Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Техніко - криміналістичне дослідження документів (реферат)

План

1. Поняття документа у криміналістиці

2. Сутність техніко-криміналістичного дослідження документів

3. Встановлення змін в документі

4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів

5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів

6. Встановлення технічних підробок підписів

7. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів

8. Дослідження матеріальної частини документів

Література
 

1. Поняття документа у криміналістиці

Документ — це матеріальний об'єкт, у якому зафік­совані відомості про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані. Термін «документ» походить від лат. docu-mentum — свідчення, доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно та відеодокументи;

5) фонодокументи.

За своєю процесуальною природою письмові докумен­ти можуть виступати як письмові та речові докази. Доку­менти речові докази мають значення для розслідуван­ня не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші ма­теріальні ознаки. Документи — речові докази можуть бути засобом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання. Документи письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експер­та, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом кри­міналістичного дослідження і можуть замінюватися у спра­ві копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмови­ми документами як речовими доказами. 126

За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом — на офіційні (пас­порт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, за­писна книжка тощо).

У підробленому документі зміст або реквізити не від­повідають дійсності. При цьому підробка буває двох видів — інтелектуальна або матеріальна. Інтелектуальна підробка полягає у складанні та видачі правильного за формою та виготовленням документа, але такий документ містить за-відомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелекту­альної підробки за допомогою криміналістичної експерти­зи неможливо. Матеріальний підлог передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто часткова або повна підробка). Матеріаль­ний підлог виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.

Обов'язкові відомості, які повинні міститися в доку­менті для визнання його дійсним, називаються - реквізита­ми (від лат. requisitum — потрібне, необхідне). Такими відомостями, як правило, є найменування документа і дата його складання; назва й адреса підприємства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійс­ненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у на­туральному і вартісному показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох реквізитів у ви­падках, передбачених законом, спричинює недійсність або заперечність документа.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма­шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим спо­собом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових —ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового до­кумента можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текс­том та іншими елементами.

Існують певні правила поводження з документами — речовими доказами, а саме:

1) необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);

2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;

3) для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу промінів світла, вологості, хімічних речовин).

2. Сутність техніко-криміналістичного дослідження документів

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їх­ньому вивченні та дослідженні з метою виявлення і фік­сації ознак, що надають документам значення речових доказів. Попереднє дослідження документів може здійс­нювати слідчий. Проведення такого огляду регламентова­но статтями 190, 191 та 195 КПК. При огляді та поперед­ньому дослідженні документів не слід застосовувати мето­ди, засоби і прийоми, які призводять до змінення зовніш­нього вигляду й стану документа. На цьому етапі слідчим з'ясовуються такі питання:

1) визначення характеру і призначення документа;

2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

3) вивчення змісту документа;

4) аналіз його реквізитів;

5) вивчення матеріалів документа;

6) виявлення ознак підробки документа.

Під час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на відповідність форми документа його змісту. Окре­мі суперечності встановлюються шляхом зіставлення пев­них реквізитів. При цьому застосовуються огляд в косопадаючому та проникаючому світлі, за допомогою оптичних збільшуючи приладів, в ультрафіолетових та інфрачер­воних променях, за допомогою електронно-оптичного пе­ретворювача.

Повне і всебічне технічне дослідження документів здійс­нюється під час проведення технічної експертизи доку­ментів — техніко-криміналістичного дослідження доку­ментів. Об'єктами дослідження є зміст документа, мате­ріали і знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів і експер­тизу матеріалів документів.

Експертиза реквізитів документів вирішує такі ос­новні завдання:

1) встановлення особливостей виготовлення друкарсь­ких засобів і їх відбитків;

2) встановлення факту і способу внесення змін до до­кумента (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фо­токарток тощо);

3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих або невидимих текстів (зображень) на різ­них матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл;

4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;

5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх­німи відбитками;

6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їхніми відбитками;

7) ідентифікація компостерних знаків за просіками;

8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;

9) ідентифікація особи, яка надрукувала машинопис­ний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за осо­бливостями навичок виконавця;

10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

11) визначення відносної давності виконання докумен­та або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

Експертизою матеріалів документів встановлюють­ся рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники тощо), а також їх спільна родо­ва (групова) належність.

3. Встановлення змін в документі

Розповсюдженими способами змінення документів є підчистка, травлення і змивання тексту, дописка і виправ­лення записів, переклеювання фотокарток та заміна окре­мих частин документа.

Підчистка — спосіб змінення змісту документа, при якому здійснюється механічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може 'бути підготовчим етапом для внесення нових записів. При підчистці текст стирають (тертям гумкою) або зіскрібають гострим предметом (ле­зом бритви). Ознаками підчистки є порушення верхнього прошарку паперу, зменшення товщини паперу, ушкодження ліновки або захисної сітки, залишки підчищених штрихів, розпливи барвника в штрихах нового тексту.

Дописка — спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Дописка проводиться щодо літерних або цифрових записів. Ознаками дописки є нерів­номірність проміжків між рядками, словами, буквами у се­редині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної час­тини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей. Ознаки дописки можуть бути виявлені за допомогою оптичних приладів або світ­лофільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів. Дописка розпізнається у процесі почеркознавчо­го і техніко-криміналістичного дослідження.

Виправлення — спосіб зміни початкового змісту доку­мента шляхом переробки одних письмових знаків на інші. Виправлення провадиться стосовно літерних і шарових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігу­рацією цифри і літери. Ознаками виправлення є відмін­ність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у лі­терах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або навод­ка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях випра­влення (рис. 18).

Травлення — спосіб зміни змісту документа, при яко­му здійснюється видалення тексту за допомогою хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як травлячі речовини використовую­ться деякі кислоти і луги. Ознаками травлення є наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення ліновки і за­хисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів. Ознаки травлення виявляються за допомогою оптичних приладів і ультрафіолетових випромінювачів. Так, підуть трафіолетовим освітленням залишки хімічних речовин, штрихи знешкодженого тексту можуть люмінесцирувати.

Заміна частин документа — один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, уклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки.

Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нуме­рації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розхо­дження у графічних ознаках друкарського шрифту, у ма­люнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невід­повідність аркушів за розміром або якістю паперу; додат­кові проколи у місцях кріплення аркушів та ін.

Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка на фотокартці та доку­менті; наявність розрізу на фотокартці; розходження в ко­льорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів

Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосфер­ні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий «згаслий» текст). Методи дослідження таких текстів були запропоновані ще Є. Ф. Буринським.

При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються та­кі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної лю­мінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційне-люмінесцентний методи. Слабковидимі штри­хи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умо­вах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою елект­ронно-оптичного перетворювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис — невидимі записи, виконані безбарвним розчи­ном якоїсь речовини. У процесі тайнопису використову­ється «симпатичне» чорнило, прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, роз­чин хлористого кобальту), а у деяких випадках засгосовють різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неод­норідність лиску на різних ділянках паперу, наявність не­чітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу праскою, за­пилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або скурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йо­ду. При огляді документа можуть бути використані ульт­рафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна ви­явити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенів­ське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи ви­явлення невидимих текстів.

5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів

У судово-слідчій практиці інколи виникають випадки, коли документи, які мають важливе значення для встано­влення істини, пошкоджені — тексти залиті, закреслені чи замазані певними барвниками. Можливість прочитання таких записів і обрання відповідних методів дослідження залежать від таких факторів: 1) який барвник використо­вувався для виконання запису; 2) який саме барвник було застосовано для пошкодження записів; 3) з якого матеріа­лу виготовлено основу документа.

Виявлення залитих і закреслених текстів є можли­вим за допомогою огляду документа на просвіт або в косо-падаючому світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того ж самого кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені тек­сти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зво­ротньому боці документа.

Відомими методами дослідження залитих текстів є:

1) кольоророзрізнення — спосіб фотозйомки з застосу­ванням світлофільтрів;

2) фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні запису, який виконаний речовиною, що по­глинає ці промені);

3) фотозйомка у проникаючому світлі та косопадаючих променях;

4) фотозйомка в рентгенівських променях (метод отри­мання тіньового зображення за рахунок дії на фотомате­ріал рентгенівських променів, які пройшли крізь об'єкт, що фотографується);

5) фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлю­ється за допомогою ламп розжарювання) або ультрафіоле­тових променях (метод заснований на дії ультрафіолето­вих променів, відбитих від об'єкта зйомки);

6) дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, які виконані водорозчинними речовинами (напри­клад, чорнилом) і закритих нерозчинними (друкарською фарбою);

7) адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання використовується виборче діючий розчинник).

Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал доку­мента змінює його властивості. Так, при температурі бли­зько 500 °С папір стає крихким і при доторканні руйнуєть­ся. При такому стані документів виявити записи немож­ливо.

Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150—250 °С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомо­гою гумової груші.

Перед дослідженням спалений документ необхідно роз­правити, для чого документ рекомендується обробити вод­ним розчином гліцерину (10—20 %) або водяною парою.

Для встановлення текстів спалених документів засто­совується комплекс методів. У таких випадках ефективни­ми виявляються огляд в косопадаючому світлі, огляд в ультрафіолетових променях, різні фотографічні методи Дослідження, відбілювання поверхні документа перекисом водню.

6. Встановлення технічних підробок підписів

Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або вико­ристання різних технічних пристосувань. Способами під­робки підписів є такі:

1) утворення підпису шляхом звичайного наслідування іншій особі;

2) копіювання підпису на просвіт;

3) передавлювався через копіювальний папір;

4) передавлювався дійсного підпису загостреним пред­метом на інший документ з наступною обводкою;

5) виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне відтворення підпису фотомеханічним способом; підписи, нанесені за допомогою факсиміле, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше);

6) використання комп'ютерних можливостей скану­вання дійсного підпису з наступною принтерною розпечаткою на документі.

Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок пишучого приладу у вигляді стотовщень або надри­вів штрихів, нетвердість рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів, підрисовку штрихів, вдавлені борозенки, які не завжди співпадають з чорнильною обводкою та ін.

У процесі дослідження підпису необхідно встановити дійсний він чи підроблений. Під час експертизи підписів вирішуються такі типові питання: чи не скопійовано даний підпис з якого-небудь підпису за допомогою технічних за­собів, якщо так, то яких саме; чи не скопіювало підпис на досліджуваному документі з якого-небудь підпису, пода­ного для порівняння.

Під час експертизи досліджуваний підпис рекоменду­ється порівнювати із зразками підписів особи, від імені якої він виконаний. Експерту подаються вільні (6—8) та експериментальні (до 10) зразки підписів цієї особи.

7. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів

Відбитки печаток і штампів є одним з основних рек­візитів документів. Вони виконують посвідчувальну і про­філактичну функцію, захищають документ від його під­робки. Частину криміналістичної техніки, яка вивчає від­битки печаток і штампів, можливості їх ідентифікації ін­коли називають судовою сфрагістикою.

Печатка — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зображен­ням знаків, виконаних друкарським або комп'ютерним на­бором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове на­вантаження і призначені для нанесення відбитків на доку­ментах (рис. 19).

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іме­нується штампом, а невеличкі за розмірами штампи нази­ваються штемпелями.

Круглі печатки бувають прості (містять по колу вка­зівку, де зареєстроване дане підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині кола розміщується назва юридичної особи) та гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). Печатки поділяють­ся на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, із якого вони виготовляються печатки бувають каучукові, поліуретанові, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або ви­давлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Досліджен­ня відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встано­влення їх тотожності або встановлення способу їх підробки.

Гербова печатка приватного нотаріуса має форму прави­льного кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено бор­тиком товщиною 1 мм.

По бортику за годинниковою стрілкою інверсним мікро-шрифтом розміщується напис, який містить: 1) повне найме­нування нотаріального округу; 2) текст «Приватний нота­ріус»; 3) прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса; 4) номер свідоцтва. Складові цього напису розділяються се­микутними зірочками.

По зовнішньому колу печатки зліва направо центровим способом розміщуються: верхнім рядком — напис «Мініс­терство юстиції України»; нижнім рядком — повне наймену­вання нотаріального округу відповідно до адміністративно-територіального поділу України, наприклад: «Харківський нотаріальний округ Харківської області».

На нижньому стику найменування нотаріального округу розміщується напис: «Приватний нотаріус», який з обох бо­ків відділено семикутними зірочками.

На нижньому стику напису «Міністерство юстиції України» (по зовнішньому рядку) центровим способом розміщується напис прізвища, ім'я та по батькові приватного нотаріуса, який з обох боків відділено семикутними зірочками. Всі на­писи виконано спеціальним шрифтом.

У центрі печатки розміщується зображення Державного Герба України, під яким розміщується напис «Україна». Зо­браження в центрі печатки обрамляється колом діаметром 23 мм (товщина лінії 0,1 мм).

Для підвищення захищеності вільна від зображення части­на кола заповняється складним малюнком. Вільна від зобра­ження частина кола між бортиком і написом на зовнішньо­му колі заповнюється захисним растровим зображенням.

Печатка виготовляється з гуми.

Типові питання, які вирішуються при дослідженні від­битків печаток і штампів, такі: яким способом виготовлено печатку (штамп), відтиск якої є на документі; яким спосо­бом відтворено відбиток печатки (штампу) на документі; чи є нанесений відтиск печатки на документі даною печат­кою; чи однією печаткою (або штампом) залишені відбитки в документах та ін.

Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (рисовку від­тиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп'ютер­ної графіки), такі: нестандартність букв, неоднакова висо­та, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті одноіменних літер, несиметричність розміщення літер, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових час­тин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

8. Дослідження матеріальної частини документів

Об'єктами дослідження матеріалу документів є папір, барвники штрихів, відбитків печаток (штампів), клей, за­хисні покриття. Матеріальна частина документів склада­ється з паперу та спеціальних за складом речовин (пасти кулькових ручок, чорнила, туші, штемпельної фарби тощо).

Папір — це матеріал переважно з рослинних, міцно сплетених волокон. Уперше був отриманий у II ст. у Китаї. З XIX ст. папір виготовляється головним чином із деривини. Зараз відомо понад 600 видів паперу. Найбільш відомі види паперу — писчий, для друку, газетний, фільтруваль­ний, світлочутливий, електроізоляційний, промисловий та ін. Папір характеризується масою (4—250 г/м2), товщиною (4—400 мкм), механічними властивостями, кольором, біли­зною, гладкістю, еластичністю, міцністю, прозорістю та ін. Папір є основою великої кількості різних документів.

Техніко-криміналістичне дослідження паперу дозволяє вирішувати такі питання: чи є однорідним папір досліджу­ваного документа і надісланого зразка паперу; чи виконано два або більше документів на папері однієї групи (класу); чи були шматки паперу до їх розриву єдиним цілим.

Письмові маси — це речовини за допомогою яких ви­конують текстові записи на папері. Існують різні групи пи­сьмових мас — чорнило, туш, пасти кулькових ручок, стрижні олівців (графітні, кольорові, спеціальні), штемпе­льна та друкарська фарби. Кожна група письмових мас має свої характеристики.

Техніко-криміналістичне дослідження речовини штри­хів проводиться з метою встановлення належності речови­ни штрихів до певної групи (виду чи типу); однорідності письмової маси, якою написані тексти одного чи різних до­кументів; відповідність їх нормі; визначення підприємства-виготовлювача; встановлення приладдя, яким виконано запис у документі тощо. Технічна експертиза документів у таких випадках дозволяє встановити групову належність письмових мас. Для дослідження письмових мас викорис­товуються різні фізико-хімічні методи.

Експертизою клейких речовин вирішуються питання про їхній склад, призначення та однорідність. Техніко-криміналістичне дослідження дозволяє встановити вид клею, що використовувався при виготовленні документа, або при наклеюванні фотокартки на документ.


Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.





Реферат на тему: Техніко - криміналістичне дослідження документів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.