Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Управління використанням і охороною природних ресурсів (реферат)

ПЛАН

1. Організаційно-правові засади управління використанням і охороною природних ресурсів

2. Органи управління використанням і охороною природних ресурсів

3. Місцеве самоврядування і охорона природних ресурсів

4. Державний контроль і нагляд у галузі використання і охорони природних ресурсів

5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі використання і охорони природних ресурсів


§ 1. Організаційно-правові засади управління використанням і охороною природних ресурсів

Природа становить собою систему взаємопов'язаних еколо­гічних підсистем, які охоплюють живу та неживу матерію і саму лю­дину. Для людини природа виступає у різних якостях. По-перше, як натуральні умови її життя і діяльності; по-друге, як джерела і засоби виробництва матеріальних благ; по-третє, як об'єкт її господарської та культурної діяльності; по-четверте, як джерело і засіб морального ви­ховання та естетичного задоволення. Належна реалізація цих зв'язків людини і природи багато в чому залежить від ефективної управлінсь­кої діяльності державних органів та їх посадових осіб.

Конституція України закріплює положення про те, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які зна­ходяться в межах території України, природні ресурси її континенталь­ного шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами пра­ва власності Українського народу. Це право від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 13).

Відповідно до Конституції України визначення екологічної полі­тики здійснюється Верховною Радою України, яка затверджує за­гальнодержавні програми охорони довкілля, встановлює засади ви­користання природних ресурсів.

Поняття використання і охорони природних ресурсів багато в чому взаємопов'язані, але було б невірним повністю ототожнювати їх. Використання природних ресурсів має за мету добування із при­родних ресурсів певних корисних як для суспільства в цілому (наприк­лад, господарських), так і для окремих індивідів (наприклад, оздоров­чих) цілей. Метою охорони природних ресурсів є запобігання екологіч­но шкідливим наслідкам їх використання, збереження у першородному стані окремих компонентів довкілля, його екологічного балансу. Слід підкреслити особливе значення охорони природних ресурсів у кон­тексті реалізації конституційного положення про право громадян на безпечне для їх життя і здоров'я довкілля(ст. 50).

§ 2. Органи управління використанням і охороною природних ресурсів

У системі управління використанням і охороною природних ресурсів значні повноваження мають державні органи, діяльність яких спрямована на розв'язання широкого кола питань, — орга­ни загальної компетенції. До них належать: Кабінет Міністрів України, уряд АРК, місцеві державні адміністрації, а та­кож органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: здійснює реалі­зацію визначеної Верховною Радою екологічної політики; забезпе­чує розробку державних республіканських і регіональних екологіч­них програм; координує діяльність міністерств, відомств, інших ус­танов та організацій в питаннях охорони навколишнього природного середовища; встановлює порядок розробки та затвердження еколо­гічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, питань скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середови­ще, розміщення відходів; встановлює порядок визначення платні та її максимальні розміри за користування природними ресурсами, заб­руднення навколишнього природного середовища, розміщення від­ходів, інші види шкідливого впливу на нього; приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, ус­танов і організацій у разі порушення ними законодавства про охоро­ну навколишнього природного середовища; керує зовнішніми зв'яз­ками в питаннях охорони навколишнього природного середовища.

На території АРК Ті уряд згідно із загальнодержавними програ­мами розробляє, затверджує та реалізує програми АРК з питань раці­онального природокористування та охорони навколишнього природ­ного середовища. До його повноважень належать також організація управління і контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, узгодження розміщення підприємств, установ і органі­зацій на території республіки, визначення нормативів платні та її розмірів за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів та ін.

Управління використанням і охороною природних ресурсів на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць здійснюють місцеві державні адміністрації. До їх повноважень, зокрема, належать: розробка і забезпечення використання затверд­жених законом програм раціонального використання земель, лісів, підвищення плодючості земель, що знаходяться у державній влас­ності; розробка і забезпечення використання регіональних екологіч­них програм; здійснення заходів щодо відшкодування збитків, зав­даних порушеннями законодавства про охорону навколишнього при­родного середовища підприємствами, установами, організаціями та громадянами; організація роботи по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучення до цієї роботи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і громадян та ін.

Безпосереднє управління використанням та охороною природ­них ресурсів здійснюють органи спеціальної компе­тенції. Такими є Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких належить здійснення функцій по організації раці­онального використання та охорони природних ресурсів — Держав­ний комітет лісового господарства України, Державний комітет Ук­раїни по земельних ресурсах, Державний комітет по водному госпо­дарству України.

Міністерство екології та природних ресурсів України (далі — Мінекології України) посідає центральне місце в системі органів спеці­альної компетенції в цій сфері (галузі). Мінекології України реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного сере­довища, раціонального використання та відновлення природних ре­сурсів, захисту населення та навколишнього природного середови­ща від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулю­вання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності. Воно утворене на базі Міністерства охорони навколишнь­ого природного середовища та ядерної безпеки України, Комітету Ук­раїни з питань геології та використання надр, Комітету України з пи­тань гідрометеорології, Державної адміністрації ядерного регулювання України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру. Дер­жавної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив.

Мінекології України здійснює: державний контроль за додержан­ням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природно­го середовища, ядерної та радіаційної безпеки; нормативно-правове ре­гулювання відносно використання природних ресурсів, встановлення критеріїв та норм додержання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; облік ядерних матеріалів та контроль за їх збереженням, транс­портуванням та використанням; організацію проведення державної еко­логічної експертизи; міжнародне співробітництво в питаннях екології, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій.

Виконуючи покладені на нього завдання, Мінекології України здійснює комплексне управління та регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використан­ня природних ресурсів, забезпечення ядерної та радіаційної безпе­ки; координує діяльність центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій в галузі охорони природ­ного середовища; контролює та організує перевірки підприємств, установ, організацій відносно додержання нормативів та правил екологічної безпеки; встановлює відповідні норми і правила та ін.

На місцях органами Мінекології України є державні управлін­ня екологічної безпеки в областях, АРК, містах Києві та Севасто­полі, а також районні, міські та регіональні інспекції охорони нав­колишнього природного середовища.

Державний комітет лісового господарства України реалізує державну політику розвитку лісового господарства, здійснює управ­ління лісовим фондом України з метою посилення водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій лісу та високоефективного використання лісових ресурсів для забезпе­чення потреб у лісосировинній продукції, а також державний конт­роль за охороною, захистом та використанням лісів.

Державний комітет рибного господарства України, який вхо­дить до складу Міністерства аграрної політики України, є спеціаль­но уповноваженим державним органом у галузі ведення рибного гос­подарства. До його завдань належать формування концепції розвит­ку рибного господарства та збереження рибних ресурсів України, видача у межах своєї компетенції дозволів на промислове добування рибних запасів виключної (морської) економічної зони та риб, що живуть у водах, розміщених на території більш ніж однієї області України, а та­кож інформування природокористувачів про ліміти використання риб­них запасів, здійснення контролю за охороною рибних запасів.

Державну політику в сфері земельних відносин реалізує Державний комітет України по земельних ресурсах, завдання якого полягають у контролі за використанням і охороною земельних ресурсів та держав­ному земельному нагляді. До його компетенції належать проведення моніторингу земель, землевпорядкування, а також розробка і реалізація державних та регіональних програм, пов'язаних з регулюванням зе­мельних відносин, раціональним використанням і охороною земель.

Діяльність Державного комітету України по водному господар­ству спрямована на здійснення заходів щодо забезпечення раціо­нального використання водних ресурсів, поліпшення стану річок, во­доймищ, прибережних зон морів, охорони річок, водоймищ, підзем­них вод від радіоактивного забруднення.

У зв'язку з ліквідацією Комітету України з питань геології та ви­користання надр і передачею його функцій Мінекології України останнє здійснює державний моніторинг геологічного середовища та прове­дення еколого-геологічних досліджень, контролює повноту та якість геологічного вивчення надр, проводить облік розвіданих родовищ корисних копалин. Поряд з цим до його функцій належать видача спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, нагляд за підземними водами і оцінка їх ресурсів, контроль за додержанням екологічних вимог при проведенні геологорозвідувальних робіт.

Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря ра­зом з Мінекології України здійснює також Міністерство охорони здо­ров'я України в межах його компетенції, визначеної законодавством.

§ 3. Місцеве самоврядування і охорона природних ресурсів

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених за­конодавством, вирішують питання місцевого значення, в тому числі й ті, що стосуються охорони природних ресурсів.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Ук­раїні» до повноважень сільських, селищних та міських рад у цій сфері діяльності належить: 1) вирішення відповідно до закону пи­тань регулювання земельних відносин; 2) затвердження розмірів плати за користуванням природними ресурсами, які знаходяться у власності певних територіальних громад; видача дозволу на спе­ціальне користування природними ресурсами місцевого значення, а також скасування таких дозволів; прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значен­ня та інших територій, що потребують особливої охорони; внесен­ня пропозицій про об'яву природних об'єктів пам'ятниками приро­ди, які охороняються законом; дача згоди на розміщення на певній території нових об'єктів, сфера екологічного впливу яких згідно з чинними нормативами включає дану територію.

Законом також регламентовані повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад з питань охорони природного се­редовища. Зокрема, до них належить здійснення контролю за додер­жанням земельного та природоохоронного законодавства, викорис­танням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавно­го значення, відновленням лісів та ін.

Районні та обласні ради вирішують питання про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районно­го або обласного значення. До їх повноважень належить встановлення правил користування водозабірними спорудами, зон санітарної охо­рони джерел водопостачання, обмеження або заборона використан­ня підприємствами питної води в промислових цілях.

§ 4. Державний контроль і нагляд у галузі використання і охорони природних ресурсів

Органи державного управління використання і охорони природ­них ресурсів поряд з іншими функціями здійснюють й функцію контролю.

Для здійснення контрольних функцій у сфері охоро­ни навколишнього природного середовища створена. Державна еко­логічна інспекція Міністерства екології та природних ресурсів України[1] (далі — ДЕІ).

ДЕІ є системою регіональних і територіальних органів державної виконавчої влади, які організують і здійснюють контроль у галузі охо­рони навколишнього природного середовища. До складу ДЕІ входять: Головна екологічна інспекція, інспекція по охороні Чорного та Азовсь­кого морів, екологічні інспекції територіальних органів Мінекології Ук­раїни в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію основними функціями ДЕІ є: здійснення державного контролю за ви­конанням вимог законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища, використанням та відтворенням природних ресурсів центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; конт­роль за додержанням вимог екологічної безпеки.

ДЕІ має право: обстежувати у встановленому порядку підприєм­ства, установи і організації з метою перевірки додержання вимог еколо­гічної безпеки; ставити до підприємств, установ, організацій та громадян вимоги для здійснення певних заходів щодо раціонального викорис­тання та охорони природних ресурсів; обмежувати, частково припиняти будівництво, реконструкцію об'єктів промисловості, транспорту та іншого призначення, якщо їх діяльність здійснюється з порушенням норм та правил охорони навколишнього природного середовища; складати акти перевірок і протоколи про порушення законодавства у сфері охорони на­вколишнього природного середовища та використання природних ре­сурсів і згідно із законодавством розглядати справи про адміністративні правопорушення у цій сфері; пред'являти позов про відшкодування збитків та втрат внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнь­ого природного середовища та ін.

Однією з форм контролю за використанням та охороною природних ресурсів є екологічна експертиза. Згідно з Законом України від 9 лю­того 1995 p. «Про екологічну експертизу»[2] екологічна експертиза — це вид науково-технічної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Метою екологічної експертизи є попередження негативного впливу антропоген­ної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоро­в'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Нагляд у галузі природокористування та охорони природних ресурсів здійснюють органи прокуратури, в системі яких діють при­родоохоронні прокуратури. Основними напрямками їх діяльності є:

нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища; здійснення попе­реднього слідства по кримінальних справах про порушення приро­доохоронного законодавства; відшкодування заподіяної навколиш­ньому природному середовищу шкоди шляхом пред'явлення позо­ву про це у встановлених законом випадках; пропаганда законів про охорону навколишнього природного середовища.

§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі використання і охорони природних ресурсів

Адміністративним правопорушенням у галузі охорони нав­колишнього природного середовища слід визнавати посягання на природне середовище — протиправну винну (умисну чи необережну) дію або бездіяльність, за що законодавством встановлено адміністратив­ну відповідальність.

В главі 7 КпАП передбачені конкретні склади адміністративних пра­вопорушень у цій галузі. Об'єкти охорони можна поділити на декілька груп.

До першої слід віднести такі правопорушення, як псування і за­бруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для викорис­тання за призначенням (ст. 54). Справи про ці адміністративні правопо­рушення розглядають органи (посадові особи) по земельних ресурсах.

Другу групу правопорушень складають ті, що пов'язані з нена­лежним використанням водних ресурсів. Так, в КпАП передбачена відповідальність за порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морсь­ких вод від забруднення і засмічення (ст. 59); порушення правил водокористування (ст. 60). Справи про ці правопорушення розгляда­ють органи по регулюванню використання та охорони вод.

Об'єктом охорони є також ліси та землі державного лісового фонду. До правопорушень у цій галузі належать: незаконне викорис­тання земель державного лісового фонду (ст. 63); незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65); зни­щення або пошкодження полезахисних смуг та захисних лісових на­саджень (ст. 65); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ре­сурсів спілої деревини (ст. 68); засмічення лісів (ст. 73) та ін. Справи про ці правопорушення мають право розглядати посадові особи орга­нів лісового господарства.

Під охороною закону знаходиться також рослинний та тваринний світ. Адміністративна відповідальність передбачена за знищення ко­рисної для лісу фауни (ст. 76); порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85); порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещу­вання диких тварин (ст. 87); жорстоке поводження з тваринами (ст. 89); порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Чер­воної книги України (ст. 90). Справи про такі правопорушення розгля­даються органами (посадовими особами) Мінекології України.

КпАП передбачена також відповідальність за правопорушення, пов'язані з охороною атмосферного повітря і надр.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.



[1] Див.: ЗПУ України. 1994. № 4. Ст. 74.

[2] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1995. № 8. Ст. 54.





Реферат на тему: Управління використанням і охороною природних ресурсів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.