Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Промисловість

Енергетичне самозабезпечення України (реферат)

Енергетика є основою національної економіки країни, найважливішим чинником її розвитку, базовою стратеґічною галуззю. В умовах відносно низької забезпеченості України власними енергоресурсами і майже цілковитої залежності від їхнього постачання з Росії заходи щодо диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, насамперед – природного газу, нафти і ядерного палива, – повинні розглядатись як ключовий елемент забезпечення національної безпеки держави, сталого розвитку її паливно-енергетичного комплексу.

Рiвень енергетичного самозабезпечення в Україні знижується, головним чином, через падiння обсягiв виробництва вугiлля та газу, а також через нестабiльнiсть роботи енергоблокiв АЕС. Внаслідок технологічної відсталості, успадкованої від радянської економіки, високим залишається рівень енергомісткості продукції промисловості. Це призводить до загрози неконкурентоздатностi головних складових українського експорту - металу, продуктiв хiмiчної та нафтохiмiчної промисловостi, важкого машинобудування тощо. У свою чергу, це зменшить участь України у свiтовiй торгiвлi, обмежить можливiсть залучення iноземних iнвестицiй та технологiй для модернiзацiї економiки.

Електроенергетика потребує модернізації, яку треба розпочати із впровадження розробок вітчизняних науковців та конструкторів, чиї досягнення в енергетичній галузі посідають провідні позиції у світі (осучаснення українських електростанцій на основі унікальних технологій газопаротурбінних установок). Для відновлення українського експортного потенціалу електроенергії Рух вважає нагальним завданням створення «Бурштинського енергоострова».

Залежність від російських енергоносіїв несе постійну загрозу дестабiлiзацiї соцiально-економiчної ситуацiї, здiйснення економiчного та полiтичного тиску з боку Росiї. Народний Рух України вважає, що для уникнення цієї загрози слід вжити таких невідкладних заходів:

- розробити i здiйснювати нацiональну енергетичну стратеґiю, метою якої має стати досягнення обґрунтованого рiвня самозабезпечення України паливом i енергiєю;

- остаточно від'єднати енергетичну систему України від російської;

- прийняти програму розвитку вугільної промисловості як єдиного енергоносія, яким достатньо забезпечена Україна;

- забезпечити альтернативні джерела енергоносiїв (нафта, газ, ядерне паливо) на свiтовому ринку;

- урiзноманiтнити технiчнi можливостi та географiчнi шляхи доставки енергоносiїв в Україну (будiвництво термiналiв, трубопроводiв, танкерного флоту), насамперед шляхом введенння в дію нафтопроводу Одеса-Броди та морського нафтового терміналу в районі порту Південний, спорудження другої нитки газопроводу Тальне-Ананьїв-Ізмаїл;

- здійснювати транзитне транспортування енергоносiїв та iнших товарiв через територію України на підставі міждержавних угод та на основі Європейської енергетичної хартії;

- залучати iноземні iнвестицiї для пошуку i розробки власних родовищ нафти i газу;

- створити власнi ядерний паливний цикл та енергетичнi резерви;

- прийняти законодавчi акти, що стимулюють енергозбереження у виробництвi;

- реалізувати програму енергозбереження та широко впроваджувати передові енергоощадні технології;

- надавати перевагу розвиткові галузей i виробництв, якi потребують менше енергiї.

Серед літньої спеки українців лякають холодною зимою. Росіяни штучно нагнітають істерію навколо питання про поставки газу в Україну, при цьому не гребують досить брутальними засобами з арсеналу інформаційних війн.

Дивно, що з української сторони мало натхненних особистостей, які здатні прийняти виклик з Півночі. Ту апокаліптичну мелодію ("газу не буде, газ вкрали"), яку Росія транслює через динаміки свої ручних медіа на весь світ, і в першу чергу на Україну, можна підхопити і продовжити - але вже на свій, український лад. Але це, на жаль, ніхто не робить.

Образливо те, що найпотужніша українська корпорація – національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз України" – поки що виглядає "хлопчиком для биття", втрачаючи очки у інформаційному двобої зі своїм російським партнером "Газпромом".

"Нафтогаз" веде себе надто пасивно, і до сих пір не може відновити рівновагу в інформаційній сфері, що б відповідала його реальним позиціям з економічної точки зору.

В той же час потрібно розуміти, що зараз інформація значно важливіша за газ, перемоги і поразки приходять саме зі сфери ідей та поглядів. Місія "Нафтогазу" – захист національних інтересів України, в тому числі і захист від зовнішніх інформаційних агресій. Про це керівництву корпорації варто пам'ятати.

Газ з точки зору піарника – ідеальна речовина для маніпуляцій. Він прозорий, невидимий, весь час рухається, що дає можливість говорити як про його відсутність, навіть коли він є.

Проте чомусь на порядок більш вправно з голубим паливом "працюють" російські майстри, видаючи на гора одні газові міфи за іншими. Їх українські колеги (якщо такі взагалі існують) поки що займають пасивну позицію, і не поспішають зі спростуваннями та нейтралізацією сусідського "креативу".

Так званий вкрадений газ - питання про те, що в Україні нібито зник російський газ обсягом 7,8 млрд.

Звичайно, це не відповідає дійсності, проте нюанси системи транзиту газу не дають можливості це легко спростувати. Важливо інше - при професійному підході української сторони, такий міф був би невигідним "Газпрому".

По-перше, якщо газ зник, то це трапилось явно за старої влади, яку "Газпром" підтримував.

Тоді це питання до таких великих друзів Росії як Кучма, Янукович та Бойко (колишній керівник НАКу). При цьому є всі підстави підозрювати, що, як і усі інші російсько-українські оборудки у газовій сфері, вони відбувались не без особистої вигоди для найвищих керівників України та Росії.

По-друге, росіяни "плутались у свідченнях" – спочатку заявляють, що Україна вкрала майже 8 млрд. кубометрів, потім їх делегація газ "знаходить", наступного дня Путін знову заявляє, що газу немає, оскільки той є лише "за документами".

По-третє, сама система транзиту газу з Росії в Європу – процес складний, і він за своєю природою не може завжди відбуватись секунда в секунду. Найменший натяк на збій в графіку можна інтерпретувати як спробу вкрасти газ.

Проте мало хто знає про той факт, що система транзиту українського газу з Туркменістану через територію Росії функціонує гірше за вітчизняну. Все-таки для України газотранспортна система – ледь не найбільше національне багатство, і за нею слідкують краще, ніж росіяни за своїми газопроводами. При цьому і до юридичної "чистоти" транзиту газу північні сусіди ставляться відповідно.

Тому за часів Кучми були факти, коли росіяни крали газ у українців при його транзиті з Туркменії, хоча про них тоді зі зрозумілих причин не говорили.

Як висновок – можна було б багато що протиставити міфу про українців-крадіїв, але цього чомусь не зроблено.

Підняття ціни на газ для України. Цю ідею-фікс росіяни використовували кілька тижнів, як увертюру до питання про "крадіжку". З відомих причин, про які писала "УП", "Газпром" навряд чи може підняти вартість газу.

Проте цей міф є корисний для того, щоб вимагати максимальну ціну за нібито "вкрадений" газ. Якщо врахувати те, що газ не крали, то це все виглядає ще одним способом підвищити ціну за транзит газу. Фактично, "Газпром" розіграв таку комбінацію: він заявив, що частина поставленого ним в Україну газу була не куплена, а вкрадена, і почав вимагати за нього потрійну ціну.

В бізнес-середовищі такі прямолінійні прийоми роботи російських бізнесменів влучно називають "російською заточкою" (інструмент, якими зазвичай зеки ріжуть своїх ворогів).

В той же час, якщо б Україна запропонувала "Газпрому" закачати цих без малого 8 млрд. кубів назад, у Росію, він був би змушений відмовитись – росіянам просто не було б де цей газ зберігати.

Тоді б зразу стало ясно, що вся ця епопея з крадіжками – не більш ніж ідеологічний танець, який північний сусід України продовжує танцювати, щоб приховати свою зростаючу геополітичну самотність.

Туркмено-український "конфлікт". Якщо вірити російським медіа, українську делегацію Туркменбаші ледь не побив, звинувативши українців у всіх смертних гріхах.

Проте насправді трапилось зовсім протилежне – Олексій Івченко домовився про більш прозору схему поставок газу з Туркменістану, і про підписання довгострокової угоди про закупку блакитного палива в цій країні у обсягах, які теоретично дозволять Україні бути повністю незалежною від російських поставок.

Про успішність цих переговорів свідчить той факт, що росіяни закрили свій повітряний простір для літака Івченка – це можна вважати проявом безсилля.

На жаль, про реальний стан справ українці дізналися занадто пізно. В черговий раз Україна запізнюється зі спростуванням неправдивої інформації.

Загалом, можна зробити наступні висновки: "Нафтогаз" поки що непристосований до ведення інформаційних війн проти кагебістсько-нафтогазового угрупування, яке захопило владу в Росії.

Немає необхідної швидкості реакції, чіткості інформаційних послань, креативності та винахідливості у продукуванні асиметричних інформаційних випадів.

"Газпром" і його хазяї у Кремлі, будучи нездатними до конкуренції з Україною з допомогою менших власних видатків, оптимальної інвестиційної політики і т. п., нав'язують боротьбу в рідній їм, як представникам репресивних спецслужб, сфері – ідеологічно-пропагандистській.

Мабуть, кожному пересічному українцю зрозуміло, що енергетика – це що завгодно, але ніяк не "сухий" та аполітичний бізнес. Це той фронт, де національні інтереси, гідність держави потрібно відстоювати не тільки ділом, але і словом.

Енергетика є визначальною для економічного розвитку та національної безпеки. Нафта і газ є ключовими джерелами енергії в будь-якій країні. Завдяки ролі енергетики, енергетична незалежність та енергетична диверсифікація набувають визначального значення для безпеки держави. Україна розуміє це. Хоч Україна є залежною від Росії, яка постачає значну частину її енергопотреб, вона також є ключовою транзитною країною, що використовує потужну систему своїх трубопроводів для транспортування більшої частини європейських газових постачань, а також може запропонувати Європі альтернативне джерело нафти. Україна є багатою на природні копалини і має значні поклади енергоресурсів, що практично не використовуються. Нафтопровід "Одеса-Броди" може дати Україні можливості для диверсифікації енергопостачань, прибутки в довгостроковій перспективі та важливий крок в напрямку інтеграції. Розвиток прозорішого бізнес-середовища із стимулюванням енергозбереження буде іще одним внеском до посилення української енергонезалежності та економічного зростання. Без сумніву, за умови вірного політичного вибору, Україна зможе забезпечити собі процвітаюче європейське майбутнє.

Хоча майбутнє проекту "Одеса-Броди" як Евразійського нафтотранспортного коридору не було безхмарним від часу завершення його будівництва у 2001 (дві тисячі першому) році, ринкові умови змінилися. Мабуть, найважливішою подією була аварія танкеру "Престиж" біля узбережжя Іспанії та міжнародний резонанс, що за нею слідував. Цей трагічний випадок чітко показав необхіднітсь жорсткіших екологічних стандартів, і щоб уникнути наступних екологічних катастроф, Європа звернулася до розгляду потенційних сухопутних маршрутів постачання нафти. Міжнародний нафтовий бізнес став шукати більше додаткових шляхів для мінімізації ризикив, повязаних з транспортуванням нафти від місця видобутку до ринків. До того ж, Турецькі протоки значно завантажені, і аварія тільки й чекає слушного часу. Після подій жовтня минулого року турецький уряд посилив вимоги щодо транспортування Турецькими протоками, сподіваючись що трагедії можна буде уникнути. Нафтоперевізники шукають шляхів, що дозволять уникнути очікуваних простоїв на Босфорі у зимовий період.

Ще з часів, коли будівництво нафтопроводу "Одеса-Броди" тільки тривало, Сполучені Штати постійно наголошують, що для того, щоб отримати довгострокові зобовязання про використання нафтопроводу на повну потужність, Україні необхідно залучати до участі міжнародні нафтові компанії, що працюють в Каспійському басейні. Незважаючи на затримки в цьому процесі, немає сумнівів, що ці компанії ще мають інтерес.

Україна не може дозволити собі коливатися в своєму європейському виборі. Вона має показати себе надійним партнером, готовим дотримуватися західних міжнародних стандартів у веденні переговорів. Нагородою за це буде стабільний потік каспійської нафти, а також зростання обсягів транзиту, перевалки та доходів від портових зборів. Реверс "Одеса-Броди" означатиме сильний удар по енергетичній незалежності і може в майбутньому зробити "Одеса-Броди" приреченим заручником зобовязань українського уряду.

Уряд США твердо підтримує розвиток України як стабільної незалежної демократичної європейської держави з міцною ринковою економікою. Прибуткове використання "Одеса-Броди" є одним з кроків на шляху до економічної реформи та європейської інтеграції. Це дає можливість для зміцнення звязків з Європою, де попит на паливо зростає, відкриває нові експортні можливості та посилює співпрацю з Словаччиною, Чехією, Німеччиною, Угорщиною, Польщею та іншими країнами. Через співпрацю з країнами Каспійського басейну Україна також може просувати свою стратегічну ціль - диверсифікацію своїх нафтових та газопостачань.

Реверс не тільки не узгоджується з проголошеними євроатлантичими намірами України, він суперечить бажанню України диверсифікувати свої енергетичні ресурси.

Україна імпортує 89 (вісімдесят девять) відсотків своїх нафтових потреб, переважно з Росії, і 75 (сімдесят пять) відсотків потреб у природному газі з Росії чи через Росію. Таким чином, вона є залежною від єдиного джерела у більшій частині свого енергетичного попиту.

Ведуться серйозні комерційні переговори про постачання каспійської нафти в Центральну Європу через "Одеса-Броди". Чому?

Існує постачання з Каспійського регіону. Німеччина та Чехія вже імпортують якісну легку нафту з низьким вмістом сірки, використовуючи кружний морський шлях через Турецькі протоки та Тріесте, і цей шлях породжує значну екологічну стурбованість.

Навантаженість на Турецьких протоках наближається до своєї історичної межі. Після подій жовтня минулого року Туреччина вжила заходів для стримання подальшого зростання обсягу великих танкерних перевезень, в той час, коли очікується, що потік перевезень в напрямку Чорного моря тільки зростатиме. Обхід Босфору необхідний вже зараз, і "Одеса-Броди" може стати в нагоді.

Встановлено попит. Німеччина та Чехія мають потужності і вже виразили інтерес до імпортування близько 7 (семи) мільйонів тон легкої каспійської нафти, яку "Одеса-Броди" може доставити, навіть без додаткових інвестицій. Пан Тодійчук також зазначає, що нафтопереробні заводи на заході України та півдні Польщі готові закупити ще 3 мільйони тон. За мінімальних додаткових інвестицій "Одеса-Броди" зможе поставити ще 4 (чотири) мільйони тон каспійської нафти на заводи Німеччини та Австрії.

Західні компанії і досі чекають, незважаючи на суперечливі сигнали українського уряду. Це саме по собі доводить, що "Одеса-Броди" є комерційно життєздатним.

Однак, для того, щоб мати контракти, Україна має зосередитися на довгострокових економічних показниках та цілях енергетичної безпеки та європейської інтеграції. Україна має продемонструвати свою рішучість і готовність укласти міжнародні контракти, що відповідають західним стандартам, і довести, що вона готова запропонувати західним партнерам конкурентні тарифи.

І нарешті, Україна сидить на величезному запасі ресурсу енергії. За оцінками деяких українських та західних експертів, Україна має до ста сімнадцяти кубічних метрів запасів метану вугільних пластів, які більшою мірою лишаються неторканими.

В жовтні 1999 (тисяча девятсот девяносто девятого) року Україна прийняла закон "Про угоди про розподіл продукції". На жаль, після його прийняття шквалу заяв про отримання дозволів на розробку родовищ не сталося. Відсутність необхідних інструкцій щодо процесу отримання дозволів та ліцензій, неповний пакет підзаконних актів та очевидна відсутність політичної волі для залучення інвестицій значно обмежують стимули для розвитку цього напряму.

Незважаючи на недосконале законодавче поле, американські, японські та німецькі фірми і досі виявляють свій інтерес, що є ознакою величезного потенціалу України. Іще одна спроба у повній мірі впровадити дію закону "Про угоди про розподіл продукції" могла б відкрити двері цілій низці інвестицій і зробити великий вклад в посилення енергетичної незалежності України.


 

Україна є країною, що разом із серйозними труднощами в галузі енергетики, має і певні очевидні переваги. Через активне використання "Одеса-Броди" для транспортування каспійської нафти в Європу і через впровадження політики, що забезпечить використання її переваг в галузі метану вугільних пластів, Україна може одночасно добитися енергетичної незалежності і просунути свою інтеграцію в євроатлантичне співтовариство. Це є ті цілі, які ми поділяємо з нашими українськими партнерами





Реферат на тему: Енергетичне самозабезпечення України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.