Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Сільське господарство

Аналіз виробництва продукції рослинництва на державному підприємстві НДГ “Сонячне” (курсова робота)

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи виробництва продукції рослинництва
1.1 Поняття та суть виробництва продукції рослинництва

Сільське господарство – одна з основних галузей народного господарства суверенної України. Його завдання полягає в задоволенні постійно зростаючих потреб населення в продуктах харчування, а промисловості – в сировині для виробництва продовольчих і промислових товарів широкого вжитку.

Продукція сільського господарства та промислові товари, виготовлені з неї, становлять близько 75% роздрібного товарообороту державної і кооперативної торгівлі. Отже, фонди народного споживання на 3/4 формуються із сільськогосподарської продукції, і від темпів розвитку аграрного сектора залежать темпи розвитку легкої та харчової промисловості.

У 1990 р. в сільському господарстві України було зосереджено близько 1/5 всіх основних виробничих фондів, зайнято майже 1/4 трудових ресурсів, вироблялося понад 1/5 національного доходу. Воно тісно пов'язано з іншими галузями народного господарства. Отже стратегія аграрної політики спрямована на подолання кризових процесів, відновлення обсягів сільськогосподарського виробництва до рівня початку 90-х років і навіть їх перевищення, забезпечення необхідної адаптації підприємств агропромислового комплексу до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортноспроможним сільський господарством.

Політика аграрних перетворень буде здійснюватись на дво-векторній основі – сприяння держави через економічні і правові важелі розвитку приватних господарств та реструктуризації і підвищення життєдіяльності колективних господарств. Цей процес ітиме на еволюційній основі через недопущення штучного протиставлення господарств різних форм власності і господарювання.

Проблема підвищення ефективності агропромислово­го виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Сільське господарство має свої специфічні особли­вості. Зокрема в сукупності факторів досягнення висо­коефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва. На відміну від інших засобів вона не тільки не зношується в процесі виробництва, а й при пра­вильному використанні поліпшується. В тваринницт­ві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосує­ться земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Землі притаманна природна й економічна родючість. Перша визна­чається кліматичними умовами та біологічними властивостями грунту, а друга – створюється людьми в процесі виробничої діяльності.

Особливість сільського господарства полягає в тому, що в ньому переплітаються природні й економічні процеси відтворення. Тут ви­робництво розосереджено в просторі, тобто здійснюється на великій території з різними грунтово-кліматичними умовами. Предметами праці є живі організми – рослини і тварини, які розвиваються за певними біологічними законами. Це зумовлює особливості техно­логічних процесів та своєрідність технічної оснащеності й організації виробництва. У сільському господарстві період виробництва не збігається з робочим періодом, що є основною причиною сезонного використання техніки та трудових ресурсів, особливо в рослинництві, визначає специфіку галузі.

Особливість сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що значна частина продукції, що виробляється, використовується на внутрішньогосподарські потреби (насіння, корми тощо). Крім того, існують деякі особливості й у виробничих відносинах, зумовлені різними формами власності та господарювання. Необхідно також враховувати, що більшість сільськогосподарських підприємств - бага­тогалузеві. До їх складу, як правило, входять кілька виробничих підрозділів Із закінченим циклом виробництва (відділки, бригади, ферми та ін.).

Багатогалузевий характер виробництва, велика залежність сіль­ського господарства від природних та економічних умов, складний взаємозв'язок різних факторів, які впливають па результати господар­ської діяльності, вимагають кваліфікованого керівництва сільськогос­подарськими підприємствами та їх підрозділами, постановки його на дійсно наукову основу, використовуючи досягнення науки і передової практики.

Наука відкриває закони природи та розвитку суспільства на підставі узагальнення практики. Цим вона збагачується сама і надає допомогу виробництву. Наука стає безпосередньою продуктивною силою, а її застосування вирішальним фактором прискореного розвитку продуктивних сил суспільства. На сучасному етапі особливого значення набуває використання економічної науки, в тому числі економічного аналізу.

Всебічний і систематичний аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів, селянських (фермерських) господарств є необхідною умовою науково обгрунтованого керівництва, дозволяє своєчасно і правильно приймати управлінські рішення як з поточних господарських питань, так і на віддалену перспективу.

Як відомо, без ретельного економічного аналізу не можна ефективно управляти. Він є основою управління, обов'язковою передумовою прийняття правильних управлінських рішень. Діловий керівник (господар) завжди проаналізує факти, цифри, власну практичну діяльність, виявити помилки, і знайде шляхи їх виправлення.

Економічний аналіз повинен грунтуватися на принципах науковості, системного підходу, комплексності, динамічності, єдності аналізу і синтезу, виділення основного ланцюга і провідної ланки.

Об'єктами економічного аналізу сільськогосподарських підприємств є забезпеченість господарства основними й оборотними фондами, раціональне й ефективне їх використання, наявність та якість земельних ресурсів, організація й технологія виробництва, виробничі витрати, які визначають кількість і собівартість виробленої продукції, обсяг та розподіл готової продукції, рівень продуктивності праці, фінансові результати реалізації продукції та всієї господарської діяльності.

Об'єкти і цілі економічного аналізу визначають його завдання Основне з них полягає в постійному контролі за ходом виконанння завдань, поставлених перед кожним виробничим підрозділом та підприємством у цілому. У процесі аналізу виявляють фактори, які позитивно чи негативно впливають на досягнення поставленої мети, зіставляють одержані результати з показниками передових господарств, розробляють заходи щодо впровадження їх досягнень.

Важливим завданням економічною аналізу є оцінка результатів господарської діяльності підприємств та їх підрозділів, контроль за виконанням внутрішньогосподарських і комерційних завдань, правильним застосуванням моральних і матеріальних стимулів відповідно до кінцевих результатів. У процесі аналізу з'ясовують, яких заходів було вжито для подальшого зміцнення комерційного та внутрішньо господарського розрахунку, які економічні важелі використані для цього.

Економічний аналіз повинен сприяти підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, який значною мірою залежить від впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду, подальшого розвитку спеціалізації та агропромислової інтеграції, а також від використання внутрішньовиробничих резервів. Останні об'єктивно існують у всіх трьох основних елементах виробництва праці (підвищення її продуктивності); предметах праці (раціональне і економне витрачання кормів, насіння, сировини, матеріалів тощо); за­собах праці (раціональне використання будівель, машин, обладнання, інструментів та ін.). Завдання аналізу – виявлення зазначених резер­вів, розробка і впровадження заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищення рівня рентабельності, економічної ефективності. Це набуває особливої важливості у період впровадження ринкових відносин.

1.2 Методика дослідження виробництва продукції рослинництва

Виробництво – це складне і багатогранне явище, тому для його визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

Економічний аналіз, як і кожна наука, має свій метод. Під ним розуміють спосіб дослідження або підходу до всебічного вивчення предмета тієї чи іншої науки. Загальним науковим методом пізнання є діалектичний, згідні з яким явища і процеси розглядаються в історичному розвитку, не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, у переході від кількісних до якісних змін, у боротьбі протилежностей. Крім загального методу, кожна наука має свій особливий, який характеризується системою прийомів і способів дослідження, що випливають із законів діалектики, але вра­ховують особливості та зміст свого предмета.

Метод економічного аналізу - це спосіб комплексного, без­перервного, органічно взаємопов'язаного дослідження господарської діяльності підприємства та його підрозділів з метою визначення досяг­нутого рівня і динаміки розвитку економіки, порівняння показників виконання передбачених виробничо-фінансових показників, виявлення факторів та рівня їх впливу на раціональне використання матеріаль­них, трудових, фінансових ресурсів і внутрішньовиробничих резервів. Детальніше розглянемо елементи економічного аналізу на сільсько­господарських підприємствах.

На показники господарської діяльності та економіку впливає безліч різних факторів – агро- і зоотехнічних, метеорологічних, грунтово-кліматичних, організаційних, економічних та соціальних, які взаємопов'язані і взаємозумовлені. Так, розмір одержаного прибутку залежить від кількості реалізованої продукції, її собівартості та ціни реалізації. Кількість реалізованої продукції залежить від кількості виробленої, а обсяг виробництва у рослинництві – від розмірів посів­них площ, і урожайності, у тваринництві – від поголів'я худоби та її продуктивності. У свою чергу врожайність залежить від природної родючості грунту, кількості внесених добрив, сорту і якості насіння, строків проведення та якості виконуваних робіт, від погодних умов та іншого. Строки і якість виконуваних робіт залежать від забезпеченості господарства технікою та механізаторами, від їх кваліфікації тощо. До речі, кваліфікація працівників, їх ставлення до справи, загальна демографічна ситуація в колективі – фактори неабиякої важливості у всіх галузях сільськогосподарського виробництва незалежно від форм власності і господарювання. Таким чином, у будь-якому господарстві або на підприємстві існує нерозривний взаємозв'язок та взаємодія всіх факторів виробничої і фінансової діяльності. Враховуючи особливості сільського господарства, ця взаємозалежність дуже складна. Тому вивчати всі фактори потрібно комплексно, як єдине ціле.

Характерною особливістю методу економічного аналізу є те, що він розглядає діяльність підприємства в динаміці. Порівнюють виробничо-фінансові показники, виявляють взаємозв'язок між ними, з'ясовують причини, які зумовлюють їх зміни, визначають вплив окремих факторів на зміну показників господарської діяльності. У результаті цього виявляють внутрішньогосподарські резерви, накреслюють шляхи їх використання для підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Залежно від умов і особливостей господарських процесів їх досліджують послідовно від часткового до загального (індукція) або від загального до часткового (дедукція), діалектичний метод передбачає використання в процесі дослідження як власне аналізу (поділ показників на частини), так і синтезу (узагальнення окремих даних в єдине ціле). Аналіз і синтез, індукція та дедукція тісно взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного і застосовуються як методи дослі­дження в єдності. За їх допомогою можна виявляти тенденції явиш і накреслювати обгрунтовані перспективи їх розвитку.

Вищенаведені особливості сільського господарства зумовлюють і деякі особливості економічного аналізу виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, а саме:

· враховуючи, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля, необхідно ретельно вивчати ефективність продуктивних земельних угідь, використовувати одиницю земельних угідь як базу для розрахунку відносних показників рівня виробництва та нормування виробничих затрат;

· у зв'язку із сезонністю виробництва вихід продукції протягом року аналізують за окремими видами, а використання трудових і матеріальних ресурсів – за періодами виконання сільськогосподарських робіт;

· у розрив у часі між робочим періодом і періодом виробництва, а отже, між здійсненням виробничих витрат і одержанням продукції зумовлює обчислення фактичної собівартості продукції та визначення кінцевих фінансових результатів тільки в кінці року;

· відмінність технологій та рівня ефективності використання ресурсів у галузях сільськогосподарського виробництва вимагає детального вивчення та визначення оптимальних розмірів і поєднання окремних галузей господарства;

· враховуючи багатогалузевий характер сільського господарства і залежність одержаних тут результатів не тільки від рівня механізації, технології і організації виробництва, а й від природних умов (якості грунту, опадів, температури тощо), необхідно ретельно вивчати цей складний причинний взаємозв'язок, з'ясовувати і вимірювати вплив кожного фактора, застосовуючи економіко-математичні методи та електронно-обчислювальну техніку.

За ступенем охоплення аналізованих об'єктів аналіз поділяють на суцільний і вибірковий. При першому досліджують усю діяльність підприємства за рік, при другому - окремі її види.

За часом проведення аналіз може бути попередній (перспектив­ний), оперативний (поточний) та заключний. Перший проводять до початку господарських операцій. Він пов'язаний із прогнозуванням, вибором та обгрунтуванням найкращих варіантів поточних і перспективних показників й управлінських рішень. Оперативний ана­ліз проводять у міру здійснення господарських процесів. При цьому аналізують роботу підприємств та їх виробничих підрозділів за зміну, добу, наростаючим підсумком за місяць. Заключний аналіз є завершальною стадією дослідження розвитку підприємства. Його про­водять на підставі даних виробничо-фінансових розрахунків, річного звіту і заключного балансу. При цьому оцінюють виробничу і фінансо­ву діяльність підприємства за рік.

За способом оформлення результатів аналіз поділяють на безтекстовий і текстовий.

Усі види економічного аналізу тісно взаємопов'язані. Для вико­нання завдань, поставлених перед аналізом, використовують ряд способів та прийомів, які в сукупності становлять його методику. Способи і прийоми, які застосовують для обробки інформації при про­веденні аналізу, поділяють на три групи: кількісні (порівняння, обчис­лення відносних і середніх величин, побудова рядів динаміки, індекси, коефіцієнти); структурні (поділ цілого на частини, узагальнення та обчислення у процентах); факторні (елюмінування, групування, балан­сове зіставлення, корекція, лінійне програмування, графічний спосіб).[20, с. 38]

Зараз найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити шість видів.

Фінансово-екопомічний аналіз здійснюється після завершення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний наголос в цьому аналізі робиться на вивченні і оцінці ключових результативних та фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку й рентабельності, а також продажу про­дукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показ­ників фінансового стану. Інші виробничі показники та за­трати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприєм­ства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв'язки з даним підприємством: фінансові і банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Техніко-економічний аналіз на відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Його ще називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних вико­ристання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані пер­винного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, в той час як методика ФЕА аналізу однакова для всіх підприємств.

Статистико-економічний аналіз — вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіо­нів, галузей і в цілому народного господарства країни. Основним інформаційним джерелом може бути статис­тична звітність відповідних господарських одиниць, статис­тичні збірники та обстеження. У методиці цього аналізу про­відну роль відіграють статистичні методи дослідження й об­робки інформації.

Порівняльний або міжгосподарський аналіз так, як і статистичний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зі­ставленням даних і орієнтуючись на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи підприємства, яке докладно аналізується. Більш просто і надійніше при цьому можна вишукати і резерви. У зв'язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогос­подарських резервів виробництва.

Функціонально-вартісний аналізпорівняно новий вид аналізу, і тому його методика ще недосконала. Предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний не зі роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід крім традиційної виробничої інформації потребує значних обсягів даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Впровадження функціонально-вартісного аналізу виправ­довується в тому разі, якщо він займається вивченням ефек­тивності відносно дорогої техніки з достатньо великими об­сягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на по­казниках використання продукції, ефективності її роботи у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удоско­наленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функ­цій, виявленні слабких або навіть зайвих функціональних можливостей технічного устрою. Скорочення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи да­ють змогу налагодити виробництво високоефективної техні­ки і при цьому скоротити витрати на її виробництво.

Системний аналіз уперше використали військові фахівці під час опрацювання десантної операції в Нормандії у Другій світовій війні. Аналіз застосовують для досліджень склад­них економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому ви­вчення економічних аспектів органічно поєднується з аналі­зом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпе­чення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене ком­плексне розв'язання складних питань.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підпри­ємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі госпо­дарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для цього аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприян­ня їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві наслідки роботи під­приємства.

Інформацію для оперативного аналізу в основному отри­мують каналами автоматизованих систем управління і оброб­ляють із застосуванням стандартних програм на персональ­них комп'ютерах. Незважаючи на великі технічні можли­вості комп'ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а звідси і зменшують обсяг інформації, яку збирають.[21, с. 59] Проте таке об­меження безпосередніх об'єктів аналізу не повинне погіршити якість висновків і рекомендацій, зменшити їх цінність для управління.


РОЗДІЛ 2 Природно - економічна характеристика ДП НДГ "Сонячне” 2.1 Аналіз розміру та спеціалізація

ДП НДГ "Сонячне” знаходиться в 15 км. від обласного центру м. Миколаєва в південній частині Південного Степу.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природно-кліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва, зокрема для вирощування зернових та технічних культур.

Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим і засушливим літом, весна рання і тепла, осінь – пізня, частіше суха та довга. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути 20-25 градусів нижче нуля, а влітку 40-45 градусів тепла. Ці перепади негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15 градусів тепла. За рік випадає опадів близько 360мм., переважно у вигляді дощів.

В зв'язку з тим, що клімат даного регіону засушливий є необхідність використовувати зрошувальні канали, проводити всі необхідні умови для збереження вологи в ґрунті.

Згідно даних агрономічної служби можна навести таку характеристику. Ґрунти на території господарства – це чорноземи звичайні. Їх характерною особливістю є остаточна солонцюватість, ґрунти мають слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні такого ґрунту утворюється кірка, а при зволоженні – вони запливають.

Ґрунти в своєму складі мають гумусу біля 1.5% – 2%. По механічному стану ці ґрунти середньо- і важко-суглинисті. Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосовуючи правильні сівозміни.

Так як господарство розміщене в посушливій зоні, в умовах незрошуваного землекористування, велике значення має накопичення і збереження вологи в ґрунті.

Отже головною задачею господарства є збільшення виробництва зерна, а також підвищення його якості.

Транспортна мережа на території господарства представлена в основному профільованими дорогами місцевого значення, які забезпечують зв'язок між виробничими ділянками, фермами і полями сівозмін.

На території господарства існує автопарк, який забезпечує зв'язок між Миколаєвом і даним господарством.

Соціальний розвиток філії знаходиться на задовільному рівні. На її території є Будинок культури, дитячий садок, школа І-ІІІ ступенів, магазини та ін.

До факторів виробничо-економічної характеристики господарства відносять спеціалізацію, що представляє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції.

Найбільш раціональною для господарства є та, яка дозволяє за даних умов виробити більшу кількість продукції з найменшими витратами коштів і праці.

Ведучою зерновою культурою в рослинництві є озима пшениця, а також озимий ячмінь.

Щоб визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале) потрібно розрахувати показники розміру виробництва.

Таблиця 2.1

Показники розміру виробництва в ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

Показники

Роки

Господарство в 2004р. у % до

2003

2004

2003

Валова продукція в порівняльних цінах 2000р.

2392,47

3464,23

144,80

Грошова виручка від реалізації с/г продукції, тис. грн.

2094

3779

180,47

Площа сільськогосподарських угідь, га

6849

7175

104,76

Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.

15270,00

15512,00

101,58

Поголів'я худоби, ум гол.

614

791

128,83

Середньорічна чисельність працівників, чол.

228

247

108,33

Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 2.1 можна зробити висновок про те, що ДП НДГ „Сонячне” відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 247 чол., площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 7012 га. А також аналізуючи розраховані вище данні можна відмітити що 2004 рік для даного господарства був значно кращим ніж попередній.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає також рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природнокліматичним умовам, його місцезнаходженню можна дізнатися розрахувавши рівень спеціалізації в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації продукції с/г виробництва в ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

Галузі та види продукції

2003р.

2004р.

В середньому за 2 роки

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Зерно та зернобобові

671,00

38,55

2433,00

64,01

1552,00

56,01

Соняшник

362,00

20,79

492,00

12,94

427,00

15,41

Овочі

96,30

5,53

93,00

2,45

94,65

3,42

Баштанні продовольчі

-

-

34,00

0,89

17,00

0,61

Кормові коренеплоди і баштанні кормові

-

-

14,00

0,37

7,00

0,25

Силос

-

-

8,00

0,21

4,00

0,14

Сінаж

-

-

1,00

0,03

0,50

0,02

Інша продукція рослинництва

220,00

12,64

228,00

6,00

224,00

8,08

Разом по рослинництву

1349,30

77,51

3303,00

86,90

2326,15

83,95

Молоко

145,51

8,36

252,00

6,63

198,76

7,17

ВРХ на м'ясо

72,00

4,14

77,00

2,03

74,50

2,69

Свинарство

174,00

10,00

169,00

4,45

171,50

6,19

Разом по тваринництву

391,51

22,49

498,00

13,10

444,76

16,05

Промислова продукція усього

-

-

-

-

-

-

Всього по сільськогосподарському виробництву

1740,81

100,00

3801,00

100,00

2770,91

100,00

Продукція інших галузей

-

-

-

-

-

-

Всього по господарству

1740,81

100,00

3801,00

100,00

2770,91

100,00

Аналізуючи данні розраховані в табл. 2.2 можна відмітити, що спеціалізація сільгосппідприємства зумовлена його місце розташуванням і має спеціалізацію – з основним напрямком вирощування продукції рослинництва (83,95%), а саме зернових культур (56,01%) та соняшнику (15,41).

Найбільший розмір виручки по господарству спостерігався у 2004 році – 3801 тис.грн. Підтвердженням цьому є показник розміру та структури грошових надходжень від реалізації продукції сільського господарства.

Щоб точніше визначити спеціалізацію даного господарства визначимо коефіцієнт спеціалізації:

; 2.1

Отже коефіцієнт спеціалізації становить 0,18. Це означає, що господарство має поверхневу спеціалізацію.

2.2 Забезпеченість ресурсами та рівень їх використання

Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання — повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефек­тивності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів ресурсів. Серед них — природні, вироб­ничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробниц­тва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні і похідні, штучні. До останніх нале­жать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чин­ників).

Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.

На економічний розвиток господарства впливає забезпеченість ресурсами: площі в обробітку, трудові ресурси, забезпеченість виробничими фондами. Значною мірою земля визначає темпи розвитку і рівень ефективності виробництва. [6, с.12]

Діяльність господарства неможливо уявити без трудових ресурсів. Підвищення продуктивності праці в сільськогосподарському підприємстві загальнонародне завдання, оскільки продуктивність землеробської праці є основою розвитку суспільства. Чим вища продуктивність праці в аграрному секторі, тим більше вивільниться працівників для інших галузей і швидше зростатиме виробництво матеріальних благ, підвищиться добробут та культурний рівень населення.

Забезпеченість трудовими ресурсами господарства можна побачити у таблиці 2.3

Проаналізувавши отримані дані можна зробити висновок, що площа с/г угідь збільшилась на 4,8%, що в натуральному виразі становить 326 га, також можна відмітити, що чисельність працюючих зросла на 8,3%, а саме на 19 чоловік.

Обсяг валової продукції значною мірою залежить від спеціалізації виробництва та його фонду оснащеності.

Таблиця 2.3

Забезпеченість трудовими ресурсами ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

Показники

2003 рік

2004 рік

Темп росту %

Чисельність працівників, чол.

228,00

247,00

108,3

Площа сільгосп угідь, га

6849,00

7175,00

104,8

Площа ріллі, га

6165,00

6157,00

99,9

Пасовища, га

684,00

684,00

100,0

Припадає на 1 працівника

 

- сільгосп угідь, га

30,04

29,05

96,7

- ріллі, га

27,04

24,93

92,2

- пасовища, га

3,00

2,77

92,3

Завдання аналізу основних засобів полягає у вивченні їх динаміки та зміни структури, визначенні рівня забезпеченості господарства основними засобами та ефективності їх використання.

До основних засобів належать засоби праці, вартість яких перевищує 300 грн. за одиницю і строк експлуатації понад 1 рік. Крім того, незалежно від вартості та строку експлуатації до основних засобів належать усі сільськогосподарські машини, транспортні засоби, продуктивна худоба основного стада, доросла робоча худоба, меблеві гарнітури, музичні інструменти, Інвентарна тара, будівлі, споруди та багаторічні насадження. До них відносять також вартість об'єктів капітальних вкладень, витрати на розкорчовування лісів і чагарників та інші культурно-технічні роботи, які виконують і передають будівельні організації господарствам, розташованим у пере­зволожених районах.

Відповідно до типової класифікації основних засобів, затвердженої для всіх сільськогосподарських підприємств, їх поділяють залежно від цільового призначення на такі групи: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини й обладнання, у тому числі силові машини, робочі машини й обладнання, вимірювальні прилади та лабораторне облад­нання, обчислювальна техніка, інші машини й обладнання, у тому числі автоматичні; транспортні засоби; інструменти; виробничий інвентар та знаряддя; господарський інвентар; доросла робоча худоба; продуктивна худоба основного стада; багаторічні насадження; капітальні вкладення для поліпшення земель; інші основні засоби.

У сільськогосподарських міжгосподарських підприємствах і органі­заціях розрізняють:

ò виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення, які обслуговують рослинництво, тваринництво, і засоби загально-галузевого призначення;

ò виробничі основні засоби несільськогосподарського призначення, що обслуговують промислові та підсобні виробництва; у невиробничі основні засоби, призначені для обслуговування житлово-комунального господарства, закладів охорони здоров'я, осві­ти, культури тощо.

Документами про наявність основних засобів на початок року є Інвентарні описи, які складаються за місцями їх зберігання (бригада, відділок, ферма) раз на рік. У виробничих підрозділах облік ведуть тільки в інвентарних описах.

Основні засоби обліковують у такій оцінці:

? придбані основні засоби (трактори, машини, обладнання) оприбутковують за оптовими цінами, крім вартості комплекту запасних частин та інструментів, включаючи витрати на доставку н установку, а придбану продуктивну і робочу худобу - за вартістю придбання, враховуючи витрати за доставку;

? будівлі і споруди, збудовані підрядним шляхом, оприбутковують за кошторисною вартістю, передбаченою в договорі з підрядчиком, а побудовані господарським способом - за фактичною собівартістю;

? худобу, вирощену в своєму господарстві, при переведенні в основне стадо обліковують за фактичною собівартістю;

? багаторічні насадження оприбутковують за фактичними витратами на закладання, вирощування і догляд.

Основні запаси, які надійшли в порядку пайових внесків, приймають на баланс міжгосподарських підприємств (організацій) за балансовою вартістю, враховуючи знос та витрати на доставку.

Всі основні засоби до повного їх зносу або ліквідації обліковують у балансі за початковою (балансовою) вартістю.

Крім початкової вартості, застосовують залишкову та відновну вартість основних засобів. Для визначення залишкової вартості слід від початкової відняти нараховану суму зносу. Відновна вартість - це вартість відтворення конкретного об'єкта на даний момент. Вона, як правило, встановлюється на підставі рішення уряду про переоцінку основних засобів.

Дані бухгалтерського обліку, матеріали інвентаризації містять необхідну інформацію для проведення аналізу. Його розпочинають з рівня забезпеченості господарства і виробничих підрозділів основними фондами, тобто визначають їх потенційні можливості для подальшого підвищення продуктивності праці та збільшення виробництва продукції. Дані аналізу порівнюють з показниками передових підприємств та із середніми показниками по району, області, Україні. Узагальнюючими показниками, які характеризують забезпеченість господарства основними фондами, є фондозабезпеченість і фондо­озброєність праці.

Фондозабезпеченість господарства показує, скільки основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (в оцінці за початковою вартістю) припадає на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь та на 1 чи 100 га ріллі.

Фондоозброєність праці визначають діленням вартості основних фондів на середньорічну чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Велике значення має структура основних фондів, оскільки найвищу віддачу дає їх активна частина (машини, обладнання, транспортні засоби) насамперед енергетичні потужності. Тому аналізують не тільки динаміку основних засобів, а й їх структуру, визначають енергозабезпеченість господарства та енергоозброєність праці. Першу обчислюють як відношення енергетичних потужностей до земельної площі, а другу - як відношення енергетичних потужнос­тей до середньорічної чисельності працівників.

Для визначення ступеня оснащеності господарства тракторами і комбайнами обчислюють такі показники: кількість тракторів (фізичних і еталонних) з розрахунку на 100 га ріллі; кількість зернозбиральних комбайнів на 100 га посівів зернових; кількість виноградної техніки на 100 га виноградників та ін. Порівнюючи ці показники в динаміці та з іншими господарствами, можна встановити, наскільки підвищилась оснащеність даними засобами виробництва за аналізований період і якою вона повинна бути, щоб досягти рівня передових господарств.

На підвищення фондо- і енергозабезпеченості господарства, фондо- та енергоозброєності праці, ефективність використання засобів впливають такі показники, як коефіцієнти оновлення, зносу та вибуття основних засобів. Перший обчислюють діленням вартості нововведених основних засобів у поточному році на загальну вартість основних засобів на кінець року; другий - як відношення суми зносу, основних засобів до їх початкової вартості; третій - як відношення вартості основних засобів до їх вартості на початок року. Узагальнюючими показниками основних фондів є фондовіддача або обернений їй показник – фондомісткість продукції. Перший – це вартість виробленої валової продукції з розрахунку на 1 гри., 100 грн. або 1 тис. грн. вартості основних виробничих фондів, другий – вартість основних засобів на 1 грн., 100 грн. або 1 тис. грн. виробленої валової продукції в порівнянних цінах. На фондовіддачу впливає питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості, ступінь зносу основних засобів, родючість грунтів, відношення темпів зростання фондоозброєності та продуктивності праці, фондозабезпеченості і виробництва валової продукції та ін.

2.3 Аналіз фінансового стану господарства

Для того щоб визначити динаміку показників фінансових результатів в ДП НДГ "Сонячне” скористаємося таблицею 2.4

Таблиця 2.4

Динаміка показників фінансових результатів в ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

Показники

Роки

Господарство в 2004р. у % до

2003

2004

2003

Прибуток від реалізації, тис.грн.

118,00

551

466,95

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн

1976,00

3228,00

163,36

Чистий прибуток, тис.грн

-

210,00

-

Середньорічна сума активів, тис.грн.

12574,03

11742,00

93,38

Середньорічна сума власного капіталу, тис.грн.

10954,00

11125,00

101,56

Коефіцієнт рентабельності продукції

0,06

0,17

285,84

Коефіцієнт рентабельності капіталу

Х

0,02

Х

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

Х

0,02

Х

Отже, з таблиці 2.4 видно, що показники фінансових результатів у 2004 році у порівнянні з 2003, значно покращились. Так, прибуток від реалізації збільшився майже у чотири з половиною разів, збільшилась середньорічна сума власного капіталу – 171 тис. грн. Коефіцієнт рентабельності продукції збільшився майже у три рази. Але потрібно відмітити, що середньорічна сума активів зменшилась на 832 тис. грн.

Динаміку показників фінансової незалежності за 2004р. у ДП НДГ "Сонячне” Миколаївського району можна проаналізувати у таблицях 2.5 – 2.6

Таблиця 2.5

Динаміка показників фінансової стійкості за 2003 р в ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

Коефіцієнти

Норматив

На початок року

На кінець року

На кінець року Відхилення, +,-

Фінансування

<1,0

0,02

0,05

0,02

Автономії (незалежності)

>0,5

0,97

0,96

-0,01

Стійкості (стабільності)

>0,1

40,44

20,79

-19,66

Отже з наведених вище даних можна побачити, що підприємство може діяти незалежно від зобов'язань про що свідчить коефіцієнт автономії:

– 0,97 – 0,96 за 2003 рік

– 0,96 – 0,95 за 2004 рік

Коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі капіталу господарства. Так як цей показник більше норми, то це означає, що підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2.6

Динаміка показників фінансової стійкості за 2004 р в ДНДГ "Сонячне" Миколаївського району

Коефіцієнти

Норматив

На початок року

На кінець року

На кінець року Відхилення, +,-

Фінансування

<1,0

0,05

0,06

0,01

Автономії (незалежності)

>0,5

0,96

0,95

-0,01

Стійкості (стабільності)

>0,1

20,79

18,03

-2,75

Зовнішнім проявом фінансової стійкості є платоспроможність. Платоспроможність – це можливість господарства своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Ліквідність – це здатність матеріальних цінностей перетворюватись в гроші.

Отже, динаміку показників ліквідності за 2003 – 2004 рр. в ДП НДГ "Сонячне” Миколаївського району розглянемо у таблицях 2.7 – 2.8.

Таблиця 2.7

Динаміка показників ліквідності за 2003 р. в ДП НДГ "Сонячне" Миколаївського району

Коефіцієнти

Норматив

На початок року

На кінець року

Відхилення, +,-

Абсолютної ліквідності

0,2-0,35

0,04

0,03

-0,01

Швидкої ліквідності

0,7-1,0

9,78

5,90

-3,89

Покриття

1-2,5

11,62

6,55

-5,07

Отже, аналізуючи показники ліквідності розраховані в таблицях 2.7 – 2.8 відмітимо:

Ø Коефіцієнт абсолютної ліквідності значно нижче нормативу, що в свою чергу показує, що господарство не має можливості негайно розрахуватися з боргами;

Ø Коефіцієнт покриття показує, що господарство може розрахуватися з боргами, якщо залучить всі оборотні активи;


 

 

 

Таблиця 2.8

Динаміка показників ліквідності за 2004 р. в ДНДГ "Сонячне" Миколаївського району

Коефіцієнти

Норматив

На початок року

На кінець року

Відхилення, +,-

Абсолютної ліквідності

0,2-0,35

0,03

0,01

-0,02

Швидкої ліквідності

0,7-1,0

9,78

5,20

-4,59

Покриття

1-2,5

11,62

5,95

-5,68

Також можна відмітити, що показники фінансової стійкості та ліквідності сильно не відрізняються за 2003 – 2004 рр., це означає, що фінансовий стан господарства за останні два роки є відносно стабільним.


РОЗДІЛ 3 Аналіз виробництва продукції рослинництва у ДП НДГ "Сонячне” 3.1 Аналіз виробництва продукції рослинництва

Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.





Реферат на тему: Аналіз виробництва продукції рослинництва на державному підприємстві НДГ “Сонячне” (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.