Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Страхування

Страхування с/г врожаїв та контроль державою реалізації страхових послуг (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Контроль реалізації страхових послуг з боку держави. 4

2. Страхування врожаїв сільгоспкультур і багаторічних насаджень. 6

3. Моторне (транспортне) страхове бюро України, його функції 14

Висновки. 20

Список використаної літератури. 21


Вступ

Повний і всебічний виклад суті страхового ринку потребує розгляду такої його важливої складової частини, як реалізація страхових продуктів (послуг) (далі - РСП). В окремих публікаціях і на практиці поняття РСП фахівці нерідко зводять до питань пошуку потенційних клієнтів і укладання з ними договорів страхування, реалізації страхових полісів, розширення джерел отримання страхових внесків та вдосконалення діяльності страхових посередників, насамперед агентів, тобто до завдань, пов'язаних із так званою "аквізицією". До речі, термін "акві'зиція" набуває у вітчизняному страхуванні дедалі більшого поширення.

У системі страхування аквізиція - це діяльність страховика чи страхових посередників із залучення клієнтів до укладання нових договорів страхування. Підміняти поняття РСП аквізицією - означає, на нашу думку, не виправдано спрощувати тлумачення РСП, значно обмежуючи роль і привабливість страхування як інституту соціального захисту. А це негативно позначається на рекламі окремих видів страхування, маркетингових дослідженнях, організації підготовки та роботи страхових агентів і брокерів, а також на аквізиції.

В основу розуміння суті проблеми і поняття РСП покладено термін "страховий продукт" (послуга). Страховий продукт (послуга) - це комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.


1. Контроль реалізації страхових послуг з боку держави

З метою найраціональнішої організації праці і проведення даного етапу РСП в окремих страхових компаніях упроваджено спеціальний порядок урегулювання збитків і проходження відповідних документів, яким регламентуються:

- фіксація, аналіз та попереднє встановлення збитку з отриманого повідомлення;

- прийом заяви і організація розслідування, при потребі - роботи служб аварійного комісаріату;

- в окремих випадках винесення даного питання на розгляд Ради з урегулювання збитків - позаштатний орган страховика у складі спеціалістів, що відіграють роль експертів чи обстоюють у суді інтереси страховика (або клієнта перед третьою стороною);

- попереднє повідомлення перестраховиків;

- затвердження висновків - аварійного акта (сертифіката) чи рішення Ради з урегулювання збитків, розрахунку суми страхового відшкодування;

- розрахунки з клієнтом і перестраховиками;

- архівна обробка документів, що стосуються розглядуваного факту. Особливе значення у проведенні РСП має рівень обслуговування клієнтів як один із трьох визначальних факторів успішної роботи. Два інші - це якісні показники страхового продукту (перелік ризиків, що підпадають під страхове покриття, рівень платоспроможності страховика тощо) та його вартість (страховий тариф). Умови страхування і відповідний нетто-тариф є категоріями, дуже мало залежними від страховика, і їх ігнорування (робота тривалий час за маловивченими ризиками або за невиправдано зниженими тарифами для залучення клієнтів) можуть привести до найгірших наслідків. З огляду на це - рівень обслуговування, або сервіс, у роботі з клієнтами є одним із найефективніших резервів стимуляції залучення клієнтів в умовах конкурентного середовища.

Які ж показники якості сервісу разом з іншими притаманні страхуванню? Взагалі досягти високої якості означає зробити процес страхування легким і зрозумілим для клієнта. Тут мають повністю виключатися некомпетентність і бюрократична тяганина, процедура оформлення договору страхування. Кожне питання, що стосується теми переговорів з клієнтом чи його проблеми, має бути повністю розкрите й прокоментоване фахівцем. Успіх в аквізиції залежить від того, як клієнта зустрінуть в офісі страховика, наскільки діловою буде атмосфера переговорів, ставлення до клієнта та поведінка персоналу, коректність і ввічливість; який теоретичний рівень підготовки, уважність та чуйність до побажань клієнта буде виявлено страховиками, компонування та дизайн документації, якість рекламної продукції. Окремі страхові компанії з цього приводу проводять спеціальні навчання та ділові ігри, розробляють і впроваджують спеціальні набори операційних стандартів щодо спілкування з клієнтами, зразків документації, проведення переговорів. Усі фахівці страховика, задіяні безпосередньо чи опосередковано в РСП, повинні усвідомлювати, що на кожному етапі спілкування з представниками страховика у клієнта мак формуватися ставлення до страхування за такою схемою: увага - інтерес - знання - привабливість - попит - укладання договору - впевненість і спокій - вдоволення розміром і сервісом відшкодування (при його проведенні) - вдячність - бажання подальшого страхування. А такого ставлення можна досягти лише за умови високого професіоналізму фахівців усіх рангів страховика - від вищого керівництва до технічних працівників, який ґрунтується на достатньому рівні знань зі страхування конкретного і суміжних ризиків, а також на взаємодопомозі і довірі в колективі страховика, чіткому знанні і додержанні виконавцями своїх функцій і повноважень. При цьому виходити з того, що ставлення фахівців чи представників страховика до так званих "поточних дрібниць" досить точно відбиває та ілюструє, клієнтові найбільш імовірний варіант виконання страховиком своїх зобов'язань у майбутньому[4, c. 146-148].


2. Страхування врожаїв сільгоспкультур і багаторічних насаджень

Процес сільськогосподарського виробництва являє собою органічну єдність і взаємодію людини та природи, при цьому він внутрішньо суперечливий. Впливаючи на природу, людина зазнає результати своєї діяльності. У зв'язку з недостатнім знанням закономірностей розвитку навколишнього середовища воно часто виступає як неконтрольована сила, що порушує нормальний процес виробництва і призводить до непередбачуваних наслідків. Зазначене породжує необхідність вжиття економічних заходів, які дозволили б відновити постраждалі об'єкти, відшкодувати збитки, завдані підприємству, і завдяки цьому створити необхідні умови відновлення процесу виробництва. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик — це певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки вірогідності та випадковості. Страхуванню підлягає лише той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розміри збитків, ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування. Нестраховий ризик — подія, яка супроводжується певними втратами, але не підлягає страхуванню, найчастіше у зв'язку з відсутністю тих, хто бажає взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих цією подією. Нестраховими є ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розміри збитків та ціну страхової послуги.

Страхувальниками можуть бути сільськогосподарські підприємства, орендарі, селянські (фермерські) господарства, розташовані на території України. Страхування поширюється на всі види сільськогосподарських культур та насаджень. Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з відшкодуванням фактичних витрат на сівбу та вирощування сільськогосподарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій або частині площі сівби (садіння) незалежно від фази їх розвитку (рис.1).

Рис. 1. Умови страхування врожаю сільськогосподарських культур

Страхова сума за договором страхування, в межах якої страхуються сільськогосподарські культури (групи культур), визначається в розмірі планових або фактичних витрат на сівбу (висаджування) та вирощування сільськогосподарської культури на підставі даних плану економічного та соціального розвитку господарства (бізнес-плану), відповідних бухгалтерських документів. Вона не може перевищувати загальних планових або фактичних витрат, передбачених технологією вирощування врожаю тієї чи іншої культури, а також бути меншою за фактично проведені витрати на момент укладення договору страхування. Сума страхових платежів обчислюється залежно від тарифної ставки (табл. 1). [4, c.94-96]

Договір страхування витрат на посів сільськогосподарських культур може бути укладений як один (загальний на вирощування всіх культур чи групи культур, якщо група дає однорідну продукцію (зерно, овочі), за умови відшкодування прямого збитку за кожну культуру окремо) або на окремо взяту культуру.


 

Таблиця 1. Тарифні ставки у добровільному страхуванні сільськогосподарських культур

 

 

 

Сільськогосподарські культури

Страхова подія

Загальний тариф

вимерзання

град, злива, буря, затоплення

пожежа

Озимі культури

4,0

-2,5

0,5

7,0

Ярі культури

4,5

0,5

5,0

Зернобобові

5,0

0,3

5,3

Кукурудза

4,5

0,2

4,7

Цукрові буряки

5,0

5,0

Соняшник

4,5

0,5

5,0

Інші технічні культури

5,0

0,3

5,3

Картопля

5,0

5,0

Овочеві та баштанні

5,5

5,5

Насінники овочевих та інших культур

5,5

0,5

6,0

Однорічні сіяні трави

4,0

4,0

Багаторічні сіяні трави

3,5

2,5

6,0

* У кожному конкретному випадку при встановленні тарифів залежно від ступеня ризику та обставин укладання договору страхування можуть застосовуватися підвищувальні (від 1 до 5) коефіцієнти. Норматив витрат на проведення страхування — 46% від розміру навантаження.

Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок страховика страхових платежів у повному обсязі обчисленої суми за договором або не менше 50% її. Строк сплати першої частини страхового платежу встановлюється за згодою сторін, але не пізніше 10 днів від дня підписання договору. Решта страхових платежів може сплачуватись у два строки, але не пізніше трьох місяців після початку дії договору.

Страхові платежі зі страхування сільськогосподарських культур на випадок вимерзання сплачуються страхувальником одноразово, протягом 10 днів від дня підписання договору. Дія договору страхування припиняється за згодою сторін у разі закінчення терміну дії; виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; несплати або неповної сплати страхувальником обчислених страхових платежів або чергового платежу; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування; в інших випадках, передбачених законодавством України. Права та обов'язки сторін наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Права та обов'язки сторін при страхуванні сільськогосподарських культур

Обов'язки страхувальника

Обов'язки страховика

Подати страховику необхідну інформацію про перелік виконаних робіт, передбаче­них технологією вирощування культур, що приймаються на страхування, та суму фа­ктичних витрат Сплачувати обчислені страхові платежі у встановлені договором строки Повідомити страховика про діючі догово­ри страхування сільськогосподарських культур, укладені з іншими страховиками Дотримуватися комплексу агротехнічних вимог з вирощування, догляду за посіва­ми, а також протипожежних правил Письмово повідомити страховика у дводенний термін про настання страхового випадку Надавати представнику страховика можливість проведення огляду посівів сільськогосподарських культур до укла­дання договору страхування, а також у період його дії та після настання страхо­вого випадку Подати страховику необхідну інформацію (документально підтверджену) про перелік фактично виконаних робіт та суму витрат, понесених на момент страхової події щодо посіву та вирощування загиблої культури (групи культур) Повідомити страховика протягом трьох діб після прийняття відповідними органа­ми рішення про реорганізацію (об'єднання, відокремлення), ліквідацію і припинення діяльності страхувальника. При цьому права й зобов'язання, що ви­пливають з договору страхування, перехо­дять до правонаступника страхувальника за згодою страховика, про що складається відповідна угода

Ознайомити страхувальника з умовами страхування Протягом двох робочих днів після надхо­дження письмової заяви від страхувальника про настання страхової події вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних докумен­тів для своєчасної виплати страхового від­шкодування Створити комісію з компетентних спеціалістів, яка здатна визначити ступінь завданої шкоди посівам сільськогоспо­дарських культур, об'єктивно визначити розмір понесеного господарством прямого збитку та відповідальності страховика щодо суми виплати страхового відшкодування, про що скласти відповідного акта додавши до нього необхідні бухгалтерські та інші документи страхувальника Здійснити виплату страхового відшкоду­вання або прийняти рішення про його відмову і надіслати письмове повідомлення страхувальнику протягом 7 діб після одержання всіх необхідних документів з доказами настання страхового випадку і розрахунків суми прямого збитку Тримати в таємниці відомості про страху­вальника і його майновий стан за винятком випадків передбачених чинним законодав­ством України

Права страховика

Перевіряти відомості страхувальника щодо достовірності визначення суми витрат, поне­сених на сівбу і вирощування культури та страхової відповідальності страховика. Відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити до 50% його розмір, якщо страхувальник не виконає обов'язків, передбачених договором страхування, порушить агротехнічні вимоги або правила протипожежної безпеки щодо посівів сільськогосподар­ських культур, а також: якщо загибель культури сталася з вини страхувальника; якщо страхувальник до складання страхового акта про втрати заорав пошкоджені посіви, провів пересівання або допустив випасання худобою; якщо стихійне лихо трапилось у таку пору року, коли за умовами даної місцевості і да­ного року урожай культури повинен бути вже зібраним. Страховик має право подати регресний позов до страхувальника з метою компенсації збитків за сплачене ним страхове відшкодування, якщо після виплати страхового від­шкодування буде встановлено, що страхувальник подав неправильні чи неправдиві відо­мості, які вплинули на оцінку ризику страховиком, або заявив про них не повністю.

При складанні акта на повну або часткову загибель посівів сільськогосподарських культур необхідно особливу увагу приділити встановленню дійсної причини загибелі посівів. У разі, коли загибель посівів виникла з причин, за які страховик не несе відповідальності, складається акт довільної форми, в якому зазначається фактична причина загибелі культури, розмір площі її посіву та загибелі, місце знаходження (номер поля, бригада тощо). При повній загибелі сільськогосподарських культур на всій площі посіву або на її частині внаслідок страхових подій, передбачених договором страхування, розмір збитку визначається по кожній культурі окремо на основі відповідно складеного акта та наявності необхідних документів.

Із суми страхового відшкодування вираховується безумовна франшиза, черговий платіж, а також зайво виплачене страхове відшкодування. Після виплати страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, з вини якої був заподіяний збиток. Спори щодо дотримання сторонами умов договору страхування розглядаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Таким чином, відшкодування збитку страховою компанією сприяє стабілізації фінансового стану страхувальників — сільськогосподарських підприємств та процесу відтворення в аграрній сфері. [4, c. 96-98]

Що можна віднести до труднощів впровадження страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі середнього індексу врожайності?

Сільськогосподарське підприємство може не отримати страхового відшкодування за наявності збитків і так само отримати його не маючи жодних збитків. Наявність таких випадків залежатиме від визначення складових договору страхування. Складові договору страхування корелюють "базисний ризик". Уважне відношення до рівня страхового покриття, періоду покриття, страхової врожайності району області дає змогу зменшити "базисний ризик". Впровадження страхування на основі індексу врожайності залежить від об'єктивного точного вимірювання "базисного ризику". Середній індекс врожайності, страхова врожайність та ціна відшкодування повинні вчасно публікуватись і бути широко доступними. При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур страховики повинні розуміти статистичні властивості середнього індексу врожайності, які формуються історичними даними та актуарною моделлю, передбачувану вірогідність середньої індексної величини.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності відрізняється від традиційних страхових продуктів, але такі договори страхування набагато простіші. Ця відмінність потребує надання деякої освіти, щоб допомогти потенційним страхувальникам оцінити, чи зможе страховий захист на основі індексу врожайності забезпечити їх ефективним управлінням ризиками.

Крім всього цього потрібно здійснити певні організаційні заходи серед українських страховиків та міжнародних перестраховиків з метою забезпечення ефективного перестрахування. [5, c.28-30]

Нинішній стан розвитку ринку страхових послуг в аграрному секторі не дає підстав для оптимізму: страхові послуги аграріям надає лише незначна кількість компаній, інформація про умови та порядок страхування неповна та важкодоступна, перелік ризиків, від яких страхують страхові компанії, часто не відповідає потребам страхувальників-аграріїв.

Поштовхом для розвитку аграрного страхування в Україні мало стати запровадження обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільгосппідприємствами, а також страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами всіх форм власності. Аби пом'якшити тягар такого страхування для сільгоспвиробників, було вирішено, що обов'язкове страхування здійснюватиметься лише за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових внесків. Проте, оскільки Державним бюджетом України на 2006 рік кошти на програму підтримки обов'язкового страхування не були передбачені, де-факто обов'язкове страхування врожаю в Україні не здійснюється.

З огляду на це, наявні нині страхові тарифи страховики вважають заниженими. З іншого боку, ці тарифи є надто високими для сільгоспвиробників. Як результат, страхування врожаю сільгоспкультур здійснюється нині здебільшого у формі страхування застави з метою отримання кредиту.

Отже, варто ще раз переглянути принципи розвитку ринку страхових послуг у сільському господарстві та сформулювати підходи до вирішення наявних проблем. [3, c.28-29]

Страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності району області є новим підходом в страхуванні для України. Особливістю такого страхування є те, що багато сільськогосподарських підприємств несуть один і той же ризик в одному місці. А звідси і можливість зробити таке страхування значно дешевшим. Крім цього є всі передумови для встановлення меж відшкодування для усіх господарств, а не для одного сільськогосподарського підприємства.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності району області дає можливість створити досконалі інформаційні бази і системи вимірювання подій для більш точного індексування, що буде прийнято міжнародними перестрахувальними компаніями.

Методика страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності району дає можливість для створення регіональних товариств співстрахування за участю сільськогосподарських підприємств регіону.

Укладений на основі індексу врожайності страхування дає можливість, для визначення розміру збитків, використовувати необхідну інформацію, опубліковану в відкритих джерелах, що робить страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності прозорим для страховика, страхувальника, перестраховика та держави.

Всесвітній Банк зробив наступний висновок з дослідження: в країнах, що розвиваються, існує попит на страхування на основі погодного індексу в сільських господарствах, що покладаються на зрошення дощем.


3. Моторне (транспортне) страхове бюро України, його функції

Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Членство страховиків у МТСБУ є обов'язковою умовою здійснення діяльності щодо обов'яз­кового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Членами МТСБУ можуть бути страховики-резиденти. Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Право укладання договорів міжнародного страхування надається тільки повним членам МТСБУ. Станом на 26.01.2006 року членами МТСБУ є 67 страхових компаній, з них 14 - повні члени. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здій­снює свою діяльність відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", законодавства України та свого Статуту.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.

МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.

Основними завданнями МТСБУ є:

здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом;

управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;

збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України;

співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;

надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників[7, c. 210-214].

Повноваження МТСБУ:

МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ;

на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

У разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" було здійснене відшкодування шкоди за страховика - члена об'єднання або за власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ мають бути компенсовані такими особами в повному обсязі у порядку, визначеному для міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством;

е) за інших обставин, визначених законодавством про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів[9, c. 145-147].

Метою діяльності Бюро с:

- виконання гарантійних функцій стосовно відшкодування шкоди, завданої третім особам при експлуатації наземних транспортних засобів, відповідно до чинного законодавства України та угод, укладених Бюро з уповноваженими організаціями Інших країн зі страхування цивільно-правової відповідальності;

- взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам;

- координація роботи страховиків - його членів у сфері страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як на території України, так і за її межами;

- захист інтересів членів Бюро.

Основними завданнями МТСБУ є

- здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом;

- управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

- забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;

- збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо вдосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

- співробітництво з уповноваженими організаціями Інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів -у разі їх виїзду за межі України;

- співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

- розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;

- надання страховикам Інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.

Фінансування статутної діяльності МТСБУ здійснюється за рахунок коштів спеціального цільового фонду - фонду фінансування діяльності Бюро, джерелом формування якого є внески членів МТСБУ до цього фонду.

Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди;

- фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності;

- фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Органами управління МТСБУ є

- Загальні збори членів (складається з усіх страховиків - асоційованих та повних членів МТСБУ є вищим органом МТСБУЇ;

- Загальні збори повних членів (складається з усіх повних членів МТСБУ. вирішує питання щодо діяльності МТСБУ, як члена міжнародної системи автострахування "Зелена картка");

- Президія складається із семи представників страховиків-членІв та Президента МТСБУ, вирішує будь-які питання діяльності МТСБУ. крім тих. що належать до компетенції Загальних зборів членів. Загальних зборів повних членів. Координаційної ради та Дирекції. Президія підзвітна Загальним зборам членів, Загальним зборам повних членів МТСБУЇ;

- Дирекція (складається з генерального директора, двох його заступників з питань здійснення страхування в Україні та зовнішніх зв'язків, відповідно. Дирекція здійснює оперативне керівництво діяльності Бюро, підзвітна у своїй діяльності Загальним зборам членів. Загальним зборам повних членів. Президії МТСБУ)[13, c. 217-219].


Висновки

Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Протягом усього історичного шляху розвитку суспільне виробництво стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Негативно позначилась на організації самострахування суб'єктів господарювання жорстка податкова політика. Переважна частина підприємств позбавлена через це можливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резервні фонди.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок перелічених щойно джерел дуже обмежені. Це означає, що більше навантаження має надалі припадати на фонди, створювані методом страхування. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою, то перспектива посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.

З огляду на сказане важливого значення набуває з'ясування витоків і еволюції страхування, його сутності, функцій, основних принципів і ролі в нашому суспільстві.


Список використаної літератури

1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник для студ. 4 курсу спец. / Ігор Алєксєєв, Ірина Кондрат, Ната-ля Ярошевич,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка", 2006. - 203 с.

2. Бігдаш В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Бігдаш,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 444 с.

3. Базилевич В. Страховий ринок України: монографія/ Віктор Базилевич,. - К.: Знання, 1998. - 371 с.

4. Базилевич В. Страховий ринок України: природа та особливості функціонування: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора економ. наук: Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія/ Віктор Базилевич,; Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка. - К., 1998. - 35 с.

5. Внукова Н. Страхування: Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. - Харків: Бурун Книга, 2004. - 371 с.

6. Говорушко Т. Страхові послуги: Навчальний посібник/ Тамара Говорушко,; М-во освіти і науки України, Укр. нац. ун-т харчових технологій. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 397 с.

7. Охріменко О. Страхування у сфері туризму та готельного господарства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Оксана Охріменко,; Ред. Т.Ю. Ходирева; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Вища школа, 2003. - 257 с.

8. Плиса В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Плиса,. - К.: Каравела, 2006. - 391 с.

9. Стожок Л. Страхування: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Людмила Стожок,; Ред. Г. Г. Старостенко; Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2005. - 162 с.

10. Страхування: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.О.Гаманкової; М-во освіти і науки України; КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2000. - 117 с.

11. Страхування: Підручник/ М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа; Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

12. Таркуцяк Анатолій Олександрович. Страховий менеджмент: Метод. матеріали і рекомендації для студ. Київського ун-ту права / Київський ун-т права. — К., 2000. — 26с.

13. Ткаченко Н. Страхування: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів/ Наталія Володимирівна Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. - 375 с.

14. Федоренко В. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Міжрегіональная академія управління персоналом / Валентин Григорович Федоренко (наук.ред.). — К. : МАУП, 2002. — 344с.





Реферат на тему: Страхування с/г врожаїв та контроль державою реалізації страхових послуг (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.