Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Психологія

Психодіагностична діяльність психолога і методики, що використовуються в роботі (курсова робота)

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………....3

1. Сфери життя, які охоплює психодіагностика……………………………….4

2. Психодіагностична діяльність психолога як засіб психологічної допомоги особистості…………………………………………………………………….5

3. Методики, які використовує психолог у своїй психодіагностичній діяльності……………………………………………………………………..17

Висновки…………………………………………………………………………20

Список використаної літератури……………………………………………….21

 

Вступ

Психодіагностика в системі практичної роботи психолога має свої принципові особливості. У деяких дослідженнях вітчиз­няних та закордонних психологів відзначається необхідність розріз­нення психодіагностики науково-дослідної та науково-практичної (Г. Вітцлак, 1986; Л. Виготський, 1983; К. Гуревич, 1982; І. Дубровіна, А. Прихожан, 1985; М. Обозов, 1984; Ю. Сиєрд, 1980; Й. ІІІванцара, 1978; Д. Ельконін, 1980 та ін.).

Психологічна наука в нашій країні нині вступає в якісно новий етап свого розвитку. Психологія стає і галуззю професійної практичної діяльності в промисловості, державному управлінні, спорті, культурі, системі охорони здоров'я, освіти тощо. У зв'язку з цим зростає значення психодіагностичних досліджень, орієнтованих на вивчення і виявлення вікових та індивідуальних психологічних властивостей особистості, тих особливостей, без врахування яких неможливе навчання та виховання, лікування хвороб та робота з людьми у соціальній сфері. Науково обґрунтоване визначення періодів, стадій і фаз психічного розвитку людини потрібне передусім для раціональної побудови такої системи виховання, праці, яка б забезпечувала повніше використання можливостей розвитку людини на кожному віковому етапі.

У роботі ми розглянемо особливості психодіагностичної діяльності психолога.

1. Сфери життя, які охоплює психодіагностика

Психодіагностика охоплює кілька сфер нашого життя.

По-перше, психодіагностика інтенсивно використовується з метою оптимізації процесів навчання і виховання. З її допомогою можуть вирішуватись проблеми та завдання, що постають перед працівниками освітньо-виховних закладів - від дитячих садків і шкіл, інтернатів різного типу - до вищих закладів освіти.

По-друге, проведення психодіагностики є важливою складо­вою діяльності спеціалістів з профвідбору, профнавчання і про­форієнтації, яка проводиться у спеціальних центрах зайнятості, на підприємствах і в деяких спеціалізованих вищих навчальних закладах освіти.

По-третє, галуззю практичного використання результатів психодіагностичних досліджень є клініко-консультативна і психоте­рапевтична робота.

Отже, залежно від специфіки об'єкта, психодіагностика охоп­лює три галузі: шкільну, професійну, клінічну.

Розвиток психологічної діагностики веде до появи особливого дослідного методу - діагностичного. Основна особливість психодіагностичного методу - це його вимірно-дослідна спрямованість, за рахунок якої досягається кількісна і якісна кваліфікація явища, що вивчається (Л. Бурлачук, 1989).

Психодіагностичний метод конкретизується у трьохосновних діагностичних підходах, які практично вичерпують різноманітність відомих методик (опитувальників і тестів). Ці підходи Л. Бурла­чук (1989) умовно позначає як «об'єктивний», «суб'єктивний» і «проективний».

Об'єктивний підхід - діагностика здійснюється на основі успі­шності (результативності) і способу (особливостей) діяльності.

Суб'єктивний підхід - діагностика здійснюється на основі відо­мостей, що повідомляє про себе клієнт, самоопису (самооцінювання) властивостей особистості, способів поведінки в тих чи інших ситуаціях.

Проективний підхід - діагностика здійснюється на основі ана­лізу особливостей взаємодії з зовнішньо нейтральним, нібито бе­зособовим матеріалом, який через свою певну невизначеність стає об'єктом проекції.

Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індиві­дуальності створює два види методик: тести інтелекту (тести спеціальних здібностей і тести досягнень) та особистісні. тести. Суб'єктивний підхід має у своєму складі різноманітні опитувальники (особистісні опитувальники та опитувальники-анкети). Проективний підхід поділяється на моторно-експресивні, перцептивні, аперцептивно-динамічні методики (Л. Бурлачук, 1979,1989).

2. Психодіагностична діяльність психолога як засіб психологічної допомоги особистості

Основними видами психологічної допомоги особистості с пси­хопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, психологічне консультування, психологічна просвіта. Структуру розподілу обо­в'язків спеціаліста з психологічної допомоги (СПД) можна вира­зити схемою (рис. 1)

До компетенції та обов'язків спеціаліста з психологічної допо­моги належать: виявлення особливостей психічного розвитку лю­дини, сформованості певних психологічних новоутворень, відпо­відності рівня розвитку вмінь, знань, навичок, особистісних та міжособистісних властивостей віковим орієнтирам, вимогам сус­пільства тощо. Отже, саме психодіагностика як виявлення психо­логічних причин проблем, труднощів, визначення особливостей розвитку інтересів, здібностей, сформованості особистісних утворень знаходиться в центрі уваги спеціаліста з психологічної допомоги і має свою специфіку.

Рис. 1. Схема структури роботи СПД

Зав­дання психодіагностики, за визначенням К. Гуревича, надати інформацію про індивідуально-психічні властивості клієнта, яка була б корисна їм самим та тим, хто з ними працює.

Як було сказано вище, у межах психологічної служби не може йтися про психодіагностику поза розвитком або корекцією. Тут повинен існувати діагностико-корекційний, діагностико-виховний (або розвивальний) напрям роботи спеціаліста з психологічної допомоги.

Процедура діагностико-корекційної діяльності складна, об'ємна, відповідальна і дуже мало розроблена. Вперше така про­цедура у нас була запропонована Л. Виготським у вигляді схеми педагогічного дослідження у використанні до важковиховуваної і ненормальної дитини (1983, т. 5).

На основі цієї схеми Й. Шванцара розробив цікавий експериментально-психологічний підхід у діагностиці розвитку особис­тості, що виражається у певних кроках або етапах (1978).

Етапи психодіагностичного обстеження психологом

Діагностико-корекційна, діагностико-розвивальна робота по­винна йти такими етапами:

- вивчення практичного запиту;

- формулювання психологічної проблеми;

- висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;

- вибір методу дослідження;

- використання методу;

- формулювання психологічного діагнозу, який повинен та­кож мати прогноз подальшого розвитку особистості (прогноз щодо того, яка робота буде проведена, та щодо того, якщо така робота проведена не буде);

- розробка рекомендацій, програми психокорекційної або розвивальної роботи;

- здійснення цієї програми, контроль за її виконанням.

Перший етап - початок практичної роботи - вивчення звер­тання, яке має форму запиту. Який-небудь запит, все одно - формальний чи ні, є для психолога свідченням того, що є якась проблема.

Запит про інформацію може набувати такої форми (рис.2)

Рис. 2 Класифікація запитів клієнтів

Запит про допомогу в саморозвитку може набувати такої форми (рис. 3)

Рис. 3 Психологічна динаміка роботи із запитом клієнта

Ефективність роботи спеціаліста з психологічної допомоги залежить від рівня його професійної кваліфікації, яка, окрім безу­мовного знання дитячої, вікової та педагогічної психології, вима­гає відповідного рівня володіння різноманітними психологічними методами обстеження людини, високого власного інтелектуального розвитку. Тільки за цих умов він зможе грамотно інтерпретувати одержані діагностичні дані, робити висновки на основі аналізу результатів дослідження психічних процесів, станів і ознак, умов, необхідних для подальшого розвитку людини тощо.

Формулювання психологічної проблеми здійснюється на ос­нові вивчення інформації про клієнта. Спеціаліст з психологічної допомоги повинен мати дані про історію розвитку проблеми лю­дини, яка звернулася по допомогу. Л. Виготський стверджував, що повинні розкриватися логіка саморуху в розвитку, єдності і боротьбі протилежностей, які закладені в самому процесі (198.4, т. 5,с. 310). Формулювання психологічної проблеми повинно спиратися на аналіз усвідомлених та неусвідомлених проблем клієнта, новоутворень вікових періодів їх розвитку.

Коли психологічна проблема з'ясована, необхідно висунути гіпотези про причини порушень (у спілкуванні, навчанні, вихованні, розвитку, спрямованості інтересів тощо).

Процес бесіди з клієнтом можна виразити схемою (рис.4)

Рис. 4 Процес бесіди з клієнтом

Правильно вибрати метод дослідження один з найскладніших стилів. Питання про методи діагностико-корекційної, діагностико-розвивальної роботи викликають багато суперечок щодо ефективності і надійності психодіагностичних засобів, які використовує в своїй роботі спеціаліст з психологічної допомоги. М. Обозов на основі практичного досліджень дійшов висновку, що необхідність практичного використання діагностики в роботі з людьми вимагає по-новому оцінити самі методи, способи їх використання, обробку й інтерпретацію одержаних результатів. Так, для науково-практичної психодіагностики важливі швидкість і проблемність обстеження. Науково-практична психодіагностика не може дозволити собі таких тривалих у часі людських витрат, які дозволяє собі науково-дослідна психодіагностика.

Як відомо, у психології існують два основних підходи до діаг­ностики індивідуальних властивостей.

Наприклад, формулювання проблеми за запитом клієнта про зняття симптому має таку психологічну динаміку:

Рис. Психологічна динаміка роботи із запитом клієнта

Кількісний, що базується на ідеї повторюваності, можливості виміру, виявленні статистичних закономірностей, і якісний, що орієнтується на індивіда як на унікальну, неповторну людину і базується на передумові різноманітної детермінації психічних явищ і багатозначності кожного одержаного психологічного факту (ха­рактеристики і класифікацію психодіагностичних методів падають праці Б. Ананьєва, 1977; Б. Зейгарник, 1976; М. Кабанова, 1983; В. Мельникова та Л. Ямпольського, 1985; В.Століна, 1987; К. Гуревича, 1995; Л. Бурлачука та С. Морозова, 2000 та ін.).

Запитання клієнтові повинні ставитися в певній психологічній системі цілей і способів.

Таблиця 1

Форма запитань клієнту

Цілі

Способи

Приклади питань

Одержан­ня інфор­мації

Конкретизація. Вербалізація пе­реживання

« Коли це почалося? «В чому це конкретно виражається?» «Розкажіть про останній подібний випадок»

Перевірка

й уточнення

гіпотези

Інтерпретація. Встановлення за­кономірності. Причинний і ці­льовий аналіз

«Чи я правильно зрозумів.що..?» «Чи можна сказати, що..?» «Чи були винятки?» «Чи це е завжди вело до?»

Введення інформа­ції

Проблематизація. Інформування про вікові, проф. та інші норми

«Чи вважаєте ви, що така ситуація не може бути в ін­ших людей?», «Чи вважаєте ви це типовим для себе?»

На думку І. Дубровіної, важливим є поєднання них підходів, хоча перевага віддасться якісній характе­ристиці одержаних даних. Досвід роботи практичних психологів свідчить, що використання тих самих стандартних, навіть дуже надійних методів, часто не дає можливості одержати відповідь на конкретне запитання. Спеціалісту з психологічної допомоги дуже важливо для успіху справи володіти широким, різноманітним ар­сеналом психологічних методик і вміло їх використовувати. За умов сьогодення, коли швидко змінюються суспільні, політичні, моральні норми й інтереси людини, неможливо віддавати перева­гу якомусь «найкращому» та «єдино правильному» методу: це веде до нездатності реагувати на нове; до консерватизму мислення (К. Роджерс, 1985). Абсолютизація процедури і результатів вико­ристання, наприклад, тестів, веде до односторонньої оцінки особи­стості, оскільки не враховуються багато якостей особистості, що не потрапили в тестування, але відіграють роль вирішального чин­ника психічного розвитку особистості. Основними формами пси­хологічної допомоги клієнту з боку психолога можна вважати інди­відуальну психологічну допомогу, сімейну психотерапію і консуль­тування, групову психотерапію і тренінги.

Таблиця 2

Індивідуальна психологічна допомога

Сімейна психотерапія і консультування

Групова психотерапія

і тренінги

1. Індивідуальне

психологічне

консультування.

1. Тренінг

ефективності

батьківства.

1. Рольовий і

комунікативний тренінг.

2. Негайна психологічна

допомога у кризовій

ситуації.

2. Поведінкова

терапія.

2. Психодрама.

3. Психодіагностика.

3. Конкурентна

терапія.

3. Тренінг

синзетивності.

4. Індивідуальна

психолого-педагогічна

допомога у розвитку

пізнавальної діяльності.

4. Системна сімейна

психотерапія.

4. Тілесна

терапія.

5. Бібліотерапія.

5. Рольовий

тренінг.

5. Арт-терапія.

6. Психоаналіз.

6. Трансактний

аналіз у вправах.

6. Тренінги

партнерського

спілкування.

7. Катертична терапія

7. Батьківаський

тренінг В. Сатір

7. Психосинтез

Усі методи психологічного дослідження і впливу на осо­бистість несуть у собі психодіагностичні функції. Клієнт може дізнатися про властивості свого характеру із суто психодіагностичних опитувальників рис характеру, про властивості повед­інки в соціумі із тренінгів спілкування і поведінкової терапії, про консультацій з психоаналізу, про риси характеру, що створюють проблеми у сімейному житті, з консультацій та груп сімейної терапії.

Проблема використання психологічного інструментарію по­лягає не в тому, використовувати чи ні тести та інші методи і методики, а в тому, з якою метою вони використовуються. Пси­хологічні методики можна використати з метою жорсткого відбо­ру, селекції піддослідних (такий підхід не повинен застосовува­тись у системі шкільних освітніх закладів як недоцільний), а також з метою виявлення причин окремих порушень або недоліків з метою їх корекції та сприяння розвитку учасників педагогічно­го процесу.

Використовуючи різні методичні засоби, психолог одержує чіткішу картину індивідуальних особливостей людини, що дозволяє по­вною мірою виявити і дати психологічну оцінку вирішального чинника. В окремих випадках спеціаліст з психологічної допомо­ги повинен одержати інформацію швидко і без зайвих витрат часу та людського чинника.

М. Обозов підкреслює, що практик має бути спостережливим і постійно шукати зв'язок між науково передбаченою ознакою стану і спостережень в поведінці, міміці, жестикуляції, погляді, вегетативних реакціях (1984). Л. Виготський акцентував увагу на тому, що встановлення симптомів ніколи автоматично не веде до діагнозу, що дослідник ні в якому разі не повинен еконо­мити за рахунок думок, за рахунок творчого тлумачення симптомів (1984, т. 4). У точному спостереженні, творчому мисленні - початок наукового знання, а не тільки накопичення лабора­торних даних (К. Роджерс, 1959).

Приклади виявлення психологічних проблем клієнта можна побачити у схемі класифікації моделей надання психологічної до­помоги:

Таблиця 3

Схема класифікації моделей надання психологічної допомоги

Важливий етап психодіагностичної роботи - формулюван­ня висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості піддослідного, іншими словами - психологічним діагноз. Це центральний, за визначенням Л. Виготського, вузловий етап, в ім'я якого проводилися усі попе­редні етапи і виходячи з якого можуть будуватися наступні. Діаг­ноз не просто ставиться за результатами психологічного обсте­ження, а й обов'язково передбачає зіставлення одержаних під час обстеження даних із тим, як виявлені особливості виявля­ються в життєвих ситуаціях (життєві показники). Велике зна­чення під час встановлення діагнозу має віковий аналіз одержа­них даних, причому з урахуванням зони ближнього розвитку піддослідного.

Як свідчить досвід, значні труднощі у постановці діагнозу пов'я­зані з недостатньо чітким уявленням спеціаліста з психологічної до­помоги про межі своєї професійної компетентності. Г. Вітцлак заува­жує, що існує дві основні форми відставання у розвитку: 1) відставан­ня, пов'язане з органічними порушеннями нервової системи, яке по­требує клініко-психологічної або медичної діагностики і теорії; 2) тим­часове відставання і неадекватна поведінка, то пов'язані з несприятливими зовнішніми та внутрішніми умовами розвитку.

Формулювання діагнозу обов'язково повинно містити й прог­ноз розвитку на основі інформації всіх станів дослідження. Прогноз повинен мати два напрями: заходи психолого-педагогічного впливу за у мови своєчасного проведення корекційно-розвивальної роботи; результати діяльності і поведінки, - якщо такої роботи проведено не буде. Треба врахувати таке: надаючи діагноз розвитку обстеженого зацікавленим людям, - передусім слід уникати наукової термінології, тобто викласти його зрозумілою усім мовою.

Останній етап - розробка рекомендацій, програми психокорекційної роботи з учнями, складання довготривалого (або короткочас­ного) плану розвитку здібностей або інших психологічних новоутворень.

Зміст і адресат рекомендацій залежить від складності питання і сфери його вирішення. Спеціалісту психологічної допомоги завжди несе повну відповідальність за виконання рекомендації і кінцевий результат. Будова і характер будь-яких психічних якостей залежить від спрямованості особистості людини, від їх зв'язку з іншими її властивостями і від тієї функції, яку ці властивості виконують в загальній системі пове­дінки людини. Усяка риса набуває іншого змісту залежно від зв'язків структури особистості, від її загальної ідейної спрямованості і від вікових психічних особливостей дитини (Л. Божович, 1968). Розу­міння цього дозволяє прогнозу вати розвиток і поведінку дитини за­лежно від умов її життя, передусім - від виховання і навчання.

3. Методики, які використовує психолог у своїй психодіагностичній діяльності

Методики, якими користується психолог у своїй психодіагностичній діяльності за своєю якістю розподіляються на дві групи: методики високого рівня формалізації і методики малоформалізовані (К. Гуревич, О. Бори-сова, 1995).

До формалізованих методик належать тести, опитувальники, проективні техніки і психофізіологічні методики. Для них харак­терна жорстка регламентація процедури обстеження (точне вико­нання інструкцій, певні способи пред'явлення стимульного матер­іалу, невтручання дослідника в діяльність піддослідного тощо), стандартизація (наявність норм або інших критеріїв оцінки резуль­татів), надійність і валідність. Ці методики допомагають збирати діагностичну інформацію у відносно короткі строки і в такому виг­ляді, який дає можливість кількісно і якісно порівнювати індивіда з іншими людьми.

До малоформалізованих методик належать такі прийоми, як спостереження, опитування, аналіз продуктів діяльності. Ці спо­соби дають дуже цінні відомості про піддослідного, особливо коли предметом вивчення є такі психічні явища, які погано піддаються об'єктивації (наприклад, суб'єктивні переживання, особистісні сенси) або є надто мінливими (динаміка намірів, станів, настроїв тощо). Утім, слід зазначити, що малоформалізовані методики дуже громіздкі (наприклад, спостереження за піддослідним здійснюєть­ся іноді впродовж кількох місяців) і найчастіше базуються на про­фесійному досвіді, психологічній інтуїції самого психодіагноста. Тільки наявність високого рівня культури проведення психологіч­них спостережень, бесід допомагає уникнути впливу випадкових і побічних чинників на результати обстеження.

Малоформалізовані діагностичні засоби не слід протиставляти суто формалізованим методикам. Як правило, вони взаємно доповнюють один одного. У повноцінному діагностичному обсте­женні необхідне гармонійне поєднання формалізованих методика малоформалізованими. Так, збиранню даних із допомогою тестів передує період ознайомлення з обстежуваними за деякими об'єк­тивними і суб'єктивними показниками (наприклад, з біографіч­ними даними піддослідних, їх нахилами, мотивацією діяльності тощо). З цією метою можуть бути використані інтерв'ю, опиту­вання, спостереження.

Класи формалізованих методик

Отже, до методик високого рівня формалізації належать чоти­ри головних класи методик: тести (які теж поділені на кілька підкласів), опиту пальники, проективні техніки і психофізіологічні методики (маються на увазі лише ті, то розроблені вітчизняними дослідниками).

Тести за формою можуть бути індивідуальними і груповими, усними і письмовими; бланковими, предметними, апаратурними і комп'ютерними; вербальними і невербальними.

Індивідуальні тести - не такий вид методик, коли взаємодія екс­периментатора і піддослідного відбувається сам на сам. З таких тестів починалась історія психодіагностики. Індивідуальне тесту­вання має свої переваги: можливість спостерігати за піддослідним (його мімікою, іншими мимовільними реакціям й), слухати і фіксу­вати непередбачені інструкцією висловлювання, то дає змогу оці­нити ставлення до тестування, функціональний стан піддослідного тощо. Крім того, експериментатор, спираючись на рівень підготов­леності піддослідного, може в ході експерименту замінити один тест на інший. Індивідуальна діагностика необхідна у роботі з дітьми раннього і дошкільного віку, для тестування осіб з соматичними або нервово-психічними порушеннями, людей з фізичними вадами. Необхідна вона і в тих випадках, коли потрібний тісний контакт експериментатора і піддослідного з метою оптимізації його діяль­ності. Для індивідуального тестування потрібно, як правило, багато часу, воно пред'являє високі вимоги до рівня кваліфікації експери­ментатора, менш економічне порівняно з груповим.

Групові тести - це такий тип методик, який дає можливість одночасно проводити випробування з великою групою людей (до кількох сот осіб).

Одна з головних переваг групових тестів - масовість випробувань. Інша перевага - інструкції і процедура проведення досить прості й під експериментатора не вимагається високої кваліфі­кації. Під час групового тестування великою мірою дотримується єдність вимог проведення експерименту. Обробка результатів но­сить більш об'єктивний характер. Результати багатьох групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ. Це одна перевага групового тестування - відносна легкість і швидкість збирання даних і, як наслідок, більш сприятливі, порівняно з індивідуальним тесту­ванням, умови для зіставлення з критерієм.

Усні та письмові тести - це тести, що розрізняються за фор­мою відповіді. Усними найчастіше бувають індивідуальні тести, письмовими - групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися піддослідним самостійно («відкриті» відповіді), в інших - він повинен з кількох запропонованих відповідей обрати і назвати ту, яку вважає правильною («закриті» відповіді). У пись­мових тестах відповіді даються піддослідним або в тестовому зо­шиті, або па спеціально розробленому бланку для відповідей. Пись­мові відповіді також можуть носити «відкритий» або «закритий» характер.

Бланкові, предметні, апаратурні, комп'ютерні тести - це тес­ти, що розрізняються за структурою матеріалу, яким оперує піддос­лідний. Бланкові тести (іншою їх назвою є «тести олівець І папір») представлені у вигляді зошитів, брошур, у яких написана інструк­ція щодо використання, приклади рішення, самі завдання і рядки для відповідей (якщо тестуються діти молодшого віку).

У предметних тестах матеріал тестових завдань представле­ний у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геомет­ричних фігур, конструкцій і вузлів технічних пристроїв тощо.

Висновки

Майже всі дослідження щодо праці спеціалістів з психологіч­ної допомоги та психодіагностичної діяльності психологів відзначають роль особистості самого спеціаліста, що здійснює діагностико-корекційну, діагностико-виховну діяльність. Глибина і правильність психологічного висновку є не лише функцією вдало підібраних і валідних психодіагностичних методів, а й певною мірою результатом успішної особистої взає­модії психолога з дитиною, що потребує терпіння, уміння контро­лювати свою поведінку, здатності викликати позитивне ставлен­ня до себе, почуття симпатії і довіри. Спеціаліст з психологічної допомоги розвиває в собі особливий етап емпатичного співпере­живання з настановами, почуттями, досвідом і поведінкою іншої людини.

Сьогодні спеціалісти з психологічної допомоги знаходяться у важкому становищі головним чином через відсутність методично­го інструментарію роботи. Спеціально розроблених методик для психодіагностичної роботи психолога дуже мало. Спе­ціально створених корекційних або розвивальних програм ще мен­ше. Тому центральним завданням, від вирішення якого залежить існування психологічної служби, стає її науково-методичне забез­печення.

Отже, діагностико-корекційний (розвивальний) напрямок в роботі психодіагностичної діяльності психолога посідає одне із чільних місць. Психодіагностична діяльність психолога практично пос­тійно знаходиться в ситуації, яка вимагає від нього пошуків спо­нукань, визначення психологічних причин, мотивів тієї чи іншої поведінки клієнта, його ставлення до середовища, здійснення корекції виявлених недоліків, складання перспективної програми розвитку кожного клієнта.

Список використаної літератури

1. Бушуєва Т.В. Проведення психодіагностичного обстеження: [Посіб. для студ.] / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — [К., 2005]. — 94 с.

2. Самошкіна Л.М., Лазаренко В.І. Психодіагностика: [Навч. посіб.] / Самошкіна Л.М., Лазаренко В.І.; Дніпропетр. нац. ун-т. — Дніпропетровськ, 2001. — 44 с.

3. Комінко С.Б., Кучер Г.В. Кращі методи психодіагностики / С.Б.Комінко, Г.В.Кучер; Терноп. акад. нар. госп-ва. — Т.: Карт-бланш, 2005. — 406 с.

4. Корольчук М.С., Осьодло В.І.. Психодіагностика: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М.С.Корольчук, В.І.Осьодло; За заг. ред. М.С.Корольчука. — К.: Ельга: Ніка-Центр, 2004. — 399 с.

5. Морозов С.М. Психометричний контроль та конструювання психодіагностичних тестів: Навч. посібник для студентів фак. соціології та психології / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К.: Ред.-вид. центр «Київ. ун-т», 1997. — 94 с.

6. Практикум з психодіагностики: Пізнавальні процеси: Посіб. для студ. пед. ф-тів і практ. психологів / Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича; [Уклад. П.Є.Мармазинська, О.С.Тарновська]. — Чернівці: Рута, 2000. — 111 с.

7. Терлецька Л.Г. Основи психодіагностики. Навчальний посібник. – К.: Главник, 2006. – 144 с.





Реферат на тему: Психодіагностична діяльність психолога і методики, що використовуються в роботі (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.