Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Вирішення спорів в господарському суді (реферат)

Судовий розгляд – одна з основних стадій в господарському процесу, в ході якої відбувається розгляд та вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність та обгрунтованість взаємних вимог сторін та третіх осіб на підставі дослідження наданих доказів [ ].

Значення даної стадії полягає перед усім в тому, що своє найважливіше завдання - захист майнових та інших прав та законних інтересів організацій і громадян – підприємців і активний всебічний вплив на поліпшення їх господарської діяльності -–господарські суди виконують головним чином при розгляді і вирішенні виникнувших між ними правових спорів. Під час розгляду справи перевіряється обгрунтованість взаємних вимог та заперечень сторін; на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємні обов'язки, визначаються умови та причини, що породили спір. Справа отримує своє остаточне, законне і обгрунтоване рішення. Саме в цій стадії більш повно виявляється початок господарського процесу. Значення зазначеної стадії полягає і в тому, що на основі аналізу та узагальнення досліджених на засіданні матеріалів та вірогідно встановлених обставин справи господарським судом розробляються пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, поліпшення господарського законодавства та усунення недоліків в діяльності організацій.

Одним з найважливіших факторів ефективності судового розгляду є оперативність розгляду справи [ ].

Говорячи про цільову установку на своєчасний розгляд та вирішення спору по суті в стадії судового розгляду, слід враховувати, що в нормах господарського процесуального права на суб'єктів процесу накладається зобов'язання здійснювати процесуальну діяльність у встановлені законом та судом строки. При чому вимоги законодавства сформульовані таким чином, щоб розгляд справи було завершено, як правило, в першому судовому засіданні. Лише аномальний розвиток процессу може призвести до відкладання вирішення справи, але і в цьому випадку строк повторного судового засідання повинен призначатися з додержанням встановлених законом процесуальних строків. Слід також враховувати, що порушення процесуальних строків, встановлених законом для суду, не звільняє його від здійснення необхідних процесуальних дій, спрямованих на правильний і оперативний розгляд та вирішення справи [ ].

Згідно ст. 69 ГПК України спір повинен бути розглянутий господарським судом в строк не більше двох місяців з дня отримання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості з опротестування векселю повинен вирішений господарським судом в строк не більше одного місяця з дня отримання позовної заяви. У виключних випадках голова господарського суду або заступник голови господарського суду має повноваження збільшити строк вирішення спору, але не більше ніж на один місяць. За клопотанням обох сторін або клопотання з одної сторони, погодженого з іншого боку, спір може бути вирішений в більш подовжений строк, ніж встановлений законом.

Суд розглядає справи, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі та при забезпеченні гласності. Закрите судове засідання можливе лише в тих випадках, коли необхідна охорона господарської чи комерційної таємниці.

Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а у випадку розгляду справи трьома суддями – суддею, що головує на засіданні.

Порядок розгляду справи. Засідання господарського суду можна розділити на три частини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження та оцінка доказів) і прийняття рішення по справі.

Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на те, щоб виявити можливість розгляду справи по суті [].

В даній, допоміжній по відношенню до розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виділити два самостійні процесуальні завдання:

1) з'ясування наявності чи відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи в даному судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій: з перевірки з'явлення учасників процессу і вирішення питання про розгляд справи при нез'явленні будь-кого з них; із з'ясування наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; з розгляду питання про відводи; про відкладення розгляду справи та правилах такого відкладення;

2) створення необхідних умов для всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів по справі в даному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності і рівноправності сторін. На це перед усім спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії: з роз'яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав та обов'язків; з розгляду судом заяв і клопотання осіб, що приймають участь у справі.

Невиконання буль-якого з цих завдань може призвести до порушення прав та законних інтересів суб'єктів процессу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обгрунтованого рішення. Тобто виконання вказаних завдань необхідно для забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягає мета всієї сукупності процесуальних норм та сутність сформульованих в них вимог, що встановлюють права та обов'язки учасників розгляду та вирішення справи в підготовчій частині судового засідання [].

Можна виділити основні процесуальні дії, які припустимі в підготовчій частині судового розгляду:

- головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа підлягає розгляду;

- суд (суддя) встановлює особистість осіб, що з'явились;

- перекладачу, якщо він притягається до розгляду справи, оголошуються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо невірний переклад;

- головуючий оголошує склад суду, хто приймає участь у розгляді в якості прокурора, експерта, перекладача, секретаря. Одночасно головуючий пояснює особам, що приймають участь у справі, їх права заявляти відводи;

- головуючий пояснює особам, що приймають участь у справі, їх представникам права та обов'язки, їх право звернутися до третейського суду для розгляду справи, наслідки такої дії;

- вирішення судом заяв осіб, що приймають участь у справі;

- при наявності підстав розглядається питання про невідкладність розгляду справи;

- роз'яснення прав та обов'язків експерту; експерт попереджається про кримінальну відповідальність за надання завчасно неправильного висновку.

Таким чином, із сукупності послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до іншої стадії – розгляду справи по суті.

В стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів [ ].

Ця частина судового розгляду, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб'єктів процессу в умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи.

При розгляді справи по суті суд викрнує три основні завдання:

1) визначення об'єму та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий здійснює дії з визначення даних про те, в якому об'ємі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він використати своє право на зміну позову та чи визнає відповідач вимоги позову;

2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження по справі в стадії судового розгляду, пов'язаних з диспозитивними розпоряджувальними діями суб'єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий здійснює процесуальні дії із з'ясування, чи не має намір позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони завершити справу мировою угодою;

3) дослідження доказів по справі, яка входить до структури господарського процесуального доказування. Його структура також зберігає дії з визначення предмету доказування, збору, надання, оцінки доказів.

Всі зазначені елементи знаходяться в тісній взаємодії і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність з судового доказування спрямована на досягнення одної процесуальної мети. Такою метою є правильне встановлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовані всі процесуальні дії та правовідносини , що складаються при судовому доказуванні в стадії підготовки справи до судового розгляду та при вирішенні і розгляді справи по суті [ ].

Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовно здійснюваних процесуальних дій:

- розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи додержується позивач своєї вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою згодою;

- суд встановлює порядок дослідження доказів. Господарський процесуальний кодекс не зберігає нор, що регламентують порядок дослідження доказів, томк при вирішенні даного питання господарські суди керуються в основному порядком, виробленим судовою практикою;

- суд заслуховує пояснення осіб, що приймають участь у справі;

- досліджуються письмові докази;

- досліджуються речові докази;

- досліджуються висновки експерту і т.п.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази, господарський суд може зробити відповідний висновок за суттю спору. Якщо у підсумку дослідження й оцінки всіх матеріалів справи сторони дійдуть згоди за спором, вона оформлюється рішенням. В інших випадках рішення приймається судом із врахуванням встановлених ним фактичних обставин справи.

Тимчасова зупинка судового розгляду. Суд зобов'язаний прагнути до того, щоб справа була вирішена під час одного засідання. Однак нормальна течія провадження в господарському суді іноді порушується внаслідок причин, що перешкоджають взагалі винесенню рішення з даної справи, так і з обставин, що створює неможливим подальший розгляд справи в даному засіданні [ ].

Існує три форми тимчасової зупинки процессу: перерва, відкладення розгляду та призупинення провадження за справою. Зазначені форми відрізняються за підставами, строками зупинки та наслідками.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні у межах встановленого строку розгляду спору з наступною вказівкою про це в рішенні та ухвалі [ ].

Перерва – це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час, що спричиняється головним чином необхідністю відпочинку суддів чи виникненням таких обставин, які перешкоджають продовженню процесу, але можуть бути усунені порівняно швидко та просто. Після закінчення перерви судове засідання продовжується з тої стадії, на якій була оголошена перерва.

Відкладення розгляду справи – це перенесення засідання господарського суду на інший час в зв'язку з виявленням обставин, що перешкоджають вирішенню справи по суті в даному засіданні.

Підставами відкладення розгляду справи, переважно, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) ненадання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) притягнення до участі у справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерту;

Таким чином, питання про відкладення слухання справи, вирішується у більшості випадків на погляд суду виходячи з конкретних обставин справи. Однак справа відкладається з метою необхідності здійснення яких-небудь процесуальних дій.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказується час та місце проведення наступного засідання (ст. 77 ГПК України).

Призупинення провадження по справі – тимчасове зупинення здійснення процесуальних дій по справі з незалежних від суду та сторін обставин, перешкоджаючим подальшому розгляду справи [].

Призупинення провадження по справі істотно відрізняється від відкладення розгляду справи. Слухання справи відкладається на певний строк для здійснення судом або особами, що приймають участь у справі, певних процесуальних дій. При призупиненні провадження по справі здійснення процесуальних дій припиняється за виключенням дій за забезпеченням доказівабо позову та дій, пов'язаних з самим призупиненням провадження або його поновленням. Строк призупинення провадження по справі не вказується: воно поновлюється лише при настанні певних, передбачених в законі умов [].

Господарський суд вправі призупинити провадження по справі за клопотанням сторін, прокурора, що приймає участь в судовому засіданні, або за власною ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судовоїекспертизи;

2) спрямування господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Вирішення цього питання судом відбувається при умові надання одній із сторін по справі вмотивованого письмового клопотання з наданням копій документів, що підтверджують наявність порушення кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання повязаний з предметом судового розгляду. У випадку задоволення клопотання або його відхилення господарським судом приймається відповідна вмотивована ухвала (Роз'яснення ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування арбітражного процесуального кодексу України” п.3.8);

3) заміни одної із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Усунення причин, що перешкоджають розгляду справи в даному засіданні, як правило, потребує тривалого часу. Строки розгляду господарських спорів обмежені. Тому час, необхідний для усунення причин, що перешкоджають розгляду, повинен бути виключений з часу, відведеного для розгляду спору. Однак здійснення окремих заходів повинно бути виконано в межах загальних строків для розгляду господарських спорів. В таких випадках питання про призупинення розгляду справи виноситься на розгляд суду, який може не призупинити , а відкласти розгляд справи [].

Господарський суд поновлює провадження по справі після усунення обставин, що призвели до його призупинення.

Про призупинення провадження по справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвала про призупинення провадження може бути оскаржена.

Закінчення провадження по справі без винесення рішення. За загальним правилом, розгляд справи закінчується винесенням рішення. Однак за наявності визначених в законі підстав можливе закінчення провадження по справі без винесення рішення [].

За характером підстав та процесуальними наслідками є дві форми закінчення справи без винесення рішення: 1) закінчення провадження по справі; 2) залишення заяви без розгляду.

Закінчення провадження по справі – це закінчення розгляду справи без винесення рішення по суті спору внаслідок виявлення обставин, при яких в подальшому розгляд спору в господарському суді є неможливим або безцільним.

Згідно ст. 80 ГПК України господарський суд закінчує провадження по справі, якщо:

1) спір не належить розгляду в господарських судах України. Мається на увазі непідвідомчість спору суду та помилкове порушення справи за позовом організації, що не є юридичною особою, а тому не володіє процесуальною правоздатністю;

2) відсутній предмет спору.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.94 р. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 АПК України” закріпили, що господарський суд закінчує провадження по справі в зв'язку з відсутністю предмету спору у таких випадках: 1) закінчення існування предмету спору (наприклад, здійснення у встановленому порядку відміни оспорюваного акту), якщо між сторонами в зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань; 2) спір врегульований самими сторонами шляхом перерозподілу боргу (передачі майна або усунення перешкод в користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умовою надання доказів такого врегулювання; визнання претензії боржником;

3) є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і за тими самими підставами.

В даному випадку мова йде про тотожність позову. Якщо у судді є сумніви в тотожності позову на момент прийняття заяви, то він приймає заяву та питання про тотожність вирішується в ході судового розгляду, приймаючи відповідне рішення;

4) заявник не прийняв заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законом, і можливість такого врегулювання втрачена.

Так названий претензійний порядок позасудового врегулювання спору обмежений спеціальними строками, що не підлягають поновленню, тому його пропуск веде до втрати можливості реалізації обов'язкового попереднього порядку вирішення спору, а тому, і до повної втрати права на судовий захист;

5) позивач відмовився від позову, і відмова прийнята господарським судом.

Відмова позивача від позову не є підставою до безумовного закінчення провадження. Все залежить від конкретних обставин []. Суд приймає відмову позивача від позову лише утому випадку, коли воля позивача не протирічить закону, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. в іншому випадку закінчення провадження по справі було б протиправним;

6) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейським судом;

7) підприємство або організація, що є сторонами, ліквідовані;

8) сторони уклали мирову угоду, і вона затверджена господарським судом.

Мирова угода – розпорядча дія сторін за взаємним врегулюванням виниклого матеріально-правового спору на взаємоприйнятих умовах та закінченням порушеної судом справи []. Судова мирова угода може бути укладена тільки між сторонами і не може бути здійснена іншими особами, що приймають участь у справі.

Можливість мирового врегулювання господарських спорів – важлива передумова рівноважного стану господарських відносин. А саме, цей процесуальний інститут: а) сприяє економії часу, сил та засобів суду та учасників процесу; б) засновує вирішення спору на соціально-економічних факторах, які всебічно враховують інтереси сторін, а не лише на формалізованих встановленнях; в) усуває конфліктний стан господарських відносин, так як сторони за спором, мирно вирішивши господарський спір, в більшій мірі, ніж при розгляді судом спору, схильні до продовження господарського співробітництва [].

Згідно ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, яка залучається до справи. Ця заява підписується власне позивачем, відповідачем або обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд тлумачить сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на здійснення цих дій у представників сторін. Мирова угода може торкатися лише прав та обов'язків сторін відносно предмету позову.

Однак діючим господарським процесуальним законодавством сьогодні не в повній мірі врегульовані такі питання як порядок примирення сторін, вмотивування відмови господарського суду затвердити мирову угоду, розмежування мирової угоду та інститутів визнання боргу або відмови від позову, істотні умови мирової угоди, категорія справ, за якими мирова угода не припускається, та ін.

Передбачений ст. 80 ГПК України перелік підстав закінчення провадження по справі є вичерпним та поширеному тлумаченню не підлягає.

У випадку закінчення провадження по справі виноситься ухвала, в якій повинні бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України [].

Ухвала про закінчення провадження по справі може бути оскаржена.

Розпочата в господарському суді справа не може закінчити винесенням рішення також і в тому випадку, коли при її розгляді виявиться недодержання порядку пред'явлення позову або порушення позивачем деяких обов'язків в процесі. В таких випадках позов залишається без розгляду .

Залишення заяви без розгляду – закінчення провадження по справі без винесення рішення, що не перешкоджає можливості повторного звернення до суду з тотожною заявою [].

Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовна заява підписана особою, що не має права її підписувати, або особою, посадове положення якої не зазначено;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, що діє у межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав;

3) позивач не прийняв заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законом, і можливість такого врегулювання не втрачена;

4) позивач не звертався в установу банку за отриманням з відповідача заборгованості, коли вона у відповідності з законодавством повинна бути отримана через банк;

5) позивач без поважних причин не надав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з'явився за позовом на засідання господарського суду, і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Застосування даної умови можливо лише у наступних випадках: 1) додаткові документи є витребуваними лише, коли про це зазначено у відповідному процесуальному документі; 2) витребувані документи або з'явлення представника позивача дійсно необхідні для розгляду спору; 3) позивач не надав витребувані документи або не направив свого представника на засідання господарського суду без поважних причин (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02 – 5/612 від 23.08.94 р. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 АПК України) [];

6) громадянин відмовився від позову, наданого в його інтересах прокурором.

Таким чином, у складі підстав залишення позову без розгляду в господарському процесі чітко виділяються випадки, коли позов повинен бути залишений без розгляду, а також випадки, коли це питання вирішується на розсуд суду.

Із врахуванням обставин кожного конкретного випадку суд може і не залишати позов без розгляду, а відкласти слухання справи на певний строк. Обставини, що слугують підставою для залишення позову без розгляду, - це завжди недоліки процесу, які можна усунути. Відповідно з цим визначаються процесуальні наслідки застосування даного інституту: позивач має право пред'явити позов на загальних підставах, якщо умови, що слугували підставою для пред'явлення позову без розгляду, будуть усунені ( ст. 81 ГПК України). Залишення справи без розгляду свідчить про неправомірне виникнення процесу внаслідок припущених позивачем порушень. Тому пред'явлення позову, за яким провадження закінчилося без винесення рішення, не впливає на хід строків позовної давності. Сторони повертаються до процесуального стану, і хід строку позовної давності продовжується [].

Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.


 

Література

1. Конституція України. Прийнята на п червня 1996 р. – К.: Право, 1996. – 128 с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// Голос України. - 14 березня 2003 р.

3. Господарський процесуальний кодекс України. – К., 2002.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. - 12, 13 березня 2003 р.

5. Закон України Про авторські права і суміжні права від 23.12.1993 р. № 3792 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.

6. Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. № 606 – ІV // "ЛІГА – ЗАКОН”.

7. Закон України Про господарський суд від 04.06.1991 р. № 1142 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.

8. Закон України Про державну виконавчу службу від 24.03.1998 р. № 202/98 – ВР // "ЛІГА – ЗАКОН”.

9. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні від 16.11.1992 р. № 2782 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.

10. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 13.09.2000 р. № 01 – 8/493 // "ЛІГА – ЗАКОН”.

11. Закон України Про обєднання громадян від 16.06.1992 р. № 2460 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.

12. Закон України Про охорону навколишнього середовища від 25.06.1991 р. № 1264 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.

13. Закон України Про підприємства в Україні від 27.03.1991 р. зі змінами і доповн. // "ЛІГА – ЗАКОН”.

14. Закон України Про режим іноземного інвестування від 19.03.1996 р. № 93/96 – ВР // "ЛІГА – ЗАКОН”.

15.Закон України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 р. № 987 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.

16. Закон України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 р. № 2009 – XII // "ЛІГА – ЗАКОН”.Закон України Про судоустрій від 07.02.2002 р. № 3018 – ІІІ // www.rada.kiev.ua

17. Декрет Кабінету Міністрів України Про державне мито від 12 січня 1993 р. зі змінами та доповненнями // "ЛІГА – ЗАКОН”.

18. Рекомендації про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації, Затверджені наказом Міністерства юстиції України N 2 від 15.01.96 р. // "ЛІГА – ЗАКОН”.

19. Роз'яснення Президії вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” // Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. – К., 1998.

20. Роз'яснення Верховного Суду України № 02 –5 /611 від 23.08.94 р. "Про застосування заходів запобіжного позову” // "ЛІГА – ЗАКОН”.Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.96 р. "Про судове рішення зі змінами і доповненнями” // www.rada.kiev.ua

22. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/62 від 08.02.1996 р. "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ арбітражним судам” // "ЛІГА – ЗАКОН”.

23. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/109 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання, що виконуються при застосуванні запобіжних заходів» // «ЛІГА – ЗАКОН».

24. Роз'яснення Вищого апеляційного суду України № 02 – 5/612 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування ст. 80 та 81 АПК України” // "ЛІГА – ЗАКОН”.

25. Постанова Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення ”зі змінами і доп. // www.rada.kiev.ua

26. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражно-процесуального кодексу України від 08.04.1999 // ОВУ. – 1999. - № 15. – С. 614.

27. Витяг з Постанови Верховного суду України 24.12.2002 "Перегляд рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку // "Бухгалтерія”. – 2003. - № 26 (545). – С. 28.

28. Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000 р. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства // www.rada.kiev.ua

29. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие. – Х., 2002. – 255 с.

30. Васильев С.А. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х., 2002. – 367 с.

31. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального права в роз'ясненнях і листах Вищого господарського суду України. Укл. В.Е. Беляневич. / За заг. Ред. Д.М. Притики – К.: Юстініан, 2002. – 640 с.

32. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.—М.: ПРОСПЕКТ, 1998. — 632 с.

33. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права / Изд-во ЛГУ, 1965, - С. 10

34. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Издательство «Статут», 1998. - 464 с.

35. Кройтор В. А. Защита прав и интересов в суде. – Х.: "Еспада”, 2000. – 526 с.

36. Кузнецова Н.В. Гражданское право (Общая часть): Учебное пособие в схемах. 76 с.- М.: ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2001. -

37. Предпринимательское право Украины. Учебник / Под ред. к.ю.н. Р.Б. Шышки - Харьков, 2001. - 759 с.

38. Притика Д.М., Титов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – ч.1 і 2.- Харків, 1999. – 395 с.

39. Притика Д. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х., 2001. – 426 с.

40. Притика Д.М. Арбітражний процес: Законодавство та практика застосування. – Х., 1999. – 541 с.

41. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. Посібник. – К.: АСК., 2001. - 838 с.

42. Хозяйственное право. Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук В.К. Мамутова - Донецк, 2003. - С. –217 –244.

43. Бринцев О. Господарська сутність правового спору. Кваліфікуюча ознака чи данина минулому? // Господарське право. – 2001. – 3. – С. 16-18.

44. Бояринцева М.А. Проблеми теорії та практики вжиття запобіжних заходів //Вісник господарського судочинства. – 2003. – 4. – С. 209-213.

45. Грек Б. Застосування у господарському процесі запобіжних заходів // Юридичний журнал. – 2003. – 9. – С. 122-125.

46. Новицкий В. Проблемы применения встречного иска в хозяйственном процессе // Господарський процес. – 2003. – 10. – С. 44-47.

47. Осадчій І. Забезпечення позову в господарському процесі: потреба вдосконалення // Юридичний журнал. – 2003. – 12. – С. 120-123.

48. Степанова Т. Проблеми подання позовних заяв та участі прокурорів у господарському судочинстві // Господарський процес. – 2003. – 12. – С. 12-15.

49. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний досвід // Господарське право. – 2003. - № 4. – С. 41-46.





Реферат на тему: Вирішення спорів в господарському суді (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.