Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Використання офшорних юрисдикцій при здійсненні сумнівних фінансових операцій (реферат)

Працівники правоохоронних органів зчасів проголошення Україною незалежності та особливо під час проведення економічних реформ, зміни правового поля часто натикаються на застосування криміналітетом завуальованих фінансово-господарських операцій ускладненими неадекватними схемами. До них можна віднести бартерні та вексельні, давальницькі та толінгові схеми, схеми взаємозаліків, використання фінансових технологій фондового ринку тощо. Використання уцих схемах офшорних інструментів також єперевагою злочинних груп.

Основною іцентральною ланкою фінансових махінацій, шахрайств, "відмивання брудних” грошей усвітовій фінансовій системі на сьогодні єофшорні фінансові центри та країни зперехідною економікою, де здійснюється процес приватизації. Фахівці контролюючих та правоохоронних органів різних країн дійшли до висновку, що злочинність повною мірою освоїла можливості офшорів іпроцес приватизації.

У світі існує приблизно 48регіонів, які можна вважати "податковим раєм”, але не всі вони єпривабливими для криміналітету. Деякі країни знаходяться уважкодоступних регіонах, не мають систем інтернаціонального зв'язку, вних діють обмеження на обмін валют іт.ін. Вінших юрисдикціях прийнято строгі закони стосовно податків на доходи іноземних компаній.

Про масштаби офшорної діяльності свідчать дані стосовно реєстрації компаній українах ізонах, що надають сприятливі режими оподатковування доходів імайна. За кількістю офшорних компаній світовими лідерами єАнтильські Острови, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Кайманові Острови, Кіпр, Ліхтенштейн. УЛіхтенштейні прибуток від зареєстрованих 40тис. офшорних компаній складає понад 30% бюджетних надходжень (реєстраційні та щорічні платежі). На Кіпрі до середини 90-х років від зареєстрованих 20тис. офшорних компаній прибуток щорічно складав понад 200млн дол. США (до кінця 90-х років на Кіпрі вже було зареєстровано 28тис. офшорних компаній). Приблизно такий самий прибуток Антильські Острови отримують за рахунок 30тис. зареєстрованих компаній. На Кайманових Островах створено близько 25тис. компаній. До 1995року на Британських Віргінських Островах зареєстровано понад 15тис. офшорних компаній, приблизно одна— на кожного жителя острова (примітно, що населення адміністративного центру Віргінських Островів Рід Тауна складає 4тис. чоловік). На Бермудських Островах щорічний прибуток від 6,5тис. зареєстрованих компаній до середини 90-х років складав понад 25% валового національного доходу (250млн дол. США), авсі доходи від міжнародної фінансової діяльності складали понад 40% валового внутрішнього продукту країни. На островах Терксі та Кайкос зареєстровано понад 7тис. офшорних компаній.

З початку 80-х років відзначається бурхливе іпостійне зростання кількості банків та банківських відділень, страхових та перестрахувальних компаній, що створюються на офшорних територіях. На Кайманових Островах зареєстровано понад 500офшорних банків, утому числі відділення або дочірні банки мають 43 з50найбільших банків світу.

До середини 90-х років сукупна сума депозитних внесків банківських відділень на Кайманових Островах перевищувала 150млрд дол. США. УГонконзі діє понад 300банків згенеральною ліцензією іпонад 1,5тис. відділень іноземних банків, 160депозитних і250страхових компаній. На Багамських островах на банківський іфінансовий сектор приходиться близько 8% валового внутрішнього продукту країни. На Острові Гернсі зареєстровано близько 50банків. На Бермудських Островах зареєстровано понад 1300страхових компаній різних типів; на Кайманових Островах— 360страхових компаній івідділень іноземних страхових компаній; на Острові Гернсі— понад 200страхових компаній.

Використання офшорних зон єпривабливим внаслідок визначеного податкового статусу компаній уцих зонах. Як відомо, податковий статус визначається на основі використання двох критеріїв— резидентності та територіальності. Компанія єрезидентом, якщо володіння та управління нею, атакож контроль здійснюються на даній території. Резидентні компанії підлягають оподатковуванню за доходами як на території даної країни, так іза її межами. Критерій територіальності припускає, що оподатковуванню вцій країні підлягають доходи тільки на її території. Важливе значення це має уШвейцарії та Ліхтенштейні.

Більшість країн застосовують різні співвідношення цих двох правил: за основу береться критерій резидентності, що доповнюється системою оподаткування "у джерела”. При реєстрації компанії дуже важливо знати, при яких умовах дана компанія єрезидентом зточки зору оподатковування уданій країні. Усвіті існують три основні види податкового статусу компанії, що реєструються,— оподатковувані компанії, компанії зпільговим оподатковуванням, офшорні компанії.

Офшорні фінансові центри використовуються іяк засіб для "відмивання” коштів, іяк база для прикриття інших сумнівних та кримінальних угод усерйозних розмірах. За оцінками екпертів ООН, світовий обіг від торгівлі наркотиками складає понад 400млрд дол. США на рік, утой час як доходи від інших злочинів складають близько 1млрд дол. Разом зтим, доходи, добуті шляхом фінансових махінацій, перевищують доходи від транспортування наркотиків. Узв'язку зіснуванням великої кількості фінансових злочинів та зловживань джерела таких доходів відстежувати надто складно. Разом зтим, застосування різноманітних офшорних схем вже не єстовідсотковим гарантом захисту злочинців від натиску првоохоронних іконтролюючих органів різних держав.

З метою "завуальовування” офшорного бізнесу востанній час використовується схема тандемних зв'язків— офшорної та оншорної компанії. При цьому компанія, зареєстрована утрадиційній офшорній зоні, служить, переважно, для збереження коштів, акомпанія, зареєстрована упрестижній неофшорній юрисдикції, відповідає за представницькі функції; через неї іздійснюються основні операції.

У міжнародній практиці поширені комбіновані схеми, що складаються зфірм різних типів, розташованих уподаткових гаванях івкраїнах зпомірним оподатковуванням. Як приклад, можна навести такі офшорні зв'язки: "о. Мен— Нідерланди”, "Гібралтар— Швейцарія”, "Кіпр— Греція”, "Нідерланди— Антільські Острови”, "Швейцарія— Нідерланди”, "Швейцарія— Нідерланди— о. Мен”. Ці схеми єдинамічними, вони можуть створюватися під конкретний діловий проект чи інвестиційну програму. Уділовій міжнародній практиці нерідко застосовуються зв'язки типу "Люксембург— Нідерландські Антільські Острови— Нідерланди— США”. Відомі схеми, що включають понад 10закордонних фірм.

Для здійснення торгових операцій (у тому числі вУкраїні) звичайно відкриваються компанії вюрисдикціях, які мають угоду про запобігання подвійного оподатковування зі своєю країною іне можуть бути віднесені владою до офшорних зон.

Так, останнім часом значно збільшився інтерес до таких юрисдикцій, як Великобританія іСША. Ці території не вважаються офшорними зонами. Нерезидентні компанії, зареєстровані на зазначених територіях, якщо не здійснюють вкраїні реєстрації ніякої діяльності,— податок на прибуток не сплачують. Утой самий час уразі використання резидентної компанії (механізм реєстрації резидента вцих країнах— досить простий ідешевий) узв'язку зофшорною, наприклад на Багамських Островах, податкові виплати можна скоротити до мінімуму завдяки податковому плануванню.

На практиці взаємодія компанії, що забезпечує збереження коштів, ікомпанії, що виконує функції престижності, може відбуватися утакий спосіб. Реєструється панамська компанія закціями на пред'явника, що згодом засновує резидентну компанію уВеликобританії. Британська компанія, працюючи за агентською угодою зофшором, проводить через свій рахунок всі операції, отримуючи за це відповідний відсоток (як правило, дуже незначний), зякого івиплачує податок на прибуток. Інші кошти переказуються на рахунок офшорної компанії. Робота загентської угоди ведеться за відсутності угоди про запобігання подвійного оподатковування між офшорною юрисдикцією та Великобританією. При наявності угоди компанія, зареєстрована уВеликобританії, повинна також сплачувати податки вкраїні здійснення бізнесу. Реально ж перевірити виплату податків неможливо. За інформацією фахівців, законодавство Великобританії не вимагає надавати які-небудь документи, що підтверджують сплату податків віншій країні. Британські податкові органи, навіть підозрюючи несплату податків, не бажають доходити до правди, адже податки вбудь-якому разі будуть виплачені за місцем виникнення джерела доходу.

Для проведення масштабних фінансових операцій найчастіше використовуються компанії зоднаковими назвами. Наприклад, компанія вПанамі засновує дочірню компанію зтією же назвою вСША, або просто реєструються дві компанії зоднією назвою врізних юрисдикціях. Рахунки таких компаній відкриваються врізних відділеннях одного банку або врізних банках. Уразі потреби контракт підписує компанія-резидент США, аоплата здійснюється на рахунок компанії зПанами.

Останнім часом стала популярною реєстрація компаній на Кіпрі, що переважно зв'язано зширокомасштабною рекламною кампанією зпросування Кіпру на ринок СНД. Реєстрація на Кіпрі вигідна компаніям, що ведуть бізнес вУкраїні, оскільки між двома країнами існує договір про запобігання подвійному оподатковуванню. На сьогодні на Кіпрі зареєстровано величезну кількість банків, інвестиційних фондів, відомих фірм. Обов'язкова звітність, необхідна вцій юрисдикції, підвищує ступінь довіри до кіпрських компаній збоку ділових партнерів. Утой самий час деякі експерти звертають увагу на той факт, що Кіпр, як іЛатвія, має угоду про правову взаємодопомогу зУкраїною.

Фінансові діячі, злочинці також користуються загальним правилом: створювати офшорні компанії врізних зонах. Іноді для страхування створюють декілька простих офшорних компаній (у зонах звисоким ступенем конфіденційності), атакож компанію упрестижній юрисдикції. Крім того, для "замаскування” такої діяльності періодично змінюють офшорні компанії, оскільки вони можуть "надокучити” правоохоронним іконтролюючим органам.

Розширення схем використання офшорних компаній вбізнесі уможливило для збільшення переліку послуг, що супроводжують їх відкриття. Якщо раніше власники офшорних компаній обмежувалися одержанням юридичної адреси для документів та номером факсу зметою підтримки зв'язку зі своїм центральним офісом, то тепер клієнти готові до сплати за "серйозність” статусу компанії. Сьогодні досить популярний віртуальний офіс (номер телефону завтоматичним переадресуванням повідомлення до будь-якої країни або персональна телефонна лінія зсекретарем та автовідповідачем), що дозволяє вести розмову про те, що дана компанія єнезалежною юридичною особою, ане прикриває діяльність її власника.

Досвідчені махінатори поступово уникають схем роботи через прибалтійські банки (якоюсь мірою вже скомпрометованих). Зазначені схеми вже прораховуються контролюючими службами. Усфері співробітництва зобміну інформацією зіншими державами служби контролю прибалтійських країн дотримуються міжнародних стандартів. З1999року Латвія, Естонія та Литва входять до міжнародної організації Egmont Group, яка поєднує контрольні служби 53держав. Таким чином, традиційна схема типу "компанія уштаті Делавер зрахунком уприбалтійському банку” вже не підходить ні для солідного бізнесу, ні для завуальовування перед правоохоронними органами.

Останнім часом мета використання офшорних компаній трохи змінилася. Якщо раніше офшорна компанія була необхідна восновному для вивозу капіталу, то тепер вона виступає ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування до лізингу, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за кордоном. Офшор також єнайбільш ефективним механізмом внесення інвестицій вУкраїну. За оцінками фахівців, понад 80% інвестицій вУкраїну внесено українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні угоди, кредитні лінії, дочірні та спільні підприємства. Внесення іноземних інвестицій може здійснюватися також через устаткування ітехнології як зворотна фінансова допомога. При цьому необхідно реєструвати інвестиції вНаціональному банку, що гарантує повернення коштів зУкраїни.

За останні три роки Кіпр став однією зперших за величиною країною-інвестором удержави СНД іУкраїни. Багато вчому це пояснюється тим, що західні бізнесмени використовують Кіпр як міст для ділових контактів зУкраїною та країнами Східної Європи. Ця країна має цілу систему міждержавних податкових угод зЧехією, Болгарією, Угорщиною, Румунією, Росією, Словаччиною, Польщею, Україною та Югославією. Основним пунктом цих угод євзаємне звільнення дивідендів, відсотків від продажу, банківських відсотків та інших доходів від оподатковування. Тому створення та використання офшорних компаній Кіпру— один знайбільш ефективних способів одержання дивідендів, відсотків та інших доходів від операцій українах Східної Європи.

Сьогодні компанії України ікраїн Східної Європи відчувають гостру потребу узначному обсязі капіталовкладень, забезпечити який за рахунок внутрішніх джерел неможливо. Для цих компаній життєво необхідним єзалучення коштів закордонних інвесторів. При цьому вигоди увиді збільшення обсягу інвестицій для країн Східної Європи завдяки використанню західними компаніями переваг податкових угод між цими країнами іКіпром, на думку експертів, цілком компенсують втрати цих країн через відсутність оподатковування доходів нерезидентів, що вивозяться зкраїн Східної Європи.

Посилаючись на досвід вітчизняних ізакордонних правоохоронних органів, інших органів виконавчої влади, які здійснювали контроль під час приватизації майна та на Фондовому ринку, можна зробити висновок, що популярною структурою, що широко використовується учасниками ринку цінних паперів при інвестиційних операціях українах Східної Європи через Кіпр, єкіпрська офшорна інвестиційна компанія, що перебуває уповній власності клієнта. Механізм її створення такий. На території знульовим чи низьким рівнем оподатковування створюється фонд, який потім на Кіпрі засновує компанію зобмеженою відповідальністю за свою філію. Ця офшорна компанія здійснює портфельні інвестиції вукраїнські компанії. Врешті-решт прибуток від цих інвестиційних операцій випадає з-під юрисдикції української податкової системи, оскільки структура, що здійснює ці інвестиції, не відноситься до постійно діючих вУкраїні. Таким чином, прибуток, що проведено через кіпрську офшорну компанію, буде обкладатися тільки місцевим податком на прибуток.

Основна вигода від використання закордонними інвесторами такої офшорної структури полягає уможливості уникнення сплати податків на прибуток від інвестицій. Такими податками обкладається прибуток фондів, розташованих українах, що не мають податкових угод зУкраїною та здійснюють прямі інвестиції. Якщо ж фонд інвестує свої кошти через кіпрську офшорну компанію, єдиний податок, який він буде сплачувати зприбутку, складе 4,25% кіпрського податоку.

Британські Віргінські Острови (БВО) вважаються однією зсамих популярних офшорних зон. Станом на середину 1998р. на них було зареєстровано понад 260 (до 1995р. понад 15) тис. компаній (Іnternational business companies, IBC). Кількість нових реєстрацій сягає тисячі на тиждень.

У 1998році законодавча система БВО була доповнена двома новими актами, що стосуються "відмивання” грошей ірегулювання діяльності взаємних фондів. Перший зних— Proceeds of Criminal Conduct Act— визначає, які саме фінансові правопорушення скоєні за межами островів, будуть вважатися за злочини за законодавством БВО. До таких відносяться, зокрема, крадіжка, пограбування, отримання власності шляхом обману, фальсифікація бухгалтерського обліку, скупка іперепродаж викраденого майна. Але місцевим законодавством не переслідується іне вважається за правопорушення ухилення від сплати податків за межами БВО, навіть якщо воно здійснювалося на території Островів.

Згідно зMutual Funds Amendment Act, що набув чинності в1998році, взаємним фондом на БВО вважається компанія, товариство, траст або інша організація, заснована чи організована відповідно до законів БВО чи будь-якої іншої країни чи юрисдикції, що залучає іконсолідує кошти інвесторів зметою колективного інвестування; випускає акції (у вигляді частки вакціонерному капіталі компанії, участі втоваристві, паю впайовому інвестиційному фонді), що надають право їх власнику одержувати на першу вимогу чи протягом визначеного періоду після вимоги коштів відповідно до частки участі вактивах компанії (товариства, трасту, іншої організації).

Таким чином, усі положення зазначеного Закону відносяться тільки до фондів відкритого типу. Розглядаються вньому ідеякі окремі випадки, наприклад, коли акції фонду розподілено між іншими фондами чи субфондами різних типів, або якщо фонд має єдиного інвестора, яким євзаємний фонд, не зареєстрований чи не визнаний відповідно до цього Закону.

За Законом відкриті фонди можуть здійснювати свою діяльність на БВО тільки за умови їх реєстрації. Професійні фонди можуть працювати без визнання збоку реєстраційного бюро, але лише протягом 14днів. Від реєстрації (для відкритих фондів) чи визнання (для приватних чи професійних фондів) звільняються також іноземні фонди, що мають на посаді менеджера чи адміністратора громадянина БВО. Втім, всі менеджери йадміністратори взаємних фондів зобов'язані мати ліцензію, отриману відповідно до положень Mutual Funds Amendment Act.

Відповідно до законодавства БВО під визначення професійних підпадають приватні та професійні фонди, акції яких не призначаються для відкритого продажу, включаючи фонди, що здійснюють свою діяльність вкраїнах, які розвиваються, іхедж-фонди. Фонди, засновані до 1998року, можуть бути перекваліфіковані на професійні, якщо внески більшості інвесторів перевищують 100тис. дол. США. При цьому від усіх майбутніх інвесторів буде вимагатися підписання декларації професійного інвестора.

Уряд центральноамериканської країни Беліз встановив, що розвиток сектора міжнародних фінансових послуг єодним зпріоритетних завдань. Протягом короткого часу було розроблено декілька актів законодавства, що надають нові можливості для офшорних компаній, зареєстрованих уБелізі.

Проект International Insurance Bill, розроблений за зразком законодавства Кайманових Островів, передбачає, зокрема, можливість відкриття спеціальних страхових преміальних рахунків, захищених від неплатоспроможності страховика. Упроекті також регулюється діяльність зперестрахування, включаючи іті випадки, коли воно здійснюється компанією, що спеціалізується не на страхуванні. Крім того, відповідно до запропонованих змін страхові внески іпремії можуть виплачуватися увигляді акцій, векселів, облігацій, нерухомості, предметів тривалого користування та інших активів іцінностей, що приймаються страховиком. Окремим положенням забороняється розголошення будь-якої конфіденційної інформації, що стосується страхування, отриманої офіційним чи професійним шляхом.

У Проекті іншого закону— Mutual Funds Bill— докладно описано процедури реєстрації, функціонування взаємних фондів іконтролю. Відповідно до цього проекту уБелізі мають право здійснювати свою діяльність як фонди, створені вкраїні, так іза її межами.

Професійними інвесторами вцьому Проекті названо особи, бізнес яких полягає упридбанні чи розміщенні власності того ж типу, до якого відноситься значна частина власності фонду, чи особи, які підписали декларацію про те, що мають активи, які перевищують 1млн дол. США, ізаявлені як професійні інвестори.

Світовий досвід свідчить, що найбільші світові банківські холдинги іпромислові компанії використовують власні офшорні банки як закордонні платіжно-разрахункові ірезервні центри. Нерідко вони створюються не тільки великими, але йсередніми компаніями, заможними приватними особами. Офшорний банк відкриває доступ до міжнародних міжбанківських кредитів. Він розширяє можливості роботи на міжнародних фінансових та інвестиційних ринках. Увласників з'являється інструмент для реалізації власної інвестиційної стратегії. Зйого допомогою капітали можуть оперативно перерозподілятися між найбільшими світовими фінансовими ринками ірізними видами активів.

Існують офшорні банки різних типів. До особливої категорії офшорних банків відносяться так звані "керовані банки” (Аdministered banks). Їх також іменують "банками без персоналу”. Такі банки функціонують на базі іншого банку, що володіє повноцінною банківською ліцензією на основі договору між ним івласником офшорного банку. Для створення банку "без персоналу” потрібна відповідна ліцензія.

Базовий банк здійснює адміністративні функції із забезпечення роботи патронованого банку. Адміністративні послуги зкерування офшорними банками включають оформлення документації іпротоколів, ведення реєстру акціонерів, контакти заудиторами та офіційною владою іобробку кореспонденції. Офшорний банк забезпечується банківськими комунікаціями ізареєстрованим офісом.

Надання послуг зкерування офшорними банками стало специфічним видом бізнесу. Подібні послуги пропонуються багатьма найбільшими банками та їх філіями. Банки "без персоналу” створюються убагатьох офшорних юрисдикціях. Власний капітал офшорних банків цього типу зазвичай не менше 0,5–1,5млн дол. залежно від юрисдикції. Створення банків не зазначає особливих ускладнень.

До іншої категорії відносяться офшорні банки з"обмеженою ліцензією”. Такі банки мають право обслуговувати винятково обмежене коло осіб— акціонерів банку чи осіб, список яких додається до ліцензії (це стосується івнутріфірмових офшорних банків). Мінімальний виплачений акціонерний капітал банку зправом обслуговування обмеженого кола осіб значно менше, ніж узвичайного банку. Утаких юрисдикціях, як Науру, Вануату, Західне Самоа, він складає від 100тис. дол. Розмір сплаченого капіталу банку визначається під час переговорів зпредставниками влади юрисдикції. Офшорні банки зобмеженою ліцензією— найбільш доступний спосіб зареєструвати власний комерційний банк для невеликої компанії чи навіть приватної особи.

З якою метою фінансові ділки та злочинці створюють офшорні банки? Найчастіше офшорні банки створюються зметою доступу до міжнародної мережі банківських кореспондентських рахунків. Ця мережа використовується для міжнародного перерозподілу капіталів іпроведення різноманітних фінансових операцій. Офшорні банки розташовують частину своїх коштів на кореспондентських рахунках урізних країнах світу, утому числі вУкраїні.

Офшорний банк— ефективний засіб отримання доступу до міжнародної банківської системи йоперацій на міжбанківському іміжнародному фінансовому ринках. Створення такого банку дозволяє значно удосконалити організаційну структуру юридичної особи ірозширити можливості внутріфірмового планування міжнародних операцій.

Керування офшорним банком звичайно здійснюється за допомогою послуг секретарських компаній. Існують компактні системи автоматизації банківського обліку. Оскільки аудит, фіскальні та інші формальності здійснює секретарська компанія, вопераційному центрі достатньо мати "управлінську” систему його балансів. Завдання власників банку— здійснювати грамотне керування його ресурсами іфінансовими потоками.

Яскравим прикладом може бути функціонування офшорного банку вНауру. Науру— острівна держава, розташована уцентральній частині Тихого океану і єоднією зпопулярних офшорних банківських юрисдикцій. Офшорним банкам уНауру дозволяється будь-яка діяльність, за винятком прийому банківських депозитів та поточних рахунків на відкритому ринку ірекламування депозитних послуг. Офшорний банк уНауру має право приймати депозити тільки від своїх акціонерів. Банківська ліцензія може видаватися не тільки фінансовим структурам, але йпідприємствам іншого профілю. Мінімальна оплачена частина капіталу банка повинна складати не менш 100тис. дол. Офшорні банки вНауру часто створюються вкомбінації зкомпаніями інших типів— страховими, трастовими, фінансовими.

Офшорні банки виключено зі сфери дії міжнародної мережі податкових угод про усунення подвійного оподатковування. Узв'язку зцим перспективні варіанти, пов'язані звикористанням їх укомбінації зфінансовими компаніями, розташовані усприятливих податкових юрисдикціях. Так, процентні доходи нідерландської фінансової компанії звільняються від податків на прибуток. Утой самий час ця країна володіє великою кількістю податкових угод.

Структура дочірніх фірм та філій за кордоном із зазначенням їх можливої "спеціалізації” може бути такою:

l. Компанія укантоні Фрібург (Швейцарія). Офіційна адреса головного закордонного офісу холдингу. Офшорний режим. Податок 3–9%. Офіс єреально функціонуючим.

2. Офшорна "звільнена” (exempt) компанія на о. Мен. Акумулювання капіталів. Офіс керування закордонними інвестиціями. Офшорний режим.

3. Пільгова (qualifying) компанія на Гібралтарі. Холдингові операції вЄЕС. Можливе керування офшорним взаємним фондом. Офіс— на півдні Європи. Податок— 2%.

4. Холдингово-фінансова компанія вНідерландах. Керування дочірніми фірмами інерухомістю, кредитування операцій. Пільговий режим.

5. Холдингова компанія вЛюксембурзі. Керування інвестиційними портфелями, формування офшорних інвестиційних інститутів. Офшорний режим.

6. Страхова компанія на Терксі іКайкосі. Страхування зовнішньо-торгівельних операцій материнської фірми інерухомості, перестрахування ризиків. Офшорний режим.

7. Офшорний банк уНауру. Кореспондентські рахунки, поточні рахунки дочірніх фірм, кредитування фінансової компанії вНідерландах, кредитування інших дочірніх компаній. Офшорний режим.

Як бачимо, основою фінансових зловживань, пов'язаних із використанням можливостей офшорних зон, єправовий та економічний механізм взаємовідносин закордонних івітчизняних структур (як правило, за кордоном створюється дочірня фірма чи самостійна компанія). Устатутних документах ряду холдингів декларується, що материнська структура не контролює фінансові потоки вдочірніх фірмах, контроль за фінансовою діяльністю дочірніх фірм найчастіше втрачається. Крім того, стосунки будуються на різноманітних боргових операціях, утому числі за зовнішньоторговельними контрактами, інструментарій яких за кордоном єдуже широким. Виявити дійсний характер взаємовідносин та обсяги коштів які переказуються вобидва боки дуже важко. Різні форми забезпечення боргових зобов'язань, гарантії, депонування цінних паперів майже унеможливлюють виявлення дійсних господарів вкладених коштів іреальних керівників цих механізмів.

Останнім часом зарубіжні фахівці ведуть розмову про інтеграцію фінансових ринків, використання криміналітетом світової фінансової системи для "відмивання брудних” грошей, створення спекулятивної економіки углобальних масштабах звикористанням нових інформаційних технологій, що дозволяють досягати швидкого переміщення грошей. Оборотний капітал, "брудні” іспекулятивні гроші, венчурні інвестиції, бартер, взаєморозрахунки утворюють суміш коштів різного походження ізнаходяться упостійному невпинному русі.





Реферат на тему: Використання офшорних юрисдикцій при здійсненні сумнівних фінансових операцій (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.