Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Удосконалення паспортної системи як захід попередження торгівлі людьми (реферат)

Перед вченими іпрактиками України сьогодні постає питання втілення вжиття дієвої системи заходів попередження злочинності. При цьому, впершу чергу, необхідно враховувати власний досвід та досвід ірезультаті превенції інших держав.

За влучним визначенням професора О.І.Александрова: "Преступность– это массовое решение людьми своих проблем с нарушением уголовного запрета”[1]. Проблема безробіття, гендерної нерівності, насилля всім'ї, наявності безпритульних та бездоглядних громадян, дітей, позбавлених батьківського піклування, примушує громадян України шукати шляхи працевлаштування за кордоном, користуватися послугами сумнівних шлюбних організацій, азвідси виникає ситуація, коли вони несвідомо стають жертвами злочинців, наприклад, незаконне усиновлення зметою подальшої експлуатації або вилучення органів.

Як відмічав О.М.Яковлєв ще у70-ті роки, злочинність існує усуспільстві завдяки суспільству та узв'язку зумовами цього суспільства[2]. Він пов'язував злочинність здисфункціями соціальних інститутів, які, зйого точки зору, повинні задовольняти всі суспільні потреби. Дійсність підтверджує теорію кримінолога. На жаль, суспільство ідержава починають реагувати на наявні злочинні процеси після настання тяжких наслідків.

Одним знебезпечних суспільних процесів останнього часу, який має тенденцію до поширення, єторгівля людьми. За даними МВС України, у1998році було порушено за торгівлю людьми 2кримінальні справи, у1999році– 11, у2000– 42, у2001– 90, у2002– 169, у2003– 289, у2004– 269, у2005– 415, а упершому кварталі 2006року– порушено вже 182кримінальні справи. Як правило, ці злочини вчиняються організованими злочинними групами. У2005виявлено 37організованих злочинних груп, що вчинили злочини, пов'язані зторгівлею людьми. Упершому кварталі 2006року виявлено 15організованих злочинних груп, що спеціалізуються на цій категорії злочинів, 6 зяких мають транснаціональний характер (за участю іноземних громадян).

Зазначимо, що цей вид злочину єдосить латентним, зогляду на низку причин, зокрема: потерпілі не завжди повідомляють правоохоронним органам про вчинений злочин, соромлячись стати жертвою, оприлюднити інтимні сторони життя, складною єіпроцедура отримання доказів україні, вякій перебуває потерпілий (-а), складно отримати відповіді на запити, що надсилаються за кордон.

З огляду на ситуацію україні, Верховна Рада України у Постанові "Про стан боротьби зорганізованою злочинністю у2004–2005роках” від 3листопада 2005року №3070-IV, проаналізувавши стан боротьби зорганізованою злочинністю у2004–2004роках, відзначила, що діяльність державних органів, які відповідно до статей 5та 18Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” здійснюють боротьбу організованою злочинністю, та інших державних органів, що мають право контролю за дотриманням організаціями ігромадянами законодавства України зметою боротьби зорганізованою злочинністю, не адекватна рівню пов'язаних зорганізованою злочинністю правопорушень. Передусім це викликано тим, що Генеральна прокуратура України не виконує вимог статті 10Закону "Про прокуратуру” іне забезпечує координацію діяльності відповідних органів державної влади усфері боротьби зі злочинністю. Попереджувально-профілактична робота уцій сфері не має постійного характеру іздійснюється увигляді кампаній. Діяльність спеціально створених для боротьби зорганізованою злочинністю державних органів не відповідає визначеним законом вимогам[3].

Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002–2005роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5червня 2002року, передбачила посилення прикордонного контролю стосовно осіб, які можуть стати жертвами торгівлі людьми, забезпечити облаштування пунктів пропуску через державний кордон автоматизованими комплексами прикордонного контролю, атакож необхідними інформаційними матеріалами щодо запобігання торгівлі людьми (п.23). Одним із завдань Держкомкордон, МВС, СБ України визначено забезпечення регулярного інформування правоохоронних органів про факти затримання осіб під час незаконного перетинання державного кордону за підробленими документами, атакож депортації осіб, які постраждали внаслідок торгівлі людьми (п. 24).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5квітня 2006року №188-р схвалено Концепцію Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006–2010роки. Уній, зокрема, зазначено, що усвіті щороку від двох до чотирьох мільйонів осіб стають жертвами торгівлі людьми. Особливо це стосується жінок та дітей. Торгівля людьми становить значну суспільну небезпеку. Востанні роки спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, зметою їх використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, поширення наркотиків та інших форм злочинної діяльності. Торгівля людьми вУкраїні з'явилась як наслідок зростання безробіття, зменшення асигнувань на програми соціального захисту, зубожіння населення. Низький рівень доходів штовхає громадян України на пошук роботи за кордоном навіть без знання мови іоснов права, без кваліфікації, на нелегальних умовах, що водночас зумовлює їх перехід до груп ризику.

Аналіз результатів виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002–2005роки показав, що економічні проблеми, незадовільний стан справ на ринку праці, високий рівень безробіття інизька якість життя населення ідалі змушують громадян шукати роботу за кордоном.

Легально за кордоном щороку працевлаштовується близько 50–60тис. осіб. За неофіційними даними, майже 4млн. громадян України працюють за кордоном нелегально, більшість зяких виїжджає за туристичними чи приватними візами, працює без необхідних документів, що негативно впливає на їх правовий захист істає причиною потрапляння усферу інтересів торговців людьми. Тому завданням загальнодержавного значення єборотьба зцим явищем, захист українських громадян за кордоном.

Заходи зпротидії торгівлі людьми досі були спрямовані переважно на боротьбу зміжнародною торгівлею жінками зметою їх сексуальної експлуатації. Проте, недостатньо уваги приділялось проблемам торгівлі дітьми як на міжнародному рівні, так івсередині країни. Робота спрямовувалась, головним чином, на вилучення із сексуального рабства дівчат-підлітків ідорослих жінок, однак не охоплювала малолітніх дітей, юнаків та чоловіків.

Зважаючи на гостроту проблеми, виникає потреба консолідувати зусилля центральних імісцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, атакож міжнародних ігромадських організацій уздійсненні комплексу заходів, спрямованих на її розв'язання.

Для розв'язання проблеми торгівлі людьми необхідно вирішити такі питання:

1) забезпечення правового захисту жертв торгівлі людьми;

2) здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей;

3)запровадження впрактику діяльності правоохоронних органів новітніх методів ведення оперативно-розшукової роботи усфері протидії торгівлі людьми та пов'язаних знею злочинів;

4)укладення міжнародних договорів усфері протидії торгівлі людьми та пов'язаних знею злочинів;

5)проведення постійного моніторингу та аналізу стану справ зторгівлею людьми та пов'язаних знею злочинів;

6)удосконалення нормативного регулювання усфері туризму імодельного бізнесу, атакож посередницької діяльності з працевлаштування за кордоном;

7)створення єдиної загальнодержавної системи обліку осіб, що вчинили злочини, пов'язані зторгівлею людьми;

8)включення питань щодо запобігання торгівлі людьми до освітніх програм для дітей та молоді;

9)проведення узасобах масової інформації роз'яснювальної роботи зпитань торгівлі людьми та пов'язаних знею злочинів;

10)забезпечення діяльності центрів реабілітації для осіб, що постраждали від торгівлі людьми;

11)підвищення якості надання соціальних послуг потерпілим від торгівлі людьми.

Одним здієвих заходів щодо протидії торгівлі людьми єнадійне функціонування паспортної системи. Проте, аналіз її сучасного стану ставить питання щодо негайного удосконалення, зокрема, шляхом запровадження видачі паспортів, які мають вищий ступінь захисту.

Паспортна система– система державного обліку, контролю ірегулювання пересування населення за допомогою паспортів. Її основними функціями є: видача паспортів, реєстрація, що дає змогу вести відповідний статистичний та персональний облік; забезпечення реалізації людиною ігромадянином їх прав ісвобод та обов'язків перед державою ісуспільством; посилення охорони громадського порядку та забезпечення національної безпеки.

Паспорт (франц. passeport, первісно– дозвіл на відплиття, від passé– прохід іport– гавань)– офіційний документ, який посвідчує особу власника та підтверджує його громадянство. Існування паспорту зафіксовано вРимській імперії. ВЄгипті, який римляни ізолювали від світу, для виїзду морем необхідно було отримати дозвіл, паспорт ідокументи про сплату мита. За виїзд навіть при наявності дозволу, але без паспорту винний сплачував третину майна, аякщо він вивозив рабів без відповідних документів, унього конфісковувалось все майно. Паспорт був івримських легіонерів: дві з'єднані бронзові пластинки, запис на яких був завірений військовою печаткою. Нормативно паспорт увів до своєї правової системи відповідним рішенням 1414англійський парламент. Підписував його сам король. Найдавніший паспорт, який зберігся, датований 1641р.

У Німеччині у15сторіччі паспорт запроваджується, щоб відрізнити чесних подорожніх (торговців іремісників) від численних розбійників та злидарів, які мандрували Європою. У17сторіччі з'явилися паспорти (Militarpass)– для протидії дезертирству; чумні (Pestpass)– для мандрівників із країн, де спалахувала ця страшна хвороба; особливі– для євреїв, учнів-ремісників тощо.

Перші заходи паспортизації уРосії стали виявлятися за "Смутних часів” увигляді "проїзних грамот”. Указом царя Петра I від 30Х. (10.ХI) 1719р. "проїзні грамоти” запроваджені як загальне правило. Особи, котрі не мали такої грамоти, визначалися як "недобрі люди”, або навіть "злодії”. Вгуберніях Російської імперії за Миколи I з'явилися циркуляри про вдосконалення порядку видачі паспорта зразка 1826року увигляді паперової стрічки.

Плата за паспорт для виїзду за кордон, який, за розпорядженням імператорського уряду від 1(13).V. 1844р., видавався російським підданим обох статей по досягненні ними 25-літнього віку (виняток встановлювався для тих, хто від'їжджав закордон лікуватися, отримувати спадщину, вдосконалюватись вмистецтві, вищих ремеслах іторгівлі, атакож для поїздки збатьками, вихователями ідружин зчоловіками).

Зі встановленням Радянської влади Декретом ВЦВК І РНК РСРР від 25.VI.1919р. запроваджувалась обов'язкова видача трудових книжок, які фактично були паспортом.Декретом ВЦВК іРНК РРСФР "Про посвідчення особи” від 20.VII.1923р. трудові книжки скасовувалися ігромадяни за необхідності могли отримати посвідчення особи, але це було їх правом, ане обов'язком.Згідно зпостановою ЦВК та РНК СРСР "Про встановлення єдиної паспортної системи вСоюзі РСР іобов'язкової прописки паспортів” від 27.XII.1932р. всі громадяни СРСР віком від 16років зобов'язані були мати паспорти (селяни не входили до переліку власників паспортів. З1976року було запроваджено паспорт нового зразка, який повинні були мати всі радянські громадяни, що досягли 16-літнього віку)[4].

Відповідно до Закону України "Про боротьбу зтероризмом”, суб'єкти, які безпосередньо здійснюють боротьбу зтероризмом, зобов'язані сприяти забезпеченню ефективного прикордонного контролю, контролю за видачею документів, що посвідчують особу, та проїзних документів зметою запобігання їх фальсифікації, підробленню або незаконному використанню (п. 3ст.8)[5].

Під час судового розгляду кримінальних справ, пов'язаних з торгівлею людьми, виявляється, що злочинці, маючи свідоцтва про народження та знаючи дійсний вік потерпілих (неповнолітні), дуже легко отримують упаспортній системі МВС України паспорти на вигадані анкетні дані (неповнолітнім змінюють рік народження), за якими потерпілі переправляються вкраїни СНД, зокрема– до РФ (м.Москва). Так, усправі по обвинуваченню М., П., Р., увчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.149Кримінального кодексу України, розглянутій Корольовським районним судом м.Житомира, потерпіла показала, що злочинці "владнали всі питання здокументами та перетинанням кордону”, асаме: неповнолітнім були видані паспорти зі зміненими даними. Перед кордоном особа, яка переправляла живий товар до Російської Федерації, попередила потерпілих про те, що коли їх будуть запитувати прикордонники, зким вони їдуть, то щоб вони казали, що С.їх родичка, але їх ніхто при перетині кордону зприкордонників нічого не питав, івони безперешкодно прибули до Москви”.

Вироком Малинівського районного суду м.Одеси засуджений С., який створив злочинне об'єднання для незаконного переміщення осіб через державний кордон зметою торгівлі. Члени злочинної групи здійснювали підбір людей на території Республіки Молдова: "за підробними документами переправляли їх через державний кордон Молдови вУкраїну до м.Києва, де організатор злочинної групи надавав кошти для перетинання кордону, підробні паспорти на установчі анкетні інших осіб та забезпечував переправку живого товару до Ізраїлю. Потерпілим рекомендувалося ретельно вивчати нові анкетні дані свого паспорту та легенду про мету в'їзду до країни. Особа, матеріали по відношенню якої виділені уокреме провадження, незаконно придбала паспорт на ім'я громадянки Російської Федерації та підробила його, переклеївши вньому фотографію громадянки Молдови. Таким чином, неповнолітня зРеспубліки Молдова за цим підробним паспортом громадянки РФ, виготовленим вУкраїні, безперешкодно придбала квитки на рейс "Одеса-Тель-Авів” та прибула до Ізраїлю. Ілише міграційними службами ваеропорту Бенгуріон була виявлена підробка, паспорт вилучено, азатримана повернена вУкраїну.

Вироком Ленінського районного суду м.Севастополя була засуджена С., яка переправляла неповнолітніх без документів до Російської Федерації зметою їх сексуальної експлуатації, "була досягнута домовленість зпровідниками поїзду "Севастополь– Москва”, якому вплату за проїзд були передані кошти по 40доларів за кожну”.

З огляду на проблему, необхідно посилити контроль за діяльністю фірм, які займаються працевлаштуванням за кордоном.Так, вироком Київського районного суду м.Харкова була засуджена Д., яка, працюючи танцівницею внічних клубах м.Нікосія о. Кіпр, переконалася уприбутковості нелегального бізнесу, пов'язаного зторгівлею жінками. Повернувшись зРеспубліки Кіпр, та користуючись тим, що багато молодих жінок не можуть працевлаштуватися, запропонувала їм свої послуги, усвідомлюючи, що останні, не маючи засобів до існування, знаходячись вматеріально залежному стані, вимушені будуть надавати сексуальні послуги за винагороду клієнтам нічного клубу "Корнет”. Отримавши згоду потерпілих, засуджена надала копію закордонного паспорта жителю м.Нікосія Костасу, який згідно здомовленістю оформив робочу візу для виїзду за межі України та забронював авіаквитки на рейс "Київ– Варнака”.

Як свідчить судова практика, неповнолітніх переправляють торговці вОб'єднані Арабські Емірати за фальшивими паспортами (наприклад, неповнолітня Світлана Григорівна виїжджає як повнолітня Айша Аюмівна), під час обшуку ум.Дубаї уквартирі, де примусово утримувалися жертви торгівлі людьми, було вилучено декілька десятків фальшивих паспортів на громадянок України, за якими потерпілі перетнули кордон.

Під час судових слухань з'ясувалось, що "подделкой документов не гнушались даже честные люди”. За аналізом судової практики можна зробити висновок про те, що співробітники паспортної служби сприяють інколи керівникам злочинних груп, які спеціалізуються на торгівлі живим товаром вотриманні документів за фіктивними анкетними даними. Так, вироком Слав'янського міського суду Донецької області засуджена громадянка Ч.за вчинення злочинів, передбачених ч.2ст.364ККУкраїни "Зловживання владою або службовим становищем” та ч.2ст.366ККУкраїни "Службове підроблення”, яка, працюючи на посаді старшого паспортиста відділення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи МВС України, на прохання "торгівців людьми” звикористанням свого службового становища, впорушення пп. 52, 58наказу Міністерства внутрішніх справ №66-ДСГ від 03.02.1992року "Про затвердження тимчасової інструкції про порядок документування та прописки громадян України”, поставила штамп прописки та вказала вигадану адресу без домової книги та заяви мешканців, поставила дату та свій підпис. На підставі цих документів потерпілі отримали закордонні паспорти та були направлені до Греції для подальшого продажу зметою сексуальної експлуатації.

За даними узагальнення судової практики, приблизно 30% осіб, які були повернуті з-за кордону після сексуальної експлуатації, знову повертаються за кордон, не влаштувавши своє життя на батьківщині. Навіть ті особи, які були депортовані або засуджені вТуреччині за зайняття проституцією, повертаються туди за паспортами, виданими зі зміненими анкетними даними.

При вчиненні злочинів засуджений Жовтневим районним судом м.Луганська використовував легальні можливості однієї зтуристичних фірм для термінового оформлення закордонних паспортів, добре усвідомлювавши зякою метою відправляв потерпілих закордон.

Сьогодні проблема неправомірного використання загублених та підробних паспортних документів гостро стоїть на порядку денному вусіх цивілізованих країнах, адже вусьому світі використовується близько 400млн. паспортів, причому близько 100млн.– випускається щорічно. Тому згідно зРезолюцією Ради Безпеки ООН від 28вересня 2001року №1373усі держави повинні вжити заходів для запобігання підробки та незаконному використанню ідентифікаційних документів та пересування терористів шляхом ефективного прикордонного контролю проїзних документів та контролю за наданням документів, що посвідчують особу.

Найнадійнішим сучасним захистом паспортних документів євикористання біометричних даних людини– власника ідентифікаційного документу. Тому понад 110країн світу вже випустили нові види паспортів– так звані машинозчитувані, відповідно до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO).

Запровадження нових паспортів для громадян Євросоюзу стало одним зголовних питань на засіданні міністрів юстиції країн ЄС уЛюксембурзі. Міністри дійшли згоди, що узакордонному паспорті громадянина повинна бути цифрова фотографія власника. Тобто, електронний чіп, на якому зберігаються опрацьовані дані про характерні риси обличчя власника паспорту (наприклад, довжина носа, форма підборіддя іт.ін.). Спеціальні прилади зчитуватимуть ці дані й порівнюватимуть зданими пред'явника паспорта. Деякі країни Європейського Союзу наполягають на внесенні до чіпа взакордонному паспорті ще йданих про відбиток пальця.

На виконання цього рішення нові закордонні паспорти зчіпом, на які занесені біометричні дані власника вже використовуються вбільшості європейських держав, зокрема вБельгії, Великобританії, Греції, Німеччині Швеції тощо. Поки паспортний чіп міститиме традиційні дані– персональні відомості, фотографію іпідпис[6].

У паспортно-візовому відділі Федеральної міграційної служби Москви з2006року почалась видача перших закордонних паспортів Російської Федерації нового покоління. Впаспортах нового зразку відомості про власника, атакож його цифрова фотографія будуть дублюватися на електронному чіпі. Під час видачі перших біометричних паспортів було продемонстровано спеціальне обладнання, на якому громадянин Росії, який отримав паспорт, зможе перевірити правильність та повноту даних, записаних велектронний паспорт. Ваеропорту "Шереметьєво” і"Домодедово” уже створено три пункти пропуску для власників нових паспортів.

Значно зросло навантаження іна вітчизняні аеропорти. За словами начальника Контрольно-пропускного пункту "Київ” В.Солдатенков: "Порівняно з2000роком, пасажиропотік зріс утричі. Якщо в2000 році через аеропорт "Бориспіль” ми пропустили 1,2млн. чоловік, то за перше півріччя цього року– вже 1,9млн.”[7].

В Україні розробка нового паспорту збіометричною інформацією була презентована ще у2004р. Його головною відмінністю є машинозчитувана сторінка, на яку наносяться основні відомості про фізичну особу, втому числі її відцифроване зображення та особистий підпис. Саме ця сторінка підлягає візуальному та машинозчитуваному контролю. ЇЇ виготовлено збагатошарового полімерного матеріалу– полікарбонату, вякий можливе внесення біометричної інформації. Найдосконалішим захистом сторінки єте, що відомості про особу та її відцифроване зображення наносяться на внутрішній шар полікарбонату за допомогою лазерного гравірування.

На сьогодні існує не тільки технічна ітехнологічна вітчизняна база, але йповний комплекс виробничих потужностей. Проте через відсутність відповідного закону та підзаконних нормативних актів проект "заморожено”, авиробничі потужності, придбані на державні кошти, вже тривалий час простоюють. Водночас слід зазначити, що відповідного правового регулювання потребує істворення Єдиного реєстру фізичних осіб, де створювалася б централізована база даних. Централізована система виготовлення та видачі паспортів унеможливила б маніпулювання зпаспортами на місцевих рівнях. Про масштаби таких маніпуляцій свідчить, наприклад, той факт, що удипломатичному відомстві України вМолдові для наших співгромадян кожну хвилину (!) видається закордонний паспорт[8].

Таким чином, зметою протидії "білому рабству” необхідно посилити контроль за видачею документів, що посвідчують особу, удосконалити паспортну систему (запровадити міжнародні стандарти, що ставляться до закордонних паспортів), посилити відповідальність посадових осіб за вчинення злочинів, пов'язаних зслужбовим підробленням, провести спеціалізовані семінари зспівробітниками МВС, Прикордонної служби зметою підвищення обізнаності чинного законодавства та усвідомлення ними соціальних наслідків порушення вимог закону.


Список використаних джерел

1.АлександровА.И. Уголовная политика иуголовный процесс вроссийской государственности.– М., 2003.– С.179.

2.ЯковлевА.М.Преступность исоциальная психология.– М., 1971.– С.40.

3.Постанова Верховної Ради України "Про стан боротьби з організованою злочинністю у2004–2005роках” від 3листопада 2005року №3070-IV // Голос України.– 2005.– №217.– 16лист.

4.ЧеховичС.Б. Паспорт // Юрид. енцикл.– К.: Вид-во "Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 2002. Том 4.– С.448–449.

5.Закон України " Про боротьбу зтероризмом” від 20березня 2003року №638-IV // Голос України.– 2003.– №77.– 22квіт.

6.Гуцалюк М.Ідентифікація фізичних осіб // Право України.– 2006.– №5.– С.122–126.

7.Прийшов, побачив, пропустив // Україна молода.– 2006.– 29лип.– С.2.

8.Паспортный конвейер под Мидовским прикрытием // Киевск. ведомости.– 2006.– №135.– 1июля.– С.1.

Н.М.Ахтирська, М.В. Гуцалюк. Удосконалення паспортної системи як захід попередження торгівлі людьми. "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 14'2006.





Реферат на тему: Удосконалення паспортної системи як захід попередження торгівлі людьми (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.