Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Управління закордонними справами (реферат)

ПЛАН

1. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами

2. Служба в органах внутрішніх справ

3. Міліція

4. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону

5. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху

6. Державний пожежний нагляд

7. Внутрішні війська


§ 1. Організаційно-правові засади управління закордонними справами

Державне управління закордонними справами — це діяльність органів держави, спрямована на здійснення зовнішньої політики України. Відповідно до ст. 18 Конституції України зовніш­ньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її націо­нальних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

З метою забезпечення національних інтересів України її зовні­шня політика спрямовується на виконання найголовніших завдань, серед яких: утвердження і розвиток України як незалежної, демок­ратичної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та не­доторканності її кордонів; включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення громадян і підвищення добробуту народу;

захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кор­доном; створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і вихідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом.

Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється представництвами, бере участь у діяльності впливових міжнародних організацій (ООН, НБРЄ, СНД та ін.) в обсязі, необхідному для ефек­тивного забезпечення національних інтересів.

Серед правових актів, в яких визначаються засади зовнішньої політики, повноваження та завдання державних органів України, слід назвати Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.. Акт про незалежність України від 24 серпня 1991 p., Конституцію України, Заяву про без'ядерний статус України від 24 жовтня 1991 p., Основні напрями зовнішньої політики України та ін. Визначення засад зовнішньої політики України віднесено до повно­важень Верховної Ради України.

Відповідно до Основних напрямів зовнішньої політики України Українська держава реалізує зовнішню політику на таких засадах: здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав; розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи; Україна не є ворогом жод­ної держави, засуджує війну як знаряддя національної політики та ін.

До повноважень Верховної Ради в зовнішньополітичній діяль­ності належить також: заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про вико­ристання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; надання у встановлений зако­ном строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України та ін.

Президент України виступає гарантом державного суверені­тету, територіальної цілісності України, забезпечує державну неза­лежність, національну безпеку і правонаступництво держави. Як глава держави він представляє її у міжнародних відносинах, здій­снює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішен­ня про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дип­ломатичних представництв України в інших державах і при міжна­родних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатич­них представників іноземних держав; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Важливу роль у здійсненні зовнішньої політики України вико­нує Кабінет Міністрів України, який забезпечує державний сувере­нітет і економічну самостійність України, реалізує внутрішню і зов­нішню політику держави.

З метою підвищення ефективності, цілеспрямованості та узгод­женості здійснення зовнішньої політики України координація діяль­ності міністерств, інших органів виконавчої влади та установ у сфері зовнішніх зносин покладається на Міністерство закордонних справ України.

§ 2. Міністерство закордонних справ України та його органи за кордоном

Міністерство закордонних справ України (далі — МЗС Ук­раїни) є центральним органом виконавчої влади, забезпечує у межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здій­снює координацію всіх учасників зовнішньополітичних зв'язків дер­жави. Положення про Міністерство закордонних справ України зат­верджено Указом Президента України від 3 квітня 1999 р.[1] У межах своїх повноважень МЗС України організує виконання актів законодав­ства України і здійснює контроль за їх реалізацією.

Головними завданнями МЗС України є: участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мир­ного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства; сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партне­ра; створення сприятливих зовнішніх умов для зміцнення незалеж­ності, державного суверенітету, економічної самостійності та збере­ження територіальної цілісності України; забезпечення відповідно до наданих повноважень цілісності та узгодженості зовнішньопо­літичного курсу України; захист прав і інтересів громадян і юридич­них осіб України за кордоном; сприяння розвиткові зв'язків із зару­біжними українськими громадянами та надання цим громадянам підтримки і захисту відповідно до норм міжнародного права та чин­ного законодавства України.

У ході своєї діяльності МЗС України: бере участь у здійсненні зовнішньополітичної діяльності держави; розробляє пропозиції щодо засад зовнішніх зносин і у встановленому порядку подає їх Президентові України; розробляє і подає Президентові та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ініціатив міжнародного харак­теру та заходів, спрямованих на підвищення ефективності співпраці України з іноземними державами і міжнародними організаціями та ін.

Важливі функції МЗС України пов'язані з керівництвом власни­ми органами. Для цього воно вносить на розгляд Президентові Ук­раїни пропозиції щодо створення, реорганізації та ліквідації дипло­матичних представництв України за кордоном, консульських установ, постійних представництв країни при міжнародних організаціях; вно­сить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ство­рення, реорганізації та ліквідації представництв МЗС України на території Україні; здійснює їх поточне фінансування, придбання і будівництво приміщень для їх розміщення; забезпечує проведення єдиної кадрової політики і функціонування структур, пов'язаних з підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів дипломатичної служби; організовує на території України та за кор­доном консульську роботу, забезпечує візову політику України, здійснює в межах своїх повноважень паспортне забезпечення.

При виконанні покладених на нього функцій МЗС України взає­модіє з іншими центральними органами виконавчої влади України, орга­нами АРК, місцевими державними адміністраціями, органами місцево­го самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

МЗС України у межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх виконання, а у разі необхідності видає разом з іншими центральни­ми органами виконавчої влади спільні акти.

МЗС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські уста­нови України за кордоном, представництва України при міжнародних організаціях, представництва МЗС України на території України, організації та установи, що належать до сфері його управління.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повнова­жень МЗС України, у ньому утворюється колегія. Члени колегії МЗС України затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення ко­легії проводяться в життя, як правило, наказами Міністра закордон­них справ України.

Закордонними органами МЗС України є дипломатичні представ­ництва України, консульські установи, місії України за кордоном.

Дипломатичне представництво України є постійно діючою уста­новою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захища­ти інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

Керівництво дипломатичним представництвом здійснює МЗС Ук­раїни. Діяльність дипломатичного представництва базується на поло­женнях Віденської конференції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 p., двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів Украї­ни, законодавства України та держави перебування. Правовий статус дипломатичного представництва врегульований Положенням про дип­ломатичне представництво України за кордоном, затвердженим розпо­рядженням Президента України від 22 жовтня 1992 p.

До функцій дипломатичного представництва України належить: представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин; захист інтересів України, прав та інте­ресів її громадян і юридичних осіб в цій державі; ведення переговорів з її урядом. Крім цього, дипломатичне представництво займається з'я­суванням всіма законними засобами становища і подій у державі пе­ребування та інформує про них відповідні органи України, поширен­ням у державі перебування інформації про становище в Україні і події міжнародного життя, розвитком співробітництва в галузі економіки, культури і науки. Дипломатичне представництво України за доручен­ням Міністра закордонних справ України може виконувати і кон­сульські функції.

Главою дипломатичного представництва України є посол, послан­ник або повірений у справах. Він є головним представником України в державі перебування, здійснює керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України, спеціалістів, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.

Посол або посланник призначається Указом Президента Украї­ни за поданням Міністра закордонних справ України в разі отриман­ня згоди (агреману) на це призначення іноземної держави, до якої він направляється. Повірений у справах України, а також інші члени дипломатичного персоналу призначаються наказом Міністра закор­донних справ України.

Главою дипломатичного представництва України, членами дип­ломатичного персоналу можуть бути тільки громадяни України, а членами адміністративно-технічного й обслуговуючого персоналу — як громадяни України, так і громадяни держави перебування при відповідному повідомленні міністра закордонних справ цієї держа­ви. Президент України за поданням Міністра закордонних справ Ук­раїни може призначити главу дипломатичного представництва або члена його персоналу одночасно представником України при будь-якій міжнародній організації. Дипломатичне представництво Украї­ни в іноземній державі може одночасно представляти інтереси Ук­раїни в інших державах за їх згодою.

Консульські установи України (Консульське управління МЗС Ук­раїни, представництва МЗС України в Україні, консульські відділи дип­ломатичних представництв України, генеральні консульства, консуль­ства, віце-консульства та консульські агентства) захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб, громадян України, сприя­ють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розши­ренню економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму, а також сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною.

Консульські установи здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, міжнародних договорів та звичаїв, а також згідно з Консульським статутом України, затвердженим Указом Пре­зидента України від 2 квітня 1994 p.[2] Консульські установи підпоряд­ковані МЗС України і діють під загальним керівництвом глави дип­ломатичного представництва України у державі перебування. Гене­ральні консульства, консульства, віце-консульства і консульські агентства очолюються відповідно генеральними консулами, консу­лами, віце-консулами і консульськими агентами. МЗС України за погодженням з державою перебування визначає місцезнаходження консульської установи, її клас і консульський округ.

Консул зобов'язаний вживати відповідних заходів для того, щоб усі юридичні особи та громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебу­вання і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і дер­жава перебування, а також міжнародними звичаями. Консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі, приймає письмові та усні звернення юридичних осіб і громадян України та іноземних юридич­них осіб і громадян, надає допомогу у виконанні службових обо­в'язків членам державних делегацій України та іншим представни­кам державних органів України, органів місцевого самоврядування, а також керівникам державних підприємств і установ, які перебува­ють у межах його консульського округу.

Консул також здійснює ведення військового обліку громадян Ук­раїни, виконує доручення слідчих або судових органів України, обо­в'язки нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану, функції охорони та розпорядження майном громадян України; контролює до­держання законодавства держави перебування і договорів, укладених Україною з цією державою, та міжнародних договорів, учасниками яких є Україна і держава перебування, щодо громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі в іншій формі, відбувають покарання або пропали без вісті. Крім цього, на консула покладено вирішення питань щодо паспортів громадян України і віз на в'їзд в Україну, виїзд з України і транзитний проїзд через терито­рію України та питань, пов'язаних з громадянством.

Консул може виконувати й інші функції, які не забороняються законами і правилами держави перебування та проти яких вона не має заперечень, або які передбачені договорами, діючими між Украї­ною і державою перебування.

Консул виконує покладені на нього функції особисто або дору­чає їх виконання іншій консульській посадовій особі. У державі, де немає дипломатичних представництв України, за згодою держави перебування на консула можуть бути покладені також дипломатичні функції. В окремих випадках за згодою держави перебування кон­сул може виконувати свої функції за межами свого консульського округу, а за дорученням МЗС України та згодою іноземних держав — на території іншої або інших держав.

У складі дипломатичних представництв України за кордоном утворені торговельно-економічні місії. Вони представляють та захи­щають у державі перебування інтереси України в галузі зовнішньо­економічної діяльності.

§ 3. Адміністративно-правове регулювання в'їзду в Україну і виїзду з України

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на за­конних підставах перебуває на території України, гарантується сво­бода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно за­лишати територію України, за винятком обмежень, які встановлю­ються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Усі громадяни, які перетинають державний кордон України, тобто ті, що в'їжджають в Україну та виїжджають з України, поділяються на дві основні групи: а) громадяни України; б) іноземні громадяни.

Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України, є Закон Украї­ни від 21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»[3]. Відповідно до нього громадяни України мають право виїжджати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їжджати в Україну Причому на громадян України, які звернули­ся з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається також будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.

Порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави. Громадянам України, які мають право виїхати з України, слід одержати документи, що дають право на виїзд з Украї­ни і в'їзд в Україну. Такими документами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатич­ний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Ці до­кументи є власністю України і за умови їх належного оформлення дійсні для виїзду в усі держави світу. В разі втрати громадянином України таких документів документом, що дає право на в'їзд в Украї­ну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дип­ломатичними представництвами чи консульськими установами Украї­ни за кордоном. Перетинання громадянами України державного кор­дону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного із зазначених документів.

Порядок і терміни оформлення документів для виїзду громадян України за кордон встановлюються вищеназваним Законом та поста­новами Кабінету Міністрів Україні від 31 березня 1995 р. «Про затверд­ження Правил оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової зат­римки та вилучення»[4] та від 12 серпня 1994р. «Про затвердження Положення про посвідчення особи на повернення в Україну»[5].

Громадянинові України в деяких випадках може бути тимчасо­во відмовлено у видачі паспорта, наприклад, якщо громадянин обіз­наний з відомостями, які становлять державну таємницю, — до за­кінчення терміну, встановленого в законодавстві; діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання — до виконання зобов'язань та ін.

У таких самих випадках може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон громадянинові України, який вже має паспорт для виїзду за кордон. Відмова в оформлені паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилу­чення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У судовому порядку також може бути оскаржена відмо­ва громадянинові України у виїзді за кордон і з деяких інших підстав.

Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну і виїзд з України іноземних громадян, є Закон України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців»[6] та «Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 p.[7] Ці акти діють щодо усіх іноземців, які прибувають в Україну, незалежно від їх статусу і мети приїзду. Іно­земці в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом по її території через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом або документом, що його замінює, і у разі наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду і виїзду не встановлено законодавством України. Громадяни держав, з яки­ми Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в'їжджають в Україну за дійсним національним паспортом у разі наявності належним чином оформленого запрошення від юри­дичних чи фізичних осіб в Україні.

Іноземці, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тим­часово перебувати на її території за національним паспортом, який має бути зареєстрований у МЗС України та його представництвах, або у готелях, або в органах внутрішніх справ. Деякі категорії іноземців звільняються від такої реєстрації (глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських і урядових делегацій та інші особи).

Іноземці можуть перебувати в Україні в приватних справах або іммігрувати в Україну на постійне проживання чи для працевлашту­вання на визначений термін. Відповідно до Закону України від 24 груд­ня 1993 р. «Про біженців»[8] їм може бути наданий статус біженця.

Іноземцям може бути заборонено в'їзд в Україну і виїзд з Украї­ни, якщо це необхідно в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку та в інших випадках. Транзитний проїзд іноземців через територію України дозволяється за наявності у них транзитної візи, візи країни призначення, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України.

В усіх випадках перебування на території України (постійне, тимчасове, транзитне) іноземці зобов'язані додержуватися українсь­кого законодавства, а в разі порушення ними відповідних норм або правил вони несуть встановлену законами України відповідальність.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.



[1] Див.: Офіційний вісник України. 1999. X» 14. Ст. 550.

[2] Див.: Укази Президента України. Т. 1. 1991-1994. К., 1997. С. 84.

[3] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1994. № 18. Ст. 101.

[4] Див. ЗПУ України. 1995. № 6. Ст. 158.

[5] Див. Там само. 1994. № 11. Ст. 281.

[6] Див. Відомості Верхов. Ради України. 1994. № 23. Ст. 162.

[7] Див. ЗПУ України. 1996. № 4. Ст. 148.

[8] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1994. № 16. Ст. 90.





Реферат на тему: Управління закордонними справами (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.