Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Управління торгівлею (реферат)

ПЛАН

1. Організаційно-правові засади управління торгівлею

2. Місцеве самоврядування і торгівля

3. Державний контроль в управлінні торгівлею

4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торгівлі


§ 1. Організаційно-правові засади управління торгівлею

З метою реалізації Основних напрямків економічної політи­ки України, розвитку конкуренції у сфері торгівлі та громадського харчування Указом Президента України від 31 січня 1992. р. «Про ко­мерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування»[1] упов­новаженим органам було запропоновано здійснювати управління відповідним державним майном, створити в установленому поряд­ку підприємства роздрібної торгівлі і громадського харчування (юри­дичні особи) на базі магазинів, кафе, їдалень та інших структурних підрозділів державних підприємств і організацій цієї сфери. Новоствореним підприємствам торгівлі і громадського харчування пере­даються основні фонди та інше майно структурних підрозділів дер­жавних підприємств і організацій, на базі яких вони створюються. Ці підприємства також мають право на одержання частки залишків фондів виробничого та соціального розвитку державних підприємств і організацій, в яких вони виділяються.

Сфера управління торгівлею охоплює декілька напрямів діяль­ності — зовнішньоекономічний, торговельний, побутового обслуго­вування населення. Їх здійснення регулюється на основі Конституції України законами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.

Систему органів у сфері управління торгівлею складають: Мін­економіки України, до складу якого увійшли Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Головне управління економі­ки обласної державної адміністрації, Головне управління економіки Київської міської державної адміністрації, управління економіки Се­вастопольської міської державної адміністрації та управління еконо­міки районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім Мінекономіки України, участь в управлінні торгівлею бе­руть Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, до складу якого увійшли Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, інші органи.

Центральний орган виконавчої влади України в галузі торгівлі здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2001 p.[2] Він наділений спеціальним статусом, його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Його основними завданнями в галузі торгівлі є участь: у форму­ванні державної політики економічного і соціального розвитку ме­ханізмів її реалізації; у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг; забезпечен­ня в межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання; участь у розробленні державної політики у сфері стандартизації, мет­рології, сертифікації та акредитації, захисту прав споживачів; забез­печення реалізації державної цінової політики.

Відповідно до покладених на нього завдань центральний орган виконавчої влади виконує такі функції: бере участь у формуванні полі­тики економічного і соціального розвитку України; виконує та коор­динує роботи з прогнозування економічного та соціального розвит­ку; здійснює організаційно-методичне забезпечення і координує робо­ту, пов'язану з формуванням та виконанням центральними і місцевими органами виконавчої влади державних, міжгалузевих, галузевих і регіональних програм, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів державного бюджету; узагальнює пропозиції щодо формування, розміщення і забезпечення взаємодії та підвищення ефективності функціонування об'єктів ринкової інфраструктури; бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики; забез­печує економічне обґрунтування окремих статей доходів та видатків державного бюджету, зокрема щодо фінансування закупівлі товарів (робіт, послуг) для державних потреб; бере участь у формуванні та реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної та митно-тарифної політики; розробляє пропозиції щодо формування основ державної цінової політики та її реалізації; здійснює державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень; забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної політики; аналізує стан і прогнозує тенденції розвитку вітчизняних товарних ринків та вплив на них світових ринків, а також ефективність експорту та імпорту товарів (робіт, послуг); розробляє пропозиції щодо нових форм еко­номічного співробітництва з іноземними державами та поліпшення торговельно-економічних відносин з ними; виконує регуляторні та реєстраційно-дозвільні функції у сфері експорту, імпорту товарів, робіт, послуг, здійснення ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, певних видів господарської діяльності; організує роботу та здійснює керівництво діяльністю торговельно-економічних місій у складі дип­ломатичних представництв України за кордоном; розробляє правила заняття торговельною діяльністю і правила торговельного, побуто­вого обслуговування населення, роботи підприємств громадського харчування; бере участь у формуванні та забезпечує реалізацію дер­жавної політики щодо закупівель товарів, робіт і послуг для держав­них потреб; здійснює міжвідомчу координацію у цій сфері та ін.

Разом з іншими заінтересованими органами та організаціями центральний орган виконавчої влади у галузі торгівлі бере участь у розв'язанні питань, що виникають у сфері торгівлі. Наприклад, аналі­зує стан та розробляє з відповідними центральними і місцевими орга­нами виконавчої влади пропозиції щодо розвитку споживчого ринку, ринку послуг та створення їх інфраструктур; розробляє пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки (перепідготовки) кадрів (спе­ціалістів) для здійснення торгівлі і зовнішньоекономічної діяльності; погоджує кандидатуру для призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних. Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій; здій­снює координацію діяльності відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. При виконанні покладених на нього функцій центральний орган виконавчої влади в галузі торгівлі має право: представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних дого­ворів України; робити запит та одержувати від центральних та місце­вих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань і повноважень; скасовувати відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адмі­ністрацій; здійснювати перевірки в центральних та місцевих органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями у сфері ціноутворення, а також суб'єктів підприємництва щодо додержання ними порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установленого поряд­ку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також про невиконання вимог органів державного контролю за цінами та їх посадових осіб.

Центральний орган виконавчої влади в галузі торгівлі видає на­кази, організує та контролює їх виконання, у разі потреби може вида­вати разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо основних напрямків діяльності Мінекономіки України, вирішення інших питань у міністерстві можуть утворюватися наукові, науково-консуль­тативні ради, комісії та інші дорадчі та консультативні органи, склад яких та положення про які затверджує Міністр.

Місцевими органами державної виконавчої влади, які здійсню­ють керівництво у сфері торговельної діяльності, є Головне управління економіки обласної державної адміністрації. Головне управлін­ня економки Київської міської державної адміністрації, управлін­ня економіки Севастопольської міської державної адміністрації та районної в місті Києві державної адміністрації.

Управління утворюються головами обласної. Київської та Севас­топольської міських державних адміністрацій і підпорядковуються го­ловам цих адміністрацій та центральному органу управління економі­кою України, тобто діють на засадах подвійної підпорядкованості.

Управління здійснюють керівництво у сфері торговельної діяль­ності та побудовою обслуговування з питань забезпечення потреб населення у товарах широкого вжитку та побутових послуг.

Основними завданнями управлінь є: реалізація державної полі­тики, спрямованої на розвиток роздрібної та оптової торгівлі, а та­кож торговельно-виробничої сфери (громадське харчування) та по­бутового обслуговування населення на засадах використання рин­кових механізмів господарювання, здійснення технічної політики в сфері торговельної діяльності та побутового обслуговування насе­лення; сприяння формуванню та товарному насиченню споживчо­го ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліп­шенню якості з урахуванням попиту населення, а також по задоволен­ню потреб населення в побутових послугах; введення затверджених в установленому порядку правил торгівлі та побутового обслуго­вування населення, забезпечення контролю за додержанням правил торгівлі тощо.

Управління в процесі виконання покладених на них завдань взає­модіють з іншими підрозділами обласної, Київської та Севастопольсь­кої міських, а також районної у місті державних адміністрацій, пред­ставницькими органами, органами місцевого самоврядування, а та­кож з підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян.

Управління очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади голова відповідної державної адміністрації за по­годженням з центральним органом управління.

§ 2. Місцеве самоврядування і торгівля

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» певну роль в управлінні торговельною діяльністю та її регу­люванні відіграють й органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні та міські ради затверджують програми со­ціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-терито­ріальної одиниці, встановлюють відповідно до законодавства прави­ла торгівлі на ринках. Вони мають як власні (самоврядні), так і деле­говані їм місцевими державними адміністраціями повноваження.

Власними самоврядними повноваженнями є : управління об'єктами торговельного обслуговування, що перебува­ють у комунальній власності відповідних територіальних громад, за­безпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необ­хідного рівня та якості послуг населення; організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі; встановлення зручно­го для населення режиму роботи підприємств торгівлі та громадсько­го харчування, що належить до комунальної власності відповідних те­риторіальних громад.

До делегованих повноважень належать, зокрема, здійснення відповідно до закону контролю за: дотриманням цін і та­рифів; заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування: додержанням законодавства щодо захисту прав споживачів; належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування населення; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення екологічних, санітарних пра­вил, інших вимог законодавства. Крім цього, районні і обласні ради в сфері торгівлі затверджують програми соціально-економічного розвит­ку відповідного, району, області, правила торгівлі на колгоспних ринках.

§ 3. Державний контроль в управлінні торгівлею

Додержання правил торгівлі забезпечується перш за все на­лежною організаційною діяльністю органів управління торгівлею, підви­щенням ролі торговельних підприємств у розв'язанні різних питань торгового обслуговування, рівня виховної роботи та ін. Виконання пра­вил торгівлі пов'язано також з ефективністю державного і громадсь­кого контролю за усіма напрямками функціонування підприємств і організацій торгівлі.

Контроль в торгівлі здійснюється центральним органом управлін­ня в галузі торгівлі, управліннями, відділами торгівлі місцевих держав­них адміністрацій, адміністрацією організацій і підприємств торгівлі. Так, центральний орган управління торгівлею здійснює контроль разом з іншими центральними органами виконавчої влади за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності норм і пра­вил торгівлі. Контрольні функції в торгівлі забезпечують і органи дер­жавної податкової служби. Вони стосуються порядку розрахунків з спо­живачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-ка­сових книг, лімітів готівки в касах та за її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги.

Контроль у торгівлі здійснюють також органи державної конт­рольно-ревізійної служби в Україні, органи і установи, що здійснюють державний санітарний нагляд, органи державного контролю за ціна­ми, органи Державного комітету стандартизації, метрології та сер­тифікації України, органи внутрішніх справ та ін.

Особлива роль у системі державного контролю за додержанням правил торгівлі належала Державному комітету України у справах за­хисту прав споживачів, функції якого передані Держстандарту Ук­раїни, а також відповідним органам в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до ст. 5 Закону України від 15 груд­ня 1998 р. «Про захист прав споживачів» та Положення про обласні, Головне Київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів[3] Держкомітету та його органам надані ши­рокі права, а саме: перевірка якості товарів у господарюючих суб'єктів у сфері торгівлі, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки то­варів, а також додержання правил торгівлі; проведення контрольних перевірок правильності розрахунків із споживачами за реалізовані товари (порядок проведення таких перевірок установлений постано­вою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 p.[4]). Посадові осо­би Держкомітету мають право: припиняти реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення вияв­лених недоліків; забороняти реалізацію товарів, на які в законодав­чих актах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення без­пеки життя, здоров'я, якщо ці товари не мають сертифікатів відпо­відності; приймати рішення про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі; вилу­чати неякісні товари; накладати на винних осіб адміністративні стяг­нення та ін.

Захист прав споживачів здійснюють ради, їх виконавчі органи, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, інші органи ви­конавчої влади, на які покладено здійснення контролю за якістю і безпекою товарів, призначених для споживачів, а також суд.

З метою захисту своїх законних прав і інтересів громадяни мають право об'єднуватися на добровільних засадах у громадські органі­зації споживачів (об'єднання споживачів). Об'єднання споживачів сприяють державним органам у здійсненні контролю за якістю товарів, торговельного обслуговування; проведенні експертизи та випробуван­ня товарів; вивченні споживчих властивостей продукції; попиту на неї; проведенні опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ін.

§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торгівлі

Адміністративна відповідальність у сфері торгівлі встанов­лена главою 12 КпАП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності».

У сфері, що розглядається, адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил торгівлі, надання послуг працівни­ками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадя­нами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155); пору­шення порядку проведення розрахунків із споживачами (ст. 1551); порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156); порушен­ня законодавства про захист прав споживачів (ст. 1561); дрібну спекуляцію (ст. 157); скуповування в державних або кооперативних магазинах хліба та інших харчових продуктів для згодування худоби і птиці (ст. 158); порушення правил торгівлі на колгоспних ринках (ст. 159); торгівлю з рук у невстановлених містах, тобто торгівлю з рук на ву­лицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях (ст. 160); незаконну торговельну діяльність (ст. 1602); пору­шення правил про валютні операції (ст. 162).

До адміністративних проступків у галузі торгівлі відповідно до КпАП належать також порушення порядку придбання будівельних матеріалів (ст. 1601); незаконний відпуск або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 161); незаконні скупову­вання, продаж та переробка шкурок хутрових звірів (ст. 163) та ін.

Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торгівлі, як правило, пов'язана з порушенням різних правил.

Справи про адміністративні правопорушення в галузі торгівлі розг­лядають: адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад, комісії по боротьбі з пияцтвом, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніх справ (міліція) та інші уповноважені органи.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.



[1] Див.: Голос України. 1992. 1 лют.

[2] Див.: Офіційний вісник України. 2000. №43. Ст. 1826.

[3] Див.: Офіційний вісник України. 2000. № 4. Ст. 1721.

[4] Див.: ЗПУ України. 1994. № 7. Ст. 186.





Реферат на тему: Управління торгівлею (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.