Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Сільське господарство

Аграрна політика. Фінанси в сучасних умовах та особливість відтворення в аграрному секторі економіки (реферат)

За останній період виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств зросло на 1,9%. Порівняно з попереднім роком нарощено обсяги виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції. Крім цукрових буряків (93% до 2001 року), картоплі (96), овочів (99%).

Отримано зерна (у вазі після доробки) 38,8 млн. тонн при прогнозованих у програмі "Зерно України - 2005” 36,6 тис. тонн. Насіння соняшнику зібрано у 1,5 раза більше обсягів 2004 року, плодів і ягід - більше на 9%, винограду - на 7%. Зросли обсяги всіх основних видів продукції тваринництва.

Приріст товарної продукції (у порівняних цінах на 01.01.04) по харчовій промисловості та переробленню сільськогосподарських продуктів порівняно з 2004 роком становив 8,4%, в тому числі по харчовій промисловості - 7,8%.

У 2005 році в аграрний сектор економіки залучено 6,2 млрд. грн. кредитних ресурсів, в тому числі на пільгових умовах - 2,2 млрд. грн.

Підприємствами АПК постійно нарощуються загальні обсяги сплати податків. Порівняно із 2003 роком вони зросли в 1,5 раза і за минулий рік становлять суму 5,8 млрд. грн. що сьогодні це друга галузь за обсягами сплати податків після нафтогазового комплексу.

Заборгованість із виплати заробітної плати в сільському господарстві протягом року зменшилася на 19%, у харчовій промисловості - на 8% і за станом на 01.01.05 становила відповідно 387 млн. грн. та 72 млн. грн.

Посилився соціальний захист селян, особливо селян-пенсіонерів через наділення їх відповідною власністю та запровадження орендної плати за землю і майно, яка в минулому році дорівнюватиме за обсягами майже 65% річного фонду оплати праці сільгосппідприємств.

За договорами оренди землі власникам земельних часток (паїв) виплачено орендної плати 2,05 млрд. грн. (85%).

Аграрний сектор за 2002 рік забезпечив в зовнішній торгівлі позитивне сальдо в 1,5 млрд. дол. США, а ріст експорту за три роки становить майже 71%.

У I кварталі 2005 року виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств збільшилося на 1,3% порівняно з відповідним періодом 2002 року, приріст товарної продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів проти відповідного періоду минулого року становив 16,8%.

Разом з тим, слід констатувати, що ріст обсягів виробництва в минулому році не дав очікуваного збільшення прибутку.

В ряді підгалузей це призвело до поглиблення збитковості. За попередніми даними, діяльність сільськогосподарських підприємств є збитковою (рівень збитковості - мінус 1,9%). Маса збитку становила 294 млн. грн. Збитково працювали 54% сільськогосподарських підприємств.

На жаль, із значним запізненням приходить усвідомлення, що нинішні проблеми розвитку сільського господарства переважно сконцентровані не в організації виробництва, а в організації аграрного ринку.

І тут треба визнати однозначно, що найслабшою ланкою в аграрному секторі сьогодні є саме інфраструктура аграрного ринку.

Незважаючи на нарощування декларованої кількості суб'єктів заготівельно-збутової інфраструктури аграрного ринку лише біля 40% сільськогосподарської продукції реалізується товаровиробниками через прозорі канали. Це недоробки, в першу чергу, місцевих органів влади, оскільки законодавче і нормативне поле вже в основному сформоване.

Тому одним із пріоритетних завдань, передбачених Програмою, є формування цілісної інфраструктури аграрного ринку, створення державної системи моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, здійснення інтервенційних та заставних операцій для стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції і продовольства, удосконалення інфраструктури експорту сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів.

Наступним блоком значимих питань є земельні питання. Реформування земельних відносин можна назвати найбільш успішним елементом аграрної реформи.

В Україні відбулася зміна форми власності на землю, вирішена проблема забезпечення громадян земельними ділянками, запроваджено платне землекористування, створюються передумови для розвитку ринку землі.

Дуже важливим є доведення до сільських жителів знань щодо їх прав і можливостей використати діючі законодавчі норми. До цього мають бути залучені засоби масової інформації, місцеві органи державної влади, навчальні заклади.

Найбільш заполітизованим є тут питання ринку землі.

Ринок земель сільськогосподарського призначення - це не виключно купівля-продаж, а в першу чергу, оренда землі. Про це свідчить досвід розвинених країн, зокрема, ФРН, де відбулося у стислі строки пристосування крупнотоварного аграрного виробництва в східних землях до умов ринку. У цій країні у ринку землі понад 80% займає оренда. Але ми ще маємо великий пласт проблем щодо іпотеки під заставу землі.

Стосовно земельного податку ми стоїмо на позиції його переорієнтації на центральний бюджет.

Тільки держава може скоординувати такий величезний пласт заходів, який здійснюється з метою охорони земель, підвищення родючості ґрунтів та оформлення прав власності на землю.

Адже сьогодні надходження від земельного податку, які сягають 1.8 млрд. грн., використовуються куди завгодно, тільки не за основним призначенням, пов'язаним із використанням землі.

Ці кошти треба спрямувати на фінансування заходів по докорінному поліпшенню грунтів, меліорації, видачу земельних актів.

Також буде проведена робота по наведенню порядку із платежами за землю.

На жаль, сьогодні не працює в повній мірі Закон України "Про плату за землю". Кошти від податку на землю розпорошені, використовуються за багатьма напрямками, і практично не спрямовуються, на нашу думку, за головним призначенням, а їх також можна використати на заходи з удосконалення землекористування і охорону земель.

Так за 2000-2002 роки надійшло коштів від сплати земельного податку біля 4,8 млрд. грн., на проведення земельної реформи та охорону земель держбюджет передбачав кошти в сумі 102,3 млн. грн., а фактично було профінансовано витрати на суму 30,2 млн. грн. Для порівняння: якщо закон виконувався б в повній мірі, то витрати на охорону земель повинні були б профінансовані в сумі більше 1,4 млрд. грн.

За дорученням Кабінету Міністрів України опрацьовується питання по централізації цих платежів.

На сьогодні залишається напруженою ситуація з виробництвом зерна, насамперед продовольчого, та насіння озимих культур під урожай 2006 року.

Стан озимого поля внаслідок несприятливих факторів нами прогнозувався ще в січні, і ми готувалися до нього, виходячи з найгіршого варіанту, коли 60% озимого клину загинуло і до збирання за даними регіонів залишилося лише 3,1 млн. га озимих зернових культур.

Крім цього мали місце й інші ускладнюючі фактори - весна розпочалася значно пізніше, а це затримало розгортання масових польових робіт на 25-30 днів, до того ж їх обсяги зросли на 5,5 млн. га.

Фінансова підтримка АПК, яка закладена в раніше прийнятих законах, з різних причин, насамперед, через обмеженість бюджету, не змогла суттєво допомогти селу, а в поточному році вона знівельована небувалими погодними умовами в осінньо-зимовий та весняний періоди. Уряд уже здійснив низку заходів, насамперед організаційного і фінансового характеру, які не просто пом'якшили негативний вплив природних катаклізмів, але й відіграли певну роль у виведенні сільського господарства із важкого стану й дають практичний результат.

Прийнято також постанову щодо додаткового виділення із резервного фонду бюджету 30 млн. грн. для надання допомоги у зв'язку з пересіванням озимих через механізм здешевлення вартості кредитів, які профінансовано повністю. Це дало можливість додатково залучити в межах 400 млн. грн. здешевлених кредитів.

Повністю забезпечено річні видатки Державного бюджету України на формування Державного насіннєвого страхового фонду (10 млн. грн.), на 100% профінансована державна підтримка виробництва хмеле- та льонопродукції.

Залучено 1,95 млрд. грн. кредитів, що становить 101% до потреби і майже в 1,5 раза більше, ніж на відповідну дату 2004 року.

Ставки за користування кредитами комерційних банків для сільгосппідприємств становлять у поточному році 15-26%, тоді як у минулому кредити надавались під 27-28%. З місцевих бюджетів на розвиток АПК спрямовано 50,8 млн. грн.

На засіданні Кабінету Міністрів України 8 травня було прийнято принципове рішення про додаткове виділення із Державного бюджету України 2003 року 626 млн. грн. для подолання негативних наслідків стихійного лиха в сільському господарстві.

При цьому поставлена вимога - забезпечити прозорі і ефективні механізми використання зазначених коштів.

Урядом визначені пріоритети:

400 млн. грн. - для закупівлі через заставні операції до Держрезерву 1 млн. тонн зерна, в першу чергу, ячменю, що стабілізує цінову ситуацію на ринку зерна;

50 млн. грн. для надання допомоги господарствам, що після стихії знаходяться в особливо складних умовах;

150 млн. грн. - для дотування виробництва продукції тваринництва.

У 2005 році закінчується дія ряду підтримуючих сільське господарство законів: скасовується фіксований сільськогосподарських податок, відміняється особливий пільговий режим сплати ПДВ, дотації в тваринництві, нові значні податкові навантаження зумовить пенсійна реформа. У зв'язку з цим ми вийшли з проханням до Верховної Ради продовжити термін їх дії, а також прийняти ряд принципово нових законів, які захистять, підтримають і дадуть новий імпульс розвитку національного агропромислового комплексу та села в цілому.

Мова йде про проекти законів "Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції", "Про самоврядні професійні та міжпрофесійні об'єднання в аграрному секторі", "Про молоко та молочні продукти", "Про м'ясо та м'ясні продукти".

Це дасть змогу стабілізувати ситуацію в АПК, підготуватись до збирання урожаю, вчасно зібрати його й з розумом розпорядитись зерном і тим самим забезпечити виробництво сільськогосподарської продукції в обсягах, достатніх для гарантування продовольчої безпеки країни та її експортного потенціалу.

Позитивні наслідки реформування відносин власності на селі, створення різнотипних приватних сільськогосподарських структур вимагають прискореного формування повноцінного аграрного ринку, здатного забезпечити збалансування попиту та пропозиції і підвищення дохідності галузі. Процес формування аграрного ринку поки що перебуває на стадії становлення, а тому цей ринок ще далеко не повною мірою забезпечує виконання покладених на нього функцій і завдань.

Серед найгостріших проблем аграрного ринку на нинішньому етапі є такі:

Трансформація товаропотоків сільськогосподарської продукції відбувається переважно у напрямі комерціалізації збуту продукції. Комерційні канали стають основними і водночас найменш організованими, упорядкованими і прозорими. Це призводить до суттєвих фінансових втрат товаровиробників.

Повільно відбувається наповнення новоствореної інфраструктури аграрного ринку, особливо біржової та оптової торгівлі, товаропотоками сільськогосподарської продукції. Недостатньо використовуються регуляторні можливості держави для стабілізації аграрного та продовольчого ринків, зокрема резервні, інтервенційні, заставні та регіональні закупівлі.

Існуючий рівень споживання порівняно з науково рекомендованими нормами споживання основних продуктів свідчить про великі можливості нарощування потенціалу аграрного ринку. Частина споживчого попиту продовжує орієнтуватися на імпортну продукцію, яка може в достатній кількості вироблятися і в Україні, але неконкурентоспроможна. Причиною цього є недостатня підтримка пропозиції продукції на ринок, рівень якої значно поступається досягнутому у провідних країнах світу, а також низький рівень якості продукції, її сортування, фасування і пакування.

Внаслідок неефективної цінової політики, неповного використання дієвих інструментів регулювання цін на ринку складається стрибкоподібна кон'юнктура цін, продовжується нарощування диспаритету цін у сільському господарстві по рівняно з іншими галузями економіки, зростають втрати виробників та споживачів.

На аграрному ринку недостатньо використовуються можливості балансового методу його регулювання та моніторингу. Залишається низьким рівень по інформованості учасників, не забезпечується ефективне балансування кількісних
і якісних параметрів попиту і пропозиції, що періодично дестабілізує ринок.

Великий експортний потенціал аграрного сектору суттєво стримується невисоким рівнем інвестиційно-інноваційного оновлення сільського господарства та інфраструктури ринку, державного протекціонізму експорту конкурентоспроможної на зовнішніх ринках продукції, затягування з оформленням членства України у вигідних для співробітництва міжнародних торговельних організаціях, гармонізації вітчизняної нормативної бази з міжнародними системами.

Затягується реалізація заходів адаптації вітчизняного ринку до умов, прийнятих у Світовій організації торгівлі. Цей процес потребує відповідної трансформації системи регулювання аграрного ринку з урахуванням заходів та інструментів, узгоджених з правилами COT, нарощування державної підтримки в рамках прийнятих у цій організації процедур.

Важливим завданням дальшого розвитку вітчизняного аграрного ринку має стати підвищення його рівня до вимог COT та інтеграція у світове середовище. Лібералізація торговельних режимів, які передбачені умовами COT, матиме для вітчизняного аграрного сектору як переваги, так і ризики.

До переваг насамперед слід віднести відкритість ринків країн-членів COT для української продукції, поступове поширення на вітчизняний аграрний сектор міжнародних правил торгівлі, страхування, кредитування, інвестування тощо. Вступ до COT сприятиме прискоренню формування ринкової інфраструктури в аграрному секторі, поступовому зміщенню акцентів державної підтримки сільськогосподарських підприємств у бік підтримки розвитку аграрного сектору та сільської місцевості в цілому.

Найбільшим ризиком від набуття членства у COT стане поступове зменшення рівня захисту внутрішнього продовольчого ринку. Це може призвести до деякого зниження - на 5-10% залежно від видів продукції - забезпечення продовольчих потреб населення за рахунок продукції вітчизняного виробництва. Найбільше зниження можливе за тими видами продукції, яка переважно виробляється в селянських господарствах і має низький рівень передпродажної підготовки. Йдеться про молоко, картоплю, овочі, фрукти. Тому для пом'якшення негативних наслідків від приєднання до COT потрібні насамперед заходи, спрямовані на підтримку селянських господарств та інфраструктури аграрного ринку.

Вступ до COT, інтеграція вітчизняного аграрного ринку у світовий продовольчий ринок передбачає трансформацію системи підтримки та регулювання розвитку аграрного сектору України. Заходи його мають більш орієнтуватися на ті, що дозволяє COT, і менше - на заборонені або обмежені. Ці заходи мають передбачати відсутність викривленого впливу на торгівлю чи виробництво (або цей вплив має бути мінімальним і не стосуватися підтримки виробництва, його обсягів та цін), а також фінансування через урядові бюджетні програми, а не за кошти споживачів продуктів харчування. Аналіз обсягів та структури заходів з державної підтримки аграрного сектору свідчить, що рівень їхньої відповідності вимогам COT ще дуже низький і необхідна значна їхня адаптація до міжнародних стандартів.

Водночас до програми ринкової трансформації державної підтримки аграрного сектору можна і треба включити й інші заходи, які відповідають основним критеріям COT, а саме:

· створення та використання для продовольчої безпеки і стабільності ринку резервів сільськогосподарської продукції, закупівля і продаж якої мають здійснюватися прозоро, за поточними ринковими цінами;

· підтримку купівельної спроможності населення з низькими доходами шляхом надання прозорих і адресних субсидій тощо;

* непряму підтримку доходів товаровиробників, яка не пов'язана з обсягами виробництва та цінами на продукцію;

* підтримку програм страхування доходів сільськогосподарських товаровиробників на випадок стихійних лих, хвороб та пошкодження шкідниками рослин і тварин;

* часткову компенсацію зниження доходів сільськогосподарських виробників порівняно із середнім рівнем за попередні 3-5 років через неврожай чи стихійне лихо;

* підтримку програм, спрямованих на вилучення з виробництва надлишку працівників;

* підтримку господарств, що знаходяться в регіонах з несприятливими природно-кліматичними умовами.

Кабінету Міністрів України необхідно забезпечити:

* суттєве розширення механізмів підтримки аграрного сектору, що узгоджуються з вимогами COT;

* запровадження щорічно не менше 200 національних стандартів на сільськогосподарську та продовольчу продукцію, згармонізованих з міжнародними та європейськими вимогами.

Список використаної літератури

1. Розміщення продуктивних сил України / За ред.Є.П.Качана. – К., 2003.

2. Соболь С.І. Аграрна політика України. – К., 2004.

3. Статистичні дані за різні роки. Держкомстатистика України. – К., 1996-2004 рр.

4. Яременко М.А. Українська земля і світовий ринок. – К., 2004.




Реферат на тему: Аграрна політика. Фінанси в сучасних умовах та особливість відтворення в аграрному секторі економіки (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.