Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Україна як суб’єкт міжнародного економічного співробітництва (реферат)

Вирішення Україною, як і будь-якою іншою державою, важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі у міжнародному економічному співробітництві, в діяльності міжнародних організацій без урахування світового досвіду, досвіду становлення і розвитку окремих країн. З огляду на це участь нашої держави у міжнародному співробітництві, зокрема і в міжнародному економічному співробітництві, на основі норм і принципів міжнародного права є досить важливою. Цілком зрозуміло, що таке співробітництво України з країнами світу, міжнародними організаціями є вагомою умовою успішного розв'язання багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного характеру, а й внутрішнього. Ураховуючи це, у ст.18 Конституції України закріплено положення про те, що зовнішньополітична діяльність нашої держави спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробіт­ництва з членами міжнародного співтовариства за загальнови-
знаними принципами і нормами міжнародного права. Раніше у прийнятій 2 липня 1993р. Постанові Верховної Ради України «Про Основні напрямки зовнішньої політики України» було зазначено, що широкомасштабні торговельні, виробничі та фінансові відносини нашої держави з іншими країнами та її співробітництво з міжнародними економічними організаціями є важливим чинником вітчизняного економічного розвитку і прискорення науково-технічного прогресу. Варто зауважити, що вже з перших років незалежності Україна розпочала активний пошук своєї ніші у системі міжнародного та зовнішньоекономічного співробітництва, вжила заходів щодо забезпечення його відповідними законодавчими актами. Нині його основні напрямки визначаються та регулюються укладеними нашою державою міжнародними угодами та її національним законодавством. Так, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. визначив порядок експорту та імпорту товарів, капіталів і робочої сили, реалізації різних форм наукової та науково-технічної кооперації, міжнародні засади фінансових операцій та інвестиційної діяльності, спільного підприємництва як на території України, так і поза її межами. А Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993р. регулює широкий спектр питань, що стосуються укладення і виконання міжнародних договорів з участю нашої держави. Варто підкреслити, що Україна як суб'єкт міжнародної спів-
праці у сфері економіки об'єктивно має досить непогані позиції. Відомо, наприклад, що вона має вигідне для активної участі у світових торговельно-економічних відносинах географічне положення, за рівнем запасів та видобутку сировинних ресурсів входить до числа провідних держав світу. Їй належить чверть найродючіших чорноземів земної кулі. Високий інтелектуальний та загальноосвітній рівень населення, значний потенціал у високотехнологічних галузях промисловості забезпечують Україні місце у п'ятірці провідних космічних держав світу, дев'ятці країн, що випускають військово-транспортні літаки, а також її належність до світових лідерів експорту зброї та військово-технічних послуг. Наша країна — власник найпотужніших нафто- та газотранспортних магістралей світу. Виходячи насамперед із потреби забезпечення національних інтересів наша держава вживає заходів щодо налагодження міжнародного, зокрема економічного, співробітництва. Так, за майже 12 років незалежності вона налагодила відносини з 166 країнами, стала членом близько 100 міжнародних організацій, учасником майже 50 багатосторонніх економічних договорів, уклала і виконує понад 2 тис. двосторонніх угод. Активну участь бере Україна в роботі Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку, Міжнародного торговельного центру, Європейської економічної комісії ООН, Багатостороннього агентства з інвестиційних гарантій, Світової організації інтелектуальної власності, Міжнародного агентства з атомної енергії, Програми розвитку ООН, ряду інших органів, фондів, програм та спеціалізованих установ, що входять до складу системи Організації Об'єднаних Націй. З урахуванням тенденцій глобалізації світової економіки Україна спрямовує свою діяльність у двох стратегічно важливих для неї напрямках. Перший — це поступова інтеграція нашої держави в європейські та трансатлантичні структури з метою входження до європейського економічного простору. До головних завдань цього напрямку можна віднести передусім налагодження відносин з Європейським Союзом (далі — ЄС). За статусом та функціями згадане міжнародне об'єднання суттєво відрізняється від інших міжнародних організацій. У його рамках вирішуються питання як внутрішнього, так і зовнішнього економічного розвитку держав-учасниць. Країни, які бажають стати членом цього інтеграційного об'єднання наднаціонального характеру, повинні мати економіку, що відповідає певним ринковим критеріям. Що стосується нашої країни, то кризові явища в її економіці, недосконала правова база гальмують просування України шляхом ринкових реформ, а тому унеможливлюють її входження до ЄС у найближчі роки. Разом із тим перспектива розвитку відносин між Україною та ЄС існує і зараз. Підписання 14 червня 1994 р. Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (набула чинності у березні 1998р.) створило для цього сприятливі умови. Можна констатувати і той факт, що ЄС також шукає шляхи зближення та поліпшення двостороннього співробітництва з Україною. Нині активно розвивається договірно-правова база економічних відносин Україна — ЄС, яка дає можливість регулювати їх на міжнародно-правовому рівні. Зокрема, були підписані: Угода про торгівлю текстильною продукцією (1993 р.); Тимчасова угода про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між Україною, з одного боку, та Європейським Співтовариством, Європейським Співтовариством з вугілля і сталі, Європейським Співтовариством з атомної енергії, з іншого (1995 р.); Угода про торгівлю деякими сталеварними виро­бами (1997 р.); Угода про співробітництво в галузі керованого термоядерного синтезу та в галузі ядерної безпеки (1999 р.); багатостороння Рамкова Угода про інституційні засади створення міждержавної системи транспортування нафти та газу (1999 р.). 11 червня 1998 р. Указом Президента України затверджена «Стра­тегія інтеграції України до Європейського Союзу», а 10 грудня 1999 р. на Гельсінському саміті Європейської Ради вироблена «Спільна стратегія ЄС щодо України». Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2002 р. були схвалені рекомендації за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до Європейського Союзу, а також ряд інших заходів щодо цього. Безумовно, ці заходи сприяли суттєвому розширенню сфери співробітництва України та ЄС. Окреслилися такі його напрямки: торгівля та інвестиції; економіка, фінанси та статистика; енергетика, ядерні проблеми та навколишнє середовище; митне й прикордонне співробітництво, боротьба з «відмиванням» коштів і наркобізнесом; транспорт, телекомунікації, наука та технології; освіта і навчання; вугільна, сталеливарна, гірнича галузі промисловості та сировинні матеріали. За ініціативою України почалося обговорення питання про можливість створення у найближчі роки зони вільної торгівлі між нашою державою та ЄС. Разом з тим слід зазначити, що однією з головних передумов інтеграції України в ЄС є адаптація її законодавства до європейського права. Усе це повинно сприяти тому, що наша держава найближчим часом повинна стати асоційованим, а потім — повноправним членом Європейського Союзу. Одночасно варто зауважити, що, здійснюючи ідею входження до європейського економічного простору, наша країна стала повноправним членом і Організації Чорноморського економічного співробітництва, Центрально-Європейської ініціативи (1996 р.), урамках яких намагається підвищити свою економічну та торговельну активність, реалізує намір стосовно приєднання до Центрально-Європейської угоди про вільну торгівлю. Поглиблюється транскордонне співробітництво України в рамках міжнародної асоціації «Карпатський Єврорегіон», до складу якої входять відповідні регіони Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини (асоційований член). Поступово активізується робота, спрямована на розвиток інших субрегіональних та міжрегіональних напрямків економічного співробітництва в Європі, а саме середземноморського, балтійського та північноєвропейського. Важливим для нашої країни є розвиток відносин зі Світовою організацією торгівлі (далі — СОТ), яка є спадкоємицею чинної з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Повноправними учасниками СОТ є 142 держави, 40 країн у ній мають статус спостерігачів, з яких понад 20, у тому числі Росія, перебувають на різ­них стадіях приєднання до цієї міжнародної організації (Україна розпочала цей процес у 1992 р.). Це досить впливова міжнародна економічна організація, на яку припадає понад 90 % світової торгівлі. Членство в СОТ дасть змогу Україні реально інтегруватись у міжнародне економічне співтовариство, а також створити надійні механізми регулювання її торговельно-економічних відносин з державами — учасницями даної міжнародної організації. Крім того, це економічно вигідно. Зменшення тарифних обмежень практично на всіх найважливіших товарних ринках розвинутих країн світу, на думку експертів Міністерства економіки України, збільшить надходження від експорту продукції до бюджету нашої держави майже на 200 млн дол. США на рік. Ці та інші питання були обговорені на засіданні робочої групи з питань вступу України до СОТ, під час 8-го раунду переговорів, що проходили 13—14 червня 2001 р. у Женеві. Вони розглядались і на конференції «Вступ України у СОТ — перспективи, наслідки та пов'язані з цим завдання», організованій Українсько-Європейським консультативним центром та Верховною Радою України. За найоптимістичнішими прогнозами, Україна може вступити до СОТ не раніше ніж через два роки. Але для цього треба зробити надзвичайно багато, насамперед щодо розвитку економіки нашої держави, зближення її законодавства з міжнародно-правовими актами, які є правовою основою функціонування СОТ. Тут вагоме значення має організуюча і кодифікуюча діяльність Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, уякій задіяні урядовці та представники 16 міністерств та відомств. Заслуговує на увагу перспектива входження України до Організації економічного співробітництва та розвитку (далі — ОЕСР), що об'єднує нині 29 найрозвинутіших держав світу, частка яких становить 2/3 світового виробництва товарів та послуг. У рамках ОЕСР обговорюються і визначаються напрямки політичного, економічного та соціального розвитку, вирішуються проблеми узгодження політики різних країн, координується внутрішня політика, яка в сучасних умовах є базою існування розвинутих держав. Головною умовою членства в цій організації є дотримання принципів ринкової економіки та демократії в суспільстві. Навіть отримання Україною статусу спостерігача в ОЕСР матиме для неї великий зовнішньополітичний резонанс. З'являться умови для розширення сфери двостороннього співробітництва України та країн — членів ОЕСР, отримання міжнародної допомоги в рамках програм співпраці цієї міжнародної організації з державами, що мають перехідну економіку, а також одержання концесійних кредитів на пільгових умовах (2—3 % річних). До важливих завдань реалізації «західного» вектора зовнішньоекономічної стратегії України належить розв'язання проблеми залучення до співробітництва великих фінансових та транснаціональних корпорацій. За їх допомогою наша країна має намір сформувати валютно-фінансовий потенціал, необхідний для мас­штабних зрушень в економіці. Як свідчить набутий досвід, така співпраця можлива лише за умови створення для згаданих корпорацій перспектив отримання реальних прибутків. А це залежить насамперед від стабільності та ступеня відповідності українського законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права, зокрема економічного. Чимале значення для України має організація співробітництва з міжнародними фінансово-кредитними установами. Серед міжнародних фінансових організацій у нашій державі значну роль відіграє Світовий банк, членом якого Україна стала в 1992 р. Він розробив та реалізує в нашій країні низку інвестиційних програм, що передбачають перебудову ряду галузей економіки, в першу чергу енергетичної та сільськогосподарської. Здійснюється також фінансування заходів, спрямованих на проведення інших структурних реформ. Неабияке значення має співробітництво України з Міжнародним валютним фондом (МВФ), діяльність якого відбувається на умовах проведення Урядом України узгодженої політики в галузях, що кредитуються цією фінансовою структурою. Зокрема, в1998 р. розпочалася реалізація трирічної програми (2,5 млрд дол. США)
розширеного фінансування, спрямованого на захист економіки України у зв'язку зі світовою фінансовою кризою. Проте внаслідок невиконання українською стороною деяких умов МВФ кредитних надходжень в Україну протягом 2000 р. не було. Але вже з початку 2001 р. співробітництво України з МВФ у рамках вищезгаданої програми поновлено. Розширюється співробітництво нашої країни з Європейським банком реконструкції та розвитку. До основних цілей зазначеного банку в Україні належать фінансування малого та середнього бізнесу, сільськогосподарського та енергетичного секторів економіки, зокрема стосовно енергозбереження, модернізації телефонних мереж тощо. Нещодавно підписана Угода про надання нашій державі кредиту на реконструкцію автостради Чоп — Київ. До складу вказаної магістралі входять два міжнародні транспортні коридори, а саме Київ — Львів — Краковець — Берлін та Львів — Чоп — Трієст. Як вважається, надання вищезгаданого кредиту є однією з форм сприяння міжрегіональному торговельному співробітництву, спрямованому на розвиток торговельних зв'язків України з Польщею, Угорщиною та Словаччиною. Продовжується співробітництво з ЄБРР і в таких важливих для нашої держави напрямках, як фінансування енергетики та розвитку телекомунікації. Одночасно з вирішенням проблем європейської інтеграції Україна вживає заходів щодо відновлення і зміцнення багатосторонніх відносин з країнами СНД. Очевидно, головні напрямки такого співробітництва мають сприяти збереженню та розширенню традиційного для нашої держави ринку збуту товарів вітчизняного виробництва, відновленню промислової кооперації, що відповідає національним інтересам, вирішенню питань надійного забезпечення української економіки паливно-енергетичними та сировинними ресурсами. З урахуванням цього, діяльність України в рамках СНД спрямовується на розвиток і поглиблення взаємодії країн, що входять до складу цієї організації, створення умов і механізмів їх взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Зокрема, за ініціативою нашої держави здійснено комплекс заходів щодо прийняття Єдиного митного тарифу для країн Співдружності, який відповідає міжнародним стандартам. Україна також послідовно відстоює ідею створення на території пострадянських республік зони вільної торгівлі. У рамках Міждержавного форуму країн СНД вона очолила робочу групу з підготовки концептуальних основ формування такої зони. Як вважається, введення в дію Угоди про створення зони вільної торгівлі 1994 р. та Протоколу змін і доповнень до неї 1999 р., а також формування необхідної договірної бази зовнішньоекономічних відносин створять умови для підвищення експортного потенціалу всіх країн СНД, а також сприятимуть закріпленню українських підприємств на їх ринках. Водночас створення в Україні ряду вільних економічних зон (нині їх 19) допоможе суб'єктам підприємницької та інвестиційної діяльності держав СНД, адже в цих зонах для них формуються пільгові умови. За оцінками деяких експертів, помітну роль в активізації міждержавних виробничо-торговельних зв'язків можуть відіграти створені в рамках Співдружності фінансово-промислові групи та транснаціональні корпорації, що діятимуть у галузях, котрі мають інтерес як для України, так і для більшості держав СНД (літако-, ракето- та кораблебудування, сільськогосподарське машинобудування, нафто- та газовидобування, переробний комплекс, транспорт, засоби комунікацій тощо). Процес створення згаданих структур доцільно спростити, як і вдосконалити правові засади щодо їх діяльності. Заслуговує на увагу діяльність України в рамках неформального об'єднання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), покликаного вирішити передусім проблему енергозабезпечення Європи та України. Значні перспективи має розширення участі нашої держави в організації Балто-Чорноморського співробітництва. Ураховуючи, що розвиток відносин між Україною та окремими міжнародними економічними організаціями з ряду об'єктив­них причин певною мірою гальмується, на даному етапі ефективним для нашої країни виявилося налагодження довгострокових науково-технічних та торговельно-економічних зв'язків з різними державами на основі двосторонніх угод. З метою підвищення ефективності такої співпраці передбачаються конкретні норматив­ні економічні механізми, розроблені у нещодавно прийнятій нашою державою програмі «Україна-2010». Особлива увага приділяється розвитку та поглибленню відносин України з Росією, яка традиційно була і залишається нашим найбільшим торговельно-економічним партнером. Нині між нашими державами діє близько 100 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод економічного характеру. В рамках спільної російсько-української Програми довгострокового економічного співробітництва до 2007 р. (підписана у 1998 р.) розпочалася реалізація проектів промислової та науково-технічної кооперації стосовно вирішення проблем, що становлять взаємний інтерес. Уних значне місце відводиться і питанню активізації торговельно-економічних відносин України та Росії. Так, у рамках двостороннього співробітництва передбачаються створення та розширення перспективних виробництв, випуск конкурентоспроможної авіаційної й сільськогосподарської техніки, високотехнологічного обладнання тощо. Зокрема, в Україні організовано складання автомобілів марок ВАЗ і ГАЗ, виробниками яких є російські заводи. Розпочало діяльність спільне підприємство «Газтранзит», метою якого є розвиток нових газотранспортних магістралей, продовжується робота з модернізації міжконтинентальної балістичної ракети СС-18, створення військово-транспортного літака Ан-70, поглиблюється співпраця в рамках таких значних міжнародних проектів, як «Sea Launch», створення міжнародної космічної станції, організація пусків ракет з модернізованого ракетоносія «Циклон-4» тощо. До перспективних напрямків двосторонніх відносин з Росією належить також розвиток міжрегіонального співробітництва. Досить нагадати, що вже підписано понад 250 угод про співробітництво на рівні регіонів, створена та функціонує Рада прикордонних регіонів, що координує співпрацю такого роду. Разом із тим слід констатувати, що, незважаючи на певний прогрес, російсько-українське співробітництво у сфері економіки вкрай нестабільне. Упродовж останніх років товарообіг між нашими країнами постійно зменшувався. Зокрема, у 1999р. частка Росії у товарообігу України становила 37,1 %, у тому числі в експорті — 29,1, в імпорті — 47,3. Порівняно з 1998 р. двосторонній товарообіг фактично зменшився на 17 %. У цілому ж порівняно з 1992 р. загальний товарообіг між обома країнами скоротився майже вдвічі. І тільки з 2000 р. є певний прогрес у цій галузі. Важливе значення в Україні надається розвитку двосторонніх відносин з країнами «Великої вісімки», насамперед США та Німеччиною. Зокрема, у 1996р. на основі угоди між Україною та США була створена Українсько-Американська спільна комісія сприяння розвитку торгівлі та інвестиціям. Одним із головних завдань згаданої структури стало вирішення питань економічного співробітництва між двома державами. З метою формування сприятливих умов для активізації двосторонніх відносин у торговельно-економічній галузі була проведена значна робота щодо створення необхідної для цього нормативно-правової бази. Так, були підписані Угода про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки (1992 р.), Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва (1994 р.), Угода між Урядом України й Урядом США про сприяння капіталовкладенням (1994 р.), Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій (1994 р.), Угода між Україною та Сполученими Штатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях (1996 р.), Угода про співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно мирного використання ядерної енергії (1999 р.). У червні 2000 р. наші держави прийняли спільну заяву, згідно з якою взяли на себе зобов'язання поглиблювати стратегічне партнерство. У рамках угод про надання Україні консультативної та технічної допомоги США приділяють велику увагу питанням реформування української економіки, створення умов для діяльності на українській території іноземних, насамперед американських, інвесторів. Водночас, як вважається, головними завданнями України повинні стати відновлення втрачених позицій на ринках США та пошук нових каналів збуту продукції вітчизняних виробників. Слід зауважити, що предметом постійної уваги з боку керівництва нашої країни є розвиток торговельно-економічних відносин не тільки з країнами так званої Великої вісімки, а й із сусідніми державами. Вже підписано ряд домовленостей про розвиток економічного співробітництва з Білоруссю, Молдовою та Грузією. Залишається пріоритетним поглиблення економічних відносин з Польщею, яка певною мірою може бути зразком для України в питаннях перебудови економіки з планової на ринкову та успішної інтеграції до ЄС. Важливим для нашої держави є посилення торговельно-економіч­ного співробітництва з державами Закавказзя та Центральної Азії, насамперед Узбекистаном, Казахстаном, Азербайджаном та Туреч­чиною. З урахуванням національних інтересів відносини з цими країнами доцільно спрямовувати на розвиток співробітництва в галузі транспорту, стосовно поставок нафти, газу, бавовни тощо. Україна повинна також брати активну участь у будівництві транскавказького транспортного коридору. Нині вже розроблені основні напрямки двостороннього співробітництва нашої держави з Узбекистаном, Казахстаном, Туркменістаном та Азербайджаном. Останнім часом особливої актуальності набуває економічне співробітництво України з державами Азії та Африки, ринки яких перспективні для збуту української продукції машинобудівного комплексу та металопрокату для надання науково-технічних і будівельних послуг. Важливим торговельно-економічним партнером України можна вважати Китай. Наші держави мають великі потенційні можливості щодо розширення науково-технічного співробітництва, зокрема в галузі електрозварювання, надтвердих матеріалів, металургії, авіа- та космічних технологій, технологій для агропромислового комплексу тощо. На порядку денному стоять питання українських інвестицій у китайську економіку у вигляді спільних технологій та «ноу-хау», створення спільних підприємств, акціонерних товариств тощо. Так, нещодавно підписа­на п'ятирічна програма співробітництва з Китаєм у сфері освоєння космічного простору. До перспективних партнерів України належить і В'єтнам. Мова йде, насамперед, про значні можливості співпраці в галузі елек­троенергетики, видобутку нафти та газу, хімічній та медичній промисловості, сільському господарстві. В'єтнамську сторону дуже цікавлять українське устаткування для видобутку нафти, обладнання для ГЕС, спільне будівництво енергетичних об'єктів, виробництво вантажних автомобілів, суден, а також можливість морських перевезень українською стороною в'єтнамських вантажів. В'єтнам же пропонує поставляти в Україну природний каучук, каву, чай, текстиль тощо. Одночасно слід зазначити необхідність підвищення ефективності міжнародно- і зовнішньоекономічного співробітництва нашої держави. У нас відсутня орієнтована на сучасні реалії концеп­ція (засади) зовнішньої політики держави, що зумовлює спонтанне коливання зовнішньоекономічних пріоритетів України, періодичне протиставлення «східного» та «західного» напрямків економічної стратегії і негативно впливає на стабільність відповідних відносин, викликає сумніви у держав світу стосовно надійності нашої країни як партнера. Це слід враховувати при організації з боку нашої держави міжнародного економічного співробітництва з іншими державами світу і міжнародними організаціями.

Література

1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.

2. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.

3. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.

4. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

5. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58





Реферат на тему: Україна як суб’єкт міжнародного економічного співробітництва (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.