Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Страхування

Відповідальність як об'єкт страхових відносин (реферат)

ПЛАН

1. Зміст страхування відповідальності

2. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобоів в україні

3. Страхування професійної відповідальності та цивільної відповідальності підприємств.


1. Зміст страхування відповідальності

Специфічним об'єктом страхування є відповідаль­ність, під яким розуміється відповідальність перед третіми (юридичними або фізичними) особами, яким може бути причинений матеріальний збиток чи інша шкода внаслідок деяких дій (бездіяльності) страхувальника. Як відомо, в майновому страхуванні відшко­довуються збитки, заподіяні матеріальним активам. В особистому страхуванні ставиться мета захистити добро­бут людей, який може погіршитись внаслідок настання страхових випадків, пов'язаних з життям та праце­здатністю громадян (застрахованих). На відміну від цих видів страхування, безпосередньою метою страхування відповідальності є страховий захист економічних інте­ресів потенційних носіїв шкоди іншим особам.

Страхування відповідальності передбачає можливість причинення шкоди як здоров'ю, так і майну третіх осіб. Останні і мають законне право на відповідні виплати, які повинні відшкодувати нанесену шкоду. Особливістю цієї галузі страхування є те, що, поряд з страховиком та страхувальником, тут партнером можуть бути будь-які не визначені раніше сторони (треті фізичні або юридичні особи). Крім того, при виплаті страхувальником належ­ного з нього страхового платежу не передбачається вста­новлення розміру страхової суми й застрахованого, тобто особи, якій в разі настання страхового випадку виплачується відшкодування. Названі обставини конк­ретно встановлюються лише під час нанесення шкоди третім особам.

Страхування відповідальності в минулому в СРСР обмежувалось проведенням Ингосстрахом .добровільного страхування цивільної відповідальності іноземних власників засобів транспорту (в тому числі автоту­ристів) на час перебування їх на території країни. Ця державна страхова структура страхувала й радянських громадян, що виїжджали на власному транспорті за кордон. Крім того, Ингосстрах, надавав послуги по страху­ванню відповідальності радянських пароплавств на час перебування їх суден в іноземних водах, організаторів різних виставок й експозицій за кордоном та іноземних виставок всередині країни.

Для практики страхування відповідальності в країнах з розвинутою ринковою економікою властиві різнома­нітні об'єкти. Так, об'єктом такого страхування є:

- страхування відповідальності приватних власників (наймачів), що гарантує їм компенсацію сум, які випла­чені в-зв'язку з смертю чи каліцтвом працівника вна­слідок настання нещасного випадку на виробництві;

- страхування відповідальності домовласників;

- страхування ділової відповідальності;

- страхування відповідальності за забруднення на­вколишнього середовища;

- страхування професійної відповідальності. Особливе значення серед, видів цієї галузі займає страхування цивільної відповідальності власників транс­портних засобів.

2. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобов в Україні

Відносини сторін, що виникають при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності власників транс­портних засобів, регулюються Указом Президента України від 15 січня 1994 р. №7 "Про обов'язкове стра­хування цивільної відповідальності власників транс­портних засобів" та Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1994 р. №372 "Положення про порядок і умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”.

Згідно цих документів, страхове зобов'язання страховика за договором обов'язкового страхування (страхопотерпілому, яку сплачує страховик після настання стра­хового випадку. Таке страхування має проводитись у повному обсязі за рахунок коштів страхувальників, а якщо вони юридичні особи, то страхові платежі відно­сяться на собівартість продукції (робіт, послуг), що виго­товляються (виконуються, надаються) цими особами.

Суми, сплачені страхувальником — фізичною осо­бою — за умовами цього страхування зменшують су­купний оподатковуваний доход громадян за поточний рік.

Страхувальник з моменту придбання транспортного засобу зобов'язаний укласти договір обов'язкового стра­хування, а в разі користування ним за межами території України ще й додатковий договір обов'язкового страху­вання відповідно до вимог міжнародної системи мотор­ного страхування "Зелена картка".

Страхова сума по обов'язковому страхуванню, яку страховик здійснює у разі, коли дорожньо-транспортна подія (ДТП) призвела до смерті, каліцтва або іншої шкоди здоров'ю та втрати, пошкодження чи знищення майна третьої особи, становить 1000 мінімальних за­робітних плат на день подання заяви про її виплату. Якщо сума майнових збитків менша величини 5 мі­німальних заробітних плат, то страховиком вона не відшкодовується.

Страховик здійснює одноразову страхову виплату у разі встановлення потерпілому інвалідності:

1-ої групи — 100;

2-ої групи — 75;

3-ої групи — 50 відсотків страхової сум й. У разі тимчасової втрати працездатності за кожну добу виплачується 0,2 відсотка страхової суш» але не більше 50 відсотків її загальної величини.

Страховик здійснює одноразову страхову виплату спадкоємцям померлої внаслідок ДТП третьої особи в межах обсягу страхової відповідальності. Якщо винуват­цями її є кілька чоловік, страховики відшкодовують збитки потерпілим пропорційно вині страхувальників, встановленої у відповідності з законодавством. При цьому потерпілий має право звернутися до будь-якого із страховиків, який зобов'язаний здійснити страхову виплату. В подальшому страховик, що здійснив таку виплату, має право одержати відповідну компенсацію від інших страховиків.

Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 діб з часу подання документів, що підтверд­жують розмір заподіяної шкоди.

В ряді випадків страховик не зобов'язаний відшко­довувати збитки, зокрема:

- якщо факт настання ДТП з участю третьої особи не підтверджений відповідними документами держав­ної автоінспекції;

- у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю водія транспортним засобом, який ним застрахований;

- у разі пошкодження або знищення будь-якого май­на, що знаходилось у застрахованому ним транспортному засобі, в тому числі й вантажу, а також самого транспор­тного засобу;

- у разі забруднення або пошкодження навколиш­нього природного середовища;

- у разі виникнення пожежі поза межами автомо­більної дороги на прилеглій до неї території;

- якщо такий випадок стався внаслідок навмисних дій потерпілого, визнаних такими в установленому по­рядку;

- якщо страховий випадок стався внаслідок грома­дянських та військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з ДТП;

- якщо рух здійснювався на території підприємств та інших об'єктів, що огороджені, охороняються і мають пропускну систему в'їзду і виїзду.

Відповідальність страховика не настає, а відшкоду­вання здійснюється моторним (транспортним) страхо­вим бюро (об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів) у разі:

- коли транспортний засіб, який спричинив ДТП, не встановлений або не застрахований;

- коли страховий випадок стався внаслідок викрадення застрахованого транспортного засобу;

- передачі застрахованого транспортного засобу пра­цівникам міліції та охорони здоров'я;

- коли страховий випадок спричинений транспорт­ним засобом, власник якого уклав договір страхування в країні, що входить до міжнародної системи "Зелена кар­тка".

Якщо страховий випадок стався внаслідок навмисних дні страхувальника або водія застрахованого транспортного засобу, чи тоді, коли він керував ним у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не мав відпо­відного дозволу на право керування цим транспортним засобом, страховик виплачує потерпілому відшкодування і на таку ж суму застосовує право регресу до винуватця.

В інших випадках страховик не може застосовувати право регресу до своїх страхувальників.

Коли безпосередньою чи супутньою причиною ДТП були незадовільні дорожні умови, страховик відшко­довує збитки і має право одержати відповідну компен­сацію від юридичних осіб, що винні у створенні таких умов.

Взаємовідносини між суб'єктами страхування ци­вільної відповідальності власників транспортних засобів складаються слідуючим чином.

Страхувальник має право вибору страховика для ук­ладання договору обов'язкового страхування. Страховик не може відмовити в укладанні договору обов'язкового страхування будь-якому страхувальнику.

Водій транспортного засобу під час його експлуатації зобов'язаний мати страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) і пред'являти його для перевірки службовим особам, що мають таке право згідно законодавства.

Страховики і страхувальники мають право за взаєм­ною згодою укладати договори обов'язкового страхуван­ня на страхову суму, більшу, ніж та, що встановлена Положенням про порядок і умови обов'язкового страху­вання цивільної відповідальності власників транс­портних засобів.

Договір обов'язкового страхування укладається на один рік або інший термін, кратний місяцю. Можливе укладання договору на термін 15 діб.

Для укладання договору обов'язкового страхування страхувальник подає заяву, в якій зазначається тип тран­спортного засобу. Дія договору поширюється на водіїв, які керують ним на законних підставах. Допускається обов'язкове страхування на користь штатних та позаш­татних працівників, якщо вони використовують власний транспортний засіб у службових цілях, що відповідним чином оформлено.

Договір обов'язкового страхування дійсний з дня, зазначеного в договорі як дата страхування, але не ра­ніше сплати страхового платежу. Після його сплати стра­хувальник одержує від страховика поліс. У ньому вказується назва і адреса страховика, марка транспортного засобу, державний номерний знак, номери двигуна, шасі (кузова), початок та закінчення дії договору обов'язкового страхування, для страхувальника-грома­дянина — прізвище, ім'я та по батькові власника транс­портного засобу, домашня адреса, для страхувальника — юридичної особи — її назва, юридична адреса, розмір страхового платежу та страхової суми. Поліс складається з розділів, що передбачають можливість добровільного страхування транспортного засобу, життя і здоров'я водія та пасажирів.

У разі зміни власника застрахованого транспортного засобу дія договору страхування поширюється на нового власника за умови переоформлення на нього поліса.

Обчислення страхового платежу здійснюється з ураху­ванням типу транспортного засобу і терміну страхування за фіксованими ставками. Для договорів обов'язкового страхування зі збільшеною страховою сумою додатковий страховий платіж встановлюється страховиком. Він має право ввести систему зменшення платежів для тих з них, з вини яких сталися страхові випадки (але не більше 50 відсотків розміру страхового платежу в обох випадках).

В обов'язок страховика не входить покриття збитків, які відшкодовуються за договорами майнового страху­вання або інших видів відповідальності.

Власники, що експлуатують транспортний засіб без укладеного договору страхування, несуть відповідаль­ність, передбачену чинним законодавством.

Відповідні взаємовідносини встановлені при настан­ні страхового випадку. Після нього водій транспортного засобу зобов'язаний:

- виконувати вимоги Правил дорожного руху, затвер­джених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. №1094 "Про затвердження Правил дорожного руху";

- вжити всіх заходів до запобігання збільшення збитків;

- надавати потерпілим особам необхідну інфор­мацію для встановлення страхувальника й страховика;

- вживати заходів до термінового повідомлення стра­ховика про настання страхового випадку;

- на протязі 15 діб після настання страхового випадку надати страховику необхідну інформацію щодо завданих збитків.

Коли страховий випадок був спричинений невідомим транспортним засобом, або таким, що здійснював рух без укладеного договору обов'язкового страхування, потер­пілий протягом 15 днів після настання страхового випадку має право звернутись з вимогою про відшкодування завданих збитків до Моторного (транспортного) страхо­вого бюро. Воно зобов'язане здійснити відшкодування збитків тільки щодо заподіяної шкоди життю та здоров'ю потерпілого в термін і на умовам, зазначенні в законо­давчих документах.

З вимогою відшкодування завданих збитків до стра­ховика звертається страхувальник або потерплий.

Співробітники державної автоінспекції під час ре­єстрації ДТП фіксують відомості про її учасників, назви страховиків та номери страхових полісів.

Страхова організація або Моторне (транспортне) страхове бюро одержують від державної автоінспекції за місцем скоєння ДТП довідки про обставини страхового випадку, які видаються протягом 3 днів після звернення.

Законодавством передбачені й обставини припи­нення договору обов'язкового страхування. Він може бути достроково припинений за бажанням страхуваль­ника протягом 10 днів з дня подання відповідної заяви страховику. У цьому разі за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором, страховик повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до терміну закінчення договору, з утриман­ням страховиком 25 відсотків цієї частки страхового платежу на ведення справи.

До зайняття діяльністю по обов'язковому страхуван­ню допускається страховик за умови наявності у нього практичного досвіду не менше року з майнового страху­вання засобів наземного транспорту, особистого страху­вання від нещасних випадків і страхування всіх видів відповідальності. Страховики, що одержали ліцензію на цей вид страхування, повинні ввійти до Моторного (транспортного) страхового бюро як повні або асоці­йовані члени. Право укладання додаткових договорів обов'язкового страхування надасться тільки членам Бюро.

Основними завданнями Бюро є:

- міжнародне співробітництво в галузі страхування цивільної відповідальності власників транспортних за­собів;

- проведення взаєморозрахунків із зарубіжними Бюро—членами міжнародної системи моторного страхування "Зелена картка" відповідно до умов додаткових договорів обов'язкового страхування;

- розгляд претензій іноземних громадян, що мають відповідний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладений в країнах - членах міжна­родної системи моторного страхування "Зелена картка";

- управління централізованими страховими фон­дами;

- координація прикордонного страхування за погод­женням з Державним митним комітетом через членів Бюро, що мають відповідне доручення;

- збір статистичної звітності, необхідної для аналізу й обліку страхових випадків;

- розроблення зразків полісів договорів обов'язко­вого страхування;

- затвердження тарифів за додатковими договорами обов'язкового страхування.

Для забезпечення виконання членів Бюро перед страхувальниками й потерпілими при Бюро створю­ються:

Фонд страхових гарантій, призначений для забезпе­чення платоспроможності Бюро при взаєморозрахунках з зарубіжними членами міжнародної системи моторного страхування "Зелена картка". Формування фонду здій­снюється згідно з відповідним положенням Бюро і має становити не менше 400000 доларів США;

Фонд захисту потерпілих у дорожно-транспортних подіях, призначений для здійснення розрахунків з потер­пілими, якщо винуватець ДТП не встановлений або не застрахований. Формування фонду здійснюється за раху­нок щомісячних відрахувань членами Бюро у розмірі 2,5 відсотка страхових премій, отриманих протягом місяця.

3. Страхування професійної відповідальності та цивільної відповідальності підприємств

Об'єктом страхування професійної відповідальності є можливість пред'явлення претензій до осіб і підпри­ємств, що зайняті виконанням своїх професійних обов'язків або наданням відповідних послуг. Підставою для таких претензій може бути недбайливість, помилки й упущення страхувальника.

По цьому виду страхування можуть бути застраховані дві групи ризиків.

По-перше, ті, що пов'язані з можливістю нанесення третім особам тілесних пошкоджень і причинення шкоди здоров'ю. Такі ризики викликаються роботою лікарів, фармацевтів, власників транспортних засобів, що працю­ють по найму, тощо.

По-друге, страхуватись можуть ризики , що існують в професійній діяльності архітекторів, інженерів-будівель­ників, проектантів, тощо, і пов'язані з ймовірними ма­теріальними збитками від неякісного виконання ними своїх обов'язків,

По страхуванню професійної відповідальності під­става для пред'явлення претензій виникає в разі некваліфікованого виконання спеціалістом своїх обов'язків, недбалості, порушення встановлених норм і правил, внаслідок чого клієнту чи пацієнту наноситься шкода. В цьому випадку потерпілий має право звернутись до вину­ватця за відшкодуванням, подаючи йому судовий позов.

Відповідальність страховика по страхуванню про­фесійної відповідальності по всіх збитках, що виникли на протязі дії полісу, не може перевищувати певний ліміт. Звичайно, по цьому страхуванню встановлюється франшиза, до якої на вимогу страховика можуть бути приплюсовані витрати, пов'язані з роботою незалежних експертів.

Зазначимо, що факти нечесної поведінки, обману, кримінальних злочинів, зумисних дій, допущених стра­хувальником (його працівниками,) виключаються з обся­гу відповідальності страховика. Зумовлено це тим, що страхування професійної відповідальності викликається недбалістю та помилками при добросовісному й компе­тентному виконанні своїх обов'язків.

Ставка премії (платежу) по цьому страхуванню залежить від професії, віку, стажу роботи, загальної кількості працівників (чим їх більше, тим вища ставка премії), тощо. А в основі визначення обсягу страхового платежу лежать два основних фактори: загальне число працівників і встановлений ліміт відповідальності.

Під страхуванням цивільної відповідальності під­приємств розуміється встановлене законом кожної країни зобов'язання по відшкодуванню збитку (шкоди), спричинених власниками підприємств га їх працівни­ками третім особам. В Україні цей вид страхування ще не одержав законодавчого оформлення, в той час як в багатьох країнах страхування цивільної відповідальності підприємств є обов'язковим. Об'єктами його є випадки нанесення шкоди особі (смерть, каліцтво та інші ті­лесні пошкодження) чи будь-яка шкода здоров'ю без зовнішніх ознак (наприклад, захворювання внаслідок вібрації загазованості, тощо), а також шкода, спри­чинена загибеллю майна і втратою ним виробничих ха­рактеристик.

Не підлягають страхуванню ризики, пов'язані з використанням підприємством автомашин, а також водних транспортних засобів, які можуть бути застрахо­вані по окремих видах страхування. Це стосується й авіаційних та деяких інших ризиків.

Тарифи по страхуванню цивільної відповідальності підприємств кожен страховик встановлює самостійно. При єдиній ставці премії можуть застосовуватись відпо­відні скидки з врахуванням рівня витрат по окремих договорах.

По кожному договору поряд з основною тарифною ставкою передбачається мінімальна ставка, яка виступає в значенні базового внеску за ризик.





Реферат на тему: Відповідальність як об'єкт страхових відносин (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.