Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Промисловість

Гідроенергоресурси Українських Карпат (реферат)

Гірські ріки Карпат здавна вивчались як джерела гідроенергії. І зараз серед праць, присвячених Карпатам, мабуть, немає жодної, де б не наголошувалось на їх гідроенергетичних багатствах. Їх, звичайно, не можна порівняти з багатствами крупних рік нашої країни, гідростанції яких дають мільярди кіловат-годин енергії.

Гідроенергетичні багатства карпатських рік — це незаймана цілина. Вони мають і свою особливість, що визначає шляхи їх майбутнього використання. Особливість ця полягає в тому, що на досить невеликій гірській території Українських Карпат, де беруть початок і мають найбільший спад Тиса, Прут та Дністер і випадає найбільше опадів, зосереджені основні енергетичні ресурси. Про це свідчать цифри. Лише третина всієї довжини Тиси і 8% її басейну припадає на Закарпатську область, але саме тут зосереджено 93% всього спаду і 80% запасів гідроенергії цієї ріки. На невелику частину верхів'я Пруту, що становить лише чверть всієї його довжини, припадає 91% спаду і понад 60% запасів гідроенергії. У верхній течії Дністра також зосереджено більше 80% запасів гідроенергії. І хоч основна течія кожної з цих трьох рік знаходиться далеко за межами Карпат, вони вважаються гідроенергетичним багатством Українських Карпат.

Якщо на Україні в цілому використовується 50% її реальних гідроенергоресурсів, то в районі Карпат — лише 4%. Одна з причин — недостатнє вивчення природних умов Карпат, що так необхідне для спорудження тут крупних гідроелектростанцій. До причин, що виникли дещо пізніше в зв'язку із створенням об'єднаної енергетичної системи і завданням комплексного використання карпатських рік — Тиси, Дністра і Пруту, слід віднести необхідність тривалих досліджень і розвідок.

І хоч розвиток гідроенергетики в Карпатах затримувався, творчу думку інженерів протягом багатьох десятиліть привертали саме ці питання. Відомі численні дослідження і проекти, в яких відображена еволюція поглядів щодо енергетичного використання гірських рік, загальний прогрес в розвитку гідроенергетики. Варто коротко розповісти про те, як же здійснювалось гідроенергетичне використання карпатських рік в різні історичні періоди, про сучасне вирішення цих проблем.

Вивчення закарпатських рік почалось ще у позаминулому столітті. На Тисі, Ріці, Патериці й Тересві відкрили водомірні пости. Але проекти використання рік не складались. В першій половині XX століття мережа водомірних постів розширюється, складаються схеми використання рік — Тересви, Тереблі, Ріки, Ужа та його притоки Лютої, були розроблені проекти гідростанцій, які, проте, не підтримав тодішній уряд. Побудувати тоді вдалося лише дві невеликі гідростанції на ріці Уж загальною потужністю 4500 кет, які працюють й понині; гідрометрична мережа набула дальшого розвитку. Проводились геологічні дослідження, були опубліковані дані про можливість спорудження гідроелектростанцій на ріках східної частини Закарпаття. Найбільшу з них — на ріці Тересві. В той же час італійське товариство електрифікації східної Угорщини розробило схему використання Білої і Чорної Тис та інших рік. На відміну від чеських та угорських проектів, італійські передбачили будівництво довгих дериваційних каналів на гірських схилах. Але відсутність топографічного обгрунтування знецінювала ці проекти.

Окремі проекти передбачали будівництво водосховищ, проте невеликої місткості. Гідростанції проектувались з розрахунком на незарегульований стік потужністю всього 10—15 тис. кет. Характерно, що в цих проектах не було жодної ув'язки із споживачами електроенергії.

Незважаючи на недоліки згаданих проектів, окремі вирішення чеських і угорських інженерів були важливим вкладом у вивчення проблеми енергетичного використання закарпатських рік: вони виявили найбільш перспективні ділянки рік для наступних проектувань. Зокрема, в них висувалась ідея використання різних рівнів

Тереблі і Ріки для будівництва ГЕС, яка була здійснена в радянський період. Цікавими були і проекти перекидання Білої і Чорної Тис в Кошівку, гідровузлів на Тересві, Люті тощо. Більшість розробок того періоду загинула, збереглись лише розрізнені дані, які свідчать хіба що про оригінальні ідеї і велику працю чеських та угорських гідроенергетиків.

Після возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною масштаби вивчення гідроенергоресурсів гірських рік зросли. У повоєнний період першочерговим завданням було виявлення місця для будівництва найефективнішої ГЕС, яка б постачала Закарпаття електроенергією. Це завдання повинна була розв'язати Теребле-Ріцька ГЕС. Будівництво цієї ГЕС з її гідротехнічними спорудами у важких, маловивчених природних умовах Карпат — важлива сторінка в історії розвитку гідроенергетики Закарпаття.

Після спорудження Теребле-Ріцької ГЕС гідроенергетичне будівництво на Закарпатті не набуло дальшого розвитку. Передбачені техніко-економічними розрахунками ще 3 гідростанції аналогічної потужності уже не проектувались. Не будувались і дрібні гідростанції, що свого часу проектувались різними організаціями. Справа в тому, що з включенням Закарпаття в об'єднану Західноукраїнську енергосистему будівництво середніх, тим більше дрібних, ГЕС стало економічно невигідним.

Розроблені раніше схеми втратили своє значення ще й тому, що жодна з них поряд з виробництвом електроенергії не передбачала зарегулювання паводків, що ставало для Закарпаття дедалі важливішою проблемою.

Шістдесяті роки ознаменувалися великими досягненнями в розвитку електроенергетики на Україні. Стали до ладу гігантські теплові електростанції, в тому числі Бурштинська ДРЕС потужністю 2400 тис. кет, Створені надпотужні лінії електропередачі, які зв'язали західноукраїнську енергосистему з об'єднаною енергосистемою півдня СРСР і через неї — з єдиною енергосистемою Європейської частини країни. Сформувалась потужна енергосистема країн Європи. На Закарпатті виник крупний вузол міжнародних енергетичних зв'язків — Мукачівська районна підстанція. Всі області в зоні Карпат вкрились густою сіткою магістральних і розподільних електромереж.

Всі ці досягнення в галузі електроенергетики визначили зовсім нові вимоги до гідроелектростанцій в Карпатах. Ще недавно при проектуванні гідроелектростанцій в Карпатах головним завданням було одержання якнайбільшої кількості дешевої гідроенергії, що на гірських ріках не так легко.

Та минуло небагато часу, і становище корінним чином змінилося. З розвитком об'єднаної енергосистеми, що охопила й Карпати і базується на крупних теплових електростанціях, від гірських гір вимагались уже не кіловат-години дешевої електроенергії, а великі потужності гідроелектростанцій, які змогли б не лише покривати швидко ростучі піки, а й вирівнювати нічні провали в добових графіках навантаження енергосистеми. Розв'язати це завдання, як показав багатий світовий досвід, можна тільки шляхом спорудження гідроакумулюючих електростанцій — ГАЕС.

Зазначимо, що для покриття піків у графіку навантаження енергосистем є немало способів. Передусім з цією метою можна використати звичайні гідроелектростанції з регулюючими водосховищами, які протягом кількох годин здатні розвивати великі потужності в Південній енергосистемі. Це завдання успішно вирішують дніпровські гідроелектростанції. Цю роль можуть виконувати і спеціальні пікові теплові електростанції, в тому числі і газотурбінні. Але розв'язати другу, значно важливішу проблему — вирівнювання провалу в графіках навантаження енергосистем можуть тільки ГАЕС.

На відміну від звичайних пікових станцій (ГЕС, ТЕС) ГАЕС не виробляють електроенергії, а лише переробляють дешеву базисну енергію (зокрема нічну енергію крупних ДРЕС) в більш цінну пікову. Використовуючи таким чином енергію крупних ДРЕС під час спаду навантаження, ГАЕС виключають необхідність зупинки крупних агрегатів і тим самим підвищують ефективність роботи теплових електростанцій. Разом з цим ГАЕС забезпечують покриття будь-яких піків у добовому графіку навантажень і, як високомобільні електростанції, гарантують постійний резерв потужності енергосистеми.

Значення ГАЕС на етані розвитку енергетики важко переоцінити. Тепер загальна потужність цих електростанцій в усьому світі перевищує 25 млн. кет. Істотного зниження вартості будівництва ГАЕС можна досягти, використовуючи як нижні басейни наявні водосховища, моря і старі гірничі або спеціальні виробки. Досить вигідно використовувати верхні і нижні водоймища ГАЕС як охолоджувачі при об'єднанні в єдиному технологічному комплексі ГАЕС з ДРЕС І АЕС.

Здебільшого ГАЕС будуються у гірських районах, де можна одержати достатні напори. На Україні найсприятливіші для цього природні умови на Закарпатті. Крім того, створення на крайньому заході України ГАЕС мало б важливе значення для західноукраїнської енергосистеми. Створювати ГАЕС на Закарпатті доцільно ще й тому, що вони знаходитимуться поблизу міжнародних енергетичних зв'язків — Мукачівської електропідстанції, звідки струм тече по проводах в країни — члени РЕВ. В окремі періоди доби, коли навантаження падає, електроенергія використовуватиметься для перекачування води з нижніх басейнів у верхні, а в години пік ця вода обертатиме турбіни ГАЕС, повертаючи в енергосистему пікову електроенергію.

Де і які ГАЕС можна побудувати на Закарпатті? На основі багаторічних досліджень водно-енергетичних ресурсів Закарпаття встановлено, що найдоцільніше використати з цією метою ріки східної частини області — верхів'я Тиси, Тересви, Тереблі і Ріки.

Гідроенергетика в басейні Дністра має зовсім інший вигляд, ніж на південно-західних схилах Карпат. Гірські ріки, що впадають в Дністер, такі ж бурхливі і стрімкі, з такими ж опадами, але тут немає створів, де можна було б, спорудивши високі греблі, створити крупні водосховища і, отже, крупні гідроелектростанції.

На правих притоках Дністра проводилось багато досліджень. Розрахунки показали, що навіть в найкращих створах таких рік, як Стрий і Ломниця, потужність гідроелектростанцій не перевищувала б 20—30 тис. кет. В минулому, коли енергосистема була розрізнена, такі ГЕС могли б відіграти певну роль в електрифікації району. Зараз же, коли єдина крупна енергосистема подає дешеву електроенергію в найвіддаленіші куточки Карпат, створення невеликих гідроелектростанцій уже не виправдує себе.

У верхів'ях правобережних приток Дністра доцільно побудувати ряд водосховищ для боротьби з наводками. На ріках Стрий, Свіча, Ломниця і Бистриця вони будуть комплексними, служитимуть водночас і джерелом водопостачання. Але і в такому разі будувати на цих водосховищах гідроелектростанції невигідно як з точки зору затрат, так і з точки зору режимних умов експлуатації водосховищ.

Дністер вивчався з давніх часів. Парші водомірні пости встановлені на ньому ще в минулому столітті. Використанням же ріки стали цікавитись на початку XX століття і першими — польські інженери. Правда, Дністер привертав їх увагу насамперед як водна магістраль і вже заодно як джерело гідроенергії.

Коли глянути на карту, можна побачити, як петляє русло Дністра. Небагато рік з такою великою кількістю меандр. Польські інженери передбачали створення напорів не з допомогою водосховищ, а шляхом випрямлення цих меандр. Схеми були досить прості: невеликі водонапірні греблі, прорізи-канали, шлюзи і будинки гідроелектростанцій

Яким же чином Дністер з його порівняно невеликими природними витратами зможе дати величезну кількість електроенергії? Для цього на ньому досить створити крупні водосховища, які спрацьовуючи в години пік приводитимуть в рух потужні турбіни. Якими ж мають бути ємкість цих водосховищ? Їх не можна проектувати, виходячи тільки з інтересів енергетики. Адже зарегульований стік Дністра потрібний засушливим землям на півдні України і Молдавії. Важливість проблеми зрошення цих земель остаточно визначила використання верхньої течії Дністра.





Реферат на тему: Гідроенергоресурси Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.