Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних лінів зв’язку та їх обладнання. Вимагання (реферат)

1. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобами електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання —

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподаткову ваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групої; осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Ті самі дії, вчинені організованою групою або так що спричинили особливо тяжкі наслідки —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Примітка. Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються якщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживач електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої прилине діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влад державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, час;; пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничне; морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та єлею» транспорту.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об'єктами можуть бути життя ли дини, встановлений порядок забезпечення надійного і безперечного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, постачання ол: ктричної енергії та надання послуг зв'язку споживачам, а також нормальна діяльність підприємств зв'язку, які використовує кабельні лінії зв'язку та їх обладнання.

2. Предметом злочину диспозиція ч. 1 ст. 188 визначає електг ні мережі, кабельні лінії зв'язку та їх обладнання.

Електричка мережа — це сукупність енергетичних устане .у.ю для передачі (транспортування енергії повітрям або під землею)

розподілу електричної енергії. Електричні мережі бувають таких видів: а) магістральна (призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж); б) місцева або локальна (призначена для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача); в) міждержавна (призначена для передачі електричної енергії між державами).

Викрадення всієї електричної мережі будь-якого виду на практиці видається малоймовірним, Скоріше за все предметом викрадення можуть бути окремі складові такої мережі, тобто певні енергетичні установки та інше обладнання, до яких слід віднести електричні станції (крім ядерної частини атомної електричної станції), електричні підстанції, стовпи, металевий дріт, прилади, інші технічні засоби, які використовуються для організації передачі та розподілу електричної енергії. Викрадення обладнання електричних мереж, які містять радіоактивні матеріали, за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 262.

Кабельні лінії зв'язку — це складова мережі зв'язку, яку утворюють засоби зв'язку, поєднані в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну за допомогою кабелю, Предметом цього злочину є будь-які кабельні лінії зв'язку (підземні, підводні, морські, а також кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали) будь-яких мереж зв'язку (загального користування, відомчих, подвійного призначення, технологічного зв'язку).

Що стосується обладнання кабельних ліній зв'язку, то ним є сам ..кабель, проміжні та кінцеві пристрої кабельної лінії зв'язку, прилади та інші технічні засоби, які є складовими кабельної лінії зв'язку та використовуються для організації кабельного зв'язку. Не є предметом цього злочину обладнання повітряних ліній зв'язку та про-водового мовлення, їх викрадення або протиправне заволодіння в

інший спосіб утворює відповідний злочин проти власності.

3. З об'єктивної сторони злочин проявляється у викраденні вказаних предметів шляхом демонтажу. Оскільки в диспозиції статті ,:ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які засоби, що використовуються При викраденні, а демонтаж — це спосіб, а не засіб вчинення цього злочину, то ані будь-яких особливих засобів, ані інших способів, крім демонтажу, вказана диспозиція не передбачає.

Поняття викрадення у ст. 188 охоплює протиправне безоплатне заволодіння електричними мережами, кабельними лініями зв'язку та їх обладнанням такими способами, як крадіжка і грабіж (ненасильницький). Не охоплюється цим поняттям заволодіння зазначе-вими предметами шляхом насильницького грабежу, розбою, а також вимагання, оскільки структурним елементом цих способів протиправного заволодіння майном є насильство, яке не належить до ознак злочину, передбаченого ст. 188. Цей висновок базується на Тому, що кваліфікуючі склади цього злочину не передбачають таких ознак, як насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погроза їх застосування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які властиві кваліфікованим складам грабежу, розбою та вимагання. Тому заволодіння зазначеними у ст. 188 предметами шляхом насильницького грабежу, розбою чи вимагання потребує кваліфікації тільки за ст. ст. 186, 187 і 189. Викрадення предметів злочину, передбаченого ст. 188, шляхом простого грабежу потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 188 і 186. Заволодіння ж ними шляхом шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовою особою своїм службовим становищем — тільки за ст. ст. 190 або 191, оскільки ці способи заволодіння чужим майном не охоплюються поняттям "викрадення”.

Під демонтажем електричних мереж, кабельних ліній та їх об-ладнання слід розуміти їх розбирання (розукомплектування, від'єднання (роз'єднання) окремих частин) або зняття їх з місця.

Зазначений демонтаж може бути поєднаний з пошкодженням або знищенням електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання. Пошкодження чи знищення такого майна може здійснюватись як для полегшення його викрадення, так і бути наслідком такого викрадення (наприклад, в результаті викрадення певного обладнання електричні мережі чи кабельні лінії зв'язку не можуть використовуватись за цільовим призначенням). Кваліфікація зазначених дій за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання, і злочинів, що полягають у їх пошкодженні або знищенні, можлива лише тоді, коли вони утворюють реальну сукупність. Зокрема це має місце, коли пошкодження чи знищення одного із перелічених вище видів майна є способом розкрадання іншого, або коли викрадення певного майна неможливе без пошкодження іншого, частиною якого є викрадене майно. Що стосується майна, яке не зазначене у ч. 1 т. 188, то його пошкодження чи знищення при демонтажі електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання завжди потребує самостійної правової оцінки.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188) може бути як умисним, так і необереж ним. Якщо описані в ст. 188 дії були поєднані з умисним вбивством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. З ст. 188 і ч. 2 ст. 115.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах (ч. 2 ст. 188), особливо кваліфікую ними — вчинення його організованою групою або спричине/шл особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188).

Про поняття групи осіб з попередньою змовою та організовано-групи див. коментар до ст. 28.

Особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією стааі тею, визнається особа, яка до вчинення цього злочину була зас> джена за ч ч, 1, 2 чи 3 ст. 188, і ця судимість не знята і не погашені в установленому законом порядку.

У великих розмірах визнається викрадення електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Поняття особливо шяжкиг наслідків визначено у примітці до ст. 188. Ними є: 1) загибель людини; 2) перерва в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.

ЗаконУкраїна "Прозв'язок”від 16травня 1995р. (ст.ст. І, 6) Закон України "Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997р. (ст І)

Вимагання

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних -інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання),—

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке. Ідо завдало значної шкоди потерпілому,—

карається позбавленням волі на строк від трьох до се-; ми років.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах,—

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження,—

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

1. Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, а його додатковими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, її особиста свобода, здоров'я. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

2. Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а таісож будь-які дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від ії власника не пред'являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в результаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знаходиться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потерпілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається.

Про поняття права на майно та інших (будь-яких) дій майнового характеру як предмет вимагання див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

3. З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст. 189, дії.

Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози, не керу ється умислом на заволодіння чужим майном, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністк чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду чи не виконувати укладену угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоді або обмежити законні права (інтереси) того, хто займається госпс дарською діяльністю, вчинене слід розглядати як протидію закон ній господарській діяльності і кваліфікувати за відповідною части ною ст. 206.

Застосування погроз без такого умислу з метою примусити пс терпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобо в'язання слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355. Ал» відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, ко\; особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобі в'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законода-ством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майне послуги, результати творчості тощо. Вимога виконати (не викск> вати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чиниш законодавством, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язанню невизначеним предметом, а так само використання факту існующего зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або лл° вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, кв^іл! фікується як вимагання

Ще однією особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред'явленні винний не вживає активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а прагне задовольнити своє домагання в результаті певних дій особи, до якої звернуто таку вимогу, — щоб та сама передала (віддала, вручила, надіслала, поклала в умовлене місце тощо) йому майно, право на майно або вчинила інші дії майнового характеру. У ряді випадків винний взагалі не може без певних дій потерпілого досягти злочинного результату (зокрема, коли від останнього вимагається вчинити такі дії майнового характеру, як, наприклад, виконання на користь винного певної роботи).

Майнова вимога визнається вимаганням за умови, що вона поєднана з психічним насильством. Пред'являючи до потерпілого майнові претензії, вимагач розуміє, що вони не будуть задоволені, якщо потерпілого до цього не примусити, не присилювати робити певним чином.

Смисл погрози при вимаганні полягає у залякуванні особи, до якої пред'явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку.

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити з суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття потерпілим.

Реальність погрози для вимагача не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконувати. Достатньо, щоб винний вважав, що залякування, яке він застосовує, сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути реалізоване і спроможне примусити його робити певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує вимогу вимагача. Погроза при вимаганні може бути виражена у будь-якій формі: усно чи письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки, та/або іншими способами. Водночас, для того щоб мати бажану для вимагача дію, погроза повинна бути доведена до свідомості потерпілого.

В окремих випадках при вимаганні погроза може і не висловлюватись у звичайному смислі цього слова. Вимагач може обмежитись пред'явленням майнової вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає із відносин між потерпілим і вимагачем, які передували вимаганню, інших обставин, які дають підстави робити висновок про можливе заподіяння шкоди. У таких випадках вимагач розраховує, що потерпілому без пред'явлення погрози зрозуміло про можливе заподіяння йому або його близьким певної шкоди, якщо він не виконає пред'явленої вимоги.

Погроза при вимаганні може стосуватися як самого потерпілого, так і близьких його родичів. Про поняття близьких родичів див. Коментар до ст. ст. 115 та 154.

Ст. 189 називає чотири види погроз: 1) погроза насильством; 2) погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів; 3) погроза знищенням чи пошкодженням майна; 4) погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.

Погроза насильством при вимаганні полягає у погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких його родичів.

Вимагач може погрожувати застосуванням будь-якого насильства: нанесенням побоїв, мордуванням, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням життя, зґвалтуванням особи жіночої або чоловічої статі, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Встановлення, яким саме насильством погрожував вимагач, є обов'язковим у кожному випадку висловлення такої погрози, оскільки від характеру насильства, яке є змістом погрози, залежить правильна кваліфікація дій винних. Якщо винна особа погрожувала потерпілому позбавленням життя або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, її дії за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189.

Погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні зазначених осіб ущемленням їх прав, свобод або законних інтересів, перешкоджанням їх реалізації. Обмеження, яким погрожує вимагач, має незаконний характер (за відсутності законних підстав, в порушення встановленого порядку тощо). Воно може стосуватися будь-яких конституційних та інших прав чи свобод людини і громадянина або будь-яких законних інтересів. Так, вимагач може погрожувати обмежити потерпілого в праві на свободу пересування, зустрічі і спілкуванні з певними особами, вільного вибору місця проживання, на свободу світогляду і віросповідання, на підприємницьку діяльність тощо. Погроза обмежити незаконні інтереси потерпілого або його близьких родичів не утворює складу вимагання. Зміст і обсяг, в яких винний погрожує обмежити права та законні права потерпілого або його близьких родичів, значення для кваліфікації не ма ють. Якщо винний реалізував свою погрозу й обмежив зазначен? права або законні інтереси інших осіб, його дії за наявності для того підстав повинні отримувати додаткову правову оцінку, зокрема за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Під відомостями, які потерпілий чи його близькі родичі божа ють зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дан-про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголошення яких з будь яких міркувань є для них небажаним. Це можуть бути як відомості які ганьблять потерпілого чи його близьких родичів (наприклад, гк відомлення про непорядні вчинки), так і відомості, які не приниж , ють особу (зокрема, повідомлення про якусь її хворобу) або їх оголошення є суспільне корисним (скажімо, Інформація про вчений злочин). Головне при цьому, щоб погроза розголосити таю ь домості спроможна була примусити потерпілого виконати пред'явлену до нього вимогу, Погроза розголосити такі відомості — це загроза повідомити про них особам (або особі), яким вони невідм і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.

Реалізація таких погроз у процесі вимагання не охоплюеть ст 189. Якщо самі по собі такі дії утворюють склад злочину (наприклад, передбаченого ст. ст. 163 чи 168), вони підлягають окремій кваліфікації.

Відповідно до закону погроза знищити чи пошкодити майно має місце тоді, коли вона стосується: а) майна, яке належить потерпілому або його близьким родичам за правом власності; б) майна, що перебуває у їхньому віданні чи під охороною. Погрозу пошкодження чи знищення майна у складі вимагання можна визначити як залякування потерпілого приведенням у повну чи часткову непридатність майна, у збереженні якого він зацікавлений. Спосіб, яким винний погрожує привести таке майно у непридатність, характер, кількість, розмір майна у грошовому вимірі тощо значення для правової оцінки дій вимагача не мають. Фактичне знищення чи пошкодження майна потребують кваліфікації за ч. ч. 2, 3 чи 4 ст, 189 або іншими відповідними статтями Особливої частини КК.

Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної із вказаними погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

4. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання — це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

6. Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину закон визнає вимагання: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб, або 3) службовою особою з використанням свого службового становища, або 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або 5) з пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2 ст. 189); або 6) організованою групою ;{ч. 4 ст. 189); 7) що завдало значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 189), або 8) майнової шкоди у великих (ч. З ст. 189) чи 9) в особливо великих (ч. 4 ст. 189) розмірах; 10) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. З ст. 189), або 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4 ст. 189).

Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, означає, що винна особа, пред'являючи майнову вимогу, висловлює погрозу позбавити життя чи нанести тяжкі тілесні ушкодження потерпілому або його близьким родичам у випадку невиконання пред'явленої вимоги.

Погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, висловлена в процесі вимагання, повністю охоплюється ч. 2 ст. 189 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує,

Вимагання, поєднане з пошкодженням чи знищенням майна, має місце тоді, коли у зв'язку з пред'явленою вимогою робиться непридатним майно, в збереженні якого зацікавлений потерпілий, Такі Дії можуть бути засобом підкріплення раніше висловленої погрози або ж безпосередньо супроводжувати майнову вимогу з метою домогтися її виконання.

Для наявності складу вимагання, поєднаного з пошкодженням чи знищенням майна, не потрібно, -щоб потерпілому було завдано шкоди у великих розмірах, що необхідно при умисному знищенні або пошкодженні чужого майна (ч. 1 ст. 194). Для кваліфікації вимагання за ч. 2 ст. 189 достатньо встановити, що мало місце безпосередньо пов'язане з майновою вимогою протиправне приведення певного майна у непридатність.

Умисне знищення або пошкодження майна в процесі вимагання, якщо воно було вчинене не шляхом підпалу чи іншим загальноне-безпечним способом, не заподіяло майнової шкоди в особливо великих розмірах і не спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, повністю охоплюється ч. 2 ст. 189. Додаткової кваліфікації за ч. ч. 1 чи 2 ст. 194 у таких випадках не потрібно. Якщо ж майно було знищено чи пошкоджено шляхом підпалу або іншим загаль-нонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, дії винної особи слід кваліфікувати залежно від наслідків за ч. ч. 2, 3 (у разі заподіяння такими діями майнової шкоди у великих розмірах), 4 (у разі заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження) і за ч. 2 ст. 194.

Поняття насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, у складі вимагання аналогічне поняттю такого насильства у складі розбою.

Заподіяння в процесі вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкостітілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ч. З ст. 189 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.

Як поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження вимагання слід визнавати тоді, коли в процесі його вчинення потерпілому або його близьким заподіяно тілесне ушкодження, яке належить до категорії тяжких. Про поняття тяжкого тілесного ушко дження див. коментар до ст. 121.

Умисне заподіяння при вимаганні тяжкого тілесного ушкоджен ня, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткове: кваліфікації за ч. ч.І чи 2 ст. 121, оскільки повністю охоплюєтьс ч. 4 ст, 189. Якщо в процесі вимагання потерпілому або його близі ким родичам було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження внаслідок якого настала смерть кого-небудь із цих осіб, або кого-н^ будь було умисно вбито, дії винної особи треба кваліфікувати за о купністю злочинів — за ч. ч. З чи 4 ст. 189 (за ознакою насильств небезпечного для життя, або заподіяння тяжких тілесних ушкоджен: і ч. З ст. 121 або відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Вбивство через необережність при вимаганні потребує сам стійної кваліфікації за ст. 119.

Про поняття таких кваліфікуючих вимагання ознак, як вчикек ня його повторно, завдання ним значної шкоди потерпілому а'5! майнової шкоди у великих чи особливо великих розмірах, див. комі>и-тар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких ознак, як вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіс чи організованою групою, — коментар до ст. 28. При цьому слид мати на увазі, що значною шкодою, а також майновою шкодою у великих і особливо великих розмірах є як шкода, заподіяна потерпілому у зв'язку з передачею ним майна вимагачу, так і шкода, заподіяна потерпілому чи його близьким родичам пошкодженням або знищенням майна. Про поняття службової особи, вчинення вимагання якою з використанням свого службового становища також утворює кваліфікуючий склад цього злочину, див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Оскільки вимагання є закінченим з моменту пред'явлення майнової вимоги, такі кваліфікуючі ознаки, як пошкодження чи знищення майна, завдання майнової шкоди у великому чи особливо великому розмірах, завдання значної шкоди потерпілому, а також заподіяння тяжкого тілесного ушкодження мають місце лише у випадку реального настання вказаних в законі наслідків. У зв'язку з цим не можуть розглядатися як замах на злочин, передбачений ч. ч. 2, 3 чи ч. 4 ст. 189, дії особи, яка вчиняючи вимагання, ставила за мету настання таких наслідків, але цієї мети не досягла.

7. Вимагання слід відрізняти від насильницького грабежу і розбою. При відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою треба виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до близьких йому осіб у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Якщо погроза насильством або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу останнього винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи треба кваліфікувати залежно від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж за відповідною частиною ст. 189 (якщо наступні дії являли собою вимагання).

Постанова ПВС№ 12 від 25 грудня 1992р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” (п. п. 7,10, 12, 13, 14,15,16, 17, 29).





Реферат на тему: Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних лінів зв’язку та їх обладнання. Вимагання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.