Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Психологія

Послідовність форм наукової роботи студентів (реферат)

Протягом кількох років навчання студенти вузів мусять оволодіти майстерністю виконувати певні форми наукової роботи. Один з основних законів дидактики вимагає йти від простого до складного, від менш складного до складнішого і т. д. Проте жива психологія людини коректує правила дидактики, це, зокрема, стосується науково-творчої роботи студентів.

Студентська молодь здебільшого не любить тем вузьких, а особливо тих, в яких начебто все ясно. Обираються переважно такі теми, в яких зовсім неясними залишаються основні проблеми. Вони навіть чітко і не поставлені самою наукою. Ось такі найскладніші для розв'язання теми (наприклад, в психології та філософії тема: «Інтуїція» та ін.) привертають до себе велику увагу саме тому, що в цій галузі майже все неясно. Молодому дослідникові здається, що саме тут відкрите перед ним широке поле для оригінальної діяльності, поле, на якому можна побудувати ще кілька, крім існуючих, гіпотез, що тут можна діяти. Таке творче діяння уявляється як масштабне. Результат його пов'язується з подихом слави. Здається, таку тему легше розробити, кожна знахідка буде новою.

Тут зустрічається велика наївність, невміння, повна безпорадність, які дуже часто маскуються схильністю до дебатів, суперечок, малообгрунтованих доказів. Це розумове блукання на вищих рівнях абстракції спочатку дає молодій людині велику насолоду, але в кінці суперечок, які часто припиняються зненацька (і це дуже симптоматично), у кожного з тих, хто сперечається, виявляється якийсь інтелектуальний «осадок» незадоволення, усвідомлення того, що це був стрімкий біг на місці без матеріальної опори, що це був великий фейерверк пишномовних фраз. І. М. Сеченов яскраво описав такі прагнення молоді: «Суперечка виходить по суті лише тоді, коли бійці трохи дилетанти в спірному питанні. В цьому випадку хто-небудь з них, мабуть, майстер узагальнювати речі неузагальнювані (адже це головний характер дилетанта), і тоді публіку, що слухає, частують звичайно спектаклем, схожим на літні фейерверки на петербурзьких островах. Голосні фрази, широкі погляди, світлі думки тріщать і сиплються, немов твої ракети. У декого з слухачів, молодого, боязкого ентузіаста, під час суперечки не раз пробіжить мороз по шкірі; інший слухає, затаївши подих; третій сидить весь у поті. Але ось спектакль кінчається. До неба летять страшні стовпи вогню, лопаються, гаснуть... І на душі залишається лише тьмяний спогад про світлі привиди. Така звичайно доля всіх... суперечок між дилетантами. Вони хвилюють на якийсь час уяву слухачів, але нікого не переконують».

Феноменологічно така ситуація виправдовується ходом психічного визрівання особистості, ця ситуація законна психологічно і навіть має якийсь позитивний момент в становленні здібностей до наукової творчості. Те, з чого починає молодь свої наукові пошуки, містить в собі суперечність, але це суперечність хороша. Цей своєрідний науковий максималізм треба не вбивати, не отруювати авторитетним скепсисом, а, приводячи до реальних рамок, зберігати його творчий запал.

Досвід показує доцільність поетапного вироблення звичок до різних форм наукової роботи.

Бібліографічна робота. Будь-яке, а насамперед перше, ознайомлення з наукою починається з книжок. У природу речей людина ще не може заглянути, тому вона дивиться спершу в дзеркало природи — книжку. Молодь виявляє великий потяг до спеціальної наукової літератури, складаючи спочатку ще мало спеціалізовані бібліотечки. Виявляється інтерес і до таких книжок, які спочатку ще й важко зрозуміти. Але тримати в руках розумну і глибоку книжку означає сповнити серце молодої людини своєрідним науковим пафосом. Таку стихійну любов до книжок треба культивувати і на її основі розвивати вміння складати наукову бібліографію.

Для першого курсу вузу це буде найадекватніша робота. Правда, бібліографія як система вимагає досконалого знання предмета, але, з другого боку, знання предмета без попередньої бібліографічної роботи неможливе. Якась структура науки, може ще й формально, починає складатись в бібліографічній роботі. З'ясовуються суміжні проблеми, вимальовується чіткіше в своїх межах предмет майбутнього дослідження. Бібліографічна робота як передумова творчості супроводжуватиме написання курсової або дипломної роботи. З бібліографії, що дає можливість зорієнтуватися в літературі по даній темі, обираються дві-три найближчі за темою найгрунтовніші праці і відбувається їх реферування.

Реферування. Цей вид допоміжної наукової роботи має на меті ввести студента (це вже будуть студенти 2-го курсу) в коло наукових проблем за його курсовою темою, оволодіти необхідними знаннями, засвоїти стиль чужої роботи.

Часто студентська молодь реферує, не маючи на меті безпосереднього використання цього зреферованого матеріалу в якомусь певному напрямку. Таке реферування приносить користь більше для розширення ерудиції і для розуміння загальної структури науки, ніж для безпосередньої розробки даної теми. Тут важко брати потрібне, наголошувати на ньому, але в реферуванні усвідомлюється щось важливе.

На вищому рівні оволодіння наукою реферування відбувається не широким фронтом, а вибірково: береться саме те, що відповідає активним науковим інтересам. У цьому випадку і розуміння чужої книжки буде глибшим, і використання часу — економнішим. Завжди слід мати на увазі те, що відшукується, що пов'язується з проблемою, гіпотезою, над якою студент працює в даний час. Тепер він розуміє і навіть по-новому бачить те, про що раніше може й читав, але не звертав на це належної уваги. Вибірковість реферування передбачає і формує критичне ставлення до «першоджерел». Ця критика передбачає якийсь відправний погляд на проблему, розуміння якоїсь теорії, викладеної в книзі, якийсь цілеспрямований суб'єкт.

Реферування різних джерел приводить до їх порівняння, і саме в цьому розвивається критична думка і виробляється при розбіжності «чужих» поглядів потреба у власному погляді на предмет. Критичні зауваження в реферуванні набувають ваги, студент прагне протиставити чужим міркуванням свої власні, і цей момент власної творчості набуває все більшого значення в такому реферуванні. Виробляється позиція дослідника. Це вже не тільки згода або заперечення, а й сформований власний погляд на предмет. З'являється гіпотеза і необхідність викласти її для себе та для інших в стислій формі, зручній для огляду.

План і проспект дослідження складаються на третьому курсі. Дуже часто студенти вважають, що складання плану і проспекту дослідження — зайва для них робота, що треба писати відразу текст дослідження, принаймні, якщо де тільки теоретична праця. Не усвідомлюється той важливий факт, що план і проспект становлять чи не єдину можливість уявити цілісну структуру майбутньої роботи, побачити її складові частини і т. п. Не усвідомлюють того, що в плані і проспекті розкриваються головні моменти самого предмета, що вдосконалення проспекта є економне вдосконалення своїх творчих сил. Це відбувається на початку третього курсу. Але як тільки виникає потреба в плані і проспекті, вони будуть створюватися ще безліч разів саме з необхідності дати найбільш адекватний вираз ідеї — гіпотезі дослідження.

Методика дослідження і розкриття гіпотези. Протягом другого семестру третього курсу доцільно вдосконалювати методику дослідження так, щоб вона найкраще розкривала предмет наукового пошуку. Встановлення єдності, або адекватності методики відповідному предмету є основним творчим завданням на цьому етапі формування наукових здібностей. Складність розшуку адекватності полягає в тому, що сам предмет дослідження ще не розкрився у всій своїй конкретності, тому і методика дослідження може показати свою валідність і правильно формуватись лише на базі розкриття самого предмета. Оця внутрішня логіка предмета дослідження і перебуває у відповідності з логікою методу.

Молодому дослідникові наукових проблем слід пам'ятати, що методика, навіть і зовсім адекватна (особливо це стосується психологічних досліджень), породжує, розкриває якийсь матеріал у певній єдності його якостей. Тому відшукувана властивість буде, як правило, переплетена з іншими властивостями, що розкриватимуться на основі цієї ж методики. Остаточне виділення відшукуваного предмета в його «чистоті» відбуватиметься в абстрактній стихії мислення, у відповідності з логікою предмета гіпотези. Одержаний в експерименті предмет слід очистити від зайвих аспектів, повернути його в ту площину, яка повинна торкатись ідеї гіпотези, щоб розвинути теорію. Лише чітка логіка може стати основою продовження того дослідження, яке було почате в експерименті.

Збирання експериментального матеріалу доцільно почати в другому семестрі 3-го курсу і продовжувати на 4-му курсі.

Логіка викладу експериментального матеріалу. Є дві основні форми викладу матеріалу, який було одержано в експерименті. Перша полягає в детальному описі експериментального процесу, розкритті всіх його закутків, простіше кажучи — показові анатомії експерименту, в кращому разі — його «функціональної анатомії». Хід експерименту не стосується прямо логіки предмета, але показ цього ходу на перший погляд робить переконливим виклад матеріалу, який відпрепаровано від дійсності. Такий виклад є показом напівфабрикату, показом лісів, які оточують будинок та які було встановлено для спорудження цього будинку. Цьому напівфабрикату надають самостійного значення. Але його солідність справляє гнітюче враження. Причина цього враження — відсутність теоретичної системи викладу, яка є вищою і найбільш адекватною формою викладу. Логіка останнього є логікою не експерименту, а самого предмета, що розкривається на основі діалектичних суперечностей та їх подолання. Конкретна логіка кожного предмета — це остаточна мета будь-якого наукового дослідження, її методологічна структурна особливість, взята сама по собі, може бути порівняно легко засвоєна. Але провести цю методологію через предмет, розкрити його в послідовності і необхідності — справа дуже складна. Її розв'язання не вирішується протягом студентських років навчання. А у багатьох тих, хто хоче жити в науці, вона не вирішується і протягом всієї кількості прожитих в дослідженні років.

Використана література:

1. В.А. Романець Виховання творчих здібностей у студентів / Виробниче об'єднання "Вища школа", Київ, 1973, 96с.

2. Сеченов И. М. Избранные произведения, т. 1. М., 1952, с. 7.





Реферат на тему: Послідовність форм наукової роботи студентів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.