Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Види управління у галузі екології за чинним законодавством (реферат)

ПЛАН

Вступ

1. Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології

2. Органи спеціального поресурсового управління

3. Органи спеціалізованого функціонального управління

4. Органи спеціалізованого галузевого управління

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Управління в галузі екології – внутрішня структура, сукупність елементів, що реалізують державну політику в галузі екології , здійснюють певні функції.

Управління в галузі екології - це врегульовані правовими нормами суспільні відносини , в яких реалізується діяльність державних органів , органів самоврядування, громадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля і екологічної безпеки юридичними і фізичними особами , шляхом гарантування дотримання екологічного законодавства та попередження правопорушень у цій галузі.

Органи спеціального державного управління - спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Органи спеціального державного управління поділяються на:

· Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології;

· Органи спеціального поресурсового управління;

· Органи спеціалізованого функцонального управління;

· Органи спеціалізованого галузевого управління.

Розглянемо кожний з цих видів окремо.

1. ОРГАНИ НАДВІДОМЧОГО КОНТРОЛЮ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

До таких органів звичайно відносяться Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Функції, види діяльності ,організація роботи цього органу регулюється Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 10 лютого 1995р. №120/95.

Згідно з цим положенням, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України) є централь­ним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони навко­лишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколиш­нього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності.. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє і вносить на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України пропо­зиції щодо вдосконалення законодавства.

Основними завданнями Мінекобезпеки України є:

проведення державної екологічної, науково-технічної та еко­номічної політики, спрямованої на збереження та відтворення без­печного для існування живої та неживої природи навколишнього се­редовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядер­ного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення стійкого соціально-економічно­го розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України

державний контроль за додержанням вимог законодавства з пи­тань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки;

ведення державного обліку ядерних матеріалів і контроль за їх зберіганням, транспортуванням і використанням;

здійснення нормативно-правового регулювання щодо викори­стання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм збережен­ня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

організація проведення державної екологічної експертизи;

оцінка безпеки експлуатації об'єктів ядерної енергії (приладів, устаткування, виробництв, підприємств, складів і сховищ, що містять ядерні матеріали, радіоактивні речовини та джерела іонізую­чих випромінювань) і транспортних засобів, які залучаються до їх перевезення, та об'єктів, що проектуються або споруджуються;

обгрунтування доцільності розроблення державних і регіональ­них екологічних програм за результатами вивчення і дослідження стану навколишнього природного середовища України чи окремих регіональних проблем природокористування;

інформування Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та громадян України про екологічний стан, включаючи стан екологічної безпеки об'єктів ядерної енергії та інших техногенних об'єктів;

здійснення міжнародного співробітництва з питань екології, без­печного використання ядерної енергії та радіаційних технологій, ор­ганізація виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних до­говорів України з цих питань.

Мінекобезпеки України відповідно до покладених на нього за­вдань:

1) здійснює комплексне управління та регулювання в галузі охо­рони навколишнього природного середовища, раціонального вико­ристання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулю­вання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

2) координує діяльність центральних органів державної виконав­чої влади, підприємств, установ і організацій у галузі охорони на­вколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

3) здійснює державний контроль:

за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і під­земних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тва­ринного світу, морського середовища і природних ресурсів тери­торіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду України;

додержанням норм і правил екологічної, ядерної і радіаційної без­пеки об'єктів ядерної енергії;

додержанням правил зберігання, транспортування, застосування та поховання токсичних, радіоактивних та інших особливо небез­печних речовин і матеріалів, засобів захисту рослин і мінеральних добрив, промислових і побутових відходів;

4) організовує перевірки підприємств, установ і організацій щодо додержання ними норм і правил екологічної безпеки;

5) здійснює екологічний контроль у пунктах пропуску через Дер­жавний кордон України, виконує функції компетентного органу Ук­раїни у справах перевезення ядерних та радіоактивних матеріалів;

6) організовує роботу національної системи обліку ядерного ма­теріалу та контролю за ним, забезпечує координацію заходів, пов'я­заних із реалізацією Угоди міх Україною і Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) про застосування гарантій до всього ядерного матеріалу в мирній ядерній діяльності України, включаючи підготовку необхідної для нього інформації;

7) установлює норми і правила, бере участь у розробленні стан­дартів щодо регулювання використання природних ресурсів, охоро­ни навколишнього природного середовища від забруднення та іншого шкідливого впливу, забезпечення екологічної безпеки, виз­начає критерії, затверджує норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки, транспортування і зберігання ядерних матеріалів і радіоак­тивних речовин, поводження з відходами, фізичного захисту ядер­них матеріалів, конструювання та експлуатації обладнання атомних станцій та джерел іонізуючих випромінювань;

8) погоджує проекти нормативних актів, які розробляють інші спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади, з пи­тань охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

9) визначає разом з іншими заінтересованими центральними ор­ганами державної виконавчої влади напрями щодо формування еко­логічних розділів державного бюджету і державної програми еконо­мічного та соціального розвитку, здійснює контроль за їх виконан­ням, вносить відповідні пропозиції щодо використання місцевих по­забюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;

10) організовує розроблення, реалізацію та контроль за виконан­ням екологічних програм та програм забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки в Україні;

11) бере участь у формуванні державного контракту на споруд­ження природоохоронних об'єктів, координує пов'язану з виконан­ням цього контракту діяльність підприємств, установ і організацій;

12) розробляє і запроваджує в установленому порядку еко­номічний механізм природокористування і охорони навколишнього природного середовища; організовує розроблення і впровадження заходів економічного стимулювання охорони навколишнього при­родного середовища, раціонального використання і відтворення при­родних ресурсів, забезпечення належного стану екологічної, ядерної і радіаційної безпеки;

13) видає у передбачених законодавством випадках дозволи (ліцензії) на здійснення діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і спеціальне використан­ня природних ресурсів та перевіряє виконання підприємствами, ус­тановами та організаціями умов цих дозволів (ліцензій), додержання норм і правил екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

14) установлює порядок видачі та видає окремим особам, які пра­цюють на об'єктах ядерної енергії, дозволи на право управління цими об'єктами і важливими для їхньої безпеки технологічними процесами;

15) затверджує ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поховання (складування) відхо­дів промислового, сільськогосподарського, будівельного й інших ви­робництв, інших видів шкідливого впливу, коли це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, те­риторій інших областей тощо.

З метою організації та здійснення державного контролю у га­лузі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки у Міністерстві діють Державна екологічна інспекція та Головна державна інспекція з на­гляду за ядерною безпекою. Положення про ці інспекції затверджує Кабінет Міністрів України.

У структурі центрального апарату Мінекобезпеки України утво­рюється Адміністрація ядерного регулювання, яка здійснює функції органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. По­ложення про неї затверджує Міністр.

Для забезпечення державного управління територіями та об'єк­тами природно-заповідного фонду, реалізації Програми перспектив­ного розвитку заповідної справи в Україні у Міністерстві діє Головне управління національних природних парків і заповідної справи. Положення про Головне управління затверджує Кабінет Міністрів України.

Мінекобезпеки України є юридичною особою, має самостій­ний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Міністерство охорони здоров'я України

Діяльність цього органу надвідомчого управління в галузі екології регулюється Положенням про Міністерство охорони здоров'я ( затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р.)

Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони здо­ров'я, координує діяльність національної служби охорони здоров'я по збереженню і зміцненню здоров'я громадян на основі розвитку профілактики захворювань і формування здорового способу життя, організації висококваліфікованої медичної допомоги населенню.

У межах своєї компетенції Міністерство організує виконання актів законо­давства України і здійснює систематичний контроль за їх виконан­ням.

МОЗ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його удосконалення і вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

МОЗ відповідно до покладених на нього завдань:

1. забезпечує реалізацію державної політики щодо охорони здо­ров'я, розробляє проекти відповідних державних програм на перс­пективу, вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції про їх фінансове забезпечення;

2. організовує вивчення впливу навколишнього природного сере­довища на здоров'я людини, розробляє заходи, спрямовані на недо­пущення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я людини, бере участь у визначенні напрямів та прове­денні разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними. Київ­ською та Севастопольською міськими державними адміністраціями роботи з метою запобігання хворобам, зниження захворюваності, інвалідності та смертності;

3. погоджує стандарти, технічні умови, іншу нормативно-технічну документацію на харчові продукти, питну воду, нові хімічні речовини, промислові вироби, полімерні і синтетичні ма­теріали, а також введення нових технологічних процесів, устатку­вання, приладів, які можуть шкідливо впливати на здоров'я; дає дозвіл на застосування нових хімічних речовин, засобів і методів для виробництва і обробки продуктів харчування, а також використання стимуляторів росту рослин і тварин, хімічних засобів захисту рос­лин;

4. вносить пропозиції щодо заборони або тимчасового припинен­ня експлуатації діючих об'єктів, які можуть завдати шкоди здоров'ю людей викидами, відходами або покидьками, а також будівництва об'єктів у разі відхилення від затверджених проектів, порушення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм і правил; погоджує відведення земельних ділянок під будівництво і проекти розміщення, будівництва, реконструкції, технічного переобладнан­ня підприємств, будівель, споруд.

2. ОРГАНИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПОРЕСУРСОВОГО УПРАВЛІННЯ

До таких органів відносяться: Держкомзем, Держкомгеології, Держводгосп, Держкомлісгосп, Держрибгосп, Держкомгідромет, Державний комітет України по нагляду з охорони праці. Кожен зних «завідує» окремими природними ресурсами , здійснює управління і нагляд в чітко визначеній області правовідносин в галузі екології.

Розглянемо окремі з цих органів.

Державний комітет України по геології і використанню надр

Правове регулювання діяльності цього комітету здійснюється Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, де­кретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів Ук­раїни, Положенням про Державний комітет України по геології і використанню надр (затв. Постановою Кабміну від 1 квітня 1996р).

Державний комітет по геології і використанню надр ( Держкомгеології ) є центральним оганом державної виконавчої влади , підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Держкомгеології реалізує державну політику у галузі геології і розвідки надр, сприяє структурній перебудові економіки країни, ор­ганізує і координує проведення робіт з геологічного вивчення і ви­користання надр.

. Основними завданнями Держкомгеології є:

організація планомірного геологічного вивчення надр, визначен­ня потреб народного господарства в мінеральній сировині та послу­гах, пов'язаних з вивченням та використанням надр;

здійснення єдиної науково-технічної політики у галузі геології і розвідки надр на основі державних комплексних цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.

облік розвіданих родовищ корисних копалин та приймання ре­зультатів геологічних досліджень, створення державного фонду родовищ корисних копалин і разом з Держнаглядохоронпраці — державного фонду надр;

складання державного балансу запасів корисних копалин, комп­лектування та розпорядження геологічною інформацією;

державний контроль за повнотою та якістю геологічного вивчен­ня надр;

організація і забезпечення наукових досліджень у сфері геоло­гічного вивчення і використання надр та розвиток зовнішніх науко­во-технічних зв'язків.

Держкомгеології відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє на основі державних програм цільові програми пер­спективного розвитку геологорозвідувальних і галузевих науково-дослідних робіт та геологорозвідувальної техніки, визначає заходи щодо їх виконання;

здійснює функції державного замовника на проведення геоло­горозвідувальних робіт;

бере участь у підготовці пропозицій щодо встановлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин;

розробляє і затверджує нормативні документи з планування, фінансування, проектування і визначення кошторисної вартості ге­ологорозвідувальних робіт, які є обов'язковими для всіх підприємств, що виконують геологорозвідувальні роботи за рахунок державного бюджету;

організує та проводить у випадках, передбачених законодав­ством, конкурси (тендери) з надання надр у користування;

бере участь у передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння;

здійснює спостереження за підземними водами з оцінкою їх ресурсів, за ендогенними та екзогенними процесами, проводить дер­жавне еколого-геологічне картографування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом гос­подарської діяльності;

бере участь у розробленні та реалізації міжвідомчих програм геологічних та еколого-геологічних досліджень, підготовці необхід­них даних для прогнозування землетрусів, вивченні небезпечних геологічних процесів;

готує пропозиції щодо створення нових виробництв і лік­відації застарілих, діяльність яких пов'язана з проведенням геоло­горозвідувальних робіт та розробкою родовищ корисних копалин, координує та погоджує їх із заінтересованими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади;

складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

Державний комітет України по нагляду за охороною праці

Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) є центральним органом державної вико­навчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Комітет реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснює державні нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці і при користуванні надрами.

Основними завданнями Держнаглядохоронпраці є:

комплексне управління охороною праці на державному рівні;

здійснення державного нагляду за додержанням у процесі тру­дової діяльності вимог законодавчих та інших нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт по геологічному вивченню надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

проведення експертизи проектної документації і видача дозво­лів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підпри­ємств, об'єктів і засобів виробництва:

координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці і підвищення ефективності державного нагляду за охороною прані! розвиток у встановленому порядку міжнародних зв'язків з пи­тань нагляду та охорони праці.

Держнаглядохоронпраці відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади і профспілок національну програму по­ліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і конт­ролює її виконання;

2) здійснює управління Державним фондом охорони праці;

3) координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничо­го середовища;

4) організує і здійснює державний нагляд за:

додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів щодо охоро­ни праці;

відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці ді­ючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устат­кування, транспортних засобів і приладів, а також придбаних за кордоном;

безпекою і технічним станом будов, споруд, обладнання, інших засобів виробництва;

своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими за­собами індивідуального захисту і утриманням їх відповідно до чин­них нормативних актів;

виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагод­женням і експлуатацією машин, механізмів, устаткування, транспорт­них та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;

відповідністю вимогам правил і норм з охорони праці об'єктів виробничого, соціально-культурного та побутового призначення, а також тих, що будуються і реконструюються;

виготовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням та обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;

повнотою вивчення родовищ корисних копалин і умов їх розроб­ки, умов будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин, відходів виробництва, а також правильністю і своєчасністю передачі родовищ корисних копалин для промисло­вого освоєння:

додержанням вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину, роз­робці родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин і використанні надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корис­них копалин;

забезпеченням раціонального використання мінеральних ресурсів при їх переробці, найбільш повним і комплексним вилученням наявних корисних компонентів:

проведенням комплексу маркшейдерських і геологічних робіт;

роботою служб внутрівідомчого контролю за станом охорони праці, служб охороні! праці та інших структурних підрозділів під­приємств щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

готовністю воєнізованих та інших професійних аварійно-рятувальних формувань, аварійно-диспетчерських служб до локалізації и ліквідації аварій.

 

Держнаглядохоронпраці здійснює в межах своєї компетенції державний нагляд на підприємствах, в установах й організаціях не­залежно від форм власності, а також за виробничою діяльністю ок­ремих підприємців, за винятком об'єктів Міністерства оборони. Мі­ністерства внутрішніх справ. Служби безпеки. Прикордонних військ, Національної гвардії і спеціальних виробів, які виготовляються за їх замовленнями.

Періодичність обстеження підприємств та об'єктів встановлюєть­ся Комітетом залежно від стану умов праці та потенціальної небез­пеки виробництва;

реєструє об'єкти газового комплексу, котельні установки і посудини, що працюють під тиском, трубопроводи для пари і гаря­чої води. підйомні споруди, склади вибухових матеріалів та інші об'єкти, що потребують реєстрації відповідно до чинних норматив­них актів;

Проводить: експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об'єктів, розробок нових-технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на відповідність їх нормативним актам про охорону праці. Бере участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об'єктів;

вибіркову перевірку наявності і виконання проектів ведення робіт по геологічному вивченню надр, розробки родовищ корисних копалин і будівництва підземних споруд, заходів щодо запобігання і усунення шкідливого впливу гірничих робіт на будинки та спору. ди, а також установленого порядку обліку, стану і руху запасів корисних. копалин, перероблюваної сировини та їх втрат:

Видає:

дозволи на введення нових і реконструйованих об'єктів вироб­ничого та соціально-культурного призначення, а також на початок роботи створених підприємств, виготовлення і передачу у виробни­цтво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших за­собів виробництва, на впровадження нових технологій: виготовлен­ня, випробування, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження та експлуатацію парових і водогрійних котлів і посуди. що працюють піл тиском, трубопроводів для пари й гарячої води, підйомних спо­руд, устаткування і технологічних об'єктів газового комплексу;

свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів підприємствами і організаціями, дозволи на проведення підрив­них робіт і виготовлення найпростіших вибухових речовин на місцях робіт:

 

3. ОРГАНИ СПЕЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

До органів спеціального функціонального управління в галузі екології відносяться ті органи, які мають одну або більше функцій управління в галузі екології. Разом з тим вони здійснюють управління і в інших сферах управлінської діяльності.

До таких органів відносять:

1. Міністерство надзвичайних ситуацій;

2. Державтоінспекцію МВС України ( здійснює контроль за викидами шкідливих забруднюючих речовин у повітря з пересувних джерел);

3. Держспоживзахист ( внутрішня екологічна безпека);

4. Держстандарт (забезпечує метрологічний нагляд , видає сертифікати якості);

5. Держбуд (додержання вимог використання земель, додержання вимог при будівництві, моніторинг);

6. Українська державна інспекція реєстру та безпеки судноплавства .

7. Мінінформ.

Розглянемо діяльність органів спеціального функціонального управління на прикладі Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації. Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації

Його діяльність висвітлюється у відповідному положенні КМ від 24.05.1996.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є центральним органом дер­жавної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Комітет реалізує державну політику в галузі стандартизації, забезпечення єдності та достовірності вимірювань і сертифікації, направлену на забезпечення економічної самостійності України.

Головними завданнями Держстандарту України е:

створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;

забезпечення єдності та достовірності вимірювань з метою за­хисту інтересів держави і споживачів:

здійснення державного нагляду за впровадженням і додержан­ням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на про­дукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, ви­користання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;

визначення основних напрямів і координація проведення заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов'язаних із стан­дартизацією, метрологією та сертифікацією:

організація науково-технічної інформації в галузі стандартиза­ції, метрології та сертифікації.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

готує пропозиції про соціальні, економічні правові основи забезпечення якості продукції (робіт, послуг); взаємодіє з товарист­вами споживачів та іншими громадськими організаціями у галузі стандартизації, метрології та сертифікації;

визначає з урахуванням завдань соціально-економічного розвит­ку України пріоритетні напрями розвитку стандартизації, метрології та сертифікації;

здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, ві­домствами й об'єднаннями підприємств програм метрологічного за­безпечення, затверджує і систематично проводить оцінку їх реа­лізації;

затверджує за поданням міністерств, відомств і об'єднань під­приємств головні, базові організації та технічні комітети у галузі стандартизації, координує їх діяльність;

веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів, технічних умов і змін, що до них вносяться, рішень про їх скасування, надсилає заінтересованим організаціям відповідну інформацію:

має виключне право видання та перевидання державних стан­дартів:

надає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднанням і ор­ганізаціям у впровадженні міжнародних стандартів по системах управління якістю, організує сертифікацію цих систем;

забезпечує акредитацію випробувальних центрів на право про­ведення сертифікаційних і приймальних випробувань, атестацію ви­робництв для підтвердження можливості стабільного випуску сертифікованої продукції, інспекційний контроль за додержанням умов сертифікації;

сприяє діяльності міністерств, відомств, підприємств та їх об'єднань, спрямованій на підвищення ефективності метрологічних робіт, забезпечує атестацію метрологічних служб, вимірювальних, випробувальних, хіміко-аналітичних лабораторій, здійснює розробку наукових і методичних основ вимірювань, метрологічну атестацію методик виконання вимірювань і нагляд за додержанням їх вимог:

організує виконання робіт по удосконаленню системи забезпе­чення єдності та достовірності вимірювань, при необхідності розробляє і затверджує державні нормативні документи, що регламен­тують норми і правила забезпечення єдності та достовірності вимі­рювань і метрологічного забезпечення, вживає заходів до збережен­ня і підтримання на сучасному рівні еталонної бази України:

проводить роботу, пов'язану із передачею розміру одиниць фі­зичних величин на всіх рівнях вимірювань:

здійснює державну повірку засобів вимірювань і засвідчує її результати, виконує особливо точні вимірювання за замовленням підприємств, їх об'єднань і організацій, забезпечує їх комплексне метрологічне обслуговування;

забезпечує науково-методичне керівництво метрологічною діяль­ністю організацій Комітету і розвиток їх провірочно-технологічноі бази;

здійснює державний нагляд за додержанням вимог стандар­тів, технічних умов, іншої нормативно-технічної документації, норм і правил підприємствами, їх об'єднаннями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності;

забезпечує взаємодію з органами державного нагляду, інші її контролюючими і правоохоронними органами, товариствами спожи­вачів у питаннях державного нагляду за якістю продукції (робіт, послуг);

узагальнює та аналізує дані про технічний рівень і якість про­дукції, що випускається підприємствами, їх об'єднаннями і органі­заціями, та про стан її метрологічного забезпечення, розробляє за результатами державного нагляду пропозиції щодо підвищення якості продукції, вдосконалення метрологічного забезпечення і подає її Кабінетові Міністрів України, іншим заінтересованим ор­ганам;

організує на базі навчальних закладів Держстандарту Ук­раїни підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівних та інженерно-технічних працівників сфери Держстандарту України і суспільного виробництва в галузі стандартизації, метрології га сертифікації.

Держстандарт України має право:

дозволяти, як виняток, окремим підприємствам (за згодою із споживачем) виготовлення продукції з тимчасовим відхиленням від вимог державних стандартів для реалізації в межах України;

одержувати від підприємств, їх об'єднань та організацій для проведення державних випробувань безплатно не менш як по од­ному зразку засобів вимірювань, що заплановані до серійного вироб­ництва або імпортуються партіями, визначати в установленому по­рядку умови використання цих засобів;

4. ОРГАНИ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГАЛУЗЕВОГО УПРАВЛІННЯ

До таких органів відносяться Мінагропром, Мінвуглепром, Держнафтогаз тощо. Це такі органи спеціального державного управління, у віданні яких знаходиться окрема галузь народного господарства.

Міністерство реалізує державну політику розвитку вугільної промисловості, сприяє структурній перебудові економіки, формує систему заходів щодо забезпечення економічної самостійності України.

Міністерство, використовуючи економічні методи, будує свою діяль­ність за принципами розмежування функцій державного управлін­ня та безпосереднього господарювання, що здійснюється підприєм­ствами, установами й організаціями.

До сфери функціонального управління Міністерства належать підприємства, установи, й організації вугледобувної промисловості , вугільного машинобудування, шахтного та вугільного будівництва а також гірничо - рятувальні підрозділи.

Завдання Мінвуглепрому:

розробка і реалізація державної політики розвитку вугільної промисловості з метою досягнення світового рівня технології вироб­ництва та якості продукції, оптнмізації виробничої структури, пере­орієнтації вугільної промисловості з урахуванням нових джерел по­стачання сировини та ринків збуту продукції, нових зв'язків по коо­перації виробництва;

координація діяльності підприємств вугільної промисловості, за­хист їх інтересів у державних та інших органах, забезпечення дер­жавної підтримки у розв'язанні завдань по задоволенню потреб на­селення у вугільному паливі;

формування й розміщення в установленому порядку державно­го замовлення, координація діяльності підприємств, пов'язаної з виконанням цього замовлення:

розробка комплексних наукових програм, спрямованих на по­ліпшення стану навколишнього природного середовища у вугільних регіонах України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів, впровадження безвідхідних технологій;

розвиток машинобудівної бази, бази будівельної індустрії ву­гільної промисловості тощо.

ВИСНОВКИ

Управління в галузі екології — урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян

Ознаки управління в галузі екології

1) Різновид соціального управління що регламентується правовими нормами

2) Система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо управління

в галузі екології, визначає його мету і завдання, функції в цій сфері,

повноваження і функції суб'єктів управління, права і обов'язки фізичних і

юридичних осіб та порядок їх взаємовідносин

3) В основу управління в галузі екології покладено цілеспрямовану

діяльність органів держави, місцевого самоврядування та громадських

об'єднань (суб'єктів управління)

4) Діяльність суб'єктів управління спрямована на забезпечення ефективного

використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного

середовища, екологічної безпеки

5) Функції суб'єктів управління передбачають організацію, погодження,

координацію і контроль за діяльністю інших суб'єктів управлінських

правовідносин.

6) Державно-правове забезпечення дотримання вимог екологічного

законодавства, попередження і 'упередження екологічних правопорушень та

заходів щодо захисту екологічних прав громадян

Використана література:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право України. – К., 1997

2. Екологія і закон. Екологічне законодавство України.\\ за ред. Доктора юридичних наук, професора, засл. юриста України, академіка УЕАН В.І. Андрейцева . – К.,1998





Реферат на тему: Види управління у галузі екології за чинним законодавством (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.