Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Страхування

Комплексний аналіз фінансової стійкості страхових компаній (стаття)

Страхування є одним з основних елементів функціонування фінансової системи. Сьогодні важливо запропонувати сучасні методологічні підходи до аналізу як фінансової стійкості страхових компаній, так і факторних складових показників фінансової діяльності.

Фінансово стійким вважається такий стан господарюючої одиниці, коли у процесі розподілу і використання ресурсів забезпечується її поступальний роз­виток, зростають прибуток і капітал, отже, зберігається платоспроможність. Фінансова стійкість - це одна з найважливіших характеристик поведінки будь-якої організації в ситуації зовнішніх і внутрішніх змін. Від правильності визна­чення факторів фінансової стійкості залежить точність кількісних та якісних показників діяльності страхових організацій.

Теоретичні аспекти фінансових відносин страхових компаній розглядають­ся в працях багатьох авторів '. Проте досі проблема забезпечення фінансової стійкості не дістала всебічного й вичерпного висвітлення. Тому дослідження теоретичних і практичних питань комплексної оцінки фінансової стійкості стра­хових компаній лишається актуальним. Саме комплексний аналіз дасть змогу визначити реальний фінансовий стан конкретної страхової компанії, з'ясувати головні фактори впливу на її фінансову стійкість.

Мета цієї статті - дослідження фінансової стійкості страхової компанії. У межах окресленої теми автори поставили перед собою такі завдання:

- оцінити фактори фінансової стійкості страхових компаній України;

- дати їх класифікацію, необхідну для подальшого дискримінантного фак­
торного аналізу;

- запропонувати власне визначення фінансової стійкості, яке б адекватно
характеризувало фінансовий стан господарюючої одиниці (на прикладі стра­
хової компанії).

Об'єктом дослідження є фінансові відносини страхових компаній та умови їхньої фінансової стійкості.

В економічний літературі виділяють фактори фінансової стійкості (як при­чину) і показники діяльності (як її результат). Під факторами мають на увазі рушійні сили, умови, причини, які визначають той чи інший показник. Розріз­няють фактори внутрішні (якими може управляти сама компанія) і зовнішні (які диктуються зовнішнім середовищем і вплив яких компанія вимушена вра­ховувати в процесі своєї роботи). Такий розподіл багато в чому умовний, ос­кільки один і той самий фактор, залежно від ситуації, може виступати або як внутрішній, або як зовнішній. Будь-який показник роботи компанії являє со­бою результат взаємодії одразу декількох (часто взаємозалежних) факторів.

1 Див., наприклад: Гвозденко А. А. Финансово-зкономическиеметодьістрахо-вания. Учебник. М., "Финансьі и статистика", 2000, с. 77; С у х о в В. А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховщиков. М., 1995, с. 8-9; Г р а ч є в А. В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия: учебно-практическая помощь. М., "Финпресс", 2002, с. 30-64; Фінанси підприємств. Підручник. (Під ред. Поддерьогіна А. М.). Вид. 3. К., КНЕУ, 2000, с. 448; Страхування. Підручник. К., КНЕУ, 1998, с. 457; Орланюк-Малицкая Л. А. Платежеспособность страховой органи-зации. М, 1994, с. 8.


 

Зміна будь-якого фактора може приводити до зміни фінансового стану стра­хових компаній. На їхню фінансову стійкість впливають головним чином такі фактори: 1) статутний фонд, його обсяг і структура; 2) страхові резерви (до­статні для майбутніх виплат); 3) система перестрахування; 4) ступінь залучення страхової організації в інвестиційну діяльність; 5) якість страхового портфеля (величина, стійкість, структура); 6) склад і структура тарифної ставки; 7) мобіль­ність компанії (здатність швидко й адекватно реагувати на виклики середови­ща); 8) структура самої організації; 9) склад і структура витрат, стратегія ком­панії щодо витрат; 10) інфляція, час, тривалість звітного періоду; 11) стратегія компанії щодо обсягу нерозподіленого прибутку; 12) гарантійні фонди, участь у централізованих резервних фондах і добровільних фондах страхових гарантій; 13) маркетингова політика і менеджмент; 14) кон'юнктура ринку.

Охарактеризуємо стисло кожен з названих 14 факторів.

1. Наявність статутного фонду. Сплачений у грошовій формі статутний
капітал та інші власні засоби страховика мають забезпечувати проведення пла­
нових видів діяльності і виконання зобов'язань, що приймаються ним за дого­
ворами страхування. Відповідно до Закону України "Про страхування" розмір
статутного фонду для компаній, які займаються страхуванням життя, має ста­
новити 1,5 млн. євро, для компаній, які займаються іншими видами страхуван­
ня, - 1 млн. євро 2.

Законом передбачено мінімальний норматив, максимальний же розмір ста­тутного капіталу не обмежується. Аналіз показує, що максимальний прибуток досягається не за максимального значення статутного капіталу, а за деякого оп­тимального. Спеціальне дослідження розміру статутного фонду подано в окремій статті3, де викладено принципово новий підхід до мінімальних розмірів статут­них фондів страхових компаній України. Власне, пропонується замінити фіксо­вані розміри мінімальних статутних фондів на динамічні, пропорційні кількості договорів і залежні від виду діяльності, ступеня ризику. Відповідну методику було застосовано до спрощеної моделі малої страхової компанії. Завдання нашого майбутнього дослідження - визначити ту оптимальну величину статутного фон­ду, за якої компанія могла б одержувати максимальний прибуток.

2. Страхові резерви. Однією з найважливіших умов забезпечення плато­
спроможності страховиків є наявність страхових резервів, достатніх для май­
бутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань. Резерви (Рз) являють
собою тимчасово вільні спеціальні оборотні страхові ресурси. Резервні кошти
враховуються як база майбутніх виплат (Вп) за страховими зобов'язаннями
перед клієнтами. Абсолютна величина коштів, акумульованих у резервах, має
постійно збільшуватися разом із зростанням кількості чинних договорів. З на­
станням страхових випадків має виконуватися нерівність: Рз > Вп.

Утворюються страхові резерви з одержаних страхових внесків. Законодав­ство України не відносить страхові платежі до доходів від страхової діяльності в момент їх надходження, а передбачає попередній розподіл таких платежів на зароблені і незароблені. Одержані страхові платежі стають доходами, тобто заробленими платежами, поступово, з плином часу, оскільки ймовірність на­стання страхового випадку і, відповідно, ймовірність виплати страхового відшкодування поступово знижуються. У зв'язку з цим необхідно розподілити страхові платежі на доходи і резерви.

Чинне страхове законодавство України поділяє страхові резерви на технічні і призначені для страхування життя (математичні резерви) і встановлює поря­док їх формування. З 2003 р. страховики можуть приймати рішення про впро-

2 Див.: Закон України "Про страхування". "Урядовий кур'єр" від 18 квітня 1996 р.;
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування". "Голос Украї­
ни" № 207, 2001, с. 10-13.

3 Див.: Ш і р і н я н Л. В., Ш і р і н я н А. С. До питання про мінімальний статутний
фонд невеликих страхових компаній. "Фінанси України" №11, 2004, с. 134-142.


 

вадження з початку календарного року більш широкого кола технічних резервів за всіма видами страхування, крім страхування життя.

Завдяки страховим резервам гарантується виконання зобов'язань, вини­кає можливість за рахунок інвестицій отримувати прибуток, поліпшувати фінан­совий стан. Страховики мають право інвестувати або в інший спосіб розміщу­вати страхові резерви (наприклад, позики в договорах особистого страхуван­ня). Страхові резерви мають розміщуватися на умовах ліквідності, диверсифі­кації, поворотності і прибутковості (ст. 31 Закону України "Про страхування"). Якщо страхова компанія не дотримується хоча б однієї з цих вимог, її фінансо­ва стійкість опиняється під загрозою.

3. Система перестрахування. Серед умов забезпечення фінансової стійкості
страхових операцій не можна не назвати вирівнювання розмірів сум, на які за­
страховані, різні об'єкти. Це завдання розв'язується шляхом перестрахування,
яке в останні роки практикується дедалі ширше. Передаючи частину ризиків
перестраховикові, первинний страховик потрапляє в певну залежність від ньо­
го. Оскільки будь-який збиток спочатку покривається первинним страховиком
і лише згодом частково компенсується перестраховиком, неплатежі останньо­
го ставлять під загрозу платоспроможність страхової організації.

Гарантувати безумовне виконання своїх зобов'язань страховик може тільки власними коштами. Тому очевидно, що треба обирати надійних партнерів для перестрахування. У рамках вирішення цього завдання Кабінет Міністрів Украї­ни видав постанову від 15 жовтня 2003 р. "Про затвердження вимог до рей­тингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нере-зидентів". Це конче потрібний документ, бо сьогодні вітчизняні страховики перестраховують свої ризики переважно за кордоном. Щодо фінансової на­дійності українських страхових компаній, на наш погляд, було би доцільним проводити рейтинги і серед страховиків-резидентів. Проте це в Україні поки що не робиться.

4. Ступінь залучення страхової організації в інвестиційну діяльність. Дедалі
зростаюче нагромадження коштів перетворює страхові компанії на потужні
інвестиційні інститути, які разом з банками стають найбільшими джерелами
інвестиційного капіталу. Об'єктивною основою цього є інверсія страхового
циклу, коли страхові внески передують виконанню зобов'язань страховика,
завдяки чому в його розпорядженні опиняються значні кошти, які можуть бути
ефективно використані для отримання додаткового доходу.

3 метою забезпечити свою фінансову стійкість компанії інвестують части­
ну тимчасово вільних коштів резервного страхового фонду. Постановою Ка­
бінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. затверджено напрями інвесту­
вання галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів. Передбачено
три види інвестицій - коротко-, середньо- і довгострокові 4.

Успішна інвестиційна діяльність дозволяє страховій організації, по-перше, використовувати частину доходу від неї для покриття негативного фінансово­го результату страхових операцій, який може бути спричинений як підвище­ною збитковістю даного року, так і конкуренцією на страховому ринку. По-друге, завдяки участі в інвестиційній діяльності страховик може передавати частину прибутку страхувальникові. Як правило, такі зобов'язання передбача­ються під час укладання договору. Для виплати коштів страхувальникам фор­муються спеціальні резерви (фонди). І нарешті, по-третє, інвестиційний доход є джерелом приросту власного капіталу, який у надзвичайних обставинах може використовуватися для покриття страхових зобов'язань (тобто компанія має своєрідний фонд самострахування).

5. Якість страхового портфеля (величина, стійкість, структура). Йдеться про
сукупність договорів страхування на певній території, підприємстві, в органі-

4 Див.: Ротова Т. А., Руд єн ко Л. С. Страхування. Навч. посібник. К., КНТЕУ,
2001,400 с.


 

зації. Досить повна оцінка цього фактора включає такі показники, як величина страхового портфеля, його однорідність, рівновага і стабільність; структурні характеристики (відношення між старим портфелем і новоукладеними догово­рами, між договорами з максимальними і мінімальними страховими сумами, між формами проведення страхування, між індивідуальними і груповими стра­хувальниками і т. д.)5.

Для формування збалансованого страхового портфеля використовують різні математичні моделі. Головні критерії побудови моделі такі: а) дія закону великих чисел; б) однорідність вибірки за основними ознаками; в) проблема взаємозалежності ризиків, тобто їх кореляція у портфелі; г) оцінка ризику як нормального чи катастрофічного; д) розподіл ризиків усередині портфеля і про­блема кумуляції збитку.

Важливо досягти такого стану портфеля, щоб відношення договорів, які закінчуються, і новоукладених договорів, як мінімум, дорівнювало 1. Ця умова має поширюватися не тільки на кількість договорів, а й на суму внесків за ними, на страхову суму, величину ризику і тривалість строку страхування.

Фактичний обсяг страхового портфеля може змінити гарантію безпеки стра­хових операцій і фінансовий стан компанії: поліпшити, якщо портфель буде більшим, ніж прогнозувалося, і погіршити, якщо кількість укладених договорів буде меншою, ніж очікувалося.

6. Склад і структура тарифної ставки. Правильна розкладка збитку реалі­
зується за допомогою страхового тарифу. Він дозволяє досягти необхідного
балансу між доходами і витратами страхової організації, який і засвідчує фінан­
сову стійкість.

Основне завдання при побудові тарифної ставки - визначити ймовірну суму збитку, що припадає на одиницю страхової суми. Проведений нами аналіз ри-зикових видів страхування дав такі результати 6:

- тарифна ставка залежить від кількості договорів і швидкості її зміни. Для
малої кількості договорів ризикова надбавка стає домінуючою;

- якщо кількість договорів невелика, то залежність тарифної ставки від
імовірності страхової події зображається немонотонно зростаючою лінією з
максимумом. Виходячи з цього використовувати загальноприйняту методику
не рекомендується;

- якщо тариф визначено з помилкою (або штучно занижено страховиком),
то ризикова надбавка посилює похибку. Заниження тарифу фактично завищує
ефективну кількість договорів, формально (а не реально) зменшує імовірність
страхової події, послаблює гарантію безпеки розрахунків. Це призводить до
браку ресурсів у страховика і втрати фінансової стійкості.

7. Мобільність компанії (здатність адекватно реагувати на зовнішні та вну­
трішні дестабілізуючі впливи).
Страхова організація функціонує у певному еко­
номічному просторі, що диктує ті чи інші вимоги до її фінансової діяльності.
Інфляція, зміна курсу гривні, котирувань на біржах - усе це вимагає від ком­
панії мобільності.

До внутрішніх впливів на мобільність компанії можна віднести систему організації продажу страхових полісів, гнучкість системи тарифів, матеріальні, фінансові і людські ресурси, до зовнішніх - конкуренцію, ринковий попит, інфра­структуру страхового ринку, купівельну спроможність населення, стан еконо­міки і політичної системи країни.

Зовнішні впливи позначаються на внутрішніх. В умовах невизначеності зовнішнього оточення досить складно виявити, до яких наслідків може приве­сти той чи інший зовнішній вплив. Для того щоб протистояти можливим нега­тивам, страховики повинні бути завжди готовими до змін і проводити власну стратегію, що дозволяла би пом'якшити небажані наслідки такого впливу.

5 Див.: Орланюк-Малицкая Л. А. Зазнач, праця, с. 64.

6 Див.: Ш і р і н я н Л. В., Ш і р і н я н А. С. Вплив тарифу на фінансову стійкість
страхових компаній. "Фінанси України" № 6, 2004, с. 111-119.


 

В умовах ринкової конкуренції на перший план виходить саме здатність реагувати на виклики середовища. Чим вища мобільність, тим вищим буде ступінь фінансової стійкості страхової компанії.

8. Структура страхової організації. Існують різні організаційно-юридичні
форми страхових компаній. Внутрішній склад страхової організації може впли­
вати на кругообіг її коштів і стійкість. У цьому плані можна говорити про прості
й складні страхові організації.

Проста організація не має структурних підрозділів, є самостійною юридич­ною особою. Просторова розкладка збитку забезпечується тільки за рахунок раціонального формування страхового портфеля. Усю відповідальність за прий­нятими договорами проста страхова компанія несе сама. Кругообіг її коштів визначається природою страхування та організаційно-юридичною формою.

Страхова організація зі складною структурою - це така, що має філії. Відкриття філій зумовлюється, як правило, необхідністю розосередити операції, наблизитися до клієнта, додатково розкласти збиток. Останнє досягається зав­дяки набору клієнтів і розширенню охоплюваної території. Додаткові можли­вості розкладки збитку сприяють формуванню стійкішого страхового портфе­ля. Кошти філій включені в оборот головної страхової організації. Це дає мож­ливість маневрувати фінансовими ресурсами, що також полегшує страховикові виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками. Якщо філіям надано право самостійно інвестувати кошти, відбувається також додаткова диверси­фікація портфеля компанії, що позитивно впливає на її стійкість.

Найбільш прийнятною для вирішення завдань страхування є акціонерна форма страхової організації. її характеризують, як правило, високий професіо­налізм працівників, ширші можливості юридичного характеру, бухгалтерсько­го обліку, безпосереднього лобіювання законів і т. д.

Часто ознакою господарюючих одиниць, що діють на українському рин­ку, є саме обмежена відповідальність за взяті зобов'язання. Це призводить до того, що в разі неплатоспроможності страхової організації кредитор одержить свої кошти тільки за умови, що в неї є певний резерв у вигляді сплаченої части­ни акціонерного капіталу. Тому гарантія наявності такого резерву в акціонер­ного товариства (компанії) набуває принципового значення (у країнах з розви­нутим ринком це регулюється законодавством).

9. Склад і структура витрат, стратегія компанії щодо витрат. У сучасній
теорії і практиці страхування витрати компанії залежно від їх характеру, умов
здійснення і напрямів роботи поділяються на дві групи: 1) витрати, пов'язані зі
страховими зобов'язаннями; 2) витрати на ведення справи. На нашу думку,
класифікацію витрат доцільно було би співвіднести з видами діяльності стра­
хової організації, аналогічно до того, як групуються доходи, а саме - витрати,
пов'язані зі страховою, або інвестиційною, або фінансовою діяльністю. Така
модифікація вимагає кардинального перегляду всієї структури та економічно­
го змісту витрат.

Виплати страхових сум і страхового відшкодування - головна стаття ви­трат страховика як за питомою вагою, так і значимістю в налагодженні робо­ти. Для забезпечення фінансової стійкості необхідно звести до мінімуму ви­трати на ведення справи і зробити оптимальними витрати, пов'язані зі страхо­вими зобов'язаннями. Останнє не обов'язково має бути мінімальним. Напри­клад, витрати на запобіжні заходи є виправданими, бо ведуть до збільшення прибутку.

10. Інфляція, час, тривалість звітного періоду. Інфляція впливає на витрати
з ведення справи, прибуток, зростання власних коштів, зміну попиту на стра­
хову послугу, обсяг операцій, обсяг зобов'язань тощо, тобто майже на всі скла­
дові і показники.

Дія інфляції на обсяг власних коштів означає, що страховик не може доз­волити собі зробити індексацію вищою, ніж різниця між рентабельністю капі­талу і відсотком інфляції, оскільки це порушить пропорції, які склалися між


 

обсягом зобов'язань та власними коштами, отже, вплине на платоспроможність. Бездоганність розрахунку факторів фінансової стійкості та показників визна­чається як точністю початкових даних, так і збігом їхніх змін у часі. Так, обсяг зобов'язань страхової організації змінюється з кожним новоукладеним догово­ром, а зміна розміру капіталу фіксується після підбиття фінансових підсумків, хоча фактично наростає поступово. Тобто через те що частина показників діяль­ності має поточний характер, а частина - підсумковий, вірогідність оцінки фінан­сової стійкості залежить від збігу моменту розрахунку з періодичністю почат­кових величин.

Під дію інфляційних процесів підпадають практично всі основні парамет­ри страхування - страхова сума, страховий платіж, страхове відшкодування. При цьому втрат внаслідок інфляції зазнають як страховики, так і страхуваль­ники. Знецінення страхової суми позбавляє страхувальника стимулів до стра­хування, у важкому становищі опиняється також страховик, бо знецінення заг­рожує і страховим резервам.

Уникнути дії інфляції неможливо, але застосувати методи захисту від неї цілком реально. До таких методів належать: участь страхувальників у прибут­ках страхової компанії; індексація страхових тарифів (підвищення їх пропор­ційно інфляції); перерахунок вартості послуг у твердій валюті; раціональне роз­міщення активів (інвестиції); прийняття на страхування лише короткостроко­вих ризиків (як тимчасовий захід в умовах високого рівня інфляції); укладання додаткових договорів страхування у зв'язку зі зниженням реальної вартості гро­шей; перестрахування в економічно стабільних країнах зі стійкою валютою; внесення в договір страхування умови про захист вартості; створення додатко­вого гарантійного страхового фонду.

11. Стратегія страхової організації щодо обсягу нерозподіленого прибутку.
Цей фактор є внутрішнім і може досліджуватися з точки зору керівництва ком­
панією. Після того як страхова компанія сплатила всі податки, вона отримує
чистий прибуток. За рішенням зборів акціонерів частина чистого прибутку може
направлятися на виплату дивідендів. Нерозподілений прибуток є частиною
чистого прибутку, яка не була виплачена у формі дивідендів акціонерам і на­
дійшла до резервних фондів. Залежно від того, куди саме направлено прибу­
ток, може змінитися майбутня база оподаткування страховика.

12. Гарантійні фонди страховика, участь у централізованих резервних фон­
дах і добровільних фондах страхових гарантій. Цей фактор є дійовим механіз­
мом протистояння інфляції. Крім того, необхідність у гарантійному фонді по­
в'язана з недопущенням падіння резерву платоспроможності нижче певної межі,
що могло би становити небезпеку для фінансової стійкості страховика.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий і резервний ка­пітали, а також сума нерозподіленого прибутку. Крім того, відповідно до ст. 32 Закону України "Про страхування" страховики можуть на підставі договору створити фонд страхових гарантій зі статусом окремої юридичної особи. Дже­релами його створення є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів.

13. Маркетингова політика і менеджмент страхової компанії. Специфіка
фінансового менеджменту для підтримання фінансової стійкості страховиків,
на відміну від інших суб'єктів господарювання, диктується особливим характе­
ром страхових відносин, побудованих на принципах випадковості і ймовірності
настання подій.

Сьогодні основним завданням є наукове управління страховою діяльністю. На перший план висуваються прогнозування і планування, тобто процес підго­товки та ухвалення рішення. Наукове управління (менеджмент) у страхуванні передбачає обгрунтований вибір сегмента ринку. У кожної страхової компанії є домінуючі сфери бізнесу, що дають їй найбільшу кількість клієнтів.

Маркетинг націлений на розробку конкурентоспроможних страхових про­дуктів для конкретних груп страхувальників за допомогою планування, ціно-


 

утворення, реклами, організації мережі просування страхових полісів на основі реального і потенційного попиту на страхові послуги. Як наслідок, це впливає на загальний фінансовий результат діяльності і, відповідно, на фінансову стійкість.

На жаль, у вітчизняних страхових компаній майже відсутня система мар­кетингових досліджень. Вони найчастіше застосовують застарілі стратегії, що грунтуються на поодиноких, не націлених у майбутнє розробках.

14. Кон'юнктура ринку. Умови реалізації страхових послуг, що складаються у конкретному регіоні в певний період, називаються кон'юнктурою страхового ринку. Система показників, які її характеризують, слугує для прийняття управ­лінських рішень щодо тарифної політики, доходів, залучення капіталу, визна­чення витрат на ведення страхової діяльності і т. ін.

Успішна діяльність страховика визначається тим, наскільки правильно він оцінює кон'юнктуру, що склалася на страховому ринку під впливом цілого ряду факторів - економічної і ризикової ситуації в країні, страхових тарифів, конку­рентної боротьби тощо.

В Україні існують об'єктивні умови для розвитку ринку страхових послуг, що формують відповідний рівень пропозиції і попиту на них. Сприяють приско­ренню цього процесу зміни у відносинах власності, створення нових форм госпо­дарювання, розгортання підприємницької діяльності, конкуренція, відкриття кордонів, що полегшує переміщення людей, товарів, послуг, капіталів. Гальму­ють цей процес політична нестабільність у країні, зростання інфляції, кризові явища в економіці, складна криміногенна ситуація, несприятливе соціально-демографічне становище.

Стан страхової компанії може визначатися основними показниками діяль­ності (фінансовими результатами) - ліквідністю, рентабельністю, платоспро­можністю страховика, коефіцієнтом фінансової стійкості тощо. Можна ствер­джувати, що набір факторів, які визначають фінансовий стан, обмежує кількість можливих категорій останнього. Так, якщо визначено п факторів (у нас я - це 14 факторів стійкості) і якщо стан компанії при такому наборі визначають т показників, то кількість фінансових ситуацій дорівнює п х т (у нас - 14 т).

З викладеного випливає, що стійким можна вважати такий фінансовий стан страхової організації, на якому не позначається різко чи катастрофічно по­гіршення показників зовнішнього чи внутрішнього середовища. Стійкість має місце тоді, коли після зміни якогось фактора стан страхової компанії віднов­люється або поліпшується шляхом включення системи адекватного мобільно­го реагування.

Якщо компанія є фінансово стійкою щодо якогось одного фактора, це не означає, що вона є такою самою щодо інших факторів. Найчастіше стійкість стосується одного, двох чи декількох факторів. Таким чином, чим більшим є число факторів, стосовно яких вона стійка, тим вищим буде ступінь її фінансо­вої стійкості в цілому. Стійкий фінансовий стан забезпечується правильним регулюванням, прогнозуванням та управлінням.

У загальному випадку можна стверджувати, що стійкий фінансовий стан господарюючої одиниці - це інтегрований за показниками економічний стан суб'єкта ринку, за якого він здатен реагувати на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів сприятливим для себе чином (а саме так, щоб підтримувати стабільне становище або поліпшувати його і забезпечити подальший розвиток).

Подане загальне визначення застосовне і для страхових компаній з огляду на їхню роль, цілі, стратегію на ринку. У відношенні до страхових компаній стійкий фінансовий стан можна трактувати як такий, за якого страхова компа­нія здатна як своєчасно виконувати взяті зобов'язання протягом всього строку дії укладених договорів, так і сприятливо для себе реагувати на впливи зовнішніх та внутрішніх факторів.

Один з авторів цієї статті виконав спрощений якісний аналіз поведінки показників залежно від зміни факторів, для чого було використано графічний


 

спосіб опису7. Повний кількісний аналіз залежності показників діяльності від значення факторів виходить за рамки цієї статті. Це завдання ми маємо намір виконати в майбутньому.

Насамкінець можна констатувати, що проблема шляхів забезпечення фінан­сової стійкості страхової компанії є багатофакторною і вимагає комплексної оцінки. Нами вперше виділено та класифіковано 14 основних факторів, які зу­мовлюють фінансову стійкість страхових організацій, запропоновано авторські визначення стійкого фінансового стану. Заявлені завдання становитимуть пред­мет подальшого дослідження на матеріалі українських страхових компаній за допомогою дискримінантного факторного аналізу.

Гонорар за публікацію статті автори передають у фонд розвитку журналу.

7 Див.: Ширинян Л. В. Достижениефинансовойустойчивостистраховихкомпа-ний. "Финансьі" № 6, 2004, с. 55-58.





Реферат на тему: Комплексний аналіз фінансової стійкості страхових компаній (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.