Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

“За” і “проти” сучасних пошукових технологій у дослідженні наркотичних проблем неповнолітніх України (реферат)

Актуальність дослідження першооснов проблеми наркоманії саме серед неповнолітніх та генетично пов'язаного з нею наркобізнесу, з'ясування рівня та "якості уваги” до неї з боку органів законодавчої, виконавчої та судової влади як нашої держави, так і країн СНД, а головне – визначення результативності такого інтересу: падіння чи, навпаки, підвищення рівня наркозалежних неповнолітніх, зниження або зростання кількості осіб даної вікової категорії, залучених до злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (НОН), зацікавленості науковців-кримінологів і ЗМІ, а також різних громадських об'єднань викликані зростаючим рівнем наркотизації населення України: реальна кількість лише опіатних наркоманів, за оцінками експертів МОЗ України, становить близько 220 тис. осіб, щорічне зростання захворюваності на наркоманію складає 12 %, з яких лише 27 % дорослі, 60 % – підлітки, а 13 % припадає на дітей у віці від 11 до 14 років згідно з інформацією для Міжнародного комітету з контролю за наркотиками (МККН) станом на вересень 2003 р.

Феномен наркобізнесу та наркоманії серед неповнолітніх в Україні пов'язаний, на наш погляд, з багатьма проблемами управлінського, соціального, медичного, правоохоронного, кримінологічного характеру, які необхідно постійно вирішувати. Зважаючи на змінний характер наркодіяльності, успішна протидія потребує, разом із системним державним підходом, координованих дій всіх суб'єктів боротьби, відповідного інформаційно-технічного забезпечення.

Факт прогресивного росту інформаційного обміну у середовищі наркобізнесу опосередковано підтверджується і низкою показників: стрімке зростання обсягу даних щодо суб'єктів наркобізнесу в інформаційних масивах органів внутрішніх справ, що викликані організованістю, мобільністю та динамічністю сучасного українського наркобізнесу, інтенсифікація якого відбувається також і через широке використання можливостей автоматичного міжміського та міжнародного, мобільного (сотового) зв'язку, пейджерів, електронної пошти (та інших можливостей мережі Інтернет), що у поєднанні із сучасними транспортними можливостями прискорює темпи незаконного обігу наркотиків [1].

Але, розглядаючи проблему лише в цій площині, нам загрожує однобічність суджень щодо використання суто наркобізнесом сучасних можливостей досягнень науково-технічного прогресу. Правоохоронні органи, на які покладене завдання протидії та профілактики, можуть отримати додаткові важелі для проведення оперативно-розшукових заходів, але сьогодні цьому заважає відсутність ухваленого Закону України "Про моніторинг телекомунікацій”, згідно з Висновком на даний проект до № 4042 від 07.08.03, внесеного Кабінетом Міністрів України, моніторинг має здійснюватися виключно як захід ОРД, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, сприяючи правоохоронним органам у співпраці з операторами протидії злочинам, при вчиненні яких використовуються сучасні інформаційно-телекомунікаційні технології. Моніторинг телекомунікацій має здійснюватися за рішенням суду про дозвіл на зняття інформації з каналів електрозв'язку, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника (ст. 5 проекту Закону України "Про моніторинг телекомунікацій”).

Вже сьогодні спостерігаємо (а не ефективно протидіємо Інтернет-наркобізнесу через брак Закону) появу та розповсюдження різних видів наркоманії, з одного боку, зародження та розвиток наркобізнесу, з іншого, як "двох сторін медалі” – наркобізнес, що вже нині використовує новітні інформаційні технології, існуватиме доти, доки буде наявним попит на продукт, що постачається в результаті даної злочинної діяльності на ринки наркотиків.

Наркопроблеми на пострадянському просторі не обминули й Україну та зачіпають, у першу чергу, працездатні прошарки населення, і, особливо, – молодь та неповнолітніх, які складають репродуктивну частину покоління країни. Наркоманія – це діагноз захворювання, і висловитися з цього приводу мають лікарі-наркологи як спеціалісти у галузі медицини та психології, але в нашому разі йдеться про наркоманію як про останній етап незаконного, тобто немедичного зловживання неповнолітньою особою наркотичних засобів [2] та розглядатиметься кримінологічний бік проблеми. Процеси поширення наркоманії в суспільстві як вкрай небезпечної соціальної проблеми та розповсюдження наркобізнесу як тривалої злочинної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в якості своєрідної нелегальної індустрії з окремими технологічними стадіями виробництва (виготовлення) й розподілу з метою постійного отримання надприбутків, вкладання наркогрошей у легальний бізнес, а також з ціллю продовження самого наркобізнесу [3] тривають в усіх пострадянських країнах, маючи не лише загальні корені й схожі тенденції розвитку, але й власні "географічні” відмінності.

Як зазначалося у Доповіді про стан злочинності та корупції в Україні, основні напрями та результати боротьби з ними у 2001 році Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, наркоманія стала жахливою ознакою сучасного життя, яка охопила понад 100 тис. співвітчизників (з огляду на те, що наведене є офіційною статистикою, можна вважати, що реальна кількість споживачів наркотичних засобів в Україні, була у цьому періоді, як і в інші, набагато більшою. Сьогодні немає жодного регіону, який не уражений наркоманією серед населення. За оцінками експертів, реальна кількість наркоманів в Україні сьогодні – понад 1 млн осіб [4]. За даними МВС України, кількість споживачів наркотичних засобів на 1 січня 2002 року становила 107,2 тис. Більше 2/3 з них не працюють, 68 % – громадяни віком до 30 років (і це не тому, що "наркоманія молодшає”, а через те, що переважна більшість споживачів наркотиків просто не доживає до більш дорослого віку), майже 1/4 – жінки та неповнолітні. Звертає на себе особливу увагу й та обставина, що тільки у 2000 році в Україні було ліквідовано 110 підпільних нарколабораторій з виготовлення опію, знешкоджено та припинено злочинну діяльність 1588 наркопритонів, у 876 з яких за побутових умов було налагоджено виробництво наркотичних засобів, що, на наш погляд, свідчить про формування внутрішнього наркоринку України, зважаючи при цьому на зубожіння переважної кількості населення нашої держави та недоступність (поки що), високу ціну так званих важких наркотиків; від передозування та хвороб, що супроводжують зловживання наркотичними засобами (ВІЛ-інфекція, СНІД, венеричні захворювання, гепатити), померло 2,1 тис. осіб.

Згідно з Оцінкою криміногенної ситуації в Україні у 2001 році та прогнозом її розвитку на 2002 рік криміногенну обстановку в державі протягом останніх років характеризувало зростання кількості злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, пов'язаних із незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням чи збутом (ст. 307 чинного КК України, в якій кваліфікованим видом злочину визначено вчинення його із залученням неповнолітнього, тобто, фактичне втягнення останнього дорослою особою шляхом психічного, фізичного впливу або в інший спосіб у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотиків), яких за 2001 рік було зареєстровано 47,8 тис., або на 5 % більше, ніж за 2000 рік (45,6 тис. злочинів, відповідно).

У Доповіді про стан злочинності та корупції в Україні, основні напрями та результати боротьби з ними у 2002 році Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України за одну з гострих проблем, що суттєво впливає на розвиток криміногенної ситуації в Україні, визначено постійне зростання кількості злочинів у сфері обігу наркотиків. У 2002 році їх зареєстровано 58,1 тис., що на 21,4 % більше, ніж у 2001 році. Операції з наркотиками залишаються найприбутковішим кримінальним бізнесом. За експертними оцінками, річний обіг на вітчизняному наркоринку сягає 1 млрд грн.

Згідно з Оцінкою криміногенної ситуації в Україні у 2002 році та прогнозом її розвитку на 2003 рік Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України зростатиме рівень злочинів, пов'язаних з наркотиками та психотропними речовинами, про що свідчать такі дані: лише за 8 місяців 2003 року близько 3900 осіб, з яких 239 – учні шкіл і ПТУ, 56 – студенти вузів і середніх навчальних закладів, 18 – іноземні громадяни, затримані за незаконні операції з наркотиками. За повідомленням Центру громадських зв'язків ГУ МВС України у м. Києві, за даний період виявлено 4733 факти незаконних операцій з наркотиками, з початку 2003 р. у м. Києві розкрили 50 наркопритонів, а також одну нарколабораторію. Як передає Інтерфакс-Україна, знешкоджено два організовані злочинні угруповання наркоділків – обидва на території Печерського району столиці! До кримінальної відповідальності притягнуто 1859 осіб, вилучено близько 410 кг наркотиків, по столиці перекрито 45 міжрегіональних каналів надходження наркотичної сировини, що поставлялася з сіл Київської, Чернігівської, Житомирської та Черкаської областей [5].

На сьогодні злочини у сфері обігу наркотичних засобів є найнебезпечнішими серед інших, тому що шляхом наркотичного інструментарію здійснюється біоцид громадян та винищується генофонд нації, страждають неповнолітні та молодь, які втягуються у немедичне вживання та нелегальне розповсюдження наркотиків [6].

Характерним є те, що, крім кількісного зростання злочинів, пов'язаних з наркотиками, спостерігаються їх якісні зміни. Злочинна наркодіяльність все більше набуває ознак кримінального бізнесу. Основними тенденціями її розвитку є серед інших використання мережі Інтернет для пропонування наркопослуг.

Зважаючи на величезний обсяг наркопроблем в Україні, пов'язаних із долею участі неповнолітніх у наркобізнесі та втягуванням їх до немедичної наркотизації, виникла потреба у проведенні аналізу різноманітних інформаційних джерел з метою з'ясування ситуації, що склалася з НОН серед неповнолітніх як найбільш уразливого соціального прошарку населення. Але варто зазначити, що інформаційний пласт – на паперових, магнітних і оптичних носіях, а також в мережі Інтернет із зазначеної проблематики є дуже великим, і досліднику самостійно, без використання "технології-помічниці”, вкрай складно зорієнтуватися у тому валі інформації, яка стосується розглядуваних питань, не кажучи вже про структуризацію, систематизацію отриманих даних, їх глибинний текстовий аналіз і виведення на цій основі власної системи наукових поглядів щодо кола розглядуваних питань. "Люди шукають інформацію на більш чи менш відому їм тему, звертаючись до документальних репозитаріїв [7] – від лат.: 1) repositio – складання; repositorium – відкладені про запас, запаси [8]. Однак, вони не будуть, або просто не зможуть виразити запитом те, чого вони не знають, навіть маючи доступ до зібрання документів”, – зауважив з цього приводу Джим Нісбет, віце-президент компанії SEMIO, яка є одним з провідних виробників систем "видобутку знань”[9, с. 76].

Ми проаналізували відібрані та класифіковані матеріали (як буде показано нижче) власними силами і засобами, керуючись методологією та інструментарієм соціологічного методу контент-аналізу документів [10], без використання продуктів програмного забезпечення різних компаній – таких як Text Mininq – технології глибинного аналізу тексту, саме того інструментарію, який дозволяє аналізувати великі обсяги інформації у пошуках тенденцій, шаблонів і взаємозв'язку, що в змозі допомогти у процесі прийняття стратегічних рішень. Це новий вид пошуку, який, на відміну від традиційних підходів, не лише знаходить списки документів і необхідних матеріалів, що формально відповідають запитам, а й допомагає розібратися з тією чи іншою науковою проблематикою. Процес осмисленого пошуку є далеко не тривіальним, часто-густо колекція документів містить лише натяк на необхідну інформацію. Необхідно мати потужні інтелектуальні можливості, щоб знайти потрібне. У назві технології слово "mininq” (видобуток руди) виступає як метафора знаходження глибоко "заритої” або прихованої інформації. ЦРУ нещодавно видало "План стратегічних інвестицій аналізу розвідтовариства”, в якому розвідники визнають, що не використовували повною мірою можливості відкритих джерел, і тепер робота з ними має стати "вищим пріоритетом для інвестицій” [9, с. 77].

Людина поставила собі на службу телекомунікації та глобальні комп'ютерні мережі, але не передбачила можливостей вчинення злочинів у сфері даних технологій. Кількість злочинів, вчинюваних у кіберпросторі, зростає пропорційно до кількості користувачів комп'ютерних мереж, і, згідно з оцінками Інтерполу, темпи росту злочинності у глобальній мережі є найшвидкішими на планеті [11]. Існує також імовірність за допомогою програм обміну інформацією у реальному часі – через Інтернет-пейджингові програми (ICQ), чати або через форуми, здійснювати незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами в Інтернет, про що свідчать появи наукових публікацій, зокрема монографії професора Ю.В. Бауліна [12], в якій зазначаються сучасні тенденції у розвитку наркобізнесу, одна з яких проявляє себе через торгівлю наркотиками у кіберпросторі з координацією своєї злочинної діяльності, при цьому найбільшого розповсюдження набувають випадки використання глобальної мережі для укладання безконтактних операцій, що, на наш погляд, збільшує латентність.

Зрозуміло, що на Інтернет треба накинути "зашморг спостереження”, але це вже не буде демократичним. На нашу думку, потрібне прийняття Закону України "Про моніторинг телекомунікацій” та підготовка до адекватного сприйняття перехоплень телекомунікацій користувачів і провайдерів мережі, наголошуючи на вільному продажу наркотиків через web-вузли. Але тут виникає проблема розпізнавання жаргону або сленгової лексики, навіть ідентифікації істинних процесів наркомаркетингу – наркопослуг, коли інформація у мережі Інтернет подається у частково або повністю закодованому вигляді. До означеної проблеми додається і те, що сьогодні web-сторінка існує і якимось чином можливо – за частотою пропонованих послуг або наявних словоформ з використанням перелічених технологій – встановлювати відверті пропонування так званої "хімії”, яка продається під виглядом начебто препаратів для збільшення м'язової маси та спортивних занять культуризмом (бодібілдингу). Але наявну ще сьогодні web-сторінку вже завтра можуть видалити провайдери, якщо вважатимуть її за незаконну, і вже потім буде неможливо відстежити такі Інтернет-наркомагазини.

Не можна обійти увагою й технології "видобутку даних”, які презентувало ЦРУ США широкому загалу, що використовуються для пошуку інформації у текстах, радіо- і телепередач різними мовами – Text Data Mininq. Сьогодні такі технології ЦРУ використовує для відстеження наркотрафіків – так званих каналів (шляхів) переміщення, руху, контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також – технологію Fluent, яка дозволяє підрозділам ЦРУ шукати інформацію у текстових документах, причому пошук ведеться за ключовими словами – вводиться слово або словосполучення англійською мовою, яке (які) одразу перекладаються на цілу низку мов, і отримана інформація надходить досліднику з бази даних різними мовами після автоматичного перекладу [9, с. 80 – 81], але й тут виникає, на наш погляд, лексико-семантична проблема щодо розпізнавання під закодованими назвами наркотиків та наркооперацій їх справжньої суті, як ми зазначали раніше. Вважаємо, що розробка та запровадження у користування в Україні своєрідного періодично поновлюваного електронного словника жаргонної лексики Інтернет-наркопослуг значно полегшало б оперативно-розшукову діяльність щодо встановлення безконтактних Інтернет-наркооперацій та протидії кібернаркобізнесу (після прийняття вищенаведеного Закону України) – нової технологічної форми наркобізнесу, появу якої обумовила глобалізація інформаційних процесів. Кібернаркобізнес, на відміну від традиційного, використовує для своїх цілей новітні досягнення науки й техніки у галузі комп'ютерних та інформаційних технологій.

У нашому дослідженні, як вже зазначалося вище, ми використали метод контент-аналізу без допомоги будь-якої із зазначених технологій глибинного вивчення текстів; досліджувався 41 документ з різних інформаційних джерел (не лише з Інтернет, інакше обсяг матеріалів був би набагато більшим). Проведений пошук заданого посилання "наркобізнес” в мережі Інтернет станом на 01.12.03 показав можливості ІПС (інформаційно-пошукових систем) російською та українською мовами, таких як Gooqle – знайдено 216 об'єктів укр. мовою, 11 900 рос. мовою; російська ІПС Яndex відшукала 49 899 об'єктів; ІПС "МЕТА”–Україна – 424. Стає очевидною невисока актуальність висвітлення даної проблематики в українському сегменті Інтернет. Зазначимо, що переважна кількість пошукових загальнодоступних систем в Інтернет здійснюють пошук лише певною мірою (відокремлюють не весь обсяг заданих параметрів, наприклад, якщо задаємо пошук категорії "наркобізнес” – форму Називного відмінка, то всі інші словоформи – "наркобізнесу,” "наркобізнесом” не виділяються, тобто, не враховується морфологічний аналіз документів). Час, який було витрачено на різні етапи роботи склав: на попередній збір – 6 місяців, на систематизацію, класифікацію та безпосередній контент-аналіз – 2 місяці; якщо додати до тривалого часу обробки наявних матеріалів збільшення кількості наркоманів та вчинення злочинів у сфері НОН, то очевидним стає єдине – реальне відставання наукових розробок від темпів розвитку наркобізнесу та поширення наркоманії в Україні.

У даному разі відокремлювалися злочинні діяння, що кваліфікуються за такими статтями КК України – ч. 2 ст. 307 – особлива увага приділялася кожному окремому етапу наркобізнесу, бо неповнолітній може брати участь як у вчиненні однієї з таких дій, так й у сукупності дій (наприклад, у виготовленні, виробництві, перевезенні або зберіганні, або зберіганні та збуті); ч. 3 ст. 309, причому такі злочини вчиняють особи, які самі вживають наркотики та виготовляють, зберігають і придбають їх для цього. Але, як зазначено у коментарі до ст. 309 КК України, вилучення наркотику у споживача ще не означає, що він виробив, придбав, зберігав чи викрав його для власних потреб – він міг мати на меті й збут наркотику, тим більше, із залученням неповнолітнього, що, на наш погляд, дає можливість останньому отримати первинний злочинний досвід щодо виготовлення, конспірації зберігання, перевезення, відшукання потенційних споживачів наркотиків, для продовження власної злочинної діяльності, а наведені обставини вже підпадають під кваліфікацію здійснення злочинів у сфері наркобізнесу.

Контент-аналіз у нашому разі не підміняє звичайного (змістовного) аналізу документів, який проводить будь-який дослідник. Даний метод є цікавим, на нашу думку, ще й тому, що дозволяє "вписувати” зміст досліджуваних документів у соціальний контекст за допомогою кількісно-якісних показників через кодування за допомогою категорій аналізу (одиниць змісту), наявних у тексті, що відповідають емпіричним індикаторам, зафіксованим у програмі дослідження. Обрана категорія обов'язково має містити в собі соціально значущу ситуацію, проблему, ідею.

Після визначення системи категорій аналізу обирається одиниця рахунку аналізу досліджуваного джерела: певна кількість слів; абзаців; сторінок; авторських аркушів і т. ін.

Здійснення контент-аналізу передбачає попередню розробку таких дослідницьких інструментів: класифікатор; протокол контент-аналізу; інтерпретація отриманих результатів; розробка практичних рекомендацій.

Мета контент-аналізу полягала у з'ясуванні детермінант втягування до НОН неповнолітніх та визначенні рівня ефективності протидії.

Результат:

1. Об'єктивні кількісні показники, що дозволяють простежити динаміку розповсюдження НОН серед неповнолітніх.

2. Розробка механізмів протидії.

Під час моніторингу інформаційних джерел фіксувалася частота появи та цілеспрямованість згадувань щодо акцентуалізації важливості проблеми НОН серед неповнолітніх, а також – непряма присутність (прихована у контексті) інформації, що входить до масиву опрацьованої.

У класифікаторі-каталозі проаналізованих інформаційних джерел досліджувалися організаційно-розпорядчі документи органів законодавчої та виконавчої влади; статистично-аналітичні документи; збірники наукових праць і матеріали науково-практичних конференцій; загальноправові, правові науково-практичні, юридичні, інформаційні, суспільно-політичні, загальнонаціональні політичні журнали (бюлетені); інформаційні джерела ЗМІ України, Росії та Казахстану.

Інтерпретація отриманих результатів

1. Соціально-психологічні чинники залучення до наркобізнесу неповнолітніх

Рівень НОН серед неповнолітніх, на наш погляд, детермінують такі соціально-економічні фактори:

1. Відсутність сильних державних інституцій – гаранту внутрішньої та зовнішньої безпеки держави [13].

2. Згубна демографічна політика: в Україні близько 1 млн бездоглядних дітей, тобто, більше, ніж після Другої світової війни, понад 7 млн українців виїхали за кордон у пошуках роботи, серед них 500 тис. жінок, які перебувають фактично у рабстві [14]. Зростання фактів бродяжництва та безпритульності неповнолітніх, що часто є наслідками негативного впливу сімейного середовища (створення мережі потенційних споживачів та збувальників наркотиків).

3. Швидкі темпи розвитку ринкової економіки. Неготовність держави до блискавичних перетворень у системі господарювання.

4. Феномен поширення НОН серед неповнолітніх є результатом взаємодії комплексу політичних, соціально-економічних, організаційно-управлінських, інформаційно-технологічних, особистісних, дозвільних, сімейних, психотравмуючих та багатьох інших факторів.

5. Зниження попиту на робочу силу, труднощі з працевлаштуванням та навчанням, що значною мірою є наслідком скорочення кількості робочих місць та комерціалізації освіти. Незайнятість суспільно корисною працею. В іншому разі можна було б використовувати трудову зайнятість неповнолітніх (за умови належної оплати) як альтернативу втягненню до НОН.

6. Недостатньо ефективне шкільне виховання, відсутність кваліфікованих шкільних психологів.

7. Нехтування неповнолітніми нормами моралі, прищеплення молодіжної субкультури, у колі якої споживання наркотичних засобів та психотропних речовин є "престижним”.

8. Доступність наркотичних засобів для неповнолітніх через збільшення кількості контрабандних наркозасобів, виробництва наркотиків усередині країни.

9. Розпад системи державних органів, що зобов'язані були здійснювати профілактичні заходи серед населення України, у першу чергу серед неповнолітніх, – розвал наркологічної служби, яка мала проводити реабілітацію наркозалежних та профілактику поширення наркоманії.

10. Регресивний вплив системи "західних благ”, які пропагують наркокультуру через ЗМІ, що справедливо можна вважати елементом наркотероризму проти України.

11. Пасивність українських ЗМІ у висвітленні власних і зарубіжних наркопроблем (передачі, інформація у друкованих засобах інформації з актуальних питань наркополітики держави з'являються вкрай рідко), а якщо ми й спостерігаємо останнім часом удавану активізацію ЗМІ у розгляді наркопроблем неповнолітніх, то це здебільшого має формалізований характер і відверто непрофесійну спрямованість телепрограм за відсутності працівників Кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України.

12. Неналежне ставлення правоохоронних органів (звертається увага та вживаються заходи переважно тоді, коли йдеться про синтетичні або важкі наркотики), населення України (причиною є почасти правовий нігілізм) до наркопроблем в державі.

13. Відсутність ефективного матеріального забезпечення реалізації державних програм у напрямі реабілітації наркозалежного населення – молоді та підлітків, протидії наркобізнесу.

14. Недосконалість нормативно-правового, організаційних механізмів протидії наркобізнесу та наркоманії серед неповнолітніх.

15. Відсутність продуктів сімейства Intelliqent Miner – "глибинного аналізу інформації” через високу вартість – від 18 до 75 тис. дол. США, використання яких дозволяло б швидко проводити контент-аналіз інформаційних пластів та відповідно реагувати органам державної влади на зміни у процесах розповсюдження наркоманії та наркобізнесу в Україні, у першу чергу, серед неповнолітніх як найбільш незахищеного соціально-вікового прошарку населення, бо інакше завтра можна запізнитися і мати вже не підлітків з девіантною поведінкою, а втрачене покоління – заплатити набагато більшу ціну.

2. Кількісно-якісна експертиза досліджуваних інформаційних джерел.

Згідно з протоколами контент-аналізу найбільш вагомими щодо кількісних показників частоти фіксації обраних категорій виявилися:

– організаційно-розпорядчі документи органів законодавчої та виконавчої влади України, Російської Федерації та Казахстану – з досліджуваних 17 документів звертають на себе увагу лише 7;

– статистично-аналітичні документи УБНОН МВС України та Міжвідомчого НДЦ при Координаційному комітеті при Президентові України, Міжвідомчого наукового збірника "Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою” – з досліджених 4 документів тільки 3 є змістовними;

– збірники наукових праць і матеріали науково-практичних конференцій з міст Одеси, Дніпропетровська, Києва, Харкова та Львова – з 8-ми аналізованих матеріалів з означених проблем лише 5 містять необхідну інформацію;

– журнали та бюлетені: "Человек и Закон”, "Правовая политика и правовая жизнь” – з 9-ти проаналізованих журналів за розглядуваною темою 2 висвітлюють коло проблемних питань;

– інформаційні джерела ЗМІ: текстовий варіант телепередачі "Кримінал” від 03. 02. 03 та всього 2 публікації в газеті "Факти” – з 3-ох публікацій лише 2 відповідають меті контент-аналізу.

Враховуючи серйозні тенденції у розвитку українського наркобізнесу та пов'язаного з ним постійного зростання рівня наркоманії, що зачіпає, перш за все, найбільш незахищений соціально-віковий прошарок – неповнолітніх, відверто недостатню увагу з боку органів державної влади – МОЗ, Мінтрансу України (показники контент-аналізу по цих установах є найнижчими!), хоча відомо згідно зі статистикою МВС, СБУ, що транспорт все активніше використовується для наркоконтрабанди та перевезень наркотиків різними способами, вкрай низьку ефективність діяльності вітчизняних ЗМІ, вважаємо за необхідне: визнати на вищому державному рівні проблему наркобізнесу та поширення наркоманії серед неповнолітніх за пряму загрозу національній безпеці України, генофонду нації, як це визначено у ст. 7 Закону України ”Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. № 64-IV; покласти вирішення даної проблеми та інтенсифікацію протидії наркобізнесу і наркоманії як комплексного першочергового державного завдання не тільки на правоохоронні, розвідувальні та контррозвідувальні органи, а й на Міністерство охорони здоров'я, Міністерство освіти та науки, Міністерство транспорту, Міністерство агрополітики, Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Державний комітет з інформаційної політики, телебачення та радіомовлення, інші органи виконавчої влади в межах ст. 8 зазначеного Закону України у сенсі забезпечення державної безпеки. Результатом проведеного контент-аналізу є (на рівні органів державної влади) виявлення формалізму і ставлення до проблеми на зразок "аби відбути”, про що свідчать кількісно-якісні показники проаналізованих організаційно-розпорядчих документів органів законодавчої та виконавчої влади; найбільша увага простежується там, де наркопроблеми завдали прямого удару, та, як не дивно, на регіональному рівнях – за прикладом Татарстану та Комісії з питань жінок, сім'ї та демографії при Президентові Російської Федерації (РФ). Можливо, нам варто використати позитивний досвід РФ, розробивши власні регіональні програми протидії наркоманії серед неповнолітніх та їх участі в наркобізнесі, об'єднавши їх в єдиний загальнонаціональний проект боротьби з наркобізнесом, подати на розгляд до Верховної Ради України та затвердження, обов'язково погодивши з Міністерством фінансів щодо виділення коштів на його реалізацію.

З огляду на зазначене, вважаємо за необхідне вжити таких заходів:

1. Верховній Раді України прийняти закони:

– "Про профілактику злочинів”, де окремим розділом передбачити профілактику злочинності неповнолітніх із зазначенням специфіки профілактичної роботи у напрямі попередження наркоманії та участі цих осіб у наркобізнесі;

– "Про моніторинг телекомунікацій.”

2. Кабінету Міністрів України:

– створити міжвідомчу структуру з питань координації діяльності, спрямованої на профілактику наркоманії та протидію наркобізнесу в Україні;

– розробити разом зі Службою безпеки, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством науки і освіти, Міністерством охорони здоров'я України Державну програму профілактики наркоманії серед населення України на 2004 – 2010 роки.

3. Службі безпеки, Міністерству внутрішніх справ України, керівникам усіх підрозділів органів внутрішніх справ:

– обов'язково включати питання профілактики злочинів неповнолітніх у сфері НОН окремим розділом у плани роботи на звітний період; слідчим підрозділам виявляти детермінанти наркозлочинів неповнолітніх, з'ясовувати відомості про осіб правопорушників, готувати узагальнені звіти разом з КМСН та подавати їх до Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України;

– після прийняття вищезазначеного Закону розробити методику ОРД щодо виявлення та документування злочинної діяльності на стадії передачі (збуту) наркотичних засобів, психотропних речовин збувальником потенційному споживачеві через Інтернет-наркопослуги з використанням технологій типу "Text Mininq”і т. ін.

4. Кримінальній міліції у справах неповнолітніх (КМСН):

– активізувати роботу з виявлення криміногенних факторів залучення зазначеної категорії осіб до НОН та наркобізнесу з метою їх усунення;

– проводити роботу, спрямовану на правове виховання неповнолітніх;

– здійснювати профілактичний облік неповнолітніх осіб, звільнених з місць позбавлення волі за наркозлочини та вчинені у стані наркотичного сп'яніння; а також тих, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність; та звільнених зі спеціальних навчально-виховних закладів, яким у медичних закладах поставлено діагноз "наркоманія”;

– виявляти дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну наркодіяльність, жебрацтво.

Стосовно проведеної профілактичної роботи кожні 6 місяців укладати відповідну довідку та надавати її Координаційному комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинність при Президентові України.

5. Міністерству фінансів, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України:

– передбачити окремою статтею Державного бюджету виділення коштів на реалізацію Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затверджену Указом Президента України від 25 грудня 2000 року.

6. Державному комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України організувати пропаганду в засобах масової інформації здорового способу життя на тлі негативних наслідків вживання та розповсюдження наркотичних засобів з виділенням спеціально визначеного ефірного часу та запровадженням конкретних цільових програм. За можливості залучати до цієї роботи колишніх наркоманів, які спромоглися звільнитися від наркозалежності.

Профілактика злочинності неповнолітніх у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, з'ясування детермінант антисоціальної поведінки цієї категорії осіб представляє, на наш погляд, завдання загальнодержавного значення – сьогоднішні неповнолітні, які стали на шлях злочинної діяльності, або з різних причин мають схильності до цього, завтра можуть поповнити лави рецидивної наркозлочинності дорослих. Тому нехтування проблемами неповнолітніх сьогодні найближчим часом може завдати відчутної шкоди (у сенсі не лише наркобізнесу та загроз, що він несе, а й – загальнокримінальної злочинності загалом) безпосередньо майбутньому України.


Список використаних джерел

1. Организационно-правовое и информационно-техническое обеспечение борьбы с незаконным оборотом наркотиков/ А.П. Полежаев, А.Л. Трошин, Б.П. Целинский, Р.В. Звягинцев и др.: М-во вн. дел РФ, ГУБНОН, Академия управления, Всеросс. науч.-исслед. ин-тут: М.: ОАО ”Перспектива”, 2002. – С. 158 – 159.

2. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – С. 145.

3. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. – М.: Изд-во "Норма”, 1999. – С. 311.

4. Курс кримінології. Особлива частина: Підруч. /За заг. ред. О.М.Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 167.

5. В Киеве раскрыли 50 наркопритонов// Вечерние вести. – 2003. – 2 окт. – № 148 (1048). – С. 2.

6. Смирнова І.В. Наркобізнес в Україні: реалії та загрози сьогодення// Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К.: Міжвідом. наук.-дослід. центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, 2003. – № 7. – С. 26.

7. Хахалева Н.И. Проблемы разработки современной концепции развития системы депозитарного и репозитарного хранения библиотечных фондов// www./rba.ru.

8. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. Около 50 000 слов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Русский язык, 1976. – С. 871.

9. Технологии єффективного анализа текстовых данных. Добыча знаний// CHIP. Компьютеры и коммуникации. – 2003. – окт. – № 10. – 132с.

10. Рабочая книга социолога: Академия наук СССР, Институт социологических исследований. – М.: Изд-во "Наука”, 1977. – С. 321 – 340.

11. Тропина Т.Л. Киберпреступность и кибертерроризм// Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминолог. ежеквартал. альманах. – М.: Юрист, 2003. – Вып. 2. – С. 140.

12. Баулин Ю.В. Национальные уголовно-правовые средства противодействия организованному наркобизнесу: Монография. – Х.: Изд. авт., 2002. – С. 55 – 56.

13. Гриненко І.М. Наркобізнес та національна безпека. – К.: Сфера, 2002. – С. 8.

14. Как спасти от вымирания украинский народ// Вечерние вести. – 2003. – 3 дек. – № 183 (1083). – С. 5.





Реферат на тему: “За” і “проти” сучасних пошукових технологій у дослідженні наркотичних проблем неповнолітніх України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.