Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Щодо удосконалення структури юридичних підрозділів державних податкових органів (реферат)

Сучасна системна криза в Україні зумовлена глибокими суперечностями не тільки у сфері суспільного виробництва, а й його соціальної організації, зокрема політико-юри­дичної, суперечностями у сфері культури взаємовідносин державної влади з громадянами, у процесі здійснення державними органами своєї діяльності, зокрема законотворення та державного управління. Демократична трансформація в посттоталітарному суспільстві можлива лише за умов соціальної обґрунтованості політичних, юридичних та економіч­них перетворень, їх морального виправдання, наявності демократичних правових проце­дур забезпечення й захисту законних інтересів і свобод індивіда як найвищої цінності громадянського суспільства [1, с. 632].

Одним із засобів служіння людині, механізмом поєднання її інтересів та інтересів управ­ління є державна контрольно-управлінська функція. В Україні триває процес становлення системи державного управління, удосконалення організаційної структури та функціональної діяльності управлінських органів. У постійному пошуку і структурних змінах перебуває організація і діяльність Уряду та центральних органів виконавчої влади [2, с. 3].

Одним із пріоритетних напрямів українського державотворення у сучасний період є проведення адміністративної реформи, тобто здійснення комплексу структурно-функціо­нальних, організаційних і кадрових перетворень у системі виконавчої влади, спрямо­ваних на значне підвищення ефективності реалізації публічної влади у сфері діяльності держави і місцевого самоврядування [3, с. 20].

Забезпечення реформування системи державного управління в Україні, створення умов для побудови відповідно до Конституції України демократичної, соціальної, правової держави, утвердження і забезпечення прав людини і громадянина є однією із складових політики управління в органах державної податкової служби (далі – ОДПС). На здійснення організаційних заходів реформування системи державного управління було видано Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22.07.98 № 810/98. Згідно з вимогами Концепції адміністративної реформи з метою підвищення ефективності державної служби та її реформування Президент підписав Указ від 11.02.2000р. № 208/2000 "Про підвищення ефективності державної служби” на виконання якого Указом від 14.04.2000р. за № 599/2000 затверджено Стратегію реформування системи державної служби України. Одним із основних завдань даних нормативно-правових актів є проведення змін організаційної структури апаратів і кадрової політики органів державної служби, до яких відносяться і ОДПС.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 визна­чались структура ОДПС, порядок призначення посадових осіб, функції, права, обов'язки та відповідальність, а також правовий захист працівників.

Початок структурних змін ОДПС за функціональними ознаками відбувається після прийняття постанови КМУ "Про вдосконалення діяльності державної податкової служби та зміцнення її матеріально-технічної бази” від 24.07.93.

Утворено відповідний Департамент як самостійний функціональний підрозділ ДПА України з правами юридичної особи. Основними цілями Програми модернізації ОДПС є: сприяння сталому економічному зростанню, що забезпечить підвищення добробуту широких верств населення України, трансформування ОДПС, є провідний, демократич­ний, підзвітний суспільству високоефективний державний орган [4, с. 166].

Державна податкова служба – це складова частина апарату державного управління, який являє собою організовану систему спеціальних державних органів – органів державного управління, що перебувають між собою у багатогранних зв'язках і взаємо­діють шляхом відносин різного характеру та покликані активно втілювати у життя основ­ні завдання і функції держави [5, с. 30]. Податкова служба України є самостійною одиницею в системі органів виконавчої влади, утвореною шляхом прийняття законів. Вона має чітке організаційно-правове відокремлення і формально закріплену в офіційному порядку внутрішню будову, її органи виступають суб'єктами права. Податкова служба призначена для виконання у порядку суспільного поділу праці управлінської діяльності з реалізації державної політики в галузі здійснення контролю за дотриманням податко­вого законодавства [5, с. 106].

Наявність у виконавчої влади спеціалізованих податкових органів, які утворюють державну податкову службу, дозволяє державі забезпечувати досягнення мети оподат­кування – надходження коштів до державного бюджету та цільових державних фондів. В основу їх діяльності покладений правовий статус як сукупність функцій та повнова­жень, які становлять разом з питаннями відання та відповідальності інститут правосу­б'єктності [6, с. 34]. Функції управління – це найбільш стійка та постійна категорія, яка, як правило, закріплюється в нормативних актах. У них знаходять свій прояв як цілі, так і завдання управління, а також через них здійснюється вплив на суб'єкт і об'єкт управ­ління. Розглянутій категорії належить провідна роль у формуванні організаційних струк­тур системи управління. Серед організаційних функцій необхідно розділити: організацію, регулювання, контроль [7, с. 8].

Відомий вчений – адміністративіст В.П.Пєтков зазначає, що до поняття "організація” існує два підходи – структурний та поведінський. При структурному підході організація розглядається як система розподілення обов'язків та яким чином передаються повноваження й відповідальність у межах організації для ефективного використання наявних ресурсів з метою досягнення цілей. При поведінському підході у центрі уваги знаходиться людина та роль людського фактора. Чітке визначення організації дане Честером Бернардом, відповідно до якого організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети, а щоб вважатись організацією, вона повинна відповідати деяким вимогам:

– наявність, хоча б двох людей, які вважають себе частиною цієї групи;

– наявність однієї мети, яку приймають як загальну всі члени відповідної групи;

– наявність членів групи, які навмисно працюють разом, щоб досягнути певної мети.

Діяльність організації може здійснюватися в умовах, коли навколишнє середовище ор­ганізації уже склалося, різко змінюється або має високий ступінь невизначеності [8, с. 20].

За таких умов дедалі більшою мірою підвищуються роль і значення правових форм і методів управління економікою, правового забезпечення виробничої діяльності, зміни законності у сфері господарювання, державної, трудової, виробничої, технологічної дисципліни на всіх рівнях і в усіх ланках економіки країни. Реалізувати ці завдання, ефек­тивно захистити законні права та економічні інтереси підприємств, організацій і ус­та­нов покликані юридичні служби. Ефективність юридичних служб залежить не лише від особистих якостей їх працівників, а й від належного законодавчого забезпечення [9, с. 3].

Результати дослідження організаційної структури ОДПС знайшли відображення в праці юриста-науковця В.І. Полюховича, який визнав місце юридичного управління як функціонального підрозділу (служби), що забезпечує кваліфіковане здійснення окремих функцій управління, який, розглядаючи структуру ОДПС, пропонує поділ підрозділів наступним чином: а) керівництво, б) лінійні (галузеві) підрозділи, в) забезпечуючі (функ­ціональні) підрозділи (служби), г) обслуговуючі підрозділи. При цьому до функціональ­ного як допоміжного підрозділу дослідник відносить юридичне управління, управління кадрів, управління фінансування, матеріально-технічного забезпечення [5, с. 57].

Підхід В.І. Полюховича щодо місця та функціонального призначення юридичного управління в органах державної служби поділяє в своєму дослідженні Г.І. Леліков, який вказує, що допоміжні функції державної служби включають юридичну функцію та функції, пов'язані з судовими позовами. З погляду останнього, сутність юридичної функції полягає у вивченні рішень адміністрації з метою забезпечення коректності їхньої форми і їхньої відповідності правовим нормам. Таким чином, юридична консультація може розглядатися в широкому розумінні цього слова як своєрідна послуга, що легко відокремлюється від самого адміністративного рішення. Функція, пов'язана з судовими позовами, об'єднує в собі всі види діяльності щодо розгляду справ, які можуть призвести до судових пороцесів, а також самих судових процесів. Цю функцію доцільно розв'язувати двома способами. У першому випадку осередок самостійно опікується всіма судовими позовами, пов'я­заними зі сферою своєї діяльності.Такий спосіб використовують, коли справа торкається вузькотехнічних питань або коли рішення суду становить істотний інтерес саме для цього адміністративного осередку, або надто близько торкається сторін його діяльності. В іншому випадку велика адміністративна структура організовує спеціальну службу, якій доручається вести всі судово-позовні справи [10, с. 50].

Функціональна структура ОДПС України – це сукупність різних видів, напрямів діяльності, що обумовлені їх метою і завданням, а також сукупність функцій підрозділів, які їх складають, і функціональних обов'язків їх працівників [11, с. 58]. Функція – це науково обгрунтований та логічно завершений набір процедур, видів діяльності, спрямований на досягнення мети, виконання завдання та отримання чітко визначеного кінцевого результату. Функції органів ДПС України як системи управління можна поді­лити на основні, ресурсні та управлінські [11, с. 64]. Кожна з них є об'єктивно необхідною. А відрізняються вони метою, змістом, процедурами здійснення, використовуваною інфор­мацією [13, с. 189].

Функція правового забезпечення в діяльності ОДПС (юридичних підрозділів) не є допоміжною, а відноситься до основної функції орієнтування всієї системи державної податкової служби. Без попередньої участі юристів щодо юридичної оцінки й аналізу актів перевірок не приймаються правозастосовчі індивідуальні акти про вжиття заходів впливу до платників податків, не видаються податкові роз'яснення, не готуються відпо­віді на запити, не проводяться службові розслідування, не укладаються цивільно-правові договори, не приймаються рішення про розгляд скарг і апеляцій, не супроводжуються справи в судах за участю податкових органів.

Посилення ролі правового забезпечення останнім часом призвело, як наслідок, до необхідності створення та формування нового відповідного рівня організації роботи всіх підрозділів, до створення суттєво якісної організації взаємодії між службами ОДПС області. З метою підвищення ефективності роботи ОДПС за рахунок максимального використання внутрішніх резервів, усунення дублювання функцій структурними підроз­ділами, розмежування обов'язків працівників, підвищення їх відповідальності за дору­чену ділянку роботи і вдосконалення організаційної структури ОДПС, підвищення ефективності їх діяльності. Державною податковою адміністрацією України було видано наказ "Про організаційну структуру органів державної податкової служби” від 06.03.1998р. №97, 20.04.2000р. № 207, 09.11.2001р. № 447 із подальшими змінами та доповненнями. Відповідно до затвердженого переліку функцій та процедур державних податкових адміністрацій та інспекцій, майже кожен підрозділ здійснює одну чи декілька відокремлених функцій правового забезпечення, що, на нашу думку, відволікає трудові ресурси та сприяє неефективному витрачанню робочого часу, необхідного для виконання основних завдань, покладених на ОДПС. З метою належної організації роботи юридичних підрозділів було видано накази ДПА України "Про стан та заходи щодо поліпшення роботи юридичної служби державних податкових органів України” від 04.12.1998р. № 597, "Про зміни у структурі підрозділів правового забезпечення ОДПС” від 24.09.2000р. № 381 та інші.

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних актів організацією, установою, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'яз­ків. Таке призначення юридичної служби і визначає її важливе місце в системі структур­них підрозділів будь-якого відомства та особливо в структурі ОДПС, оскільки вони повною мірою покликані здійснювати контрольні і наглядові функції за діяльністю структурних підрозділів, посадових осіб і керівників щодо дотримання ними норм чинного законодавства [12, с. 8].

Покладена відповідальність на посадових осіб податкових органів (керівників струк­турних підрозділів) за прийняті ними рішення, за розгляд матеріалів, важливість їх закон­ності для подальшого захисту інтересів держави має важливе значення, але цим не може бути виправдано дублювання визначених процедур, так як у більшості випадків для об­грун­тування владно-примусових рішень керівники ОДПС і начальники галузевих підрозділів отримують від працівників підрозділів правового забезпечення юридичний висновок (консультацію) та юридичну оцінку, правовий аналіз. На нашу думку, у комплексі поточних проблем і перспективних завдань ОДПС одним із основних є завершення комплексу заходів щодо правового регулювання діяльності і юридичного обслуговування щодо виділення з функцій та процедур відокремлених структурних (галузевих) підрозділів тих, які, по суті, є функціями фахівців-юристів. Для вирішення вказаного питання необхідні зміни організаційної структури, враховуючи потребу в ціліс­ній, комплексній системі дій, спрямованій передусім на попередження та усунення причин і передумов негативних явищ як у діяльності ОДПС, так і при мобілізації доходів у бюджет.

Згідно з ч. 8 п. 1 постанови КМУ "Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади” від 14.12.2001 р. № 1693 ДПА України необхідно забезпечити подання кожного півріччя до 10 січня та 10 липня Міністерству юстиції в установленому порядку інформації про стан організації правової роботи.

У міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади залежно від обсягу, характеру та складності правової роботи утворюється, як правило, у формі самостійного структурного підрозділу – юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група тощо) або вводиться посада юристконсульта відповідної категорії (далі – юридична служба) [п.1 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 27.08.95 № 690].

З метою підвищення рівня правового забезпечення діяльності органів державної влади та інших державних органів, покращання якості підготовки проектів нормативно-правових актів, стимулювання залучення до зазначеної діяльності висококваліфікованих фахівців згідно з п. 1 Указу Президента України "Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів” від 11.12.2001р. № 1207/2001 рекомендовано керівникам державних органів (апаратів усіх органів) установити, що юридичні служби входять до складу зазначених органів (апаратів цих органів) як самостійні підрозділи і підпорядковуються безпосередньо керівникам цих органів (апаратів цих органів). Необхідно зазначити, що наказом ДПА України "Про розподіл обов'язків по керівництву роботою департаментів, головних управлінь, управлінь ДПА України” від 08.04.2003р. № 163 установлено, що керівництво роботою Департаменту правового забезпечення здійснює заступник Голови – начальник Слідчого управління податкової міліції, хоча згідно з першим Положенням про юридичне управління ДПА України, затвердженим Головою ДПА України у 1996: п.п. 11 п. 1 – юридичне управління визначено як структур­ний підрозділ ДПА України, що безпосередньо підпорядковується Голові ДПА України. Згідно з п. 2 Указу Президента України "Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів” від 11.12.2001р. № 1207/2001, безпосередньо керівники держав­них органів мають право встановлювати працівникам юридичних служб додаткові мате­рі­альні виплати, адже якість роботи юристів прямо залежить від умов, в яких вони працю­ють, так як (за власними спостереженнями) не у всіх державних службовців вони є задовіль­ними, створеними на належному сучасному рівні, тобто наближеними до європейських стандартів.

Прагнення справедливості і суворе слідування закону, тобто чесне і сумлінне вико­нання своїх обов'язків, яке начебто повинне знаходити загальне схвалення у суспільстві, насправді дає подвійний ефект – задоволення у осіб, чиї дійсні або уявні права захищено, і розчарування чи роздратування (гнів, почуття помсти тощо) у тих, проти кого спрямоване юридичне рішення [15], і саме тому, на нашу думку, юридична служба в ОДПС повинна підпорядковуватись безпосередньо керівнику організації.

Відповідно до норм Загального положення, юридична служба міністерства, підприєм­ства має право:

– перевіряти додержання законності в міністерствах, на підприємствах та в їх струк­тур­них підрозділах;

– одержувати у встановленому порядку від посадових осіб міністерства, підприєм­ства, їх структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необ­хідні для виконання покладених на неї завдань;

– інформувати керівника міністерства, підприємства у разі покладення на неї вико­нання роботи, що не належить до функції юридичної служби чи виходить за її межі, а також у випадках, коли відповідні підрозділи або посадові особи не надають документи, інші матеріали, необхідні для вирішення порушених питань;

– залучати за згодою керівника структурного підрозділу міністерства, підприємства відповідних спеціалістів для підготовки проектів нормативних актів та інших документів, а також для розробки і здійснення заходів, які проводяться юридичною службою відпо­відно до покладених на неї обов'язків;

– брати участь у засіданнях колегії, інших дорадчих і колегіальних органів, нарадах, що проводяться в міністерстві, на підприємстві, у разі розгляду питань щодо практики застосування законодавства;

– у разі переслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням обов'яз­ків, передбачених цим Положенням, інформувати відповідно Мін'юст і управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі;

– пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність з законодавством проектів рішень, наказів, інших правових актів міністерства, підприємства, що супере­чать закону, є обов'язковими для розгляду керівником міністерства, підприємства та їх структурних підпрозділів.

Юридична підтримка роботи ОДПС є одним з найважливіших чинників забезпечення дотримання прав платників податків в умовах постійних змін податкового законодавства. Для покращання роботи юридичної підсистеми необхідно здійснити певні заходи: значне підвищення професійного рівня працівників юридичної служби; переміщення акцентів у роботі на підтримку прав платників податків; підсилення юридичної обгрунтованості дій підрозділів ДПС, які працюють безпосередньо з платниками (аудит, стягнення, апеля­ції тощо) [14].

Ураховуючи, що адміністрування – це формування загальних цілей та політики органі­зацій, пропонується створення у спеціалізованих державних податкових інспекціях по роботі з великими платниками податків юридичного управління (так як нині окремі гру­пи правового забезпечення (один юрист) входять до галузевих підрозділів і підпоряд­ковуються керівникам відділів, які за фахом не є юристами, а загальна юридичної служби немає), з відділами:

– оцінки нормативно-правових актів та організації правової роботи;

– правового забезпечення податкового адміністрування підприємств сфери матеріаль­ного виробництва;

– правового забезпечення податкового адміністрування підприємств невиробничої сфери шляхом внесення зміни до додатка 2, затвердженого наказом ДПА України "Про внесення змін до наказу ДПА України "Про зміни у структурі підрозділів правового забезпечення органів державної податкової служби” від 20 вересня 2002 року № 433, від 24 вересня 2001 року № 381.

Потребує також удосконалення наявна структура юридичних підрозділів, які вико­нують функції правового забезпечення шляхом перепідпорядкування відповідному Депар­таменту правового забезпечення, який доцільно назвати відповідно до ознаки юридичності – юридичним, з метою дотримання вимог Загального положення про юри­дич­ну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 27.08.95 № 690, так як відділ правового забезпечення та апеляцій Департаменту розвитку та модернізації ДПС керується у своїй роботі Положенням про відповідний Департамент (виконуючи загальні функції правового забезпечення), а тому відділ юридичного забезпечення Депар­таменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів керується у своїй роботі Положенням про відповідний Департамент (виконуючи загальні функції правового забезпечення) і не керуються Положенням про Департамент правового забезпечення та не підпорядковуються його директору, що є неви­ко­нанням вимог нормативно-правових актів.

Виконання більшості функцій і процедур галузевими Департаментами і управліннями неможливе без чіткого знання та правильного застосування норм Конституції України, кодексів, законів та інших нормативно-правових актів, судової практики, тому введення в структуру таких управлінь юридичних груп (посад юридичних працівників) за рахунок внутрішнього перерозподілу і наявних можливостей з підпорядкуванням директору Юридичного департаменту (на рівні облДПА – управління, на рівні ДПІ – відділу) сприяло б забезпеченню точного і однакового розуміння та застосування норм чинного законодавства. А підпорядкованість цих працівників управлінню правового забезпечення (тобто за принципом – юрист підпорядковується начальнику-юристу, а не начальнику-економісту чи бухгалтеру) надасть юридичну самостійність у вирішенні питань, перед­бачених постановою Кабінету Міністрів України № 690 і сприятиме усуненню дублю­вання функцій і підвищенню ефективності роботи ОДПС.

Поділяючи думку вченого-юриста в галузі фінансового права Л.А. Савченко щодо доцільності конкретизації функцій усіх ланок ОДПС [17, с. 362] у Законі України "Про державну податкову службу в Україні”, ми вважаємо за необхідне прийняття відповідних Положень про ДПА областей, міст Києва і Севастополя, ДПІ з чіткою деталізацією функцій управління на відповідному рівні.

Забезпечення належної ефективності державного управління, наближення його до потреб суспільства і кожної людини, до стандартів демократії, гуманізму і правової держави, необхідно прийняти закон про порядок організації виконання законів та інших нормативно-правових актів. Законодавець передусім повинен встановити співідношення виконавчої і розпорядчої діяльності органів і посадових осіб виконавчої влади в процесі організації виконання ними законів та інших нормативних правових актів у кожній ланці вертикалі виконавчої влади. Виконавча влада – не умоглядне, абстрактне поняття, яке, на думку деяких вчених, надає цьому явищу науковість, а це реальний у житті державно-організованого суспільства процес підзаконної організаційно-владної діяль­ності органів і структур виконавчої влади, який безпосередньо спрямований на практич­не, оперативне здійснення законів та інших державно-правових актів у всіх сферах суспільного життя [16, с. 39]. Учені-юристи вказують, що з методами, способами, типами правового регулювання пов'язана намічена диференціація юридичної діяльності на пуб­лічно-правову і приватно-правову. Відповідно визначені орієнтації в професійній підго­товці, в юридичній освіті і навчанні. У юристів публічно-правової орієнтації, як правило, загальносоціальні інтереси переважають над особистими, власними. Їх діяльність спрямо­вана на підпорядкування приватних і групових інтересів загальнодержавному інтересу і загальносоціальному порядку. Юристи приватно-правової орієнтації думають і діють у інтересах суверенного індивіда, свою професійну мету вони вбачають у захисті свободи людини від зазіхань влади. Вказана диференціація повинна враховуватись при підготовці майбутніх юристів [13].

Урегулювання адміністративно-правовими нормами управлінської діяльності, які беруть початок від конституційно-правових, має важливе практичне направлення, що забезпечує належну і безперебійну організацію і функціонування органів виконавчої влади для задоволення суспільних потреб. Проблема необгрунтованого закріплення струк­­тур органів виконавчої влади і порядку їх взаємодії впливає на виконання постав­лених завдань. Класик французької науки управління Б. Гурней зазначає, що "адміні­стративні структури рідко узгоджуються з раціональними схемами. Вони є продуктом історії, звичок, умов. Велику роль відіграє також особистість індивідів, які займають керівні пости” [18, с.168], а доброякісним рішенням потрібно вважати таке рішення, практичний ефект якого відповідає поставленій меті [18, c. 172–173].

На нашу думку, структурна відповідність та ефективність можлива при погоджен­ні горизонтального і вертикального регулювання діяльності ОДПС, коли при оптималь­них витратах досягається запланований (очікуваний) результат з використанням наявних сил, потенціалу і забезпечення. Як уточнення до чинного Закону України "Про державну службу” на сьогодні прийнято значну кількість нормативних актів, тому, враховуючи вищенаведене, доцільно на законодавчому рівні прийняти Закон України "Про основи державної служби” і як розвиток останнього внести зміни до Закону України "Про дер­жав­­ну податкову службу в Україні”.


 

Література6

1. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. Монографія. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре”, 2002. – 724с.

2. Законодавство про контроль та перевірки // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 10. – 416 с.

3. Авер'янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – №3. – С. 20–27.

4. Трофімова Л.В. Адміністративна реформа і юридична практика державної подат­кової служби // Збірник наукових праць: Держава і право. Юридичні і політичні науки. – Вип.17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – С. 165–170.

5. Полюхович В.І. Державна податкова служба в Україні: організація і діяльність / С.О.Теньков. Коментар до Закону України "Про державну податкову службу в Україні” // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 3. – 320 с.

6. Селіванов А. Адміністрування податків: нові проблеми в адміністративному та фінансовому праві України // Право України. – 2002. – № 2. – С. 34–38.

7. Кувакін С.В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект: Автореф. дис. … канд. юр. наук – Харків, 2001.– 17 с.

8. Вступ до менеджменту: Навчальний посібник /В.П.Пєтков, О.О.Соломенчук, С.В.Пєтков / За заг. ред. В.П. Пєткова. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС Ук­ра­їни, 2001. – 158 с.

9. Долгополов А.М. Організація юридичної служби на підприємствах: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 72 с.

10.Леліков Г.І. Організаційно-правові засади формування і функціонування державної служби в Україні: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 1999. – 161 с.

11.Касьяненко М.М., Гринюк М.В., Цимбал П.В. Організація роботи та управління органами державної податкової служби України: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 229 с.

12.Лонюк І.І., Самілик Г.М., Капріца В.Т. Організація правового забезпечення діяль­ності органів ДПС України: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 111 с.

13.Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – С.266.

14. Кравченко Ю. Реформування податкової служби України: ідеологія, реалії на пер­спек­тиви // Науковий вісник: збірник наукових праць Академії ДПС України. – 2002. – № 4 (18). С. 18–25.

15. Гончаренко В. Психологічні аспекти діяльності юриста // Вісник прокуратури. – 2000. – № 1. – С. 20–25.

16. Пахомов І. Конституція України і виконавча влада // Право України. – 2002. – № 9. – С. 38–40.

17. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 407 с.

18. Гурней Бернар. Державне управління: Пер. з фр. – К.: Основи, 1993. – 165 с.





Реферат на тему: Щодо удосконалення структури юридичних підрозділів державних податкових органів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.