Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Злочини проти системи оподаткування (реферат)

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212). Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений чинним законодавством порядок оподаткування юридичних і фізич­них осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів, інших обов'язкових платежів формування дохідної частини Держав­ного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предметом злочину є грошові кошти, які повинні бути спла­чені до бюджетів або державних цільових фондів у вигляді подат­ків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.

Умисне ухилення від сплати обов'язкових платежів, які не вхо­дять в систему оподаткування, кримінальну відповідальність за ст. 212 не тягне.

Об'єктивну сторону злочину становить сукупність трьох ознак:

1) діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів, що входять в систему оподаткування; 2) суспільне небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бю­джетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212) або особливо великих (ч. З ст. 212) розмірах; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння у даному разі - це дія (активна поведінка) чи бездіяль­ність (пасивна поведінка), спрямована на повне або часткове ухи­лення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які повинні сплачуватись підприємствами, установами, організаці­ями, приватними підприємцями та іншими платниками.

До поширених способів вчинення аналізованого злочину нале­жать: неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів, приховування та за­ниження об'єкта оподаткування. Приховування об'єкта оподатку­вання характеризується тим, що прибуток або інший об'єкт оподат­кування у платника податків і зборів фактично існує, проте він не згадується у документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків або інших обов'язкових платежів, які подаються до подат­кових чи інших контролюючих органів, а тому ніякі податки на такі об'єкти не нараховуються і не сплачуються.

Заниження об'єкта оподаткування означає часткове ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (наприк­лад, шляхом заниження вартості реалізованої продукції, неоприбуткування готівки, отриманої поряд з безготівковими коштами за реалізовані товари (роботи, послуги, завищення валових витрат)).

Ст. 212 охоплюється також й інші дії, що спричиняють майно­ву шкоду державі, зокрема, це: ухилення зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності від взяття на облік у контролюючих органах; умисне заниження податкових ставок; умисно неправильне обчислення сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів або встановлення бази оподаткування; певні різновиди обманних ма­ніпуляцій з податковими пільгами (відмежовувати від ст. 222).

Умисне неутримання та (або) неперерахування до бюджету обов'язкових платежів особою, яку у встановленому порядку упов­новажено виконувати такий обов'язок (маються на увазі платежі, якими оподатковуються інші особи, у т. ч. податок з доходів фізич­них осіб, на репатріацію, а так само інші податки, що утримуються з джерела виплати), за наявності всіх ознак складу злочину потріб­но кваліфікувати не за ст. 364 або ст. 192, а за ст. 212.

Якщо платник у звітних документах правильно відображає і обраховує свої податкові зобов'язання, своєчасно подає податкову декларацію, однак у зв'язку з відсутністю достатньої кількості кош­тів на його банківському рахунку податкове зобов'язання своє­часно не погашається, дії платника як такі, що не поєднуються з обманом держави в особі її контролюючих органів, не повинні кваліфікуватись за ст. 212. При цьому умисна несвоєчасна сплата податків, зборів, інших обов'язкових платежів, яка пов'язана з фак­тичним використанням коштів, які мали бути перераховані до бюджетів чи державних цільових фондів, на інші, відмінні від оподаткування цілі (наприклад, на задоволення різноманітних ви­робничих потреб суб'єкта господарювання), за наявності всіх ознак складу злочину, передбаченого ст. 364, може розглядатись як зловживання службовим становищем'.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, збо­рів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів пе­ревищують встановлений законодавством неоподатковуваний мі­німум доходів громадян (примітка до ст. 212). У даному складі злочину майнова шкода виступає у формі несплаченого або недо­плаченого податку, збору або іншого обов'язкового платежу, у формі тієї суми, яку, згідно із законодавством, повинен був отри­мати відповідний бюджет або фонд. При цьому фінансові санкції (пеня, штраф), які застосовуються відповідно до вимог податково­го законодавства, не враховуються.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових пла­тежів визнається вчиненим у значному, великому або особливо ве­ликому розмірі як тоді, коли сума несплаченого платежу перевищує зазначені у законі розміри з одного його виду, так і у тому разі, коли ця сума є результатом несплати різних видів обов'язкових платежів. У тому разі, коли встановлено ознаки одиничного злочину - продовжуваного ухилення від сплати податків (тотожні дії, єдиний зло­чинний намір), кількісні параметри злочинної поведінки, здійсню­ваної в різні проміжки часу, повинні підсумовуватися.

Злочин, передбачений ст. 212, визнається закінченим з наступ­ного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений по­даток, збір чи інший обов'язковий платіж, а коли закон пов'язує цей строк із виконанням певної дії,— з моменту фактичного ухи­лення від їх сплати.

Суб'єктом злочину можуть бути: 1) службові особи підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форми власності, тобто ті працівники управлінської сфери юридичних осіб, які виконують обов'язки щодо ведення та оформлення звітної документації про фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організа­цій і поданню цієї документації до податкових органів (керівники підприємств, установ та організацій, головні (старші) бухгалтери, їх заступники або інші працівники бухгалтерій, які виконують функції головного бухгалтера); 2) особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-які інші особи, зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною фор­мою вини. Мотив на кваліфікацію за ст. 212 не впливає.

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою юридичної особи - платника податків своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, пов'язане, зокрема, з неналеж­ним веденням податкового обліку та звітності, помилками при об­численні сум обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бю­джетів чи державних цільових фондів, відсутністю чи неналежним здійсненням контролю за діяльністю працівників, які ведуть подат­ковий облік та звітність, якщо це призвело до несплати чи непов­ної сплати юридичною особою податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів, за наявності передбачених законом підстав має розглядатися службова недбалість (халатність).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 212) є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або фактичне ненадходження коштів у великих розмірах. Під великим розміром коштів треба розуміти суму податків, зборів, інших обов'язкових плате­жів, яка в три тисячі і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примі­тка до ст. 212).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 212) є вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Під особливо великим розміром кош­тів треба розуміти суму податків, зборів, інших обов'язкових пла­тежів, яка у п'ять тисяч і більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212 КК).

У ч. 4 ст. 212 втілено ідею кримінально-правового компромісу у сфері оподаткування. Ця норма підлягає застосуванню судом у тому разі, коли: 1) особа, щодо якої вирішується питання про звіль­нення її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів вперше;

2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212; 3) має місце позитивна посткримінальна поведінка особи, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відпові­дальності (до винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред'явлення цій особі обвинувачення) спла­чує належні суми податків і зборів, а також пеню й фінансові санк­ції. Для застосування ч. 4 ст. 212 не вимагається, щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, сприяла розкриттю і розслі­дуванню злочину, а також щиросердно покаялась у вчиненому.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспорту­вання з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК). Основ­ним безпосереднім об'єктом цього злочину є запроваджений з метою захисту системи оподаткування порядок виробництва й обі­гу підакцизних товарів, додатковим - засади добросовісної конку­ренції, а злочин, передбачений ч. З ст. 204, належить до двооб'єктних, оскільки посягає не лише на встановлений порядок акцизно­го оподаткування, а й на життя та здоров'я людей як споживачів недоброякісної підакцизної продукції.

Предметом злочину є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові виро­би; 3) інші підакцизні товари'. Для застосування ч. 1 ст. 204 необ­хідно встановити, що підакцизні товари як предмет передбаченого цією нормою злочину були виготовлені незаконно.

Алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі хар­чових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотки об'ємних одиниць, які належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06. 22 08 (ст. І Закону «Про державне регулювання виробництва і обі­гу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Тютюновими виробами визнаються сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сигари), а також люльковий, нюхальний, смок­тальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну та його за­мінники (наприклад, гвоздика), які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий; деякі транспортні засоби; пиво солодове; нафтопродукти (легкі, середні й важкі дистиляти, спеціальні й моторні бензини, гас (керосин)). Перелік підакцизних товарів, визначених законодавством, є ви­черпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (ча-ча, арака, тутова горілка, кумишка тощо) як предмети, що не є підак­цизним товарами, предметом розглядуваного злочину не визнаються. Їх виготовлення за наявності підстав може кваліфікуватись за ст. 203.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, по­лягає у таких чотирьох діях, вказаних альтернативне: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних то­варів. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів є самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову норму (ч. 2 ст. 204). Незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброя­кісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, та незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, утворюють об'єктив­ну сторону складу злочину, передбаченого ч. З ст. 204.

Придбання підакцизних товарів означає, що особа дістає фак­тичну можливість володіти, користуватися і розпоряджатися від­повідними предметами (наприклад, їх купівля, отримання в обмін на інші товари, прийняття в рахунок оплати за виконану роботу).

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'яза­ні з перебуванням підакцизних товарів у володінні винного.

Збут означає будь-які сплатні чи безоплатні форми реалізації підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, дарування, обмін, переда­ча в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збитків або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг).

Транспортування - це переміщення підакцизних товарів транс­портом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування є кримінальне караними діяннями за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі, у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здо­ров'я, у місцях проведення спортивних змагань тощо.

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні това­ри за умов, вказаних у ч. 2 ст. 204, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут незаконно виготовлених пред­метів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбаче­них ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів - це діяльність, яка пов'яза­на з випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і меха­нізм злочинних дій, спрямованих на отримання із сировини гото­вої до реалізації підакцизної продукції, визначається її видом.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ст. 204 лише за умови його незаконності. У першу чергу незаконність буде у тому разі, коли виготовлення підакцизної продукції, набувши форми підприємницької діяльності, відбувається без державної реєстрації особи як суб'єкта підприємництва. Незаконність виготовлення алко­гольних напоїв і тютюнових виробів буде і в разі виготовлення їх без ліцензії або з порушенням умов ліцензування, їх фальсифікації.

Характеристики підпільного цеху не обов'язково мають відпо­відати ознакам цеху як організаційно та (або) технологічно відок­ремленого структурного підрозділу легальне діючого підпри­ємства. Підпільний цех - це певне місце, пристосоване та (або) обладнане для незаконного (нелегального, конспіративного) ви­готовлення підакцизних товарів - окрема будівля, споруда різного призначення, приміщення або його частина, а також певне місце природного чи техногенного походження (галявина у лісі, непра­цююча шахта, кар'єр, земляний тунель тощо).

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, - це відповідні технічні пристосування (виготовлені кустар­ним чи промисловим способом апарати, пристрої, прилади, агрега­ти, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях.

Недоброякісними (при вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 204) визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Сировиною є предмети праці та природні компоненти, які підляга­ють подальшій переробці.

Такими, що становлять загрозу для життя і здоров 'я людей, треба вважати незаконно виготовлені з недоброякісної сировини чи матеріалів підакцизні товари, споживання або інше викорис­тання яких створює реальну загрозу серйозного розладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини.

Під отруєнням людей (ч. З ст. 204) треба розуміти масове, внас­лідок вживання чи іншого використання зазначених вище підакциз­них товарів, захворювання людей або смерть хоча б однієї людини. Під іншими тяжкими наслідками - заподіяння внаслідок користу­вання згаданими вище товарами смерті, тяжких тілесних ушкод­жень, майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах (наприклад, внаслідок знищення автомобіля), отруєння флори, фауни, повітря, ґрунту тощо.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. При цьому обов'язковою суб'єктивною ознакою дій, перелі­чених у ч. 1 ст. 204, є мета збуту.

Психічне ставлення до суспільне небезпечних наслідків у ви­гляді смерті та заподіяння шкоди здоров'ю споживачів та користу­вачів підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сирови­ни, характеризується необережною формою вини.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК). Основним безпосереднім об'єктом злочину є фінансова система держави в частині встановленого законодавством порядку сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та надходжень від реа­лізації контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних про­грам і баз даних, а також авторське та суміжні права. Додатковими об'єктами виступають права і законні інтереси споживачів, встанов­лений порядок здійснення господарської діяльності, пов'язаної з розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних; 3) голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору - це спеціальний знак, наявність якого на предметах засвідчує сплату акцизного збору і підтверджує легаль­ність ввезення і реалізації в Україні відповідних виробів (ст. 1 Зако­ну «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби»)'.

Контрольна марка є спеціальним знаком, що засвідчує дотри­мання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розпо­всюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп'ютерних програм, баз даних. Розповсюдження - це введення в обіг вказаних предметів шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності. Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист (ст. 2 Закону «Про розповсюдження примір­ників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»).

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і това­рів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, вико­наний з використанням технологій, що унеможливлюють його не­санкціоноване відтворення. За конструктивним виконанням роз­різняються такі види голографічних захисних елементів: 1) гнучка етикетка - наклейка; 2) фольга для гарячого припресування до об'єкта захисту; 3) плівка для ламінування документа, що захища­ється; 4) пломба із спеціального матеріалу або речовини; 5) зобра­ження або позначка безпосередньо на об'єкті захисту. Голографіч­ні елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають обов'язковому захисту від підробки, а також інших до­кументів і товарів, голографічний захист яких запроваджується за ініціативою їх власників'.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1) незаконне виготовлення марок акцизного збору, контроль­них марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних або голографічних захисних елементів; 2) їх підроблення; 3) викорис­тання незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроб­лених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів; 4) збут незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із перелічених дій.

Незаконним виготовлення марок акцизного збору і контроль­них марок буде у разі їх виготовлення: 1) без належним чином оформленої зведеної заявки-розрахунку ДПА або Державного де­партаменту інтелектуальної власності, тобто їх виготовлення без дозволу; 2) в кількості, яка перевищує вказану в зведеній заявці-розрахунку; 3) іншого виду, ніж вказаний у зведеній заявці-розрахунку; 4) за фальсифікованою (підробленою) зведеною заяв­кою-розрахунком; 5) не за зведеною заявкою-розрахунком, а за замовленнями інших суб'єктів (органів державної податкової служби на місцях, безпосередньо підприємств-виробників товарів, що під­лягають маркуванню, суб'єктів підприємництва - імпортерів алко­гольних напоїв чи тютюнових виробів, імпортерів, експортерів та відтворювачів примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп'ютерних програм чи баз даних, занесених до Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, суб'єктів підприємництва, не занесених до зазначеного реєстру, тощо); 6) на підприємстві, яке не має права на їх виготовлення, тобто неналежним виробником.

Господарська діяльність, пов'язана з розробленням, виробниц­твом, веденням обліку, впровадженням, сертифікаційним випро­буванням, ввезенням та вивезенням голографічних захисних еле­ментів, здійснюється юридичними та фізичними особами - суб'єк­тами господарювання за наявності у них ліцензії, виданої СБ. Виготовлення голографічних захисних елементів, здійснюване без належної ліцензії, є незаконним і потребує кваліфікації за ст. 216.

Підроблення означає як повне виготовлення фальшивих марок акцизного збору, контрольних марок або захисних голографічних елементів будь-яким способом (друкарський, ксерокопіювання, малювання, фотографування, тиснення, наклеювання, комп'ютер­на графіка тощо), так і часткове підроблення, тобто внесення у справжні марки чи елементи неправдивих відомостей (наприклад, зміна їх реквізитів).

Використання незаконно виготовлених або одержаних, а також підроблених марок означає маркування такими марками алкоголь­них напоїв та тютюнових виробів або примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Використання голографічних захисних елементів означає нанесен­ня їх на документи і товари, захист яких запроваджується.

Незаконне одержання марок акцизного збору і контрольних марок, подальший збут і використання яких тягне кримінальну відповідальність за ст. 216, означає отримання їх з порушенням встановленого законодавством порядку. Марки можуть бути неза­конно отримані в результаті подання особою сфальсифікованих документів (наприклад, документи містять неправдиві відомості про те, що контрольні марки нібито призначені для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ю­терних програм, баз даних, насправді суб'єкт планує їх продати виробникам контрафактної продукції; у пакет документів, який подається до Державного департаменту інтелектуальної власності, входить підроблений договір про передачу майнових прав автора). Законодавство забороняє будь-яку посередницьку діяльність щодо одержання та розповсюдження контрольних марок. Незаконне одержання марок буде і в тому разі, коли марки отримуються вна­слідок їх викрадення із спеціалізованих підприємств, під час пере­везення або зберігання або в результаті зловживання службовою особою податкового органу або Державного департаменту інтелек­туальної власності своїм службовим становищем чи в результаті її службової недбалості під час реалізації марок.

Суб'єктом злочину у формі незаконного виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок і голографічних захисних еле­ментів є працівники спеціалізованих підприємств, які здійснюють їх виготовлення. Суб'єкт злочину в інших його формах є загальним.

Дії тих працівників податкових органів, які подали сфальсифі­ковані заявки на виготовлення марок акцизного збору, а також дії інших осіб, які подали заявки на виготовлення марок всупереч встановленому законодавством порядку, повинні розцінюватись як співучасть у вчиненні злочину, передбаченого ст. 216, і кваліфіку­ватися з посиланням на відповідну частину ст. 27, а за наявності до цього підстав - і за ст. 366 як службове підроблення. Такою ж по­винна бути кримінально-правова оцінка аналогічних дій працівни­ків Державного департаменту інтелектуальної власності.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотиви можуть бути різними.

Якщо незаконне виготовлення, підроблення чи використання незаконно виготовлених, отриманих або підроблених марок акциз­ного збору вчинюється з метою ухилення від сплати акцизного збору, дії винного повинні додатково кваліфікуватися за ст. 212 (за наявності ознак цього злочину) із посиланням у разі необхідно­сті на ст. 14 або ст. 15.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 216) є вчинення його повторно і за попередньою змовою групою осіб.


 

Література.

1. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.

2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

3. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.

5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.

6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.





Реферат на тему: Злочини проти системи оподаткування (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.