Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Становлення і розвиток судової медицини на теренах Львівщини (реферат)

Формування судової медицини на західноукраїнських землях відбувалося під значним впливом західноєвропейських правових систем і на основі досягнень медицини Німеччини, Австрії, Польщі, а тому історичний досвід використання здобутків класичної медицини для цілей юриспруденції, досвід теоретичної розробки проблем судової медицини та підготовки відповідних кадрів судово-медичних експертів може бути особливо актуальним тепер для незалежної України, яка активно прагне увійти в систему європейської демократії та в різні європейські структури. З цього погляду Західна Україна може розглядатися як історичний міст між Західною Європою і слов’янським Сходом.

Є підстави стверджувати, що зародження судової медицини зумовлене не стільки рівнем розвитку лікування, скільки характером правових відносин.

Значні зміни у суспільно-економічному житті України, які породили соціальні явища, характерні для становлення незалежної держави, привели до реформування судової системи та демократизації судочинства, а отже, й до перебудови експертної допомоги громадянам та державним установам.

Відомо, що в Польщі опубліковано чимало праць, присвячених історії діяльності судових медиків, починаючи з давнини і до наших часів, де, зокрема, висвітлюється робота судових лікарів Львова. Але в них віддзеркалена діяльність судових медиків, пов’язана з викладанням судової медицини студентам-правникам, студентам лікарського відділу Львівського університету, наукові здобутки, а їхня практична діяльність не показана (Л.Фінкель, С.Стажинській 1894 (1); В.Серадський 1928 (2), 1937 (3); Б.Скаржинський, 1957 (4); Б.Попельській, 1961 (5); З.Траунфельнеж 1991 (6); Баран, 1997 (7)).

Історіографія судової медицини на теренах Західної України у XVIII, XIX та першій половині XX століття радянською історичною медичною наукою не вивчалася, з різних причин замовчувалась. Істориками медицини Польщі вона трактувалась у світлі політики полонізації західноукраїнських земель, тому їхні праці потребують критичної оцінки. Тому бажано показати еволюцію судово-лікарської експертизи у Галичині в умовах різних утворень, що історично склалися на цій території за різних форм правової практики, якої не було в інших регіонах України за часів Російської імперії та Радянського Союзу. Аналізуючи джерела формування судово-лікарської думки на Львівщині за Австро-Угорської імперії, Польщі, порівнюючи діяльність судових медиків в ті часи з роботою нині діючих судово-медичних закладів, хотілось би, образно кажучи, навести мости між минулим та сучасним, усвідомити місце лікаря судово-медичного експерта в юридичній практиці за конституційних часів у державах Західної Європи та в умовах одержавлення судово-медичних закладів, як практичної галузі охорони здоров’я в період існування СРСР.

У ХІХ сторіччі за часів австрійського панування у Львові була створена дворічна медико-хірургічна студія з п’ятьма кафедрами, де на кафедрі загальної патології передбачалося викладання судової медицини у вигляді окремих тем. У1817р. університет у Львові відновив свою роботу, проте без лікарського відділу [3], тому Медико-хірургічна студія продовжувала свою діяльність. Судова медицина у ній була окремим предметом. Упродовж 1805-1847рр. судову медицину, а також декілька інших предметів викладав В.Жердінський. Пізніше, у 1851р., – І.Гавранек. З 1852 до 1871р. викладачем з цього предмета став Ф.Гатшер (?-1883), найвідоміший професор Медико-хірургічної студії, яка називалася ще інститутом. Одночасно Ф.Гатшер був надзвичайним професором Львівського університету, де викладав судову медицину юристам. Після від’їзду Гатшера його обов’язки протягом трьох років виконував Ю.Вейгель (1845-?), лікар-практик, член Ради м. Львова. У Медико-хірургічній студії проводили практичні заняття з судової медицини, зокрема розтини трупів у Суспільному шпиталі. Викладачі студії скадали також колективні висновки у спірних справах, що розглядалися судами.

У 1872-1874рр. Медико-хірургічна студія була ліквідована, і протягом 20 років у Львові не було лікарського навчального закладу. Судову медицину вивчали тільки на відділі права в університеті. Ю.Вейгель після ліквідації студії до 1879 року працював в університеті на посаді так званого заступника викладача до 1879р. Згодом його замінив доцент Л.Фейгель (1845-1893). У результаті наполегливих клопотань Міністерство дозволило у 1884р. відкрити самостійну кафедру судової медицини на відділі права, доручивши керівництво Л.Фейгелю, і водночас йому було надано звання надзвичайного професора. Він був останнім викладачем судової медицини до відкриття лікарського відділу. Л.Фейгель працював у Закладі патологічної анатомії у Кракові, декілька років був прозектором Суспільного шпиталю у Львові й одночасно судовим лікарем. У 1879р. здобув ступінь доцента на відділі права, захистивши роботу "Отруєння окисом вуглецю, особливо світильним газом, з судово-лікарської точки зору”. Він був першим у Львові викладачем судової медицини, що захистив дисертацію. У 1883р. у Львові ним було видано "Підручник судової медицини”, який являв собою компіляцію німецьких підручників. Протягом 1894-1895 академічного року після смерті Л.Фейгеля львівським студентам-правникам викладав професор Л.Вахгольц.

У другій половині ХІХст. в Австро-Угорській імперії було запроваджено призначення лікарів-експертів як судових лікарів. Про це свідчить розпорядження міністерства внутрішніх справ Австро-Угорської імперії для Галицького намісництва про порядок призначення лікарів експертів (1848) [6]. Вони були зобов’язані проводити судові огляди, судово-лікарські та санітарно-поліційні розтини. Ці дипломовані спеціалісти перебували на адміністративній службі як повітові, міські або гминні лікарі. З 21 вересня 1898 року на лікарському відділі (по-сучасному – медичному факультеті) Львівського університету була відкрита кафедра та заклад судової медицини, яку організував та якою 42 роки керував професор В.Серадський [5, 6]. На кафедрі та в закладі зосереджувалася уся практична, навчальна і наукова діяльність судових медиків Львова й Галичини. Із статей, кафедральних звітів тих часів відомо, що упродовж тих років до Другої світової війни щорічно проводились: до 1918р. – 225 розтинів, з 1918 по 1930р. – 300 розтинів, з 1931 по 1940р. – 400 розтинів. Загалом це були судово-лікарські, санітарно-поліційні та наукові розтини. Функції судових лікарів могли виконувати всі дипломовані спеціалісти.

У Малопольщі (куди входила територія Західної України) були посади судових лікарів, передусім в університетських містах. Відповідно до кримінальної інструкції, чинної у Польщі, трьох медичних експертів персонально призначали та затверджували судді кримінального суду. Тому розтини завжди здійснювалися особисто професором, тобто керівником кафедри та закладу судової медицини, який був затверджений кримінальним судом на роль судового лікарського експерта спеціальною угодою.

У закладі проводили судово-хімічні дослідження для визначення наявності етилового алкоголю, а також у випадках отруєнь чадним газом. Крім того, розроблялися серо-гематологічні дослідження в судово-медичному аспекті. Проте через брак коштів в університеті (тобто матеріального забезпечення), за словами В.Серадського, не було змоги розширити роботу судово-медичної лабораторії при закладі [2, 3].

На жаль, у центральному державному історичному архіві України у Львові, Львівському обласному архіві, в архівах Львівського університету та Львівського медичного університету не збереглися пам’ятки діяльності кафедри та закладу судової медицини, за якими можна було б повести ретельний аналіз. Тому ми вдалися до інших джерел – до статистичних даних про рух населення, про загальну смертність та число смертей неприродним способом (див. табл.1) [8, 9, 10] порівняно з практикою Львівського окружного суду (див.табл.2) [11,12].

У 1912 році із загальної кількості смертей, що становила 4630 випадків, неприродних було 195 випадків. У 1924 році із 3977 випадків, неприродних було 167. А в 1937 році, із 3827 смертей, неприродних виявлено у 105 випадках. У Львівському обласному державному архіві зберігаються справи Львівського окружного суду за 1919-1924рр., з яких видно практику розгляду матеріалів справ, пов’язаних з різними видами злочинів проти особи, із залученням лікарів-експертів та лікарів Закладу судової медицини [11, 12]. Фактично в цей час у Львівському окружному суді (кримінальний відділ) розглядалися різні кримінальні справи (див. табл. 2):

Таблиця 1

Статистичний звіт про смертність населення у Львові

за 1912-1937рр. [8, 9, 10]

Рік

Всього вмерло

Смерть насильна

Самогубства

Причина не встановлена

1912

4630

95

96

4

1913

4401

102

95

5

1914

4780

115

72

8

1915

6834

130

23

5

1916

4406

75

32

6

1917

4664

86

14

11

1918

5230

347

17

31

1919

5865

442

25

47

1920

5461

108

40

27

1921

4160

107

42

9

1922

4074

*

*

*

1923

*

*

*

*

1924

3977

98

74

3

1925

3724

115

75

5

1926

4059

105

78

12

1927

3930

103

80

11

1928

3711

95

93

16

1929

2910

60

50

10

1930

2794

45

77

9

1931

3400

70

81

13

1932

3319

29

102

16

1933

*

*

*

*

1934

3586

21

85

13

1935

3679

24

89

22

1936

3889

30

73

24

1937

3827

17

69

19

* Даних за 1922, 1923 і 1933 роки немає


Таблиця 2

Категорія кримінальних справ, розглянутих кримінальним відділом Львівського окружного суду за 1919-1924рр. [11, 12].

Рік

Вбив-ства

Діто-вбив-ства

Причина невідома

Само-губ.

Тілесн. ушкод.

Згвал-тування

Мужо-лозтво

Аборт

Інші

1919

75

8

18

3

153

11

*

1

*

1920

99

11

13

*

108

9

*

3

1

1921

76

13

10

4

152

15

1

11

10

1922

72

1

*

25

213

33

*

7

*

1923

40

13

26

8

109

*

5

*

10

1924

68

16

8

4

172

5

*

13

*

* Даних немає

Зрозуміло, що всі ці дані – верхівка айсберга поточного судочинства найвищої ланки на теренах Галичини.

Після возз’єднання Західної України з СРСР у 1939 році на її території було докорінно змінені правовідносини у суспільстві, запроваджується законодавство УРСР (СРСР), згідно з якими формуються державні інститути судово-слідчих органів, охорони здоров’я і, в тому числі, організована державна судова експертиза, зокрема, судово-медична в системі народного комісаріату охорони здоров’я з утворенням судово-медичної служби у вигляді, по-сучасному, піраміди. Судова медична експертиза в державі стає відомчою з жорстким підпорядкуванням центру [13].

У Львові з березня 1940 року започаткована міська судово-медична експертиза, яку організував доцент В.П. Ципковський.


Наказ №2 від 15 березня 1940р. по Львівській судово-медичній експертизі [14].

З перших днів новоствореної служби судово-медичні експертизи та дослідження виконувалися за вимогами органів розслідування, створеними на Львівщині – міліції, прокуратури та НКВС. Запроваджується в діловодстві українська мова. Штат експертизи становив 14 лікарів, більшість з яких були польськими судовими лікарями. Наприклад, відомий вчений Польщі проф. Б.Л.Попельский тоді виконував функції судово-медичного експерта-біолога. У складі експертизи була судово-медична лабораторія з біологічним та судово-хімічним відділеннями. З 1 серпня 1940 року вперше запроваджено чергування судових медиків на дому для обслуговування виїздів на місця подій. Чергувало п’ять лікарів, у тому числі і В.П.Ципковський. Райони Львівщини обслуговували міжрайонні судово-медичні експерти, з яких не всі мали відповідну підготовку з судової медицини і тому було організовано їх навчання на базі судово-медичної експертизи у Львові [14, 15]. Цю діяльність перервала війна між гітлерівською Німеччиною й СРСР.

За повоєнні роки до 1959 року Львівська область в адміністративно-територіальному поділі України була значно меншою, ніж сучасна. Чисельність її населення було в межах 1170,3-1255,8 тис.чол. Історично склалося так, що у Львівській області переважали сільські райони з високим відсотком сільського населення. Після адміністративного перерозподілу, у 1959р. під час якого відбулося об’єднання з Дрогобицькою областю, кількість населення налічували в межах 2111,4 тис. чол. З індустріалізацією Львівщини десятиріччями серед населення спостерігаються кількісні та якісні суспільні зрушення. Збільшується чисельність населення, яка в 1994р. зросла до 2778,3 тис. із значним відпливом сільського населення області. Крім того, з іншого боку, нині простежується значне загострення криміногенної обстановки у суспільстві.

На цьому соціально-економічному тлі розвивається діяльність Львівської обласної судово-медичної експертизи, яку ми спробуємо висвітлити у цій статті. Після звільнення Львова та області від німецької окупації судово-медичну експертизу проводили тільки у м.Львові і тільки двома лікарями: судовим медиком доктором А.В. Козовським, який водночас тимчасово виконував обов’язки завідувача кафедри судової медицини Львівського медичного інституту, та лікарем-патологоанатомом Блізнером (ім’я невідоме). З 27 квітня 1945 року відновилась діяльність Львівської обласної судово-медичної експертизи під керівництвом професора В.П.Ципковського, призначеного на посаду обласного судово-медичного експерта. Усю діяльність судово-медичної експертизи проводили згідно з діючим на ті часи законодавством і перебували під значним впливом таких новостворених силових закладів, як НКВС, КГБ, прокуратури. В архіві Львівської обласної судово-медичної експертизи відображені особливі напрями діяльності закладу (див.табл. 3).

Згідно із звітом обласної судово-медичної експертизи за 1945 рік видно, що штат складався з восьми лікарів, які провели 1136 судово-медичних розтинів, 1972 оглядів живих осіб і 15 комісійних експертиз за матеріалами кримінальних справ. На 1949 рік у штаті було 19 лікарів і обсяг експертної роботи становив 919 судово-медичних розтинів та 12391 судово-медичних оглядів. У 1959р., коли сталося об’єднання Львівської та Дрогобицької областей, в експертизі вже працювало 23 судово-медичні експерти, які виконали 1368 розтинів, провели 12391 огляд потерпілих та інших осіб. Зауважимо, що обсяг експертної роботи навединий нами був без урахування діяльності спеціалістів судово-медичної лабораторії. З 1960 по 1997р. відбуваються значні зміни колективу обласного бюро як в якісному, так і кількісному відношеннях, що особливо помітно за останні роки. Лікарський склад у 1960р. становив 27 спеціалістів з вищою освітою, на 1997р. – уже 55 осіб. Це також торкається середнього та молодшого медичного персоналу, технічних працівників. У виконанні експертної роботи простужується тенденція до її розширення, що підтверджується даними, наведеними в табл.3 (див. табл.).


Таблиця 3

Діяльність Львівської обласної судово-медичної експертизи

у 1945-1997рр.

Рік

К-сть лікарів та ін. спеціалістів з вищою освітою

Досліджен-ня трупів

Огляд потерпілих

Ексгумація

Комісій-ні експе-ртизи

Участь у суд. засід.

1945

8

1136

1972

*

15

34

1949

19

919

20050

11

*

*

1950

*

*

*

*

*

*

1955

17

1403

15296

13

25

*

1960

27

1312

14548

16

*

147

1965

26

1198

10025

6

75

171

1970

29

1553

8502

3

56

146

1975

33

2025

8500

4

104

133

1980

35

2288

9718

3

110

64

1985

38

2315

6000

10

141

197

1990

45

2766

9950

7

148

171

1995

50

3709

11908

1

125

105

1996

54

3576

12330

*

120

122

1997

55

3760

12088

*

124

185

* Даних немає

1970р. – 29 судово-медичних експертів, 1553 судово-медичних розтинів, 8502 судово-медичні огляди.

1980р. – 35 лікарів, 2288 судово-медичних розтинів, 9718 судово-медичні огляди.

У 1990р. у Львівськой області налічувалось 2754,1 тис. чол., загальна смертність становила 28849, з яких від насильної смерті загинув 2021 чол.* У Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи 45 судово-медичними експертами виконано 2766 судово-медичних розтинів. Крім того, було оглянуто 9950 живих осіб, виконано 148 комісійних судово-медичних експертиз за матеріалами кримінальних справ.

На 1994р. при чисельності населення 2778,3 тис. чол. (найвищий пік) загальна смертність становила 32445 випадків, у тому числі 2133 випадки насильної смерті.* 46 судово-медичними експертами обласного бюро виконано 3353 судово-медичних розтини, 12005 судово-медичних оглядів, 187 комісійних судово-медичних експертиз.

У 1997р. у Львівській області чисельність населення вже становила 2730,3 тис. чол., проте виявлено загальну смертність у межах 33300 випадків, у тому числі 3174 випадки насильної смерті*. У 1997р. за штатним розкладом Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи на 93 ставки лікарів та спеціалістів з вищою освітою припадало 55 фізичних осіб, на 186 ставок допоміжного медичного та технічного персоналу – 141 чол. Усі 17 регіонів та міст обласного підпорядкування – забезпечені судово-медичними експертами. За поточний рік було проведено 3760 судово-медичних розтинів, 12088 судово-медичних оглядів, 124 комісійні судово-медичні експертизи за матеріалами слідчих та судових справ.

Важливо коротко висвітлити ще одну з найвідповідальніших ланок у діяльності судово-медичного закладу – роботу нині діючого відділу судово-медичної експертизи речових доказів, сформований згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України [16] (на базі судово-медичної лабораторії). Він був започаткований двома відділеннями ще в червні 1945р., складався з біологічного та судово-хімічного відділень і мав у штаті двох спеціалістів. Наприкінці 1947р. почало функціонувати патогістологічне відділення, яке очолив професор М.В.Войно-Ясенецький. У 1958р. був створений фізико-технічний кабінет, у 1961р. перейменований у фізико-технічну лабораторію. На сьогодні (згідно з наказом МОЗ України від 1995р.) у відділі судово-медичної експертизи речових доказів обласного бюро (колишньої судово-медичної лабораторії) є п’ять відділень – судово-імунологічне, судово-токсикологічне, судово-гістологічне, судово-цитологічне та медико-криміналістичне). Крім того, заплановано ще сформувати спектральну лабораторію та судово-рентгенологічне відділення.

В судово-імунологічному відділенні на сьогодні працює 10 судово-медичних експертів лікарів-біологів, які виконали 1406 біологічних експертиз. У судово-токсикологічному відділенні – 9 експертів-хіміків, які провели 3117 досліджень та експертиз різного ступеня складності. У судово-гістологічному відділенні – 4 судово-медичні експерти-гістологи провели 2158 гістологічних досліджень. У судово-цитологічному відділенні 2 судово-медичних експерти-цитологи виконали 126 цитологічних експертиз. У медико-криміналістичному відділенні двома експертами здійснено 241 експертизу.

Отже, судова медицина на Львівщині, яка має свої давні специфічні корені, набула подальшого свого розвитку й на сьогодні має риси стійкої, усталеної державної структури, що виконує весь обсяг експертних досліджень, потреба в яких чимраз зростає в сучасних негативних соціальних умовах. Особливість судової медицини полягає в тому, що вона сформована на ґрунті західно-європейського розвитку науки та практики, однак збагачувалась та розвивалась упродовж останніх 55 років на основі української наукової школи судових медиків.


Література

1. Finkel L., Starzynski S. Historia Uniwerzsytetu Lwowskego. – Lwow, 1894.

2. Sieradzki W. L’institut Medico-Legal de l’universite de lwow (Leopol, Pologne) // Reprinted form Methods and Problems of Medical Education. Ninth Serics. – New York: The Rockefeller Foundation, 1928.

3. Siеradzki W. Kilka slow o Lwowskim Wydzial Lekazskim // Polska gazeta Lekarska. – 1937. – 4lip.

4. Скаржинський Б. Историко-медицинская наука в Польше /Пер. c франц. – М.: Медгиз, 1957.

5. Popielski B. Pamieci Prof. Dr. Wlodzimicrza Siezadzkiego // Archiwum Medycyny Sadowej, Psychiatrii Sadowej i Kryminalistyki. – 1961 – T. 13.

6. Traunfellner Z. Dzieje Polskiej mysli sadowolekarskiej: Studia i materialy z dziejow nauki Polskiej. – Warszawa, 1991. – Seria 2. – Zeszyt 3.

7. Baran E. Nauka i nauczanie medycyny Sadowej we Lwowie (zarys historyczni) // Archiwum Medycyny Sadowej i Kryminologij. – 1997. – T. 47. – №2.

8. Wiadomisci statystyczne o miescie Lwowie 1912. – 1922.–1926. T. 15.

9. Wiadomosci statystyczne o miescie Lwowie 1923.-1925.-1928. – T. 16.

10. Miesiceznik statystyczny 1924-1937 r // Lwów w cyfrach. – Rok 1932.

11. Львівський обласний державний архів. – Ф.ІІ. – Оп.1-6.

12. Центральний державний історичний архів у Львові.

13. Збірник узаконень та розпоряджень Роб.-Сел. Уряду України. 1924. – Відділ 2. – №19-20.

14. Архів Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи. Книга наказів за 1940-1941рр.

15. Там же. – Ф.І. – Оп.І. – Од. зб. 1-5.

16. Наказ МОЗ України №6 від 17 січня 1995р. "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України.” – К., 1995.



* Дані про чисельність населення Львівської області, про його рух (загальна смертність, насильна смерть) подані згідно з даними ЦСУ у Львівській області.






Реферат на тему: Становлення і розвиток судової медицини на теренах Львівщини (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.