Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Управління митною справою (реферат)

ПЛАН

1.Організаційно-правові засади управління митною справою

2. Органи управління митною справою

3. Митний контроль

4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил


§ 1.Організаційно-правові засади управління митною справою

У сучасних умовах економічного розвитку України, розширен­ня зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, ство­рення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого — захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності і додержання ними правил, встановлених у цій галузі.

Митне законодавство України спрямоване на вирішення таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодже­ної, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взає­модії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечен­ня виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували захист інтересів споживачів і додержання учасника­ми зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішнь­ому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операція­ми; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Митна політика України визначається Верховною Радою України. Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних та юридичних осіб — принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регу­лювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додер­жання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення і дії; гласність.

Згідно з Митним кодексом України (далі — МК) митна справа вклю­чає до себе: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане з встановленням мит і мит­них зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоеконо­мічної діяльності, боротьба з контрабандою і порушеннями митних пра­вил, розгляд справ про порушення митних правил.

Загальна характеристика митної справи пов'язана з визначенням термінів і категорій, таких як митниця, митна територія, митний кор­дон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація.

Митниця є органом виконавчої влади, який входить в єдину систе­му митних органів України. Митниця забезпечує порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, речей та інших предметів; стягування митних платежів; здійснює митний контроль і митне оформлення тощо. Митниці розташовуються на митному кордоні України, що співпадає з державним кордоном України, в пунктах про­пуску на державному кордоні України, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення, а також в інших районах митної території України; в пунктах, розміщених на мит­ному кордоні України, там, де він співпадає з межами спеціальних мит­них зон, а також на території спеціальних митних зон.

Митна територія — сухопутна територія держави, територі­альні внутрішні води та повітряний простір над ними. Митна тери­торія України включає до себе також штучні острови, установки і споруди, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію стосовно митної справи.

Митний кордон — межі митної території України, а також пе­риметри вільних митних зон і вільних складів.

Митний контроль — сукупність заходів, що здійснюються мит­ними органами України з метою забезпечення додержання законо­давчих та інших нормативно-правових актів з митної справи, а та­кож законодавчих актів і міжнародних договорів України, контроль за виконанням яких покладено на митні органи України.

Зона митного контролю — спеціальні зони, які створюються уздовж митного кордону України (в аеропортах, на митних складах, вантажних терміналах, вокзалах), у місцях митного оформлення, там, де знаходяться митні органи України, та інших місцях з метою здійснення митного контролю.

Митне оформлення — процедура поміщення транспортних за­собів, товарів у відповідний режим та виконання митним органом процедур митного контролю з справлянням установлених податків і зборів та заповненням відповідних документів.

Митна декларація — заява особи митному органу за встановле­ною формою, в якій містяться відомості стосовно транспортних за­собів і товарів, що переміщуються через митний кордон України, або зміни митного режиму відносно транспортних засобів і товарів.

Правові, економічні та організаційні основи митної справи виз­начаються у Конституції, законах України (серед них особливе місце належить МК — комплексному закону в сфері митної справи), нор­мативних актах Президента України і Кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі — Держмитслужба України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи.

МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права — адміністративне, ци­вільне, фінансове, кримінальне та, в означеній частині, міжнародне. У МК визначені: функції митних органів; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, за­борона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезен­ня); митні платежі; митне оформлення; митний контроль; відпові­дальність за порушення митних правил, а також правила проваджен­ня в справах про такі порушення та їх виконання.

Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митно­го права. До першої групи належать Закон України від 5 лютого 1992 p. «Про Єдиний митний тариф»[1]. Декрет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 p. «Про Єдиний митний тариф»[2]; до другої— Декрет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. «Про порядок обкла­дання митом предметів, що ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну»[3], закони України від 5 травня 1996 р. «Про звільнення від обкладання митом предметів, що вивозяться (пересилаються) грома­дянами за митний кордон України»[4], від 3 квітня 1997 р. «Про вне­сення змін у деякі законодавчі акти з питань обкладання ввізним ми­том товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України»[5], від 15 серпня 1995 р. «Про операції з давальницькою си­ровиною у зовнішньоекономічних відносинах»[6].

Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Ука­зом Президента України від 10 лютого 1996 p. було затверджено По­ложення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Здійснюючи регулювання митної справи. Кабінет Міністрів Украї­ни видає різні нормативні акти: постанови, розпорядження, затверджує різні правила, наприклад, постанови від 12 серпня 1996 р. «Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір»[7], від 27 серпня 1996 р. «Про вдосконалення порядку ввезення (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну»[8] та ін. Постановами Кабінету Міністрів України затверджені Правила ввозу транспортних засобів на територію Украї­ни (21 травня 1994 p.)[9], переліків шляхів і напрямків транзиту підакциз­них товарів через територію України і пунктів на митному кордоні, че­рез які здійснюється ввезення та вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України (6 травня 1996 p.)[10].

Значне місце у регулюванні питань митної справи посідають накази Держмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках — методичні рекомендації, вказівки, розпорядження, інфор­маційні листи, які вона видає. Такими актами регулюються: правовий статус зони митного контролю; діяльність митних ліцензійних складів;

порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах; порядок транзиту зовнішньоторговельних вантажів за­лізничним транспортом; порядок декларування іноземної валюти та ін.

У разі, коли необхідно встановити норми і правила, що мають значення не тільки для митного регулювання, а й для інших галузей, приймаються спільні акти митної служби з зацікавленими міністер­ствами та відомствами. Такі акти є обов'язковими до виконання як у митній системі, так і в інших структурах виконавчої влади. Так, наказом Держмитслужби, Мінфіну, Нацбанку України від 12 верес­ня 1995 p. була затверджена «Інструкція про порядок здійснення роз­рахунків по митних платежах з Державним бюджетом України»[11].

§ 2. Органи управління митною справою

Згідно зі ст.5 Закону України від 25 січня 1991 р. «Про мит­ну справу в Україні»[12] систему митних органів України складають:

- Державна митна служба України (далі — Держмитслужба);

- регіональні митниці;

- митниці;

- спеціалізовані митні управління та організації;

- установи і навчальні заклади.

З точки зору масштабів територіальної діяльності система мит­них органів підрозділяється на два рівні. До першого належить Дер­жмитслужба. Вона здійснює свою діяльність на всій території України. Другий рівень складають усі інші митні органи, які здійснюють свою діяльність на території підвідомчого регіону. Кордони діяльності регіональних митних органів можуть як збігатися, так і не збігатися з кордонами адміністративно-територіальних одиниць.

Центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо здійснює керівництво митною справою, є Держмитслужба, котру як центральний орган виконавчої влади України було створено Ука­зом Президента України від 29 листопада 1996 p. № 1145 «Про Дер­жавну митну службу України»[13]. Держмитслужба стала правонаступ­ником ліквідованого Державного митного комітету України.

Правовий статус Держмитслужби закріплено у Положенні про неї, затвердженому Указом Президента України від 24 серпня 2000р. № 1022[14]. Держмитслужба, здійснюючи безпосереднє керівництво митною справою в Україні, захищає економічні інтереси України, сприяє роз­витку зовнішньоекономічних зв'язків, забезпечує додержання зако­нодавства про митну справу, здійснює заходи щодо запобігання кон­трабанді та порушенням митних правил, веде разом з іншими упов­новаженими органами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснює верифікацію (вста­новлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з Ук­раїни, співпрацює відповідно до міжнародних договорів і законодав­ства України з митними та іншими органами іноземних держав, міжнародними організаціями у митній сфері, керує діяльністю органів митної служби, створює, реорганізує та ліквідує у встановленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управлін­ня та організації, установи та навчальні заклади, реалізує у межах своєї компетенції державну кадрову політику.

Держмитслужба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповід­ними органами іноземних держав.

Держмитслужба у межах своїх повноважень на основі та на вико­нання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх вико­нання. У випадках, передбачених законодавством України, її рішення є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємства­ми, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держмитслужбу очолює Голова, якого призначає Президент України. Голова має своїх заступників, розподіляє між ними обов'яз­ки, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників підрозділів центрального апарату Держмитслужби.

Голова Держмитслужби в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держ­митслужби, керівників регіональних митниць та їх структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ та навчальних закладів.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держмитслужби, обговорення найважливіших напрямків її діяльності у Держмитслужбі утворюється дорадчий орган - колегія. До складу колегії входять Голова (голова колегії), заступники голови за посадою, інші працівники Держмитслужби.

Складовою частиною системи митних органів є регіональні мит­ниці. Вони є державними установами і у встановленому порядку безпо­середньо здійснюють митну справу, координують та контролюють діяль­ність підпорядкованих їм митниць і спеціалізованих митних організацій.

Кількість, зона діяльності, місця дислокації, компетенція регіо­нальних митниць, підпорядкованих їм митних установ (у тому числі спеціалізованих митних організацій), а також митних постів визнача­ються Держмитслужбою. Головними завданнями регіональної мит­ниці є: контроль за виконанням митного законодавства; організація ефективного застосування засобів тарифного та нетарифного регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення справляння митних платежів; створення сприятливих умов для розвитку зовніш­ньоекономічної діяльності; боротьба з контрабандою та порушення­ми митних правил; ведення митної статистики тощо.

Наступною ланкою митної системи є митниці. Митниця є дер­жавним органом, який здійснює захист економічних інтересів України, забезпечує виконання законодавства з митних питань, а також справляння мита, податку на додану вартість, акцизного збору, інших митних платежів та зборів. Митниця підпорядкована регіональній митниці,

З точки зору місцезнаходження регіону діяльності митниці Ук­раїни умовно поділяються на прикордонні і внутрішні. Прикордонні митниці розташовуються на митному кордоні, що, як правило, збі­гається з державним кордоном, і зв'язані з транспортними вузлами (аеропортами, прикордонними залізничними станціями, портами).

Митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, безпосередньо здійснюють митні пости. Митний пост не є самостійним структур­ним елементом митної системи і не має статусу юридичної особи. Він знаходиться в зоні діяльності митниці, якій підпорядкований. Митні пости розташовуються з урахуванням таких факторів, як наявність автомобільних і залізничних магістралей, авіаційних, морських та річкових портів, а також залежно від потреб практики зовнішньоеко­номічної діяльності. У зоні своєї діяльності митний пост практично повністю виконує функції митниці.

До системи митних органів України належать спеціалізовані митні управління та організації Держмитслужби, які забезпе­чують ефективну діяльність митних органів: організації, що спеціалі­зуються на митних операціях з вантажами, автотранспортні митні господарства, постачальні митні господарства, митні лабораторії, кінологічні служби, обчислювальні центри.

§ 3. Митний контроль

Відповідно до МК митний контроль проводиться посадови­ми особами митних органів України шляхом перевірки документів, митного огляду, огляду транспортних засобів, товарів та інших пред­метів, особистого огляду, переогляду, обліку предметів, які переміщу­ються через митний кордон України, а також в інших формах, що не суперечать законам України. Митні пільги щодо проходження мит­ного контролю надаються юридичним та фізичним особам виключ­но законами України. Звільняються від митного огляду військові транспортні засоби та військова техніка.

У порядку, який визначає Держмитслужба України за погоджен­ням з прикордонними військами, впродовж митного кордону Украї­ни, у місцях митного оформлення і знаходження митних органів, а та­кож інших місцях створюється зони митного контролю.

Зонами митного контролю є території митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі та інші тери­торії, на яких діє низка спеціальних митних режимів. У зонах митно­го контролю розміщуються тільки споруди та об'єкти прикордонних і митних органів, які необхідні для технологічного процесу.

Режим зони митного контролю відрізняється більш суворою регламентацією обігу та переміщення вантажів, наданням додатко­вих повноважень посадовим особам митних органів на здійснення митного контролю. Порушення режиму зони митного контролю тяг­не за собою адміністративну відповідальність.

Юридичні та фізичні особи, які переміщують через митний кор­дон України товари та інші предмети, зобов'язані у належних випад­ках надавати митниці необхідні для митного контролю документи згідно з переліком, визначеним Держмитслужбою України.

За загальним правилом, товари та транспортні засоби перебува­ють під митним контролем з моменту його початку і до завершення відповідно до обраного митного режиму. Початком митного контро­лю при ввезенні товарів та транспортних засобів є момент перети­нання ними митного кордону України. Митний контроль за товара­ми та транспортними засобами, що ввозяться, починається з моменту прийняття митної декларації, а завершується в момент випуску то­варів та транспортних засобів (при вивезенні за межі митної території України — в момент перетинання її митного кордону).

Митні органи мають право застосовувати особистий огляд — вик­лючну форму митного контролю. Особистий огляд здійснюється за письмовим рішенням начальника митниці чи особи, яка заміщує його, при наявності достатніх підстав вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України, чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує при собі пред­мети контрабанди чи предмети, які є безпосередніми об'єктами пору­шення митних правил або заборонені для транзиту через територію України. Застосування особистого огляду регламентоване ст. 32 МК.

Перед проведенням особистого огляду фізичній особі повинно бути пред'явлене письмове рішення про його проведення і запропо­новано добровільно видати приховувані предмети. Одночасно вона має бути ознайомлена зі своїми правами та обов'язками при прове­денні такого огляду.

Особистий огляд провадиться посадовими особами митного органу однієї статі з особою, яка проходить огляд, у присутності двох понятих тієї ж статі в ізольованому приміщенні, що відповідає сані­тарно-гігієнічним вимогам. Обстеження органів тіла особи, яку ог­лядають, має здійснюватися лише медичним працівником.

Про проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється Держмитслужбою України. Він підпи­сується посадовою особою митниці, яка здійснювала особистий огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, а при обсте­женні медичним працівником — і ним. Громадянин, до якого засто­сували особистий огляд, має право зробити заяву в протоколі.

§ 4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил

Митне законодавство містить значну кількість загально­обов'язкових правил, яких повинні додержуватися і виконувати фізичні, а також юридичні особи. Особи, які вчинили порушення митних правил, підлягають відповідальності згідно з МК, а в частині, не врегульованій ним, — згідно з чинним законодавством України. При вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідаль­ності підлягають посадові особи — їх керівники.

Порушення митних правил — це за своєю природою і характером адміністративні правопорушення у сфері митної справи, за здійснення яких передбачена адміністративна відповідальність. За злочини настає кримінальна відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України. Провадження в справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, не врегульованій ним, — згідно з зако­нодавством України про адміністративні правопорушення.

На порушників митних правил накладаються стягнення — по­передження, штраф і конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопору­шення, що є заходами адміністративної відповідальності.

У главі 1 розділу VIII МК міститься перелік видів порушень митних правил, за які настає адміністративна відповідальність. До них належать: незупинення транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, в зоні митного контролю (ст. 104); відправлення транспортного засобу (в тому числі транспортного за­собу індивідуального користування), що знаходиться під митним кон­тролем, без дозволу митниці України, а з пункту пропуску на держав­ному кордоні України —також і прикордонних військ (ст. 105); причалювання до судна, що знаходиться під митним контролем, інших су­ден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу України (ст. 106); спроба перешкодити доступу посадової особи митного орга­ну України до предметів, що знаходяться під митним контролем (ст. 107); неподання митному органу України необхідних для здійснення митного контролю документів на транспортні засоби, товари, валю­ту, цінності та інші предмети, незалежно від подання письмової дек­ларації (ст. 108); недоставлення у митний орган України у призначе­ний строк предметів, що знаходяться під митним контролем і пере­возяться з одного митного органу України в інший, а також прийнятих для вручення митному органу України митних або інших документів на ці предмети (ст. 109); вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу України (ст. 111); видача предметів без дозволу митного органу України або їх втрата (ст. 112); порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення (ст. 113); порушення зобов'язання про транзит (ст. 114); переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (ст. 115); переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем (ст. 116); зберігання, перевезення чи придбання предметів, ввезених на територію України поза митним контролем або з приховуванням від такого контролю (ст. 117); не декларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням (ст. 118); ви­користання предметів, щодо яких надано пільги по обкладенню ми­том, в інших цілях без дозволу митних органів України (ст. 119); дії, що спричинили недобори митних платежів (ст. 120).

Провадження в справах про порушення митних правил здійснюється посадовими особами митних органів України у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання органом або посадовою особою, уповноваженою роз­глядати справу, матеріалів, необхідних для її вирішення.

Постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена особою, відносно якої вона винесе­на, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Держмит-служби України або в районний (міський) суд, рішення якого є оста­точним. Скарга розглядається протягом місяця.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.



[1] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1992. № 19. Ст. 259.

[2] Див.: Там само. 1993. № 12. Ст. 107.

[3] Див.: Там само. Ст. 105.

[4] Див.; Там само. 1996. № 26. Ст. 114

[5] Див.: Там само. 1997. № 20. Ст. 144.

[6] Див.: Там само. 1995. № 32. Ст. 255.

[7] Див. ЗПУ України. 1996. №16. Ст. 443.

[8] Див. Там само. №17. Ст.465.

[9] Див. Там само. 1994. № 9. Ст.227.

[10] Див. Голос України. 1997. №25.

[11] Див. ЗПУ України. 1996. №10. Ст.316

[12] Див. Відомості Верхов. Ради України. 1991. №44. Ст.575.

[13] Див.: Офіційний вісник України. 1998. .№ 39. Ст. 1434.

[14] Див.: Там само. 2000. № 35. Ст. 1477.





Реферат на тему: Управління митною справою (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.