Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Розслідування кримінальних справ про злочини, що вчинюються організованими злочинними об’єднаннями (реферат)

В останні роки, офіційно визнавши існування в Україні організованої злочинності як негативного фактора соціальної нестабільності, що несе загрозу національній безпеці держави [1], було чимало зроблено у напрямі розкриття її суті, змісту і т. ін. У науковій літературі та публіцистиці з'явилися роботи, які стосуються дослідження проблем організованої злочинності [2], прийнято деякі законодавчі акти. Але результати боротьби з організованою злочинністю ще не відповідають вимогам сьогодення.

Основними причинами такого становища деякі вчені та практики вважають низьку ефективність протидії, відсутність спеціального законодавства. Аналіз роботи правоохоронних та інших державних органів у цьому напрямі, а також нормотворчої діяльності, на жаль, підтверджує цей висновок. Але шляхи вирішення даної проблеми пропонуються не завжди вірні, не враховується принцип комплексності; іноді мало залучається спеціалістів, які знають, що таке організована злочинність, володіють навичками оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Останнє, до речі, проявило себе під час підготовки Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року [3], який виявився малоефективним. Законодавець з прийняттям нового кримінального законодавства ніби дав визначення організованої групи та злочинної організації, але, на наш та погляд інших фахівців, вони є недосконалими й, в першу чергу, через наявність оціночного критерію і відсутність конкретного визначення [4], що створює суттєві труднощі при його застосуванні, при цьому зовсім не торкнулися зміни кримінально-процесуального законодавства. Малодослідженими в нашій країні залишаються методика і тактика розслідування злочинів, що вчинюються організованими групами чи злочинними організаціями. Як відомо, саме на органи досудового слідства покладаються завдання їх розкриття, викриття винних, збору доказів та інших матеріалів, що слугують основою для розгляду кримінальних справ у суді. Відомо й те, що загальнотактичні прийоми, які визначені процесуальним законодавством та вироблені криміналістикою, не повною мірою відповідають вимогам розслідування діяльності організованих злочинних угруповань.

Виходячи із проведеного аналізу, можна говорити щодо проблеми методики і тактики розслідування кримінальних справ про злочини, що вчинюються організованими угрупованнями, які мають будуватися на спеціальних процесуальних нормах та рекомендаціях криміналістики.

Ця проблематика – широка, а тому в межах статейного викладу зупинимося лише на деяких ключових питаннях. Розслідування організованої злочинної діяльності, як й в інших випадках, починається переважно за матеріалами, що здобуті в результаті проведення оперативно-розшукових заходів спеціальними підрозділами МВС чи СБ України або іншими оперативними службами органів дізнання.

При отриманні матеріалів оперативно-розшукової діяльності про вчинення правопорушень організованою групою чи злочинною організацією слідчий, у першу чергу, повинен досконало володіти певними знаннями оперативно-розшукової діяльності, її можливостей та можливостей використання такого матеріалу. Відповідно до частини 2 статті 65, пункту 5 частини 1 статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК), ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. [5] матеріали оперативних підрозділів за результатами їх оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі можуть бути не лише основою до порушення кримінальної справи, але й слугувати доказами в ній. В матеріалах за результатами оперативно-розшукової діяльності органів дізнання можуть бути наявними певні дані про форми, методи і форми злочинної діяльності, дії головних та інших учасників злочинного об'єднання і т. ін. Але іноді ця інформація – незначна та позбавлена надійних джерел. Тому слідчий при ознайомленні з оперативними матеріалами і вирішенні питання щодо порушення кримінальної справи повинен враховувати ці обставини, а також те, що все має відбуватися конфіденційно і дуже оперативно, адже ми маємо справу з організованими злочинними угрупованнями, які, як правило, мають достатні можливості для контролю діяльності й правоохоронних органів та їх конкретних дій, у тому числі щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи і т. ін.

З самого початку розслідування у кримінальній справі важливо визначити загальну спрямованість злочинної діяльності організованого угруповання. Це має важливе значення для планування стратегічних завдань та здійснення тактичних заходів у процесі проведення слідчих дій і прийняття процесуальних рішень у справі. Зазначене допоможе певною мірою встановити сферу, регіон, канали, спеціалізацію та масштаби злочинної діяльності, а це, у свою чергу, дозволить орієнтовно встановити структуру і кількість злочинного об'єднання.

Встановлення ознак діяльності організованого угруповання уможливить висунення відповідних версій та правильне спланування невідкладних слідчо-оперативних заходів на первинних стадіях розслідування.

При встановленні фактичних даних, що підтверджують учинення злочинів організованим злочинним об'єднанням, необхідно якнайшвидше розібратися в організаційній структурі, ієрархічних і корумпованих зв'язках і функціональних обов'язках членів злочинного об'єднання. З цією метою слід першочергові заходи сконцентрувати на колишніх членах злочинного об'єднання, які з тих чи інших причин вибули з його складу, а також – на найменш захищених від викриття діючих членах: виконавцях, охоронцях, пособниках, технічних працівниках, іншому обслуговуючому персоналі та членах їх сімей, знайомих і т. ін. Виявлення та залучення їх до співпраці з правоохоронними органами має дуже важливе значення, але воно потребує досконалої майстерності слідчого і правильності тактичного планування слідчих та оперативно-розшукових заходів. З огляду на це, певне значення має вивчення психологічних особливостей даного злочинного об'єднання [6], існуючих у ньому протиріч між його членами і ознак боротьби за керівні та ключові пости, розподілу доходів, а також – способів та форм злочинної діяльності.

Основна увага на цьому шляху має бути прикута до виявлення основних членів об'єднання – представників вищої і середньої керівних ланок об'єднання, їх корумпованих зв'язків та інших форм прикриття злочинної діяльності. Своєчасне отримання інформації про лідерів злочинного співтовариства, їх керівну і організуючу роль дозволить завдати несподіваного удару по "мозковому центру” угруповання, ізолювати її корумпованих співучасників і дезорганізувати злочинну діяльність [7].

Водночас слідчі та оперативно-розшукові заходи мають бути спрямовані на виявлення серед керівного складу угруповання найбільш "слабких” осіб і відповідних даних про їх психологічні особливості, злочинну діяльність, компроментуючі матеріали іншого характеру, яких можна схилити до дачі правдивих показань щодо членів "верхівки” злочинного об'єднання та їх протиправних дій.

З цією метою необхідно в інтересах слідства використати інформацію про злочинне об'єднання від членів іншого клану, який ворогував з цим організованим угрупованням, що часто є характерним для організованих об'єднань.

Важливе місце серед першочергових слідчих дій у справах даної категорії посідає допит підозрюваних-учасників злочинного організованого об'єднання. Під час їх допиту слідчий має професійно використати психологічні та вольові дані допитуваного, його слабкі сторони, а також – інформацію про образи, незадоволення допитуваного різними діями інших співучасників, конфліктні ситуації, офіційне оголошення даних чи показань відносно нього та, за можливістю, – вирішення питання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.

Широке застосування такої міри запобіжного захисту, як арешт не завжди є ефективним засобом, оскільки при розслідуванні даної категорії кримінальних справ, як і при розслідуванні інших злочинів, що вчинюються у співучасті, має бути ретельно досліджена роль кожного учасника групи, а міра запобіжного заходу застосована з урахуванням цієї обставини.

Треба мати на увазі, що лібералізм при вирішенні питання про обрання запобіжних заходів при розслідуванні діяльності організованого злочинного об'єднання є не зовсім виправданим. Питання не тільки у тому, що деякі члени такого злочинного угруповання можуть сховатися з місця постійного проживання або зайняти нелегальне положення. Часто організовані злочинні угруповання продовжують свою протиправну діяльність, у тому числі з метою укриття ще не виявлених слідством злочинів, укриття майна та цінностей, фізичного знищення осіб, які володіють інформацією про злочинну діяльність або викликають недовіру у зв'язку з підозрою у співробітництві з правоохоронними органами.

Під час допиту підозрюваних у ньому бере участь захисник, але, як показує практика, якщо слідчий з самого початку візьме ініціативу допиту до своїх рук і створить відповідну обстановку та забезпечить ефект наступальності, то він досягне позитивних результатів. А для цього необхідно створити певну психологічну атмосферу спілкування, виробити відповідну тактику допиту, його послідовність, для чого вимагається знання слідчим як суб'єктивних даних допитуваного, так й матеріалів оперативно-розшукової діяльності й кримінальної справи. Важливе місце посідає тактика допиту по "гарячих слідах”, оперування переконливими доказами та фактор раптовості, тактика якого достатньо розроблена науковою [8].

Наголос у процесі допиту повинен бути зроблено на з'ясуванні структури, складу учасників, у першу чергу, керівного ядра злочинного організованого об'єднання, "технології” злочинних діянь та отримання грошових й майнових активів від злочинної діяльності.

При виявленні протиріч у показаннях допитуваних на перших етапах з різних міркувань не рекомендується проводити між ними очні ставки, це пов'язано з тим, що наявні випадки, коли співучасники на очних ставках передають тільки їм зрозумілими способами необхідну інформацію один одному, вивчають чи перевіряють позицію іншого, його показання, можуть несподівано відкрито без дозволу слідчого висловити своєму співучаснику інформацію про інших учасників, їх показання, які тримаються слідством у таємниці.

З метою виявлення і доведення вини членів злочинного угруповання щодо його створення та керівництва зразу ж після порушення кримінальної справи слід провести комплексні слідчо-оперативні заходи з винайдення та вилучення матеріальних слідів їх діяльності, які можуть бути в будь-який час терміново знищені злочинцями. До них належать письмові протоколи, рішення, розпорядження, вимоги, вказівки, різні записи, технічне обладнання, підслуховуючі та записуючі пристрої, комп'ютерна техніка і т. ін., а також документи про "відмивання” злочинних доходів, фінансування корумпованих співучасників і самі гроші, цінності й нерухоме майно.

Конспірація функціонування організованих злочинних об'єднань і жорстка дисципліна співучасників не дозволяє у процесі розслідування здобути достатньо таких доказів, як показання свідків чи самих співучасників злочинної діяльності, що часто буває у справах про одиночні чи групові злочини.

Обвинувачені у таких справах дуже рідко дають показання, а тим більше правдиві, але для формування доказів їх показання дуже важливі, оскільки у деяких випадках показання обвинувачених є основними і прямими доказами існування організованого угруповання, його структури, характеру і ступеня участі кожного співучасника у злочинному об'єднанні та у корупційних зв'язках.

Дуже часто обвинувачені визнають свою вину у вчиненні конкретних злочинів, навіть таких, як вбивства, розбій і т. ін., але повністю відмовляються від визнання існування організованого злочинного угруповання та розподілу ролей його учасників. Тому потрібно всіма законними методами схиляти їх до дачі правдивих показань. Але винні та інші особи, якщо й дають показання, то вони, як правило, неправдиві. Винні намагаються не тільки давати неправдиві показання, а й створюють всілякі перешкоди для діяльності слідчого, тиснуть на свідків та потерпілих. Тому слід звертати увагу саме на збір матеріальних інформаційних джерел доказів у справах про діяльність організованих об'єднань.

У зв'язку з цим дуже важливе значення у справах даної категорії має застосування різних спеціальних знань і науково-технічних засобів.

При розслідуванні злочинної діяльності організованих угруповань важливе місце, як уже було сказано, відводиться роботі з виявлення структури групи, її керівного складу. Вирішення цих питань значно полегшує проведення прослуховування телефонних та інших переговорів, відеоспостереження. Суб'єктами, стосовно яких застосовуються технічні засоби, можуть бути не тільки підозрювані, обвинувачені та особи, які причетні до злочинної діяльності організованого угруповання, а й корумповані чиновники правоохоронних та інших державних органів. Нерідко злочинці при здійсненні своїх протиправних діянь застосовують вимагання, погрози щодо потерпілих та свідків, з дозволу яких також можна застосовувати технічні засоби фіксації цих діянь членів злочинного організованого об'єднання.

Знання спеціалістів у галузі психології можуть застосовуватись не тільки при вивченні психологічних особливостей злочинного об'єднання, встановлення даних про керівника групи та схильностей її членів до сугестії. Психолог може надавати неоцінену допомогу слідчому при допиті членів злочинного угруповання та визначенні найбільш "слабкого” суб'єкта для подальшого схиляння його до дачі правдивих показань щодо діяльності інших членів об'єднання, і особливо, – керівної ланки.

За допомогою одорологічної експертизи можна дійти висновку про вчинення ряду злочинів однією й тією самою групою.

Діяльність організованих злочинних об'єднань тісно пов'язана з рухом фінансових капіталів, нерухомості, здобутих злочинним шляхом, та комерційними банками і підприємствами. Цей рух є трьохстороннім. Відбувається злочинне прирощування грошей та майна і його накопичення, а, відтак, – і рух грошових мас і товарів для фінансування діяльності злочинної структури, їх матеріально-технічного забезпечення та "відмивання” значної маси незаконно накопичених грошей через банки і підприємницькі структури, які часто слугують об'єктами прикриття діяльності злочинних організованих об'єднань. Тому в процесі розслідування слідчому необхідно залучати спеціалістів у галузі бухгалтерського обліку, фінансів, економіки.

При розслідуванні таких злочинів необхідно максимально використовувати дані інформаційно-довідкових систем спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС та СБ України.

Велике значення для методики розслідування злочинів, що вчинюються організованими злочинними об'єднаннями, має правильна організація роботи слідчим у кримінальній справі.

Загалом організація роботи повинна будуватися на тому, щоб весь процес розслідування складався з цілого комплексу добре продуманих тактичних слідчих дій та оперативних комбінацій, спрямованих на поетапне вирішення важливих проміжних завдань, метою яких має бути досягнення головних завдань. Наприклад, проведення комплексу тактичних слідчо-оперативних дій та заходів документування зв'язків членів злочинного угруповання з працівниками органів влади, у тому числі – правоохоронних органів, для виявлення корумпованості й прикриття діяльності злочинного об'єднання.

Як свідчить практика розслідування, у багатьох кримінальних справах не вдається встановити всієї розгалуженої системи злочинних діянь організованих об'єднань та виявити їх керівне ядро і корумповані зв'язки у вищих ешелонах влади. Це пов'язане з тим, що протягом оперативної розробки цих угруповань не приділяється цьому належної уваги. Одним із упущень на даній стадії є відсутність масштабного кримінологічного, економічного, фінансового та господарського аналізу стану відповідних галузей економіки, які стали об'єктами, залученими до процесу злочинної діяльності. Не аналізується належним чином й попередня робота керівних органів цих господарських об'єктів, а також контролюючих та правоохоронних органів щодо їх перевірок, видачі дозволів і т. ін.

На доказ діяльності організованих злочинних об'єднань в певному районі або більших масштабах може виступати інформація про зростання кількості корисливих злочинів, їх однотипного характеру, занепад економічних, фінансових показників або незначне їх зростання в економічно перспективних галузях, підприємствах, організаціях на тлі появи значних інвестиційних проектів, приватизаційних процесів в окремих галузях діяльності, кількості вимагань, кримінальних "розборок”, придбання певними особами майна для особистого користування (авто, особняки і т. ін.). Певним чином можуть "свідчити” матеріали цілого ряду закритих оперативно-розшукових, кримінальних справ, а також матеріали, на основі яких відмовлено у порушенні кримінальних справ, якщо вони стосуються одних і тих осіб, підприємницьких структур чи навіть деяких конкретних галузей економіки чи фінансів.

За таких обставин слідчий має сам уже на стадії досудового слідства детально спланувати і організувати разом з оперативними підрозділами і відповідними спеціалістами проведення роботи.

Не менш важливим при організації роботи є своєчасне створення слідчої групи та групи працівників органу дізнання, що здебільшого належить до загальної методики розслідування [9], але в даній ситуації вона має деякі специфічні риси. Це стосується підбору слідчих та працівників органу дізнання. Тут необхідно враховувати, що організовані злочинні угруповання досить активно проводять розвідувальну діяльність і підкуп працівників правоохоронних органів. Тому слідчий повинен сам, а також разом із керівництвом органу дізнання вивчати кожну кандидатуру слідчого та оперативного працівника, яких планується залучати до розслідування у справі організованого злочинного об'єднання. У слідчого-старшого групи повинна бути велика довіра до цих працівників, яка базуватиметься на достовірних даних не тільки про їх професійні, але й морально-психологічні здібності.

Потребується чітка схема проходження та накопичення інформації у справі, щоб була можливість контролювати її несанкціоновані витоки чи вилучення з боку злочинного організованого об'єднання, щодо якого або його представників проводиться розслідування.

Наявна специфіка і при плануванні розслідування як у справі в цілому, так і при плануванні окремих слідчих дій та оперативних заходів, що здійснюються за завданням слідчого органами дізнання. Плани розслідування та проведення окремих слідчих дій чи оперативних заходів повинні мати конфіденційний характер з максимально обмеженим колом осіб доступу до них. Виконавці їх можуть знати лише ті планові заходи, які вони повинні проводити.

Під час планування розслідування слід враховувати не тільки фактори загальнометодичного характеру. Необхідно враховувати, що організоване злочинне об'єднання часто має дуже розгалужену схему в різних регіонах держави, діяльність членів ОЗО відрізняється високим ступенем конспірації, багато осіб та об'єктів, які беруть участь у злочинах або злочинних об'єднаннях, контролюються зашифровано під різними іменами та формами належності. Це вимагає відповідного планування дій з їх розкриття та виявлення.

При плануванні заходів у справі неможливо не враховувати тактичні прийоми слідчих і оперативні дії. Зокрема, при плануванні заходів щодо виявлення співучасників, корумпованих осіб, схем управління фінансовими та майновими накопиченнями організованого об'єднання важливо запланувати і провести передбачені законом заходи електронного, візуального та іншого контролю. Необхідною є також і реалізація таких заходів щодо підозрюваних осіб, котрі спеціально залишені на волі.

При плануванні враховується, що злочинна діяльність організованих об'єднань у зв'язку з порушенням ходу кримінальної справи та арешту ряду осіб може тимчасово зупинитися, переміщатися в інші регіони, галузі економіки, фінансів або й за кордон.

З початку розслідування необхідно передбачати планові заходи щодо забезпечення безпеки осіб, які є носіями певної інформації про діяльність злочинного організованого угруповання, особливо тих, що володіють інформацією про структуру злочинного об'єднання, його керівні кадри та корумповане "прикриття” діяльності. Відомості про осіб, які мають бути приховані або знищені протягом перших днів після викриття групи, можуть надійти слідчому вже під час передачі матеріалів оперативної розробки для порушення кримінальної справи. В іншому разі проведення з цією метою слідчих дій і оперативних заходів повинно бути першочерговим плановим завданням.

Таким чином, викладене дає право дійти висновку, що методика розслідування у кримінальній справі про злочини, що вчинюються організованими злочинними об'єднаннями, має достатньо специфічних рис, частина яких ще потребує дослідження, а це, у свою чергу, вимагає розробки окремої методики розслідування злочинів даної категорії. Деяка специфіка методичних правил має знайти закріплення у процесуальному і матеріальному кримінальному законодавстві. Це стосується, у першу чергу, питання повного або часткового звільнення від кримінальної відповідальності та відбуття покарання осіб, які активно співпрацювали з суб'єктом розслідування, що дозволило у процесі слідства виявити організовану злочинну структуру, співучасників та їх злочинні дії, наприклад, як це має місце в Італії [10]; введення як доказу у кримінальній справі показань анонімних свідків; права проведення впізнавання, коли обвинувачений (підозрюваний) не бачить того, хто впізнає; надання права прокурору представляти та оголошувати певні важливі докази у справі лише у судовому засіданні; передавати список осіб у справі, що викликаються до суду, лише прокурору та суду.

На законодавчому рівні не вирішене спеціальне питання – знайомлення слідчого з матеріалами оперативно-розшукової справи, що у різні часи вирішувалося по-різному відомчими наказами органів дізнання. Певний період це було дозволено, а нині знову відсутня на це спеціальна вказівка. Ми не дотримуємося думки, що право слідчого знайомитися з оригіналами матеріалів оперативно-розшукової діяльності призводить до негативних наслідків (зрощування оперативно-розшукової діяльності з процесуальною, формування обвинувального ухилу слідчого при оцінці доказів у кримінальній справі, упередженої думки про вину обвинуваченого і т. ін.). Особистий досвід та ознайомлення з цією проблемою з вивчення справ доводить протилежне. Безпосереднє сприйняття будь-яких матеріалів слідчим, у тому числі оперативно-розшукової діяльності, що стосується розслідуваного злочину, мали вкрай важливе значення для об'єктивного пізнання. Повністю замінити його нічим не можна.

Якщо слідчого не знайомлять з матеріалами оперативно-розшукової справи, то формально, маючи точні дані про їх існування в певної особи або місці (ст. 178 КПК), він має право провести їх виїмку. Стосовно виїмки цих матеріалів немає жодних заборон як у процесуальному законодавстві, так й у вищеназваному законі України "Про оперативно-розшукову діяльність”.

Тому дане питання має бути вирішене законодавцем однозначно на користь досудового слідства, щоб не виникало суперечностей між суб'єктом розслідування та органами дізнання.


Список використаних джерел

1. Закон України "Про основи національної безпеки України” від 19.06.03 № 964-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. –Ст. 351.

2. Ущаповський В. Боротьба з організованою злочинністю: напрями, проблеми та потреби нормативного визначення // Право України. – 2003. – № 10. – С. 118 – 120; Усатий Г. Можлиивості кримінально-правового комплексу в боротьбі з організованою злочинністю // Юрид. Україна. – 2003. – № 2. – С. 26 – 32; Васильєв Г. Борьба с организованной преступностью будет спешною, если ее организованность не хуже самой … преступности // Факты и комментарии. – 1998. – 24 ноября. – С. 7; Джига М. Війна, яка сподобалася українським правоохоронцям // Іменем закону – 1998. – 14 серп. – С. 5; Даньшин И.Н. Организованная преступность // Зб. наук. праць Харківського центру по вивченню орг. злочинності. – Х. – 2001. – Вип. 2. – С. 12 – 13; Корж В. Способи легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих організованими групами, злочинними організаціями // Право України. – 2003. – № 1. – С. 90 – 95; Єфремов С. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності // Право України. – 2003. – № 1. – С. 58 – 62; Попович В.М. Взаємозв'язок організованої злочинності, "відмивання” доходів незаконного походження та "тіньової” економіки // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5. –С. 61 – 70; Сташис В. Деякі аспекти боротьби з організованою злочинністю // Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 133 – 141; Ківалов С. В., Дрьомін В.Н. Кримінологічна політика у сфері боротьби з організованою злочинністю // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. – № 4. – С. 28 – 33.

3. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.93 р. № 3341-ХІІ // Міжнарод. правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М. Камлик., Є. Невмержицький, Л. Доля, А. Мельник: За ред. Б. Романюка та М. Камлика. – К., 1999. – С. 419 – 443.

4. Закалюк А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. – № 4. – С. 20 – 28; Романюк Б. В. У боротьбі з орг. злочинністю та корупцією важливі конкретні дії // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 9. – С. 21.

5. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 № 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

6. Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань / В. Андросюк, Б. Бараненко, В. Гавловський, П. Гега та ін.: За ред. Я. Ю. Кондратьєва, С. Д. Максименка, Б. В. Романюка. – К. 2002. – 436 с.

7. Драпкин Л. Я. Криминалистические аспекты борьбы с организованной преступностью // Акт. проблемы правового регулирования общественных отношений в условиях перехода к рыночной экономике. – Барнаул, 1991. – С. 221 – 222.

8. Быховский И.Е. Об использовании фактора внезапности при расследовании преступлений // Вопросы криминалистики. – 1963. – № 8 – 9. – С. 171 – 172; Бахин В.П., Кузьмичев В.С. и др. Тактика использования внезапности при расследовании органами внутренних дел. – К., 1990. – С. 35.

9. Романюк Б.В. Окремі проблеми формування слідчих груп для проведення розслідування у кримінальних справах // Наук. вісник Національної акад. внутрішніх справ України. – 2004. – № 3. – С. 239 – 247; Романюк Б.В. Проведення розслідування у кримінальній справі групою слідчих. Організаційно-правові питання // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 8. – С. 65 – 73.

10. Романюк Б.В. Досвід Італії у протидії мафії (на прикладі Сицилії) // Наук. вісник Національної акад. внутрішніх справ України. – 2004. – № 2. – С. 211 – 216.





Реферат на тему: Розслідування кримінальних справ про злочини, що вчинюються організованими злочинними об’єднаннями (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.