладали гроші в той же Ощадбанк, а потім не могли їх повернути. Є також певна недовіра до страхових компаній, хоча й необґрунтована. Адже страхові компанії є членами асоціацій, того ж Моторного транспортного страхового бюро України, постійно звітують перед Комісією з регулювання ринку фінансових послуг. Тому якщо страхова компанія не зможе покрити збитки самостійно (виплатити клієнтові певну суму), то є організації, які в такому випадку виступають гарантами. Відтак страхову виплату страхувальник отримає за будь-яких умов. Звичайно, можна припустити, що страхова компанія поведе себе недобросовісно стосовно клієнта. Однак є органи, які безпосередньо контролюють діяльність компанії й організації, що несуть певні зобов'язання. Наприклад, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка постійно проводить контроль-моніторинг фінансових установ. Тому немає підстав не довіряти страховим компаніям, особливо тим, які мають багаторічний досвід страхування.

Розглянемо деякі терміни та поняття, які використовують в страхуванні.

Ризик — це небезпека виникнення непередбачуваних витрат у зв'яз­ку із випадковими обставинами змін економічної діяльності. А страху­вання— це система економічних відносин, яка дозволяє відшкодувати ці витрати, а також захистити майнові інтереси підприємців та фізич­них осіб від стихійних явищ та інших непередбачуваних подій. Страху­вання — перспективний сектор ринкової інфраструктури, а також невід'ємний атрибут суспільства в умовах розвинутої економіки. Без стра­хового поліса не відбуваються фінансово-економічні відносини при реа­лізації проектних рішень.

Страховий поліс — документ страхо­вої компанії, що підтверджує наявність угоди про страхування.

Такі відносини відрізняються специфічністю, вони мають об'єктив­ний характер і формують зміст категорії «страховий захист».

Страховий захист — економічна категорія, що відображає су­купність розподільчих та перерозподільчих відносин, пов'язаних із по­доланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними винятковими обставинами.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попереджен­ня, подолання або зменшення негативного впливу ризиків та відшкоду­вання пов'язаних із ними втрат.

Страховому захисту притаманні такі ознаки:

· випадковий характер появи надзвичайних подій;

· нерівномірність нанесення збитку різним суб'єктам;

· необхідність попередження наслідків вказаних подій;

· необхідність відшкодування завданих збитків, тобто проведен­ня захисних заходів людиною від наслідків можливих випадкових подій;

· можливість вираження завданої шкоди у натуральній або гро­шовій формі.

Для реального страхового захисту створюється страховий фонд, який призначений для покриття надзвичайного збитку, що спричиняєть­ся суспільству стихійними лихами, техногенними аваріями та різними випадковостями.

Суспільна практика виробила три основні форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси ви­ступають:

· держава;

· окремий суб'єкт;

· страховик (страхова організація).

Страховик — фінансова установа, яку створено у формі акціонер­ного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю відповідно до Закону України «Про господарські то­вариства» (1576—12) з урахуванням особливостей, передбачених За­коном України «Про страхування», а також яка одержало у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страхо­вика повинно бути не менше трьох.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховика­ми — резидентами України.

У зв'язку з цим виділяють такі організаційні форми суспільних стра­хових фондів:

· централізовані резерви держави у натуральній та грошовій
формі,

· фонди самострахування окремих господарюючих суб'єктів (са­мострахування );

· фонди, створювані методом страхування.

Розмір і структура фондів, які використовують з метою страхового захисту юридичних та фізичних осіб, залежать від багатьох факторів: концепції формування фонду, стану розвитку економіки, співвідношен­ня форм власності, методів залучення коштів для реалізації соціаль­них програм, традицій населення, міжнародних відносин тощо.

Централізований страховий (резервний) фонд формується за ра­хунок загальнодержавних ресурсів як у натуральній, так і в грошовій формі та перебуває в розпорядженні Уряду. Призначення — відшкоду­вання збитків та усунення наслідків стихійних лих і великих аварій, що призвели до значних руйнувань та великих людських жертв.

Фонди самострахування формуються шляхом щорічних відрахувань до того розміру, який вказано у статутних документах суб'єкта гос­подарювання, а порядок використання коштів передбачається сами­ми учасниками, які формують ці фонди. Такі фонди дають змогу покривати збитки, завдані переважно дрібними ризиками.

Страховий фонд страховика (страхові резерви) має грошову фор­му і створюється за рахунок внесків страхувальників. Джерелом фор­мування страхового фонду є також доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному управлінні якого перебувають отримані фінансові ресурси. Напрямки використання страхового фонду мають цільовий характер.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту суб'єктів за ра­хунок перелічених джерел дуже обмежені. Це означає, що надалі більше навантаження має припадати на фонди, створювані страхо­виками — перспективному напрямку в системі страхового захисту.

2. Види страхових послуг

Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту май­нових інтересів громадян і юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинного законодавства, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами і юридичними особами страхових пла­тежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У сучасному суспільстві високих темпів набирає актуальність страху­вання. Якщо ще порівняно недавно більшість людей не знала про стра­хування практично нічого або зовсім мало, то тепер не можна не звертати увагу на зміни, пов'язані зі страхуванням, яке є невід'ємним атрибутом розвинутого суспільства. Існує думка, що чим краще розвинена інфраст­руктура і законодавство страхування в країні, тим ближче це суспільство до цивілізованого і тим краще захищаються права його громадян.

В Україні існують дві форми страхування: добровільне й обов'язкове. Добровільне страхування здійснюється згідно зі статтею 6 Закону «Про страхування» і містить 22 види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється у відповідності до статті 7 цього Закону.

Новою редакцією Закону істотно змінений перелік видів обов'язко­вого страхування. З його переліку виключено майже всі види держав­ного страхування.

Перелік видів обов'язкового страхування тепер доповнений новими видами, зазначеними в пунктах 8, 10, 19 — 31 нової редакції Закону. Крім того, деякою мірою змінилися умови обов'язкового страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4. страхування здоров'я на випадок хвороби;

5. страхування залізничного транспорту,

6. страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7. страхування повітряного транспорту,

8. страхування водного транспорту (морського внутрішнього й інших
видів водного транспорту);

9. страхування вантажів і багажу (вантажобагажу);

10. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11. страхування майна (іншого, ніж передбачений пунктами 5—9 цієї
статті);

12. страхування цивільної відповідальності власників наземного
транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13. страхування відповідальності власників повітряного транспорту
{включаючи відповідальність перевізника);

14. страхування відповідальності власників водного транспорту
(включаючи відповідальність перевізника);

15. страхування відповідальності перед третіми особами (інший, ніж
передбачено пунктами 12—14 цієї статті);

16. страхування кредитів (утому числі відповідальності позичаль­ника за непогашення кредиту);

17. страхування інвестицій;

18. страхування фінансових ризиків;

19. страхування судових витрат;

20. страхування виданих гарантій (порук) ї прийнятих гарантій;

21. страхування медичних витрат,

22. інші види добровільного страхування.

3. Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1. медичне страхування;

2. особисте страхування медичних та фармацевтичних робітників
(крім тих, що працюють у установах та організаціях, що фінансуються з
Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні своїх службових обов'язків;

3. особисте страхування робітників відомчої (крім тих, що працю­ють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюд­жету України) і сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (команд);

4. страхування спортсменів вищих категорій;

5. страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7. авіаційне страхування цивільної авіації:

8. страхування відповідальності морського перевізника і виконавця
робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшко­дування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим
користувачам морського транспорту, і третіх осіб;

9. страхування цивільної відповідальності власників транспортних
засобів;

10. страхування засобів водного транспорту;

11. страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторіч­них насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами,
врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими
підприємствами усіх форм власності;

12. страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інци­денту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним
законом України);

13. страхування робітників (крім тих, що працюють у закладах та орга­нізаціях, які фінансуються з Державного бюджету України), що беруть
участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють дог­ляд за особами, що страждають на психічні розлади;

14. страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання
за шкоду, що може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах
підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти
й об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій
екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15. страхування цивільної відповідальності інвестора, у тому числі
за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, здоров'ю людей, за зго­дою про розподіл продукції, якщо інше не передбачене такою угодою;

16. страхування майнових ризиків за згодою про розподіл продукції
у випадках, передбачених Законом України «Про угоди, про розподіл
продукції»;

17. страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я тим­часового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18. страхування майнових ризиків при промисловій розробці родо­вищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про на­фту і газ»:

19. страхування медичних та інших робітників державних і комуналь­них установ охорони здоров'я і державних наукових установ (крім тих, що працюють в установах і організаціях, які фінансуються з Державно­го бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням своїх фахових обов'язків в умовах підвище­ного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20. страхування відповідальності експортера й особи, що відпові­дає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкоду­вання шкоди, яка може бути завдана здоров'ю людини, власності і
навколишньому природному середовищу при трансграничному пере­везенню й утилізації (видаленні) небезпечних відходів;

21. страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструкту­ра), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за пред­ставленням Національного космічного агентства України;

22. страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

23. страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструкту­ра), що є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних із підготуванням
до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її
в космічному просторі;

24. страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних із підго­туванням до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експ­луатацією її в космічному просторі;

25. страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпеч­них вантажів на випадок появи негативних наслідків під час перевезен­ня небезпечних вантажів;

26. страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких
може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, установленим Ка­бінетом Міністрів України;

27. страхування відповідальності власників собак (за переліком
1, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, якої може бути завдано третім особам;

28. страхування цивільної відповідальності громадян України, що ма­ють у власності або іншому законному володінні зброю, за шкоду, що
може бути заподіяна третій особі або його майну внаслідок володіння.,
зберігання або використання цієї зброї;

29. страхування тварин на випадок загибелі, знищення, змушеного
забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках і відпо­відно до переліку тварин, установленими Кабінетом Міністрів України;

30. страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності
за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю туриста або його майна;

31. страхування відповідальності морського судновласника;

32. страхування ліній електропередач і перетворюючого оснащен­ня передавачів електроенергії від ушкодження внаслідок впливу сти­хій них лих або техногенних катастроф і від протиправних дій третіх осіб.

Таким чином, до нетрадиційних видів страхування належать види страхування, що не перераховані вище.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів Украї­ни встановлює порядок і правила його здійсненням, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, роз­міри страхових сум і максимальні розміри страхових тарифів або мето­дику актуарних розрахунків.

Для того, щоб простежити закономірність введення нових видів обо­в'язкового страхування, можна провести аналіз деяких статей.

Страхування водних транспортних засобів базується переважно на тих же принципах, що й автомобільне страхування. За основу страхо­вої оцінки судна береться сума, встановлена страхувальником, що не повинна перевищувати його дійсної вартості.

До водних видів транспорту належать: різноманітні човни, яхти, катамарани та ін.

Договір страхування може бути укладений на основі однієї з пере­рахованих далі у мов, що визначають розмір погашення збитків та розмір страхових платежів у залежності від розміру відповідальності, прийня­тої страхувальником:

· із відповідальністю за загибель та псування;

· із відповідальністю за повну загибель з урахуванням витрат на
порятунок;

· без відповідальності за збиток, крім випадків загибелі.
Договір страхування укладається на окремий рейс або на пев­ний строк.

Страхування відповідальності морського перевізника. При здійсненні морських перевезень судновласник бере на себе відповідальність за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що завантажується (розвантажується) або готується до навантаження (розвантаження) відповідно до умов транспортування.

Правила Гааго-Вісби передбачають страхування у випадках пере­везення, яке регулюється.

· коносаментом або подібним йому товаророзпорядчим доку­
ментом;

· перевезення здійснюється з країни (у країну), з якою укладено
контракт;

· у контракті є застереження про межу відповідальності за одне судно.
Претензії до перевізника приймаються протягом року здати закінчення перевезення. Страхування відповідальності за вантаж суднов­ласники отримують у спеціальних товариствах взаємного страхування судновласників. Страхування відповідальності українських вантажоперевізників має великий потенціал та значення і є перспективним напрямком вітчизняного страхування, внаслідок чого воно було визначене як стаття обов'язкових видів страхування.

Страхування цивільної відповідальності власників автотранс­портних засобів

Державтоінспекція, на яку покладено контроль дорожнього руху, не могла перевірити у водіїв наявність поліса, тому що таке право не було передбачене законами.

Така розбіжність між обов'язковістю, що декларується, і реальною ситуацією не могла тривати довго. Постанова Кабінету Міністрів України №1276 змінила Правила дорожнього руху, передбачивши необхідність наявності в обов'язковому порядку у водіїв страхового поліса.

Страхування цивільної відповідальності передбачено для випадків, шли власник поліса визнається Державтоінспекцією винним у виникненні ДТП. і в такий спосіб відповідає за відшкодування збитку потерпілому на підставі Цивільного Кодексу України. У випадку виникнення відповідаль­ності власника поліса збиток, якого завдано іншому учаснику дорожнього руху або його автомобілю, відшкодовує страхова компанія.

Страхування автомобіля передбачено на випадок:

· його ушкодження або знищення внаслідок ДТП, стихійних лих,
зіткнення з тваринами, падіння дерев, протиправних дій третіх осіб,
пожежі в автомобілі;

· його утрати внаслідок викрадення.

Збиток, нанесений власнику автомобіля внаслідок ушкодження або втрати, відшкодовує страхова компанія на основі договору страхуван­ня автомобіля. Якщо в наявності стільки поліс цивільної відповідаль­ності. то у випадку ДТП ремонтне буде проходити за рахунок страхової компанії — для цього необхідно укласти окремий договір страхування автомобіля,

За оцінкою ряду експертів, річний розмір збитків, що несуть в ДТП потерпілі громадяни, становить від 1 до 1 ,5 мільярда грн. У той же час страхові компанії можуть зібрати не більш 1 мільярда грн. страхових платежів, і лише за умови загального охоплення страхуванням усіх автомобілістів.

При розрахунку не був узятий до уваги досвід Латвії, де після вве­дення обов'язкового страхування цивільної відповідальності кількість ДТП зросла більше, ніж утроє. Така ситуація пов'язана з тим, що без наявності поліса значна частина водіїв домовлялася про відшкодуван­ня збитку без запрошення ДАІ на місце події. Тепер же оплачувати збит­ки самостійно ніхто не хоче, оскільки усе врегулювання збитку будуть виконувати страхові компанії.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності не є додатко­вим податком на власників автомобілів. Це досить дешева страхова послуга.

Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності.

Поліс страхування під час подорожі за кордон призначений для не­відкладного надання власнику поліса медичної допомоги у випадку настання нещасного випадку або раптової хвороби і для надання до­помоги в інших випадках, передбачених полісом.

З моменту придбання поліса усі витрати з надання екстреної допо­моги застрахованій особі несе на собі страхова компанія. Безпосередньо всі технічні питання з обслуговування постраждалого за кордоном бере на себе партнер страхової компанії — міжнародна компанія «СОКІЗ», що організує всю необхідну допомогу застрахованій особі.

Розмір страхового захисту, що може бути обраний відповідно до поліса, розділяється на чотири категорії (А, В, С, О) (для отримання візи, як правил о, потрібно тільки страхування за категорією А). Разом із полісом видається спеціальна пластикова картка, на зворотній стороні якої розміщений телефон та адреса міжнародного партнера «СОКІЗ».

З переліку обов'язкових видів страхування можна побачити, що відбу­лися істотні зміни, пов'язані зі страхуванням суб'єктів і об'єктів косміч­ної діяльності в нашій державі, це може підкреслити перспективи розвитку космічної справи.

Висновки

Ми розглянули тему „Чому я вимушена страхуватися”. І можемо зробити наступні висновки.

1. У сучасному суспільстві високих темпів набирає актуальність страху­вання. Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту май­нових інтересів громадян і юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинного законодавства, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами і юридичними особами страхових пла­тежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страху­вання — перспективний сектор ринкової інфраструктури, а також невід'ємний атрибут суспільства в умовах розвинутої економіки. Без стра­хового поліса не відбуваються фінансово-економічні відносини при реа­лізації проектних рішень.

2. Страховий поліс — документ страхо­вої компанії, що підтверджує наявність угоди про страхування. Страховий захистекономічна категорія, що відображає су­купність розподільчих та перерозподільчих відносин, пов'язаних із по­доланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними винятковими обставинами. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів щодо попереджен­ня, подолання або зменшення негативного впливу ризиків та відшкоду­вання пов'язаних із ними втрат.

Використана література

1. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -397, с.

2. Нечипорук Л. В. Закон Украины "О страховании": Комментарий. -Харьков: Одиссей, 2004. -318, с.

3. Внукова Н. М. Страхування: Навч.-метод. посібник. - Харків: Бурун Книга, 2004. -371, с.

4. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. -К.: Кондор, 2003. - 248 с.

5. Страхування: Підручник.. -К.: КНЕУ, 2002. -599 с.





Реферат на тему: Вигоди страхування та види страхових послуг (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.