Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки (реферат)

Основними суб'єктами адміністративно-правового регулювання у сфері економіки є: Президент України; Кабінет Міністрів України; про­фільні міністерства, комітети, спеціально створені центральні органи ви­конавчої влади; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи сіль­ських, селищних, міських рад.

Кожний із зазначених суб'єктів здійснює адміністративно-правове ре­гулювання у сфері економіки у межах своєї компетенції, що встановлю­ється Конституцією України, законами, іншими нормативними актами.

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень що­до управління економічними процесами в державі володіє Президент Ук­раїни. Вони встановлені Конституцією України (ст. 106) і насамперед по­лягають у тому, що Президент визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої, у тому числі й економічної, політики, впливає на розстанов­ку кадрів і утворення управлінських структур у цій сфері. Відбувається це в результаті того, що Президент України:

—забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

—звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерго­вими посланнями до Верховної Ради України щодо внутрішнього і зов­нішнього становища України;

—представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керів­ництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та ук­ладає міжнародні договори України;

—призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

—призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

—призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України;

—утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-мініст­ра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

—скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

—підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

—має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України зако­нів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України.

З метою найбільш ефективної реалізації своїх повноважень Прези­дент України згідно з п. 28 ст.106 Конституції України створює різні до­поміжні структури.

Насамперед до них належить Адміністрація Президента України, у складі якої функціонує Головне управління з питань економічної політи­ки. Вона утворена Указом Президента від 14 грудня 1996 р. як постійно діючий орган для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента.

Адміністрація Президента України аналізує економічні процеси; розробляє пропозиції щодо забезпечення економічного розвитку та еконо­мічної безпеки держави; за дорученням Президента України організує контроль за виконанням його указів і розпоряджень, зокрема й у сфері економіки.

Крім Адміністрації, Президент України використовує для аналітич­ної роботи і підготовки пропозицій управлінського характеру можливості створюваних ним комісій і рад.

Так, Указом від 12 червня 2002 р. Президент утворив Державну ко­місію з питань стратегії економічного та соціального розвитку, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, утвореним з метою забезпечення додержання принципу цілісності державного про­гнозування і розроблення програм економічного та соціального розвитку України.

Основними завданнями цієї Комісії є:

—аналіз стану нормативно-правової бази з питань державного про­гнозування і розроблення програм економічного та соціального розвитку України;

—здійснення координації підготовки проекту Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 рр.;

—визначення актуальності та аналізу стану виконання програмних документів економічного та соціального розвитку України, які здійсню­ються із залученням коштів Державного бюджету України, та внесення пропозицій щодо ефективного впровадження зазначених документів;

—внесення Президентові України пропозицій щодо: переліку необхід­них прогнозних і програмних документів економічного та соціального роз­витку України на коротко-, середньостроковий і більш тривалий періоди; методологічних засад розроблення та реалізації прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку України з додержанням принципів їх цілісності та наукової обґрунтованості; організаційної струк­тури управління процесом стратегічного планування в Україні.

Ради мають статус органу при Президентові України, наприклад, Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні (Указ від 29 липня 1997 р.), яка створена з метою забезпечення розроблення та реалізації державної політики щодо залучення та ефективного викорис­тання іноземних інвестицій в економіку України, прискорення її інтегра­ції у світові економічні процеси.

Основними завданнями Консультативної ради є:

— сприяння визначенню основних засад державної політики щодо за­лучення та ефективного використання іноземних інвестицій в Україні для забезпечення розвитку її економіки;

— аналіз та узагальнення проблем, що стримують іноземне інвесту­вання в економіку України, визначення політичних, організаційних, юри­дичних, економічних та інформаційних шляхів їх вирішення;

— розгляд ключових проблем інвестиційного процесу, регулювання іноземного інвестування на макроекономічному рівні, проектування дер­жавних програм і актів законодавства з цих питань;

— розроблення пропозицій щодо вдосконалення форм і методів регу­лювання економіки та впровадження сучасних міжнародних стандартів
управління на підприємствах України;

— внесення пропозицій щодо вжиття державою заходів для активно­го залучення українських суб'єктів підприємницької діяльності до міжна­родних ринків товарів, капіталів і послуг;

—сприяння формуванню привабливого іміджу України серед потен­ційних іноземних інвесторів;

—розгляд на прохання іноземних інвесторів, органів виконавчої вла­ди та органів місцевого самоврядування України заяви про виникнення спорів між ними та підготовка висновків щодо можливих шляхів їх позасудового врегулювання.

У системі органів управління економікою найвищим є Кабінет Мі­ністрів України. Його правовий статус у системі органів виконавчої вла­ди визначається Конституцією України (статті 113—117). Згідно з нею Кабінет Міністрів України:

—забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність Ук­раїни, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

—вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і грома­дянина;

—забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та подат­кової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціаль­ного захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної без­пеки і природокористування;

— розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України;

—забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

—здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до чинного законодавства;

—розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпе­чує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

—здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та націо­нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинні­стю;

—організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

—спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконав­чої влади;

—здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України роз­робляє на строк своїх повноважень Програму діяльності, яка спрямована на відродження вітчизняного виробництва, поглиблення реформування економічних відносин та організаційне забезпечення економічної транс­формації, з метою досягнення позитивних зрушень у поліпшенні добро­буту населення.

Така Програма насамперед передбачає практичне розв'язання найгостріших економічних і соціальних проблем розвитку держави. На сьо­годні це стосується, зокрема, всебічного заохочення вітчизняного товаро­виробника, державної підтримки виробництва в агропромисловому ком­плексі, нарощування експорту; масштабного використання науково-тех­нологічного потенціалу; створення відповідних умов для залучення віт­чизняних та іноземних інвесторів; забезпечення надійного енергопоста­чання та реального енергозбереження на всіх рівнях споживання енергії; комплексного реформування податкової системи з метою зменшення по­даткового тиску з одночасним забезпеченням повноти сплати податків; здійснення збалансованої бюджетної політики, розв'язання проблем зай­нятості, своєчасності виплати заробітної плати, пенсій, упорядкування надання пільг, удосконалення систем соціального та пенсійного забезпе­чення тощо.

При Кабінеті Міністрів України діє постійний орган — Секретаріат Кабінету Міністрів України, структурні підрозділи якого в межах покла­дених на них функцій забезпечують діяльність Кабінету Міністрів Украї­ни, урядових комітетів, працюють за дорученнями Прем'єр-міністра Ук­раїни, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України та його за­ступників. У структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України діє Де­партамент економічної політики, до якого входять: Управління стратегії реформування економіки та стратегічного планування; Управління між­народного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоеконо­мічної політики; Управління фінансової політики; Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики; Управління експертизи, аналізу та дерегуляції розвитку реального сектора економіки; Управління економічної взаємодії з новими незалежними державами Східної Європи та Центральної Азії; Управління з питань європейської інтеграції. Ця структура Секретаріату Кабінету Міністрів України за­тверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р.

При Кабінеті Міністрів діє робочий орган — Урядовий комітет еко­номічного розвитку та з питань європейської інтеграції, основним зав­данням якого є формування та реалізація державної політики в еконо­мічній сфері. Він розглядає та схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню; розгля­дає, врегульовує розбіжності та схвалює проекти нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України у сфері економіки відповідно до встановленого регламенту.

До складу Урядового комітету економічного розвитку та з питань єв­ропейської інтеграції входять: Віце-прем'єр-міністр України з питань економічної політики — голова Урядового комітету; Міністр економіки та з питань європейської інтеграції; Міністр праці та соціальної політики; Міністр промислової політики; Міністр транспорту; Міністр фінансів; Голова Антимонопольного комітету; Голова Фонду державного майна; Голова Державної податкової адміністрації; Голова Держкомзв'язку; Го­лова Держмитслужби; Голова Держпідприємництва; Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При Урядовому комітеті утворено Раду об'єднань підприємців Украї­ни (постанова КМ України від 18 травня 2000 р.). Рада об'єднань підпри­ємців України є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Урядовому комітеті економічного розвитку, утвореним з метою залучен­ня об'єднань підприємців до опрацювання проектів актів законодавства з питань підприємницької діяльності, забезпечення відкритого прийняття рішень в економічній сфері і організації зворотного зв'язку між суб'єкта­ми підприємництва та органами виконавчої влади на засадах широкого залучення громадськості до обговорення та аналізу ефективності рішень органів виконавчої влади.

Рада формується з представників об'єднань підприємців, які делегу­ються цими об'єднаннями для роботи в Раді.

Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення необхід­них для розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних умов, підготовки відповідних рекомендацій, сприяння в інформаційно-аналі­тичній та науково-методичній роботі, а також з консультативно-експерт­ною метою при ньому створюються робочі та консультативні органи. Це можуть бути органи як Кабінету Міністрів, так і «при» Кабінеті Мініст­рів. Слід мати на увазі, що це досить «рухомі» структури. Залежно від конкретних ситуацій, завдань, які виникають перед урядом, змінюються не тільки їх функції, а й самі вони можуть ліквідовуватися чи створюва­тися.

Такі органи можуть називатися по-різному. Частіше це ради, комісії, агентства, центри.

До них належать:

—Міжвідомча рада з питань захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів України, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим ор­ганом при Кабінеті Міністрів України, утвореним для координації діяль­ності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої вла­ди з питань розроблення і реалізації правових, організаційних та еконо­мічних заходів, спрямованих на державний захист прав споживачів;

—Міжвідомча комісія з координації дій у проведенні податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики, яка є консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення координації дій центральних органів виконавчої влади з Національним банком під час формування та проведення податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики.

Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і підгалузями у сфері економіки здійснюють профільні міністерства, коміте­ти, спеціально створені центральні органи виконавчої влади. В їх системі особлива роль належить Міністерству економіки та з питань європей­ської інтеграції. Цей орган виконавчої влади є вузловою ланкою системи управління економікою і виступає координуючим центром щодо діяль­ності всіх інших управлінських структур цієї сфери та вжиття заходів, спрямованих на реалізацію економічної політики держави. Його основ­ними завданнями є:

— участь у формуванні державної політики економічного та соціаль­ного розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів економічного й соціального розвитку на середньо- та короткостроковий періоди та відповідних програмних документів;

—створення сприятливих економічних умов для функціонування суб'єктів господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відно­син, конкурентного середовища; участь у реалізації антимонопольної по­літики;

—розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері реалізації прав власності;

—участь у формуванні державної регіональної політики, організація роботи, пов'язаної з її проведенням;

—забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної економічної політики щодо інтеграції України у світову еко­номіку, здійснення економічного та соціального співробітництва з Євро­пейським Співтовариством;

—участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері вза­ємодії з міжнародними фінансовими організаціями, економічними угру­пованнями, відповідними міждержавними і регіональними організація­ми, в тому числі кредитно-фінансовими установами інших держав, коор­динація роботи, пов'язаної із залученням міжнародної технічної допомо­ги;

—забезпечення в межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання;

—участь у розробленні та забезпечення реалізації державної політи­ки у сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг;

—участь у розробленні державної політики у сфері стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації, захисту прав споживачів;

—розроблення стратегії та механізмів реалізації державної структур­ної, інвестиційної та інноваційної політики;

—забезпечення реалізації державної цінової політики;

—участь у формуванні політики управління державним сектором економіки;

—участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері економічної безпеки та детінізації економіки;

—проведення державної політики щодо запобігання банкрутству, за­безпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржників, визнання боржників банкрутами;

—проведення аналізу та економічного обґрунтування потреб держа­ви, пов'язаних з її обороною і безпекою.

Міністерство економіки України у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та контро­лює їх виконання.

Рішення Міністерства з питань реалізації економічної політики, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, уста­нов і організацій.

Міністерство за необхідності видає спільно з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адмі­ністраціями спільні акти.

Для втілення в життя державної політики у сфері промисловості, зокрема в галузях військово-промислового комплексу, конверсії, маши­нобудування, металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисло­вості, виробництва дорогоцінних металів, коштовного каміння та інших, утворено Міністерство промислової політики України, що є центральним органом виконавчої влади.

Основними завданнями Міністерства промислової політики України є:

—підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики та механізму її реалізації;

—розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектора економіки України;

—реалізація державних програм розвитку промисловості України; визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промисло­вого сектора економіки України;

—розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-еконо­мічного розвитку промислового виробництва;

—створення сприятливих умов для розбудови високо-розвинутого промислового сектора економіки України;

—участь у розробленні та реалізації державної регіональної промис­лової політики.

Серед органів управління економікою важливе місце належить Мініс­терству аграрної політики України — головному органу системи цен­тральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Основними завданнями Міністерства аграрної політики є:

—забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація розроблення та вжиття заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави;

—забезпечення здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, риб­ного господарства, переробки сільськогосподарської продукції;

—організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здій­снення її моніторингу, розроблення і вжиття заходів щодо структурної перебудови галузей агропромислового виробництва, участь у реалізації державної політики у сфері підприємництва;

—участь у формуванні та реалізації соціальної політики у сільській місцевості;

—координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики, соціальної політики у сільській місцевості, забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення аграрної реформи.

Регулювання у сфері економіки здійснюють інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом — Антимонопольний комітет України, Державна служба експортного контролю України.

На рівні областей та районів областей, а також міст Києва, Севасто­поля та районів міст Києва і Севастополя адміністративно-правове регу­лювання здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Основні повноваження обласних, Київської і Севастопольської мі­ської державної адміністрації полягає в тому, що адміністрація цього рівня:

—розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку від­повідної території та подає їх на схвалення відповідній раді, організує їх виконання;

—забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінан­сових ресурсів;

—забезпечує здійснення відповідно до законодавства контролю за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності;

—забезпечує складання необхідних для управління соціально-еконо­мічним розвитком території балансів трудових ресурсів, місцевих буді­вельних матеріалів, палива тощо;

—погоджує у межах своєї компетенції питання розміщення на тери­торії відповідної області, міст Києва, Севастополя нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;

—вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо створення спе­ціальних (вільних) економічних зон, зміни статусу та території цих зон;

—розглядає та погоджує подані підприємствами, установами, органі­заціями, розташованими відповідно на території області, міст Києва, Севастополя, проекти планів та заходів, які пов'язані з обслуговуванням на­селення або можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків;

—розробляє пропозиції щодо обсягів продукції (робіт, послуг), що підлягають поставці для державних потреб, формує обсяги продукції (ро­біт, послуг), що поставляються для потреб відповідної території за раху­нок коштів місцевого бюджету та інших джерел фінансування;

—вносить пропозиції для розробки проектів Державної програми со­ціального та економічного розвитку України та довгострокових прогно­зів, а також до проектів індикативних планів розвитку відповідних галу­зей народного господарства;

—здійснює функції власника майна, що передане у порядку, визна­ченому законодавством, у власність відповідно області, місту Києву, Се­вастополю, приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані Президентом України повноваження щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності;

—здійснює володіння, розпорядження, користування майном у разі передачі у встановленому порядку таких повноважень власником майна;

—вносить пропозиції власникам майна щодо відчуження у власність області, міст Києва, Севастополя, підприємств, установ, організацій, що мають важливе значення для забезпечення потреб населення відповідної території;

—розробляє програми приватизації майна відповідно області, міст Києва, Севастополя, організує та контролює їх виконання, вносить про­позиції для розробки програм приватизації майна, що належить до за­гальнодержавної власності;

—сприяє створенню спільних підприємств, заснованих на базі об'єд­нання майна різних форм власності, у тому числі підприємств з інозем­ними інвестиціями;

—сприяє розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, вироб­ництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, надан­ням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою кадрів;

—залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації до участі в розвитку та створенні нових потужностей для випуску необ­хідної для населення області, міст Києва, Севастополя продукції (робіт, послуг);

—реалізує державну політику в галузі сільського господарства, хар­чової і переробної промисловості, виробництва товарів народного спожи­вання, соціальної сфери, координує діяльність відповідних органів щодо розвитку різних форм господарювання, перебудови виробничих відносин на селі, виконання програм продовольчого забезпечення населення.

У структурі державної адміністрації утворюються управління, відді­ли, служби, які здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфе­рі економіки.

Управління на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцево­го самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування — рад, по-друге, компетенцію виконавчих органів рад, якими є виконавчі комітети, відді­ли, управління. У свою чергу компетенція виконавчих органів є доволі широкою. Вона складається з власних (самоврядних) повноважень і пов­новажень, делегованих виконавчою владою.

До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно від­нести:

—затвердження програм соціально-економічного та культурного роз­витку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

—затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього та за­твердження звіту про виконання відповідного бюджету;

—встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у ме­жах, визначених законом;

—утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) кош­тів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про вико­ристання зазначених коштів;

—прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

—прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюд­жетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

—прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодав­ства пільг стосовно місцевих податків і зборів;

—встановлення для підприємств, установ та організацій, що нале­жать до комунальної власності відповідних територіальних громад, роз­міру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

—прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону кому­нального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права ко­мунальної власності; вирішення питань про придбання у встановленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів ко­мунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого у встановленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

—прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повнова­жень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності

відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

—створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проек­тів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

—вирішення відповідно до законодавства питань про створення під­приємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

—вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

—затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

—вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а та­кож про скасування такого дозволу та ін.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів рад у сфері управління економікою належать:

—підготовка програм соціально-економічного та культурного роз­витку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;

—забезпечення збалансованого економічного та соціального розвит­ку відповідної території, ефективного використання природних, трудо­вих і фінансових ресурсів;

—забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-еко­номічним і культурним розвитком відповідної території, а також визна­чення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;

—розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

—попередній розгляд планів використання природних ресурсів міс­цевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;

—подання до районних, обласних рад необхідних показників та вне­сення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;

—залучення на договірних засадах підприємств, установ та організа­цій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на від­повідній території;

—розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво про­дукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях тощо.

До повноважень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого самоврядування виконавчою владою, належать:

—розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демогра­фічні, екологічні та інші наслідки, підготовка висновків і внесення про­позицій до відповідних органів;

—погодження у встановленому порядку кандидатур для призначен­ня на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташова­них на відповідній території, які перебувають у державній власності;

—здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі під­приємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;

—здійснення у встановленому порядку державного контролю за до­держанням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій;

— зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окре­мих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.





Реферат на тему: Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.