Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Сільське господарство

Технологічний процес відновлення диска натискної муфти керування ходової частини трактора Т-1 (курсова робота)

1. ТЕХНІЧНА ЧАСТИНА.

1.1 Призначення майстерні.

Центральні ремонтні майстерні господарств призначені для проведен­ня ремонтів і технічних обслугову­вань тракторів, поточного ре­монту автомобілів, складних сіль­ськогосподарських машин та об­ладнання тваринницьких ферм, а також для виконання відносно складних ремонтних робіт на за­мовлення майстерень бригад (від­ділень) і профілакторіїв гаражів. Центральні майстерні добре осна­щені універсальним обладнанням і провадять капітальний ремонт тракторів та інших машин.

Центральна ремонтна майстерня господарства є сукупністю відділів і виробничих підрозділів, зайнятих аналізом технічного стану техніки, наглядом за її станом, технічним обслуговуванням, ремонтом і розробкою заходів по заміні зношеного устаткування на прогресивніше та покращення його використання. Виконання цих робіт має бути організоване з мінімальним простоєм техніки, в найкоротші терміни, своєчасно, якісно та з найменшими затратами праці та коштів.

Типова центральна ремонтна майстерня складається з окремих дільниць, які виконують певний вид робіт. До складу ЦРМ входять такі виробничі дільниці: зовнішнього миття, діагностики та технічного обслуговування, розбирально-мийна дільниця, дільниця дефектування, поточного ремонту двигунів, дільниця ремонту електрообладнання, слюсарно-механічна дільниця, зварювальна дільниця, ковальська дільниця та інші.

До ковальських робіт відносяться ремонт і виготовлення деталей із застосуванням нагріву.

Деталі, що вимагають ремонту, поступають на ковальську дільницю із складу деталей, очікуючих ремонту. Після ковальських робіт деталі направляють згідно з технологічним маршрутом на інші дільниці для подальшої обробки. Готові деталі поступають на дільницю комплектування.

Деталі, що вимагають ремонту, поступають на ковальську дільницю в зібраному виді з розбірно-мийної дільниці. Тут їх розбирають, дефектують, сортують на придатні, непридатні і потребуючі ремонту.

Деталі, що вимагають ремонту, відпалюють в печі після чого з ними проводять необхідні операції: правку, гарячу клепку, кування. Нові деталі виготовляють з металу, що поступає із складу або із заготівельної дільниці.

1.2 Розрахунок трудомісткості ремонтних робіт.

Трудомісткість ремонтних робіт залежить від ступеня механізації виробництва, визначається, виходячи із норм часу на виконання окремих операцій. Трудомісткість поточних ремонтів і ТО визначається за формулою:

Т = (Тп × Nп + Тто × Nто) × n, люд.-год. (1.1)

де Тп- трудомісткість поточних ремонтів, люд.-год.;

Тто – трудомісткість ТО, люд.-год.;

Nп – кількість поточних ремонтів, шт.;

Nто- кількість ТО, шт.;

n – кількість тракторів, шт.

Визначаємо трудомісткість ремонтних робіт для трактора Т-150:

ТТ-150 = (350 ×1 + 46,5 × 2) × 2 = 886, люд.-год.

Аналогічно визначаємо трудомісткість ремонтів і ТО для інших марок машин. Отримані результати заносимо до таблиці 1.

Таблиця 1

Трудомісткість ремонтів і ТО

№ п/п

Назва і марка машини

Кількість

Вид ремонту і ТО

Кількість ремонтів і ТО

Трудомісткість ремонтів і ТО

Одиниці

Загальна

1.

Т-150

2

Т/ТО-2

1/2

350/46,5

886

2.

Т-150К

4

Т/ТО-2

1/2

330/8,1

1384,8

3.

ДТ-75

3

Т/ТО-2

1/2

280/7,4

884,4

4.

МТЗ-80

2

Т/ТО-2

1/3

170/8,3

389,8

5.

ЮМЗ-6

2

Т/ТО-1

1/2

140/8,3

313,2

6.

Т-25А

2

Т/ТО-1

1/2

120/3,8

255,2

7.

СК-6

2

Т/ТО-2

1/2

320/15

700

8.

РКС-6

1

Т/ТО-2

2/2

200/7,2

414,4

9.

КС-6Б

2

Т/ТО-2

2/2

112/3,6

462,4

 

Всього

 

 

 

 

5690,2

В програмі ремонтних робіт враховується витрати праці на виконання додаткових робіт, а саме: ремонт складальних одиниць машин (10%), виготовлення і відновлення деталей в фонд запчастин (5%), виготовлення і ремонт пристосувань та інструменту (1%), ремонт і обладнання майстерень та виконання інших замовлень (6%).

Трудомісткість ремонту складальних одиниць машин знаходимо із виразу:

Тскл.од. = (Тзаг × 10)/100 , люд.-год. (1.2)

Тскл.од. = (5690,2 × 10)/100 = 569,0, люд.-год.

Трудомісткість виготовлення і відновлення деталей в фонд запчастин буде рівна:

Тз.ч.. = (Тзаг × 5)/100 , люд.-год. (1.3)

Тз.ч.. = (5690,2 × 5)/100 = 284,5, люд.-год.

Трудомісткість на виготовлення і ремонт пристосувань та інструменту:

Тприст. = (Тзаг × 1)/100 , люд.-год. (1.4)

Тприст. = (5690,2 × 1)/100 = 56,9 , люд.-год.

Трудомісткість ремонту і обладнання майстерень та виконання інших замовлень визначаємо по формулі:

Тін. зам. = (Тзаг × 6)/100 , люд.-год. (1.5)

Тін. зам. = (5690,2 × 6)/100 = 341,4 , люд.-год.

Річна трудомісткість навантаження ковальської дільниці буде рівна сумі всіх трудомісткостей на виконання робіт і складатиме:

Трічна = Тзаг + Тскл.од + Тз.ч + Тприст. + Тін. зам. , люд.-год. (1.6)

Трічна = 5690,2 + 569,0 + 284,5 + 56,9 + 341,4 = 6942 люд.-год.

1.3 Режим роботи майстерні.

Режим роботи включає:

- тривалість робочої зміни (згідно з Конституцією України встановлено тривалість робочого тижня 40 год, тобто при п'ятиденному робочому тижні тривалість зміни - 8 год, при шестиденному - 7 год, а в передсвяткові і передвихідні дні тривалість зміни скорочується на 1 год);

- кількість робочих змін майстерні, що встановлюється залежно від умов виробництва і програми ремонту. Для майстерень загального призначення господарств можна взяти одну зміну.

- час початку, кінця зміни, обідньої перерви (встановлюється залежно від кліматичних умов зони розташування майстерні, віддаленості майстерні від їдальні, роботи місцевого транспорту та інших місцевих умов);

- тривалість відпустки працівників.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю, не менше як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік.

Для нашої ковальської дільниці визначаємо тривалість робочого тижня 40 годин.

Тривалість зміни становить 8 годин, тривалість робочого тижня 5 днів. Дільниця працює з 8 години ранку до 5 години вечора, обідня перерва тривалістю 1 година – з 12 до 13 години. Тривалість відпустки для працівників 24 календарні дні.

1.4 Визначення фондів часу.

Фонд часу робітника (час у годинах, який витрачається протягом запланованого періоду одним робітником) визначається за формулою:

Фр = (dк- dв- dс- dвід)×tзм×η , год. (1.7)

де dк – кількість календарних днів;

dв– кількість вихідних днів;

dс– кількість святкових днів;

dвід– кількість днів відпустки;

tзм– тривалість зміни, год;

η – коефіцієнт, який враховує пропуски робочого часу з поважних причин і через хворобу (η=0,96).

Фр = (365-106-6-24)×8×0,96=1758 год.

Фонд часу устаткування (робочого місця), тобто час у годинах, протягом якого може використовуватись устаткування (робоче місце) визначаємо за формулою:

Фу= (dк- dв- dс- dвід)×tзм×ηу×n , год. (1.8)

де dк – кількість календарних днів;

dв– кількість вихідних днів;

dс– кількість святкових днів;

dвід– кількість днів відпустки;

tзм– тривалість зміни, год;

ηу – коефіцієнт, який враховує простоювання устаткування на ремонті і техогляді (η=0,95);

n – кількість змін роботи дільниці (n = 1).

Фу=(365-106-6-24)×8×0,95×1=1740 год.

1.5 Розрахунок штату майстерні.

Кількість робітників для майстерні визначаємо за формулою:

(1.9)

де Тоб - річна трудомісткість ремонту в майстерні в люд.-год (беремо з формули 1.6 Трічна =6942 люд.-год.);

Фр - річний фонд часу робітника (у год, Фр = 1758 год.);

α - коефіцієнт перевиконання норм (α=1,1...1,2).

Приймаємо остаточну кількість робітників для дільниці 4 чоловіки.

В залежності від характера виконуваних робіт, всі працівники поділяються на групи:

виробничі робітники;

- допоміжні робітники;

- інженерно-технічні працівники;

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал.

Число допоміжних працівників складає 10-15% від основних, зайнятих на виробництві працівників. В нашому випадку кількість допоміжних працівників становить 1 людина.

Число інженерно технічних працівників складає 8-10%. Виходячи з таких розрахунків, дільниця не потребує в таких працівниках. Службовці та молодший обслуговуючий персонал, які обслуговують поблизу розташовану дільницю шліфовки, одночасно обслуговують й ковальську дільницю.

1.6 Підбір обладнання для відділення.

При виборі устаткування треба враховувати економічну доцільність його застосування в майстерні господарства. Недопустима установка зайвого устаткування, а також дорогоцінного, яке мало використовується і може бути замінене більш простим пристосуванням. Основне устаткування відділень (верстати, стенди, мийні машини тощо) визначається розрахунком. Допоміжне устаткування (стелажі, підставки, шафи, столи, тумбочки, верстаки, прості настільні верстати та пристосування) беруть без розрахунків за потребою, користуючись довідниками та навчальними посібниками .

Перш ніж приступати до розрахунку кількості робочих місць, необхідно зробити розподіл трудомісткості ковальських робіт.

Трудомісткість ковальського виду робіт визначається за формулою:

 

Тк = 0,01Трічна × Хв, (1.10)

де Трічна - річна трудомісткість ремонтних робіт у майстерні, люд.-год;

Хв - відсоток даного виду робіт від річної трудомісткості робіт у майстерні.( Хв=4,0%)

Тк = 0,01×6942 × 4=277,7 люд.-год.

Перелік основного обладнання, необхідного для повноцінної роботи ковальської дільниці наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Технологічне устаткування для ковальської дільниці.

Назва устаткування

Тип або модель

Габаритні розміри, мм

Площа, м2

Кількість

Потужність, кВт

1. Молот пневматичний

М4127

1375x805

1,1

1

5,5

2. Горно ковальське на один вогонь

2275П1

1100x1000

1,1

1

-

3. Ковадло двороге

МН-208-59

600x200

0,12

1

-

4. Верстат обдирно-шліфувальний

35634

800x600

0,48

1

4,6

5. Лещата стільцеві

ГОСТ-7225-5

4 155 мм

1

-

6. Піраміда для ковальського інструменту

1400X500

1400x500

0,7

1

-

7. Піч камерна

електропіч Н-15

650x250

0,16

1

15

8. Ванна для гартування

2258

1100x500

0,55

1

-

9. Верстак

ОРГ-1019-102

1200x800

0.96

 

_

10. Стелаж

ОРГ-1019-502

1400x500

0,7

1

-

11. Ящик для вугілля

ПИ-025

1000x500

0,5

1

-

12. Ящик для піску

ОРГ-1019-703

1100x500

0,55

1

-

Всьго

 

 

6,92

25,1

1.7 Розрахунок площі відділення.

Для розміщення ремонтно-технологічного обладнання та створення нормальних умов праці, дільниця та кожне робоче місце повинно мати достатню виробничу площу. Необхідну площу знаходимо, виходячи з площі обладнання з урахуванням коефіцієнта запасу. Коефіцієнт запасу для ковальської дільниці рівний від 5 до 5,5. Приймаємо коефіцієнт запасу рівний 5.

Площу дільниці знаходимо по формулі:

Fд = Fобл × К ,м2 (1.12)

де Fобл – сумарна площа, яку займає устаткування, м2;

К – коефіцієнт запасу, який враховує проходи і зручність роботи біля устаткування ( для ковальської дільниці знаходиться в межах 5…5,5).

Fд = 6,92 × 5 = 34,6 м2

Виходячи з загальної площі відділення, приймаємо розміри приміщення 6×5,76 м.

1.8 Розрахунок освітлення.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні світлової площі вікон та їх кількості. Площа освітлення, тобто площа всіх вікон розраховується по формулі:

 

Fo = Fд × α , м2 (1.13)

де, Fд - площа відділення (площа підлоги), м2;

α - коефіцієнт природного освітлення ( для ковальської дільниці α = 0,20…0,25)

Fo = 34,6 × 0,25 = 8,65 , м2

За нормами будівельного проектування треба взяти стандартні розміри вікон. Для виробничих приміщень можна взяти вікно шириною 1,5 і висотою 2,0 м.

Площа одного вікна визначається за формулою:

 

F1 = 1,5×2,0= 3,0 м2 (1.14)

Визначаємо загальну кількість вікон:

 

nв = Fо / F1 (1.15)

де F1 - площа одного вікна, м2;

Fо - площа освітлення (площа всіх вікон), м2

nв = 8,65 / 3,0 = 2,83 шт.

Остаточно приймаємо кількість вікон рівну 3.

Розрахунок освітлення (визначення кількості і потужності електроламп) виконується почергово.

Визначаємо потужність штучного освітлення за формулою:

Wд = Fд × Р , Вт (1.16)

де Fд - площа відділення, м2;

Р - питома потужність штучного освітлення у ватах на 1 м2 площі підлоги ( для ковальської дільниці Р=7…8)

Wд = 34,6 × 7 = 242,2 Вт

Визначається кількість ламп, необхідних для освітлення приміщення за формулою:

nл = Wд / Рл , шт. (1.17)

де Рл - потужність однієї лампи, Вт. Потужність однієї лампи береться в межах 150...300 Вт.

Для нашої дільниці вибираємо лампи потужністю 150 Вт.

nл = 242,2 / 150 = 1,6 , шт.

Приймаємо кількість ламп рівну 2 шт.

1.9 Розрахунок вентиляції.

Вентиляційні обладнання відділень ремонтних майстерень призначені для видалення газів, парів, пилу, а також різних шкідливих випаровувань, які з'являються в процесі виробництва.

Вентиляція відділень може бути природною і механічною. Природна вентиляція застосовується в приміщеннях, для яких за існуючими нормами кратність обміну повітря (число, показує скільки разів повинен відбутися обмін повітря у відділеннях за одну годину) - К≤3. Це ті приміщення, в яких шкідливі гази не виділяються і на одного робітника припадає понад 50 м3 повітря. У таких приміщеннях досить мати наскрізне природне провітрювання. Площа перерізу фрамуг або квартирок береться в розмірі 2-4 % від площі підлоги.

Для решти приміщень потрібно застосовувати механічну вентиляцію. Розрахунок її полягає у визначенні продуктивності вентилятора та виборі з даними розрахунку стандартного вентилятора.

Розраховуємо кубатуру дільниці за формулою:

 

Vд = Fд × h , м3 (1.18)

де Fд – площа відділення, м2;

h – висота приміщення, h =3,6 м.

Vд = 34,6 × 3,6 = 124,56 м3

Для нашої дільниці вибираємо відцентровий вентилятор серії ЕВД, номер вентилятора 2, частота обертання 1500 об/хв., продуктивність вентилятора 200 м3/год, напір вентилятора 25кг/м3 , коефіцієнт корисної

дії 0,35, тип електродвигуна АОЛ-21-4.

Правове забезпечення охорони праці на дільницях.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Фінансування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що нещасні випадки та захворювання на виробництві викликають суттєві економічні витрати не тільки держави, а й конкретного підприємства; вони впливають на рентабельність і конкурентоспроможність підприємства, на прибуток працюючого і колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості та собівартості продукції, зменшують валовий національний дохід країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення актуальної соціальної політики стає важливою проблемою для власників та керівників підприємств, державних та профспілкових органів.

Ремонтне виробництво в наш час досягло високого рівня розвитку - майже повністю механізовані всі виробничі процеси, обладнання стало більш досконалим, а в самій технології застосовують прогресивні методи відновлення деталей.

Такий рівень розвитку ремонтного виробництва привів не тільки до підви­щення технічної грамотності, кваліфікації робітників, що сприяє покращенню якості відновлення деталей, а й до підвищення вимог щодо безпеки праці на виробництві. Так, в ремонтному виробництві головна умова

техніки безпеки –усунення причин, що породжують виробничий травматизм, який гальмує ріст продуктивності праці. Це досягається застосуванням комплексу заходів, спрямованих на вивчення причин виробничого травматизму, технології виробничих процесів. Обов'язкова умова для ліквідації цих та інших недоліків –підвищення знань працюючих, правил та норм техніки безпеки, вдосконалення застосування запобіжних пристроїв на обладнанні, механізмах та індивідуальних засобів охорони праці.

Проектуєма дільниця повинна відповідати діючим будівельним нормам і правилам, санітарним нормам проектування промислових підприємств

СН-245-71, санітарним правилам організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання, типовим правилам пожежної безпеки для промислових підприємств, державним стандартам системи стандартів охорони праці.

Нагляд за охороною праці на дільниці покладено на інженера з техніки безпеки, до його обов'язків входить розробка та планування заходів щодо охорони праці на виробництві при існуючій технології рівня відновлення деталей, своєчасне проведення інструктажів по техніці безпеки із реєстрацією у відповідному журналі, проводити жорсткий контроль за дотриманням правил техніки безпеки на робочих місцях, наявності на робочих місцях інструкцій по техніці безпеки, знаків та написів, попереджуючих про небезпеку, забезпечення працівників у відповідності до існуючих норм спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту органів дихання, зору, слуху і т.д., контролювати стан будівлі дільниці та її території, обладнання, інструменту та умов праці та відповідності їх нормам і правилам техніки безпеки.

В бюджеті дільниці передбачається виділення коштів на охорону праці на підприємстві, що сприятиме покращенню продуктивності праці, збільшенню випуску продукції та підвищенню її якості.

Протипожежна безпека.

Пожежна безпека – стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Організація пожежної безпеки на підприємстві здійснюється шляхом забезпечення комплексу заходів направлених на попередження виникнення пожеж на об'єктах підприємства.

Протипожежний захист повинен включати наступну систему заходів, направлених на попередження виникнення пожеж:

Ø Розроблення комплексних заходів забезпечення пожежної безпеки підприємства, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України про пожежну безпеку та п. 2.3. НАПБ А.01.001-04.

Ø Організація і проведення протипожежних інструктажів.

Ø Встановлення можливості паління (місце для куріння), застосування відкритого вогню, нагрівальних приладів, порядку проведення вогневих робіт.

Ø Обладнання і підтримання в справному стані блискавкозахисту на об'єктах згідно з вимогами ВБН 58-87 та Інструкції по влаштуванню блискавкозахисту будівель та споруд РД 34.21.122-87.

Ø Забезпечення засобами пожежогасіння території та об'єктів підприємства згідно з Додатком 2 Правил пожежної безпеки в Україні, Типовими нормами належності вогнегасників (наказ МНС України від 02.0242004 N 151), Правилами експлуатації вогнегасників (наказ МНС від 02.04.2004 N 152).

Ø Створення нормативного запасу води для зовнішнього пожежогасіння.

Ø Повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

Ø Порядок утилізації горючих відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір'я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих

відкладень.

Ø Порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі.

Ø Порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб та працівників підприємства.

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1 Порядок складання КТПР.

Карта технологічного процесу ремонту повинна включати в себе наступне:

1.Накреслений ескіз деталі з розмірами, допусками, чистової обробки (карта ескізів).

2. В залежності від умов роботи відділення всі можливі дефекти деталі, які можуть виникнути в процесі експлуатації машини. Всі дефекти заносяться в КТПР.

3. Характеристика деталей, до якої входять:

3.1. Найменування деталі;

3.2. Номер деталі за каталогами;

3.3. Кількість деталей на збірну одиницю-витрати;

3.4. Матеріал деталі;

3.5. Термічна обробка;

4. В КТПР можуть бути установлені допустимі і ремонтні розміри деталі.

5. Визначаємо і записуємо в карту найбільш раціональний спосіб ремонту або операції.

6. Для виконання операції підбираємо необхідне обладнання.

7. Встановлюємо технічні умови на виконання операції, способи контролю і необхідні контрольно-вимірювальні прилади.

8. Встановлюємо розряд виконаних робіт, кого з робітників притягнути до виконання завдання.

9.В КТПР вказуємо дефекти при наявності яких неможливо або не
раціонально ремонтувати.

9.1. При наявності згина або тріщин.

9.2. При наявності сколів.

9.3. Скручення.

3. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

3.1. Розрахунок витрат на відновлення деталі

Собівартість відновлення деталі знаходиться за формулою:

 

СРП + СН , грн. (3.1)

де: Сп - прямі витрати, грн;

Сн - накладні витрати

Прямі витрати визначаємо за формулою:

Сппзчрм (3.2)

де: Оп - заробітна плата робітника, грн

Взч - витрати на придбання запасних частин, Взч= 0;

Врм - витрати на придбання основних матеріалів,;

Оп - заробітна платня робітника (грн.), яка складається з: основної заробітної плати; додаткової - 20 % від основної, відрахувань на соціальне страхування - 24 % від суми основної і додаткової заробітної плати; відрахування у фонд занятості -15 % від основної і додаткової заробітної плати; відрахування в пенсійний фонд -32 %. Заробітна платня робітника визначається за формулою:

 

Оп = Оо + Одод + Осоц + Офз + Опенс. ф (3.3)

Основна заробітна платня робітника визначається за формулою:

ОО = (Тн - Тс)/60,грн (3.4)

 

де: Тн - норма часу на виконання операції, хв

Тс - годинна тарифна ставка, грн.

ОО = (52 × 8,56)/60 = 7,41, грн.

Таблиця 3

Основна заробітна платня

Назва операції

Розряд роботи

Норма часу, хв.

Часова тариф­на ставка, грн/год

Основна за­робітна пла­та, грн.

Наплавка

4

52

8,56

7,41

Розточка

5

35

6,46

3,77

Всього

 

 

 

11,18

Додаткова заробітна плата береться в розмірі 20% від суми основної заробіт­ної плати виробничих процесів.

Одод = о × 20)/100 грн (3.5)

Одод = (11,18 × 20)/100 = 2,24, грн

Відрахування на заробітну плату по соціальному страхуванню береться в розмірі 24% від суми основної і додаткової заробітної плати.

Осоц = ((Оо + Одод) × 24)/100 грн (3.6)

Осоц = ((11,18+ 2,24) × 24)/100 = 3,22 , грн.

Відрахування у фонд зайнятості береться в розмірі 15 % від суми основної і додаткової заробітної плати і визначається за формулою:

Оф.з=((Оо + Одод) × 15)/100,грн. (3.7)

Офз= ((11,18+ 2,24) × 15)/100=2,01 грн.

Відрахування у пенсійний фонд береться 32 % від суми основної і додаткової заробітної плати і виражається:

Опен.ф=((Оо + Одод) × 32)/100,грн. (3.8)

Опен.ф= ((11,18+ 2,24) × 32)/100= 4,30 грн.

Накладні витрати включають загальновиробничі, цехові та загальногосподарські витрати і для ремонтних майстерень береться у розмірі від 80 ... 120 % від суми основної і додаткової заробітної плати і визначаємо за формулою:

Сн=((Оо + Одод) × 120)/100,грн. (3.9.)

Сн = ((11,18+ 2,24) ×120)/100= 16,11 , грн.

Визначаємо заробітну платню робітників

Оп = 11,18 + 2,24 + 3,22 + 2,01 + 4,30 = 22,95 грн

Таблиця 4

Калькуляція витрат на відновлення деталі

Статті витрат

 

Сума, грн.

1. Основна заробітна плата

11,18

2. Додаткова заробітна плата

2,24

3. Відрахування на соціальне страхування

3,22

4. Відрахування у фонд зайнятості

2,01

5. Відрахування у пенсійний фонд

4,30

6. Накладні витрати

16,11

Всього

39,06

Накопичення 25 %

9,77

Разом

48,83

Визначаємо витрати на запасні частини та основний матеріал, необхідні при наплавленні деталі.

При відновленні деталі витрат на придбання запасних частин як правило не бу­ває, Взч = 0.

Витрати на придбання основних матеріалів визначається за формулою:

Врм = Км× Вм× Q (3.10)

де Км - коефіцієнт, що вказує витрати матеріалів;

Вм- вартість одного кілограма затраченого матеріалу в грн.;

Q - маса матеріалу, затраченого на відновлення, г.

Масу затраченого матеріалу під час наплавлення визначаємо за формулою:

Q = 0,001×γм×Vрм г/см2 (3.11)

де γм - щільність ремонтного матеріалу, г/см3

Vрм - об'єм ремонтного матеріалу затраченого на відновлення, см

Об'єм затраченого матеріалу визначається за формулою:

V рм = π × d × L × h , см3 (3.12)

де d - діаметр поверхні до наплавки, см;

L - довжина наплавленої поверхні, см;

h - товщина наплавленого шару, см.

V рм = 3,14× 6,2× 5,8 × 4 = 451,7 см3

Визначаємо масу затраченого матеріалу під час наплавлення:

Q = 0,001 × 10 × 325 = 3,25 г/см2

Визначаємо витрати на придбання основних матеріалів:

Врм= 1,5 × 120 × 0,325 = 58,50 грн

Підраховуємо прямі витрати на відновлення деталі:

Сп = 36,37 + 0 + 58,50 = 94,87 грн.

Визначаємо собівартість відновлення деталі :

Ср= 94,87 + 16,11 = 110,98 , грн.

З проведених розрахунків бачимо, що на відновлення диска натискної муфти керування ходової частини трактора Т-150 витрачається 110,98 грн., а вартість нового диска становить 480 грн. Отже, економічно доцільно відремонтувати деталь, ніж купити нову.





Реферат на тему: Технологічний процес відновлення диска натискної муфти керування ходової частини трактора Т-1 (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.