Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Психологія

Експериментальна діяльність (реферат)

Виникнення потягу до експериментального дослідження пояснюється суперечністю між практичним і теоретичним підходами до дійсності. Абстрактність теоретичних початкових побудов, відсутність ґрунтовних підстав у них, довільність і схематизм гіпотетичних припущень відвертає молодого студента від тільки теоретичного споглядання. Відшукування твердої опори в матеріальному світі переносить погляд до експериментальної діяльності.

Енгельс писав: «Емпіричне спостереження само по собі ніколи не може довести необхідності... Але доведення необхідності полягає в людській діяльності, в експерименті, в праці».

Експеримент покликаний виявити в цільній події деякий аспект зв'язків, відношень і залежностей. Як і в суб'єктивно-мислительному акті, він розтинає, ніби вже реальним ножем, цілісне явище. Тому структурний підхід експерименту та теорії до об'єктивної дійсності однакові. Їхня відмінність полягає не в структурі, а у формі буття.

Відтворити багатоманітність відношень події в такій експериментальній діяльності можна тільки на основі комплексного експерименту. Ця комплексність може бути завершеною досить умовно, як і структура теоретична. Саме тому в експерименті є внутрішня тенденція до перманентного розвитку.

Логічно потяг до теорії передує потягові до експерименту. Останній спершу усвідомлюється як доказ теорії. Але, коли здійснюється експеримент, то є необхідність його тлумачення, потреба теоретичного усвідомлення експеримента. Теорія виступає як доказ істинності експерименту.

Своєрідний ізоморфізм експерименту та теорії усвідомлюється в трьох типових тлумаченнях, які стосуються їхнього співвідношення. У першому тлумаченні виявляється теоретико-ідеалізоване відношення до дійсності, у другому віддається перевага експериментальному дослідженню, у третьому виявляється необхідність їхнього радикального сполучення. Проте навіть сам підхід до експерименту виявляється спочатку дуже абстрактним, ідеалізованим, і він ще не уявляє всю його чуттєво-предметну складність.

Побудова експерименту вимагає від науковця великої сили уяви, яка могла б здійснювати оперування образами реальних предметів. Якщо теорія має стосунки тільки з «чистим» предметом дослідження, то експеримент може і повинен розкрити цей «чистий» предмет лише на базі технічної комбінації. Техніка експерименту є суттєвим ускладненням для вимог, що ставляться до здібностей наукового дослідника. Крім того, в експерименті зненацька виявляються такі зв'язки, відношення, які теорією навіть не передбачались.

Ось чому при всій структурній ізоморфності теоретичного і експериментального підходу до природи речей, останній виявляється дуже специфічним та вимагає для свого здійснення певного хисту. Теорія завжди залишає щось не зовсім прояснене, що потім настійливо виступатиме в експериментаторській діяльності.

Експеримент з самого початку виступає немов «магічний» засіб для оволодіння явищем. Те, що не може здійснити теорія, сподіваються знайти в експерименті. Проте потяг до нього, незадоволення недоліками його постановки в навчальному процесі свідчать про велике зрушення свідомості в бік практичного підходу до вивчення життя.

Молода людина, прагнучи до науки, спочатку з погордою дивиться на експеримент як на повзучу емпірію. Але експеримент дає можливість зробити те, що не вдалося в теорії — в категоріальному мереживі: встановити реальні зв'язки між подіями, їхні суттєві контакти.

В експерименті подія ізольована від інших подій. Те, що внаслідок цього робиться з подією, спричинюється цими агентами. Проте їх ізоляція (насамперед, в психологічному дослідженні) значно обмежена, і реально діє сукупність агентів, які і спричинюють до різних наслідків. «Чистий» експеримент є ідеальним прагненням. Те, що одержують в експерименті, залежить також від самого тлумачення.

Чи не найбільш тонкі творчі здібності молодого вченого (інтуїція, творча уява та творче мислення) виявляються саме в побудові експериментального дослідження. В процесі створення гіпотези уява може мати навіть романтичну довільність, але при переході до теорії через експеримент уява набуває реалістичних проблемно-ситуативних рис. Тому теорія, що виникає на базі експерименту є теорією ґрунтовною.

На основі реальних експериментів виникають експерименти уявні. Вони охоплюють такі життєві багатства ситуації, які ніколи не можуть бути відтворені не тільки в експерименті лабораторному, але й природному. Разом з цим в таких багатствах ситуації слід відокремити деяку провідну лінію, очистити її від другорядних сплетінь, посилити її значення та звучання.

У відношеннях «гіпотеза-експеримент-теорія» розвиток здійснюється таким чином:

1) гіпотеза спочатку домінує над експериментом і майже прирівнюється до теорії;

2) перехід до експериментування відбувається з втратою гіпотези (невідповідність експерименту гіпотезі). Експериментування стає повзучим, так що навіть втрачається предмет експерименту;

3) в реальній єдності гіпотези та експерименту виникає дійсна теорія.

Експериментальний аспект науки пов'язується також з інтуїтивною здатністю, як найпрактичнішою. А перехід від експерименту до теорії здійснюється на основі переходу від інтуїції до уяви. Експеримент — цілеспрямоване здобування фактів. Інколи виникає погорда до експерименту, нігілістичне ставлення до нього. Адже в ньому розтинається якась цілісність, відпрепаровується факт, відрізається велика кількість його зв'язків з світом. Експеримент прирівнюється до простої бездумної констатації фактів. Але дальше поглиблене розуміння показує, що цей експериментальний факт є по суті фактом зв'язку, причому — безпосереднього, і поза цим зв'язком факт не існує (безпосередній зв'язок виступає інтуїтивним за своїм походженням). Усвідомлення того, що в експерименті здобувається такий чистий зв'язок, залежність, кореляція, надає студентові наукової наснаги. Адже цей осередок зв'язку лежить в основі безкінечної мережі зв'язків і відношень, до виявлення якої і прагне «міркуюча молодь». Експеримент — цеглина Великої Мережі Детермінізму.

Складність оволодіння експериментом полягає в тому, щоб очистити відшукуваний зв'язок і показати недвозначну залежність. Для досягнення цієї мети встановлюється по можливості в мисленому експерименті велика кількість гіпотетичних зв'язків, а серед них потім відбирається найактуальніший.

Теоретична робота передує експериментові, вона ж його завершує, обіймаючи певну сукупність експериментальних даних. Якщо експеримент має аналітичний характер, то теорія — синтетична.

У процесі становлення наукової свідомості виникають такі її форми, як гіпотезуюча, експериментуюча і теоретизуюча. В першій формі свідомості виникає уявний експеримент як перехід до експерименту реального. Уявний експеримент ніби розкриває функціональну анатомію досліджуваної події, він конкретизує гіпотезу, він, зрештою, наближається до гіпотези, але не тотожний з нею. Він стає інтерпретацією. Остання має спочатку певну вірогідність, відтворюючи можливий хід події.

За вірогідною інтерпретацією йде експеримент реальний. Він втрачає велику кількість зв'язків, прагнучи до встановлення провідного. Але те, від чого абстрагується експеримент, залишається для людини проблемою, нерозв'язаним питанням, від якого тимчасово абстрагувались, щоб почати реальне вивчення. Нерозв'язане питання викликає наступний експериментальний крок. Експеримент стає перманентним, тому що на його основі виникає теорія. Певний виток спіралі завершується. Здійснено необхідну кількість експериментів. Вірогідна інтерпретація стає єдино правильною. Це є теорія. Але перед цим є ще етап встановлення закономірностей. Останні об'єднуються в теорію. Закономірність і є винайденням в експерименті тісного (безпосереднього) зв'язку. Оскільки експеримент по суті своїй перманентний, то закономірність стає також перманентною, а отже, і теорією.

Такий шлях наукових форм свідомості. Він повинен визначати виховний процес у вузі, стадіальність цього процесу. Деталізований ланцюг форм наукової свідомості матиме такий вигляд: гіпотеза, уявний експеримент, вірогідна інтерпретація, реальний експеримент, встановлення закономірностей, створення теорії.

Експериментальна свідомість уже є свідомістю практичною, тому що має справу з множинними зв'язками досліджуваного факту. Проте експеримент ще не розкриває єдності множинних зв'язків. Це мусить здійснити практичний інтелект. Людина, що володіє розвиненим практичним інтелектом, є найбільш соціальною істотою.

Використана література:

1. В.А. Романець Виховання творчих здібностей у студентів / Виробниче об'єднання "Вища школа", Київ, 1973, 96с.

2. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 506.

3. Torrance Е. P. Scientific views of creativity and factors affecting its growth.— В кн.: «Creativity and learning». Boston, 1968, c. 83.





Реферат на тему: Експериментальна діяльність (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.