Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Управління державною і регіональною власністю (реферат)

ПЛАН

1. Організаційно-правові засади управління власністю

2. Система і правове становище органів управління власністю

3. Поняття, мета, види та правова основа приватизації

4. Державна програма приватизації. Порядок приватизації та її учасники


§ 1. Організаційно-правові засади управління власністю

Основу економічної самостійності України утворює влас­ність її народу на національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресур­си, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташо­ваний на території республіки. До власності Українського народу належать основні засоби виробництва в промисловості, будів­ництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кре­дитні установи, майно комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України. Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одер­жання частки з суспільних фондів споживання, соціальний захист, зокрема у разі непрацездатності та безробіття, а також право пра­цюючого на особисту участь в управлінні народним господарством. Відповідно до Закону України «Про власність» власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними і держава створює рівні умови для їх розвитку та захисту.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджаєть­ся належним йому майном. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності, але власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколиш­ньому природному середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресур­си її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об'єктами права виключної власності народу України. До дер­жавної власності в Україні належать загальнодержавна (республі­канська) власність і власність адміністративно-територіальних оди­ниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Ук­раїни. Об'єктами права загальнодержавної власності є: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради та утворюваних нею держав­них органів; майно Збройних Сил, органів Служби безпеки, прикор­донних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; система транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти Держав­ного бюджету; Національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси; державні резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету Украї­ни і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загально­державній власності може перебувати й інше майно, а також майно, передане у власність України іншими державами, юридичними осо­бами і громадянами.

Суб'єктами права власності є АРК в особі її Верховної Ради, а суб'єктами комунальної власності — адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад. Об'єктами права власності АРК є: майно, що забезпечує діяль­ність Верховної Ради АРК та утворюваних нею республіканських органів; об'єктами комунальної власності — майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів освіти, культури, охоро­ни здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування населення; майно підприємств комунальної власності, місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, а також інше майно, необ­хідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відпові­дної території. У такій власності перебуває майно, передане у влас­ність АРК, області, району чи іншій адміністративно-територіальній одиниці іншими суб'єктами права власності. Законодавство Украї­ни передбачає можливість передачі об'єктів права загальнодержавної власності у комунальну власність та навпаки згідно з правилами встановленими Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачі об'єктів права державної та комунальної власності»[1] та в Положенні «Про порядок передачі об'єктів права державної власності», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р.[2], і «Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність», затвердженому тією ж постановою Кабінету Міністрів України.

§ 2. Система і правове становище органів управління власністю

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в ме­жах, визначених Конституцією України.

До повноважень Верховної Ради України у здійсненні права влас­ності належать: затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових за­сад вилучення об'єктів права приватної власності.

Виключно законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континен­тального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлу­атації енергосистем, транспорту, зв'язку; правовий режим власності.

Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; дає згоду на приватизацію майнових комп­лексів об'єктів, готує та подає для затвердження до Верховної Ради України перелік об'єктів, які приватизуються із залученням інозем­них інвестицій, та об'єктів права державної власності, що не підля­гають приватизації.

Функції управління державною власністю здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи ви­конавчої влади. Виконуючи ці функції, вони вирішують питання ство­рення, реорганізації, ліквідації підприємств, установ, організацій і виз­начення цілей їх діяльності, затверджують їх статути (положення) та контролюють їх додержання. Вони також виконують функції управлін­ня майном державних (казенних) підприємств, готують пропозиції про роздержавлення і особливості приватизації майна підприємств, установ і організацій, сприяють розвитку нових організаційних форм і струк­тур у відповідній галузі, сфері або секторі.

Забезпечення управління корпоративними правами, частками, акціями, паями, що належать державі у майні господарських това­риств, покладено на Фонд державного майна України. Для цього він здійснює повноваження стосовно управління такими частками (ак­ціями, паями), веде реєстр державних корпоративних прав, оцінює їх вартість; призначає уповноважених осіб по управлінню ними, здійснює контроль за ефективністю їх праці та за поповненням доходної час­тини бюджету за рахунок надходжень від управління державними корпоративними правами і діяльності на фондовому ринку, бере участь у формуванні політики відносно інвестицій в підприємства, у статут­ному фонді яких є державна частка.

Порядок призначення та повноваження представника орга­ну, уповноваженого управляти відповідними державними корпоратив­ними правами в органах управління господарських товариств, закріп­лені у положенні «Про представника органу, уповноваженого управ­ляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. «Про управління дер­жавними корпоративними правами». Цією ж постановою затверджені також положення «Про порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами» та положення про порядок звітності таких представників[3].

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах те­риторіальних громад відповідно до Закону України «Про місцеве са­моврядування в Україні» здійснюють функції щодо володіння, корис­тування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове кори­стування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, про­давати, купувати. Вони створюють, реорганізують та ліквідують підприємства, установи, організації комунальної власності відповідної територіальної громади, що вирішують питання щодо приватизації майна таких підприємств, установ, організацій.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їх спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

§ 3. Поняття, мета, види та правова основа приватизації

Одним із важливих напрямків державної політики у сфері відносин права власності є приватизація. Приватизація — це відчуження майна державних підприємств, установ, організацій, житлового та земельного фонду, що перебуває у державній та комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Приватизація здійснюється з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні житла, формування ринкових відносин, стимулювання ефективного використання земель та сприяння підприємницькій діяльності.

Залежно від об'єкта приватизації визначаються такі види приватизації: приватизація державного та комунального майна; приватизація державного житлового фонду; приватизація земель.

Правову основу приватизації державного та комунального майна складають закони України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна» (у редакції Закону України від 19 лютого 1997 p.)[4] , від 6 березня 1992 р. «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції Закону України від 15 травня 1996 p.)[5], від 6 березня 1992 р. «Про приватизаційні папери»[6] та державні програми приватизації[7] та інші нормативно-правові акти.

Приватизація земель здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок[8] та Указу Президента України від 12 липня 1995 р. «Про при­ватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського при­значення для здійснення підприємницької діяльності»[9].

Особлива роль у здійсненні приватизації належить Фонду держав­ного майна України та його органам. Відповідно до Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого по­становою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р.[10], Фонд держав­ного майна України є державним органом, який здійснює державну по­літику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення, Фонд майна АРК та їх представництва у районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Основними завданнями Фон­ду державного майна України є: захист майнових прав України на її те­риторії та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном держав­них підприємств у процесі к приватизації, створення спільних підприємств;

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності;

здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів; сприяння процесу демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

Для цього Фонд державного майна України розробляє і подає Каб­інету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання; змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у державній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; здійснює по­вноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;

створює комісії по приватизації; видає ліцензії посередникам; вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;

виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власн­істю; дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів.

Крім цього, Фонд державного майна України бере участь: у ство­ренні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю; у розробці і укладенні міждержавних угод з питань власності та використання державного майна, а також представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Фонд державного майна України має право: видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові до виконання органами виконавчої влади, іншими юридичними особами; контролю­вати їх виконання; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання; затверджувати кошторис витрат з державного поза­бюджетного фонду приватизації в межах, встановлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Фонд майна АРК та його представництва у районах і містах АРК були створені відповідно до Указу Президента України від 18 сер­пня 1995 р. «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим»[11] і діють на підставі положень, затверджених урядом АРК. Вони в ме­жах повноважень, визначених Фондом державного майна України, по­вноважень, делегованих Верховною Радою АРК, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, власності АРК, комунальній власності, та виконують функції орендодавця стосовно зазначеного майна.

Регіональні відділення Фонду державного майна України є дер­жавними органами, підпорядкованими Фонду державного майна Украї­ни. Вони створені Фондом державного майна України в областях, містах Києві та Севастополі, діють на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 p.[12] Відділення в ме­жах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повно­важень, делегованих обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, комунальній власності і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності.

Представництва Фонду державного майна України в районі, місті створюються регіональними відділеннями та їм підпорядкову­ються. Вони діють на підставі Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 p. Пред­ставництво в межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повноважень, делегованих районною, міською радою, здійснює державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, комунальній власності району і міста.

Для управління комунальним майном в обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Се­вастополі державних адміністраціях створені відповідно управління та відділи управління майном. Ці управління та відділи діють згідно з типовими положеннями про управління майном області обласної, уп­равління майном міста Київської та Севастопольської міської держав­ної адміністрації, про відділ управління майном району районної та рай­онної у місті Севастополі та управління майном району районної у місті Києві державної адміністрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 p.[13] Вони є місцевими органами державної виконавчої влади, що реалізують державну та регіональну політику в сфері управління майном, що перебуває у комунальній влас­ності, а також загальнодержавним майном, повноваження з управлін­ня яким делеговані державній адміністрації Президентом України.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповнова­женими на це органами, створеними місцевими державними адміністра­ціями або органами місцевого самоврядування, державними підприємства­ми, установами, організаціями, які мають державний житловий фонд.

Приватизацію земельних ділянок, наданих дня ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будин­ку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачно­го і гаражного будівництва, у межах норм, встановлених Земельним кодексом України, здійснюють сільські, селищні, міські ради.

Приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського при­значення для заняття підприємницькою діяльністю здійснюють відповідні державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад шляхом їх продажу в приватну власність.

З метою створення умов для ефективного використання на до­говірній основі земель, що перебувають у комунальній та державній влас­ності, земля може здаватися в оренду. Відповідно до Закону України від 6 жовтня 1998 р. «Про оренду землі»[14] орендодавцями земельних ділянок щодо земель, які перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради, а щодо земель, які перебувають у державній власності, – районні, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК, Кабінет Міністрів України.

§ 4. Державна програма приватизації. Порядок приватизації та її учасники

Для визначення цілей, пріоритетів та умов приватизації Фондом державного майна України щорічно розробляється Державна програма приватизації, яка затверджується Верховною Радою України не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України. Державна програма приватизації складається із завдання на перший бюджетний рік і прогнозу на два наступних роки, виходячи з пріоритетів приватизації.

У державній програмі приватизації визначаються: завдання щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності, та державного майна, що належить АРК; відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів; квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів для приватизації різних груп об'єктів, завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації; заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів; особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців; розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодування та джерела фінансування; прогноз надходження коштів від приватизації та напрями їх використання.

Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програ­ми приватизації.

Способи та порядок приватизації визначаються Державною про­грамою приватизації залежно від того, до об'єктів якої групи входить підприємство, що приватизується.

Порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, що підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та здійснення контролю за їх реалізацією.

Приватизація державного майна може здійснюватися в такий спосіб:

продаж частини державного майна кожному громадянину України за приватизаційні папери; продаж об'єктів приватизації на аукціоні за кон­курсом; продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарсь­ких товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та інши­ми способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакету акцій відкритого акціонерного товариства; викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації та іншими способами, передбаченими державними програмами приватизації.


 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.



[1] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1998. № 34. Ст. 228.

[2] Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 38. Ст. 1405.

[3] Див.: Офіційний вісник України. 2000. № 20. Ст. 827.

[4] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1997. № 17. Ст.122.

[5] Див.: Там само. 1996. № 34. Ст. 160.

[6] Див.: Там само. 1992. № 24. Ст.350.

[7] Див.: Указ Президента України "Про Державну приватизацію на 1999р. // Офіційннй вісник України. 1999. № 1. Ст. 6; Державна програма приватизації на 2000-2002 роки: Затверджена Законом України від 18 травня 2000 p. // Відомості Верхов. Ради України. 2000. №33-34. Ст.272.

[8] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1993. 10. Ст. 79.

[9] Див.: Уряд. кур'єр. 1995. № 106. С. 8.

[10] Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1992. № 39. Ст. 581.

[11] Див.: Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». 1995. 10. С. 33-34.

[12] Див.: ЗПУ України. 1994. № 10. Ст. 247.

[13] Див.: Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». 1996. № 9. С. 21.

[14] Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 42. Ст. 1538.





Реферат на тему: Управління державною і регіональною власністю (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.