Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Відтворення обстановки і обставин події та перевірка показань на місці (реферат)

ПЛАН

1. Поняття відтворення обстановки і обставин події.

2. Підготовка до відтворення обстановки і обставин події.

3. Тактика проведення відтворення обстановки і обставин події.

4. Фіксація відтворення обстановки і обставин події і оцінка його результатів.

5. Перевірка показань на місці.

Література.


 

1. Поняття відтворення обстановки і обставин події.

У процесі розслідування злочинів часто виникає по­треба в проведенні експериментів (дослідів) для пере­вірки і уточнення даних, одержаних при слідчих діях, і для оцінки слідчих версій.

Експериментальний метод пізнання широко застосо­вується в слідчо-судовій і експертній практиці, оскільки проведення дослідів дозволяє пересвідчитись в об'єктив­ній можливості вчинення певних дій, сприйняття окремих явищ, фактів. Застосування цього методу в ході попе­реднього слідства спеціально передбачене криміналь­но-процесуальним законом. Відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК. УРСР) є процесуальною дією, яка полягає в проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки і уточнення доказів, оцінки слідчих версій і одержання нового доказового матеріалу'.

В КПК інших союзних республік ця слідча дія іменується слідчим експериментом.

Шляхом відтворення обстановки і обставин події можуть бути перевірені показання обвинувачених, пі­дозрюваних, свідків і потерпілих, результати оглядів, впізнання та інших слідчих дій. При цьому іноді мається на меті уточнення окремих обставин досліджу­ваної події.

Проведення відтворення обстановки і обставин по­дії є одним із засобів виявлення причин і умов, які сприяли злочинам і з'ясування яких—організаційних, адміністративних чи технічних—заходів потрібно вжи­ти, щоб зробити неможливим вчинення подібних зло­чинів у майбутньому.

При проведенні цієї слідчої події відтворюється не та сама подія злочину, а лише обстановка, умови. Наприклад, гр. П. заявив, що в нього з портфеля було викрадено велику суму держав­них грошей в той час, коли він віз їх в автобусі, по­вертаючись з банку. На підтвердження своєї заяви він пред'явив портфель, на поверхні якого був прорізаний отвір. Оскільки правдивість заяви П. викликала сум­нів, слідчий вирішив перевірити її дослідним шляхом. Встановивши, що в банку П. одержав гроші, упако­ваними купюрами по 5, 10 і 25 крб., слідчий в присутнос­ті самого П. і понятих вклав такі ж пакунки грошей в портфель і запропонував йому витягти їх через проріз. Після того, як всі спроби П. витягти гроші через про­різ у портфелі виявилися марними, йому довелося зі­знатися в тому, що гроші він привласнив і інсценував крадіжку.

Відтворення обстановки і обставин події не припус­тиме, якщо воно принижує гідність його учасників і небезпечне для їх здоров'я (ч. 2 ст. 194 КПК УРСР). Так само було б порушенням соціалістичної законності і тому неприпустиме проведення дослідів, які загро­жують майну чи порушують законні права і інтереси громадян і організацій.

За метою, процесуальним порядком і прийомами проведення відтворення обстановки і обставин події іс­тотно відрізняється від суміжних слідчих дій (слідчого огляду, обшуку, виїмки, експертизи). Відмінність ця по­лягає (крім процесуальної різниці) в тому, що відтворен­ня обстановки і обставин події не передбачає одержання і вилучення слідів і речових доказів подібно до того,

як це робиться при огляді. Якщо під час відтворення виявляються сліди і речові докази, потрібно після за­кінчення його провести огляд. Від обшуку і виїмки від­творення відрізняється також і метою проведення (від­шукання при обшуку і вилучення певних об'єктів, тактичні прийоми їх проведення тощо). Відмінність від­творення обстановки і обставин події від експертизи полягає ще й в тому, що при проведенні експертизи закон передбачає використання експертом спеціальних знань в певній галузі науки, техніки, мистецтва чи ре­месла, але методика її проведення не регламентується кримінально-процесуальним законом, в той час, як для проведення відтворення закон не вимагає від слідчого таких знань (у разі потреби слідчий чи суд залучає до участі у відтворенні консультанта-спеціаліста), а за­гальний порядок відтворення обстановки і обставин події передбачений в КПК.

Залежно від мети дослідів відтворення обстановки і обставин події може мати різні види:

1. Для перевірки можливості сприймати за допо­могою органів відчуття певні факти, явища, наприк­лад, для перевірки, чи може дана особа (свідок, потер­пілий, обвинувачений, підозрюваний) бачити в певних умовах якусь подію, предмети, людей, чути звуки, зок­рема, людську мову, відрізняти за особливостями го­лосу окремих людей.

2. Для перевірки можливості сприймати певні фак­ти і явища за допомогою технічних засобів, йдеться про такі випадки, коли свідок, потерпілий, обвинува­чений чи підозрюваний заявляють про те, що вони сприймали певні події і факти не безпосередньо своїми органами відчуття, а користуючись якимись апарата­ми, приладами, наприклад, спеціальними біноклями, радіоприймачами, пристроями для визначення відстані, швидкості тощо. Цей вид відтворення застосовують лише тоді, коли немає потреби вдаватися до спеціаль­них експертних досліджень.

3. Для встановлення можливості вчинити якісь дії, наприклад, проникнути в приміщення через певний от­вір, подолати якусь перешкоду, проїхати за якийсь проміжок часу певну відстань.

4. Для перевірки професійних чи інших навичок лю­дини: вміння виготовити якусь річ, зокрема, знаряддя

злочину, зробити креслення, користуватися механіз­мами, приладами, визначити на слух характер пошкод­жень агрегатів тощо.

5. Для визначення механізму утворення слідів від знарядь зламу, транспортних засобів та інших об'єктів, якщо при цьому немає потреби в призначенні експер­тизи.

Наведений вище перелік видів відтворення обста­новки і обставин події є лише орієнтовним і не вичер­пує всіх можливих ситуацій, які можуть виникнути у практиці розслідування.

2. Підготовка до відтворення обстановки і обставин події.

Рішення про відтворення обстановки і обставин по­дії приймається на основі зібраних у кримінальній справі матеріалів. Процес прийняття цього рішення пе­редбачає, насамперед, визначення мети проведення певної слідчої дії і характеру (виду) дослідів.

Після прийняття рішення про відтворення обста­новки і обставин події проводиться комплекс підготов­чих заходів, які умовно можна поділити на дві стадії.

На першій стадії ведеться підготовка до відтворен­ня обстановки і обставин події перед виїздом на місце'. При цьому здійснюються такі заходи: визначаються міс­це і час проведення відтворення; вирішується питання про зміст дослідів і послідовність їх проведення: готують­ся науково-технічні засоби для фіксації ходу і резуль­татів відтворення; підбираються потрібні для дослідів речові докази, обладнання та всі інші допоміжні мате­ріали; визначаються учасники цієї слідчої дії.

Обов'язковими учасниками відтворення обстановки і обставин події, відповідно до ст. 194 КПКУРСР, є слід­чий і поняті. Кількість понятих (не менше двох) визна­чається слідчим залежно від характеру дослідів і розмі­ру території, на якій вони проводяться. В окремих випад­ках слід подбати про те, щоб понятими були особи, які мають певні професійні навички (при перевірці наяв­ності цих навичок у обвинуваченого чи інших учасників

Якщо відтворення обстановки і обставин події не пов'язане з певним місцем, підготовчі дії провадяться за один прийом.

До участі у відтворенні обстановки і обставин події можуть бути запрошені особи, які замінюють (дублю­ють) обвинуваченого, підозрюваного, свідка чи потерпі­лого при проведенні дослідів. Ці особи на пропозицію слідчого виконують певні дії, передбачені при проведенні дослідів.

На другій стадії, безпосередньо на місці проведен­ня відтворення обстановки і обставин події, підготовча робота полягає в тому, що особа, яка провадить цю слід­чу дію:

1. Оцінює обстановку на місці з погляду відповід­ності її тій, яка була під час події, що перевіряється. Відомості про можливі зміни в обстановці можна одер­жати шляхом співставлення дійсного стану речей з тим, що було зафіксовано в протоколі огляду, на планах фотознімках або в протоколах допиту осіб, чиї показання

В ст. 194 КПК УРСР серед можливих учасників відтворення обстановки і обставин події підозрюваний не згадується. Проте допуск його до участі в цій слідчій дії не суперечить законові.

перевіряються. Незалежно від того, чи є зміни в обстанов­ці на місці проведення дослідів, її доцільно сфотографу­вати перед проведенням відтворення. Якщо обстановка на місці виявляється зміненою, вона реконструюється на основі даних, що є в справі. Додаткові відомості про зміни обстановки при потребі одержують шляхом допиту на місці осіб, які спостерігали цю обстановку в момент вчинення злочину.

2. Реконструює змінену обстановку на місці відтво­рення відповідно до того, якою вона була в період події, що перевіряється, і в такому вигляді до початку дослі­дів фіксує її в протоколі, на планах (схемах), фотознім­ках або на кінострічці.

3. Готує для дослідів необхідні речові докази, облад­нання та інші реквізити.

4. Інструктує всіх учасників відтворення про те,які дії і в якій послідовності вони повинні виконати за пев­ними, наперед визначеними, сигналами.

На місці проведення відтворення обстановки і обста­вин події можливі й інші підготовчі заходи (організа­ція охорони цього місця, охорона заарештованого обви­нуваченого тощо).

В процесі підготовки до відтворення обстановки і обставин події доцільно складати план, в якому перед­бачаються всі варіанти дослідів, характер, послідовність дій всіх учасників, сигнали і засоби зв'язку між ними та ін. Залежно від складності відтворення план може бути усним або письмовим.

3. Тактика проведення відтворення обстановки і обставин події.

Тактичні прийоми відтворення обстановки і обста­вин події визначаються залежно від мети, виду і зміс­ту експериментальних дій (дослідів). Вони покликані забезпечити об'єктивність відтворення при дотриманні соціалістичної законності і базуватись на розроблених в криміналістиці тактичних умовах. До цих умов нале­жать: чітке визначення учасників відтворення; забезпе­чення схожості експериментальних дій з діями, які до­сліджуються (за змістом, обстановкою тощо); неодно­разовість проведення дослідів; проведення дослідів кількома етапами.

1. При визначенні учасників відтворення, насампе­ред, беруться до уваги вимоги кримінально-процесуального закону (ст. 194 КНК УРСР) про те, участь яких осіб є обов'язковою в проведенні цієї слідчої дії. Інтереси чіткої організації дослідів вимагають, щоб у відтворенні брали участь лише дійсно потрібні особи. Зайві учасники утруднюють організацію і проведення дослідів.

2. Тактичні прийоми по забезпеченню схожості експериментальних дій з досліджуваними діями поля­гають:

а) в проведенні дослідів (коли це має істотне зна­чення для вірогідності результатів відтворення) в той самий час доби, на тому самому місці, в таких самих кліматичних і звукових умовах, при такому самому освітленні, що й досліджувана подія;

б) в реконструкції обстановки для проведення до­слідів;

в) у врахуванні умов, які не піддаються рекон­струкції;

г) у використанні тих самих або таких самих пред­метів, які застосовувалися під час досліджуваної події;

д) у схожості темпу експериментальних і досліджу­ваних дій.

Забезпечення проведення відтворення обстановки й обставин події в той самий час доби, в тих самих клі­матичних і звукових умовах, при такому самому освіт­ленні потрібне переважно при перевірці можливості спостерігати або чути якесь явище (подію). Наприклад, в одному випадку при перевірці показань свідка про те, що він впізнав обвинуваченого, коли той відкривав вночі двері комори, слідчий, відтворюючи обстановку і обставини події, врахував те, що свідок (за його по­казанням) спостерігав подію о другій годині ночі. Про­те, під час відтворення спідок не зміг впізнати особу, що була біля дверей тієї ж комори. Оскільки він після відтворення продовжував наполягати на своїх показан­нях, слідчий уточнив деякі обставини і при цьому з'ясу­вав, що при підготовці до відтворення він не врахував, що в період досліджуваної дії була незначна хмарність, а під час досліду хмарність була суцільною. Відтворен­ня було повторене в умовах незначної хмарності і свідок впізнав особу, яка стояла біля дверей -ко­мори.

Схожість кліматичних умов (поголи, вологості, віт­ру), в яких провадиться експериментальна дія з умо­вами, що мали місце під час досліджуваної події, дуже важлива також при перевірці можливості пройти (про­їхати) певну відстань протягом якогось часу, при пере­вірці роботи в певних режимах механізмів, приладів. Відомо, що швидкості пересування пішохода заважає сильний зустрічний вітер, температура і вологість по­вітря впливають на роботу певних механізмів, агрега­тів. Тому врахування цих факторів під час відтворен­ня обстановки і обставин події — необхідна передумова вірогідності його результатів.

Деякі види відтворення обстановки і обставин події можуть мати доказове значення лише при умові про­ведення їх на тому самому місці, що і досліджувана дія. Це стосується випадків, коли експериментальне пере­віряється можливість проникнути через певний отвір у приміщення, бачити пішоходів у певних дорожніх умо­вах тощо. Цей тактичний прийом не застосовується, коли місце проведення дослідів не може вплинути на результати відтворення або коли воно перестало існува­ти (місцевість затоплена, приміщення згоріло тощо).

Для забезпечення максимальної схожості експери­ментального і досліджуваного явищ в разі потреби реконструюється обстановка на місці проведення до­слідів: предмети розміщуються на тих місцях і в тому порядку, де вони знаходились під час досліджуваної події. В практиці зустрічаються випадки, коли сама по собі реконструкція обстановки є дослідом і являє собою кінцеву мету слідчої дії. Наприклад, обвинувачений Н. зізнався у вчиненні квартирної крадіжки, але ніяких інших доказів (крім цього зізнання) в слідчого не було. Виникла потреба перевірити, чи знає обвинувачений, в яких місцях знаходились в момент крадіжки предме­ти домашньої обстановки в квартирі (до крадіжки обвинувачений в цій квартирі ніколи не був). З цією метою слідчий організував відтворення обстановки і обставин події: перед прибуттям обвинуваченого пред­мети в квартирі були переставлені на інші місця, а потім обвинуваченому запропоновано вказати, де вони знаходились у момент крадіжки, і відповідно розставити їх. Обвинувачений правильно розставив ці пред­мети, довівши, що він знає, де вони постійно знахо­дились.

У випадках, коли обстановку на місці реконструювати неможливо (знищено деякі предмети, які не можна замінити), відтворення обстановки і об­ставин події провадять в умовах, коли відсутня макси­мальна схожість окремих елементів експериментального і досліджуваного явищ. Але при ньому потрібно особливо критично оцінювати результати відтворення, враховувати ступінь неспівпадання обстановки і всі можливі варіанти наслідків цього.

При проведенні відтворення обстановки і обставин події, як правило, використовуються ті самі предмети, які застосовувались під час досліджуваної події. Якщо це неможливо (предмети — речові докази підлягають експертному дослідженню або вони взагалі не існують на момент відтворення), використовуються інші пред­мети, аналогічні тим, які застосовувалися під час події, що перевіряється.

Досліди при деяких видах відтворення обстановки і обставин події (наприклад, при перевірці швидкості якихось процесів) повинні провадитись в тому ж темпі, в якому відбувалась дійсна подія. Швидкість руху автомобіля при перевірці можливості гальмування при певних дорожніх умовах повинна відповідати швидкості його руху під час події, швидкість зміни зображень, які спостерігались при вчиненні злочину, має бути такою ж, як це було в той час, коли відбувалась подія, яка до­сліджується тощо.

3. Однорідні досліди при відтворенні обстановки і обставин події провадяться неодноразово, оскільки це дає змогу краще вивчити досліджуване явище, підви­щити вірогідність результатів дослідів, уникнути випад­ковостей. Від проведення дослідів кілька разів під час одного відтворення обстановки і обставин події слід відрізняти проведення повторного відтворення. В пер­шому випадку мова йде про неодноразові однорідні досліди в межах однієї слідчої дії для підвищення ві­рогідності результатів, в другому—про проведення нової процесуальної дії у зв'язку з тим, що попереднє відтворення обстановки і обставин події проведено не­правильно (наприклад, порушено вимогу про схожість умов відтворення з умовами, в яких відбувалася подій, що перевіряється).

Для правильної оцінки результатів відтворення об­становки і обставин події можлива деяка зміна умов, в яких провадяться однорідні досліди. Свідоме усклад­нення або спрощення цих умов має па меті створення додаткових труднощів чи полегшення одержання ре­зультатів, аналогічних тим, які одержані при проведенні попередніх дослідів. Так, при проведенні відтворення обстановки і обставин події для встановлення можли­вості чути або бачити якесь явище на певній відстані, коли особа, чиї показання перевіряються, не змогла почути (побачити) це явище при проведенні дослідів у схожих умовах, слідчий може повторити дослід в умо­вах меншої відстані. Таке полегшення умов для сприй­няття, якщо воно привело до тих самих результатів, дозволяє краще оцінити правдивість показань даної особи.

Досліди не повторюються у випадках, коли з пер­шого разу досягається результат, що не викликає нія­ких сумнівів. Немає потреби проводити повторний дослід у випадку, коли, наприклад, при перевірці мож­ливості проникнути в приміщення через певний отвір позитивний результат одержано з першого разу.

4. Окремі досліди в ході відтворення обстановки і обставин події провадяться кількома етапами. Якщо результати досліду не можуть залежати від темпу його проведення, то під час нього можливі зупинки на певних етапах для аналізу і фіксації частини досліджу­ваного явища.

Наприклад, при відтворенні обстановки і обставин події в справі про крадіжку з магазину експеримен­тальним шляхом перевірялись показання обвинуваче­ного Н. про те, яким чином він проник у приміщення магазину через отвір у стелі і як він через цей самий отвір виліз назад. Спочатку обвинувачений закріпив на горищі мотузок і по ньому спустився в торговельний зал. На цьому етапі дослід було зупинено для фіксації ного результату. Потім обвинувачений показав, як він склав напроти отвору в стелі ящики і, піднявшись по них наверх, просунув через отвір вкрадені товари. Цей етап досліду також було зафіксовано. На третьому етапі досліду обвинувачений продемонстрував, яким чином він виліз через отвір на горище. Слідчий та інші учасники відтворення послідовно вивчали один етап за другим і в результаті одержали чітку уяву про всю подію в цілому.

Етапи в проведенні дослідів можуть бути умовними, якщо темп досліджуваного явища змінити неможливо. Йдеться про уявне розчленування досліду на окремі етапи для того, щоб проаналізувати кожен з них.

4. Фіксація відтворення обстановки і обставин події і оцінка його результатів.

Відтворення обстановки і обставин події і його ре­зультати фіксуються в протоколі (основний спосіб), в планах, кресленнях, фото- і кінозйомкою, а також ма­гнітофонним записом, якщо в цьому є потреба (додат­кові способи).

Протокол складається особою, яка провела слідчу дію. В ньому послідовно описуються всі проведені під час відтворення дії. У вступній частині зазначається:

місце і дата його складання, посада, звання, прізвище особи, яка провела слідчу дію; прізвище, ім'я та по батькові і адреси понятих; посада, прізвище, ім'я та по батькові спеціалістів; прізвище, ім'я та по батькові, а також адреси всіх інших учасників відтворення; статті кримінально-процесуального кодексу, з дотриманням яких провадилось відтворення, мета проведення слід­чої дії.

В описовій частині протоколу містяться такі відо­мості: точне місце проведення відтворення обстановки і обставин події; метеорологічні, звукові та інші умови;

обстановка (якщо її було реконструйовано, зазначаєть­ся, як і на підставі яких даних); розміщення учасни­ків перед початком дослідів; сигнали і засоби зв'язку між ними; зміст кожного досліду, час, який, при цьому було затрачено; місця, на яких знаходились учасни­ки; одержані результати; речові докази або інші пред­мети, використовувались в ході дослідів.

В заключній частині протоколу містяться дані про заяви та зауваження учасників відтворення обста­новки і обставин події, при час початку і закінчення відтворення, зазначається, які платі, креслення, фото- і кінозйомки були зроб­лені, і вміщуються відмітки про попередження уча­сників відтворення щодо нерозголошення одержаних даних (якщо таке попередження було зроблене), а також про те, що всі учасники слідчої дії ознайомились з протоколом і стверджують правильність зроблених в ньому записів. Протокол підписують особи, які брали участь у відтворенні обстановки і обставин події, по­няті та слідчий.

Додатковими способами фіксації процесу відтворен­ня обстановки і обставин події е складання планів, креслень, фото- і кінозйомки. Залежно від виду відтво­рення і характеру дослідів плани можуть бути масш­табними або схематичними. На планах показується розміщення всіх предметів і учасників відтворення під час окремих дослідів. Якщо досліди пов'язані з вико­ристанням якихось агрегатів, апаратів, буває доціль­ним скласти відповідні креслення, на яких вказати розміщення окремих механізмів, деталей під час досліду.

Окремі моменти процесу відтворення обстановки і обставин події при потребі фотографуються за пра­вилами судово-оперативної зйомки. Фотографію доціль­но застосовувати для фіксації розміщення предметів при відтворенні (до і після реконструкції обстановки на місці), взаємного розміщення учасників слідчої дії, найважливіших елементів дослідів і їх результатів. У випадках, коли процес досліду через його специфіку не може бути точно описаний в протоколі або зафіксо­ваний іншим шляхом, застосовується кінозйомка. Прак­тика переконує, що це найкраще допомагає з'ясувати зміст дослідів у випадках, коли досліджуване явище спостерігається в динаміці. Магнітофонний запис до­цільний у випадках, коли проводиться відтворення для перевірки можливості чути.

Результати відтворення обстановки і обставин по­дії оцінюються слідчим або особою, яка провадить дізнання відповідно до принципів радянського доказового права. В процесі оцінки результатів цієї слідчої дії перевіряється правильність визначення мети і змі­сту дослідів, умов, в яких вони провадились, вірогід­ність одержаних даних і відповідність їх іншим вста­новленим по справі доказам.

Результати відтворення обстановки і обставин по­дії будуть достовірними, коли всі проведені досліди привели до однакових результатів, які визначаються, таким чином, не випадковими, а необхідними. Якщо ж при неодноразовому проведенні дослідів будуть одержані різні результати, то і результати відтворення обстановки і обставин події не можуть визнаватись достовірними.

Результати відтворення обстановки і обставин по­дії служать базою для достовірних чи ймовірних висновків, які робить слідчий. Вони можуть бути такими, що підтверджують або заперечують передбачення слід­чого, або ж самі є підставою для нового передбачен­ня (версії) щодо досліджуваного явища.

Достовірні висновки можуть бути зроблені лише на підставі достовірних результатів відтворення обстанов­ки і обставин події. При цьому враховується ступінь схо­жості умов, в яких проводилось відтворення, з умовами,, які існували під час досліджуваної події. При проведенні відтворення для встановлення можливості або немож­ливості якогось факту чи явища в одних випадках рі­шення може бути позитивним (тобто стверджується достовірним.) Якщо ж дослідом з'ясовано, що слід міг утворитися не лише таким, але й будь-яким іншим шляхом, — висновок може бути лише імовірним. До­казове значення ймовірних висновків менше порівняно з висновками достовірними. Але було б помилкою запе­речувати корисність імовірних висновків, оскільки вони допомагають правильно визначити напрямки даль­ших пошуків перевірки доказів.

5. Перевірка показань на місці.

У практиці розслідування злочинів поширений спо­сіб перевірки показань обвинувачених (підозрюваних), потерпілих і свідків безпосередньо на тому місці, де відбувалася подія, відносно якої одержано ці показан­ня. Необхідність в застосуванні цього способу виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім співставлений показань з тим, що в дійсності є на місці події, про яку йде мова в показаннях, неможливо переконатися в їх достовірності.

Коли в слідчого виникає сумнів у тому, чи знає обвинувачений або інша допитувана особа дійсну об­становку на місці, про яку йдеться в показаннях, чи відповідають дійсності показання кількох осіб про одну й ту саму подію, учасниками якої вони були, фактич­ній обстановці на місці і, нарешті, чи взагалі знає до­питувана особа місце, про яке дає показання, — він може організувати перевірку показань на місці: 3 цією метою на пропозицію слідчого, особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.

Перевірка показань на місці—це слідча дія, яка полягає в співставленій показань про пов'язані з пев­ним місцем або предметом обставини злочину з фактич­ною обстановкою на цьому місці, показаною слідчо­му в присутності понятих тією особою, яка дала показан­ня, з метою встановлення їх достовірності.

Перевірка показань на місці не передбачена кримі­нально-процесуальним кодексом УРСР. Проте, прове­дення її не суперечить духові радянського кримінально-процесуального закону, не обмежує прав і законних інтересів обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка і базується на єдиних для всіх дій засадах.

Підготовка до перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий:

1. Перевіряє достатність і ступінь конкретності да­них про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо ці дані недостатні, провадиться додатковий до­пит особи, чиї показання перевіряються, під час чого максимально деталізуються відомості про обстановку на місці і дії даної особи. Залежно від обставин роз­слідуваної події допитуваній особі може бути запропо­новано власноручно скласти відповідну схему, де вка­зати взаєморозміщення предметів, місця знаходження окремих учасників події тощо. Цю схему, підписану допитаною особою, слідчий додає до протоколу допиту.

2. Пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і вказати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому поля­гає суть перевірки показань на місці і яким буде по­рядок її проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це обвинува­ченого, підозрюваного, потерпілого, свідка.

3. Запрошує до участі в перевірці показань на міс­ці понятих, роз'яснює їм їхні обов'язки. Поняті попереджуються про те, що вони повинні бути присутніми протягом всього процесу перевірки показань на місці і спостерігати все, що при цьому відбуватиметься, звер­нувши особливу увагу на те, що не слідчий, а саме особа, показання якої перевіряються, показує, де і що відбувалося під час події, яка розслідується.

4. В разі потреби до участі в перевірці показань на місці залучає працівників міліції і представників гро­мадськості (для забезпечення порядку і виконання до­ручень слідчого) та спеціалістів (наприклад, судового медика, криміналіста, педагога).

5. Готує необхідні науково-технічні і транспортні засоби. Крім слідчого портфеля при перевірці показань на місці можуть виявитися потрібними різні інструмен­ти для виконання особою, що дала показання, якихось дій. Транспортні засоби можуть бути використані до початку перевірки показань для перевезення учасників слідчої дії на місце, якщо воно знаходиться на далекій відстані. В цьому випадку поїздка на них не є складо­вою частиною перевірки показань на місці. В ході пере­вірки показань транспорт може використовуватися для перевезення учасників за маршрутом, який вказується особою, чиї показання перевіряються; в цьому випадку поїздка на транспортному засобі є складовою части­ною перевірки показань на місці.

6. Складає план проведення перевірки показань на місці. В плані зазначається: де, коли і з якою метою буде Проведена слідча дія, порядок і послідовність дій її учасників, реквізити, необхідні для перевірки пока­зань.

У процесі перевірки показань на місці можуть бути застосовані різні тактичні прийоми, метою яких є одер­жання достовірних результатів слідчої дії, підвищення їх доказового значення. Вони повинні відповідати пев­ним умовам, від дотримання яких залежить їх доказо­ве значення.

Загальні тактичні умови проведення перевірки пока­зань на місці полягають у слідуючому:

1. Показання можуть перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія, яка є предметом перевірки. Не можуть мати доказового значення результати пере­вірки показань в іншому, навіть максимально схожому, місці, оскільки при цьому був би порушений найістот­ніший принцип, що являє собою суть даної слідчої дії—порівняння показань з фактичною обстановкою на місці. Не допустима ніяка реконструкція обстанов­ки на тому місці, про яке йде мова в показаннях. В ок­ремих випадках, коли при перевірці показань про шлях, по якому йшов (їхав) обвинувачений, свідок, будуть встановлені якісь зміни (наявність, на момент перевірки об'їзду у зв'язку з ремонтом шляху, якого не було під час події), перевірку можна продовжувати, а після за­кінчення слідчої дії—залучити, до справи відповідну довідку про стан шляху в період, який цікавить слід­ство. Природно, що коли місце, про яке йдеться в пока­заннях, перестало існувати, дана слідча дія не може бути проведена.

2. Перевірка показань на місці можлива при умо­ві, коли особа, яка дала згоду на це, з достатньою точ­ністю і повнотою пам'ятає, обстановку на цьому місці і може показати, де саме/вона вчинила певні дії.

3. Особа, показання якої перевіряються, повинна сама, без будь-якого підказування, показувати, де і що відбувалося.

4. Якщо перевіряються показання кількох осіб що­до однієї і тієї самої події, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка показань двох або біль­ше осіб одноразово втрачає будь-яке доказове значення.

Якщо в справі провадиться перевірка показань кіль­кох осіб на одному й тому самому місці, вирішується питання, чи потрібно кожного разу замінювати поня­тих. Досвід показує, що така заміна доцільна у ви­падках, коли перевіряються показання багатьох осіб і є підстави побоюватися, що поняті можуть переплутати обставини і результати проведених перевірок, якщо їх доведеться допитувати в суді.

5. Перевірка показань на місці неприпустима, коли в цьому немає дійсної потреби, а обставини, пов'язані з місцем, про яке йдеться в показаннях, можуть бути вичерпно перевірені іншим шляхом. Виїзд на місце перевірки показань без істотної в цьому потреби пере­творюється в повторення цих показань (допит) у при­сутності понятих, що е порушенням кримінально-про­цесуального закону.

В процесі перевірки показань на місці в разі потре­би провадиться фото- і кінозйомка, складаються схеми тощо. Метою такої фіксації ходу слідчої дії є нагляд­не відображення обстановки, описаної в протоколі, всіх місць, які вказані особою, що її показання переві­ряються.

Протокол перевірки показань на місці складається за загальними вимогами кримінально-процесуального закону щодо протоколів слідчих дій.

Деякі особливості, порівняно з протоколами інших слідчих дій, має описова частина протоколу. В ній мі­стяться відомості про порядок проведення перевірки показань на місці, зокрема про те, в якій послідовності обвинувачений чи інша особа показували різні предме­ти і які пояснення вони при цьому давали, про спосіб і маршрут руху. Якщо при перевірці показань викори­стовувались транспортні засоби, потрібно навести від­повідні відомості щодо цього (номер автомашини, пріз­вище і адресу водія). В описовій частині протоколу зазначається також про те, які науково-технічні та інші засоби застосовувалися.

Доказове значення результатів перевірки показань на місці визначається тим, що особа, чиї показання належності, знайдені речі, якщо є підстави гадати, що вони покинуті чи загублені злочинцем,—беруться на об­лік. На кожну річ заводиться картка, яка містить такі дані: найменування речі, її марку, номер, серію, рік виго­товлення, докладний опис (прикмети), коли, де, в кого і за яких обставин її викрадено, загублено, вилучено. Картки на викрадені і вилучені речі зберігаються окремо і гру­пуються за алфавітним найменуванням предмета. На викрадений авіомобіль, мотоциклет чи моторолер запов­нюється спеціальна картка, яку вміщують до окремого реєстру. В останні роки здійснюється перехід до обліків за допомогою перфокарт та електронно-обчислювальної техніки. З метою вдосконалення алфавітно-дактилоско­пічного обліку розроблено інформаційно-розшукну систе­му (ІРС) для збирання та обробки первинної інформації про злочини та осіб, що їх вчинили.

Література

1. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладоннои поверхности рук человека по деталям папиллярньїх узоров.— В кн.: «Криминалистическая й судебная експертиза», вип. 3. К., РНО МООП УССР, 1966.

2. Евсютин Й. Н. К вопросу о понятий й сущностн криминалистическнх учетов оперативно-технических аппаратов МВДСССР.— «Сборник статей адьюнктов й соискателен», вьіп. 3. М., ВШ МВД СССР, 1971.

3. Шляпочников А. Каким бьіть учету правонарушителей й контролю над их поведением. — «Социалистическая законность», 1971, № 5.





Реферат на тему: Відтворення обстановки і обставин події та перевірка показань на місці (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.