Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Соціологія

Сутність та головні проблеми міжособистісної комунікації в сім'ї (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Сутність міжособистісної комунікації в сім'ї 4

2. Головні проблеми порушення міжособистісної комунікації 7

Висновки. 13

Список використаної літератури. 14


Вступ

Сім'я – це той первинний осередок, в якому починається і відбувається життя дитини. За сприятливих умов дитина набуває в сім'ї початкових моральних знань, прилучається до міжособистісних відносин, що сприяє її соціалізації, готується до адекватного входження в інші мікрогрупи та макросоціум в цілому. Ці важливі проблеми знайшли висвітлення у працях Е. Арутюнянц, Д. Берто, О. Докукіної, В. Дружиніна, З. Кісарчук, Л. Повалій, В. Постового, О. Хромової та інших вчених.

Як структурна соціальна одиниця, сім'я віддзеркалює загальний стан суспільства, суперечності й наслідки процесів, що відбуваються в ньому. За сучасної економічної і політичної ситуації в Україні інститут сім'ї зазнає серйозних матеріальних і морально-психологічних труднощів. Наслідком цього є зменшення народжуваності, зниження у батьків орієнтації на виховання дітей з одночасним зростанням конкуруючих з цим аспектом видів діяльності. Прагнення членів сім'ї до самовияву значною мірою блокується суттєвою перепоною: вже вітальні потреби, які складають основу всієї піраміди потреб людини, переважна більшість громадян не може задовольнити повною мірою. До цього долучається моральне неблагополуччя, психологічна криза. І це далеко не повний перелік соціально-психологічних чинників, що впливають на життєдіяльність сімейного мікроколективу, негативно позначаючись на реалізації його основних функцій.

З-поміж основних функцій, які покладаються на сім'ю як соціальний інститут, важливе місце належить виховній, а також емоційній і духовній функціям, які повною мірою можуть розглядатися як складові виховної системи.


1. Сутність міжособистісної комунікації в сім'ї

Загалом комунікація дозволяє синхронізувати життя суспільства в часі й просторі. Це перехід від чогось, що нагадує броунівський рух, до постійних форм існування. Без прогнозування людської поведінки суспільство неможливе. Нині й школа, наприклад, це також підготовка маленької людини до постійних форм поведінки, коли дитина вчиться сидіти тривалий час, не заважати іншим, слухатися тощо.

Комунікація дозволяє створювати елементи єдиного організму з індивідуальних ситуацій. Вона постійно відповідає рівневі розвитку суспільства.

Вербальна комунікація має системніший, структурованіший характер. Невербальна комунікація не є такою чіткою, хоча й вона несе в собі досить інформації.

Комунікація може бути усною, письмовою або друкованою. Усна комунікація дає можливість швидкого реагування, передає всі нюанси розмови. Тому, наприклад, допит для слідчого цікавіший в усній формі.

Комунікація може бути формальною або неформальною. До першої відносять офіційні ситуації, які значно сильніше контролюються їхніми учасниками. Неформальні ситуації відображають невимушений характер розмови. В даному разі ми використовуємо не раніше заготовлені тексти, а створюємо їх під час розмови. І той, а також інший варіант є досить поширеними на практиці.

Можемо побудувати класифікації щодо обліку кількості співрозмовників:

1 — внутрішня комунікація, коли людина розмовляє сама з собою;

2 — міжособистісна комунікація;

3 — 5 — комунікація в малих групах.

Таким чином, комунікація — це складний процес, кожна модель якого може взяти з нього певні особливості. Дж. Фіске взагалі поділяє всі теорії (моделі) комунікації на два класи.

У житті кожної людини значне місце займає, поряд з актуальною діяльністю, організацією взаємин з партнерами по праці, - сім'я і сімейні стосунки. Як свідчать дослідження (Ф.М.Бородкін, Н.М.Коряк, Дж.Р.Паркінсон, Л.А.Карпова, Ч.Ліксон, Дж.Г.Скотт), ці сфери життя людини найповніше можуть розкрити наявність або відсутність(більшу чи меншу міру прояву)особистісних проблем, дають найбільшу кількість конфліктів різного ступеня напруженості[4, c. 15-16].

Сім'я, як явище економічне і соціокультурне, зазнає в сучасних умовах впливу різних факторів. Процес формування і розвитку сучасної сім'ї проходить в складних і суперечливих умовах. Він характеризуються різкою зміною суспільних відносин, економічної функції сучасної сім'ї. Різке погіршення матеріального становища сім'ї є однією з причин, яка призводить до зростання кількості неблагополучних родин. На даний внаслідок багатьох причин існує дефіцит спілкування батьків та дітей в родинному середовищі. Особливого значення у вихованні підростаючого покоління, формування особистості дитини, зокрема підлітка, набуває виховний потенціал батьків. Основними факторами сімейного життя є: емоційна єдність дитини з батьками; почуттєві взаємини між членами родини; атмосфера захищеності, бажаності, любові. У процесі спілкування формуються не лише пізнавальні властивості людини, а й інтегральні складові психічного життя: самооцінка, усвідомлення власного "Я", відчуття його тотожності за будь-яких життєвих обставин, засвоєння прийомів протидії зовнішньому тискові, вироблення критеріїв ставлення до інших людей. Однак сім'ї характеризуються різним виховним потенціалом. Виділяють виховавчо-сильні, виховавчо- стійкі, виховавчо-нестійкі, виховавчо-слабкі з утратою контактів з дітьми і контролю над ними, виховавчо-слабкі з постійною конфліктною атмосферою, виховавчо-слабкі з агресивно-негативною атмосферою, маргінальні з алкогольною, сексуальною деморалізацією, правопорушні, злочинні, психічно обтяжені (за Міньковським Г.В.).

В одному випадку комунікація розглядається як передача повідомлень, і її завданням є якомога точніше передати сигнал від джерела до одержувача. Відповідно, роль цього адресата досить пасивна, він може одержувати тільки те, що передав йому адресант.

Інша школа стверджує, що комунікація є виробництвом і обміном значеннями. Тут вивчаються тексти й культури. Повідомлення в цьому разі буде не просто передаватися в незмінному вигляді, а, певніш за все, виникати з одержаного самим адресатом. Ми, своєю чергою, можемо назвати це фізичними або гуманітарними моделями.

З точки зору інтеракціонізму, міжособистісна комунікація ґрунтується на спроможності людини "перебирати роль іншого” та уявляти, як це сприймає партнер по спілкуванню, група чи значуща людина, а також інтерпретувати певну ситуацію та конструювати власні дії[5, c. 143-144].

Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її побутових і матеріальних умов, структури та чисельності, взаємостосунків, що складаються між усіма членами родини, від особистого прикладу батьків та їх педагогічної культури, від специфіки самого процесу сімейного виховання.

Реакція на поведінку інших у процесі спілкування завжди опосередковується самосвідомістю, співвідноситься з її власним рефлексивним "Я”. Тобто міжособистісна комунікація доповнюється спілкуванням із самим собою, зі своїм внутрішнім світом. Інтегративно творче і глибинне спілкування отримує свою завершеність лише в комбінації зі спілкуванням, яке ґрунтується на міжособистісних принципах[4, c. 17].


2. Головні проблеми порушення міжособистісної комунікації

Розвиток сім'ї як малої соціальної групи залежить від способів розв'язання проблем внутрішньогрупової комунікації, тобто – особливостей спілкування між членами сім'ї, способів вирішення конфліктів, умов міжгрупової взаємодії як вибудови відносин з соціальним оточенням тощо. Міжособистісна комунікація у сім'ї має на меті обмін інформацією, узгодження зусиль і виконання ролей у спільній діяльності, встановлення та розвиток міжособистісних відносин. До основних проблем, що найчастіше обговорюються батьками і дітьми, належать: майбутня професія дитини; її стосунки з друзями, однолітками; шкідливість тютюнопаління й вживання алкоголю, наркотиків; здорове харчування; релігія; сутність щастя тощо. У таблиці 1 подано відсотковий розподіл відповідей батьків і дітей з цього питання.

Таблиця 1

Проблеми, що найчастіше обговорюються батьками і дітьми

Проблеми

Обговорення за
ініціативою батьків

Обговорення за
ініціативою дітей

Майбутня професія
дитини

53

46

Майбутній шлюб дочки/
сина, подружнє життя

37

33

Секс

16

14

Стосункиз друзями,
однолітками

53

43

Правова відповідальність
неповнолітніх

31

18

Форми насильства над
особистістю

26

17

Сенс життя

35

25

Права людини, права
дитини

33

23

Стосовно вживання
алкоголю

51

21

Шкідливих наслідків
тютюнопаління

54

22

Що таке наркотики та їх
дія

41

21

Які якості важливо виховувати у сучасних дітей

38

21

Участьу підліткових
бійках

34

22

Здорове харчування

44

21

Мода

31

35

Щастя

36

28

Релігія та віра

33

20

Устрій суспільства

25

17

Як бачимо, за всіма напрямами, що становлять зміст внутрішньосімейної комунікації, спостерігається перевага ініціативи батьків, які намагаються в такий спосіб справляти цілеспрямований вплив на формування у дітей тих чи інших особистісних якостей. Та навіть сумарні показники засвідчують, що залишається досить високий відсоток сімей, в яких жодна з означених проблем не викликає інтересу ні в дорослих, ні в дітей: приблизно у 20 % сімей порушене міжособистісне спілкування з проблем, пов'язаних з формуванням і розвитком дитини[5, c. 144-145].

Розрізняють такі рівні психологічного здоров'я сім'ї, яких розвивається між комунікаційне спілкування:

· норма, що умовно визначається ступенем розвитку індивідуальних і групових процесів, у межах яких, з одного боку, спостерігаються узгодженість і задоволення потреб членів сім'ї, а з іншого боку — їх соціальна (внутрішньосімейна) активність;

· відхилення від норми, що характеризується перевагою індивідуальних процесів над соціальними (внутрішньосімейними), частковою узгодженістю дій членів сім'ї;

· відсутність психологічного здоров'я сім'ї (психологічне нездоров'я), що полягає в її нездатності самостійно коригувати дезорганізуючі дії її членів, переважанні внутрішньо сімейного дискомфорту і практично повній автономності дій членів сім'ї щодо задоволення суто індивідуальних потреб.

Психологічно здоровій сім'ї притаманні такі властивості: гуманність (турбота й увага до людини як найвищої сімейної цінності), гармонійність (високий рівень сумісності членів сім'ї), життєздатність (стійкість проти впливу зовнішніх дестабілізуючих факторів) та ін.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім'ї у спілкуванні. Від характеру внутрісімейного спілкування, морально-психологічного клімату сім'ї залежить моральне і психічне здоров'я людини, її емоційна культура.

До показників, за якими оцінюють психологічне здоров'я сім'ї, належать:

· подібність сімейних цінностей, ціннісно-орієнтаційна єдність;

· функціонально-рольова узгодженість;

· соціально-рольова адекватність, або міра здійснення очікувань членів сім'ї стосовно один одного, відсутність конфліктів між роллю й особистістю;

· адаптивність, або міра пристосування до соціально-психологічного клімату сім'ї після перебування в іншому середовищі, особливо кризовому, прагнення зберегти комфортні емоційні сімейні стосунки;

· емоційна задоволеність шлюбом, сімейними стосунками;

· спрямованість на сімейне довголіття, усвідомлене прагнення до нових (найближчих і перспективних) сімейних цілей.

Таким чином, психологічно здорова сім'я (така, що успішно функціонує), створює умови для реалізації потенціалу кожного її члена, оптимальну модель для оволодіння соціальними навичками, що може бути перенесена в зовнішнє середовище. Межі між підсистемами в такій сім'ї досить прозорі для забезпечення спілкування між підсистемами і із зовнішнім середовищем і досить недоторканні для підтримки їх автономності; сім'я з повагою ставиться до правил, що визначають відносини між підсистемами і внутрішні процеси в кожній з них[2, c. 73-74].

Ставлення батьків до обговорення з дітьми проблем, які їх хвилюють, також не є однозначним. „Дуже легко” це завдання можуть реалізувати лише 15 % респондентів. На те, що їм „легко” це робити, вказало 43 % опитаних. Складність обговорення означених проблем відзначили 22 % батьків, 5 % обрали варіант відповіді „дуже складно”.

Про взаємини батьків і дітей, ставлення одне до одного і, зрештою, про сутність процесу виховання свідчить також обізнаність дорослих щодо основних моментів дитячої життєдіяльності. Вивчення цих питань засвідчило, що більше половини батьків (64 %) добре обізнані, з ким дружить дитина, на що витрачає гроші (60 %), де буває після школи (58 %) і ввечері (63 %), що вона робить у вільний час (56 %), які в неї стосунки з учителями (54 %), як почувається у колі однолітків, чи є у неї проблеми (48 %). Дещо обмежені знання з означених питань мають від 17 % до 29 % опитаних. Нічого не знає про це в середньому 6 % батьків.

Усе це породжує низку суперечностей, які також негативно позначаються на функціонуванні інституту сім'ї. Насамперед це суперечності між потребою особистості в засвоєнні нових соціальних ролей і спотвореними уявленнями про їх суть. Руйнація ідеологічних меж, яка, з одного боку, цілком може бути розцінена як реалізація принципів демократизації суспільства, входження України в активні відносини з іншими країнами, водночас викликала до життя й певні негативи, що зумовлено непідготованістю населення (насамперед, сім'ї як виховного інституту) до сприйняття тієї інформації, що плине різними каналами. Закритість нашого суспільства в минулі роки зводила до мінімуму пізнання, ускладнювала адекватне сприйняття певних образів західного світу. Але сьогоднішня „відкритість” не завжди може розцінюватися як таке вже й велике добро. Результатом набуття негативної „інформаційної культури” стало формування часто викривленого уявлення про реальність, про цінності людської цивілізації, в тому числі й вітчизняної[4, c. 18].

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що нагально постала проблема формування концептуально нової національної політики щодо сім'ї як цілісної системи заходів, які мають бути спрямовані на розв'язання таких завдань:

· сприяння трансформації сім'ї відповідно до інтересів і потреб сучасного суспільного розвитку;

· еволюційне становлення нового типу сім'ї та її розвиток як суспільно необхідної інституції з принципово новою структурою зв'язків з соціальним макросоціумом;

· формування демократичного соціального середовища сприяння сім'ї у виконанні її функцій, насамперед виховної, в усіх сферах суспільного життя.

При цьому актуальним завданням має стати не пошук окремих форм і методів підвищення якості окреслених напрямів роботи, а утвердження певної системи за обов'язкової умови повсякчасного її вдосконалення.

Серед причин виникнення конфлікту у родині можна виділити наступні: заборона щось робити, крик або фізичне покарання дитини батьками, сварки між батьками. Але виникають певні розбіжності між результатами груп. Зокрема, діти зі стабільних сімей часто ображаються на батьків, що вони їх "не бачать" і "не чують". А діти із дискантних сімей таку причину не зазначають. Діти з дискантних сімей найбільше пишаються тими родичами, які залишилися вдома (80%), але обняти і поцілувати бажали б того, хто зараз за кордоном (маму). Це свідчить про дефіцит прояву позитивних почуттів, як по відношенню до іншої особи (до батьків), так і по відношенню до себе (відчути ніжність, лагідність, любов матері чи батька), тобто відчути себе цінним для значущих дорослих. Опитані зі стабільних сімей пишаються всіма своїми родичами.

Більше половини дітей вказує на те, що їх повністю, стовідсотково не знає ніхто. І лише 20% підлітків з дискантних сімей називає маму, а 58,3% підлітків зі стабільних сімей батьків. Можна припустити, що на виникнення таких результатів по впливали кількість та якість спілкування між батьками і дітьми.

Діти із задоволенням проводять дозвілля з батьками, але підлітки з стабільних сімей намагаються знайти в цьому якусь вигоду для себе (наприклад, грошову). Майже всі опитувані вважають, що між батьками і дітьми має бути стовідсоткова довіра, хоча насправді її дуже мало у батьківсько-дитячих стосунках даних сімей. Найбільш високий рівень довіри діти відчувають до матері.

Отже, ми дійсно можемо говорити, що особливості спілкування підлітка в сім'ї залежать від її благополуччя та стабільності. Коли один із батьків виїжджає за кордон, створюється криза у формуванні його особистості. Деформуючий характер впливу кризової ситуації на поведінку особистості в цілому може стати або реальною можливістю ще одного провалу в житті, етапом дезадаптації, або може зіграти благополучно в особистісному соціальному розвитку, порушуючи звичні структури поведінки, формуючи нові, більш адаптивні шляхи її реалізації[6, c. 177-179].


Висновки

Фактори, що впливають у сім'ї на особистість дитини, можна умовно поділити на три групи. Перша - соціальне мікросередовище, в якому діти прилучаються до соціальних цінностей і ролей, починають розуміти складність і суперечності сучасного суспільства. Друга - це внутрішньо- і позасімейна діяльність, що є засобом прилучення до майбутньої життєдіяльності. Третя група – це, власне, сімейне виховання, певний комплекс педагогічних впливів.

Отже, сімейне виховання - одна з форм виховання дитини, яка поєднує цілеспрямовані дії батьків з об'єктивним (тобто, стихійним) впливом сім'ї. Останні становлять неусвідомлені, неконтрольовані впливи (манера поведінки, звички, спосіб життя тощо), які регулярно повторюються і підспіль впливають на дитину, формуючи її цінності, орієнтації, систему потреб, інтересів, звичок, поведінку. Саме спосіб сімейного виховання, який обумовлює зміст внутрішньосімейних взаємовідносин, виступає конкретною соціально-психологічною формою організації життєдіяльності сім'ї і справляє домінуючий вплив на формування особистості дитини. У більш широкому розумінні маються на увазі соціальні настанови, система цінностей сім'ї, взаємини її членів між собою та ставлення до інших людей, моральні ідеали, потреби, сімейні традиції тощо.


Список використаної літератури

1. Берто Д. Семейные межпоколенные трансмиссии: опыт сравнительного анализа // Психоанализ и наука о человеке. - М.: Прогресс, 1996. - С. 139 - 152.

2. Бондарчук О. Психологія сім'ї: курс лекцій / Олена Бондарчук, ; МАУП. - К. : МАУП, 2001. - 95 с.

3. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2004 року. – К.: Державний інститут сім'ї і молоді, 2004.

4. Дружинин В. Психология семьи. - М.: КСП, 1996. - С. 15 - 18.

5. Кравченко Т. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Соціальна психологія. - 2006. - № 2 (16). - C.142-150

6. Цимбалюк І. Психологія спілкування [Текст] : навчальний посібник / Іван Миколайович Цимбалюк,; Іван Цимбалюк. - Київ : ВД "Професіонал, 2004. - 303 с.





Реферат на тему: Сутність та головні проблеми міжособистісної комунікації в сім'ї (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.