Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Виконання зобов’язання. Забезпечення виконання зобов’язання (реферат)

1. Поняття та принципи виконання зобов'язання.

2. Місце, строк (термін) та способи виконання зобов'язання.

3. Забезпечення виконання зобов'язання.

4. Зобов'язальні способи забезпечення виконання зобов'язання.

5. Речово-правові способи забезпечення виконання зобов'язання.

1. - Виконання зобов'язання – це здійснення його суб'єктами взаємообумовлених зустрічних дій або утримання від них, які проявляються у реалізації кредитором своїх прав і виконанні боржником покладених на нього обов'язків, зокрема щодо: передання майна, виконання робіт, надання послуг, сплати грошей тощо.

- Виконання цивільного зобов'язання підпорядковується певним основним положенням, що закріплені в актах цивільного законодавства. Ці основні положення називаються принципами виконання зобов'язання або загальними умовами виконання.

 

- У Цивільному кодексі України встановлено принципи:

- «належного» виконання;

- «реального» виконання;

- «стабільності» виконання зобов'язання.

 

- Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

- Принцип належного виконання, як правило, передбачає виконання зобов'язання:

1) належними сторонами;

2) щодо належного предмету;

3) належним способом;

4) у належні строки (терміни):

5) у належному місці.

 

- Принцип «реального» виконання встановлено у ст. 622 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 622 боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, задані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник звільняється від виконання зобов'язання в натурі у разі:

1) відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес;

2) передання кредиторові відступного;

3) відмови кредитора від договору.

- Принцип «стабільності» зобов'язання полягає у недопустимості

односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторни та забезпечення загальногосподарського інтересу.

- На цій підставі прийнято виділяти принципи «взаємного сприяння» та «економічності» при виконанні господарських зобов'язань.


 

2. - Предмет виконання.

- Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов'язання

1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

- Стаття 534. Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням

1. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

- Стаття 535. Збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов'язанням

1. У разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується.

2. Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов'язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.

- Стаття 536. Проценти

1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

- Стаття 529. Виконання зобов'язання частинами

1. Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

- Стаття 537. Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса

1. Боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

2. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

- Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

- Стаття 531. Дострокове виконання зобов'язання

1. Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

- Стаття 532. Місце виконання зобов'язання

1. Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.


 

3. - Забезпеченням виконання зобов'язання за договором є додатковий захід майнового впливу на боржника, що стимулює його до виконання свого зобов'язання і задовольняє інтереси кредитора у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе за договором зобов'язань.

 

- Забезпечення виконання зобов'язання за своїм змістом теж є різновидом зобов'язального правовідношення, однак, воно має додатковий (акцесорний) характер.

- Акцесорний характер забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що:

1) недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність право чину щодо його забезпечення; в ссвою чергу, недійсність право чину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ст. 548 ЦК) - за винятком гарантії (ст. 562 ЦК);

2) забезпечувальне зобов'язання слідує за за долею основного зобов'язання при переході права вимоги (прав кредитора) до іншої особи (ст. 514 ЦК);

3) припинення основного зобов'язання, я0к правило, означає і припинення його забезпечення (ст. 559, 593 ЦК тощо) – за винятком гарантії (ст. 562 ЦК).

- Відповідно до ст. 547 ЦК право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Недотримання письмової форми такого право чину означає його нікчемність.

- Статтею 546 ЦК встановлені різні види забезпечення виконання зобов'язання. За характером дій кредитора у разі порушення основного зобов'язання їх прийнято поділяти на дві групи:

- зобов'язальні, в яких кредитор має право вимагати вчинення певних дій на його користь іншою особою (що надала забезпечення)

- речово-правові, в яких кредитор має самостійне право накласти стягнення на майно (речове право на чуже майно).

- До зобов'язальних способів належать: неустойка, порука, гарантія та завдаток.

- До речово-правових способів належать: застава і при тримання.

- Згідно з ч.2 ст. 546 ЦК договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Іншим видом, встановленим законом може бути додаткова (субсидіарна) відповідальність учасників Товариства з додатковою відповідальністю за боргами товариства (ст. 151 ЦК); визнання дійсним право чину, який не був нотаріально посвідчений внаслідок ухилення від нотаріального посвідчення однієї із сторін (ст.220 ЦК). У договорі може бути покладено ризик випадкової загибелі речі на іншу особу, яка не є власником (наприклад, наймача).


 

4. Неустойка

- Ч.1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або

інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

- Форми неустойки.

- Штраф – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

- Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від уми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

- Відмінності між штрафом і пенею.

- Види неустойки:

1) штрафна;

2) залікова;

3) альтернативна;

4) виключна.

- У ч.2 ст. 552 ЦК встановлено загальне правило штрафної

неустойки (сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання).

- Право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків у кредитора.

- Відсотки на неустойку не нараховуються.

Порука і гарантія

- Ч.1 ст. 553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному розмірі.

- Ч.1 ст. 560 ЦК за гарантією банк, або інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

- Відмінності між порукою і гарантією:

1) порука виникає на підставі договору, гарантія встановлюється одностороннім правочином;

2) поручителем може виступити будь-який учасник цивільних відносин, а гарантом – лише банк, інша фінансова установа, страхова організація;

3) у разі порушення основного зобов'язання поручитель разом з боржником несуть солідарну відповідальність перед кредитром, гарант відповідає (сплачує грошову суму) виключно відповідно до умов наданої гарантії;

4) у разі виконання зобов'язання поручителем до нього переходять усі права кредитора, гарант після виконання зобов'язання визначеного гарантією отримує право регресу до боржника.

Завдаток

- Ч.1 ст. 570 Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

- Функції завдатку:

1) забезпечувальна;

2) цивільно-правової відповідальності;

3) доказову;

4) компенсаційну;

5) відступного;

6) платіжну.

- Основною функцією завдатку є забезпечення виконання договірного зобов”язання. Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

- Втрата завдатку однією стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною є мірою цивільно-правової відповідальності. На цій підставі можна зробити висновок про те, що завдаток виконує функцію цивільно-правової відповідальності.

- Завдаток виконує функцію підтвердження факту укладення договору, або як її ще називають, доказову функцію. Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдаток видається на підтвердження зобов'язання, тобто є доказом того, що договірне правовідношення, виконання якого ним забезпечується, дійсно виникло. - - Оскільки, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов”язана відшкодувати другій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку, він може виконувати також компенсаційну функцію. Відповідно до ч.2 ст. 571 ЦК сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

- Норма ч.2 ст. 571 ЦК, є диспозитивною. Тому, сторони зобов”язання, яке забезпечується завдатком, можуть передбачити інше співвідношення між збитками і завдатком. Так, у договір може бути включена умова, згідно з якою, в разі залишення завдатку у сторони, якій його було видано, або повернення подвійного розміру завдатку стороні, яка його видала, заподіяні збитки цій стороні не відшкодовуються. За наявності такої умови завдаток виконуватиме функцію відступного.

- В юридичній літературі поширеною є думка про платіжну функцію завдатку. Ця функція виводиться з ч.1 ст. 570 ЦК України, відповідно до якої грошова сума, що є завдатком, видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні.

- Грошовою сумою, що сплачується в рахунок належних за

договором платежів є також аванс. Однак, між завдатком та авансом є суттєва різниця- аванс ніколи не виконує забезпечувальної функції, тобто, не тягне за собою правових наслідків, передбачених для завдатку. У ч.2 ст. 570 ЦК встановлено презумпцію „авансу”.


 

5. - Ст. 552 ЦК. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

- Види застав.

- І За підставою виникнення:

1) на підставі договору;

2) на підставі закону (ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України);

3) на підставі рішення суду.

- ІІ За предметом застави (Законом України „Про заставу” від 2.10.1992 р.):

1) іпотека (застава нерухомого майна – Закон України „Про іпотеку” від 5.06.2003 р.;

2) транспортних засобів та космічних об'єктів;

3) товарів в обороті або у переробці;

4) заклад (застава рухомого майна);

5) майнових прав;

6) цінних паперів.

- Сторони у правовідношенні застави

- Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

- Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

- Момент виникнення права застави

- Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

- Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави.

- З моменту, встановленого законом.

- З моменту набрання законної сили рішенням суду.

- Права заставодавця на заставлене майно

- Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.

- Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

- Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним.

- Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

- Наступна застава (ст. 588 ЦК)

- Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

- Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

- Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою

- У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

- За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

- Звернення стягнення на предмет застави

- Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Реалізація предмета застави

- Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

- Припинення права застави

Право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Притримання

- Стаття 594. Право притримання

- Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

- Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

- Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

- Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе

- Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

- Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

- Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

- Розпорядження річчю, яку притримує кредитор

- До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

- Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

- Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор

- Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості в порядку встановленому для реалізації предмета застави (тобто з публічних торгів).





Реферат на тему: Виконання зобов’язання. Забезпечення виконання зобов’язання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.