Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Забезпечення безпеки працівників органів державної податкової служби України суб’єктами охоронної діяльності (реферат)

Службова діяльність працівників органів державної податкової служби Укра­їни, підрозділів податкової міліції нерозривно пов'язана з професійним ризиком – можливою небезпекою. Для останніх професій­ний ризик у загальному розумінні є не що інше як невизначеність ре­зультатів (наслідків) здійснення окремих, а також комплексу операцій, зокрема оперативно-профілактичного характеру, та всіх інших заходів, що вживаються працівниками підрозділів податкової міліції ДПС України відповідно до наданих їм чин­ним законодавством повноважень і свого призначення при виконанні оператив­но-розшукової, кримінально-процесу­альної та охоронної функцій та поставлених завдань.

Небезпечність професійної діяльності податківців не викликає сумнівів. Це підтверд­жується практикою діяльності працівників органів ДПС і проведеними досліджен­нями. Небезпека супроводжує працівників органів ДПС, підрозділів податкової міліції як при виконанні службових обов'язків, так і поза ними. Значна кількість таких випадків прямо пов'язана з професійною діяльністю податківців.

У Волинській області, наприклад, 8 лютого 2000 року о 17 годині 10 хвилин біля ДПІ в Любомильському районі стався вибух під приватним автомобілем "Ауді-80”, що належав начальнику відділу податкової міліції цієї ДПІ, внаслідок чого автомобіль зазнав значних пошкоджень, було також пошкоджено автомобіль "Фольксфаген-Гольф”, що знаходився поряд з ним і вибито скло в декількох вікнах адмінбудинку державної податкової інспекції; 29 вересня 2000 року о 12 годині 40 хвилин під час несення чергування добовим нарядом чергової частини ВПМ Конотопської ОДПІ Сумської області помічни­ком чергового був затриманий зло­вмисник при спробі пронести до приміщення ОДПІ пристосування у вигляді руко­ятки, заряджене для стрільби газовими набоями ; 16 листопа­да 2000 року о 5 годині 20 хвилин в м. Самборі Львівської області невідомий проник до приміщення Сам­бірської ОДПІ і, погрожуючи ножем сторожу, зла­мав замки дверей у кількох службових приміщеннях, звідкіля забрав гроші у сумі 200 гривень та монітор з клавіатурою до комп'ютера, після чого зник. На жаль, перелік таких подій можна продов­жити. І тому недаремно питання мінімізації професійного ризику податківців (лат. minimus – найменше, доведення чого-небудь до найменших розмірів), забезпечення їх особистої безпеки сьогодні є одним із найважливіших у системі ДПС України.

Забезпечення особистої безпеки працівників є невід'ємною складо­вою мінімізації професійного ризику. Як відомо, особиста безпека забезпе­чується комплексом основних (безпосередніх) і допоміжних (забезпечу­вальних) заходів. Торкаючись мінімізації про­фе­сій­ного ризику податків­ців, тобто заходів, спрямо­ваних на зниження його рівня, виділимо серед них організаційно-правові, що стосуються охорони адміністративних будівель та приміщень органів ДПС, підрозділів податкової міліції, підвищення надійності якої позитивно відбивається і на забезпеченні особистої безпеки працівників, суб'єктами охоронної діяльності: структур­ними підрозділами податкової міліції, недер­жавними охоронними структу­рами, підрозділами охорони інших відомств.

Аналіз відомчих нормативних актів ДПА України дає можливість визначити поняття охорони адміністративних будівель і приміщень як комплекс організаційно-практичних заходів, спрямованих на своєчасне попередження, виявлення та припинення в них та на прилеглій території: спроб несанкціонованого проникнення сторонніх осіб; внесення, завезення або розміщення зброї, вибухівки, інших небезпечних і шкідливих виробів, речовин і предметів, заборонених технічних засобів; порушень правил пожежної безпеки; фактів протиправних посягань на життя, здоров'я, честь і гідність працівників, особисте майно, що їм належить, службову доку­ментацію, податкову інформацію, майно й іншу власність органів ДПС України, а також забезпечення їх нормальної службової діяль­ності. (Див. схему № 1).

Охорона повинна у першу чергу гарантувати належні умови для ефективної праці, сприяти якісному виконанню оперативно-службових завдань, забезпечувати особисту безпеку працівників під час їх перебу­вання на ро­бочих місцях, схоронність майна. Та, на жаль, недоліки в цій роботі ще мають місце.

Проведені ДПА України в першому кварталі 2001 р. перевірки на місцях показали, що на практиці вирішені поки що не всі питання, що стосуються забезпечення надійної охорони адмінбудівель і приміщень. Із загальної кількості 1 140 підрозділів (524 подат­кових інспекції, 154 філії, 462 підрозділи податкової мі­ліції) у власних приміщеннях розташовано 344 інспекції та 80 філій, орендують при­міщення 182 інспекції та 76 філій. Спільно із ДПА (ДПІ) розташовано 368 підро­зділів податкової міліції, окремо – 94, також орендують приміщення – 76 під­розділів податкової міліції. Охорона зазначених приміщень здійснюється: подат­ковою мілі­цією – в 225 приміщеннях (19,7 %), державною службою охорони – в 249 (21,8 %), сторожовою охороною – в 426 приміщеннях (37,4 %). Всього зазначеними службами охороняється 900 приміщень (78,9 %), у 240 приміщеннях (21,1 %) будь-яка охорона взагалі відсутня. Технічними засобами охоронної сигналізації не обладнано 170 приміщень (14,9 %), пожежної сигналізації – 157 (13,8 %).


 

Схема 1

Охорона адмінбудівель і приміщень органів ДПС України

Все ж останнім часом, за наявності окремих недоліків, ситуація з розміщенням органів ДПС, підрозділів податкової міліції у власних приміщеннях і їх охороною дещо поліп­шується. Це зазначено в наказі ДПА України "Про наслідки перевірки наказів ДПА України від 5 листопада 1999 р. № 613 та від 14 вересня 2000 р. №490” від 9 квітня 2001 ро­ку. № 156. Станом на 1 квітня 2001 р. із загальної кількості 524 ДПІ і 154 відділень у власних приміщеннях розміщено 344 ДПІ та 80 відділень (62,5 %). Разом в ДПА (ДПІ) знаходиться 368 підрозділів податкової міліції з 462 (79,7 %).

Що стосується охорони, то запроваджена в системі ДПА статистична звітність дає мож­ливість відносно чітко відслідкувати такий аспект охорони адміні­стра­тивних буді­вель і приміщень органів ДПС, підрозділів податкової міліції, як забезпечення схоронності їх майна.

Дані відділу фізичного захисту ДПА України щодо посягань на державне майно органів ДПС – його крадіжок і пошкоджень, їх питомої ваги в загальній кількості проти­правних дій, що були зареєстровані за останні п'ять років у 1997–2001 рр., наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Дані про крадіжки та пошкодження державного майна органів ДПС України, їх питому вагу в загальній кількості протиправних дій, зареєстрованих у 1997–2001 рр.

Статистика свідчить, що у 1997–2001 рр. в адмінбудівлях і приміщеннях органів ДПС скоєно 49 крадіжок та пошкоджень державного майна, що становить 5,9 % від загальної кількості протиправних дій. До 1999 року цей відсоток поступово зростав і у 1999 році сягнув 11,2 %. Але потім він зменшувався і у 2001 р. дорівнював вже 2,5%. Якщо розглядати окремо види крадіжок та пошкоджень державного майна, то пік цих протиправних дій також припадає на 1999 р. (5,6 % на кожний вид). У 2001р. їх питома вага зменшилась – до 2,5 % крадіжок, а пошкоджень держмайна органів ДПС в адмінбудівлях і приміщеннях ДПС зовсім не було допущено. Безумовно цьому сприяв комплекс важливих заходів, що було вжито в системі ДПС для забезпечення охорони адмінбудівель і приміщень після трагічної події, яка сталася 29 жовтня 1999 р. У приміщенні відділення податкової міліції ДПІ у Приморському районі м.Одеси, де, як відомо, через вчинену одним із підприємців пожежу загинуло 6 осіб, з них – 4 працівники податкової міліції, а ще 4 працівники отримали тяжкі травми.

Після згаданої події ДПА України було видано до виконання ряд важливих нормативних актів, вказівок і рекомендацій: накази ДПА України "Про організацію роботи по усуненню недоліків, які призвели до трагедії в ДПІ у Приморському районі м.Одеси” від 5 листопада 1999 р № 613 та "Про порядок створення власної служби охорони адмініст­ративних приміщень підрозділів ДПА України” від 14 вересня 2000р. №490, листів управління боротьби з корупцією та безпеки ДПА України "Про створення паспортів безпеки адміністративних приміщень ДПА України” від 5 лютого 2000 р. №7715/7/27-0517 і від 8 лютого 2001 р. № 1646/7/27-0219 та ін.; у травні 2001 року, після вивчення в ДПА Автономної республіки Крим, областей м. Києва та Севастополя технічного стану, забезпечення пожежної без­пеки приміщень підрозділів державної податкової служби, зокрема податкової міліції, та їх охорони на засіданні комісії ДПА України розглянуто питання "Про стан організації та проведення заходів щодо забезпе­чення безпеки в органах дер­жавної податкової служби та захисту працівників від протиправних посягань” тощо.

Серед перерахованих нормативних актів важлива роль у забезпеченні охорони адмін­будівель і приміщень органів ДПС, підрозділів податкової міліції відводиться наказу ДПА України № 490 2000р. Він передбачив створення при госпрозра­хун­кових підприєм­ствах із експлуа­тації адмінприміщень та інших об'єктів мате­ріально-технічної бази ДПС спеціальних підрозділів, одним з основних завдань яких є забезпечення їх охорони. Однією з причин, що змусила ДПА України вжити заходів щодо створення власної служби охо­рони, були значні витрати, які сплачувались стороннім організаціям за послуги з охорони. Щомісячні витрати органів ДПС за надання охоронних послуг становили 310тис. грн., з яких 276 тис. грн. (74,6 %) сплачувались стороннім охоронним структурам.

Сьогодні в більшості регіональних ДПА у складі управлінь з експлуатації адмінбу­динків вказані підрозділи з охорони органів ДПС України, які статусу державних не мають, створені і функціонують (далі – відомчі (власні) охоронні структури).

Згаданий наказ ДПА України № 490 2000 року визначив змішану систему охо­рони відомчих (власних) адмінбудинків і приміщень, яку необхідно вважати пріоритетною на перспективу, та передбачив залучення до виконання охоронної функції як суб'єктів охоронної діяльності:

– комендантських підрозділів, зокрема відділів фізичного захисту УПМ ДПА (де створені відділи фіззахисту та охорони);

– чергових частин підрозділів податкової міліції;

– відомчих (власних) охоронних структур.

Діяльність кожного з цих підрозділів – суб'єктів охоронної діяль­ності – має свою специфіку, що необхідно враховувати при організації охорони адмінбудівель і приміщень органів ДПС, підрозділів податкової міліції.

Аналіз практичної діяльності відомчих (власних), а також недер­жавних і охоронних структур інших відомств, послугами яких поки що користуються органи ДПС, підрозділів податкової міліції свідчить, що їх завдання й обов'язки щодо охорони адмінбудівель і приміщень майже не відрізняються від завдань і обов'язків, наприклад, комендантських підроз­ділів, до складу яких входять працівники податкової міліції. Розрізняють організа­ційно-правові основи їх діяльності і засоби, що застосовуються при виконанні охоронної функції.

Так, незалежно від відомчої належності, на підрозділи охорони чинними норматив­ними актами покладається виконання наступних основних завдань:

– охорона та захист об'єкта від злочинних посягань, а також дій, спрямо­ваних на по­ру­шення чи зміну протиправним чином його архітектурного вигляду;

– забезпечення режимних заходів на об'єкті;

– забезпечення безпеки державних діячів, співробітників державної податкової служби України та відвідувачів під час їх перебування на об'єкті.

Особливі вимоги при забезпеченні охорони адмінбудівель і приміщень органів ДПС пред'являються до захисту податкової інфор­мації– даних, які за змістом несуть у собі відомості про фізичних та юридичних осіб України – платників податків та інших обов'яз­кових платників, – або про роботу податкової служби.

Завдання щодо охорони адміністративних будівель і приміщень органів ДПС України, також і податкової міліції, здійснюються, як правило, комплексно: фізичними силами – особовий склад податкової міліції, співробітники дер­жавної служби охорони МВС України, праців­ники відомчих (власних) та недер­жавних охоронних структур, з застосу­ванням технічних засобів – охоронно-пожежна сигналізація, системи авто­матичного пожежогасіння, охоронне телеба­чення, перено­сні сигналізатори тривоги, а також інших спеціальних засобів і при­сто­сувань, що сьогодні в достатній кількості пропонують вітчизняні та закордонні виробники.

Одним із головних завдань працівників податкової міліції, що залучаються до охорони адміністративних будівель і приміщень органів ДПС, підрозділів подат­кової міліції (комендантські підрозділи та чергові частини), а також відомчих (власних) і недержавних охоронних структур є здійснення у встановленому порядку пропуску громадян і транспор­ту, забезпечення пропускного режиму. Він передбачає спеціальний порядок допуску в адмінбудівлі та приміщення, пропуску на прилеглу територію транспортних засобів, внесення або винесення майна, матеріальних цінностей, службової документації органів ДПС, підрозділів податкової міліції тощо.

Для виконання завдань працівники, які здійснюють охорону незалежно від відомчої належності, мають право: вимагати пояснень від осіб, які порушують встановлений режим на об'єкті, а за необхіності – затримувати порушників і передавати їх правоохоронним органам для подальшого розслі­дування; органі­зовувати проїзд та паркування транс­портних засобів біля об'єкта згідно із затвер­дженим списком тощо. Працівники податко­вої міліції, які залучаються до охорони, – ще й додатково застосовувати зброю та спеці­альні засоби відповідно до Закону України "Про міліцію” та інших законодавчо-норма­тивних актів.

На відміну від суб'єктів охоронної діяльності – комендантських підрозділів і чергових частин податкової міліції, особовий склад яких належить до підрозділів податкової міліції, діяльність яких, як зазначалось, регламентується відповідними законодавчими і норма­тивними актами, – співробітники відомчих (власних) і недержавних охоронних структур у своїй діяльності керуються наступними законодавчо-нормативними актами: Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року, Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна” від 17 червня 1992р. № 2471-XII, постановою КМ України "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльо­зо­точивої та дратівної дії” від 7 вересня 1993 р. № 706, Інструкцією про умови і правила здійснення підприєм­ницької діяльності з надання послуг по охороні колек­тивної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профі­лактичному обслу­говуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотри­манням, яку за­тверджено наказом МВС України від 28 лютого 1994 року № 112, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та вико­ри­стання вог­не­пальної, пневма­тичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 тощо.

Працівники податкової міліції – особовий склад комендантських підрозділів і черго­вих частин підрозділів податкової міліції, – несуть службу у відповідності з Присягою і Положенням про проходження служби, виконують обов'язки і користуються правами, наданими їм Законами України "Про державну податкову службу в Україні”, "Про міліцію” й іншими законодавчо-нормативними актами. Регулювання ж взаємовідносин між органами ДПС та відомчими (власними) і недержавними охоронними структурами здійснюється на підставі укладе­них угод, в яких обумовлюються терміни, обсяги та умови надання охоронних послуг. Прийняття працівників на службу до відомчих (власних) охоронних підрозділів проводиться шляхом укладання трудових договорів між охорон­ними підпри­ємствами та особами, що приймаються на роботу, а також укладення з ними угод про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Крім цього, при наборі працівників до відомчих (власних) охоронних структур потріб­но дотримуватись наступних вимог. До охо­ронних під­розділів необхідно добирати мораль­но стійких, фізично розвинених, не схильних до пияцтва осіб, надаючи перевагу колишнім працівникам по­даткової міліції та органів внутрішніх справ. При їх вивченні до призначення на посаду слід використовувати оперативні можливості, відомості управ­лінь (відділів) оперативної інформації УМВС України в областях, можливості кадрових апаратів. За вивчення і добір працівників до відомчих охоронних структур відповідають керівники цих підрозділів та керівний склад відділів податкової міліції за місцем дисло­кації охоронних структур. Працівники відомчих (власних) охоронних структур забез­печуються форменим одягом єдиного зразка з відповідними поз­начками щодо їх функціо­наль­ної належності. Контроль за несенням ними служби здійснюють начальники держав­них податкових інспекцій на міс­цях та керівний склад відділів податкової міліції. До прове­дення перевірок може також залучатися начальницький склад УПМ ДПА в АР Крим, областях, м. Києва і Севастополя.

Щодо зброї, то відповідно до згаданих вище законодавчо-нор­мативних актів, охо­ронцям відомчих (власних) і недержавних охоронних структур при здій­сненні функції охорони чинним законодавчо-норма­тивними актами дозво­ляється використовувати лише пневматичну зброю, а також спеціальні засоби самооборони: газові пістолети, револьвери та упаковки з аерозолями, спо­ря­джені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, що при порівнянні з працівниками міліції суттєво зменшує їхні можливості щодо забезпечен­ня надійної охорони адмінбудівель і при­міщень. Тим більше, що право засто­сування пра­ців­никами відомчих (власних) недержавних охоронних структур вогне­пальної зброї, спеці­альних засобів, які знаходяться на озброєнні органів внутрішніх справ, для протидії протиправним зазіханням чинне законодавство держави не передбачає.

Аналіз законодавчо-нормативних актів дозволяє визначити загальні правила застосу­вання спеціальних засобів самооборони, які поширюються і на працівників відомчих (власних) недержавних охоронних структур. Так, якщо звернутись до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Положення про порядок продажу придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речови­нами сльозоточивої та дра­тівливої дії від 7 вересня 1993 р. № 706, то, по-перше, перед застосуванням спеціальних засобів самооборони, якщо є можливість, необхідно обов'яз­ко­во попередити особу, яка здійснює напад, про свої наміри щодо їх застосування. По-друге, п. 30 вказаного Положення зазначає, що кожна особа має право застосовувати спеціальні засоби самооборони у випадках, коли виникає необхідність:

– захистити від злочинних посягань своє життя, здоров'я, житло або майно чи життя, здоров'я, житло або майно інших осіб;

– захистити від нападу помешкання підприємства, установи, організації, суб'єкта підприємницької діяльності, де та чи інша особа працює;

– здійснити затримання особи, яка скоїла злочин та намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.

У той же час, вивчення спеціальної літератури свідчить, що в багатьох кра­їнах світу інститут приватної (недержавної) охорони сьогодні є важливим додатковим елемен­том правоохоронного забезпечення гро­мадян, підприємницьких та інших структур. Зокрема, у законах цих країн окремо визначаються права осіб, які займаються охоронною діяльністю, на носіння, а відповідно і застосування вогнепальної зброї. Іноді офіційний дозвіл на придбання і носіння вогнепальної зброї може бути видано після виконання пев­них умов: перевірки кандидата, прохо­дження ним спеціальних курсів навчання пра­вилам поводження із вогнепальною зброєю, складання іспитів з теорії стрільб і практич­ного застосування зброї тощо.

Стосовно ж посилення озброєності вітчизняних недержавних охоронних струк­тур, то не вирішує цієї проблеми і проект Закону України "Про зброю” (реє­стра­ційний № 1032-Д), стаття 9 якого, хоча й відносить до суб'єктів, яким надано право на при­дбання зброї, під­приємства, що мають особливі структурні завдання, все ж щодо видів і порядку придбання зброї прирівнює їх до звичайних гро­мадян України (ст. 10–11 законопроекту). За ст. 11 "Придбання особистої зброї” проекту Закону, якою при при­дбанні зброї повинні керуватися недержавні охоронні структури, право на коро­тко­ствольну вогнепальну зброю індивідуального захисту та боєприпаси до неї ма­ють лише гро­мадяни України з 25-річного віку, які є народними депутатами Укра­їни, членами Кабінету Міністрів України, керівниками місцевих органів виконав­чої вла­ди та міс­цевого самоврядування, суддями, працівниками правоохоронних органів або пенсіо­нерами таких органів, попередня робо­та яких була пов'язана з підвищеним ризиком.

Ми вважаємо, що дію ст. 11 проекту Закону України "Про зброю” доцільно було б поширити також і на відомчі (власні) й інші недержавні охоронні структури, їх праців­ників, професію яких обґрунтовано можна віднести до пов'язаних з під­вищеним ризиком. Посилення їх озброєності цілком відповідало б покладеним на них обов'язкам і зав­данням, підвищувало рівень охорони об'єктів і особистої без­пеки працівників при вико­нанні охоронної функції, мінімізувало їх професійний ризик.

Надання особам, які на законних засадах займаються охоронною діяльністю, права придбання, носіння і відповідно застосування вог­непальної зброї, поряд із здійсненням інших заходів організаційно-пра­вового характеру, серед яких першочергове – за прикла­дом інших країн законодавче врегулювання недержавної (приватної) охоронної діяльно­сті, на наш погляд, дозволить значно мінімізувати прояви протиправних дій стосовно пра­цівників органів ДПС України, майна, що їм належить, підвищити рівень захисту адмінбудівель і приміщень та забезпечити співробітникам нормальні умови служ­бової діяльності, а це сприятиме більш впевненому, рішучому і результативному виконанню ними поставлених завдань у сфері оподаткування.





Реферат на тему: Забезпечення безпеки працівників органів державної податкової служби України суб’єктами охоронної діяльності (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.