Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Промисловість

Поліпшення якості лакових покрить при наливі (реферат)

Лаконаливні машини, завдяки великій продуктивності, відсутності зайвих втрат лакофарбових матеріалів, можливості легкого регулювання товщини одержуваних покрить, а також простоті конструкції і обслуговування, здобули широке визнання при оздоблюванні сучасних корпусних меблів. Щоправда, методу наливу властиві і деякі недоліки, а саме: неможливість покриття меблевих вузлів складної форми, неповне і нерівномірне покриття профільних елементів, розрив лакової завіси в процесі роботи машини, утворення повітряних бульбашок у покритті, зморшкуватості, «віспи» тощо.

Причини більшості цих недоліків вже вивчені і можуть бути усунені. Так, розрив завіси лакофарбового матеріалу виникає внаслідок великої віддалі між щілиною наливної голівки і оздоблюваною поверхнею, пониженого тиску в голівці і протягу в приміщенні, де робиться лакування наливом. Для одержання рівномірного покриття рекомендується оптимальна віддаль від щілини голівки до поверхні деталі в межах 4—7 см. Необхідна стабільність лакової завіси при наливі досягається регулюванням напору в голівці і ширини щілини.

Зморшкувата плівка у вигляді «шагреневої шкіри» може бути наслідком надто швидкого сушіння покриття, що перешкоджає розтіканню лаку рівним шаром по поверхні. Дефект можливий також при нанесенні великої кількості в'язкого лаку за одне покриття. «Віспа» на оздоблювальній поверхні з'являється при наливі лаків високої в'язкості, а також при утворенні надто товстої лакової плівки (особливо на основі летких лаків), тому що в цьому випадку відбувається дуже швидке застигання поверхневого шару лаку при наявності розчинників в товщі покриття. Для ліквідації цих дефектів необхідно використовувати для наливу лаки в'язкістю не більше 120—150 сек (за ВЗ-4) і наносити їх за одне покриття оптимальну кількість.

Найголовніший з недоліків методу наливу — утворення повітряних бульбашок на оздоблювальній поверхні деревини. Однією з причин цього є те, що при витіканні лаку із щілини наливної головки часточки повітря вклиняються в лаковий потік і в процесі циркуляції лаку в машині знаходяться в ньому у вигляді повітряних включень. Такі включення можуть з'являтися також внаслідок інтенсивного перемішування лакофарбового матеріалу робочим органом насоса і спінення лаку при переливанні його з наливної головки в заправний резервуар.

Для деякого позбавлення лаку від повітряних бульбашок потрібно в середині заправного резервуара встановити конусоподібний ковпак. Бульбашки частково виділяються при стіканні лаку по поверхні ковпака, частково — в самому резервуарі. При цьому запас лаку в резервуарі машини має бути постійним і достатнім, щоб повітряні бульбашки встигали піднятись на поверхню лаку до засмоктування їх насосом. Але при значному підвищенні рівня лаку в резервуарі роль конусоподібного ковпака зводиться нанівець, а при значному зниженні — можливе засмоктування повітря насосом, внаслідок чого кількість бульбашок в лаковій суміші помітно зростає. Велике значення має також забезпечення високої герметичності з'єднань системи подачі лаку в наливну головку.

Проте основними причинами появи повітряних бульбашок у покритті при наливі є характер поверхні, що підлягає наливу, а також значення витратних характеристик лаконаливних машин.

Досліди проводились на лабораторній лаконаливній машині з використанням наливної головки з щілиною у дні. Для досліджень брали нітроцелюлозні лаки марок № 754 і НЦ-315М. Лакувались щити розміром 350 x 140 мм, головним чином із деревностружкових плит, облицьованих струганою дубовою і буковою фанерою. Критерієм оцінки якості покриття служила кількість бульбашок на одиниці площі. В зв'язку з тим, що для цього підрахунку потрібен певний час, а кількість бульбашок з часом значно змінюється, найбільш характерні місця покрить фотографували і лише потім при невеликому збільшенні встановлювали кількість бульбашок та їх розміри.

Як показали дослідження, головною причиною появи бульбашок у нітролакових покриттях при наливі є повітря, що виходить з пор деревини. Лаки наносили на шліфовані, грунтовані, порозаповнені й добре лаковані (товщина покриття 70—100 мікрон) деталі з дуба і бука, а також на пластинки чистого скла. Найвищу якість покрить одержано на пластинках із скла, де бульбашок майже не було. Причина появи деяких поодиноких бульбашок — спінення лаку в системі циркуляції. Якість покрить на порозаповнених і добре лакованих деталях наближається до якості покрить на чистому склі. Бульбашки виникали переважно в місцях недостатнього заповнення пор і нерівностей на підготовленій до лакування поверхні. Грунтування в певній мірі сприяло зменшенню кількості бульбашок на буковій поверхні і дуже мало впливало на поліпшення якості покрить на дубових деталях. І, нарешті, найбільше бульбашок відмічено по поверхнях, що перед наливом лакофарбовими матеріалами не оброблялись, а лише шліфувались. При цьому бульбашки спостерігались, головним чином, над порами деревини.

При нанесенні першого шару лаку утворюється найбільше бульбашок, при наступних нанесеннях кількість бульбашок значно зменшується. Все це свідчить про те, що однією з основних умов одержання високоякісних покрить при наливі є ретельне виконання попередніх операцій, тобто грунтування, гіорозаповнення і шліфування деталей.

Значно поліпшується якість лакових покрить при нагріванні поверхні деревини перед наливом до температури 70—100°С. Повітря, розширюючись, частково виходить з пор деревини і, таким чином, зменшується його вплив на утворення бульбашок при наливі. Велику роль у поліпшенні якості покрить при наливі відіграє також додержання певних режимних параметрів роботи лаконаливних машин. Дослідження показали, що одним з факторів, які впливають на кількість повітряних бульбашок, є питома витрата лаку на одиницю площі, незалежно від того, за рахунок яких параметрів (ширина щілини, напір лаку в головці) змінюються витрати. Із збільшенням питомої витрати якість лакового покриття зростає при всіх способах попередньої обробки поверхні (шліфування, грунтування, порозаповнення тощо) перед наливом. Щоправда, це зовсім не означає, що завжди можна наносити велику кількість лаку за один прохід. Верхня межа питомої витрати для лаку даної в'язкості (при лакуванні тотожних поверхонь) є величиною постійною і являє собою те найбільше значення витрати, при якому ще не спостерігається потоків лаку на ребрах щитів.

Максимально допустиме значення питомої витрати лаку зростає пропорційно збільшенню його в'язкості. Наприклад, для горизонтально розташованих щитів при використанні нітролаків в'язкістю 60 сек (за ВЗ-4) найбільш допустиме значення питомої витрати знаходиться в інтервалі 200—250 г/м2; при в'язкості 100 сек воно може досягти навіть 350—400 г/м2.

Таким чином, незважаючи на те, що при вищих питомих витратах лаку при наливі кількість повітряних бульбашок в покритті зменшується, практичне використання великих значень витрат обмежується необхідністю одержання покрить достатньої якості без потоків, шагрені та інших дефектів. Слід відзначити також, що при витримці покрить при нормальній температурі перед штучним сушінням кількість бульбашок зменшується, навіть можуть повністю зникнути. Характерно, що із збільшенням товщини нанесеного шару лаку зростає необхідний час витримки покрить перед високотемпературним сушінням. Враховуючи все це, можна рекомендувати такі значення питомих витрат нітролаків при наливі: для в'язкості 60 сек — 150-200 г/м2, 80 сек — 210--260 г/м2, 100 сек — 280-320 г/м2.

Вплив швидкості транспортера машини на процес утворення повітряних бульбашок при наливі значно менший, ніж вплив характеру і структури оздоблюваної поверхні і витратних характеристик наливних систем. Досліди показали, що кількість повітряних бульбашок на поверхні покриття дещо збільшується при зростанні швидкості транспортера, особливо при погано виконаному порозаповненні поверхні деревини. Вплив швидкості транспортера майже зовсім непомітний при лакуванні добре грунтованих і порозаиовнених дерев'яних деталей. В зв'язку з цим доцільніше користуватись при наливі невисокими швидкостями подачі деталей під лакову завісу. Крім зменшення кількості бульбашок у покритті, це спрощує обслуговування лаконаливних машин, дає можливість обійтись без механізмів для розгону і гальмування деталей на потокових лініях.

Встановлення похилих екранів при наливі практично дуже мало впливає на поліпшення якості покрить. Якщо лакова суміш містить в собі повітряні включення, то при її стіканні по екрану повітряні бульбашки майже не зникають, внаслідок чого якість одержуваних покрить при наливі з екраном і без нього рівнозначна. До того ж використання похилих екранів приводить до швидкого збільшення в'язкості лаків. Зміна ж в'язкості лаку обумовлює зміну його питомої витрати і потребує для підтримки певного режиму наливу постійного регулювання параметрів роботи лаконаливних машин (напір лаку, ширина щілини, швидкість транспортера), що затруднює їх обслуговування.

Таким чином, на якість лакових покрить при наливі впливає ряд факторів, і в першу чергу, якість підготовки поверхні деревини перед лакуванням, додержання оптимальних значень в'язкості лаку, питомої витрати його на одиницю поверхні і швидкості транспортера. Врахування цих факторів дає можливість уникнути основних недоліків методу нанесення лаків наливом, тобто підвищити якість і довговічність покрить, а також скоротити трудові і матеріальні затрати на оздоблюванні меблів.





Реферат на тему: Поліпшення якості лакових покрить при наливі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.