Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Вступ до фаху “Правознавство” (реферат)

ПЛАН

1. Юридична наука та юридична професія, їх особливості

2. Загальна характеристика професії юриста

3. Основні риси юридичної професії

4. Чому я прагну стати юристом

Висновки

Використана література Вступ

Навчаючись, особливо важливо зрозуміти ким ти хочеш стати і для чого ти хочеш здобути ту чи іншу спеціальність. Без розуміння цього не можна говорити про успішне навчання, адже якщо ти чітко бачиш перед собою ціль, то легша дорога. Ти знаєш що і як? Блукання без мети більше забирає часу і сил, і в кінці може привести до глухого кута. Тому написання даної роботи є вкрай цікавою і потрібною справою, і не стільки для отримання позитивної оцінки, скільки для мене самого, бо дасть більш чітке розуміння, що я хочу і чому навчаюся по спеціальності "Правознавство”.

Важливо розуміти чим складна і цікава юридична професія, особливості її впливу на життя суспільства, її роль у різних людських стосунках. Потрібно визначитися, які головні риси та якості потрібно розвивати у собі, щоб стати справжнім юристом, юристом-професіоналом.

1. Юридична наука та юридична професія, їх особливості

Термін " юридична наука", який дуже часто використовується, може мати узагальнюючий характер та означати всю сукупність юридичних наук - всі знання про правову дійсність (правознавство або юриспруденцію). Проте, може йтися й про конкретну юридичну науку, наприклад, конституційне право, цивільне право або кримінологію, кримінальний процес тощо.

Предметами окремих юридичних наук, наприклад, можуть виступати тенденції та закономірності функціонування державно-правової організації суспільства (теорія держави та права), а також сама історія розвитку теоретичних знань людства про державу та право (історія вчень про державу та право).

Юридична діяльність відноситься до професій, що перед­бачають виконання службових обов'язків у напружених, екст­ремальних, стресогенних умовах. Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних» видів діяльності: 1) дефіцит часу; 2) вплив на особистість особ­ливо сильних подразників та домінування негативних емоцій при нестачі позитивних; 3) підвищена відповідальність прийняття рішень та необхідність невідкладного вжиття захо­дів. Усі вони набувають особистої значимості та призводять (як кожен окремо, так і в сукупності) до виникнення стану психологічної напруженості.

Дефіцит часу породжується такими чинниками: 1) немож­ливість повного прогнозування змін оперативної обстановки та стану злочинності, що призводить до нерівномірного навантаження фахівців у різні періоди часу; 2) наявність пра­вової (процесуальної) регламентації термінів виконання пе­реліку дій; 3) значні відволікання фахівців на виконання не­притаманних їм функцій чи на участь у загальних заходах;

4) наявність проблем кадрового забезпечення, особливо на найбільш складних ділянках (слідча та оперативно-розшукова діяльність), у тому числі й через відсутність відповідної про­фесійної підготовки та досвіду роботи, неналежне матеріаль­но-технічне забезпечення.

Підвищена відповідальність та необхідність невідкладного вжиття заходів призводить до екстремальності діяльності, що зростає внаслідок необхідності приймати рішення в обмеже­ний проміжок часу, причому ці рішення забарвлюються еле­ментами небезпеки й ризику, бо можуть мати небажані осо-бистісні наслідки.

Юридична діяльність має також перелік особливостей, що визначаються специ­фікою взаємодії в системі «людина — право». Вони по­в'язані з тим, що рівень злочинності невпинно зростає, а сама злочинність наповнюється новим змістом — це потребує від працівників застосування спеціальних знань, інколи у дуже вузьких та спеціфичних сферах людської діяльності, нових форм та методів роботи.

Метаюридичної діяльності визнача­ється необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та нормальної життєдіяльності (безпеки життя і здоров'я, права власності тощо) кожного конкретно­го громадянина такої держави. Жоден з інших видів діяльнос­ті не є носієм сукупності цілей, притаманних правоохорон­ній та правозастосовчій діяльності, що власне й визначає спе­цифічність її психологічної структури.

Об'єкти діяльності — переважно особи, що перебувають у конфліктних стосунках із законом, порушують правові нор­ми чи є носіями інформації, значимої для розкриття та роз­слідування злочинів, їх профілактики. Сюди ж слід віднести специфічні емоційні стани об'єктів, специфічність інформа­ції, що збирається в процесі діяльності, особливості її опра­цювання та закріплення.

Особливі умови діяльності створюються тими психологіч­ними відносинами, які супроводжують її здійснення. Вони визначаються поведінкою осіб, що порушили закон чи є но­сіями інформації про нього, їх ставленням до суб'єкта діяль­ності — працівника правоохоронних чи правозастосовних установ.

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. Вона розрізняється за профілем (правоохоронна, правозастосувальна, судова) та за суб'єктами її реалізації (оперативно-розшукова, слідча, по здійсненню правосуддя, пенітен­ціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).

За структурою юридична діяльність поділяється на:

1) пізнавальну;

2) конструктивну;

3) комунікативну;

4) організаторську.

Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяль­ності, які не визначають змісту, але супроводжують її як не­від'ємні частини: 1) профілактична та 2) посвідчувальна.

При здійсненні діяльності у сфері правовідносин кожен із зазначених різновидів (компонентів загальної структури) мо­же виступати як самостійний елемент, у тісному взаємозв'яз­ку з іншими видами або ж як допоміжний, що забезпечує інші види. Кожен із них може бути складовою частиною психоло­гічної структури будь-яких видів діяльності людини, специфі­ка ж юридичної діяльності визначається саме змістовними її характеристиками. Розглянемо докладніше кожен структур­ний компонент.

У юридичній діяльності слід завжди мати на увазі необхід­ність конструювання, враховувати його обов'язкове сполучен­ня з іншими компонентами психологічної структури. Без ура­хування цього не може бути досягнута загальна мета. Під час аналізу помилок пізнання видно, що вони значною мірою є ре­зультатом ігнорування чи неповного здійснення конструктив­ної діяльності, яка може виявлятись як у мисленому відтворенні майбутніх дій по досягненню результату, так і в прийнятті рі­шення за результатами аналізу і синтезу зібраних фактів.

Юридична діяльність не обмежується лише пізнанням та комунікативними зв'язками. Обов'язковими є розробка та вживання активних заходів для ліквідації фактів порушень за­кону, покарання та ізоляції від суспільства злочинця, для унеможливлення повторення порушень закону. Усе це є проява­ми конструктивної діяльності у юрисдикційному процесі, спрямованої на прийняття позитивних рішень, зумовлених як правами, так і обов'язками відповідної уповноваженої дер­жавою особи.

Одним з обов'язків компонентів правоохоронної діяльності є комунікація, під якою слід ро­зуміти особливості взаємодії в процесі спілкування людей. При вирішенні будь-яких складних завдань у багатьох галузях науки і практики основною є взаємна, одночасно здійснюва­на в спілкуванні взаємодія, результати якої можуть бути досяг­нуті тільки завдяки спілкуванню. При спілкуванні люди обмі­нюються інформацією, здійснюють необхідний вплив один на одного, навчаються та обмінюються досвідом. Дуже часто досягнення мети неможливе без попереднього впливу однієї особи на іншу, без попередньої складної комунікативної ді­яльності. За словами О. О. Бодальова, «пізнання та взаємний вплив людей один на одного — обов'язковий елемент будь-якої свідомої діяльності».

Специфічною особливістю спілкування в юридичній ді­яльності є також його примусовий характер: об'єкти часто за­лучаються до взаємодії без урахування наявності у них тако­го бажання, закон зобов'язує їх робити це під загрозою засто­сування певних санкцій, що не може проходити безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування. На усвідомлен­ня примусовості впливає, підсилюючи його, наявність упере­дженого ставлення до правоохоронних органів у цілому, при­чини якого ми не будемо тут аналізувати. Упередженість, у свою чергу, зростає внаслідок нерівноправності в спілкуванні, наявності утиску особистих прав, що зумовлюється суттю слідчих, судових та інших дій, та залежності об'єктів взаємодії від її суб'єктів.

2. Загальна характеристика професії юриста

Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства. Охорона прав і законних інтересів громадян, безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане розв'язання різноманітних юридичних проблем - є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов'язком. Саме юристи, які мають ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідаль'ності за долю людей, наділені владними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності і правопорядку у державі.

Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадянського обов'язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей. У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.

Характерною ознакою відданості юриста своїй справі, професійної зрілості є Загострене почуття справедливості. Для юриста це, насамперед, означає небайдужість до біди, нещастя інших людей, у тому числі і до таких, які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю спостерігача, а активно й ефективно домагатися відновлення порушених прав, встановлення справедливості. Зробити це - його професійний і громадянський обов'язок. Всупереч відомому прислів'ю "людині властиво помилятися", юрист, як і лікар, не має права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і суспільству в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки -втрата волі, здоров'я і навіть життя. Звичайно, ніхто не застрахований від прийняття хибних рішень, але у тому і полягає особливість юридичної діяльності, щоб "метод спроб та помилок" був для неї неприйнятний. Тому, рішення з будь-якої юридичної справи має бути глибоко виваженим, всебічно обміркованим, що і є головною передумовою його непогрішимості.

Специфічною рисою діяльності юриста є повсякденне зіткнення з найрізноманітнішими життєвими ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки і у той же час часто істотно відрізняються. Досвідченим юристам добре відомо, що на практиці фактично не буває цілком ідентичних справ, випадків, абсолютно тотожних ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів для їх вирішення. У професії юриста має місце нагальна потреба у творчому підході до встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний пошук, можливість миттєво орієнтуватися у ситуації, готовність до прийняття нестандартних у межах закону рішень.

Складність юридичних проблем, що має розв'язувати юрист, багатогранність юридичної діяльності, її своєрідний характер зумовлює наявність професійно-правового мислення у працівників цієї категорії. У теорії професійне юридичне мислення визначається, як система інформаційної насиченості, що складається у особи установками професійного призначення. Професійне мислення юриста має базуватися на виключно високій нормативній культурі, яка виражається у непохитній переконаності у непорушності, органічній єдності букви і духу закону, вірі у кінцеву непереборність ідей права і справедливості. Професійне мислення юриста включає в себе такі важливі складові елементи, як універсалізм і ерудованість. Справжнім професіоналом може стати лише людина з високим інтелектом, стійкими психологічними якостями.

Юриста-професіонала відрізняють від інших людей глибокі знання права, які умовно можна поділити на такі види: а) фундаментальні, що дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права, охоплюють усі важливі юридичні поняття і категорії; б) спеціалізовані - конкретні юридичні знання, що використовуються для потреб різних видів юридичної діяльності:

складання юридичних документів, виконання відповідних дій і операцій, застосування певних засобів та певної методики в процесі розв'язання юридичних справ.

Таким чином, юрист - це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Для загальної характеристики професії юриста необхідно визначити ряд ознак, які дозволять висвітлити те особливе, що відрізняє її від інших професій.

3. Основні риси юридичної професії

Юридичну роботу здійснюють на сьогоднішній день тисячі уповноважених на те спеціалістів (прокурори, адвокати, судді, слідчі...), які виконують значну кількість юридичне значущих дій, вирішують щоденно десятки та сотні тисяч юридичних справ. Це не просто величезна армія спеціалістів, це окрема сфера соціальної діяльності, в якій вирішуються життєво важливі інтереси, задовольняються потреби. Всеосяжний характер та значущість цієї сфери для суспільства передбачають наявність значної кількості спеціальностей в межах юридичної професії. Це відповідно створює широкі можливості для реалізації своїх здібностей та творчого потенціалу багатьох суб'єктів.

Юридичну роботу виконують не всі, хто бажає, а лише уповноважені особи, які володіють відповідними знаннями та навичками. Враховуючи недостатню кількість в нашій країні кваліфікованих спеціалістів-юристів, постійно зростаючу роль права та юридичної процедури, враховуючи престиж юридичної роботи та юридичного навчання, можна стверджувати про елітний характер юридичної професії.

Від поради або рішення юриста багато в чому залежить доля людини, благополуччя сім'ї, її майновий стан, економічний розвиток суспільства. При цьому, помилки в роботі юриста - це пряма загроза суспільним інтересам, які охороняються правом. За свої помилки кожний юрист несе особисту відповідальність. Однак слід зробити акцент на відповідальності позитивній, яка полягає у відповідальному, свідомому ставленні до своєї роботи, що забезпечує її високу якість.

Юридична діяльність дуже часто відбувається на стику протилежних інтересів в умовах протидії або відкритої боротьби: позивач - відповідач, обвинувачений -потерпілий, правопорушник - співробітник правоохоронного органу тощо. Наявність подібних суперечностей у професійній діяльності юристів обумовлено протилежністю індивідуальних потреб та інтересів. Тому у більшості випадків юридична діяльність здійснюється на основі компромісу із суспільством та його представниками.

Всяка кваліфікована роботи вимагає від свого виконавця наявності певного рівня інтелекту (професійних знань, оціночних критеріїв, почуттів, професійного етикету). Однак, щодо роботи юриста, слід сказати, що це в більшості випадків інтелектуальна робота. В ході вирішення юридичної справи юристу доводиться застосовувати загальні вимоги правової норми до конкретної життєвої ситуації шляхом прийняття відповідного рішення. Це передбачає необхідність прогнозування подальшого розвитку подій, моделювання можливих ситуацій, визначення засобів для їх попередження, що свідчить про інтелектуальну напруженість юридичної роботи. При цьому, слід відзначити, що окремі юридичне значущі дії в професійній діяльності юриста вимагають від нього не лише інтелекту, а ще й значної фізичної підготовки.

Поряд з принципами самостійності, індивідуальної відповідальності, процесуальної незалежності робота юристів багато в чому має колективний характер. Значна кількість рішень приймаються не від імені конкретного виконавця, а від імені органу держави або всієї держави, що вказує на колективність його вироблення, прийняття та забезпечення реалізації. Наприклад, рішення суду базується на результатах колективної праці багатьох учасників процесу (слідство, адвокати, прокуратура, оперативні служби, свідки, експерти). Слід сказати і про системну єдність юридичних установ в цілому, які можуть виконувати свої функції лише у тісному контакті та взаємодії.

4. Чому я прагну стати юристом

Поняття "юрист” є дуже загальним, у суспільстві існує ряд юридичних спеціальностей, які традиційно належать до числа провідних і мають особливе значення у справі забезпечення правопорядку і законності. Це суддя, прокурор, слідчий, інспектор карного розшуку, адвокат, юрисконсульт, нотаріус. Я ще не повністю визначився щодо юридичної спеціальності, але точно знаю одне – я хочу стати юристом задля того, щоб у той чи інший спосіб робити свій внесок у правові відносини між людьми. Щоб у будь-якій людській діяльності панувала справедливість і закон, адже порушення законів і призводить до того, що одні надміру збагачуються, а інші потерпають в нестатках, через неправомірні вчинки нерідко гинуть люди, втрачають те, що заробляли довгими роками чесною працею. Хочеться, щоб життя стало чистішим і чеснішим.

Висновки

З розвитком сучасного суспільства, здійсненням великих перетворень у різноманітних сферах людської діяльності, як соціальній, економічній, політичній, духовній, природно відбуваються і певні зміни у юриспруденції, самому характері юридичної діяльності, спеціалізації правової роботи.

По-перше, помітно зростає значення і престижність юридичної діяльності, праці юристів. Все більшого суспільного визнання ця діяльність набуває на різних рівнях державно-політичної системи соціального середовища, як одного з найважливіших факторів суспільного прогресу.

По-друге, проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини, громадянина, імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство України ставить перед юридичною громадою нові, у певній мірі складні завдання щодо удосконалення форм і методів роботи в цьому напряму.

По-третє, оновлення економіки, створення нових видів, форм економічної діяльності потребують внесення істотних коректив, новацій, як у зміст правового регулювання економічних відносин, практику використання відповідних форм і методів, так і в існуючий зараз "набір" юридичних спеціальностей, а то і формування нових юридичних спеціальностей, пов'язаних, наприклад, із застосуванням норм комерційного, господарського права тощо.


Використана література

1. Юридична деонтологія / За ред. Сливки С. – К., Атака – 2003.

2. Упоров И. Профессия - юрист.- М.; Ростов, 1999.- 407 с.





Реферат на тему: Вступ до фаху “Правознавство” (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.