Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Право

Розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства (реферат)

Аналіз наукових джерел, матеріалів, опублікованих успеціальних виданнях, атакож практичний досвід слідчих, суддів, адвокатів свідчить, що існує широке коло причин розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства.

Перед тим, як приступити до розкриття цих причин, треба зазначити, що безпосередньо пов'язані зними мотив імета отримання або ж розголошення такої інформації, оскільки вони належать до тих суб'єктивних факторів, що мають вирішальне значення при виборі засобів та прийомів досягнення мети, визначають характер та спрямування дій особи чи осіб зотримання або розголошення інформації.

Треба зазначити, що основним мотивом отримання чи розголошення інформації єдезорганізація роботи органів внутрішніх справ і, зокрема, органів слідства, оскільки це уможливлює безпосередньо впливати, наприклад, на процес розслідування по кримінальній справі. Такими мотивами є: корисливий мотив; острах за себе (шантажування, погроза, фізичний або психічний вплив); страх за своїх близьких (погроза, різні види насильства); зведення рахунків зпевними особами (компрометація, заздрість, неприязнь, помста). При цьому особи, які отримують чи розголошують інформацію, що становить таємницю досудового слідства, мають за мету отримання матеріальної винагороди за надану інформацію; уникнення розголошення певних відомостей; уникнення певного впливу (тиску); отримання відомостей про хід ірезультати оперативно-розшукових заходів та розслідування злочинів, про учасників кримінального процесу, про заходи безпеки, що здійснюються відносно осіб, які беруть участь укримінальному судочинстві, зметою протидії, погроз, шантажу, підкупу іт.ін.

Зацікавленість до всіх сторін діяльності органів внутрішніх справ збоку злочинців підтверджується багатьма виявленими фактами. Злочинці для отримання відомостей, що становлять інтерес зметою дезорганізації, дезінформації та протидії діяльності органів внутрішніх справ, використовують широке коло способів стосовно здійснення таких дій. Треба відзначити, що особливий інтерес уцьому напрямку проявляють організовані злочинні угруповання.

Ознаками виявленої зацікавленості збоку злочинного світу до системи МВС вцілому, перш за все, єтакі виявлення інтересу до форм іметодів роботи того чи іншого підрозділу органів внутрішніх справ; спроби ознайомитися зпевною документацією або отримати її; факти підбору та використання квартир, інших приміщень для спостереження за підрозділами органів внутрішніх справ, установлення вних різних технічних засобів для зняття інформації; виявлення осіб, які вивчають розклад дня установи, режим роботи працівників, розташування приміщень, наявність та систему замикаючих пристроїв; поява воточенні співробітника внутрішніх справ осіб зі злочинного середовища, які намагаються завести знайомство зним або його родичами; наявність фактів, що свідчать про можливість підслуховування телефонів, прихованого спостереження, збирання інформації про співробітника та членів його сім'ї за місцем проживання [1].

Найбільш імовірними джерелами витоку інформації єспівробітники (атестовані та службовці) органів внутрішніх справ, які мають доступ до інформації; документи, що містять всобі інформацію; технічні засоби та системи обробки інформації.

Розголошення, втрата відомостей, що становлять слідчу таємницю, стають можливими через такі чинники: а)недбалість, необережність посадових осіб, поінформованих про хід розслідування; б)випадковий збіг обставин; в)дії злочинців, спрямовані на отримання такої інформації [2].

Розглянувши мотиви та цілі, що спонукають певних осіб до отримання чи розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства, варто зосередити увагу на з'ясуванні причин її розголошення.

За багатьма кримінальними справами особи, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності, єсвідками. Ці особи, наприклад при допиті, можуть надавати та отримувати інформацію, розголошення якої єнебажаним для слідчого. До такої інформації можуть належати факти, повідомлені свідком, відомості про виклик його або інших свідків на допит, про результати слідчих дій іт.ін. Свідки можуть розголошувати інформацію як умисно, так іненавмисно, саме це певною мірою можна сказати іпро потерпілих.

Викликаючи свідків, потерпілих для проведення, наприклад допиту, слідчий повинен продумати спосіб їх виклику. Це пов'язане зтим, що виклик, наприклад поштою, не виключає можливості інформування зацікавлених осіб.

У процесі розслідування по кримінальній справі для отримання доказової інформації проводяться різноманітні слідчі дії. При безпосередньому їх проведенні чи після нього можливе розголошення інформації через учасників цих слідчих дій. Услідчій діяльності розповсюдженою єпрактика направлення слідчим експертові для дослідження матеріалів всієї кримінальної справи. Слідчі без особливої потреби разом зпостановою про призначення експертизи направляють всі матеріали кримінальної справи, при цьому експерти не попереджуються про нерозголошення даних попереднього слідства відповідно до ст. 121КПК України.

Певний негативний вплив на процес слідчої діяльності може здійснити неналежна наукова організація праці слідчих. Поширеними євипадки, особливо для районних органів внутрішніх справ, коли водному кабінеті працює декілька слідчих. Як зазначає Г.Ф.Горський, конкретне дослідження об'єктивно виявило найбільш типові недоліки узагальній організації праці слідчих. Так, тільки 47,5% слідчих мають окремі кабінети[3]. Наявність вкабінеті декількох слідчих призводить до одночасної присутності всамому приміщенні, атакож біля нього підозрюваних, свідків та інших осіб, запрошених зоднієї або зрізних кримінальних справ, що може призвести до небажаного обміну інформацією між ними, можливості обговорення дій слідчого, підслуховування, вироблення певної тактики поведінки, спрямованої на ускладнення слідства, атакож несприяння розслідуванню по кримінальній справі іт.ін.

Особливу зацікавленість злочинці приділяють об'єктам спеціального діловодства— документам, що містять таємну інформацію. Документи можуть проходити етапи укладання, оформлення, розмноження, пересилання, використання, зберігання, знищення. На цих етапах може відбуватися витік зазначеної інформації.

Певного розповсюдження зазнає вплив на кримінальну справу, що полягає уфізичному впливі зметою знищення або зміни важливої доказової інформації. Для здійснення цього справу, наприклад, можна викрасти, знищити цілком або частково, отримати незаконним чином копії документів іт.ін.

У приміщеннях органів внутрішніх справ, особливо там, де розташовано оперативні та слідчі підрозділи, діє пропускний режим, який полягає вобмеженні доступу сторонніх осіб і єодним збар'єрів на шляху витоку інформації. Але непоодинокими євипадки, коли цей режим не дотримується, що сприяє можливості несанкціонованого доступу до таємної інформації.

Непоодинокими євипадки, коли розголошення матеріалів кримінальної справи відбувається звини технічних працівників міськрайорганів внутрішніх справ, які мають доступ до матеріалів кримінальної справи або до листування по ній. Так, Н.Є. Павлов зазначає, що відомі випадки, коли витік даних попереднього слідства призводив до трагічних наслідків [4].

Розголошенню сприяє також івідсутність суворого порядку зберігання матеріалів кримінальної справи, тобто допускається їх утримання встолах кабінетів слідчих; недбале ставлення до матеріалів справи; розповсюдження слідчими службової інформації впозаслужбовому, побутовому спілкуванні або вслужбовому спілкуванні без належного дотримання вимог нерозголошення інформації іт.ін. Н.Є. Павлов наводить фрагмент інтерв'ю колишнього Генерального прокурора Російської Федерації Ю.І. Скуратова, який зазначає, що прокуратура має надто багато прикладів, коли балакучість оперативно-слідчих працівників завдала невиправної шкоди слідству [5].

В.П.Бахін, В.К.Весельський, Н.С.Карпов зазначають, що сьогодні система розслідування злочинів полягає івзначному обсязі документообігу та складності процесуального оформлення доказів, тривалому терміні розслідування, увиникненні узв'язку зостаннім додаткових можливостей для здійснення впливу на потерпілих ісвідків зметою зміни їх показань [6]. Перераховані фактори сприяють розголошенню інформації, отриманої вході досудового слідства.

Необхідно звернути увагу на обставини, що пов'язані із застосуванням такого запобіжного заходу, як взяття під варту, який обирається, як правило, на початку розслідування. При оскарженні всуді цього запобіжного заходу вимагається подання туди всіх матеріалів, що обгрунтовують його застосування, зміст яких іскладає всі матеріали кримінальної справи. Зматеріалами на цьому етапі знайомиться не тільки суд, але йобвинувачений, підозрюваний та їх захисники без будь-яких обмежень. С. П. Єфімичев зазначає, що тут ірозкривається таємниця розслідування, що створює загрозу для розкриття злочину [7]. Якщо всуді оскаржується продовження терміну утримання обвинуваченого під вартою, то вцьому разі обвинувачений та його захисник ознайомлюються не лише зусіма матеріалами, що підтверджують обгрунтованість прийнятого рішення, але ізпостановою слідчого про продовження терміну утримання під вартою, де, обгрунтовуючи необхідність продовження терміну утримання під вартою, слідчий розкриває перед обвинуваченим та його захисником план всієї своєї діяльності по справі.

Кримінально-процесуальне законодавство надає слідчому право попереджувати захисника про обов'язок не розголошувати без дозволу даних попереднього слідства. Як зазначає А.Гольдман, "неможна заперечувати наявність можливості розголошення захисником даних, зякими він був ознайомлений, беручи участь упопередньому слідстві” [8].

При здійсненні кримінально-процесуальної діяльності часто трапляються випадки, коли засоби масової інформації, незважаючи на встановлені законодавством обмеження на розголошення певної інформації, що становить втому числі ітаємницю досудового слідства, висвітлюють кримінально-процесуальну діяльність на свій розсуд.

Задля справедливості треба зазначити, що не лише засоби масової інформації своїм "розслідуванням” ісвоїми публікаціями сприяють розголошенню інформації, що становить таємницю досудового слідства, але йокремі співробітники органів внутрішніх справ, незважаючи на вимоги закону, розголошують взасобах масової інформації дані про розслідування окремих справ, чим створюють штучні перешкоди досудовому слідству, дозволяють обвинуваченим уникнути відповідальності.

"Сучасна злочинність,— зазначає Г.А.Зорін,— складне багатогранне явище зтисячею облич, масок, характерів, спеціалізацій, цілей, причин інаслідків, зв'язків ісистем захисту” [9]. Система забезпечення безпеки злочинного угруповання містить усобі використання корумпованих зв'язків. Нажаль, такі зв'язки підтримують іспівробітники органів внутрішніх справ. Загроза, що виходить не ззовні, азсередини, має особливо небезпечний характер для процесу розслідування по кримінальній справі.

Основне призначення корумпованих співробітників— забезпечення безпеки існування та діяльності організованих злочинних угруповань, тому що саме шляхом використання корумпованих співробітників правоохоронних органів досягається найбільший ефект забезпечення їх безпеки. Дані дослідження показують, що 20% із виявлених організаторів злочинних угруповань мали радників зчисла працівників правоохоронних органів.

Аналіз інформації стосовно притягнутих протягом 1993–1994рр. за хабарництво співробітників правоохоронних органів дозволив установити, що для органів слідства та співробітників, які виконують функції дізнавачів, характерною дією був продаж інформації по кримінальних справах іпо справах оперативних розробок. Серед співробітників оперативних апаратів ВКР, ВБЕЗ корупційна поведінка полягала восновному упостачанні окремим злочинним угрупованням інформації щодо заходів ОВС зїх викриття.

ПроведенимД.І. Бєдняковим дослідженням було встановлено, що джерела отримання інформації злочинцями розподілилися так: колишні оперативні працівники— 53%; засоби масової інформації— 43%; раніше судимі особи— 35%; оперативні працівники— 15%; слідчі— 14%; адвокати— 30%; колишні слідчі— 22%; інші працівники правоохоронних органів— 38%; злочинці, які самостійно розкрили методи ОРД,— 11%; товариші по службі, знайомі, родичі— 6%; неуміле проведення оперативних заходів— 12% [10].

Для ефективного здійснення діяльності зрозкриття та розслідування злочинів упрактичних підрозділах на початку робочого дня або по його закінченні проводяться "оперативки”, на яких той чи інший співробітник доповідає начальникові стосовно запланованих заходів або звітує щодо їх виконання. Тобто, зпевною інформацією, яка убільшості випадків єобмеженою до розголошення, ачасом секретною, знайомляться особи, які присутні на "оперативці”, ібувають випадки, коли "колеги” передають почуту інформацію злочинцям.

На цю проблему звертає увагу А.Ф.Оперчук, який зазначає, що напочатку, коли резонансний злочин ще не розкритий, проводяться бездумні наради членів слідчо-оперативних груп, куди запрошується хто завгодно зчисла працівників місцевих правоохоронних органів. Не знаючи, хто зтаких працівників на яке злочинне угруповання може працювати за гроші, на таких нарадах повністю видають інформацію стосовно слідства, ймовірних підозрюваних, показань свідків іпотерпілих [11].

Ще наприкінці 80-х років кримінологи та криміналісти звертали увагу на те, що злочинний світ цілеспрямовано займається розробкою заходів, спрямованих на захист від викриття та притягнення винних до кримінальної відповідальності, що здійснюються за допомогою розвідки, контррозвідки, звикористанням сучасних технічних засобів. Найбільш могутні угруповання мають усвоєму складі підрозділи розвідки та контррозвідки.

Перш за все, дії злочинців спрямовано на отримання якомога повної інформації стосовно заходів, що проводяться органами внутрішніх справ зпопередження злочинів, розслідування конкретних кримінальних справ, отриманих доказів, встановлених свідків, потерпілих, місця, часу, строків проведення тієї чи іншої слідчої дії або операції, сил та засобів, які при цьому застосовуються іт.ін. "Слідча практика,— зазначає А.М.Кустов,— розкрила різноманітні прийоми та методи зацікавленого втручання вхід слідства збоку злочинців та інших осіб. Ці прийоми та методи, як правило, реалізуються після виявлення правоохоронними органами будь-якого епізоду злочинної діяльності або всього злочину упроцесі оперативно-розшукових, слідчих (по іншим кримінальним справам) або інших заходів вході розпочатого попереднього слідства” [12].

У процесуальній діяльності теоретично протидіяти процесу розслідування можуть будь-які його учасники, атакож свідки, експерти, спеціалісти, прокурор, який здійснює нагляд за справою. Але основними суб'єктами протидії єпідозрювані, обвинувачені та їх захисники. Небезпечним суб'єктом протидії вдіяльності слідчого єнедобросовісний та користолюбний адвокат зколишніх працівників правоохоронних органів.

Суб'єктами протидії у службовій діяльності слідчого можуть бути передусім корумповані особи. Протидія зїх боку становить особливу небезпеку для розслідування конкретної кримінальної справи. В.М.Мєшков зазначає, що, як правило, кримінальні справи, якими цікавляться корумповані особи (КО)— співробітники ОВС, знаходяться упровадженні водного слідчого. Він на первинному етапі прояву "інтересу” до кримінальної справи, що знаходиться вйого провадженні, фактично залишається "один на один” зкорупціонером, тому йому необхідно знати та розрізняти способи прояву діяльності корумпованої особи, атакож способи протидії їм. Він називає такі способи прояву діяльності корумпованої особи: 1)постійний витік інформації при розслідуванні злочину; 2)залучення до малозначних злочинів висококваліфікованих адвокатів; 3)виявлення "жучків” на телефонному апараті; 4)виявлення пропажі чернеток, що залишилися; 5)нав'язування КО дорогих подарунків; 6)вчинення КО посередництва узнайомстві зособами, зацікавленими узакінченні справи; 7)перешкоджання зустрічам зі свідками по справі; 8)постійний інтерес КО до руху кримінальної справи, втому числі йчерез аналітичний відділ; 9)дискредитація слідчого вочах колег; 10)відсторонення слідчого від розслідування по справі; 11)виявлення вділових записах КО відомостей про справу, що розслідується [13].

Можна стверджувати, що одна система (протидія) впливає на іншу (попереднє слідство). Методи впливу можуть бути психічними, фізичними, адміністративними та комплексними. Але універсальним засобом впливу як на організаційно-управлінську, так іна доказову діяльність слідчого єорганізація витоку секретної інформації.

Складна криміногенна обстановка, збільшення обсягів інформації, що надходить та обробляється, розвиток технічних засобів обробки інформації зумовили необхідність використання сучасних засобів комп'ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій управоохоронних органах і, зокрема, органах слідства зметою підвищення ефективності їх роботи. Виразно проявляється тенденція до використання персональних комп'ютерів, поширюється сфера їх застосування, створюються комп'ютерні мережі обміну інформацією. При цьому необхідно пам'ятати, що усвоїй діяльності підрозділи ОВС використовують відомості, які містять службову, державну таємницю, іншу конфіденційну інформацію, доступ до якої повинен бути дозволений лише для обмеженої кількості співробітників. Виходячи звищевикладеного, постає питання щодо необхідності захисту інформації від неправомірного заволодіння та її використання. Захисту комп'ютерів ікомп'ютерних мереж необхідно приділяти особливу увагу, оскільки відомо багато випадків несанкціонованого доступу до інформації, що зберігається укомп'ютерах, що стосується як окремих користувачів, так ікористувачів, об'єднаних умережу.

Здійснюючи заходи, спрямовані на нерозголошення інформації, яка становить таємницю досудового слідства, необхідно пам'ятати, що злочинці діють все більш витончено, активно використовуючи усвоїй діяльності новітні досягнення науки ітехніки. Рівень розвитку технічних засобів дозволяє злочинцям зїх допомогою отримувати зазначену інформацію. Широкого розповсюдження набули технічні пристрої, що дозволяють знімати інформацію зканалів зв'язку, прослуховувати розмови вкабінетах, квартирах, автомобілях, на вулиці, по телефону іт.ін.

На цю проблему звертають увагу як учені, так іспівробітники практичних органів. Так, В.Ю.Шепітько зазначає, що організована злочинність пристосовується до нових соціально-економічних умов. Злочинці широко використовують різноманітний сучасний радіозв'язок, технічні засоби, найновітню вогнепальну зброю. Відсутність чіткої правової регламентації відносно ввезення на територію України та застосування "спеціальних технічних засобів” (підслуховуючих пристроїв, пеленгаторів, радіостанцій) призвело до озброєння ними злочинних формувань. Сучасна організована злочинна діяльність не може обійтись без міцної організаційно-технічної бази, яка робить організовані злочинні угруповання менш уразливими для правоохоронних органів ікримінальних конкурентів, більш мобільними вотриманні необхідної для організованої злочинної діяльності інформації, переміщенні, опорі викриттю [14].

Л.В.Деркач звертає увагу на те, що відомо чимало випадків, коли засоби прослуховування використовуються кримінальними елементами укорисливих, аінколи йзлочинних цілях [15].

В.Рибкін зазначає, що представники злочинного світу широко використовують останні технічні досягнення вгалузі підслуховування, прослуховування телефонних переговорів, спостереження на значних відстанях та ін. [16].

Як зазначає А.Шаталов, технічні характеристики апаратури, що використовується організованими злочинними угрупованнями, часто перевершують аналогічні характеристики техніки, яку використовують співробітники правоохоронних органів при виконанні оперативно-розшукових заходів. Воснові цього процесу— потреба вотриманні необхідної інформації для вчинення організованої протидії розкриттю та розслідуванню вчинюваних злочинів. Навіть услужбовому кабінеті заступника Генерального прокурора Росії, який курирує розслідування кримінальних справ особливої важливості, наприкінці 1996р. було виявлено акустичну радіозакладку. За своїми технічними характеристиками вона дозволяла транслювати розмови, що відбувалися укабінеті, на декілька сотен метрів [17].

Ці питання розглядалися іна Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми боротьби зорганізованою злочинністю врегіоні” (за матеріалами Харківської та Полтавської областей)— Харків, 1999р. Так, врекомендаціях конференції зазначається, що зурахуванням високого технічного оснащення злочинців необхідно вивчити питання щодо встановлення кримінальної відповідальності за навмисне прослуховування переговорів чи перехоплювання інформації органів дізнання, слідства, прокурорів, суддів, захисників та експертів зметою стати на перешкоді правосуддю [18].

Найчастіше злочинці використовують різноманітні підслуховуючі пристрої, оскільки наявність інформації надає їм великі переваги та створює великі проблеми правоохоронним органам, пов'язані, зокрема, зруйнуванням порушених кримінальних справ. Застосування радіозакладок дає можливість злочинцям контролювати не тільки телефонні лінії, але йслужбові приміщення співробітників.

Нерідкими євипадки, коли спецпідрозділи органів внутрішніх справ, що забезпечують інформаційну безпеку, виявляють спеціальні підслуховуючі пристрої, за допомогою яких злочинцями здійснюється збір інформації про правоохоронну діяльність. Існують оперативні дані про створення підпільних майстерень звиготовлення розвідувальної та контррозвідувальної техніки колишніми співробітниками органів безпеки та внутрішніх справ. Сучасна злочинність не відчуває недостатку вкадрах, спроможних ефективно використовувати новітні електронні засоби, технології, свої професійні знання та навички для підготовки, вчинення, маскування злочинів та активної протидії роботі правоохоронних органів.

Способами розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства, можуть бути: 1) безпосереднє розголошення; 2)по телефону; 3) улисті; 4) упресі; 5) по радіо; 6) по телебаченню іт.ін.

Нами було розглянуто ряд причин іспособів розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства. На нашу думку, висвітлення цих питань сприятиме вдосконаленню як теоретичних розробок щодо збереження таємниці досудового слідства, так іпроцесу розслідування по кримінальним справам.

1. Див.: ГузьВ.І. Організація та тактика діяльності підрозділів внутрішньої безпеки по протидії розвідницьким заходам злочинних формувань // Актуальні проблеми сучасної науки вдослідженнях молодих учених: Зб. наук. пр.— Х., 1997.— Вип. 3, 4.— С. 145.

2. Див.: Лавров В.П.Проблема обеспечения следственной тайны вусловиях развития демократии и гласности // Проблемы демократизации предварительного следствия: Сб. науч. тр. / Отв. ред. Ф.В.Глазырин и др.— Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989.— С. 81.

3. Див.: Горский Г.Ф.Научные основы организации и деятельности следственного аппарата вСССР: Автореф. дис. д-ра юрид. наук / ВШ МВД СССР.— М., 1973.— С. 10.

4. Див.: Павлов Н.Е.Средства массовой информации вобнаружении ираскрытии взяточничества // Коррупция вРоссии: состояние и проблемы.— М., 1996.— Вып. 1.— С. 147.

5. Див.: Там само.— С. 145.

6. Див.: БахинВ.П., ВесельскийВ.К., Карпов Н.С.Проблемы оптимизации следствия // Современные проблемы криминалистики: Академия управления.— М., 1998.— С. 77— 78.

7. Див.: Ефимичев С.П.Уголовно-процесуальное законодательство ипроблемы борьбы с организованной преступностью // Коррупция вРоссии: состояние и проблемы.— М., 1996.— Вып. 1.— С. 118.

8. Див.: Гольдман А.Право обвиняемого на защиту и обеспечение тайны следствия // Советская юстиция.— 1992.— №23– 24.— С. 14.

9. Див.: Зорин Г.А.Идея и перспективы криминалистического преактивизма // Юридическая наука и образование вРеспублике Беларусь на рубеже XX— XXI веков: Матер. междунар. науч.– практ. конфер. / Под ред. проф. Г.А.Зорина.— Гродно: ГрГУ, 1998.— С. 26.

10. Див.: Бедняков Д.И.Непроцессуальная информация и расследование преступлений.— М.: Юрид. лит., 1991.— С. 73.

11. Див.: Оперчук А.Ф.Організація взаємодії слідчих іорганів дізнання при розкритті та розслідуванні найбільш тяжких злочинів // ГПУ, ГСУ: Матеріали навчально-методичного семінару прокурорів-криміналістів, начальників слідчих відділів зпитань роботи щодо розкриття та розслідування найбільш тяжких злочинів проти особи усфері економіки, 27–28.11.1997р.— К., 1998.— С. 85.

12. Див.: Кустов А.М.Криминалистическое учение о механизме преступления: Автореф. дис. д-ра юрид. наук.— М., 1997.— С. 23.

13. Див.: Мешков В.М.Противодействие коррумпированным лицам на стадии предварительного следствия // Коррупция вРоссии: состояние и проблемы.— М., 1996.— Вып. 1.— С. 124–126.

14. Див.: Шепитько В.Ю.Тактика расследования преступлений, совершаемых организованными группами и преступными организациями.— Х., 2000.— С. 43.

15. Комсомольская правда.— 2000.— 12мая.— С. 13.

16. Практика уголовного сыска: Науч.– практ. сб. / А.Ваксян.— М.: Лига Разум, 1999.— С. 65.

17. Див.: Там само.— С. 215.

18. Проблеми боротьби зорганізованою злочинністю врегіоні (за матеріалами Харківської та Полтавської областей).— Х., 1999.— С. 71.





Реферат на тему: Розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.