Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Управління юстицією (реферат)

ПЛАН

1. Організаційно-правові засади управління закордонними справами

2. Міністерство закордонних справ України та його органи за кордоном

3. Адміністративно-правове регулювання в'їзду в Україну і виїзду з України

2. Реєстрація актів громадянського стану

3. Організація нотаріальної служби

4. Взаємовідносини органів юстиції з суповою системою

5. Органи юстиції та адвокатура


 

§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією

Управління юстицією — це діяльність, спрямована на ви­конання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і за­конних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

Однією з особливостей юстиції є багатооб'єктність в цій галузі управління. До об'єктів юстиції належать судові установи, нота­ріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану, су­дово-експертні установи та адвокатура. Всі вони мають різне пра­вове становище, відрізняються за своїм призначенням і характером компетенції.

Інша особливість юстиції обумовлена попередньою і полягає в різноманітності форм і методів управління, які застосовуються орга­нами юстиції.

Так, щодо державних нотаріальних органів та органів реєстрації актів громадянського стану застосовується метод управління; щодо судів — метод керівництва шляхом організаційного та матеріального забезпечення судів, з додержанням принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові; щодо органів адвокатури — метод регулювання. В цілому ж керуючий вплив органів управлін­ня юстицією носить рекомендаційний характер і зводиться в основ­ному до вирішення організаційних питань, оскільки більшість об'єк­тів у цій галузі є самостійними і незалежними в своїй практичній діяльності.

Система органів управління в галузі юс­тиції закріплена постановою Кабінету Міністрів України від ЗО квітня 1998 р. «Про систему органів юстиції»[1], її складають: Мініс­терство юстиції України, Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, районні, районні у містах управління юстиції, міські (міст обласного значен­ня) управління юстиції.

Міністерство юстиції України (далі — Мін'юст України) згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента Украї­ни від 30 грудня 1997 p.[2], є центральним органом виконавчої влади, який організовує здійснення державної правової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан та розвиток.

Основними завданнями Мінюсту України є: підготовка пропо­зицій щодо проведення в Україні правової реформи та вдосконален­ня законодавства, сприяння розвитку правової науки; забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина; організаційне та мате­ріальне забезпечення судів загальної юрисдикції, крім Верховного Суду України та арбітражних судів, організація виконання судових рішень, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; орга­нізація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів грома­дянського стану; розвиток правової інформації, формування у гро­мадян правового світогляду; здійснення міжнародно-правового спів­робітництва.

Мінюст України розробляє проекти законів та інших норматив­но-правових актів; здійснює роботу з систематизації законодавства України; веде Єдиний загальноправовий рубрикатор; здійснює захо­ди щодо вдосконалений роботи органів реєстрації актів громадянсь­кого стану та установ нотаріату, контролює їх діяльність; сприяє роботі об'єднань адвокатів; видає та анулює спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичної практики суб'єктами підприєм­ницької діяльності та ін.

Важливим напрямком діяльності Мінюсту України є організа­ція виконання рішень судів та інших органів. Згідно з Законом Ук­раїни від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу»[3] Мінюст України здійснює підбір кадрів, методичне керівництво діяль­ністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінан­сове та матеріально-технічне забезпечення органів державної виконав­чої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Указом Президента України від 31 жовтня 1998 р. «Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб»[4] в системі органів Мінюсту України створена нова служба, якій передані функції паспортної служби органів внутрішніх справ

Мінюст України має право: одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядуван­ня інформацію, документи і матеріали, а від органів статистики — ста­тистичні дані для виконання покладених на нього завдань і залучати вче­них, спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції; скасовувати акти управлінь юстиції, що суперечать рішенням Мінюсту України та актам законодавства України.

Мінюст України як орган управління становить собою систему взаємодіючих елементів. До його організаційної структури входять: керівництво Мінюсту України, патронатна служба Міністра юстиції України, галузеві та функціональні департаменти, управлі­ння та відділи. Серед них головна роль належить керівництву Мінюсту Україну, до складу якого входять Міністр юстиції України, його заступники і колегія.

Міністр юстиції України призначається Президентом України. У межах своїх повноважень Міністр видає накази, інструкції та вка­зівки, які є обов'язковими для органів підпорядкованої йому систе­ми, і перевіряє їх виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції Мінюсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія. Члени колегії затверд­жуються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра юстиції України. Рішення колегії про­водяться в життя наказами Міністра юстиції України.

Центральний апарат Мінюсту України структурно організова­ний залежно від виконуваних-завдань та функцій. Він складається із департаментів (законопроектної роботи та експертизи законодав­чих актів; забезпечення реалізації конституційних прав громадян, юридичних осіб та інтересів держави; судового; державної виконав­чої служби; міжнародно-правової діяльності; фінансово-господар­ської діяльності), управлінь та відділів.

Безпосередньо керівництво установами та організаціями юстиції здійснюють Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, а також районні, районні в, містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Ці управління утворюються та діють згідно з відповідними положення­ми, затвердженими наказом Мінюсту України від 5 лютого 1999 p.[5]

Управління юстиції беруть участь в організації здійснення на місцях державної правової політики; узагальнюють практику засто­сування законодавства, розробляють пропозиції щодо його вдоско­налення та подають їх до Мінюсту України; здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, республікан­ських комітетів АРК, обласних. Київської та Севастопольської місь­ких державних адміністрацій, їх підрозділів та місцевих органів господарського управління та контролю; перевіряють стан право­вої роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях, вносять рекомендації щодо поліпшення цієї роботи; здійснюють контроль за дотриманням суб'єк­тами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо проваджен­ня підприємницької діяльності з юридичної практики та ін.

§ 2. Реєстрація актів громадянського стану

Акти громадянського стану — це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по бать­кові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнен­ня, зміну або припинення відповідних прав і обов'язків.

Акти громадянського стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану. Згідно з Законом України від 24 грудня 1993 р. «Про органи реєстрації актів грома­дянського стану»[6] їх систему становлять відділи реєстрації актів громадянського стану, а в сільській місцевості — виконавчі коміте­ти сільських і селищних рад.

Органи реєстрації актів громадянського стану забезпечують своє­часну і правильну реєстрацію актів громадянського стану; вносять до актових записів необхідні зміни, доповнення та виправлення; понов­люють втрачені та анулюють повторно складені актові записи; вида­ють громадянам свідоцтва про реєстрацію; зберігають архівний фонд.

До працівників відділів реєстрації актів громадянського стану став­ляться відповідні вимоги. Керівником та спеціалістом відділу реєстрації актів громадянського стану може бути призначений громадянин Украї­ни, який має вищу юридичну освіту і рекомендований кваліфікаційною комісією для роботи в органах реєстрації актів громадянського стану. Згідно з Положенням про кваліфікаційну комісію органів реєстрації актів громадянського стану[7] такі комісії утворюються і діють при Голов­ному управлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Реєстрація актів громадянського стану та ведення діловодства в органах реєстрації актів громадянського стану здійснюються в по­рядку, визначеному Мінюстом України.

Керівництво органами реєстрації актів громадянського стану полягає в контролі за додержанням вимог законодавства про реєстрацію актів громадянського стану; розробці пропозицій щодо його вдосконалення; підготовці форм актів громадянського стану і форм звітності; наданні практичної та методичної допомоги органам реє­страції актів громадянського стану; здійсненні заходів щодо підви­щення кваліфікації їх працівників.

§ 3. Організація нотаріальної служби

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотар­іальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Головними завданнями нотаріальної служби є: охорона прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави, їх влас­ності шляхом здійснення певних нотаріальних дій; профілактика правопорушень; зміцнення законності.

Правові засади організації і діяльності нотаріальної служби зак­ріплені Законом України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат»[8]. Згідно з цим Законом вчинення нотаріальних дій в України покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, держав­них нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються при­ватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Закон надав державним і приватним нотаріусам право по­свідчувати угоди; видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; видавати свідоцтва про придбання жи­лих будинків з прилюдних торгів; видавати дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори; засвідчувати вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчувати факт, що громадянин є живим; посвідчувати факт перебування громадянина в певному місці та вчиняти інші нотаріальні дії.

Державні нотаріуси мають дещо більші повноваження, ніж при­ватні. Згідно з законодавством тільки державні нотаріуси уповнова­жені накладати і знімати заборони відчуження жилого будинку, квар­тири та іншого нерухомого майна: видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя; видавати свідоцтва про право на спадщину; вживати заходів до охорони спадкового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, а також підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоду про усиновлення дитини. Крім цього, дер­жавні нотаріуси надають населенню додаткові послуги правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуги технічного характеру. Порядок здійснення цих послуг врегульований відповідним Положенням, затвердженим наказом Мінюсту України від 4 січня 1998 p.[9]

В населених пунктах, де немає державного або приватного нота­ріуса, певні нотаріальні дії здійснюють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад. Вичерпний перелік нотаріальних дій, які вчиняються цими посадовими особами, за­кріплений Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій поса­довими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, затвердженою наказом Мінюсту України від 25 серпня 1994 p.[10]

За кордоном виконання нотаріальних дій покладено на кон­сульські установи України. Їх повноваження по здійсненню нотарі­альних дій закріплені в Законі України «Про нотаріат».

Керівництво державними нотаріальними конторами полягає у визначенні мережі і дислокації нотаріальних контор, організації їх роботи та здійсненні заходів щодо її вдосконалення, підборі і роз­ставленні працівників державних нотаріальних контор, підвищенні їх кваліфікації. Відкриває і ліквідовує державні нотаріальні конто­ри Мінюст України, а затверджують їх штати відповідні управлін­ня юстиції. Органи юстиції також справляють певний організуючий вплив на діяльність приватних нотаріусів — видають та анулюють реєстраційні посвідчення, сприяють виділенню їм приміщень, на­данню пільг по стягненню орендної плати.

Мінюст України розробляє і видає правові акти, рекомендації і роз'яснення з питань організаційного та методичного забезпечення діяльності нотаріусів. Так, Мінюстом України затверджені обов'яз­кові для всіх нотаріусів Правила ведення нотаріального діловодства[11], Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Ук­раїни[12] та низка інших відомчих актів, що регулюють їх діяльність.

Органи юстиції забезпечують належний рівень професійної підготовленості осіб, які займаються нотаріальною діяльністю. На посаду нотаріуса призначаються громадяни України, які мають вищу юридичну освіту і пройшли стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається при­ватною нотаріальною практикою, склали кваліфікаційний іспит та одержали свідоцтво про право заняття нотаріальною діяльністю.

При Головному управлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій діє кваліфікаційна комісія нотаріату, Положення про яку затверджено наказом Мінюсту України від 28 грудня 1993 p.[13] Поло­ження закріплює порядок роботи кваліфікаційної комісії нотаріату та її повноваження, головним з яких є прийняття за результатами іспитів рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

Контроль за діяльністю кваліфікаційних комісій нотаріату здій­снює Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Мінюсті Ук­раїни, Положення про яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 p.[14] Склад комісії (чотири нотаріуси, три представники від Мінюсту України і два представники від Української нотаріальної палати) затверджується наказом Мінюсту України. Ко­місія розглядає скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності; вирішує питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту комісії особою, яка подала скаргу; розробляє і затверджує програму і поря­док складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір зай­матися нотаріальною діяльністю.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади проводиться Головним управлінням юстиції в АРК, обласни­ми, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Ці управління також здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та припиняють її в зазначених Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності[15] випадках. Підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приват­ної нотаріальної діяльності є свідоцтво, яке видається Мінюстом України згідно з Положенням про порядок видачі свідоцтва про пра­во на заняття нотаріальною діяльністю[16].

У здійсненні своїх повноважень нотаріуси та інші посадові осо­би, які вчиняють нотаріальні дії, є незалежними і керуються в своєї діяльності тільки законодавством України, а на території АРК, крім того, — законодавством АРК, нормативними актами обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

§ 4. Взаємовідносини органів юстиції з суповою системою

Одним з найважливіших напрямків діяльності Мінюсту Ук­раїни, його органів на місцях є організаційне керівництво судами, зміст якого полягає в кадровому, ресурсному та методичному забез­печенні діяльності судової системи.

Специфіка відправлення правосуддя породжує низку особливо­стей у взаємовідносинах органів юстиції з судовою системою. Згідно з ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя неза­лежні і підкоряються лише закону. Додержуючись цього принципу, органи юстиції координують роботу з проведення судової реформи та створюють належні умови для функціонування і діяльності судів. При цьому органи юстиції не мають права втручатися в оперативну діяльність судів, нав'язувати свою думку з приводу законності і обґрунтованості рішень (вироків) суду.

Мінюст України розробляє пропозиції з питань мережі місцевих судів і кількості в них суддів; здійснює заходи щодо організаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрис­дикції і соціального захисту працівників судів; забезпечує в порядку, встановленому законодавством України, добір та підготовку кандидатів у судді; готує за рекомендаціями відповідних кваліфікаційних комісій судів матеріали для призначення або обрання суддів, голів судів, заступ­ників голів судів, їх переведення та звільнення з посад.

Міністр юстиції України входить за посадою в спеціальний кон­ституційний орган — Вищу раду юстиції. Закон України «Про Вищу раду юстиції» ухвалено 15 січня 1998 p.[17] Основним призначенням Вищої ради юстиції є формування високопрофесійного суддівсько­го корпусу та забезпечення функціонування судової влади. Крім цьо­го, вона е єдиним органом, якому ст. 131 Конституції України нада­но право здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Мінюст України здійснює нормування та методичне забезпечення управлінської діяльності голів судів, організовує та здійснює контроль за веденням діловодства в судах (крім Верховного Суду України та арбітражних судів), забезпечує ведення судової статистики.

На місцях організаційне керівництво діяльністю судів здійснюють Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севасто­польське міські управління юстиції. Управління юстиції, зокрема, за­безпечують належний рівень управлінської діяльності голів районних (міських) судів, проводять роботу щодо забезпечення кадрами судів;

разом з органами суддівського самоврядування, місцевими органами виконавчої влади здійснюють заходи щодо забезпечення незалежності суддів, соціального захисту суддів та інших працівників судів тощо.

§ 5. Органи юстиції та адвокатура

Специфіка взаємовідносин органів юстиції та адвокатури виз­начається тим, що остання є громадською організацією, яка діє на за­садах самоврядування, самостійно вирішуючи всі свої внутрішні пи­тання. Тому основною рисою цих взаємовідносин є співробітництво.

Правове становище адвокатури, її завдання, права та обов'язки закріплені Законом України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру»[18]. Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадян­ства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних пи­тань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснюють пред­ставництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами та ін. Адвокат має право займатися адвокат­ською діяльністю індивідуально, об'єднуватися з іншими адвоката­ми в колегії, адвокатські фірми та інші адвокатські об'єднання.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адво­катських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються Законом України «Про адвокатуру» та статутом відповідного об'єднання.

Разом з тим організуючий вплив на адвокатську діяльність справляють і органи юстиції. Відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань[19] Мінюст України реєструє адво­катські колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання. Пред­ставники органів юстиції входять в кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури і беруть участь у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, та у вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів. Комісії утворюються і діють згідно з Положенням, затвердженим Ука­зом Президента України від 5 травня 1993 p.[20] Представник Мінюсту України входить до складу Вищої кваліфікаційної комісії адвока­тури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України, і діє згідно з Положенням про неї[21].

Мінюст України забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката у кримі­нальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оп­лати юридичної допомоги; узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність; сприяє проведенню заходів щодо підвищен­ня професійного рівня адвокатів.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій' України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.





Реферат на тему: Управління юстицією (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.