Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Сільське господарство

Проектування полігонометрії та нівелірної мережі. Топографічна зйомка місцевості (курсова робота)

II. ВИЗНАЧЕННЯ НОМЕНКЛАТУРИ РАМКИ ТРАПЕЦІЇ М 1:5000. 

Вихідними даними для визначення номенклатури зйомочної трапеції М 1:5000 являються геодезичні координати пункту А розміщеного на даній ділянці:

В-54°17'57"

L- 14°12'58"

В основу розграфки і номенклатури топографічних карт покладена карта М 1: 1000000. Для визначення номенклатури її листа , яка містить даний пункт, ділимо геодезичні координати пункту на протяжність мільйонного листа по широті на 4° і 6° по довготі.

В / 4° = 54°17'57" / 4° = 13+остача —14 пояс, якому відповідає буква „N" із розграфки топографічної карти М 1: 1000000.

L / 6° =І4°12'58" /6° = 3 + остача - 3 зона чи 33 колона. Тобто номенклатура шуканого листа N - 33.

Кожен лист карти М1: 1000000 ділимо на 144 листи карти М 1: 100000 по широті через 20' та по. довготі - через 30'. Позначають арабськими цифрами.

Лист карти М 1:100000 ділять на 256 листів карти М 1:5000 протяжністю по широті 1 15" та протяжністю по довготі - 1 '52,5".

III.ПРОЕКТУВАННЯ ВСАВКИ ДВОХ ПУНКТІВ ТРІАНГУЛЯЦІИНОЇ МЕРЕЖІ

3.1. Визначення фактичної і проектної щільності опорних пунктів площі.

Мережа - згущення створюється на основі пунктів державної геодезичної мережі з метою збільшення щільності мережі для виконання зйомок крупних масштабів і виконання інженерно - геодезичних робіт.

Таке згущення проводять шляхом побудови мереж місцевого значення, які створюються у вигляді аналітичних мереж 1 і 2 розрядів, полігонометрії 1і 2 розрядів та технічного нівелювання.

Аналітичні мережі 1 і 2 розрядів будуються методом тріангуляції у вигляді суцільних мереж, ланків трикутників і засічок, які опираються на пункти державної геодезичної мережі, а аналітична мережа 2 розряду, крім того, і на пункти мережі 1 розряду.

Аналітичні мережі 1 і 2 розрядів будуються у вигляді типових фігур тріангуляції:

ü ланки трикутників;

ü центральна система;

ü геодезичний чотирикутник та ін.

Густота пунктів мереж місцевого значення визначається інструкціями в залежності від масштабу зйомки. Площа, яка забезпечується 1 пунктом тріангуляції 1 чи 2 розрядів становить 1.0-1.2 км2.

3.2. Аналіз місцевості і вибір найбільш висотних місць для встановлення пунктів.

Для виконання даного курсового проекту, в першу чергу, необхідно вивчити місцевість на якій буде створюватись планове та висотне обґрунтування . Це виконується для того щоб можна було правильно визначити місця для встановлення пунктів тріангуляції, яких не вистачає для виконання даної зйомки в масштабі 1:5000.

Для забезпечення взаємної видимості між пунктами тріангуляції на картографічному матеріалі відшукуємо найвищі ділянки місцевості, на яких будемо запроектувати 2 пункти тріангуляції 1-го розряду. Найвищі точки місцевості будемо вибирати так. щоб із них забезпечити:

ü хороший круговий огляд і видимість по кожному із напрямків між пунктами

ü довготривале збереження центрів пунктів та зовнішніх знаків.

Також для проектування пунктів тріангуляції необхідно дотримуватись „Інструкцій з топографічних знімань". Тобто відстань між пунктами тріангуляції 1-го розряду повинна бути в межах від 0.5 до 5 км, кут між пунктами - не менше 30 градусів. Прив'язку до пунктів тріангуляції IV класу здійснюємо за допомогою типової геодезичної побудови - геодезичного чотирикутника.

Врахувавши всі перераховані умови, нами були закладені пункти:

С з відміткою 180.9 м. та Д з відміткою 182.9 м.

Нижче зображена схема геодезичного чотирикутника.


 

3.3. Схема закладки центру знаку.

Пункти державної геодезичної мережі закріпляють на місцевості спорудами, які складаються із підземної та наземної частин. Підземна частина називається центром геодезичного пункту. Центри пунктів призначені для забезпечення довготривалого збереження пунктів.

Центри геодезичних знаків закладають в землю. їх типи залежать від фізико-географічних умов території, особливо від складу та глибини промерзання фунту. Для даного проекту рекомендується, для закріплення пунктів, застосовувати центри типу 160.

Центр пункту представляю собою залізобетонну трубу діаметром 16 см, заповнену пілоном. В нижній частині розміщений якір діаметром 50 см і висотою 20 см. Глибина закладки центра повинна бути такою, щоб основа його розміщалась на 0.5 м нижче границі сезонного промерзання ґрунту, але не менше 1.3 м від поверхні землі. В верхній частині знаку знаходиться марка, яка повинна бути розміщена на рівні земної поверхні. Зовнішнє оформлення центру пункту виконують обкопуванням квадратної форми з канавою шириною 50 см зверху, 20 см знизу та глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1.3 м, над центром насипають курган висотою 10 см.

В окремих випадках, при відсутності зовнішніх знаків та обкопування, встановлюють розпізнавальні стовпи на відстані 1- 3 м від центра пункту


 

Центр пункту полігонометрії, трилатерації і тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів та ґрунтового репера (тип 160)


 

3.4. Визначення видимості між встановленими пунктами.

Для закріплення пунктів тріангуляції наземними знаками, попередньо необхідно розрахувати на яку висоту необхідно буде піднімати геодезичний прилад, з якого будуть проводитись кутові вимірювання. Від цього буде залежати вид наземного знаку.

Висоти наземних знаків можна визначити як аналітично, так і графічно. В даному курсовому проекті для визначення висот наземних пунктів застосовують графічний спосіб. Для цього на міліметровому папері будуються профілі по всіх напрямках геодезичного чотирикутника в масштабах:

горизонтальний - 1:10000;

вертикальний 1: 1000.

З профілів визначають чи є взаємна видимість між пунктами тріангуляції, тобто чи проходить візирний промінь спостереження ( червона лінія на профілі ) з таким розрахунком, щоб він проходив на відстані не менше 1.5 м від поверхні землі.

Проаналізувавши всі профілі, ми бачимо, що між п'ятьма напрямками геодезичного чотирикутника с взаємна видимість, тобто кутові виміри можна проводити з землі. А між напрямком DС, в нас на пункті D немає видимості і нам потрібно зйомку робити з піраміди - штатив.

3.5. Визначення схеми ( виду ) піраміди чи сигналу.

Зовнішні знаки, якими закріпляються пункти опорно-геодезичної мережі, називають геодезичними знаками і призначені для встановлення візирної цілі і підйому кутомірних приладів на потрібну висоту над землею.

В залежності від висоти на яку потрібно підняти прилад для геодезичних вимірів і візирний циліндр для встановлення видимості на суміжні пункти, застосовується той чи інший зовнішній знак: піраміда, піраміда зі штативом, простий і складний сигнали, тур.

Проста піраміда застосовується в тому випадку, коли є видимість на сусідні пункти з землі і спостереження можна виконувати зі штатива. Якщо прилад потрібно підняти на висоту 2 - 3 м над землею, будують піраміду з візирним циліндром і ізольованим від неї штативом. Площадку для спостереження кріплять до піраміди і ізолюють від штатива. Піраміди бувають як дерев'яні, так і металічні висотою 5 - 8 м.

Прості сигнали будують, якщо вимірний прилад потрібно підняти на висоту > 4 - 10 м. Він складається з двох ізольованих пірамід: зовнішньої - для візирного циліндра і площадки для спостерігача і внутрішньої - для встановлення приладу. Внутрішня піраміда - трьохгранна, зовнішня, як правило, чотирьохгранна, основа якої квадрат зі стороною а = п / 5 + 2 м, де п - висота до площадки спостерігача.

Складні сигнали будують, коли геодезичний прилад потрібно підняти над землею на висоту 11-40 м. Внутрішня піраміда складного-сигналу містить столик для приладу і опирається на основи стовпа сигналу на відстані 6 м від площадки спостерігача. Складні сигнали в наш час бувають трьохгранними, зборку їх проводять на землі і встановлюють в завершеному вигляді. Довжина сторони трикутника в основі сигналу дорівнює 1/4 його висоти до площадки спостерігача плюс 2 м.

Візирний циліндр є малофазним з радикально направленими пластинами і мають розміри: висота 0.6 м, діаметр - 0.3 м в мережах 2, 3, 4 класів.

В даному проекті по на п'ятьох напрямках геодезичного чотирикутника є взаємна видимість з землі і кутові вимірювання можна проводити з штатива, але на пунктах, на які ми наблюдаємо встановлені прості піраміди. А на напрямку DС потрібно над пунктом тріангуляції D встановити піраміду – штатив. Схема простої піраміди і піраміди – штатив наведена нижче.


 


 

Піраміда – штатив з кутової сталі (50*50*5 або 35*35*4) з мало фазною візирною ціллю, що знімається, з висотою до інструментального столика 1,2-4,0метри.


 

3.6. Вибір приладів для вимірювання і методика виконання робіт.

Вибір способу кутових вимірів і тип приладу визначається вимогами ″ Інструкцій з топографічних знімань ".

На пунктах тріангуляції 1 - 2 розрядів для кутових вимірів застосовують точні теодоліти Т2, Т5 і їх модифікації.

При виконанні кутових вимірів в тріангуляції дотримуються слідуючих вимог:

ü Горизонтальні кути і напрямки повинні вимірятися при найбільш сприятливих умовах. При наявності туману, поривів вітру, дощу кутові виміри проводити забороняється.

ü При спостереженням на пункті необхідно переконатись в справності зовнішнього знаку і центру.

ü Перед початком спостережень необхідно визначити елементи приведень.

В тріангуляційних мережах 1 та 2 розрядів кути виміряються способом кругових прийомів. Вимірювання напрямків проводять при двох положення кругу теодоліта ( КЛ і КП ). Обертаючи алідаду горизонтального круга за ходом годинникової стрілки, візують послідовно на візирні цілі інших пунктів та замикають на початковому. Те ж саме виконують і при другому положенні кругу, але алідаду горизонтального кругу обертають послідовно проти ходу годинникової стрілки.

Вимірювання при двох положеннях кругу називається повним прийомом. Таких прийомів здійснюють 3 - 6 з перестановкою лімбу через ЗО, 45 чи 60 градусів ( в залежності від кількості прийомів ). Із всіх прийомів вираховують середні напрямки, за якими в послідуючому визначають горизонтальні кути.

Оцінка точності виміряних напрямків проводять за формулою:

М = к Σ | V | / n

М - СКП виміру окремого горизонтального напрямку;

V - Відхилення окремого напрямку від середнього значення;

n - число напрямків в прийомі ;

к – коефіцієнт, к = 1.25/√рv (р-1)

р - кількість прийомів.

3.7. Підготовчі роботи в тріангуляції.

Перед спостереженнями на пунктах тріангуляції виконують підготовчі роботи : повірки та дослідження теодолітів.

В задачу повірок теодоліта входить виявити відхилення від геометричних і оптико-механічних вимог, які закладені в основу конструкції приладу, та можливо повне знищення цих відхилень.

В теодоліті виконують слідуючі повірки:

1) Повірка робото спроможності і взаємодії вузлів теодоліта, повірка стійкості штатива і підставки.

2) Повірка і виправлення циліндричного та круглого рівнів.

3) Повірка правильності встановлення сітки ниток зорової труби.

4) Повірка перпендикулярності візирної осі до осі обертання зорової труби (колімаційна помилка ). Величина подвійної колімаційної помилки не повинна перевищувати 20".

5) Повірка перпендикулярності горизонтальної і вертикальної осей.

6) Повірка встановлення оптичного центру.

7) Повірка роботи компенсатора.

8) Повірка місця нуля ( місця зеніту ) вертикального кругу.

В задачу досліджень входить:

ü дослідження роботи окремих механізмів з метою встановлення їх впливу на точність кутових вимірів;

ü визначення відхилень з метою введення відповідних поправок;

ü визначення необхідних постійних приладу.

Дослідження дозволяє встановити якісні характеристики теодоліта для виконання робіт при даному класі точності. Досліджується:

ü Правильність роботи оптичного мікрометра і його похибки.

ü Визначення похибки суміщення штрихів по горизонтальному та вертикальному кругах. Помилка одного суміщення штрихів у теодоліта Т2 не повинна перевищувати 0.5" для горизонтального кругу і 0.6" для вертикального круга.

ü Визначення „мертвого" ходу оптичного мікрометра. Різниці „вправо мінус вліво" повинно бути в межах від -1" до +1".

ü Правильність обертання алідади горизонтального кругу навколо вертикальної осі. Ексцентриситет горизонтального кругу не повинен перевищувати 40" для теодолітів типу Т2. Ексцентриситет горизонтального кругу лімба не повинен перевищувати 40" для типу теодоліта Т2.

ü Визначення рену оптичного мікрометра. Різниця між номінальною величиною півділення кругу і його величиною, виміряного за допомогою оптичного мікрометра, називається реном.

3.8. Обробка тріангуляції, її врівноваження та оцінка точності.

За вихідними даними і результатами польових вимірів тріангуляції 1-го розряду проводиться математична обробка, яка ділиться на попередню та . кінцеву.

По закінченню польових вимірів на пунктах тріангуляції проводять попередню обробку кутових вимірів. її мета - перевірити повноту і якість всіх польових матеріалів та підготовити результати вимірів для врівноваження обрахунків. Кінцеву обробку тріангуляції виконують в процесі врівноваження.

Попередні обчислення включають в себе:

ü перевірку польових журналів;

ü складання зведеної відомості виміряних кутів і схеми спостереження з випискою виміряних кутів;

ü наближене рішення трикутників і визначення довжин ліній;

ü обчислення поправок за центри ривку і редукцію;

ü приведення виміряних напрямків до центрів знаків;

ü обчислення кутових нев'язок в трикутниках і перевірка їх на допустимість.

Основними задачами кінцевої обробки є врівноваження геодезичної мережі та одержання невідомих координат всіх її пунктів.

Проведемо попередній розрахунок точності визначення пунктів проектної мережі, виходячи із формули:

М= Μ * 2+b22) / 3 / ρ*sinA

М - СКП визначення пункту:

Μ - СКП виміру кута;

sinA - синус кута при пункті, що визначається;

а, Ь, с - довжини сторін трикутника;

р - 206265і"

Довжини сторін і значення кутів виміряємо з схеми мережі лінійкою і транспортиром. Із А АСВ:

М1=

М2 =

При визначенні координат пунктів із геодезичного чотирикутника помилки їх положення будуть ще менші. Допустима СКП точок не повинна перевищувати 0,1 мм, що і було одержано для даної тріангуляційної мережі.

Після попередньої обробки в тріангуляції, присипають до врівноваження геодезичного чотирикутника. Врівноваження будемо проводити спрощеним двохгруповим способом. Суть цього способу заключається в тому , що всі умовні рівняння, які виникають в даній геодезичній побудові ділять на дві групи.

До першої групи відносяться ті, у яких .умова фігури заключається в тому, що сума всіх кутів в геодезичному чотирикутнику повинна становити 360 градусів, а також з умовою сум кутів протилежних трикутників, суть якої в тому, що сума 1-го і 2-го кутів повинна дорівнювати сумі 5-го і 6-го кутів ( з першої пари трикутників ) і сума 3-го і 4-го кутів повинна дорівнювати сумі 7-го та 8-го кутів ( з другої пари трикутників ).

Полюсна умова, заключається в тому, що початкова довжина лінії, вирахувана через послідуючі довжини ліній і кути, повинна дорівнювати вихідній початковій стороні.

Із всіх перерахованих умов знаходять нев'язку, які потім за певним законом розподіляють. Із першої групи умов визначають первинні поправки, котрі в свою чергу ділять на перші ( визначають із умови фігури ) та другі ( визначають із умови сум кутів протилежних трикутників ) В сумі перша і друга поправки дають первинну.

Далі первинні поправки вводять у виміряні кути, одержують первинно виправлені кути. За первинно виправленими кутами та полюсною умовою знаходять вторинні поправки. Вторинні поправки вводять у первинно виправлені кути, одержують врівноважені значення кутів.

Кінцевим етапом врівноваження служить контроль обчислень, який проводять за всіма умовами.

Оцінка точності виміру кута:

М = √Σ(V)/ r ;

Оцінка точності врівноваженого кута:

(М) = М*√r/n;

М (М) - СКП виміряного та врівноваженого кута

V - поправка в виміряний кут;

r - число умовних рівнянь в мережі

n - число виміряних кутів.


 

. IV. ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІГОНОМЕТРІЇ

 

4.1. Короткий опис схеми проектної мережі.

Для згущення опорної геодезичної мережі ,поряд з тріангуляцією, застосовують полігонометрію 1-го та 2-го розрядів.

Метод полігонометрії - це побудова на місцевості системи розімкнутих і замкнутих ходів, в яких виміряють всі довжини ліній та горизонтальні кути. Вихідними пунктами для побудови мереж згущення 1-го розряду полігонометрії служать пункти опорно геодезичної мережі 1 - 4 класів.

Полігонометричні ходи створюються у вигляді окремих ходів і системи ходів, які опираються на пункти мереж вищих класів точності. При проектуванні полігонометричної мережі згущення слід дотримуватись слідуючих вимог:

Характеристики

1 розряд

2 розряд

1.

Допустима довжина ходу, км.;

розімкнутого - між вихідною і вузловою точкою;

між вузловими точками

7 5

4

4

3

2

2.

Периметр полігону, км

20

12

3.

Довжина сторони ходу, м.

Найбільша;

найменша;

середня

800

120

300

500 80 200

4.

Кількість сторін в ході

15

15

5.

Відносна похибка ходу, не більше

1: 10000

1:5000

6.

Допустима кутова нев'язка в ході з кількістю кутів „n"

10√n

20 √n

Схема даної полігонометричної мережі 1 розряду подається нижче, яка представлена розімкнутими полігонометричними ходами, що опираються на пункти тріангуляції 1-го розряду. Ходи прокладались з врахуванням всіх перерахованих вище умов. Зокрема, щоб між пунктами ходу була хороша видимість, довжини сторін хода, по можливості, повинні бути приблизно рівними, але в обов'язковому порядку слід враховувати рельєф місцевості.


 

4.2. Розрахунок точності одиночного витягнутого ходу

Розрахунок полігонометричного ходу проводять в такій послідовності:

1.Визначаємо чи являється даний полігонометричний хід витягнутим, за відношенням

Де, [S] – сума довжин сторін полігонометричного ходу;

L – довжина замикаючого ходу (ВС).

2030/1810=1,12.

1,12<1.3 отже хід витягнутий

2.Знайдемо СКП положення кінцевої точки ходу до врівноваження за формулою:

Де, mb=5”

p=206265”

Ms = 0.02 – СКП довжини сторони

n – кількість сторін в ході полігонометрії

3. Визначаємо допустиму помилку ходу:

4.Допустима відносна помилка полігонометричного ходу 1-го розряду становить 1:10000. Отже, перевіримо нашу допустиму помилку ще і на відносність за формулою:

5.Тепер знаходимо СКП положення кінцевої точки ходу до врівноваження за формулою:

m=0,02:2=0,01.


 

4.3. Вибір знаків для закріплення пунктів.

Для довготривалого збереження пунктів полігонометрії І та 2 розрядів, їх закріпляють на місцевості підземними та зовнішніми знаками. При виборі місць встановлення знаків слід:

ü уникати ділянок, де на їх положення може впливати вібрація від виробничих підприємств і інших споруд;

ü між двома суміжними пунктами повинна бути забезпечена хороша видимість, при цьому візирний промінь при вимірі напрямків, повинен проходити не ближче 1,5 м від поверхні землі і предметів ситуації;

ü не дозволяється встановлювати фунтові знаки на болотах, схилах, в річних долинах;

ü на незабудованих територіях знаки повинні встановлюватися, по можливості, на бровках доріг.

В даному курсовому проекті для закріплення пунктів полігонометрії І розряду, рекомендують центр типу У15Н для територій з сезонним промерзанням фунту. Пункти полігонометрії в населених пунктах закріпляють стінним репером


 


 

Розріз по Б-Б


 

Марка


 

розрядів (тип 143)

Центр пункту полігонометрії, трилатерації, тріангуляції 4 класу, 1 і2 розрядів для незабудованої території (тип У15Н).

Стінний знак пункту полігонометрії 4класу, 1 і 2 розрядів (тип 143).


 


 

4.4. Вибір приладів для кутових та лінійних вимірювань.

В полігонометричний ходах 1-го розряду застосовують теодоліти Т2, Т5 та їх модифікації. Вимірювання кутів проводимо способом кругових прийомів, число яких залежить від точності приладу і вимог розряду полігонометрії.

З метою раціоналізації роботи і послаблення впливу помилок центрування теодоліту, застосовується трьох штативний метод виміру горизонтальних кутів. Для цієї роботи, крім теодоліта з відділяючим штативом, повинні бути ще 2 штативи з марками. Для виміру кута в його вершині встановлюють теодоліт, а в точках спостереження - штативи з марками, після виміру кута, штатив з маркою із першої точки переносять в наступну (згідно хода) і встановлюють над цією точкою. В двох інших точках штативи залишають без змін, а теодоліт і марку міняють місцями. Потім виміряють слідуючий кут. Після чого робота продовжується аналогічно при вимірі послідуючих кутів.

Найбільш трудомісткою роботою в полігонометрії є лінійні вимірювання. Довжини ліній полігонометричний ходів виміряють мірними стрічками та рулетками, підвісними дротами, віддалемірами, світло-і-радіодалекомірами.

Крім безпосередніх вимірів довжин ліній полігонометрії, застосовують паралактичний метод. При цьому метод для визначення довжин ліній виміряються короткі базиси, які розміщені перпендикулярно до лінії, яка визначається та паралактичні кути.

4.5. Вибір методу врівноваження.

При виборі способу врівноваження необхідно прийняти до уваги об'єм попередніх розрахунків до складання нормальних рівнянь і їх кількість. В полігонометрії 1-го розряду застосовуються такі способи врівноваження: спосіб вузлів, спосіб послідовних наближень, спосіб Попова ( ″ червоних чисел" )

При врівноваженні визначаються нев'язки, перевіряються вони на допустимість; вираховують поправки до виміряних величин (за певним законом ); далі ці поправки вводяться у виміряні кути, одержують врівноважені кути; потім проводиться контроль розрахунків за всіма умовними рівняннями.

Врівноваження полігонометричний ходів проводять в два етапи: спочатку врівноважують кути, а вже потім - приростки координат.


 

V. ПРОЕКТ ЗЙОМОЧНОЇ МЕРЕЖІ

5.1. Визначення кількості зйомочних точок ( пунктів).

В результаті побудови мереж згущення ( тріангуляція і полігонометрія 1 розряду ) одержана геодезична основа, Подальше її згущення проводиться шляхом побудови зйомочного геодезичного обґрунтування.

Густота пунктів зйомочної мережі залежить від масштабу зйомки, ситуації та складності рельєфу.

Для того щоб розрахувати кількість зйомочних точок, необхідно спочатку взнати ту площу, яку можна зазняти з одного пункту. Знаючи, що гранична відстань від теодоліта до пікетних точок становить 300м, а площа круга дорівнює πr2, одержимо:

S*r2=3.14*0.252 = 0.196(км2)

Для того, щоб визначити необхідну кількість зйомочних пунктів, площу ділянки на якій проводяться проектні роботи, розділимо на площу території, яку можна зазняти з одного пункту:

19,08: 0,196 = 97 ( точки )

Кількість зйомочних точок для забудованої території:

3.14* 0.152- = 0.07 (км2)

19,08: 0,07 = 273 (точки).

5.2. Методи створення зйомочної мережі

Геодезична основа, одержана шляхом побудови мереж пушення (тріангуляція та полігонометрія 1-го розряду ), в подальшому згущається шляхом побудови зйомочного геодезичного обґрунтування.

Методи створення зйомочної мережі:

ü прокладання теодолітних ходів, які опираються на пункти
тріангуляції та полігонометрії 1 і 2-го розрядів;

ü прокладання висячих теодолітних ходів

ü прямі та обернені засічки;

ü тахеометричні ходи;

ü мензульні ходи;

ü прокладання мікротріангуляції.

Частіше всього зйомочне обґрунтування створюється шляхом побудови теодолітних ходів ( одиночних, системи ходів з вузловою точкою, системи полігонів ).

Теодолітні ходи поділяються на 2 розряди. В теодолітних ходах 1-го розряду довжини ліній виміряються мірними стрічками та рулетками з відносною похибкою не більше 1:2000, в ходах 2-го розряду - з відносною похибкою не більше 1:1000. Довжини сторін в теодолітних ходах повинні бути в межах від 20 до 350 метрів.

Допустима довжина теодолітних ходів між вихідними пунктами не повинна перевищувати 4 км для 1-го розряду теодолітних ходів і 2 км для 2-го розряду.

Кути в теодолітному ході виміряються теодолітами Т-30 і їх модифікації. Горизонтальні кути виміряють двома півприйомами з перестановкою лімба на 90 градусів. Кутова нев'язка не повинна перевищувати ƒβ=±1´√n, (n - кількість кутів ).

Пункти зйомочної мережі, в основному, закріпляються тимчасовими знаками, металевими трубами та дерев'яними стовпами.

Створення зйомочної мережі методом засічок, застосовується в тому випадку , коли точку, яка визначається, видно з відомих 2 -3 точок мереж згущення, а теодолітний хід для прив'язки прокладати не зручно.


 

VI. ПРЕКТУВАННЯ НІВЕЛІРНОЇ МЕРЕЖІ

6.1. Визначення кількості необхідних пунктів.

Перш ніж розпочинати проектування нівелірної мережі, визначається кількість необхідних пунктів. Розрахунки проводять, аналогічно, як при визначенні кількості пунктів для зйомочної мережі.

На незабудованій території середня віддаль від приладу до пікетних точок становить 200 метрів. Тому площа, яку можна зазняти з одного пункту буде становити:

S=π*r = 3.14*0.202 = 0.126 (км2)

Оскільки площа всієї ділянки становити 18,4 км2, то необхідна кількість пунктів нівелірної мережі буде становити:

19,08:0,126= 151точок

Середня довжина візирного променя нівеліру для забудованої території становить 100метрів. Тому необхідна кількість пунктів нівелірної мережі для забудованої території буде становити:

3,14*0,102 = 0,031(км2),

19,08:0,031 = 615 точки

6.2. Схема і короткий опис нівелірної мережі.

Висотного обґрунтування топозйомки створюється шляхом побудови нівелірної мережі, яка поділяється на І, II, III, IV класи та технічне нівелювання.

Вихідними пунктами нівелірної мережі для даного проекту являються 2 стінних репери в с.Дяки і с. Тальковци, висоти яких визначені нівелюванням III класу.

Даним курсовим проектом передбачено:

ü нівелювання IV класу, яке проводиться по закладених пунктах тріангуляції та полігонометрії 1-го розряду;

ü технічне нівелювання, яке проводиться по закладених пунктах теодолітних ходів.

Нівелірні роботи проводять у вигляді замкнутих та розімкнутих ходів, які опираються на репери чи вузлові точки, утворюючи замкнуті полігони.

Нівелювання IV класу та технічне нівелювання по точності та характеру роботи близькі один до другого. Нівелірні ходи прокладають в одному напрямку.

Схема нівелювання IV класу приведена в додатку.

6.3. Розрахунок точності запроектованої мережі. Вибір приладів і методів нівелювання.

Розрахунок точності нівелірної мережі служить для правильного підбору нівелірного приладу. Щоб виробництво проектних робіт виконувалось з допустимою точністю.

Точність визначається із нев'язки, яка не повинна перевищувати допустиму нев'язку в перевищеннях між вихідним та кінцевим пунктами.

Допустима нев'язка ƒh(доп.) для нівелювання IV класу не повинна перевищувати:

ƒh(доп.) <20√L , мм

L, - число км в ході чи полігоні. Допустима нев'язка для технічного нівелювання становить:

ƒh(доп.) < 50L , мм

Оцінка точності одержаних результатів характеризується:

ü СКП із-за неточності встановлення бульбашки рівня;

ü СКП відліків по рейці;

ü СКП перевищень, яка виникає від спостереження головної умови;

ü СКП перевищень, які виникають від неточного встановлення сітки ниток;

ü СКП, яка зв'язана з визначенням фокусування труби

Для виконання польових вимірів застосовують слідуючі прилади: нівеліри Н-3, НВ-1, Н-ЗК, Н-ЗКЛ, НС-4 та інші. Рейки застосовують шашечці трьохметрові двохсторонні з сантиметровими діленнями.

Нівелювання виконують методом із середини. Довжина візирного променя до 100 м для нівелювання IV класу та 150 - для технічного нівелювання. Нерівність плеч на станції допускається 5м, а накопичення їх в секціях - до 10м. НА перехідних точках використовують нівелірні башмаки.

6.4. Підготовчі роботи.

Перед початком виконання польових робіт при нівелюванні, проводять зовнішній огляд нівеліра, його повірки та дослідження.

При зовнішньому огляді нівеліра перевіряють регулювання ходу підйомних гвинтів, провірку плавності обертання нівеліра навколо його осі, якість оптики, а також переконуються у справності штатива.

Повірки нівеліра:

1. Вісь круглого рівня повинна бути паралельна вертикальній осі. Для цього бульбашку рівня встановлюють у нуль - пункт за допомогою підйомних гвинтів. Далі прилад повертають на 180 градусів. Якщо бульбашка рівня залишається на середині, то умова виконана.

2. Основний горизонтальний штрих сітки ниток повинен бути перпендикулярний до вертикальної осі. Для цього вертикальну вісь приладу приводять в прямовисне положення і наводять зорову трубу на рейку, так щоб зображення рейки знаходилось біля краю поля зору. Роблять відлік по рейці. Потім, обертаючи трубу, переводять зображення рейки в інший край поля зору труби і роблять відлік. Умова виконана, якщо відліки будуть однакові.

3. Візирна вісь зорової труби повинна бути паралельна осі циліндричного рівня. Повірку виконують двома способами: методом „із середини" та методом ,. вперед "

Дослідження нівелірних рейок:

ü визначення перпендикулярності площини п'ятки рейки до її осі;

ü визначення п'ятки рейки ( різниці висот нулів рейки)

ü визначення довжини метрових та дециметрових ділень рейки.





Реферат на тему: Проектування полігонометрії та нівелірної мережі. Топографічна зйомка місцевості (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.