Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Сільське господарство

Особливості технології вирощування озимого тритикале (курсова робота)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Технологія вирощування культури (групи культур)

1.1. Попередники і місце культури в сівозміні

1.2. Удобрення культури

1.3. Система основного обробітку ґрунту

1.4. Передпосівний обробіток ґрунту

1.5. Вибір сортів, гібридів та їх характеристика

1.6. Підготовка насіння

1.7. Посів

1.8. Догляд за посівами та боротьба з шкодочинними об'єктами

1.8.1. Боротьба з бур'янами

1.8.2. Боротьба з хворобами

1.8.3. Боротьба з шкідниками

1.9. Збирання врожаю та токове господарство

1.10. Моніторинг ринку продукції, маркетинг

1.11. Особливості вирощування екологічно

чистої продукції культури

Розділ 2. Біоенергетична (економічна) оцінка вирощування

озимого тритикале

Висновки

Пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Додатки

 
РОЗДІЛ 1.

Технологія вирощування озимого тритикале

Технологія вирощування озимого тритикале мало чим відрізняється від технологій вирощування озимої пшениці чи озимого жита.

Враховуючи біологічні властивості: стійкість до комплексу грибкових хвороб – зменшується необхідність обробки фунгіцидами; схожість насіння при меншій вологості – що в умовах недостатньої вологості ґрунту є надзвичайно позитивним фактором; добрій кущистості – забезпечує кращу конкурентоспроможність відносно бур'янів. Це зменшує потребу в пестицидах при вирощуванні тритикале і робить тритикале привабливою для вирощування по No-Till технологіям, біологічного виробництва продукції, в ґрунтозахисних сівозмінах. Технології вирощування цієї зовсім юної культури серед зернових постійно удосконалюються.

1.1. Попередники і місце культури в сівозміні

Тритикале менш вимогливе до попередників ніж пшениця, насіння для проростання потребує менше вологи це зменшує ризик неотримання сходів в умовах недостатньої кількості опадів, що надає перевагу перед пшеницею і житом.

Тритикале, як і жито, потребує попередників для своєчасної сівби. Важливо, щоб попередники не сприяли розвитку прикореневих хвороб.

1.2. Удобрення культури

Згідно заданих параметрів (попередник – багаторічні трави, ґрунт – середньо-суглинковий, рН-6,2, вміст NPK ґрунту – 9,9:11,5:7,6 (взято з агрохімічного паспорту поля), врожайність 50 ц/га, площа – 75 га.) розраховано норму добрив на запланований урожай (додаток 1) та розроблено систему удобрення культури (таблиця 1).

Таблиця 1

При основному обробітку ґрунту вносимо фосфорне 2/3 (20 кг д.р./га) та 2/3 (42 кг д.р./га.) калійне добрива від розрахункової потреби. Під час посіву вносимо в рядки 1/3 (10 кг д.р./га.) фосфорних та 1/3 (20 кг д.р./га.) калійних добрив, при умові що використовуються сівалки з одночасним внесенням туків (як правило вони ще "радянської" конструкції), якщо ні то необхідно внести при передпосівному обробітку ґрунту збільшивши дозу внесення на 30% (N0P13K27 кг д.р./га.).

В кінці перезимівлі – початку вегетації (по мерзлоталому ґрунту) робимо перше підживлення: вносимо ≈30% (21 кг/га д.р.) азотних добрив, від розрахункової норми, бажано вносити у амонійній формі, та бажано додатково калій ≈5-10% (3-6 кг/га д.р.) від розрахункової дози (підчас теплої зими поживні речовини вимиваються в нижні шари ґрунту, а найбільша потреба рослини в калію – в період виходу в трубку).

Друге підживлення проводимо через ≈2-3 тижні після першого підживлення, при відновлення вегетації та "достиганні" ґрунту. В цей час вносимо ≈50% (40 кг/га д.р.) від розрахункової норми азотні добрива в нітратній, амонійній чи амідній формах. Добрива вносимо за допомогою вибракуваних (але справних) зернових сівалок (азотні добрива прискорюють корозію металу).

Третє підживлення азотом проводимо, при умові що рослини не переростають, через ≈3-4 тижні після другого (підчас VII-IX етапу органогенезу). Кількість азоту – приблизно 20% (10 кг/га д.р.) від розрахункової, вноситься в рідкій формі у вигляді КАСів, методом обприскування посівів з одночасним внесенням необхідних пестицидів.

1.8. Догляд за посівами та боротьба з шкодочинними об'єктами

Пестициди що використовуються повинні бути обов'язково дозволені до використання та сертифіковані. Робочі розчини та суміші виготовляють згідно рекомендацій та інструкцій по застосуванню для препаратів. При змішуванні різних препаратів – обов'язково потрібно перевірити на сумісність.

Для обприскування пестицидами та внесення рідких добрив як правило використовують оприскувачі. "Найпопулярніший", найбільш поширений оприскувач ОП-2000 або аналогічні йому. Він має достатню ємкість бака та оптимальна ширина захвату агрегату. Норма витрати рідини як правило встановлюється 150-200 л/га, розмір краплин при обприскуванні – дрібнокапельне (51-150 мкм) або середньокрапельне (151-300 мкм), в залежності від рекомендацій по внесенню препарату. Обробіток проводять ранком чи ввечері в безвітряну погоду, швидкість вітру не більше 3 м/с при температурі повітря 15-250С.

При внесені пестицидів необхідно суворо дотримуватись всіх санітарних та гігієнічних норм та правил.

1.10. Моніторинг ринку виробленої продукції. Маркетинг

Згідно ДСТУ 4762:2007 "Тритикале. Технічні умови" зерно тритикале поділяють на 3 класи. Зерно тритикале 1–го і 2–го класу використовують на продовольчі потреби, 3–го класу — для кормових і технічних потреб. Натура зерна для 1-го класу повинна становити не менше 680 г/л, масова частка білка у перерахунку на суху речовину – не менше 12 %, сирої клейковини – 22 %, для 2-го класу аналогічні показники складають відповідно 650 г/л, 10 % та 18 %. Для 3-го класу вище наведені показники якості не нормують.

Зерно тритикале в даний період не користується "популярністю" в споживачів сільгосппродукції.

Попит на зерно тритикале поки що знаходиться в перспективі. Він на тритикале залежить від багатьох умов: цін на зерно, собівартості виробництва зерна, технологій переробки зерна тритикале, попиту на продукцію виготовленої з зерна тритикале.

Для просування на ринку зерна необхідна активна реклама переваг культури над іншими зерновими культурами, формування ринку попиту на зерно. Акцентування на придатності культури для вирощування за технологіями нульового та мінімального обробітку ґрунту, для екологічно чистого вирощування.

1.11. Особливості вирощування екологічно чистої продукції культури

Завдяки високій потенційній врожайності, невимогливості до умов вирощування, природній стійкості до комплексу грибкових хвороб тритикале може вирощуватись як екологічно чиста продукція в традиційних, спеціалізованих, ґрунтозахисних сівозмінах, за нульового та мінімального обробітку ґрунту.

В багатьох експериментах та дослідах, встановлено що тритикале як і інші зернові культури придатне до вирощування на забруднених територіях і при цьому дає "незабруднену" продукцію, як жито і пшениця, вміст шкідливих речовин як правило не перевищує гранично допустимі концентрації.

Вирощування екологічно чистого зерна тритикале можливе в сівозмінах що передбачають вирощування польових культур за інтенсивними технологіями. Обробка посівів тритикале від грибкових хвороб необов'язкова, культура стійка до комплексу грибкових хвороб. Внесення гербіцидів також необов'язкова умова технології вирощування культури – висока кущистість та особливості розвитку тритикале надають переваги над бур'янами. Тобто достатньо не використовувати пестициди на тритикале для отримання запланованого врожаю, що в свою чергу значно зменшує собівартість зерна.

Тритикале не потребує особливих технологій вирощування при біологічному вирощуванні, воно потребує спрощення технологій – найбільш "широковживаний" спосіб біологізації виробництва. А включення її в сівозміни по вирощуванні екологічно чистої продукції – необхідно для збільшення різноманіття культивованих сільськогосподарських культур.

 
РОЗДІЛ 2.

Біоенергетична (економічна) оцінка вирощування культури

Включення тритикале в структуру зернових не вимагає додаткових капіталовкладень – технологія вирощування така сама що для пшениці і жита. Відмінність в тому що тритикале потребує значно менших затрат на енергоносії та засоби захисту, що є однією з передумов широкого впровадження цієї культури у виробництво, особливо з огляду на економічні й енергетичні проблеми, а ефективність інтенсивних технологій вирощування тритикале вища, ніж жита при подібних технологіях вирощування.

Запропонована технологія вирощування тритикале (додаток 2) є енергетично та економічно виправданими в умовах вирощування тритикале на полях з середнім рівнем забур'яненості, наявністю шкідників та збудників хвороб зернових культур. При незначній забур'яненості поля і незначною наявністю шкідників та збудників хвороб – відсутня потреба використання пестицидів на посівах тритикале.

Розрахункова кількість мінеральних добрив значно менша ніж потрібно для пшениці чи жита (азотних 71 кг/га, фосфорних 30 кг/га, калійних 62 кг/га в діючій речовині). Тритикале має добре розвинуту кореневу систему, завдяки їй має високу здатність до засвоєння поживних речовин з ґрунту і добре реагує на внесення мінеральних добрив.

Витрати пального, по технологічній карті – 6353 л (84,7 л/га, 16,9 л на 1 т. зерна) при виконанні всіх запропонованих операціях.

Чистий прибуток становить 4200 грн./га; виробничі витрати – 4800 грн./га; рентабельність 88%. На вкладену 1 грн. отримано валового продукту на 1,9 грн.

 
ВИСНОВКИ

Завдяки агроекологічній пластичності – тритикале перспективна культура для вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних умовах України. Ця культура привертає до себе увагу через те, що за показниками урожайності, харчовою цінністю продуктів і кормів тощо, вона здатна випереджувати обох своїх батьків.

За стійкістю до несприятливих ґрунтово-кліматичних умов і проти найбільш шкідливих хвороб випереджає пшеницю і не поступається житу.

Тритикале це культура – більш ніж приваблива для вирощування за No-Till та Mini-Till технологіям, біологічного виробництва продукції, в ґрунтозахисних сівозмінах.

Впровадження в сівозміні господарства тритикале дає можливість зменшення частоту посівів пшениці, збільшення різноманіття культур без зміни спеціалізації господарства та змін в технологій.

 
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Включення тритикале у сівозміну забезпечить збільшення вирощуваних культур, без зменшення частки зернових культур в структурі посіву. Також суттєво зменшиться необхідність застосування пестицидів на посівах.

В екологічно чистому виробництві – тритикале привабливе, як культура що не потребує використання пестицидів для отримання рентабельного врожаю.





Реферат на тему: Особливості технології вирощування озимого тритикале (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.